Ухвала

від 09.10.2007 по справі 2/278-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/278-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "09" жовтня 2007 р.                                                           Справа № 2/278-06

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Гулової А.Г.

суддів:                                                                        Пасічник С.С.

                                                                                   Щепанської Г.А.

при секретарі                                                        Жарській І.В.,

за участю представників сторін:

від позивача:     Сличука В.А. - представника за довіреністю № 24-976 від 08.10.2007р.,

від відповідача: Йовдія Д.В. - представника за довіреністю № 777/8-2007/D від 01.10.2007р.,

Кришина Д.В. - представника за довіреністю від 28.02.2007р.,

прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Житомирської області Чирко Н.В. (посвідчення №44),

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вінницяхліб", м.Вінниця

на постанову господарського суду Вінницької області

від "07" лютого 2007 р. у справі № 2/278-06 (суддя Мельник П.А.)

за позовом Прокурора Липовецького району в інтересах держави в особі Росошанської сільської ради, с.Росоша Липовецького району Вінницької області  

до Відкритого акціонерного товариства "Вінницяхліб", м.Вінниця

про відшкодування збитків в сумі 79542,08 грн. (згідно із заявою прокурора про уточнення позовних вимог),

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Вінницької області від 07.02.2007р. у справі №2/278-06 позов прокурора Липовецького району в інтересах держави в особі Росошанської сільської ради до Відкритого акціонерного товариства "Вінницяхліб" про відшкодування збитків в сумі 79542,08грн., завданих безоплатним користуванням землею без укладення договору оренди, задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь Росошанської сільської ради 78432,40грн. збитків.

Вважаючи судову постанову незаконною, необгрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, неповним з"ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також з порушенням правил підвідомчості розгляду справ судами України, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у даній справі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає наступне:

- ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вичерпний перелік категорій справ, на які поширюється компетенція адміністративних судів, однак, відкривши провадження у даній справі, суд першої інстанції не зважив на те, що даний спір до жодної з передбачених наведеною нормою категорій не належить та крім того, не врахував, що в даному випадку має місце спір між двома рівноправними суб"єктами про відшкодування збитків за користування земельною ділянкою, і позивач, хоча і є органом місцевого самоврядування, у даній справі він не виступає як суб"єкт владних повноважень, а спірні відносини пов"язані із здійсненням позивачем господарської діяльності в інтересах відповідної територіальної громади;

- висновок суду першої інстанції про те, що неукладенням відповідачем договору оренди земельної ділянки, на якій розташована належна йому нафтобаза, позивачу завдано збитки, є необгрунтованим, оскільки ні Земельним кодексом України, ні жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачено обов"язку власника нерухомого майна укладати договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване це майно;

- судом встановлено, що земельна ділянка площею 5,07га по вул.Привокзальній,1 у м.Липовець, що знаходиться на території Росошанської сільської ради і на якій розташована належна відповідачу нафтобаза, належить на праві постійного користування ВАТ "Вінницянафтопродукт" згідно Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ВН №0010, зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів на право користування за №1 від 20.06.1994р., однак, в матеріалах справи відсутні докази, що вищевказаний державний акт припинив свою дію. Більше того, відповідно до наявної в матеріалах справи інформації, наданої Липовецьким районним відділом земельних ресурсів (лист №250 від 13.07.2005р.), дія Державного акта на право постійного користування землею від 20.06.1994р. не припинена, а користувачем земельної ділянки продовжує залишатись                                  ВАТ "Вінницянафтопродукт". Таким чином, не взявши до уваги вищезазначені докази, суд дійшов помилкового висновку про наявність вини відповідача у відсутності договору оренди на дану земельну ділянку, так як вона знаходиться в користуванні іншої особи;

- суперечить законодавству й висновок суду першої інстанції про те, що відповідач - ВАТ "Вінницяхліб", як правонаступник ЗАТ "Подільське борошно", на підставі договору про приєднання ЗАТ "Подільське борошно" до ВАТ "Вінницяхліб"  та передавального балансу від 01.10.2004р. став власником майнового комплексу нафтобази по вул.Привокзальній,1, ст.Липовець, оскільки Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р., не передбачено такого правовстановлюючого документа, як передавальний баланс, а договір про приєднання ЗАТ "Подільське борошно" до ВАТ "Вінницяхліб" не можна вважати доказом, який свідчить про правонаступництво відповідача, оскільки таким доказом може бути лише Статут відповідача в новій редакції з усіма змінами, зареєстрованими у відповідності до чинного законодавства;

- як підставу для визначення розміру нанесених позивачу збитків суд першої інстанції взяв до уваги наданий позивачем акт комісії з визначення розміру збитків №320 від 13.11.2006р. на суму 79542,08грн., проте, розгляд питання щодо визначення розміру збитків комісією проводився з порушенням порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993р. №284;

- не може бути взятий до уваги й наданий позивачем акт визначення розміру збитків від 20.11.2006р., оскільки в даному акті відсутнє посилання на конкретну норму закону, яка б встановлювала розмір збитків на рівні 10% від суми грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач з апеляційною скаргою відповідача не погодився, вважаючи її необгрунтованою і безпідставною (заперечення позивача викладено письмово                             за №02-24/119 від 08.06.2007р., а.с.105-108).  

Прокурор свою позицію відносно доводів апеляційної скарги в письмовому вигляді не надав.

Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, а також надав письмове клопотання, яке підтримане ним та іншим представником в судовому засіданні, про закриття провадження у справі в зв"язку з непідвідомчістю даного спору адміністративним судам України.

Прокурор проти задоволення вказаного клопотання заперечила, зазначивши, що апеляційна скарга має розглядатись Житомирським апеляційним господарським судом по суті. Заперечивши проти апеляційної скарги, просив залишити оскаржену постанову суду першої інстанції без змін.

Представник позивача підтримав позицію прокурора.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, розглянувши та обговоривши доводи, зазначені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства при прийнятті оскарженої постанови, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2006р. в господарський суд Вінницької області звернувся прокурор Липовецького району Вінницької області з позовом в інтересах Росошанської сільської ради до відкритого акціонерного товариства "Вінницяхліб" про стягнення з відповідача на користь позивача 69156,55грн. збитків, завданих безоплатним користуванням землею без укладення договору оренди.

Обґрунтовуючи позов, прокурор зазначив, що згідно договору від 22.09.2003р. (а.с.11-14) ВАТ "Вінницяхліб" стало правонаступником ЗАТ "Подільське борошно", яке на підставі договору купівлі-продажу від 18.08.2003р. (а.с.9-10) стало власником майнового комплексу Липовецької нафтобази обласного виробничо-комерційного підприємства "Вінницянафтопродукт", розташованого по вул.Привокзальній,1 ст.Липовець на земельній ділянці площею 5,07га Росошанської сільської ради Липовецького району Вінницької області, і використовувало вказану земельну ділянку, не оформивши документів на право користування нею та не уклавши у відповідності до ст.120 Земельного кодексу України договір оренди земельної ділянки.

Як стверджує прокурор, відповідач, тобто ВАТ "Вінницяхліб", ставши правонаступником ЗАТ "Подільське борошно" і зобов'язавшись відповідно до розділу 5 п.5.1 договору від 22.09.2003р.  виконувати всі зобов'язання останнього, водночас, не уклав договір оренди земельної ділянки площею 5,07га, що знаходиться під майновим комплексом нафтобази, чим державі в особі Росошанської сільської ради спричинено збитки в сумі 69156,55грн. у вигляді недоотриманого доходу за використання земельної ділянки.

Відповідач проти позову заперечив (а.с.45-46), зазначивши, що відповідно до ст.13 Закону України "Про плату за землю" єдиною підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки, а оскільки такий договір відсутній, то у                      ВАТ "Вінницяхліб" відсутні будь-які правові підстави для сплати орендної плати за користування земельною ділянкою під нафтобазою, хоча протягом 2004 року за відсутністю правового обов'язку земельний податок сплачувало ЗАТ "Подільське борошно", а протягом січні-червня такий податок сплачувало ВАТ "Вінницяхліб".

Крім того, як вказує відповідач, він звертався до позивача з листами №127 від 26.04.2005р. та №170 від 21.06.2005р., в яких пропонував викупити вищевказану земельну ділянку та отримати з цією метою дозвіл на виготовлення технічної документації та експертної оцінки земельної ділянки, однак, позитивного вирішення цього питання з боку позивача не було.

Заявою від 18.10.2006р. прокурор уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача згідно уточненого розрахунку 79542,08грн. збитків у вигляді недоотриманого земельного податку протягом 2003-2006р.р., а також надав акт визначення розмірів збитків, складений 20.11.2006р. комісією, створеною розпорядженням голови Липовецької райдержадміністрації №320 від 13.11.2006р. (а.с.42,43,58-59,60,61,62-63).

На вимогу суду першої інстанції, викладену в ухвалі від 20.12.2006р. (а.с.74-76), позивач надав розрахунок завданих державі збитків із зазначенням коефіцієнту індексації грошової оцінки земельної ділянки площею 5,07га по вул.Привокзальній,1, ст.Липовець Вінницької області, відповідно до якого розмір завданих відповідачем збитків становить 78432,40грн.

Позивач в письмових поясненнях за №02-24/13 від 30.01.2007р. (а.с.77-78) з посиланням на норми законодавства підтвердив необхідність укладення відповідачем договору оренди земельної ділянки під нафтобазою по вул.Привокзальній,1, ст.Липовець.

Оцінивши доводи сторін та подані ними докази в сукупності, суд першої інстанції, розглянувши спір по суті за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, як вже вказувалось вище, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в сумі 78432,40грн. та необхідність їх задоволення.

Однак, колегія суддів з цим не погоджується, зважаючи на наступне.

Як встановлено ст.2 Закону України від 07.02.2002р. №3018-III "Про судоустрій України", завданням суду є забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Згідно з ч.3 ст.6 названого Закону ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Можливість широкого застосування судової форми захисту ґрунтується, насамперед, на положеннях ст.124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція суду поширюється на усі правовідносини, які виникають в державі.

Звернення з позовом до суду - це спосіб захисту особистих майнових або немайнових прав та інтересів, як це передбачено статтею 16 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р.

Як зазначалося вище, суд першої інстанції розглядав спір за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як передбачено ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері  управління, у тому числі делегованих  повноважень, а також спори,  які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Згідно пункту 1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Пункт 1 ч.1 ст.3 КАС України встановлює, що справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як визначено пунктом 6 ч.1 ст.3 КАС України, адміністративним позовом є звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Згідно пункту 7 частини 1 цієї ж статті суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських  функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, у контексті зазначених положень справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. У випадку, коли суб'єкт, у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа не здійснює у спірних правовідносинах владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, з яким виник спір, такий спір не має встановлених нормами                КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції та не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що спірні правовідносини у даній справі не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контрольних функцій позивачем стосовно відповідача, а пов'язані із захистом позивачем, як суб'єктом комунальної власності на землю, котра виступає об'єктом цивільних прав і обов'язків, своїх цивільних прав і охоронюваних законом інтересів, зокрема, права власності на землю, що, в свою чергу, виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.

Вищий господарський суд України в своїх Рекомендаціях від 27.06.2007р.                №04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" звернув увагу на те, що справи у таких спорах підвідомчі господарським судам.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства й згідно ч.2 цієї ж статті роз'яснює позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанову господарського суду Вінницької області від 07.02.2007р. у даній справі слід скасувати та закрити провадження у справі.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції господарського суду.

Керуючись ст.ст. п.1 ч.1 ст. 157,ст.ст.195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254, п.п. 6 і 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вінницяхліб", м.Вінниця   задовольнити.

2. Постанову господарського суду Вінницької області від 07 лютого 2007 року скасувати та закрити провадження у справі № 2/278-06.

3. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

4. Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

5. Справу № 2/278-06 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                 Гулова А.Г.

судді:

                                                                                           Пасічник С.С.  

                                                                                           Щепанська Г.А.  

 віддрук.7 прим.:

1 - до справи

2,3 - сторонам

4,5 - прок. Липовецького району Вінницької обл.

6 -    прок. Житомирської області

7 - в наряд