Постанова

від 21.12.2022 по справі 640/8316/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №640/8316/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АУТСОРСИНГ БІЗНЕС ГРУП» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АУТСОРСИНГ БІЗНЕС ГРУП» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2020 №0001410504, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 17 161 001 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - на 11 440 667 грн, за фінансовими (штрафними) санкціями - на 5 720 334 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 15.06.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020, позов задовольнив повністю.

Верховний Суд постановою від 20.09.2021 касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишив без задоволення, а судові рішення - без змін.

16.11.2021 до суду першої інстанції від позивача надійшло клопотання про розгляд заяви про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 39 000 грн. у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АУТСОРСИНГ БІЗНЕС ГРУП» про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на оплату правничої допомоги задоволено: стягнуто з Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АУТСОРСИНГ БІЗНЕС ГРУП" (місцезнаходження: 03191, м. Київ, вул. Луценка, 10, код ЄДРПОУ 39525739) судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді першої інстанції, на оплату професійної правничої допомоги в сумі 39 000,00 (тридцять дев`ять тисяч) грн 00 коп.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2022 та постановити нове судове рішення, яким зменшити витрати на правничу допомогу позивача.

Відповідач вважає зазначений позивачем розмір заявленої правничої допомоги безпідставним та необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

На думку відповідача, судові витрати щодо написання позовної заяви до Окружного адміністративного суду міста Києва є завищеними, оскільки, середня вартість написання позовної заяви с 5 000 - 7 500 грн.

Також, відповідач звертає увагу, що в актах про надання юридичних послуг є дублювання однієї і тієї ж роботи, а саме: підготовка заяви; робота над заявою; фіналізація заяви про розподіл судових витрат, робота над позовною заяво та фіналізація позовної заяви.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судове за сідання на 20.12.2022.

12.12.2022 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити без задоволення таку, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

20.12.2022 судове засідання щодо розгляду апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АУТСОРСИНГ БІЗНЕС ГРУП» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення не відбулось через відсутність електропостачання в приміщенні суду, що підтверджено Актом щодо знеструмлення суду, що впливає на безперебійність та функціонування автоматизованої системи Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022.

Повісткою-повідомленням Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022 учасників справи викликано в наступне судове засідання на 21.12.2022.

В судове засідання 21.12.2022 учасники справи не з`явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19 та від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 17.12.2020 у справі №808/1849/18, від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, від 20.01.2021 у справі №120/3929/19-а.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 19 Закону №5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі ст. 30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надано копії:

Договору про надання правової допомоги №27/04/19-01 від 27.04.2019;

Додаткової угоди №1 від 02.04.2020;

Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії КВ №4409, видане 11.11.2019 на ім`я Тарасун Ольги Ігорівни;

посвідчення адвоката України від 01.07.2016 на ім`я ОСОБА_1 ;

Акта №1 прийому-передачі наданих правових послуг (правової допомоги) до Договору № 27/04/2019-01 від 27.04.2019 про надання правової допомоги та Додаткової угоди №1 від 02.04.2020;

Звіту №1 про надані послуги за Договором № 27/04/2019-01 про надання правової (правничої) допомоги від 27.04.2019 та Додаткової угоди №1 від 02.04.2020;

платіжного доручення №141044 від 21.04.2020 про сплату ТОВ "АУТСОРСИНГ БІЗНЕС ГРУП" на користь АО "ПРОТЕКЦІЯ ПРАВА" 39 000 грн., згідно з рахунком №ДПП 27/04/19-ДУ1/1 від 16.04.2020.

Колегія суддів зауважує, що матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на правову допомогу.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Дйсно, наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі №301/2534/16-ц.

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступний висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.08.2022 у справі №320/6454/19: «…Утім, надаючи оцінку наданим позивачем письмовим доказам суд апеляційної інстанції не оцінив повною мірою наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, не дослідив обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, їх результат, складність та якість складених процесуальних документів, співмірність розміру витрат витраченому адвокатом часу, та, що важливо, ціну позову (1143061,65 грн), як істотний критерій визначення важливості (значення) для позивача, конкретні обставини справи (яка не є справою незначної складності та є багатоепізодною), кількість (обсяг) матеріалів, з яких вона складається, а також значення справи для її учасників…».

У даній справі, предметом позову є скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2020 №0001410504, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 17 161 001 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - на 11 440 667 грн, за фінансовими (штрафними) санкціями - на 5 720 334 грн. Матеріали справи складаються з 18 томів, розгляд справи здійснювався у відкритому судовому засіданні за участі представника позивача, процесуальні документи були складені також позивачем через представника, відтак колегія суддів, вважає необґрунтованими доводи відповідача, викладені ним у апеляційній скарзі та клопотанні про зменшення розміру судових витрат та приходить до переконання, що заявлена до відшкодування сума витрат, понесених на правову допомогу є обґрунтованим та спів мірним з ціною даного позову, складністю справи та затраченим адвокатом часом.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Постанова складена в повному обсязі 21 грудня 2022 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан