Рішення

від 19.12.2022 по справі 753/14713/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14713/20

провадження № 2-др/753/123/22

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2022 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

розглянувши питання про винесення додаткового рішення в цивільній справі за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Осокорки- 2000» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах вартості майна, у розмірі, який відповідатиме її частці одержаної спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в рахунок погашення заборгованості останнього на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Осокорки- 2000» 4 823 грн. 55 коп. та судовий збір 700 грн. 66 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в межах вартості майна, у розмірі, який відповідатиме її частці одержаної спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в рахунок погашення заборгованості останнього на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Осокорки- 2000» 4 823 грн. 55 коп. та судовий збір 700 грн. 66 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в межах вартості майна, у розмірі, який відповідатиме її частці одержаної спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в рахунок погашення заборгованості останнього на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Осокорки- 2000» 4 823 грн. 55 коп. та судовий збір 700 грн. 66 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

09 грудня 2022 року представником відповідача на адресу суду подано заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При винесенні рішення судом не було вирішено питання про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат за правничу допомогу.

Згідно п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В судове засідання представник позивача, адвокат Золотопуп С.В. не з`явився, направив суду заяву з проханням слухати без його участі.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомляли.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000 та від 30.09.2009 №23-рп/2009.

Зі змісту статті 58 ЦПК України слідує, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, у відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

При цьому, за визначенням п. 6 ст. 1 Закону № 5076 інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ст. 1 Закону № 5076).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витратина підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19 500 грн. представником позивача Золотопупом С.В. надано до суду копію договору про надання правничої допомоги № 22/04/2020-1 від 22.04.2020, ордер серії ВІ №1013412, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт приймання-передачі наданих послуг від 29.04.2020 та від 02.12.2022, копії платіжних доручень на суму 3 000 гривень.

Розподіляючи витрати, понесені ОСББ «Осокорки-2000» на професійну правничу допомогу під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи договір про надання правничої допомоги № 22/04/2020-1 від 22.04.2020, ордер серії ВІ №1013412, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт приймання-передачі наданих послуг від 29.04.2020 та від 02.12.2022, копії платіжних доручень на суму 3 000 гривень не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом 08.09.2020 року позивач подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який включав в себе лише витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2 102 грн. і лише звертаючись до суду з уточненою позовною заявою, поданою у жовтні 2022 року, позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи включає в себе суму судового збору в розмірі 2 102 грн. та орієнтовно від 10 000 грн. до 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката із розрахунку по 1 000 грн. за одну годинну надання послуг відпо до умов договору про надання правничої допомоги № 22/04/2020-1 від 22.04.2020 залежно від обсягу наданої допомоги.

Крім того, позовна заява не є складною за своєю суттю, а уточнена позовна заява подавалася у зв`язку із залученням до участі у справі правонаступників відповідача. До того ж адвокат Золотопуп С.В., Кулачко Т.М. представляли інтереси ОСББ «Осокорки-2000» в деяких судових засіданнях, які тривали кілька хвилин, а загалом участь в судових засіданнях тривала 56 хвилин.

За таких обставин суд приходить до висновку, що зазначені адвокатом Золотопупом С.В. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 500 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципам співмірності та розумності розподілу судових витрат.

Враховуючи наведене, складність справи та виконані роботи, заперечення відповідача ОСОБА_1 , беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСББ «Осокорки-2000» понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 грн. з кожного з відповідачів.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Керуючись ч.8 ст.141, ст. 270 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Осокорки- 2000»- адвоката Золотопупа Сергія Васильовича про вирішення питання щодо розподілу судових витрат - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Осокорки- 2000» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Осокорки-2000» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Осокорки-2000» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Осокорки- 2000» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 гривень.

У задоволенні інших вимог заяви, відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня проголошення додаткового рішення. Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА