Постанова

від 31.05.2023 по справі 369/16178/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 369/16178/19

провадження № 61-1821 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Право та гроші», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп»,

третя особа -товариство з обмеженою відповідальністю «Траєкторія»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 червня 2022 року у складі судді Диби О. В.

та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сушко Л. П., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Право та гроші» (далі - ТОВ «ЮК «Право та гроші»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» (далі - ТОВ

«ФК «Фактор Груп»), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Траєкторія» (далі - ТОВ «Траєкторія»), про визнання зобов`язання за договором таким, що виконується належним чином, визнання вимоги щодо сплати заборгованості такою, що не підлягає виконанню, визнання недійсним договору поруки, визнання недійсною заміни кредитора у зобов`язанні та відновлення становища, що існувало

до порушення права.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 03 жовтня 2017 року між ним і ТОВ «ФК «Фактор Груп» було укладено договір про надання фінансового кредиту № КД-Ф75 (далі - кредитний договір від 03 жовтня 2017 року

№ КД-Ф75), за умовами якого він отримав кредит у розмірі 659 400,00 грн

на строк до 03 жовтня 2027 року зі сплатою 11,2 % річних за користування кредитом.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ним (позичальник), ТОВ «ФК «Фактор Груп» (кредитор)

і ТОВ «Траєкторія» (поручитель) 03 жовтня 2017 року було укладено тристоронній договір поруки, згідно з яким поручитель зобов`язується перед кредитором, у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань

за кредитним договором від 03 жовтня 2017 року № КД-Ф75, виконати зобов`язання позичальника.

Також 03 жовтня 2017 року між ним (іпотекодавець) і ТОВ «ФК «Фактор Груп» (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки (майнових прав), предметом якого є майнові права закріплені за іпотекодавцем на об`єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1.3 договору іпотеки (майнових прав) від 03 жовтня 2017 року сторони дійшли згоди, що після того як об`єкт інвестування внаслідок завершення будівництва стане окремим нерухомим майном, сторони оформлять договір іпотеки на новостворене майно (квартиру)

на умовах, визначених цим Договором, якщо сторони не домовляться про інше. Для цього іпотекодавець видає вказаній іпотекодержателем особі довіреність на вчинення всіх необхідних для такого оформлення дій, включаючи оформлення правовстановлюючих документів, укладання договору іпотеки тощо.

На виконання указаних умов зазначеного договору іпотеки 03 жовтня

2017 року він видав довіреність на ім`я вказаної іпотекодавцем особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Внутрішня виконавча служба» (далі - ТОВ «Внутрішня виконавча служба»), яка була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л. М., зареєстровано в реєстрі за № 2090, для оформлення правовстановлюючих документів на квартиру та подальшого укладання договору іпотеки

на новостворений об`єкт інвестування.

ТОВ «Внутрішня виконавча служба» не вчинило дій, визначених довіреністю, тому він самостійно зареєстрував право власності на спірну квартиру

на своє ім`я та звернувся до ТОВ «ФК «Фактор Груп» з метою переукласти договір іпотеки.

Згодом, він отримав вимогу від 29 листопада 2018 року № 29/11-011

про усунення порушень, відповідно до якої ТОВ «ФК «Фактор Груп» вимагало від нього виконати порушені зобов`язання, а саме, укласти договір іпотеки та погасити заборгованість за кредитним договором від 03 жовтня

2017 року № КД-Ф75. Проте, жодні умови договору він не порушував, усі платежі робив своєчасно, заборгованості за кредитом не мав. Зазначав,

що існує лише недоплачена частина кредиту, яку не можна вважати простроченою заборгованістю, оскільки строк дії кредитного договору спливає 03 жовтня 2027 року.

Позивач указував, що він, особисто та через своїх представників, неодноразово звертався до ТОВ «ФК «Фактор Груп» (14 січня, 16 січня,

18 лютого та 06 червня 2019 року) з вимогою укласти договір іпотеки

та надати розрахунок суми боргу, про який зазначено у вимозі

від 29 листопада 2018 року № 29/11-011. Проте, розрахунок заборгованості надано не було, як і не було укладено новий договір іпотеки.

У листопаді 2019 року ним отримано вимогу ТОВ «ЮК «Право та гроші»

від 25 жовтня 2019 року № 25/10-1, відповідно до якої товариство, як новий кредитор за його кредитними зобов`язаннями, вимагало сплати заборгованості за кредитним договором від 03 жовтня 2017 року № КД-Ф75 у розмірі 627 107,95 грн. З указаної вимоги позивачу стало відомо

про укладення 15 жовтня 2019 року між ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ТОВ

«ЮК «Право та гроші» договору поруки № 15/10-п на забезпечення виконання кредитного договору від 03 жовтня 2017 року № КД-Ф75, укладеного між ним і ТОВ «ФК «Фактор Груп».

Позивач уважав, що такі дії відповідачів порушують принцип добросовісності, є проявом нечесної (агресивної) підприємницької практики та спрямовані на незаконне заволодіння належною йому квартирою, оскільки вони штучно створили конфліктну ситуацію, у результаті якої відбулася заміна кредитора в зобов`язанні. Він не вчиняв жодних дій,

які б могли трактуватися як істотне порушення умов кредитного

та іпотечного договорів й слугували підставою для дострокового припинення кредитного договору від 03 жовтня 2017 року № КД-Ф75

та стягнення з нього недоплаченої суми кредиту.

Посилаючись на відповідні норми ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», позивач уважав, що договір поруки від 15 жовтня

2019 року № 15/10-п, укладений між ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ТОВ

«ЮК «Право та гроші» є недійсним, оскільки ТОВ «ЮК «Право та гроші»

не мало права виконувати обов`язки боржника, так як у нього відсутнє порушення зобов`язання за кредитним договором.

При цьому виконання поручителем неіснуючого зобов`язання призвело

до незаконної заміни кредитора, що є підставою для визнання недійсним заміни кредитора у зобов`язанні за кредитним договором від 03 жовтня 2017 року № КД-Ф75, а також визнання вимоги ТО «ЮК «Право та гроші»

від 25 жовтня 2019 року № 25/10-1 щодо сплати ним заборгованості

у розмірі 627 107,95 грн такою, що не підлягає виконанню.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати зобов`язання за кредитним договором від 03 жовтня 2017 року

№ КД-Ф75, укладеним між ним і ТОВ «ФК «Фактор Груп», таким,

що виконується належним чином, а вимогу ТОВ «ЮК «Право та гроші»

від 25 жовтня 2019 року № 25/10-1 щодо сплати ним заборгованості

у розмірі 627 107,95 грн такою, що не підлягає виконанню;

- визнати недійсним договір поруки від 15 жовтня 2019 року № 15/10-п, укладений між ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ТОВ «ЮК «Право та гроші»;

- визнати недійсною заміну кредитора у зобов`язанні за кредитним договором від 03 жовтня 2017 року № КД-Ф75, укладеним між ТОВ

«ФК «Фактор Груп», з ТОВ «ФК «Фактор Груп» на ТОВ «ЮК «Право та гроші»;

- відновити становище, що існувало до порушення права, а саме до заміни кредитора у зобов`язанні.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 29 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач

не виконав умови укладених між ним і ТОВ «ФК «Фактор Груп» договорів, тому позовна вимога про визнання зобов`язання таким, що виконується належним чином, є недоведеною та не вмотивованою. При цьому зазначені договори в судовому порядку недійсними не визнавались, їх чинність сторонами не заперечувалась.

Виключно ТОВ «Внутрішня виконавча служба» за умовами укладених між ОСОБА_1 і ТОВ «ФК «Фактор Груп» договорів кредиту та іпотеки (майнових прав) від 03 жовтня 2017 року й виданої ним довіреності мало право здійснювати оформлення права власності на новостворений об`єкт інвестування на ім`я позивача та від його імені укладати договір іпотеки

на новостворений об`єкт. Натомість ОСОБА_1 після отримання документів для подальшої реєстрації новоствореного об`єкту інвестування (19 березня 2018 року) до ТОВ «Внутрішня виконавча служба» не звертався, вимог про виконання умов довіреності не пред`являв. Відомостей про те,

що вказане товариство відмовилося виконувати визначені позивачем

у довіреності доручення матеріали справи не містять.

Суд уважав, що виконання позивачем зобов`язання в частині погашення кредитної заборгованості не свідчить про дотримання ним умов укладених договорів у повному обсязі.

Посилання позивача на ухилення ТОВ «ФК «Фактор Груп» від пропозицій переукласти іпотечний договір суд визнав недоведеними, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження цих обставин

у період з моменту реєстрації за ним права власності на спірне майно

(02 червня 2018 року) і до моменту направлення першого звернення

до ТОВ «ФК «Фактор Груп» (16 січня 2019 року).

Позивач не довів належними та допустимими доказами факт порушення його прав та інтересів укладенням оспорюваного договору поруки

між відповідачами, а також, що зміст оспорюваного правочину суперечить чинному законодавству або сторонами під час його укладення

не додержано вимог встановлених чинним законодавством. Оспорюваний договір не змінює зміст зобов`язань за кредитним договором від 03 жовтня 2017 року № КД-Ф75, розміру заборгованості за цим кредитним договором

й не породжує у боржника (позивача) нових прав та обов`язків.

Положення статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» у частині визнання недійсними правочинів, що укладені з використанням нечесної підприємницької практики, підлягають застосуванню у випадку, якщо споживач являється стороною вищевказаного правочину. У даній справі, позивач не є стороною оспорюваного правочину, відтак доводи позивача про недійсність оспорюваного правочину у зв`язку з використанням нечесної підприємницької практики під час його укладання

є необґрунтованими.

Ураховуючи положення частини другої статті 556 ЦК України, згідно з якою до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті,

що забезпечували його виконання, ТОВ «ЮК «Право та гроші» правомірно стало новим кредитором ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для визнання недійсною заміни кредитора у зобов`язанні.

Оскільки вимоги про визнання вимоги про погашення заборгованості такою, що не підлягає виконанню та відновлення попереднього становища,

є похідними від заявлених вимог про визнання недійсним договору

та заміни кредитора у зобов`язанні, підстави для їх задоволення відсутні.

Судом першої інстанції ураховано відповідні норми ЦК України

та Закону України «Про захист прав споживачів».

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, прийнятою у порядку письмового провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 червня 2022 року залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції зробив правильні висновки про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , так як умови укладених між позивачем і ТОВ «ФК «Фактор Груп» договорів кредиту та іпотеки, ним не виконано, вказані договори недійсними в судовому порядку не визнавались. Позивач не є стороною оспорюваного договору поруки, укладеного між відповідачами, а тому

до даних правовідносин не підлягає застосуванню положення статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Підстави для визнання заміни кредитора у зобов`язанні недійсною відсутні, оскільки ТОВ

«ЮК «Право та гроші» правомірно стало новим кредитором ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду

із касаційною скаргою на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду

від 07 грудня 2022 року, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 15 лютого 2023 року визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано заявникові:

1) на підтвердження наведених обставин пропуску строку надати суду відповідні докази в оригіналах або завірені в установленому порядку

їх копії, якими можуть бути оригінал поштового конверту, довідка із суду, поштового відділення зв`язку тощо, або навести інші підстави

з відповідними доказами; 2) сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, на підтвердження сплати судового збору надати суду документ,

що підтверджує його сплату, документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону

або обґрунтувати підстави звільнення від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів»; 3) уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно

до частини другої статті 389 ЦПК України, з урахуванням вимог статті 392 ЦПК України, та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги

і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки

її невиконання.

У наданий судом строк ОСОБА_1 надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновлено заявнику строк на касаційне оскарження рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 червня 2022 року

та постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року. Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву

на касаційну скаргу.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що: 1) суд першої інстанції встановив обставини,

що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів; 2) суд апеляційної інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389

ЦПК України).

У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2023 року справу призначено

до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними

у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права

та порушено норми процесуального права.

Предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового

характеру: визнання зобов`язання за кредитним договором таким,

що виконується належним чином (сума зобов`язання за договором становить 1 363 993,51 грн), визнання вимоги щодо сплати заборгованості такою, що не підлягає виконанню (сума вимоги - 627 107,95 грн), визнання недійсним договору поруки, визнання недійсною заміни кредитора

у зобов`язанні та відновлення становища, що існувало до порушення права. Суд першої інстанції, узявши до уваги предмет позову та складність справи, вірно розглянув справу в порядку загального провадження. Натомість апеляційний суд помилково відніс справу до малозначних і розглянув її без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).

Судом першої інстанції як доказ порушення ним зобов`язань за кредитним договором узято до уваги вимогу від 29 листопада 2018 року № 29/11-011, яка, на його думку, є недопустимим доказом. Вона не містить будь-яких порушень зобов`язання, строк її виконання зазначений некоректно.

За змістом пункту 5.1.4 кредитного договору від 03 жовтня 2017 року

№ КД-Ф75 лише у разі несплати позичальником суми кредиту

та нарахованих процентів в строки, передбачені цим договором, кредитодавець має право, у тому числі, звернутися до третіх осіб з вимогою виконати обов`язки позичальника за цим договором. У даному випадку поручитель виконав зобов`язання за відсутності порушень з його боку щодо сплати суми кредиту та нарахованих процентів, відтак вимога від 18 жовтня 2019 року № 18/10, направлена поручителю ТОВ «ЮК «Право та гроші»,

є незаконною, а заміна кредитора відбулась у порушення вимог кредитного договору.

Зазначає, що він не має простроченої заборгованості за кредитним договором, усі платежі сплачував своєчасно, що підтверджується відповідними доказами. Станом на день подання указаного позову існувала лише недоплачена частина кредиту, яку не можна вважати простроченою заборгованістю, оскільки вона відповідала графіку погашення заборгованості, строк дії кредитного договору спливає 03 жовтня 2027 року.

Районний суд необґрунтовано відхилив клопотання його представника

про витребування інформації про поточний розмір заборгованості, розмір повернутої суми кредиту, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені та які належить сплатити, дати сплати або періоди

у часі та умови сплати таких сум, що, на переконання заявника, призвело

до невстановлення відсутності заборгованості за кредитним договором.

При цьому позивач уважає помилковими висновки судів про те,

що самостійна реєстрація ним новоствореного об`єкту інвестування

не узгоджується з умовами укладених договорів та свідчить про недотримання ним їх умов, оскільки у договорах відсутня заборона такої реєстрації. Договір іпотеки (майнових прав) від 03 жовтня 2017 року взагалі не містить вказівок щодо реєстрації права власності, а довіреність розмежовує поняття отримання правовстановлюючих документів

та реєстрації права власності і отримання відповідного витягу.

Всі документи, які були необхідні для реєстрації права власності на спірне майно, знаходилися у ТОВ «ФК «Фактор Груп», у тому числі, довіреність, тому він не міг без згоди іпотекодержателя зареєструвати це майно на себе. Відтак, саме ТОВ «ФК «Фактор Груп» мало звертатися до ТОВ «Внутрішня виконавча служба» для вчинення необхідних дій. Указане також свідчить про помилковість висновку судів стосовно його обов`язку звернутися

до ТОВ «Внутрішня виконавча служба» з вимогами про виконання умов довіреності.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 жовтня 2017 року між ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № КД-Ф75, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит за рахунок власних коштів у сумі 659 400,00 грн, строк кредиту - 180 місяців, а саме, з 03 жовтня 2017 року

до 03 жовтня 2027 року, зі сплатою 11,2 % річних за користування кредитом (а. с. 13-15, т. 1).

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним вище кредитним договором між ОСОБА_1 (позичальник), ТОВ «ФК «Фактор Груп» (кредитор) і ТОВ «Траєкторія» (поручитель) 03 жовтня 2017 року було укладено тристоронній договір поруки, згідно з яким поручитель зобов`язується перед кредитором, у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором від 03 жовтня 2017 року

№ КД-Ф75, виконати зобов`язання позичальника (а. с. 22-23, т. 1).

03 жовтня 2017 року ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки (майнових прав), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л. М., зареєстрований в реєстрі за №2087, предметом якого є майнові права закріплені за іпотекодавцем на об`єкт інвестування: квартиру

АДРЕСА_2 область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Вітянська, будинок № 2, корпус Г, секція 6 (а. с. 19-20, т. 1).

03 жовтня 2017 року ОСОБА_1 видав довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л. М., зареєстровану в реєстрі за № 2090, якою уповноважив ТОВ «Внутрішня виконавча служба», серед іншого, представляти його інтереси в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно

з питань оформлення та державної реєстрації на його ім`я права власності на квартиру АДРЕСА_3 секція 6, а також з питань укладення договорів, необхідних для експлуатації вищевказаного нерухомого майна, а також укладання від його імені договору іпотеки вищевказаної квартири з ТОВ «ФК «Фактор Груп» в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 03 жовтня 2017 року № КД-Ф75, а також в органах нотаріату (а. с. 54, т.1.)

02 червня 2018 року ОСОБА_1 зареєстрував за собою право власності на спірне майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності

від 06 червня 2018 року № 126544398 (а. с. 43, т. 1).

29 листопада 2018 року ТОВ «ФК «Фактор Груп» надіслало ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення (вих. № 29/11-011), в якій просило

у не менш ніж тридцятиденний строк виконати порушені зобов`язання,

а саме, укласти відповідний договір на підставі пункту 1.3 договору іпотеки від 03 жовтня 2017 року та погасити заборгованість за кредитним договором (а. с. 40, т. 1).

10 червня та 01 жовтня 2019 року ТОВ «ФК «Фактор Груп» направило

ТОВ «Траєкторія» вимоги № 10/06 та № 01/10, відповідно, про погашення

в повному обсязі заборгованості у розмірі 627 107,95 грн (а. с. 98-99, т. 2).

Відповідно до умов договору поруки від 15 жовтня 2019 року № 15/10-п, укладеного між ТОВ «ФК «Фактор Груп» (кредитор) та ТОВ «ЮК «Право

та гроші» (поручитель), останній зобов`язується перед кредитором у випадку невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором

від 03 жовтня 2017 року № КД-Ф75, виконати зобов`язання позичальника

(а. с. 21, т. 1)

18 жовтня 2019 року ТОВ «ФК «Фактор Груп» направило ТОВ «ЮК «Право

та гроші», як поручителю, вимогу № 18/10 про погашення заборгованості

у розмірі 627 107,95 грн (а. с. 24, т. 1).

21 жовтня 2019 року ТОВ «ЮК «Право та гроші» перерахувало на рахунок ТОВ «ФК «Фактор Груп» грошові кошти в рахунок погашення заборгованості по договору поруки від 15 жовтня 2019 року № 15-10п, що підтверджується платіжними дорученнями № 82 та № 82 (а. с. 25, 26, т. 1).

У вимозі від 25 жовтня 2019 року № 25/10-1, направленій ОСОБА_1 , ТОВ «ЮК «Право та гроші», як новий кредитор за кредитними зобов`язаннями позивача, вимагало протягом 10 банківських днів сплатити заборгованість за кредитним договором від 03 жовтня 2017 року № КД-Ф75 у розмірі 627 107,95 грн (а. с. 27, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання

про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,

які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,

частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного

у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частинами першою, другою статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів

та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду,

за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів

про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів

та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних

у пунктах 1-5 цієї частини (частина четверта статті 274 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі

№ 278/3367/19-ц (провадження № 61-13586св20) зазначено,

що: «враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акта розташовані серед Загальних положень процесуального закону, суд має право віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому за змістом пункту 1 частини шостої цієї статті справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу притаманних їм властивостей, виходячи з ціни пред`явленого позову

та його предмета».

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ТОВ «ЮК «Право та гроші», ТОВ «ФК «Фактор Груп», третя особа -

ТОВ «Траєкторія», про визнання зобов`язання за договором таким,

що виконується належним чином, визнання вимоги щодо сплати заборгованості такою, що не підлягає виконанню, визнання недійсним договору поруки, визнання недійсною заміни кредитора у зобов`язанні

та відновлення становища, що існувало до порушення права (а. с. 1-12, т. 1).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 04 лютого 2020 року відкрито провадження у вказаній вище справі. Розгляд справи ухвалено проводити у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання (а. с. 66-67, т. 1).

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду,

і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 червня

2022 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року призначено справу до розгляду у суді апеляційної інстанції у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами

без повідомлення учасників справи відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною першою статті 369 ЦПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до змісту частини першої статті 176 ЦПК України вбачається,

що ціна позову наявна виключно у позовах, де заявлені вимоги майнового характеру. У позовах немайнового характеру ціна позову не визначається.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, предметом позову

є немайнові вимоги: про визнання зобов`язання за договором таким,

що виконується належним чином, визнання вимоги щодо сплати заборгованості такою, що не підлягає виконанню, визнання недійсним договору поруки, визнання недійсною заміни кредитора у зобов`язанні

та відновлення становища, що існувало до порушення права.

Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні

з повідомленням учасників справи.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі

№ 202/4233/16 (провадження № 14-222цс21).

Апеляційний суд на вказане належної уваги не звернув, оцінки зазначеним обставинам не надав та дійшов помилкового висновку про те, що зазначена справа в апеляційному порядку може бути розглянута без повідомлення учасників справи - в порядку письмового провадження за наявними

у справі матеріалами.

Зазначене позбавило позивача мати розумну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Вказане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

До подібних по суті висновків дійшов Верховний Суд у постановах:

від 03 лютого 2021 року у справі № 761/38886/19 (провадження

№ 61-3263св20), від 26 травня 2021 року у справі № 391/35/19 (провадження № 61-7814св20), від 25 січня 2023 року у справі № 344/18282/19 (провадження № 61-1141св22) та багатьох інших. Тобто такий підхід

до застосування положень статті 369 ЦПК України є усталеним.

За наведених обставин, постанова апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою, оскільки апеляційний суд ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, а тому оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Оскільки встановлено підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду, інші підстави відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції

не аналізує.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції,

якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

С. Ф. Хопта