Постанова

від 13.12.2022 по справі 523/18365/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7939/22

Справа № 523/18365/20

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Зеніної М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 25 липня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації м.Одеси про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, її вихованні, визначення порядку спілкування з дитиною, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що у них з відповідачем є спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 30 червня 2020 року відповідачка з невідомих причин забрала сина та покинула їхнє спільне з позивачем місце проживання. Станом на день звернення до суду позивачу невідоме місцезнаходження відповідачки та сина. На неодноразові дзвінки позивача, відповідачка відмовляє позивачу бачитися та спілкуватися з дитиною, а в подальшому взагалі перестала відповідати. Вказані обставини стали підставою звернення з цим позовом до суду.

На підставі наведеного, позивач просив:

1.зобов`язати ОСОБА_2 нечинити ОСОБА_1 перешкоди увихованні тавільному спілкуванніз малолітнімсином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у томучислі засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування батька з дитиною та повідомляти ОСОБА_1 про місце перебування дитини та заборони змінювати місця перебування дитини під час реалізації ним права на спілкування;

2. встановити ОСОБА_1 час спілкуванняз сином- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,поза місцемфактичного проживаннята реєстраціїдитини,без присутностіматері дитини- ОСОБА_2 підчас зустрічей(побаченьабо спільноговідпочинку), за наступним графіком:

- кожні першіта третівихідні місяця з 17:00 години п`ятниці до 21:00 години неділі, або в будь-який інший день та час за домовленістю між батьками;

- щорічно:

з 11:00 години до 17:00 години 3 та 18 березня, 15 червня, 2 та 6 вересня і 7 грудня;

з 16:00 години до 21:00 години 14 жовтня;

з 11:00 години до 21:00 години 23 лютого;

з 10:00 години до 20:00 години 6 та 9 травня;

з 12:00 години до 21:00 години 1 січня;

- починаючи з 17:00 години 31 грудня, що передує кожному непарному календарному Новому Року, до 21:00 години 1 січня непарного року, починаючи із святкування Нового Року 2021 року;

- починаючи з 17:00 години 6 січня до 21:00 години 7 січня кожного парного календарного року, починаючи із святкування Різдва Христового 2022 року;

- починаючи з 17:00 години суботи, що передує кожному парному календарному Світлому Воскресінню Христовому (Пасха), до 21:00 години понеділка, починаючи із святкування ОСОБА_4 (Пасхи) 2022 року;

- зустрічі упонеділок з 12:00 години (або з часу закінчення занять в навчальному або дошкільному закладі) до вівторка 09:00 години (або до початку занять в навчальному або дошкільному закладі) та середу з 12:00 години (або з часу закінчення занять в навчальному або дошкільному закладі) до четверга 09:00 години (або до початку занять в навчальному або дошкільному закладі), кожного тижня, за місцем проживання ОСОБА_1 , з правом відводити та забирати ОСОБА_3 , із дошкільних та шкільних навчальних закладів, з можливістю прогулянок по місту та відвідування закладів культури з урахуванням погодних умов, стану здоров`я дитини, режиму дня та харчування, а також за бажанням дитини;

3. встановити можливість спільного відпочинку ОСОБА_1 з ОСОБА_3 протягом літнього періоду з можливістю виїзду до оздоровчо-санаторних закладів України тривалістю не більше ніж на 15 діб (загальною тривалістю 45 діб за літній період), при умові створення комфортних умов для відпочинку дитини;

4. під час зимових, осінніх та весняних канікул дитини встановити можливість спільного відпочинку ОСОБА_1 з ОСОБА_3 не менше ніж половини терміну встановлених канікул з правом відвідування культурно-розважальних дитячих закладів, відведення дитини на тренування, тощо, за умови дотримання прав та інтересів дитини;

5. особисте безперешкодне спілкування з дитиною за допомогою будь-яких засобів зв`язку, у будь-який зручний час, за умови дотримання прав та інтересів дитини.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

2. Визначено способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення спілкування:

- щомісячно кожні перші та треті вихідні місяця з 17:00 години п`ятниці до 21:00 години неділі, або в будь-який інший день та час за домовленістю між батьками;

- щотижня кожний понеділок та середу з 14.00 до 19.00 год.;

- щорічно:

з 11:00 години до 17:00 години 3 та 18 березня, 15 червня, 2 та 6 вересня і 7 грудня;

з 16:00 години до 21:00 години 14 жовтня;

з 11:00 години до 21:00 години 23 лютого;

з 10:00 години до 20:00 години 6 та 9 травня;

з 12:00 години до 21:00 години 1 січня;

- починаючи з 17:00 години 31 грудня, що передує кожному непарному календарному Новому Року, до 21:00 години 1 січня непарного року,

- починаючи з 17:00 години 6 січня до 21:00 години 7 січня кожного парного календарного року, починаючи із святкування ОСОБА_5 ,

- починаючи з 17:00 години суботи, що передує кожному парному календарному Світлому Воскресінню Христовому ( ОСОБА_6 ), до 21:00 години понеділка;

- встановити можливість спільного відпочинку ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без супроводу та згоди матері ОСОБА_2 :

протягом літнього періоду з можливістю виїзду до оздоровчо-санаторних закладів України тривалістю не більше ніж на 15 діб за один раз (загальною тривалістю 45 діб за літній період);

протягом зимових, осінніх та весняних канікул не менше половини терміну встановлених канікул з правом перебування у батька ОСОБА_1 за його місцем проживання.

3. Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у спілкуванні та спільному перебуванню з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначений час, згідно п. 2 рішення суду.

4. Зобов`язано ОСОБА_1 дотримуватись графіку спілкування з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначений час, згідно п. 2 рішення суду, повертати дитину матері дитини ОСОБА_2 після завершення часу спілкування з дитиною, згідно п. 2 рішення суду.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить:

1. рішення Суворовськогорайонного судум.Одеси від25липня 2022року в частинівідмови узадоволенні позовноївимоги щодо зустрічі батька з сином у понеділок з 12:00 години (або з часу закінчення занять в навчальному або дошкільному закладі) до вівторка 09:00 години (або до початку занять в навчальному або до-шкільному закладі) та середу з 12:00 години (або з часу закінчення занять в навчальному або дошкільному закладі) до четверга 09:00 години (або до початку занять в навчальному або дошкільному закладі), кожного тижня, за місцем проживання ОСОБА_1 , з правом відводити та забирати ОСОБА_3 , із дошкільних та шкільних навчальних закладів, з можливістю прогулянок по місту та відвідування закладів культури з урахуванням погодних умов, стану здоров`я дитини, режиму дня та харчування, а також за бажанням дитини - скасувати таухвалити вцій частині нове рішення,яким данувимогу задовольнити;

2. рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 липня 2022 року змінити, виключивши з резолютивної частини рішення пункт 4:

«4.Зобов`язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 ):

дотримуватись графіку спілкування з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначений час, згідно п. 2 рішення суду,

повертати дитину матері дитини ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) після завершення часу спілкування з дитиною, згідно п. 2 рішення суду.».

3. В іншій частині рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 липня 2022 року залишити без змін.

Тобто рішення суду оскаржується в частині відмови у задоволенні вимог щодо зустрічі батька з сином у понеділок з 12:00 години (або з часу закінчення занять в навчальному або дошкільному закладі) до вівторка 09:00 години (або до початку занять в навчальному або до-шкільному закладі) та середу з 12:00 години (або з часу закінчення занять в навчальному або дошкільному закладі) до четверга 09:00 години (або до початку занять в навчальному або дошкільному закладі), кожного тижня, за місцем проживання ОСОБА_1 , з правом відводити та забирати ОСОБА_3 , із дошкільних та шкільних навчальних закладів, з можливістю прогулянок по місту та відвідування закладів культури з урахуванням погодних умов, стану здоров`я дитини, режиму дня та харчування, а також за бажанням дитини, а також щодо зобов`язання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 ):

дотримуватись графіку спілкування з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначений час, згідно п. 2 рішення суду,

повертати дитину матері дитини ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) після завершення часу спілкування з дитиною, згідно п. 2 рішення суду.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 13.12.2022 року на 14.00 годину, апелянт ОСОБА_1 та представник Органу опіки ат піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради не з`явилися.

Позивачем ОСОБА_1 21.11.2022 року через канцелярію Одеського апеляційного суду подано клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 29.11.2022 року на 15-30 год., з посиланням на військовий стан та обмеження у зв`язку з цим доступу до зали судових засідань на підставі розпорядження голови Одеського апеляційного суду за № 1 від 02.03.2022 року, бажанням взяти особисту участь у розгляді справи і відсутність в апелянта технічної можливості прийняти участь у розгляді справи в режимі відео-конференції.

Одеським апеляційним судом, з урахуванням поданого апелянтом клопотання і сприяння у реалізації права апелянта на участь у розгляді поданої ним апеляційної скарги та з урахуванням клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Дробінової І.В. від 29.11.2022 року про розгляд справи у можливо найкоротші розумні строки, розгляд справи відкладено до 14-00 год. 13.12.2022 року.

Від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Дробінової І.В. 01.12.2022 року до апеляційного суду надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відео-конференції з доданням доказів про відправлення копії клопотання учасникам справи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року клопотання про участь у розгляді справи в режимі відео-конференції задоволено.

Позивачем ОСОБА_1 12.12.20222 року через канцелярію Одеського апеляційного суду подано клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 13.12.2022 року на 14-00 год. з посиланням на військовий стан та обмеження у зв`язку з цим доступу до зали судових засідань на підставі розпорядження голови Одеського апеляційного суду, розміщеного на сайті Одеського апеляційного суду 16.03.2022 року, бажанням взяти особисту участь у розгляді справи і відсутність в апелянта технічної можливості прийняти участь у розгляді справи в режимі відео-конференції.

Від представника третьої особи будь-яких клопотань про приєднання до відео-конференції або про відкладення розгляду справи до Одеського апеляційного суду не находило.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Дробінова І.В., приймаючи участь в розгляді поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги, проти відкладення розгляду справи категорично заперечували, пославшись на те, що йдеться про інтереси дитини, яка протиправно утримується ОСОБА_1 у себе, та звертаючи увагу колегії суддів на розумність строків розгляду справи. Крім того, ОСОБА_2 та її представник адвокат Дробінова І.Г. звернули увагу, що ОСОБА_1 , будучи ініціатором подання апеляційної скарги, не забезпечив належним чином свою участь шляхом приєднання до відео-конференції, маючи для цього достатню можливість, в тому числі через забезпечення участі представника.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Справа розглядається в судах з листопада 2020 року, а в апеляційному суді з серпня 2022 року.

Колегія суддів вважає, що будучи повідомленими належним чином про розгляд справи, апелянт ОСОБА_1 мав достатню можливість для вирішення організаційних питань щодо участі у розгляді поданої ним апеляційної скарги та не навів конкретних обставин технічної неможливості участі у справі в режимі відео-конференції, з огляду на те, що обидві заяви про технічну неможливість взяти участь у розгляді справи в режимі відео-конференції були подані заздалегідь до судових засідань за 8 днів до судового засідання 29.11.2022 року та за 1 день до судового засідання 13.12.2022 року. Крім того, апелянт ОСОБА_1 не додав до матеріалів справи ретельних письмових пояснень, не зазначив про конкретні запитання, які, на його думку, підлягають з`ясуванню судом апеляційної інстанції в інших учасників справи, і про причини, які перешкодили поставити такі питання іншим учасникам справи в суді першої інстанції.

Оскільки поважність причин неявки сторони позивача судом апеляційної інстанції не встановлена, а заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності позивача при таких обставинах не є порушенням прав позивача щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №361/8331/18.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовчастково, визначаючи способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення спілкування:

- щомісячно кожні перші та треті вихідні місяця з 17:00 години п`ятниці до 21:00 години неділі, або в будь-який інший день та час за домовленістю між батьками;

- щотижня кожний понеділок та середу з 14.00 до 19.00 год.;

- щорічно:

з 11:00 години до 17:00 години 3 та 18 березня, 15 червня, 2 та 6 вересня і 7 грудня;

з 16:00 години до 21:00 години 14 жовтня;

з 11:00 години до 21:00 години 23 лютого;

з 10:00 години до 20:00 години 6 та 9 травня;

з 12:00 години до 21:00 години 1 січня;

- починаючи з 17:00 години 31 грудня, що передує кожному непарному календарному Новому Року, до 21:00 години 1 січня непарного року,

- починаючи з 17:00 години 6 січня до 21:00 години 7 січня кожного парного календарного року, починаючи із святкування ОСОБА_5 ,

- починаючи з 17:00 години суботи, що передує кожному парному календарному Світлому Воскресінню Христовому ( ОСОБА_6 ), до 21:00 години понеділка;

- встановлюючи можливість спільного відпочинку ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без супроводу та згоди матері ОСОБА_2 :

протягом літнього періоду з можливістю виїзду до оздоровчо-санаторних закладів України тривалістю не більше ніж на 15 діб за один раз (загальною тривалістю 45 діб за літній період);

протягом зимових, осінніх та весняних канікул не менше половини терміну встановлених канікул з правом перебування у батька ОСОБА_1 за його місцем проживання;

Зобов`язуючи ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у спілкуванні та спільному перебуванню з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначений час, згідно п. 2 рішення суду;

Зобов`язуючи ОСОБА_1 дотримуватись графіку спілкування з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначений час, згідно п.2 рішення суду, повертати дитину матері дитини ОСОБА_2 після завершення часу спілкування з дитиною, згідно п. 2 рішення суду,

та залишаючи без задоволення вимоги щодо зустрічі батька з сином у понеділок з 12:00 години (або з часу закінчення занять в навчальному або дошкільному закладі) до вівторка 09:00 години (або до початку занять в навчальному або до-шкільному закладі) та середу з 12:00 години (або з часу закінчення занять в навчальному або дошкільному закладі) до четверга 09:00 години (або до початку занять в навчальному або дошкільному закладі), кожного тижня, за місцем проживання ОСОБА_1 , з правом відводити та забирати ОСОБА_3 , із дошкільних та шкільних навчальних закладів, з можливістю прогулянок по місту та відвідування закладів культури з урахуванням погодних умов, стану здоров`я дитини, режиму дня та харчування, а також за бажанням дитини,

суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка визнає право позивача, як батька дитини, на рівність прав щодо виховання дитини, визначити графік спілкування з дитиною максимально наближений до об`єму заявлених позовних вимог, проте з урахуванням інтересів самої дитини та необхідності надання дитині часу достатнього для відпочинку та навчання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- ОСОБА_1 27лютого 2014року одруживсяз ОСОБА_2 , шлюб був зареєстрований Суворовським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. (а. с. 12 т. 1);

-від сумісногошлюбу ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син - ОСОБА_3 .

(а. с. 13 т. 1);

- позивач разом с дружиною та малолітнім сином ОСОБА_7 проживали у будинку АДРЕСА_3 . 30 червня 2020 року дружина позивача ОСОБА_2 забрала з собою сина та покинула позивача;

- починаючи з 30.06.2020 року, відповідачка ОСОБА_2 проживала спільно з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , окремо від позивача ОСОБА_1 . Між сторонами склались неприязні взаємовідносини, а тому відповідачка намагалась утримуватись від спілкування з позивачем, а також обмежити його спілкування із сином;

- відповідачка пояснила, що не мала на меті обмежити спілкування батька із сином, проте не довіряла позивачу, оскільки він вчиняв щодо неї домашнє насилля, а тому намагались зберегти психіку дитині. Вона також пояснила, що із дитиною працювали психологи, оскільки були наявні наслідки негативної поведінки батька;

- позивач пояснив, що звинувачення його у домашньому насиллі це є відвертою брехнею, оскільки він ніколи не вчиняв жодних протиправних дій щодо відповідачки та сина. Він дуже любить свого сина, а тому готовий за нього віддати своє життя;

- рішеннямСуворовського районногосуду м.Одеси від10.03.2021року,залишеного беззмін постановоюОдеського апеляційногосуду від09.04.2021року,по справі№523/3918/21у задоволеннізаяви ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відмовлено;

- відповідно довисновку органуопіки тапіклування Суворовськоїрайонної адміністраціїОдеської міськоїРади від04.06.2021року за№01-05-3/159вх., орган опіки та піклування - Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради вважає доцільним встановлення наступного графіку: щонеділі з 10.00 год. до 19.00 год., щосереди з 17.00 год. до 20.00 год., в дні новорічних свят, а саме 01 та 07 січня з 10.00 год. до 18.00 год., в дні народження батька дитини та бабусі, в день народження дитини з 15.00 год. до 19.00 год., необмежене спілкування з дитиною засобами телефонного зв`язку;

- після початку агресії Російської Федерації, відповідачка спільно з дитиною повернулись до позивача, оскільки у будинку позивача були створені кращі умови для безпеки. Декілька місяців вони разом проживали у будинку позивача, а тому позивач відновив свої взаємовідносини із сином.

Вищевказаний факт в судовому засіданні сторони визнали, а тому даний факт, не підлягає доказуванню.

З пояснень сторін убачається, що через декілька місяців після спільного проживання, відповідачка вирішила виїхати з дитиною за кордон, при цьому, позивач не заперечував проти їх виїзду. Однак відповідачці не вдалось виїхати з дитиною за кордон, після чого між сторонами виникла чергова сварка, в процесі якої позивач забрав дитину до себе додому;

- на час розгляду справи, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає спільно з батьком ОСОБА_1 . Необхідно відзначити, що в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 стверджує, що вона не надавала згоди позивачу на проживання з дитиною, а він, фактично забрав дитину без її відома;

- позивач пояснив, що він вважає, що дитина повинна проживати разом з ним, оскільки він буде більше турбуватись про сина, але не виключає можливості проживання дитини разом з матір`ю, з умовою надання йому необхідного часу для виховання та спілкування із сином.

Однак дана обставина не є перешкодою для вирішення заявлених вимог по суті, оскільки, незважаючи на суттєву зміну обставин, позивач не відмовлявся від позову.

Колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Пунктами 2, 3 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Крім того, у відповідності до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною 3 ст. 157 СК України встановлено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Крім того, ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 19 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Наведені правові норми обґрунтовано застосовані судом першої інстанції при вирішенні спору.

Крім того, суд першої інстанції, вивчивши висновок органу опіки та піклування щодо обсягу участі батька у вихованні дитини та часу зустрічі батька та сина, який вважав доцільним орган опіки та піклування, обґрунтовано відступив від даного висновку, та виходячи з обставин справи, визначив графік спілкування з дитиною максимально наближений до об`єму заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, але залишаючи частину вимог без задоволення щодо зустрічі батьказ синому понеділокз 12:00години (абоз часузакінчення занятьв навчальномуабо дошкільномузакладі)до вівторка09:00години (абодо початкузанять внавчальному абодо-шкільномузакладі)та середуз 12:00години (абоз часузакінчення занятьв навчальномуабо дошкільномузакладі)до четверга09:00години (абодо початкузанять внавчальному абодошкільному закладі),кожного тижня,за місцемпроживання ОСОБА_1 ,з правомвідводити тазабирати ОСОБА_3 із дошкільнихта шкільнихнавчальних закладів,з можливістюпрогулянок помісту тавідвідування закладівкультури зурахуванням погоднихумов,стану здоров`ядитини,режиму днята харчування,а такожза бажаннямдитини,врахував інтересисамої дитини в контексті необхідності часу, достатнього для відпочинку та навчання дитини.

Крім того, суд першої інстанції врахував, що на час ухвалення оскаржуваного рішення дитина постійно проживає у батька, який не повернув дитину матері і з цього приводу на розгляді суду в іншій справі перебував відповідний спір. Але незважаючи на це позивач не відмовляється від позову.

Крім того, суд першої інстанції, враховуючи напружені стосунки сторін, виходячи з їхніх спільних інтересів і інтересів самої дитини, обґрунтовано визнав порядок виконання рішення суду, проявивши розумність, справедливість та виваженість по відношенню до обох батьків, поклавши на них зобов`язання:

на позивача ОСОБА_2 - не перешкоджати ОСОБА_1 у спілкуванні та спільному перебуванню з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначений час, згідно п. 2 рішення суду.

на відповідача ОСОБА_1 - дотримуватись графіку спілкування з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначений час, згідно п.2 рішення суду, повертати дитину матері дитини ОСОБА_2 після завершення часу спілкування з дитиною, згідно п. 2 рішення суду.

Дані обставини, у зв`язку з наведеним, не можуть вважатися виходом судом за межі заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 21.12.2022 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова