Постанова

від 29.11.2022 по справі 391/478/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2022 року м. Кропивницький

справа № 391/478/20

провадження № 22-ц/4809/79/22

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Голованя А.М., Дьомич Л.М.,

при секретарі Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «САВЧЕНКО О.В.» на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2021 року та на додаткове рішення від 07 червня 2021 року у складі судді Червонописького В.С. у справі за позовом Фермерського господарства «САВЧЕНКО О.В.» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Компаніївського нотаріального округу Кіровоградської області Солодова Людмила Анатоліївна про визнання договорів міни (обміну) земельних ділянок недійсними,-

встановив:

У серпні 2020 року Фермерське господарство «САВЧЕНКО О.В.» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Компаніївського нотаріального округу Кіровоградської області Солодова Людмила Анатоліївна, в якому просила визнати недійсним договір міни земельних ділянок з кадастровими номерами 3522881400:02:000:0161 та 3522883800:02:001:0179 від 09 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 грудня 2019 року приватним нотаріусом державним реєстратором Компаніївського нотаріального округу Кіровоградської області Солодовою Людмилою Анатоліївною на підставі заяві від 09 грудня 2019 року № 37401545 і рішення про державну реєстрацію за індексним номером 50107914, номер запису про право власності: 34541397; визнати недійсним договір міни земельних ділянок з кадастровими номерами 3522881400:02:000:0162 та 3522883800:02:001:0209 від 19 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 грудня 2019 року приватним нотаріусом державним реєстратором Компаніївського нотаріального округу Кіровоградської області Солодовою Людмилою Анатоліївною на підставі заяві від 19 грудня 2019 року № 37657842 і рішення про державну реєстрацію за індексним номером 50342409, номер запису про право власності: 34755801.

Позов мотивовано тим, що 01.07.2006 між ФГ «САВЧЕНКО О.В.» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого останній передав у строкове платне користування земельну ділянку площею 7,31 га розташовану на території Гарманівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області терміном на 7 років із встановленою орендною платою у розмірі 1,5 % від вартості грошової оцінки земельної ділянки.Державну реєстрацію даного договору проведено 02.08.2007. Також 01.07.2006 ФГ «САВЧЕНКО О.В.» на вказаних умов уклав договір оренди земельної ділянки площею 7,51 га з ОСОБА_4 , яка розташована на території Гарманівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області

12.05.2009 між ФГ «САВЧЕНКО О.В.» та ОСОБА_3 було підписано Додаткову угоду до договору оренди земельної частки (паю) від 02.08.2007, згідно якої строк дії договору продовжено на 10 років, тобто до 12.07.2021.

01.10.2010 ФГ «САВЧЕНКО О.В.» та ОСОБА_4 підписали додаткову угоду до Договору оренди від 02.08.2007, якою продовжили строк дії договору до 12.07.2021.

Позивач вказав, що у зв`язку зі смертю власників зазначених земельних ділянок, право власності на них в порядку спадкування перейшло до ОСОБА_2 . 06.12.2019 ФГ «САВЧЕНКО О.В.» уклав договір оренди вказаної земельної ділянки з ОСОБА_2 строком до 2031 року. Відповідно до п. 40 цього Договору договір набуває чинності з моменту підписання сторонами.

З інформації з державних реєстрів йому стало відомо, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 19.12.2019 уклали договори міни (обміну) земельної ділянки кадастрові номери (3522881400:02:000:0162 на 3522883800:02:000:0209) та 09.12.2019 договір міни (обміну) земельної ділянки з кадастровим номером 3522881400:02:000:0161. Укладені договори міни (обміну) земельних ділянок від 09.12.2019 та 19.12.2019 були посвідчені та зареєстровані приватним нотаріусом Компаніївського нотаріального округу Кіровоградської області Солодовою Людмилою Анатоліївною.

Вважає, що сторонами договорів міни земельних ділянок, а також нотаріусом при підписанні і посвідченні цих договорів, допущені порушення вимог чинного законодавства України, які мають бути наслідком визнання їх недійсними.

Також позивач зазначив, що земельні ділянки, які перебували у його користуванні на підставі договорів оренди, було незаконно зареєстровано за ОСОБА_1 , оскільки вказані договори міни земельних укладено в порушення пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі ЗК України), статті 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Позивач посилається на те, що обміняними можуть буди лише земельні ділянки за «схемою «пай на пай», та лише у випадку передбаченому статтею 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», що підтверджується Постановою Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-464цс16.

Уданому випадку обмін земельних ділянок відбувся не всередині єдиного масиву, передані за договором земельні ділянки не були паями, різниця між нормативними грошовими оцінками обмінюваними земельними ділянками становить більше 10 відсотків. Крім того, ОСОБА_2 приховала той факт, що на момент нотаріального посвідчення договорів міни існували договіри оренди земельних ділянок.

З цих підстав, позивач просив позовні вимоги задовольнити.

24.09.2020 ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву, в якій просив усунути перешкоди в користуванні спірних земельних ділянок шляхом зобов`язання ФГ «Савченко О.В.» повернути йому ці земельні ділянки.

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ФГ «Савченко О.В.» про усунення перешкод, залишено без розгляду.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2021 року у задоволені позову ФГ «Савченко О.В.» відмовлено.

Додатковим рішенням від 07 червня 2021 року стягнуто з ФГ «Савченко О.В.» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

В апеляційній скарзі скаржник посилаючись на обставини викладені у позовній заяви, а також на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Разом з тим, просив скасувати додаткове рішення ухвалене стосовно відшкодування понесених витрат на правову допомогу, пославшись на те, що дане рішення ухвалено без його участі, що позбавило його можливості подати клопотання про зменшення розміру витрат.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що земельні ділянка площею 7.31га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3522881400:02:000:0161 і земельна ділянка площею 7.51 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3522881400:02:000:0162 розташованих за адресою: Кіровоградська область, Компаніївський район, с. Гарманівка, належали ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом (а.с. 45-48, 105-109 том ІІ).

Дані земельні ділянки з кадастровими номерами перебували у власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та у зв`язку зі смертю власників зазначених земельних ділянок, право власності в порядку спадкування набула ОСОБА_2 .

Зазначені земельні ділянки передані в оренду ФГ «Савченко» строком до 12.07.2021. Відповідні договори оренди були зареєстровані у відділі Держкомзему у Компаніївскому районні, про що внесено відомості в Державний реєстр земель від 12.07.2011 за № 35228814000175, та № 352288144000183. (а.с. 26, 31 том І).

06.12.2019 ФГ «Савченко» та ОСОБА_2 уклали договори оренди на земельні ділянки, в яких зазначили строк дії договору до 2031 року з моменту підписання його сторонами. Проте дані договори не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав. (а.с. 32-39 том І).

Приватним нотаріусом - державним реєстратором Солодовою Л.А. посвідчено договори міни земельними ділянками з кадастровими номерами: 3522881400:02:000:0161; 3522881400:02:000:0162 від 09.12.2019 та від 19.12.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відповідні відомості внесені в ДРРП. (а.с. 227-231 том І).

17.02.2020 на підставі заяв № 35583364 та № 38488963, поданих ОСОБА_1 , також внесенні відомості щодо іншого речового права, а саме права оренди земельних ділянок за ФГ «Савченко».

Позивач вважаючи дії державного реєстратора приватного нотаріуса Солодової Л.А. незаконними та неправомірними звернувся з скаргою на її дії до Міністерства юстиції України.(а.с.64-67 том І)

Висновком від 29.04.2020 складеним Колегією з розгляду скарг у сфері державної реєстрації південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) задоволено скаргу ФГ «Савченко О.В.» від 20.03.2020 та встановлено, що державним реєстратором - приватним нотаріусом Солодовою Л.А. під час розгляду заяв в процедурі проведення державної реєстрації права власності на підставі заяв від 09.12.2019 № 37401545 та від№ 37657842, а також під час державної реєстрації іншого речового права на підставі заяв від 17.02.2020 № 38488487 та від 17.02.2020 за № 38488963 не дотримано вимог частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - в частині не встановлення відповідності відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, наявності обтяжень прав на нерухоме майно; пункту 4 частини першої статті 18 Закону - в частині перевірки документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень та пункту 3 частини першої статті 18 Закону - в частині не встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв.(а.с.85-93 том І)

На підставі наказу № 309/7 від 04.05.2020 задоволено скаргу ФГ «Савченко О.В.» від 20.03.2020 за №6066/05.7 шляхом тимчасового блокування доступу державному реєстратору приватному нотаріусу Солодовій Л.А, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком 14 календарних днів (а.с.84 том І).

Також судом встановлено, що ФГ «Савченко О.В.» були направленні листи повідомлення відповідачу ОСОБА_1 , у яких позивач повідомив про намір скористатися переважним правом на поновлення договорів оренди землі, кадастрові номери 3522881400:02:000:0162, 3522881400:02:000:0161, на новий строк та додає проекти додаткових угод, просить відповідача підписати додаткові угоди для державної реєстрації змін до речового права (а.с.43-44, 46-47 том ІІІ).

У відповідь на вказані листи, власник земельної ділянки ОСОБА_1 направив листи - повідомлення, в яких повідомив про те, що не має бажання поновлювати дію договорів оренди землі, яка закінчується 12.07.2021 на новий строк, оскільки має намір самостійно обробляти земельні ділянки з кадастровими номерами 3522881400:02:000:0161; 3522881400:02:000:0162 і використовувати їх для власних потреб на свій (а.с.45, 48 том ІІІ).

Відповідно до підпункту «а» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх придбання за договором міни.

Згідно з пунктом 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб;

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Заборона відчуження, встановлена пунктом 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, і яка діяла до 1 січня 2019 року, передбачає винятки, а саме: можливість вилучення (викупу) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності для суспільних потреб; можливість передання земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв) у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

У постанові від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (провадження№ 14-66цс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що висновок Верховного Суду України стосовно можливості обміну земельних ділянок сільськогосподарського призначення лише «за схемою «пай на пай»» стосувався припису підпункту «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, що була чинною до 1 січня 2019 року. А згідно із Законом України № 2498-VIII від 10 липня 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» у підпункті «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України слова «обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону» були замінені словами «обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків». Вказаний Закон України № 2498-VIII від 10 липня 2018 року набув чинності01 січня 2019 року.

Таким чином, на момент укладення спірного договору міни земельних ділянок чинним земельним законодавством не було заборонено вчиняти їх обмін, що дає підстави стверджувати про необґрунтованість доводів позивача щодо укладення між сторонами договору міни (обміну) земельних ділянок всупереч вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача про укладення оспорюваних договорів міни в період дії заборони на відчуження земельних ділянок і колегія суддів з вказаним висновком суду погоджується як з такими, що відповідає вимогам закону, обставинам та матеріалам справи.

Наведене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Судувід24 листопада 2021 року у справі № 388/1690/18 (провадження№ 61-7504св21).

Що стосується вирішення судом першої інстанції питання про судові витрати.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьоїстатті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами частин першої п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу представником відповідача Захарченко І.В. долучено докази витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 гривень, а саме договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт (наданих послуг), детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) та довідку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність відповідачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн та їх співмірність складності справи та виконаним адвокатом обсягу роботам, часу, виплаченого гонорару.

Доводи скаржника про ухвалення додаткового рішення за його відсутності є безпідставними, оскільки про призначене судове засідання йому було відомо, а неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду заяви.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 374, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «САВЧЕНКО О.В.» залишити без задоволення.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2021 року та додаткове рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2021 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постави складено 14.12.2022.

Судді:

О.А. Письменний А.М. Головань Л.М.Дьомич