Ухвала

від 15.02.2023 по справі 369/16178/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 369/16178/19

провадження № 61-1821ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Право та гроші», товариства

з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Траєкторія», про визнання зобов`язання за договором таким, що виконується належним чином, вимоги щодо сплати заборгованості такою, що не підлягає виконанню, визнання недійсним договору поруки, визнання недійсною заміни кредитора

у зобов`язанні та про відновлення становища, що існувало до порушення права,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом, у якому просив визнати зобов`язання за договором таким, що виконується належним чином,

вимоги щодо сплати заборгованості такою, що не підлягає виконанню, визнати недійсним договір поруки № 15/10-п від 15 жовтня 2019 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» (далі - ТОВ «ФК «Фактор Груп») та товариством

з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Право та гроші» (далі - ТОВ «ЮК «Право та гроші»), визнати недійсною заміну кредитора

у зобов`язанні та відновити становище, що існувало до порушення права позивача.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року,у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

04 лютого 2023 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до Оболонського районного суду м. Києва.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

1. Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо

в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється

з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

У клопотанні, доданому до касаційної скарги, заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження. Посилається на те, що повний текст постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року він отримав особисто у приміщенні Оболонського районного суду м. Києва лише 18 січня 2023 року. Проте, заявником до касаційної скарги не додано доказів на підтвердження дати отримання повного тексту оскаржуваного судового рішення, що інакше може свідчити про штучне збільшення строку на касаційне оскарження.

Додані до касаційної скарги копії рішення Оболонського районного суду

м. Києва від 29 червня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року не підтверджує дату отримання повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року. Також не підтверджує дату отримання повного тексту постанови апеляційного суду

і дата засвідчення копії зазначених рішень.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 272 ЦПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення. У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його

складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Так, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження дати отримання копії повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року або того, що апеляційним судом було порушено порядок вручення копії цього судового рішення, передбачений статтею 272 ЦПК України, а також не зазначено про обставини, що об`єктивно перешкоджали отримати вказане судове рішення і подати касаційну скаргу

в передбачений ЦПК України строк.

Учасник судового процесу зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), можливість поновлення строків оскарження судових рішень не є необмеженою, оскільки сторони

в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

Таким чином, на підтвердження наведених обставин пропуску строку слід надати відповідні докази, про що зазначено вище.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений судом строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження

у справі на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

2. Також подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина п`ята статті 392 ЦПК України).

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2 102,00 грн.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн).

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Заявником оскаржуються судові рішення за результатами розгляду п`яти позовних вимог немайнового характеру: 1) визнання зобов`язання за договором таким, що виконується належним чином; 2) визнання вимоги щодо сплати заборгованості такою, що не підлягає виконанню; 3) визнання недійсним договору поруки; 4) визнання недійсною заміни кредитора

у зобов`язанні; 5) відновлення становища, що існувало до порушення права.

Таким чином, заявникові необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 8 408,00 грн (840,80 х 5 х 200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У випадку, якщо заявник вважає, що він звільнений від сплати судового збору з підстав, визначених Законом України «Про захист прав споживачів», йому необхідно навести обґрунтування наявності підстав для звільнення від сплати судового збору з урахуванням змісту статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

3. Подана касаційна скарга також не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що

у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду,

в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник, як на підставу касаційного оскарження судових рішень узагальнено посилається, зокрема, на застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 27 березня

2019 року у справі № 296/3797/14-ц (провадження № 14-89цс19), проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Зокрема, заявник, вказуючи підставою для відкриття касаційного провадження пункт 1 частини першої статті 389 ЦПК України, заявник не вказав конкретний висновок сформований Верховним Судом та який не було застосовано судами в оскаржуваних судових рішеннях.

Загальне посилання заявника на постанову Верховного Суду від 27 березня

2019 року із зазначенням того, що в останній викладено висновок щодо застосування статей 526, 546, 554 ЦК України не відповідає змісту зазначеної постанови.

Відтак, Верховним Судом у змісті постанови від 27 березня 2019 року у справі № 296/3797/14-ц викладено висновок щодо можливості розгляду заявлених позовних вимог у справі в порядку цивільного судочинства. Перегляд справи по суті Верховним Судом не здійснювався. Відповідно, у змісті зазначеної постанови відсутній висновок щодо застосування статей 526, 546, 554

ЦК України, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Таким чином заявникові необхідно: 1) на підтвердження наведених обставин пропуску строку надати суду відповідні докази в оригіналах або завірені

в установленому порядку їх копії, якими можуть бути оригінал поштового конверту, довідка із суду, поштового відділення зв`язку тощо, або навести інші підстави з відповідними доказами; 2) сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, на підтвердження сплати судового збору надати суду документ, що підтверджує його сплату, документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону або обґрунтувати підстави звільнення від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів»; 3) уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, з урахуванням вимог статті 392 ЦПК України, та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддеюпостановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, статтями 4,

6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник