Постанова

від 20.12.2022 по справі 362/4297/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

20 грудня 2022 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/11243/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Кравець В. А.,

за участю секретаря Ратушного А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області

від 05 липня 2022 року

у цивільній справі №362/4297/20 Васильківського міськрайонного суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР ФАКТОРИНГОВИХ ПОСЛУГ"

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про зняття арешту з майна

У С Т А Н О В И В:

В серпні 2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР ФАКТОРИНГОВИХ ПОСЛУГ" (далі - ТОВ "ФК "ЦЕНТР ФАКТОРИНГОВИХ ПОСЛУГ", Товариство) звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просив зняти арешт із земельної ділянки, площею 0,50 га, що знаходиться за адресою: с. Крушинка, Васильківського району, Київської області, кадастровий номер 3221484001:02:020:0061, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на яку згідно ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15.05.17 у справі №362/656/13-ц визнано право власності за ТОВ "ФК "Центр факторингових послуг" в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №0518/04 від 18 травня 2007 року в сумі 1 916 167,52 доларів США.

Позовні вимоги мотивував тим, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.07.2013 позов ПАТ "КБ "Актив-Банк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно та додаткове рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14.11.2013 позов ПАТ "КБ "Актив-Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно були задоволені, на підставі чого ПАТ "КБ "Актив-Банк" подано до органів державної виконавчої служби заяву про відкриття виконавчого провадження. 21 квітня 2017 року ПАТ "КБ "Актив-Банк" передав право вимоги за кредитним договором №0518/04 та Договорами іпотеки на користь ТОВ "ФК "Центр факторингових послуг". Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15.05.2017 у справі №362/656/13-ц замінено первісного стягувача ПАТ "КБ "Актив-Банк" на ТОВ "ФК "Центр факторингових послуг".

Зазначав, що постановою про заміну назви сторони виконавчого провадження Відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮ України в рамках ВП 41695762 замінено первісного стягувача ПАТ "КБ "Актив-Банк" на ТОВ "ФК "Центр факторингових послуг". Проте в рамках ВП 41695762 наявний арешт майна боржника, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.03.2014, є перепоною в користуванні власним нерухомим майном.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2022 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Вказав, що відповідачами у справах про зняття арешту з майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а орган державної виконавчої служи, яким накладено арешт, залучається до участі у справі лише в якості третьої особи.

За наведених обставин, просив скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2022 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив.

Позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження -до початку першого судового засідання залучити до участі у справі співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Тлумачення змісту статті 51 ЦПК України свідчить про те, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №756/2298/18 (провадження №61-3976св21) вказано, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даній справі, яка переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом першої інстанції обставини справи підтверджують, що цей спір виник фактично між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , а не між позивачем та Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Колегія суддів вважає обґрунтованими відповідні доводи апеляційної скарги.

Крім того, колегія суддів зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) зроблено правовий висновок про те, що при розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу державної виконавчої служби, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження». Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. У такому самому порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Аналогічні за змістом правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2021 року у справі №174/474/17 (провадження №61-3822св19).

Ця судова практика є незмінною тривалий час і застосовувалася як Верховним Судом України, так і Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а наразі і Верховним Судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18) також указано, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Як вже вказувалося вище, ТОВ "ФК "ЕНТР ФАКТОРИНГОВИХ ПОСЛУГ" пред`явив позов до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яке не є ані боржником, ані особою, в інтересах якої накладено арешт. Тобто Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не має правового зв`язку із спірним майном й накладеним на нього арештом.

Отже, у даній справі, позивач пред`явив позов про зняття обмежень з нерухомого майна до неналежного відповідача, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є помилковим.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за подання апеляційної скарги, відповідачем згідно платіжного доручення №400 від 23.11.2022 сплачено судовий збір в сумі 3 153,00 грн.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, то на користь Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з ТОВ "ФК "ЕНТР ФАКТОРИНГОВИХ ПОСЛУГ"підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 153,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР ФАКТОРИНГОВИХ ПОСЛУГ" на користь Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судовий збір в сумі 3 153 (три тисячі сто п'ятдесят три) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

В. А. Кравець