Постанова

від 07.12.2022 по справі 369/16178/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 359/16178/19 Головуючий 1 інстанція - Диба О.В.,

Провадження № 22-ц/824/9873/2022 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 грудня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Сушко Л.П., Олійника В.І.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Право та гроші», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Траєкторія» про визнання зобов`язання за договором таким, що виконується належним чином, а вимогу щодо сплати заборгованості такою, що не підлягає виконанню, визнання недійсним договору поруки, визнання недійсним заміну кредитора у зобов`язанні, та про відновлення становища, що існувало до порушення права,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Право та гроші», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Траєкторія», в якому просив визнати зобов`язання за договором таким, що виконується належним чином, а вимогу щодо сплати заборгованості такою, що не підлягає виконанню, визнати недійсним договір поруки № 15/10-п від 15.10.2019 року, укладений між ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ТОВ «ЮК «Право та гроші», визнати недійсною заміну кредитора у зобов`язанні та відновити становище, що існувало до порушення права.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в 03.10.2017року між позивачем та ТОВ «ФК «Фактор Груп» укладено договір про надання фінансового кредиту №КД-Ф75 на суму 659400 грн., строком дії до 03.10.2027 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 11,2%.

У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між позивачем, ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ТОВ «Траєкторія» укладено тристоронній договір поруки, згідно якого ТОВ «Траєкторія» виступила поручителем перед ТОВ «ФК «Фактор Груп» за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 , а також договір іпотеки між позивачем та ТОВ «ФК «Фактор Груп».

На виконання умов кредитного договору 03.10.2017року ОСОБА_1 видав нотаріально посвідчену довіреність на ім`я вказаної ТОВ «ФК «Фактор Груп» особи (ТОВ «Внутрішня виконавча служба») для оформлення правовстановлюючих документів на квартиру та подальшого укладення договору іпотеки на новостворений об`єкт інвестування.

Проте оскільки вказана особа відповідних дій не вчинила, позивач самостійно оформив на себе право власності (02.06.2018року) та, в межах виконання умов п.1.3 договору іпотеки, звернувся до ТОВ «ФК «Фактор Груп» з метою переукладення договору іпотеки, яке, від наведених пропозицій ухилилося.

В подальшому позивач неодноразово звертався до ТОВ «ФК «Фактор Груп» з вимогами укласти договір іпотеки та надати розрахунок суми боргу, разом з тим розрахунок відповідачем надано не було, нового договору іпотеки не укладено.

У листопаді 2019 року позивачем отримано вимогу ТОВ «ЮК «Право та гроші» щодо сплати заборгованості за договором фінансового кредитування №КД-Ф75 у розмірі 627107,95 грн., з якої позивачу стало відомо про укладення 15.10.2019року між ТОВ «ЮК «Право та гроші» та ТОВ «ФК «Фактор Груп» договору поруки №15/10-п в забезпечення договору фінансового кредитування №КД-Ф75 укладеного 03.10.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Фактор Груп».

Позивач вважає, що дії відповідачів порушують принцип добросовісності, товариства здійснюють нечесну підприємницьку діяльність, спрямовану на незаконне заволодіння квартирою належною позивачу, штучно та безпідставно створили конфліктну ситуацію, в результаті чого відбулася заміна кредитора в зобов`язанні. Позивач не вчиняв жодних дій, які б могли трактуватися як істотне порушення умов кредитного та іпотечного договорів та слугувати підставою дострокового припинення договору фінансового кредитування та стягнення з позивача недоплаченої суми за кредитом.

На підставі викладеного позивач просив визнати зобов`язання за договором фінансового кредитування №КД-Ф75 від 03.10.2017року укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Фактор Груп» таким, що виконується належним чином, а вимогу ТОВ «ЮК «Право та гроші» №25/10-1 від 25.10.2019 рокущодо сплати заборгованості такою, що не підлягає виконанню, визнати недійсним договір поруки №15/10-п від 15.10.2019 року, укладений між ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ТОВ «ЮК «Право та гроші», визнати недійсною заміну кредитора з ТОВ «ФК «Фактор Груп» на ТОВ «ЮК «Право та гроші» у зобов`язанні за договором фінансового кредитування №КД-Ф75 від 03.10.2017 року та відновити становище, що існувало до порушення права - до заміни кредитора у зобов`язанні за договором фінансового кредитування №КД-Ф75 від 03.10.2017року з ТОВ «ФК «Фактор Груп» на ТОВ «ЮК «Право та гроші».

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Право та гроші», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Траєкторія» про визнання зобов`язання за договором таким, що виконується належним чином, а вимогу щодо сплати заборгованості такою, що не підлягає виконанню, визнання недійсним договору поруки, визнання недійсним заміну кредитора у зобов`язанні, та про відновлення становища, що існувало до порушення права - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним та всебічним дослідженням усіх обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що простроченої заборгованості за кредитним договором не має, всі платежі за графіком погашення кредитного договору він сплачує вчасно, що підтверджується виписками з банку. Становм на день подачі позову до суду існувала лише недоплачена частина кредиту, яку не можна вважат простроченою заборгованістю, оскільки вона відповідає графіку погашення заборгованості та строк дії кредитного договору спливає 03 жовтня 2027 року. Оскільки, з боку позивача відсутні будь-які порушення, які могли б трактуватися ТОВ «ФК`Фактор Груп» як істотне поршення умов кредитного договору та слугувати підставою дострокового припинення договору фінансового кредитування та стягнення недоплаченої суми за кредитом, вважає, що ТОВ «ФК`Фактор Груп» безпідставно звернувся до ТОВ «ЮК «Право та гроші» як поручителя з вимогою про сплату заборгованості за кредитом, який в свою чергу безпідставно сплатив всю суму кредиту, та став новим кредитором.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від встановленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.10.2017 рокуміж Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фактор Груп» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання фінансового кредиту № КД-Ф75.

З метою виконання позичальником зобов`язання по поверненню коштів та відсотків за користування ними між ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки (майнових прав), посвідчений приватним нотаріусом КМНО Журавльовою Л.М. та зареєстрований в реєстрі за №2087, за яким позичальник передав в іпотеку майнові права на закріплений ним об`єкт інвестування: квартиру 151/1 , що складається з 1 житлової кімнати, загальною проектною площею 5264 кв.м, що знаходиться на 12 поверсі в Об`єкті будівництва - IV черга будівництва в житловому комплексі за будівельною адресою: АДРЕСА_2 (надалі «Предмет іпотеки»).

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За умовами п. 1.3 Договору іпотеки (майнових прав) від 03.10.2017року, після того, як об`єкт інвестування внаслідок завершення будівництва стане окремим нерухомим майном, сторони оформлять договір іпотеки на новостворене нерухоме майно (квартиру) на умовах, визначених цим договором, якщо сторони не домовилися про інше. Для цього іпотекодавець видає вказаній іпотекодержателем особі довіреність на вчинення всіх необхідних дій, включаючи оформлення правовстановлюючих документів, укладення договору іпотеки тощо.

Вказані положення закріплені у Договорі про надання фінансового кредиту № КД-Ф75 від 03.10.2017 року, зокрема, у п. 1.5 встановлено, що укладання цього Договору (фінансового кредиту) пов`язано з необхідністю отримання Позичальником додаткових чи супутніх послуг третіх осіб відповідно до договору страхування, договору іпотеки, договору поруги, договору про надання послуг, довіреності у разі, якщо вони необхідні для укладення договору про споживчий кредит.

За умовами п. п. 4.2.5 Кредитного договору позичальник зобов`язується укласти договори, зазначені у п.1.5 цього договору, а також договір з кредитодавцем щодо забезпечення виконання зобов`язання позичальником перед кредитодавцем за цим договором, якщо забезпечення зобов`язання підлягає оформленню окремим договором.

Згідно 5.1.4 Кредитного договору у разі несплати позичальником суми кредиту та нарахованих процентів в строки, передбачені цим договором, кредитодавець має право на звернення стягнення на заставлене майно або примусове списання суми заборгованості з поточного або інших рахунків позичальника відповідно до законодавства, а також звернутися до третіх осіб з вимогою виконати обов`язки позичальника за цим договором.

З матеріалів справи убачається, що об`єкт будівництва - IV черга будівництва в житловому комплексі за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , де розташована квартира Позичальника, був введений в експлуатацію 28.03.2017 року, що підтверджується декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до I-III категорії складності від 28.03.2017 року № КС 143170871108 (а.с, 37-43, т.ІІ).

Згідно витягу №126544398 від 06.06.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 02.06.2018 року ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 (а.с.43,т.І).

Отже, враховуючи те, що після оформлення позичальником правовстановлюючих документів на квартиру зазначена квартира стала окремим нерухомим майном, за умовами кредитного договору та договору іпотеки (майнових прав) від 03.10.2017року, сторони мали укласти новий (окремий) договір на новостворене нерухоме майно - квартиру за участі вказаної ТОВ «ФК «Фактор Груп» особою - ТОВ «Внутрішня виконавча служба».З таким висновком суду погоджується і суд апеляційної інстанції.

03.10.2017 року на виконання укладених з ТОВ «ФК «Фактор Груп» договорів, ним було видано довіреність ТОВ «Внутрішня виконавча служба» для здійснення державної реєстрації новоствореного об`єкту інвестування та подальшого укладення з ТОВ «ФК «Фактор Груп» договору іпотеки квартири (а.с. 54, т.І).

Позивач після отримання документів для подальшої реєстрації новоствореного об`єкту інвестування (19.03.2018 року) (а.с. 42,т.І) до ТОВ «Внутрішня виконавча служба» не звертався, вимог про виконання умов довіреності від 03.10.2017 року не пред`являв. Матеріали справи не містять відомостей про те, що ТОВ «Внутрішня виконавча служба» відмовлялася від виконання визначених позивачем в довіреності доручень.

Новостворений об`єкт інвестування позивач зареєстрував самостійно, що не узгоджується із умовами укладених договорів та свідчить про недотримання ним їх умов.

Враховуючи наведене, внаслідок ухилення позичальника від виконання своїх зобов`язань ТОВ «ФК «Фактор Груп» 29.11.2018 року направило позивачу вимогу №29/11-011 (а.с.40, т.І) з пропозицією усунути порушення та у не менш ніж тридцятиденний строк укласти з ТОВ «ФК «Фактор Груп» договір на новостворене нерухоме майно, яку позивач отримав, що не заперечувалось стороною позивача в судовому засіданні та зазначалось ним у позові, проте жодних дій протягом зазначеного у вимозі строку не вчинив.

В подальшому, 16.01.2019 року позивач через свого представника звернувся до ТОВ «ФК «Фактор Груп» щодо спливу обмежуючого терміну вищевказаної вимоги та з проханням укласти договір іпотеки на новостворене майно, а також надати роз`яснення з приводу наявної заборгованості (а.с.34, т.І), проте іпотечного договору з приводу новоствореного майна так і не було укладено.

Длязабезпечення виконання договору про надання фінансового кредиту № КД-Ф75 від 03.10.2017 року, того ж дня між ТОВ «ФК «Фактор Груп» (кредитор) та ТОВ «Траєкторія» (поручитель) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором у випадку невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 були порушені зобов`язання щодо оформлення договору іпотеки на новостворене нерухоме майно, 10.06.2019 року та 01.10.2019 року ТОВ «ФК «Фактор Груп» направило до ТОВ «Траєкторія» вимоги №10/06 та 01/10 відповідно про погашення в повному обсязі заборгованості на загальну суму 627107,95 грн. з огляду на укладений договір поруки, які були отримані особисто директором товариства, про що містяться відповідні відмітки на зворотних аркушах вимог (а.с.98+зворот,а.с.99+зворот, т.ІІ), проте жодних заходів спрямованих на погашення заборгованості вчинено не було.

15.10.2019 року між ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ТОВ «ЮК «Право та гроші» укладено договір поруки №15-10п на забезпечення виконання договору про надання фінансового кредиту № КД-Ф75 від 03.10.2017 року, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором у випадку невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором.

Згідно з п.3.3 останнього договору у випадку невиконання позичальником в установлений кредитним договором строк зобов`язань, передбачених кредитним договором, кредитор зобов`язаний направити поручителю вимогу, якою довести поручителя до відома про факт недотримання позичальником своїх зобов`язань.

18.10.2019 року ТОВ «ФК «Фактор Груп» направив ТОВ «ЮК «Право та гроші» вимогу №18/10 (а.с.24,т.І) щодо повного погашення заборгованості як поручителя у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором та несплатою заборгованості в розмірі 627 107,95 грн.

Як убачається з платіжним доручень №82 від 21.10.2019 року та №83 від 21.10.2019 року (а.с.137,138, т.І), ТОВ «ЮК «Право та гроші» перерахувало на рахунок ТОВ «ФК «Фактор Груп» грошові кошти в рахунок погашення заборгованості у відповідності до умов укладеного договору поруки №15-10п від 15.10.2019 року.

25.10.2019 ку ТОВ «ЮК «Право та гроші» направило ОСОБА_1 вимогу №25/10-1 про усунення порушення, якою вимагало погасити заборгованість в розмірі 627 107,95 грн. протягом 10 банківських днів (а.с.27, т.І).

Посилання апелянта на те, що після оформлення права власності він неодноразово звертався до ТОВ «ФК «Фактор Груп» з пропозицією переукласти іпотечний договір, проте останнє від пропозицій ухилялось, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки жодних доказів на підтвердження наведених обставин в період з моменту реєстрації за позивачем права власності на спірне майно і до часу направлення ним першого звернення до ТОВ «ФК «Фактор Груп» апелянтом не надано як до суду першої так і до суду апеляційної інстанції.

Окрім того апеляційний суд зазначає, що умов укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Фактор Груп» договорів апелянтом не виконано, вищевказані договори недійсними в судовому порядку не визнавались, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога про визнання зобов`язання таким, що виконується належним чином, є недоведеною та не вмотивованою.

В силу ч.ч.1-3, ч.5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною.

За змістом статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона: спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує тощо.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу; докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.

Отже, аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема ст. 19 Закону, в частині визнання недійсними правочинів, що укладені з використанням нечесної підприємницької практики, підлягає застосуванню у випадку, якщо споживач являється стороною вищевказаного правочину. Натомість, як встановлено судомпершої та апеляційної інстанції, апелянтне є стороною оспорюваного правочину.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок : 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Вищевказані положення узгоджуються з ч.12 ст. 556 ЦК України, згідно якої до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Враховуючи, що ТОВ «ЮК «Право та гроші» правомірно стало новим кредитором ОСОБА_1 , тому підстав для визнання заміни кредитора у зобов`язанні недійсною апеляційний суд не вбачає.

Отже, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні і розумінні стороною відповідача спірних правовідносин та положень ЦПК України, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що районним судом порушено норми процесуального права або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України як підстави для скасування рішення суду.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у скарзі, апеляційний суд не знаходить.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.7,367, 369, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 червня 2022 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повна постанова складена 07.12.2022.

Головуючий: Є.М. Суханова

Судді: Л.П. Сушко

В.І. Олійник