Постанова

від 09.11.2022 по справі 357/4896/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 357/4896/20

головуючий у суді І інстанції Цукуров В.П.

провадження № 22-ц/824/8181/2022

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Мостової Г.І.,

суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,

за участі секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради (після перейменування Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради) та Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради, третя особа - Комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради, у якому, уточнивши позовні вимоги, просила суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради від 24 квітня 2020 року № 17-к;

поновити ОСОБА_1 на посаді викладача Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 по класу скрипки з 23 квітня 2020 року;

стягнути з Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до 01 березня 2021 року у сумі 233 808 грн 44 коп. та компенсацію моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.

Позов мотивований тим, що наказом № 19 від 01 серпня 1991 року ОСОБА_1 було призначено на посаду викладача Білоцерківської дитячої музичної школи № 3 по класу скрипки, дотепер вона безперервно перебувала у трудових відносинах з Комунальним закладом Білоцерківської міської ради Білоцерківською музичною школою №3 (надалі по тексту - Білоцерківська музична школа №3), обіймаючи у тому числі адміністративну посаду заступника директора по організаційно-виховній роботі з 01 вересня 2009 року по 01 вересня 2016 рік.

Зазначає, що відстоювання інтересів викладачів Білоцерківської музичної школи №3 та її учнів стало передумовою виникнення особистих неприязних стосунків керівника Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради (надалі по тексту - Відділ культури і туризму) ОСОБА_2 до позивача. Вона спільно з працівниками Білоцерківської школи мистецтв № 3 систематично створювали провокаційні дії для передумов які б стали підставою для звільнення позивача.

06 лютого 2020 року позивач разом з іншими працівниками музичної школи № 3 виявила зникнення стенду, який був виготовлений за кошти позивача та містив фото її творчої діяльності та інформацію щодо досягнень музичної школи. Для з`ясування ситуації стосовно зникнення стенду, позивач разом з іншими працівниками музичної школи зайшла до кабінету № 2 Білоцерківської школи мистецтв № 3, у якому перебували ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . При цьому було виявлено, що розшукуваний стенд знаходиться у цьому приміщенні.

Ввечері 06 лютого 2020 року о 19 год., через 3 години після розмови, ОСОБА_3 викликала наряд поліції з метою інсинуації якоїсь бійки. Позивач надала наряду поліції свої пояснення. За наслідком виклику жодних кримінальних чи адміністративних проваджень не порушувалось.

Наказом Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради від 24 квітня 2020 року № 17-к позивача було звільнено із займаної посади викладача Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківською музичною школою №3 по класу скрипки з 24 квітня 2020 року відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України, а саме: за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи та подальшого виконання виховних функцій.

Звільнення позивача відбулось під час її тимчасової непрацездатності, оскільки з 24 квітня 2020 року по 29 квітня 2020 року вона перебувала на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2» серія АДЮ № 836158.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області від 24 квітня 2020 року № 17-к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа №3.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача по класу скрипки Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 з 24 квітня 2020 року.

Стягнуто з Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 квітня 2020 року по 01 березня 2021 року включно у розмірі 233 808 грн 44 коп.

Стягнуто з Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Стягнуто з Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 1000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача з посади викладача Білоцерківської музичної школи №3 належить до компетенції керівника цього закладу, а не начальника Відділу культури і туризму, тому приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач діяв поза межами наданих йому повноважень, що є беззаперечною підставою для визнання протиправності наказу та його скасування.

На час прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивач перебувала на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2».

Сам лише факт присутності позивача під час конфлікту не свідчить про аморальність її поведінки. Представниками відповідача та третьої особи не вказано конкретно, які саме дії безпосередньо позивача є аморальними.

Відповідачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок між викликом працівників поліції та поведінкою позивача.

Розраховуючи суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції погодився з розрахунком позивача та виходив з виплат позивачу за останні два місяці перед звільненням, тобто за лютий та березень 2020 року.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначив залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач та враховуючи конкретні обставини справи, глибину та тривалість таких страждань, дійшов висновку, що вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню у розмірі 5 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 15 квітня 2021 року, Відділ культури і туризму Білоцерківської міської ради та Комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 подали апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, без урахування висновків Верховного Суду та обставин, які є важливими для правильного вирішення справи, узаконив аморальні дії позивача не сумісні із продовженням подальшої роботи.

Суд першої інстанції відмовив у допиті свідків: батьків, викладачів та представників опікунської ради. Суд першої інстанції поновив на посаді особу, яка сама надала висновок психологічного дослідження, за яким вона є психічно неврівноваженою згідно з опису симптоматики та результатів дослідження.

Відповідачем подавався доказ - Акт службового розслідування від 11 березня 2020 року, до якого було додано документи та відеозаписи, разом з тим, суд першої інстанції визнав Акт службового розслідування на 738 аркушах недопустимим доказом, крім одного відеозапису події 06 лютого 2020 року. Відповідачем наданий відеозапис події аморальних дій позивача, який залишений судом першої інстанції поза увагою.

Суд першої інстанції оскаржуваним рішенням скасував наказ про звільнення і не звернув увагу на документи, що стали підставою звільнення - додатки до наказу №17-к: заява від 19 лютого 2020 року позивача ОСОБА_1 та пояснення від 14 лютого 2020 року завгоспа ОСОБА_5 , які суперечать висновкам суду першої інстанції та підтверджують аморальні дії позивача.

Суд першої інстанції встановив, що позивач не надав пояснення, однак не звернув уваги на те, що підставами для звільнення у наказі про звільнення є заява від 19 лютого 2020 року позивача, де остання підтвердила подію і свої дії.

Відповідач дізнався у судовому засіданні, що позивач нібито була на лікарняному, про що вона не повідомила ані Відділу культури і туризму, який вказаний у листі непрацездатності як роботодавець, ані керівнику закладу, який надавав щодня відомості, що позивач здорова, а ні профспілкову організацію, яка так і не робила відповідні записи в лікарняному листі щодо втрати працездатності.

Тому відповідач, щоб не порушувати права позивача на хворобу, зробив зміни до наказу від 24 квітня 2020 року та видав новий наказ № 33-к, відповідно до якого позивач є звільненою не з 24 квітня 2020 року, а з 02 травня 2020 року.

Оскаржуваним рішенням скасовано наказ від 24 квітня 2020 року № 17-к, який вже був скасований відповідачем 13 липня 2020 року.

Суд першої інстанції не врахував висновки, які викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року, Постановах КЦС Верховного Суду у справах №№ 351/2141/16, 697/2520/18, 495/47/18, №243/5802/16-ц, Постановах Верховного Суду України у справах № 6-248цс14, № 6-3135цс16 № 6-953св09 від № 6-248цс14, на які відповідач посилався у відзиві, запереченні, поясненнях.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 29 грудня 2020 року № 84-06-VІІ «Про внесення змін до загальної структури і штатної чисельності апарату Білоцерківської міської ради та її виконавчих органів», Відділ культури і туризму Білоцерківської міської ради перейменований в Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради (код ЄДРПОУ 05458494).

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, де заперечив проти її задоволення, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права з огляду на те, що основною причиною звільнення позивача - є помста відповідача Відділу культури і туризму за активну громадянську позицію позивача щодо відстоювання у судах інтересів викладачів та учнів Білоцерківської музичної школи № 3 за право навчатися і працювати. Незаконна ліквідація школи, звільнення працівників, невиплати заробітної плати, переслідування інакомислячих стали передумовою виникнення особистих неприязних стосунків між керівником Відділу культури і туризму ОСОБА_2 та позивачем. ОСОБА_2 спільно з працівниками школи мистецтв №3 (двійника музичної школи №3), що знаходилися в одному приміщенні, систематично створювали провокаційні дії для передумов, які б стали підставою для звільнення позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.

Відповідно до частини 2 Постанови пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.?

Згідно з абзацу 4 частини 2 Постанови пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Однак, колегія апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, обмежившись дослідженням одного доказу - відеозапису події, яка мали місце 06 лютого 2020 року, про що зазначив в оскаржуваному рішенні без посилання на докази, дійшов висновку про те, що позивач була лише присутня під час конфлікту, тому підстави для її звільнення з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України відсутні. При цьому, на підставі яких доказів зроблено такий висновок судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначено.

Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення суду першої інстанції, обставини, які враховуються судом при розгляді трудового спору, пов`язаного зі звільненням за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України, а саме: поведінка позивача під час подій, які відбувалися 06 лютого 2020 року, на очах та у присутності малолітніх учнів під час проведення за уроку розкладом, чи порушила позивач своїми діями навчальний процес (свій або іншого педагога) чи відбулося це під час проведення її уроку за розкладом, чи забезпечила позивач своєчасне проведення свого уроку відповідно до розкладу занять, чи є поведінка позивача сумісною із званням педагога, чи дотримувалася позивач правил етики, моральної поведінки, правил громадського порядку тощо, - судом першої інстанції не встановлювалися.

Одним з основних аспектів обґрунтованості рішення суду згідно з практики Європейського суду є необхідність продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Така позиція наведена у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України», з них випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

Заперечуючи проти позову, Відділом культури та туризму подано відзив №194 від 11 червня 2020 року (а.с. 81-111 т. 1) та клопотання №196 від 12 червня 2020 року про долучення до матеріалів справи доказів, що додаються до відзиву, на 804 аркушах, серед яких наказ Відділу культури та туризму від 07 лютого 2020 року № 12, яким створено комісію з розслідування факту вчинення аморального проступку працівниками музичної школи ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , Акт службового розслідування комісії з розслідування факту вчинення аморального проступку ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 11 березня 2020 року разом з доданими до нього документами. У вказаному акті описана хронологія подій здійснених на підставі відеозапису, свідчень і пояснень учасників конфлікту, інших осіб та документів (а.с. 143-215 т. 1, т. 2, т.3, т.4).

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не оцінив докази надані відповідачем, не вказав які обставини з яких доказів встановлено, та обмежився дослідженням одного доказу - відеозапису частини подій, які мали місце 06 лютого 2020 року, вважав встановленою обставину, що поведінка ОСОБА_1 відповідала засадам моралі.

Тому, колегія апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції не забезпечено та не здійснено повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього розгляду справи, висновки про те, що звільнення ОСОБА_1 є незаконним ґрунтуються на припущеннях.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, під час ухвалення якого, колегія апеляційного суду вирішуватиме такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Крім цього, колегія апеляційного суду враховує, що відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 01 серпня 2022 року у зв`язку з ліквідацією Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківської музичної школи № 3 (код ЄДРПОУ 02227088) внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності (пункт 2 частини 1 статті 362 ЦПК України).

Зі змісту пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України вбачається, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо припинено юридичну особу, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті (частини 1,3 статті 377 ЦПК України).

З огляду на те, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина 1 статті 48 ЦПК України), припинення третьої особи (01 серпня 2022 року) після відкриття апеляційного провадження у справі за її заявою від 15 квітня 2021 року, - не дає підстав для застосування положень статей 362 та 377 ЦПК України при здійсненні апеляційного перегляду у цій справі.

Позивач була прийнята на роботу викладачем Білоцерківської дитячої музичної школи №3 (з урахуванням змін назви закладу) по класу скрипки наказом Білоцерківської дитячої музичної школи №3 від 01 серпня 1991 року №19, що підтверджується записом №1 у трудовій книжці (а.с.14-16 т. 1).

Рішенням Білоцерківської міської ради від 22 грудня 2016 року №398-22-VII Білоцерківську дитячу музичну школу №3 було перейменовано у Комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3.

З 1991 року дотепер позивач безперервно перебула у трудових відносинах з Комунальним закладом Білоцерківської міської ради Білоцерківською музичною школою № 3, як викладач неодноразово підтверджувала свої кваліфікаційні здібності, здобувши кваліфікацію спеціаліста вищої категорії, викладача-методиста, займала адміністративну посаду заступника директора по організаційно-виховній роботі з 01 вересня 2009 року по 01 вересня 2016 року, підтверджується записами у трудовій книжці.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені за згаданою підставою, належать учасники освітнього процесу, зазначені у статті 52 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме: педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

Отже, позивач у цій справі належить до категорії працівників, які можуть бути звільнені на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України.

Комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 та Комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська школа мистецтв № 3 є початковими спеціалізованими мистецькими навчальними закладами (школи естетичного виховання), належать до системи позашкільної освіти у сфері культури (пункт 1.1, 1,2, 1,3 Статутів), засновані Білоцерківською міською радою Київської області.

Заклади мають статус державних закладів освіти, підзвітні та підпорядковані відділу культури та туризму Білоцерківської міської ради.

Кабінети школи для навчання учнів комунальних закладів Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 та Білоцерківської міської ради Білоцерківська школа мистецтв № 3 розділено відповідно до наказу Відділу культури і туризму № 90 від 27 серпня 2019 року

Керівництво музичною школою здійснює його директор, який призначається та звільняється з посади начальником відділу культури та туризму Білоцерківської міської ради (п. 5.1, 5.2 Статуту).

Відповідно до абзаців 1, 4, 6 пункту 5.3 Статуту керівник закладу здійснює керівництво закладом, організовує навчально-виховний процес, створює належні умови для здобуття учнями початкової спеціальності мистецької освіти (а.с. 274 -276 т. 2, а.с. 1-9 т. 3).

Відповідно до пп. а) п. 15 Правил внутрішнього трудового розпорядку Білоцерківської музичної школи № 3, працівники зобов`язані сумлінно працювати, виконувати навчальний режим, вимоги Статуту Білоцерківської музичної школи № 3 і Правил Внутрішнього трудового розпорядку, дотримуватись дисципліни праці (а.с. 270-273 т. 2).

24 квітня 2020 року відповідно до наказу Відділу культури і туризму №17-к від про звільнення ОСОБА_1 - викладача Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 по класу скрипки, позивача було звільнено з 24 квітня 2020 року з займаної посади за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи та подальшого виконання виховних функцій, відповідно до пунктом 3 статті 41 КЗпП України (а.с. 17-18, 129-130 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що звільнення позивача з посади викладача Білоцерківської музичної школи №3 належить до компетенції керівника цього закладу, а не начальника Відділу культури і туризму, приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач діяв поза межами наданих йому повноважень, що є беззаперечною підставою для визнання протиправності наказу та його скасування.

Колегія апеляційного суду не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України «Про позашкільну освіту», трудові відносини в системі позашкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про освіту» передбачено, що керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень, зокрема, призначає на посаду та звільняє з посади працівників, визначає їх функціональні обов`язки.

Відповідно до Положення про Відділ культури і туризму Білоцерківської міської ради, затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 30 серпня 2018 року № 2569-55-VII Відділ культури і туризму Білоцерківської міської ради є структурним підрозділом Білоцерківської міської ради.

Завданням відділу, зокрема є організаційно-методичне керівництво діяльністю підвідомчих закладів та підприємств культури, організація фінансування закладів та підприємств культури, культурно-мистецьких, пам`ятко-охоронних та туристичних програм та інших заходів; пошук, використання й поширення нових організаційно - творчих підходів у діяльності закладів культури, вдосконалення господарського механізму їх діяльності, інформаційно-методичне забезпечення, впровадження нових моделей організації культурної пам`ятко-охоронної діяльності.

Згідно з пунктом 6 Положення, відділ очолює начальник, який призначається і звільняється за розпорядженням міського голови на конкурсній основі: здійснює керівництво діяльністю відділу та підвідомчих закладів культури відповідно до даного Положення, посадової інструкції та чинного законодавства; видає в межах своєї компетенції накази, контролює їх виконання; діє в межах повноважень, визначених посадовою інструкцією, що затверджується міським головою, Положення та чинного законодавства; посадові обов`язки начальника відділу визначені у посадовій інструкції, яка затверджується міським головою (а.с. 19-25 т. 1).

Керівником Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради з 24 березня 2016 року є ОСОБА_2 (а.с. 213 т. 1).

Відповідно до пункту 2.2. Посадової інструкції начальника Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради начальник відповідно до чинного законодавства призначає та звільняє працівників відділу, керівників закладів культури комунальної форми власності та працівників цих закладів культури комунальної форми власності у разі відсутності керівника даного закладу (а.с. 139-142 т. 1)

На посаді директора Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківської музичної школи №3 з 01 квітня 1985 року працювала ОСОБА_6

23 квітня 2020 року (9:05 год.) ОСОБА_6 наказом Відділу культури і туризму № 16-к була звільнена з посади директора Білоцерківської музичної школи №3 на підставі пункту 3 частини статті 41 КЗпП України (а.с. 119-121 т. 8).

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин - 24 квітня 2020 року директора Білоцерківської музичної школи №3 ОСОБА_6 було звільнено з займаної посади, тому начальник Відділу культури і туризму, діючи в межах своїх повноважень на підставі п.2.2 Посадової інструкції, правомірно видав наказ №17-к від 24 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 (вказана правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 357/1262/21, від 29 червня 2022 року у справі № 357/1279/21.

З огляду на встановлене, колегією апеляційного суду відхиляються доводи апелянта про те, що відповідач Відділ культури і туризму Білоцерківської міської ради (після перейменування Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради) є неналежним відповідачем та вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради від 24 квітня 2020 року № 17-к заявлені до особи, яка в межах своїх повноважень прийняла рішення про звільнення, тому і є тією особою до якої позивачем повинні бути пред`явлені вимоги про скасування наказу.

Щодо доводів позивача про недотримання відповідачем вимог статті 43 КЗпП України та пункту 10 статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», то колегія апеляційного суду встановила таке.

Зі змісту статі 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», статті 43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації надає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки у випадках, передбачених законом.

Між адміністрацією Білоцерківської музичної школи № 3 та профспілковим комітетом укладено Колективний договір, схвалений загальними зборами колективу, який зареєстровано виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради 08 квітня 2015 року, реєстровий № 15.

Встановлено, що за період роботи в Білоцерківській музичній школі №3 позивач була членом профспілки та сплачувала відповідні внески зі своєї заробітної плати, що вбачається з довідки про перелік осіб з яких утримуються профспілкові внески станом на 01 березня 2020 року, виписки з рішення засідання профкому від 01 жовтня 2016 року (а.с. 172-173 т. 1).

Враховуючи, що в Білоцерківській музичній школі №3 діє профспілкова організація та було утворено її виборний орган, начальник Відділу культури і туризму правомірно звернувся до первинної профспілкової організації на підставі статті 43 КЗпП України.

Як вбачається з повідомлення від 13 березня 2020 року №106 на ім`я голови первинної профспілкової організації Білоцерківської музичної школи №3 ОСОБА_7, відповідач звернувся до профспілкової організації та просив розглянути подання про звільнення ОСОБА_1 за аморальний проступок (а.с.35 т.1).

Відповідно до відповіді від 16 березня 2020 року голова первинної профспілкової організації Білоцерківської музичної школи №3 ОСОБА_7 для проведення об`єктивного і неупередженого розгляду цієї справи просила відповідача надати у 3-х денний термін копії документів: наказ Відділу культури і туризму №12 від 07 лютого 2020 року; Положення про Відділ культури і туризму Білоцерківської міської ради від 30 серпня 2018 року №2569-55 VII; документи, що підтверджують законне функціонування Білоцерківської музичної школи №3 і скасовують рішення ШААС від 29 травня 2019 року у справі 810/4996/18; договір оренди на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1025,4 м.кв. між управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради (орендодавець) і Білоцерківською музичною школою №3 (орендар); заяви батьків, доповідні записки викладачів Білоцерківської музичної школи №3 (а.с.201 т.1).

23 березня 2020 року від голови первинної профспілкової організації Білоцерківської музичної школи №3 ОСОБА_7 до відповідача надійшло повідомлення про перенесення запланованих на 25 березня 2020 року профспілкових зборів на час дії карантинних заходів, відповідно до розпорядження Білоцерківської міської ради від 16 березня 2020 року №57 Р «Про тимчасове обмеження в роботі структурних підрозділів міської ради, виконавчих органів міської ради та комунальних підприємств, установ, організацій, крім закладів охорони здоров`я з метою попередження розповсюдження захворюваності COVID-19» (а.с. 180-181 т. 1).

Колегія апеляційного суду звертає увагу на те, що підставою для перенесення профспілкових зборів стала не відсутність витребуваних додаткових документів і неможливість у зв`язку з цим розглянути подання про звільнення позивача, а дія карантинних заходів.

Отже, виборний орган первинної профспілкової організації не розглянув у встановлений строк письмове подання відповідача про розірвання трудового договору з позивачем, а переніс профспілкові збори на час дії карантинних заходів.

Разом з тим, до закінчення обставин, що стали підставою для перенесення зборів, під час на час дії карантинних заходів, виборний орган первинної профспілкової організації провів профспілкові збори 04 травня 2020 року.

У протоколі первинної профспілкової організації від 04 травня 2020 року зазначено, що голова ОСОБА_7 довела до відома всіх присутніх, що сьогодні з дотриманням норм безпеки ми були змушені зібрати колективні збори профспілки працівників. У зв`язку з тим, що нас усіх було викликано до Відділу культури і туризму по телефону ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вимогою подання на перевірку цілого переліку документів, що є порушенням наших прав як працівників, що знаходяться на дистанційній роботі. А також, повідомлено, що 13 березня 2020 року надійшли подання щодо перевірки фактів порушення трудової дисципліни в тому числі і позивачем.

Розглянувши звернення в присутності позивача ОСОБА_1 , зборами членів профспілки первинної профспілкової організації Білоцерківської музичної школи №3 відповідно до протоколу від 04 травня 2020 року вирішено, в тому числі:

вимагати від мера ОСОБА_8 і міської ради відсторонення начальника Відділу культури і туризму ОСОБА_2 від займаної посади,

скасувати наказ Відділу культури і туризму від 23 квітня 2020 року №106-к та від 24 квітня 2020 року №17-к щодо незаконного звільнення директора Білоцерківської музичної школи №3 ОСОБА_9 та викладача-методиста по класу скрипки ОСОБА_1 та наказу про дисциплінарне стягнення ОСОБА_5 (а.с. 202-205 т. 1).

Підсумовуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду вважає, що виборний орган первинної профспілкової організації не розглянув у встановлені законом строки письмове подання відповідача про розірвання трудового договору з позивачем. Доказів існування обставин, що перешкодили первинній профспілковій організації розглянути подання роботодавця у встановлені законом строки у березні-квітні 2020 року - не надано, з огляду на те, що дія карантинних заходів не перешкодила проведенню профспілкових зборів 04 травня 2020 року.

Отже, у зв`язку з закінченням строку на надання відповіді виборним органом первинної профспілкової організації станом на 24 квітня 2020 року вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації надав згоду на розірвання трудового договору з позивачем, а відповідачем при звільненні позивача дотримано вимоги статті 43 КЗпП України та пункту 10 статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем заборони на звільнення під час дії карантинних заходів, то колегія апеляційного суду враховує таке.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №256 «Деякі питання забезпечення трудових прав державних службовців, працівників державних органів, підприємств, установ та організацій на час встановлення карантину у зв`язку із загостренням ситуації, пов`язаної з поширенням випадків гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», рекомендовано:

1) державним органам, органам місцевого самоврядування дотримуватись вимог цієї постанови з метою забезпечення трудових прав працівників, які виконують визначену трудовим договором роботу вдома;

2) підприємствам, установам та організаціям незалежно від форми власності на час встановлення карантину не звільняти працівників, які виконують визначену трудовим договором роботу вдома, та працівників, які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину, з підстав, установлених пунктами 3, 4 і 5 частини 1 статті 40 КЗпП України;

3) суб`єктам господарювання державного сектору економіки, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, і державним банкам з метою забезпечення безперебійної роботи в умовах встановленого карантину утримуватись від кадрових змін в органах управління, не допускати звільнення працівників, які виконують визначену трудовим договором роботу вдома, та працівників, які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину, з підстав, установлених пунктами 3, 4 і 5 частини 1статті 40 КЗпП України.

Оскільки позивача звільнено на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України, на спірні правовідносини вказана постанова Кабінету Міністрів України не поширюється.

Щодо доводів позивача про незаконність її звільнення під час тимчасової непрацездатності, то колегією апеляційного суду встановлено таке.

Наказом Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради №17-к від 24 квітня 2020 року позивача було звільнено з займаної посади з 24 квітня 2020 року за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи та подальшого виконання виховних функцій, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України.

Згідно з листком непрацездатності, виданим комунальним некомерційним підприємством Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2» серії АДЮ №836158, позивачка з 24 по 29 квітня 2020 року перебувала на амбулаторному лікуванні.

З матеріалів справи вбачається, що наказом № 33-к від 13 липня 2020 року відповідач змінив дату звільнення з 24 квітня 2020 року на 02 травня 2020 року.

Наказом управління культури і туризму Білоцерківської міської ради № 63-к від 30 вересня 2021 року скасовано наказ №17-к від 24 квітня 2020 року та наказ № 33-к від 13 липня 2020 року. Звільнено викладача по класу скрипки ОСОБА_1 з 24 квітня 2020 року за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Колегія апеляційного суду враховує, що наказ Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради (до перейменування Відділ культури і туризму Білоцерківської міської ради) № 63-к від 30 вересня 2021 року, яким було скасовано наказ №17-к від 24 квітня 2020 року та наказ № 33-к від 13 липня 2020 року, був прийнятий відповідачем після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 03 березня 2021 року.

Отже, обставини, які не існували на момент розгляду справи у суді першої інстанції, не впливають на оцінку законності чи обґрунтованості його рішення апеляційним судом.

Крім того, колегія апеляційного суду встановила, що роботодавець самостійно змінив дату звільнення позивача з 24 квітня 2020 року на 02 травня 2020 року - перший робочий день виходу позивача на роботу після тимчасової непрацездатності.

Щодо доводів позивача про те, що наказ про звільнення не містить конкретних фактів аморального проступку, не сумісного з продовженням роботи викладача та є необ`єктивним щодо реальних обставин, то колегія апеляційного суду встановила таке.

Термін «аморальний проступок» є оціночним поняттям, оскільки не конкретизований законодавцем, а тому суду як правозастосовному органу надано можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи, чи є ті чи інші діяння аморальним проступком. Зокрема, аморальним проступком можна вважати діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції конкретного працівника.

За змістом частини другої статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов`язані:

дотримуватися педагогічної етики;

поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу;

настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;

захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам;

додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов`язки тощо.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов`язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 30 січня 2018 року у справі № 713/265/15-ц (провадження № 61-135св17), від 16 травня 2018 року у справі № 1519/2-667/11 (провадження № 61-13895св18), від 07 травня 2018 року у справі № 243/8522/17 (провадження № 61-13316св18).

Засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є, зокрема, формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками (стаття 6 Закону України «Про освіту»).

Морально-духовне становлення дітей, учнівської молоді, їх підготовка до активної, творчої, соціально значущої, сповненої особистісного сенсу життєдіяльності є найважливішими складовими розвитку суспільства та держави.

Особи, трудовим обов`язком яких є виховання, повинні бути не тільки висококваліфікованими спеціалістами, а й людьми високої духовності та моральних переконань. Особистий приклад викладача, його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні впливу на молодь, становлять ту виховну силу, яку не можна замінити підручниками. Працівник, який виконує виховні функції, повинен постійно дивитися за собою, відчувати, що його поведінка перебуває під контролем тих, кого він виховує, а також суспільства в цілому (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 495/47/18 (провадження № 61-44378св18)).

Підвищена відповідальність педагогічних працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливих відносинах та виконують специфічні функції, які не обмежуються лише формальним виконанням трудових обов`язків вчителя (педагога, вихователя), а й здійснюють виховну функцію, не властиву іншим категоріям працівників.

Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов:

1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами;

2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Підставою для звільнення за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України є не будь-який аморальний проступок, а такий, що несумісний із продовженням цієї роботи.

Оскільки законодавцем не визначено критеріїв визначення межі між проступками, сумісними і не сумісними з продовженням роботи, тому суд зобов`язаний з метою виконання завдання цивільного судочинства самостійно надати оцінку і встановити, чи є аморальний проступок, за який звільнено працівника, таким, що сумісний із продовженням роботи з урахуванням конкретних обставин справи.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-248цс14, від 22 березня 2017 року у справі № 6-3135цс16, а також Верховний Суд у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 560/893/17 (провадження № 61-48706св18), від 11 квітня 2019 року у справі № 351/2141/16 (провадження № 61-31226св18), від 31 липня 2019 року у справі № 243/5802/16-ц (провадження № 61-24254св18), від 05 вересня 2019 року у справі № 697/2520/18 (провадження № 61-8551св19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 495/47/18 (провадження № 61-44378св18).

Колегія апеляційного суду вважає, що аморальний проступок позивача підтверджений належними та допустимими доказами, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, підставами звільнення позивача є: Акт службового розслідування від 11 березня 2020 року по факту вчинення аморального проступку 06 лютого 2020 року; відеозапис події аморального вчинку ОСОБА_1 06 лютого 2020 року в КЗ БМР БШМ № 3; виклик поліції 06 лютого 2020 року; виклик екстреної медичної допомоги 06 лютого 2020 року; заява викладача ОСОБА_1 від 19 лютого 2020 року; пояснення завгоспа ОСОБА_5 від 14 лютого 2020 року.

Відповідно до Акту службового розслідування комісії з розслідування факту вчинення аморального проступку ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 11 березня 2020 року разом з доданими до нього документами (т. 2, т. 3, т. 4) описано хронологію подій здійснених на підставі відеозапису, свідчень і пояснень учасників конфлікту, інших осіб та документів.

Наказом начальника Відділу культури та туризму від 07 лютого 2020 року № 12 створено комісію з розслідування факту вчинення аморального проступку працівниками музичної школи ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (а.с. 124 т. 2).

Комісія створена з метою перевірки фактів, наведених у доповідній записці т.в.о. директора Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська школа мистецтв № 3 (надалі по тексту - Школа мистецтв №3) ОСОБА_10 від 07 лютого 2020 року та заяви ОСОБА_11 , матері учениці ОСОБА_12 від 06 лютого 2020 року (а.с. 125-126, 127 т. 2).

10 лютого 2020 року було проведено засідання комісії з розслідування факту вчинення аморального проступку працівниками Білоцерківської музичної школи №3, ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , створеної на підставі наказу №12 від 07 лютого 2020 року, начальника відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради.

На засіданні комісії, крім організаційних питань з проведення службового розслідування, і перегляду відеозапису події 06 лютого 2020 року, було досліджено зміст доповідних записок від 07 лютого 2020 pоку, заяви від 06 лютого 2020 року, Протокол огляду місця події класу №2, та переглянутий відеозапис огляду місця події, який було проведено 07 лютого 2020 року, на підставі наказу № 09 АГ від 07 лютого 2020 року, т.в.о. директора Школи мистецтв №3 ОСОБА_10

Позивач надала пояснення по суті подій 06 лютого 2020 року у заяві на ім`я начальника Відділу культури і туризму від 19 лютого 2020 року (а.с. 146 т. 2) та відмовилася надати відповідь на запитання щодо ситуації, яка відбулася в класі №2 06 лютого 2020 року, в присутності членів комісії з розслідування факту вчинення аморального проступку, що підтверджується відповідними актами та відеозаписами розмови (а.с. 159-164 т. 2).

Пунктом 6 розділу 9 вказаного акта встановлено: « ОСОБА_1 , перебуваючи у трудових відносинах та працюючи на посаді викладача по класу скрипки у КЗ БМР БШМ № 3, виконуючи виховні функції, 06 лютого 2020 року, починаючи з 16:00 год., перебуваючи в приміщенні КЗ БМР БШМ № 3, в класі № 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до 16:30 год., в робочий час, під час виконання службових обов`язків, безпосередньо принизила працівників - викладачів КЗ БМР БМШ № 3, застосувала до них фізичну силу, в присутності учнів, малолітніх дітей, принижувала та ображала учнів школи та їх батьків, що є порушенням основних моральних норм суспільства та суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитувала свої службово-виховні та посадові повноваження, чим вчинила аморальний проступок несумісний з продовженням даної роботи, факт аморального проступку був вчинений в присутності малолітніх дітей - учениць КЗ БМР БШМ № 3 ОСОБА_12 і ОСОБА_13 та викладачів КЗ БМР БШМ № 3 завідуючої відділом оркестрових інструментів, викладача по класу домри ОСОБА_3 , концертмейстера, викладача ОСОБА_4 , т.в.о. директора КЗ БМР БШМ № 3 ОСОБА_10 , що призвело до негативних наслідків: виклику екстреної медичної допомоги, поліції та психологічної допомоги дітям. Своєю недостойною поведінкою ОСОБА_1 скомпрометувала себе перед учнями, іншими особами, порушила моральні норми, втратила тим самим авторитет, дискредитувала себе як директор та викладач. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості учнів» (а.с. 53 т. 2).

Відповідно до вказаного акту Комісія дійшла висновку рекомендувати Відділу культури і туризму розірвати трудові відносини з працівниками музичної школи: зокрема, викладачем ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України (а.с. 67 т. 2).

Дослідивши відеозаписи шляхом відтворення, судом апеляційної інстанції встановлено, що відео складається з п`яти частин:

1_video-af100b76d0f7e7ebef5da6d8f03a5e13-V тривалістю 03:03 хв.;

2_video-8d551331b0be44bccf8f6d4a8d7e7ab4-V тривалістю 05:00 хв.;

3_video-7b92dfc9e3a2004f470f4524fb9228aa-V тривалістю 05:05 хв.;

4_VID_20200206_161407 тривалістю 07:51 хв.;

5_VID_20200206_16646 тривалістю 02:20 хв. Вказані відеозаписи перериваються та частково накладаються, оскільки запис здійснювався на два телефона (а.с. 128 т. 2).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що приводом події, що відбулася 06 лютого 2020 року, став ймовірно пошкоджений стенд із зображенням викладачів обох шкіл, в тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

З розкладу уроків Школи мистецтв №3 вбачається, що конфлікт щодо спірного стенду розпочався орієнтовно о 16:00 год., що співпадає з початком уроку ОСОБА_13 .

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві вказує, що 06 лютого 2020 року вона разом з іншими працівниками музичної школи виявила зникнення стенду, який був виготовлений за кошти позивача та містив фото її творчої діяльності та інформацію щодо досягнень музичної школи. Для з`ясування ситуації стосовно зникнення стенду, позивач разом з іншими працівниками музичної школи зайшла до кабінету № 2 Школи мистецтв № 3, у якому перебували ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . При цьому було виявлено, що розшукуваний стенд знаходиться у цьому приміщенні.

Звертаючись з позовом, позивач посилалася на те, що начальник Відділу культури та туризму ОСОБА_2 спільно з працівниками Білоцерківської школи мистецтв № 3 систематично створювали провокаційні дії для передумов які б стали підставою для звільнення позивача.

Разом з тим, колегія апеляційного суду встановила, що ініціатором події була сама позивач, яка 06 лютого 2020 року зайшла до класу викладача іншої школи ОСОБА_3 під час її уроку, що підтверджується змістом позовної заяви, доповідною запискою ОСОБА_10 та відеозаписами.

Відповідно до доповідної записки ОСОБА_10 , 06 лютого 2020 року о 16:05 год. після початку чергового уроку за розкладом, до класу № 2 Школи мистецтв № 3, у якому працювали викладач ОСОБА_3 , концертмейстер викладач ОСОБА_4 з ученицею 3-го класу ОСОБА_12 , увірвались викладач музичної школи № 3 ОСОБА_1 , директор музичної школи № 3 ОСОБА_6 та завгосп музичної школи № 3 ОСОБА_5 . Увірвавшись до класу № 2, ОСОБА_1 при підтримці ОСОБА_6 та ОСОБА_5 голосно в грубій формі ображаючи викладачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та не звертаючи уваги на присутніх в класі малолітніх учениць ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , вимагала віддати комунальне майно (стенд), яке зберігалось в приміщенні класу № 2 та погрожувала забрати його силою. На вимоги припинити порушувати навчальний процес, трудову дисципліну та покинути приміщення класу № 2 Школи мистецтв № 3, ОСОБА_1 розкидала по приміщенню класу особисті речі викладача ОСОБА_4 , фізично схопила викладача ОСОБА_4 та навмисно кинула її на декілька метрів від себе на стіл при цьому зіпсувавши на ній одяг. Після цього ОСОБА_1 з нецензурною лайкою кинулась в бійку на викладача ОСОБА_3 , відібрала в неї телефон та намагалася його розбити. Всі свої хуліганські вчинки ОСОБА_1 виробляла з схвалення своєї мами - директора музичної школи ОСОБА_6 та завгоспа ОСОБА_5 , які не намагалися спинити дії ОСОБА_1 і всіляко заохочували її до вчинення цих незаконних дій (а.с. 125-126 т. 2).

З відеозаписів вбачається, що спір відбувається в приміщенні класу між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 при дитині, яка на прохання викладача ОСОБА_3 виходить з класу (покликати директора Школи мистецтв №3), а потім повертається та сідає під вікном. З відеозапису чітко вбачається, що розмова відбувається при дитині, вона виходить, але через хвилину знову повертається.

На переважній частині відео позивач ОСОБА_1 , яка голосно на підвищених тонах розмовляє, вимагає повернути стенд негайно саме в цей момент.

Викладач ОСОБА_1 почала з`ясовувати з викладачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 питання щодо повернення стенда із зображенням викладачів школи, який зберігався у цьому класі, з приводу чого між ними виникла суперечка.

На відео добре видно, що позивач ОСОБА_1 сидить або ходить обличчям до вхідних дверей, а тому вона може зауважити, що у класі знаходиться одна дитина, згодом з`являється ще одна дитина.

Присутність дітей у класі під час всього конфлікту не призводить до зміни поведінки позивача, остання не намагається змінити тон у зв`язку з присутністю дітей на більш спокійний, закінчити розмову та дати можливість почати урок.

На неодноразові слушні зауваження ОСОБА_3 про те, що в неї урок, а позивач зриває їй урок, сидить (присутня) дитина, згодом дві дитини, - позивач ОСОБА_1 каже, що у неї так само урок і так само сидить дитина (0:00:22, 0:01:42, 0:00:45, 0:06:53 VID_20200206_161407).

Згодом до класу заходить т.в.о. ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ще одна дитина.

Т.в.о. ОСОБА_10 зауважує, що проблемне питання треба вирішувати не під час уроків, звертає увагу, що сидить дитина та вказує про порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни.

Не зважаючи на пропозиції т.в.о. ОСОБА_10 вирішити проблемне питання не під час уроків, позивач продовжує наполягати на вирішення конфліктного питання по поверненню стенда.

Позивач перекладає чужі речі та здійснює фізичний контакт (виштовхує), не зважаючи на протест, викладача ОСОБА_4 , щоб отримати доступ до стенду (0:07:34 VID_20200206_161407).

З відео вбачається, що позивач усвідомлює, що її знімають, але це не призводить до зміни поведінки до більш спокійної, навпаки позивач силоміць вихоплює телефон з рук особи, що знімає, викладача ОСОБА_3 та не віддає його власнику (0:07:34 VID_20200206_161407).

Після того, як ОСОБА_10 вирішив, що розгляд питання відносно стенду відбудеться о 19:30 год. всі розійшлись. Загалом конфлікт триває трохи більше 10 хвилин. Слід зауважити, що ніхто з учасників події не вжив необхідних заходів, щоб усунути дітей від присутності під час конфлікту.

Колегія апеляційного суду вважає, що позивач ОСОБА_1 не забезпечила своєчасне проведення свого уроку відповідно до розкладу занять та під час проведення уроку за розкладом іншим викладачем в присутності дітей проявила надмірну емоційність, нестриманість та не дотрималася правил етики, її поведінка не є високоморальною, а здійснення фізичного контакту (виштовхує викладача ОСОБА_4 , вихоплює силоміць телефон та не віддає його викладачу ОСОБА_3 ), розцінюється апеляційним судом як прояв неприпустимої агресивної поведінки.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає не встановленим факт нецензурної лайки позивачем.

Негативне сприйняття малолітніми дітьми, що були присутніми при події, такої поведінки позивача можна відстежити у поясненнях ОСОБА_12 , 10 років та ОСОБА_13 , 13 років, учениць Школи мистецтв № 3.

У поясненнях ОСОБА_14 вказала, що конфлікт почався з того, що до класу, де проходив її урок у ОСОБА_15 зайшло дві вчительки: одна з темним волоссям, а інша - біленька, перша почала говорити віддати стенд, що висів у коридорі з фотографіями, однак викладач сказала, що йде урок і попросила вийти з класу. «Ця вчителька з темним волоссям стала погрожувати ОСОБА_16 , що дасть їй в морду і сіла на стіл, спиною до мене. Мені стало страшно і я взялася руками за голову, отак з двох сторін (дитина показує як саме, голос почав тремтіти, дівчинка почала хвилюватись)». Потім дитина, на прохання ОСОБА_15 , позвала ОСОБА_17 , повернулась в клас і сіла на крісла біля вікна. «Ця чужа вчителька кричала на ОСОБА_18 за стенд, щоб та віддала», « Якраз мав розпочатись наступний урок, то в клас зайшла ОСОБА_13 і сіла біля мене. А та чужа вчителька пересіла з столу на стілець і сказала, що нікуди не вийде, а буде слухати наш урок, що вона має право. ОСОБА_20 сказала, що не дозволяє їй сидіти на уроці. І якраз зайшов ОСОБА_21 . За ним прийшла ще одна вчителька, така стара з короткою стрижкою. Вона так голосно стала кричати, що тут все її: і стенди, і портрет Шевченка». Далі дитина вказує, що вчителька з темним волоссям підійшла до ОСОБА_22 , вона стояла в кутку і знімала на телефон, й смикнула її за руку так, що та полетіла на стільці, а рукою, в якій тримала телефон, вдарилась об стіл і розбила скло, інша вчителька вихватила телефон у ОСОБА_15 і закинула його у шкаф. Вказує, що дуже злякалась і ввечері у неї була температура (а.с. 177 т. 2).

Згідно з поясненнями ОСОБА_13 , 13 років, у четвер 06 лютого 2020 року вона прийшла на урок до ОСОБА_3 , коли підходила до класу, то почула, що в класі хтось голосно розмовляє. Відкривши двері - побачила ОСОБА_23 і сіла біля неї. В класі крім ОСОБА_15 і ОСОБА_22 була ще повна вчителька, вона на столі сиділа і кричала на ОСОБА_18 за стенд. ОСОБА_20 просила вийти. «Потім зайшов ОСОБА_21 . Він теж казав, щоб чужа вчителька вийшла з класу. Потім зайшло ще дві чужі вчительки: одна світленька й худенька, а друга старенька, повна, з коротким темним волоссям. Ця, що старенька почала голосно кричати, що все тут її. А потім ця, що молодша повна, підійшла до ОСОБА_22 , взяла її шубу та кинула, а потім взяла ОСОБА_24 за руку й так смикнула, що та аж до стола полетіла, ледве не впала» (а.с. 181 т. 2).

З огляду на це, аморальний проступок, за який звільнено позивача, є таким, що не сумісний із продовженням роботи педагога, оскільки позивач недостойною поведінкою скомпрометувала себе перед учнями.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд переконаний, що поведінку позивача ОСОБА_1 та її дії можна кваліфікувати, як аморальний проступок та такий, що несумісний із продовженням цієї роботи, оскільки позивач недостойною поведінкою скомпрометувала себе перед учнями, порушила моральні норми, втратила тим самим авторитет, дискредитувала себе як педагог, що унеможливлює досягнення мети навчально-виховного процесу.

З огляду на це, у задоволені позову ОСОБА_1 до Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди, - слід відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради (після перейменування Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради) та Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 рокускасувати з ухваленням нового судового рішення.

У задоволені позову ОСОБА_1 до Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради (після перейменування Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради), третя особа - Комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст судового рішення складений 21 грудня 2022 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді І.М. Білич

Т.А. Слюсар