Постанова

від 15.05.2023 по справі 362/4297/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження № 22-ц/824/7578/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року м. Київ

Справа № 362/4297/20

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Немировської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2022 року, ухвалене у складі судді Ковбеля М.М.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту,

встановив:

У серпні 2020 року позивач ТОВ «ФК «Центр факторингових послуг» звернувся до суду з позовом до відповідача Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому просив зняти арешт із земельної ділянки площею 0,50 га, що знаходиться за адресою: с. Крушинка Васильківського району Київської області, кадастровий номер 3221484001:02:020:0061, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на яку згідно з ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2017 року у справі № 362/656/13-ц визнано право власності за ТОВ «ФК «Центр факторингових послуг» в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 18 травня 2007 року № 0518/04 в сумі 1 916 167,52 доларів США.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2013 року та додатковим рішенням цього ж суду від 14 листопада 2013 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» (ПАТ «КБ «Актив-Банк») до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після цього ПАТ «КБ «Актив-Банк» отримало виконавчий лист та подало до органів державної виконавчої служби заяву про відкриття виконавчого провадження. Постановою державного виконавця від 21 березня 2014 року накладено арешт на майно боржника, зокрема на земельні ділянки, на які звернено стягнення як на предмети іпотеки.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2017 року у справі № 362/656/13-ц змінено спосіб та порядок виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2013 року.

21 квітня 2017 року ПАТ «КБ «Актив-Банк» відступило право вимоги за кредитним договором та договорами іпотеки, на підставі яких було звернено стягнення на предмет іпотеки, на користь ТОВ «ФК «Центр факторингових послуг».

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2017 року у справі № 362/656/13-ц замінено первісного стягувача - ПАТ «КБ «Актив-Банк» на ТОВ «ФК «Центр факторингових послуг».

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ( ВПВР ДДВС МЮУ) від 13 листопада 2017 року в межах виконавчого провадження 41695762 замінено первісного стягувача - ПАТ «КБ «Актив-Банк» на ТОВ «ФК «Центр факторингових послуг».

Постановою державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ від 13 листопада 2017 року закінчено виконавче провадження. Однак, під час прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження не був знятий арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21 березня 2014 року, що є перешкодою в користуванні нерухомим майном, тому позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2022 року позов задоволено та знято арешт з земельної ділянки площею 0,50 га, що знаходиться за адресою: с. Крушинка, Васильківського району, Київської області, кадастровий номер 3221484001:02:020:0061, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Не погоджуючись з рішенням, представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Колесник А.С. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись його незаконність, необґрунтованість, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, не повне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача. Вказує, що відповідачами у справах про зняття арешту з майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а орган державної виконавчої служи, яким накладено арешт, залучається до участі у справі лише в якості третьої особи.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року скасовано рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2022 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова Верховного Суду обґрунтована тим, що апеляційний суд безпідставно розглянув справу за відсутності доказів про належне повідомлення ТОВ «ФК «Центр факторингових послуг» про судове засідання.

04 квітня 2023 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу директора ТОВ «ФК «Центр факторингових послуг» Закревської О.В., в якому позивач просить рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2022 року залишити без змін.

У відзиві директор ТОВ «ФК «Центр факторингових послуг» - Закревська О.В., посилається на те, що з тексту апеляційної скарги вбачається, що єдиною підставою оскарження рішення суду першої інстанції відповідачем зазначено про пред`явлення позову до неналежного відповідача з посиланням на судову практику. Однак, фактичні матеріали справи свідчать про те, що у разі належного виконання відповідачем вимог Закону України «Про виконавче провадження» в частині припинення всіх обтяжень (знятті арештів) при закритті виконавчого провадження, то підстави для оскарження дій виконавця не виникли б взагалі.

Так, постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Думанською А.Л. на підставі виконавчого листа № 362/656/13-ц, виданого 14.01.2014 року, накладено арешт на земельну ділянку площею 0,50 га, кадастровий номер 3221484001:02:020:0061, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: с. Крушинка, Васильківського району, Київської області. Закриваючи виконавче провадження 41695762, відповідач зобов`язаний був зняти всі обтяження, однак, порушуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», не здійснив вказаних дій. Таким чином, обтяження залишилося чинним після закриття виконавчого провадження 41695762 виключно в результаті протиправної бездіяльності відповідача.

В силу того, що виконавче провадження 41695762 закрито, у позивача відсутні матеріально правові відносини з іншими особами щодо вказаного нерухомого майна, а отже, даний спір не порушує прав жодних інших третіх осіб. Звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Вказує, що позивачем у даній справі є власник нерухомого майна - ТОВ ФК «Центр факторингових послуг», позов обґрунтований порушенням відповідачем норм Закону України «Про виконавче провадження», які і призвели до порушення прав позивача, тобто арешт майна не пов`язаний зі спором про право власності на це майно, а стосується виключно порушень вимог виконавчого провадження органами державної виконавчої служби. З огляду на викладене, відповідач в силу порушення останнім вимог Закону України «Про виконавче провадження» є саме тією особою, яка своєю бездіяльністю призвела до порушення прав позивача, а отже, позов пред`явлено до належного відповідача.

В судове засідання представник відповідача Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою представника відповідача Колесник А.С. від 04.05.2023 року.

Представник позивача Шалашова В.І. в судовому засіданні вважала доводи апеляційної скарги необґрунтованими та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14.03.2017 року у справі № 362/656/13-ц змінено спосіб та порядок виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.07.2013 року та визначено порядок виконання рішення шляхом набуття права власності ПАТ "Комерційний Банк "Актив-Банк" на предмети іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 18.05.2017 року № 0518/04 в загальному розмірі 1916167,52 доларів США, у т.ч. звернуто стягнення на земельну ділянку площею 0,50 га, що знаходиться за адресою: с. Крушинка, Васильківського району, Київської області, кадастровий номер 3221484001:02:020:0061, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

21.04.2017 року ПАТ "КБ "Актив-Банк" було відчужено на користь ТОВ "Фінансова компанія "Центр факторингових послуг" право вимоги за кредитним договором № 0518/04 та договором іпотеки.

У зв`язку з цим ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15.05.2017 року у справі № 362/656/13-ц замінено первісного стягувача (позивача) ПАТ "КБ "Актив-Банк" на ТОВ "Фінансова компанія "Центр факторингових послуг", на підставі чого постановою про заміну сторони виконавчого провадження Відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮ України в рамках виконавчого провадження № 41695762 здійснено заміну первісного стягувача ПАТ "КБ "Актив-Банк" на ТОВ "Фінансова компанія "Центр факторингових послуг".

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанської А.Л. на підставі виконавчого листа № 362/656/13-ц, виданого 14.01.2014 року, накладено арешт на земельну ділянку площею 0,50 га, кадастровий номер 3221484001:02:020:0061, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: с. Крушинка, Васильківського району, Київської області.

Оскільки станом на момент звернення позивача до суду виконавче провадження 41695762 закрите, а обтяження залишається чинним та створює перешкоди позивачу в безперешкодній реалізації права власності, позивач звернувся до суду з вимогою про зняття арешту зі вказаної земельної ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

- Нотаріус як реєстратор, не має визначених законодавством підстав для зняття за заявою позивача заборони на відчуження об`єктів нерухомого майна, а позивач позбавлений можливості реалізувати свої права власника нерухомого майна в інший, крім судового захисту, спосіб.

- Дія заборони щодо нерухомого майна порушує права позивача щодо його вільного володіння, користування та розпорядження своїм майном, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Проте з висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, враховуючи наступне.

З матеріалів справи встановлено, що додатковим рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2013 року у справі № 362/656/13- ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 0518/04 від 18 травня 2007 року в розмірі 1 916 167,52 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ 7,9259 грн. за долар США станом на 19.05.2010 року складає 15 187 352,15 грн., звернуто стягнення на земельну ділянку площею 0,50 га, кадастровий номер 3221484001:02:020:0060, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться на території села Крушинка, Васильківського району, Київської області, яка належить ОСОБА_2 ( а.с. 11).

25 січня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанською А.Л. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 362/656/13-ц, виданого 14 січня 2014 року про звернення стягнення на вищевказаний предмет іпотеки.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанської А.Л. від 21 березня 2014 року на земельну ділянку площею 0,50 га, кадастровий номер 3221484001:02:020:0060, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться на території села Крушинка, Васильківського району, Київської області, яка належить ОСОБА_2 - накладено арешт.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2017 року було задоволено заяву ПАТ «Комерційний Банк «Актив Банк» про зміну способу і порядку виконання рішення суду, змінено спосіб та порядок виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.07.2013 року у справі № 362/656/13-ц, а саме: в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №0518/04 від 18 травня 2007 року в загальному розмірі 1916 167,52 доларів США, звернуто стягнення на предмети іпотеки:

- земельну ділянку площею 0,2503 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221484001:02:018:0041, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за вартістю 340 408,00 грн.;

- земельну ділянку площею 0,3122 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221484001:02:018:0042, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, за вартістю 106 148,00 грн.;

- земельну ділянку площею 0,50 га, що знаходиться за адресою: с. Крушинка, Васильківського району, Київської області, кадастровий номер 3221484001:02:020:0061, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за вартістю 660 000,00 грн.

шляхом набуття права власності ПАТ «Комерційний Банк «Актив Банк» на предмети іпотеки за загальною вартістю 1 106 556,00 грн. без урахування ПДВ. ( а.с. 12).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2017 року була задоволено заяву ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» та замінено стягувача ПАТ «КБ «Актив-Банк» в рамках у справи № 362/656/13-ц щодо виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2013 року, та ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області про заміну способу і порядку виконання рішення від 14 березня 2017 року у справі №362/656/13-ц, - його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» ( а.с. 13).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. від 13 листопада 2017 року виконавче провадження № 41695762 щодо звернення стягнення на земельну ділянку з кадастровим номером 3221484001:02:020:0060 - закінчено, оскільки відповідно до ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2017 року № 362/656/13 стягувач ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» набув право власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,50 га, що знаходиться за адресою: с. Крушинка, Васильківського району, Київської області, кадастровий номер 3221484001:02:020:0061 ( а.с. 24).

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Частиною 5 ст. 59 Закону № 1404-VIII визначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) орган державної виконавчої служби у справах за позовами осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, може залучатися судом як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 29 березня 2023 року у справі № 462/8376/20, згідно зі статтею 59 Закону № 1404-VIII під час вирішення такого спору з`ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами цивільного судочинства, якщо вони виникають у цивільних правовідносинах.

Щодо заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов`язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог закону в межах виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами розділу VІІ ЦПК України.

Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Разом з тим відповідачами у такій справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.

Встановивши, що при зверненні до суду позивач неповно визначив суб`єктний склад учасників справи, зокрема не залучив осіб, в інтересах яких накладено арешт на майно, … відповідачами, що унеможливлює правильне встановлення фактичних обставин та вирішення спору по суті, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позов пред`являвся до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), який не є ні боржником у справі, ні особою, в інтересах якої накладено арешт, а отже, є неналежним відповідачем у цій справі.»

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» посилався на те, що у період здійснення виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2017 року № 362/656/13 стягувач ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» набув право власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,50 га, що знаходиться за адресою: с. Крушинка, Васильківського району, Київської області, кадастровий номер 3221484001:02:020:0061. Однак, при закінченні виконавчого провадження арешт з земельної ділянки знято не було, чим порушується його право власності на володіння, користування та розпорядження власністю.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII , у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Пунктом 29 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за № 512/5 у редакції, чинній на час набуття права власності стягувачем в особі ТОВ ФК «Центр факторингових послуг» на вищезазначене іпотечне майно, передбачено, що «після реалізації арештованого майна чи його передачі стягувачу в рахунок погашення боргу всі арешти та заборони знімаються не пізніше наступного робочого дня після отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах або після його передачі стягувачу».

Пункт 29 вказаної Інструкції діяв у такій самій редакції і на час звернення ТОВ ФК «Центр факторингових послуг» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України з заявою про зняття арешту з набутого іпотечного майна від 20 травня 2020 року ( а.с. 25).

Арешт, який просить зняти позивач ТОВ ФК «Центр факторингових послуг» з іпотечного майна, власником якого він став, був накладений постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанської А.Л. від 21 березня 2014 року.

Разом з тим, вимога про зняття арешту, яка передбачена ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», є похідною від набуття права власності за судовим рішенням і не може заявлятися самостійно, а визнавати право власності на спірне майно за ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» немає необхідності, оскільки воно вже зареєстроване за позивачем у встановленому законом порядку 29.09.2017 року державним реєстратором Дунаєвським І.В., що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 29-30)

Таким чином, ТОВ «ФК «Центр факторингових послуг» пред`явив позов до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яке не є ані боржником, ані особою, в інтересах якої накладено арешт, тобто Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не має правового зв`язку із спірним майном й накладеним на нього арештом.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 червня 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» звертався до Васильківського міськрайонного суду Київської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в якій просив зняти арешт з земельної ділянки з кадастровим номером 3221484001:02:020:0061 ( а.с. 14-15).

Проте, ухвалою Васильківського районного суду Київської області від 01 липня 2020 року у відкритті провадження за скаргою було відмовлено з тих підстав, що фактично у скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» по суті не просить визнати бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, а звертається з вимогою про право, яка розглядається в позовному провадженні.

Разом з тим, у даному позові ТОВ ФК «Центр факторингових послуг» просить зняти арешт з належного йому майна, яке вже не належить боржнику, оскільки позивач як стягувач набув право власності на нього в межах виконавчого провадження, що у такому разі відповідно до п. 29 розділу VIII вказаної Інструкції з організації примусового виконання рішень є підставою для зняття арешту. Між тим, орган примусового виконання цього пункту Інструкції не дотримався, хоча зобов`язаний був це зробити за заявою стягувача.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» не оскаржував бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягала у невиконанні ним пункту 29 Інструкції щодо зняття арешту зі спірного майна після передачі його у власність стягувача в рахунок погашення боргу.

Зважаючи на вказані обставини, у даному випадку суд не може підмінити орган примусового виконання рішень та зняти арешт за безпідставно заявленим позовом відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 335/8905/18 за позовом ПАТ «Фідобанк» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування арештів, «правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про безпідставність позовних вимог ПАТ «Фідобанк» про зняття арешту, оскільки суд не повинен втручатися в діяльність інших державних органів та підміняти його шляхом задоволення позову на підставі статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також правильним є висновок судів про те, що вимога про зняття арешту, яка передбачена частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», є похідною від набуття права власності за судовим рішенням і не може заявлятися самостійно, а визнавати право власності на спірне майно за ПАТ «Фідобанк» не потрібно, оскільки воно зареєстроване у встановленому законом порядку. Верховний Суд звертає увагу, що належним та ефективним способом захисту є оскарження ПАТ «Фідобанк» бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягала у невиконанні вимог Інструкції щодо зняття арешту.»

Заперечення представника позивача про належність обраного способу захисту та про належність відповідача Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у вказаній справі, що розглядалась Великою Палатою Верховного Суду, фактичні обставини справи є іншими : предметом спору було скасування арешту, накладеного на квартиру позивачів постановою Харківської міжрайонної прокуратури у межах кримінального провадження, у вказаній справі позивачі посилались на те, що спірна квартира належить їм на праві спільної часткової власності, а не засудженому до позбавлення волі з конфіскацією майна.

Посилання представника позивача на висновки Верховного Суду у постанові від 28 вересня 2020 року у справі № 537/1085/18 також є безпідставними, оскільки у вказаній справі позивачем був боржник, на майно якого було накладено арешт у виконавчому провадженні про стягнення аліментів, а відповідачами - як ВДВС, так і стягувач у виконавчому провадженні. При цьому у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що підставними є доводи касаційної скарги про те, що у цьому випадку боржник мав оскаржити дії чи рішення державного виконавця у порядку, передбаченого розділом VII ЦПК України, а не у порядку позовного провадження, проте вказане не вплинуло на правильність вирішення справи судами та не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для скасування рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за подання апеляційної скарги відповідачем згідно з платіжним дорученням №400 від 23.11.2022 сплачено судовий збір в сумі 3153 грн.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, то з ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» на користь Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підлягає стягненню судовий збір в сумі 3153 грн.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2022 року - скасувати та прийняти постанову:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту - залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» на користь Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України витрати по сплаті судового збору в сумі 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 26 травня 2023 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Немировська О.В.