Постанова

від 05.07.2023 по справі 391/478/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 липня 2023 року

м. Київ

справа № 391/478/20

провадження № 61-1738св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство «Савченко О. В.»,

відповідач- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Компаніївського нотаріального округу Солодова Людмила Анатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «Савченко О. В.» на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2021 року, додаткове рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2021 року у складі судді Червонописького В. С. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Голованя А. М., Дьомич Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних заяв

У серпні 2020 року Фермерське господарство «Савченко О. В» (далі - ФГ «Савченко О. В.») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Компаніївського нотаріального округу Солодова Л. А., про визнання договорів міни (обміну) земельних ділянок недійсними та захист права користування земельними ділянками.

Позовна заява мотивована тим, що 01 липня 2006 між ним та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, відповідно до якого останній передав йому у строкове платне користування земельну ділянку площею 7,31 га, кадастровий номер 3522881400:02:000:0161, розташовану на території Гарманівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області терміном на 7 років із встановленою орендною платою у розмірі 1,5 % від вартості грошової оцінки земельної ділянки. Державну реєстрацію даного договору проведено 02 серпня 2007 року.

01 липня 2006 року господарство на вказаних умовах уклало з ОСОБА_4 договір оренди земельної ділянки площею 7,51 га, кадастровий номер 3522881400:02:000:0162, яка розташована на території Гарманівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

12 травня 2009 року між господарством та ОСОБА_3 було підписано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01 липня 2006 року, згідно з якою строк дії договору продовжено на 10 років. Додаткова угода зареєстрована у Відділі Держкомзему у Компаніївському районі 12 липня 2011 року.

01 жовтня 2010 року господарство та ОСОБА_4 підписали додаткову угоду до договору оренди земельної частки (паю) від 02 серпня 2007 року, якою продовжили строк дії договору на 10 років. Додаткова угода зареєстрована у Відділі Держкомзему у Компаніївському районі 12 липня 2011 року.

Вказувало, що у зв`язку зі смертю власників зазначених земельних ділянок, право власності на них в порядку спадкування перейшло до ОСОБА_2 , з якою 06 грудня 2019 року укладено договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3522881400:02:000:0162, 3522881400:02:000:0161 строком до 12 липня 2031 року.

Відповідно до пункту 40 цього договору договір набуває чинності з моменту підписання сторонами.

З інформації з державних реєстрів господарству стало відомо, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 19 грудня 2019 року уклали договір міни (обміну) земельної ділянки (кадастрові номери 3522881400:02:000:0162 на 3522883800:02:000:0209) та 09 грудня 2019 року договір міни (обміну) земельної ділянки (кадастрові номери 3522881400:02:000:0161 на 3522883800:02:001:0179). Укладені договори міни (обміну) земельних ділянок від 09 грудня 2019 року та 19 грудня 2019 року були посвідчені та зареєстровані приватним нотаріусом Компаніївського нотаріального округу Кіровоградської області Солодовою Л. А.

Позивач вважав, що сторонами договорів міни земельних ділянок, а також нотаріусом при підписанні і посвідченні цих договорів, допущені порушення вимог законодавства України, які мають бути наслідком визнання їх недійсними.

Також зазначало, що земельні ділянки, які перебували у його користуванні на підставі договорів оренди, було незаконно зареєстровано за ОСОБА_1 , оскільки вказані договори міни земельних ділянок укладено з порушенням пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Позивач посилався на те, що обміняними можуть бути лише земельні ділянки за «схемою «пай на пай» та лише у випадку, передбаченому статтею 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», що підтверджується постановою Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-464цс16.

У даному випадку обмін земельних ділянок відбувся не всередині єдиного масиву, передані за договором земельні ділянки не були паями, різниця між нормативними грошовими оцінками обмінюваними земельними ділянками становить більше 10 відсотків. Крім того, ОСОБА_2 приховала той факт, що на момент нотаріального посвідчення договорів міни існували договори оренди земельних ділянок.

Обґрунтовуючи порушення оспорюваними договорами міни своїх прав, ФГ «Савченко О. В.» вказувало на те, що воно не змогло зареєструвати права оренди земельних ділянок на підставі договорів оренди від 06 грудня 2019 року, оскільки на той час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на орендовані земельні ділянки були зареєстровані за новим власником - ОСОБА_1 .

Ураховуючи наведене, ФГ «Савченко О. В.» просило суд:

- визнати недійсним договір міни земельних ділянок з кадастровими номерами 3522881400:02:000:0161 та 3522883800:02:001:0179 від 09 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 грудня 2019 року приватним нотаріусом - державним реєстратором Компаніївського нотаріального округу Кіровоградської області Солодовою Л. А. на підставі заяви від 09 грудня 2019 року № 37401545 і рішення про державну реєстрацію за індексним номером 50107914, номер запису про право власності: 34541397;

- визнати недійсним договір міни земельних ділянок з кадастровими номерами 3522881400:02:000:0162 та 3522883800:02:001:0209 від 19 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 грудня 2019 року приватним нотаріусом - державним реєстратором Компаніївського нотаріального округу Кіровоградської області Солодовою Л. А. на підставі заяви від 19 грудня 2019 року № 37657842 і рішення про державну реєстрацію за індексним номером 50342409, номер запису про право власності: 34755801.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ФГ «Савченко О. В.» про усунення перешкод у користуванні майном.

Зустрічний позов мотивований тим, що відповідно до договорів міни від 09 грудня 2019 року, від 19 грудня 2019 року він набув у власність земельні ділянки, що розташовані на території Гарманівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, з кадастровими номерами: 3522881400:02:000:0161, 3522881400:02:000:0162.

На зазначені земельні ділянки на підставі договорів оренди від 01 липня 2006 року зареєстровано право оренди за ФГ «Савченко О. В.».

Зазначав, що 06 грудня 2019 року ФГ «Савченко О. В.» та ОСОБА_2 , яка на той момент була власником спірних земельних ділянок, погодили припинення договорів оренди від 01 липня 2006 року шляхом підписання нового договору оренди на спірні земельні ділянки.

Посилався на пункт 21 договорів оренди від 01 липня 2006 року та додаткових угод від 12 травня 2009 року, у яких зазначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому він одержав в оренду.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди в користуванні спірних земельних ділянок шляхом зобов`язання ФГ «Савченко О. В.» повернути йому ці земельні ділянки.

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2020 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ФГ «Савченко О. В.» про усунення перешкод у користуванні майном та об`єднано у одне провадження з первісним позовом ФГ «Савченко О. В.» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Компаніївського нотаріального округу Солодова Л. А., про визнання договорів міни (обміну) земельних ділянок недійсними та захист права користування земельними ділянками.

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2021 року заяву представника відповідача за первісним позовом Захарченка І. В. про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ФГ «Савченко О. В.» про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками задоволено.

Залишено без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ФГ «Савченко О. В.» про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2021 року у задоволенні позову ФГ «Савченко О. В.» відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано відсутністю у ОСОБА_1 , як власника земельних ділянок з кадастровими номерами 3522881400:02:000:0161; 3522881400:02:000:0162, бажання поновлювати дію договорів оренди землі, яка закінчується 12 липня 2021 року на новий строк, оскільки він має намір самостійно обробляти ці земельні ділянки і використовувати її для власних потреб. Такі обставини, на думку районного суду, спростовують доводи позивача про порушення його прав договорами міни земельних ділянок з кадастровими номерами 3522881400:02:000:0161; 3522881400:02:000:0162.

Крім того, суд зазначив, що позивачем не було наведено аргументованого доводу та не надано доказів, які б свідчили про те, що з моменту зміни власника спірних земельних ділянок у грудні 2019 року ОСОБА_1 вчинялись дії, спрямовані на спричинення збитків позивачу, або щодо відчуження землі. При цьому судом не взято до уваги доводи позивача щодо укладення між ОСОБА_6 та ФГ «Савченко О. В.» договорів оренди від 06 грудня 2019 року зі строком дії до 12 липня 2031 року, оскільки право оренди позивача за вказаними договорами не зареєстроване у визначеному законом порядку.

Щодо порушень приватним нотаріусом вимог при посвідченні договорів міни, районний суд зазначив, що виявлені порушення не порушили законних прав та інтересів позивача, який продовжує користуватись спірними земельними ділянками на підставі договору оренди та додаткової угоди, строк дії яких закінчується 12 липня 2021 року.

Додатковим рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2021 року стягнуто з ФГ «Савченко О. В.» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Додаткове рішення мотивовано тим, що подані представником відповідача Захарченком І. В. доводи понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень підтверджуються договором про надання правової допомоги, актом виконаних робіт (наданих послуг), детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) та довідкою, відтак є обґрунтованими та підлягають стягненню з ФГ «Савченко О. В.».

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року апеляційну скаргу ФГ «Савченко О. В.» залишено без задоволення, а рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2021 року та додаткове рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2021 року - без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки районного суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального й процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент укладення спірного договору міни земельних ділянок земельним законодавством не було заборонено вчиняти їх обмін, отже, вважав, що відсутні підстави стверджувати про необґрунтованість доводів позивача щодо укладення між сторонами договору міни (обміну) земельних ділянок всупереч вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача про укладення оспорюваних договорів міни в період дії заборони на відчуження земельних ділянок і колегія суддів із вказаним висновком суду погодилася як з таким, що відповідає вимогам закону, обставинам та матеріалам справи.

Апеляційний суд послався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 388/1690/18 (провадження № 61-7504св21).

Щодо додаткового судового рішення, то суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про доведеність відповідачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 10 000 грн, оскільки їх розмір є співмірним складності справи, виконаним адвокатом обсягом роботи й витраченим часом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ФГ «Савченко О. В.», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2021 року, додаткове рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ФГ «Савченко О. В.» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що оспорювані договори міни (обміну) земельних ділянок укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 09 грудня 2019 року та 19 грудня 2019 року з порушенням пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договорів міни) та статті 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

При цьому суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що земельні ділянки розташовані у різних масивах земель сільськогосподарського призначення а не в середині єдиного масиву. Так, земельна ділянка з кадастровим номером 3522881400:02:000:0161 розташована на території Гарманівської сільської ради Компаніївського району, земельна ділянка з кадастровим номером 3522883800:02:001:0179 розташована на території Нечаївської сільської ради Компаніївського району, земельна ділянка з кадастровим номером 3522881400:02:000:0162 розташована на території Гарманівської сільської ради Компаніївського району, земельна ділянка з кадастровим номером 3522883800:02:001:0209 розташована на території Нечаївської сільської ради Компаніївського району.

Зазначає, що відовідно до листа Гарманівської сільської ради Компаніївського району від 25 серпня 2020 року № 02-27/220 в межах своїх повноважень Гарманівська сільська рада не оформляла матеріали обміну на земельну ділянку площею 7,31 га з кадастровим номером 3522881400:02:000:0161 та земельну ділянку площею 7,51 га з кадастровим номером 3522881400:02:000:0162.

Крім того, обмін земельними ділянками відбувся без грошової доплати, зокрема, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3522881400:02:000:0161 згідно з даними з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на день посвідчення договору міни становила 280 611,78 грн; нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3522883800:02:001:0179 становила 242 072,96 грн; нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3522881400:02:000:0162 становила 283 940,76 грн; нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3522883800:02:001:0209 становила 259 924,54 грн.

Зазначає, що, ухвалюючи додаткове рішення від 07 червня 2021 року, суд першої інстанції належно не повідомив позивача про час та місце розгляду справи.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ФГ «Савченко О. В.» вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 2140/1950/18 та постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 383/1146/15-ц, від 23 травня 2018 року у справі № 570/3834/16-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 288/666/16-ц, від 27 лютого 2020 року у справі № 826/2758/17, від 14 січня 2021 року у справі № 910/15803/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Захарченко І. В. подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України касаційне провадження у справі підлягає закриттю, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на які посилається ФГ «Савченко О. В.» у касаційній скарзі не є подібними.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Земельна ділянка площею 7,31 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3522881400:02:000:0161 і земельна ділянка площею 7,51 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3522881400:02:000:0162 розташовані за адресою: Кіровоградська область, Компаніївський район, с. Гарманівка, належали ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом (том 2, а. с. 45-48, 105-109).

Дані земельні ділянки перебували у власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та у зв`язку зі смертю власників зазначених земельних ділянок, право власності в порядку спадкування набула ОСОБА_2 .

Зазначені земельні ділянки передані в оренду ФГ «Савченко О. В.» строком до 12 липня 2021 року. Відповідні договори оренди були зареєстровані у відділі Держкомзему у Компаніївскому районні, про що внесено відомості в Державний реєстр земель від 12 липня 2011 року за № 35228814000175 та № 352288144000183 (том 1, а. с. 26, 31).

06 грудня 2019 року ФГ «Савченко О. В.» та ОСОБА_2 уклали договори оренди на земельні ділянки, в яких зазначили строк дії договору до 2031 року з моменту підписання його сторонами. Проте право оренди не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав (том 1, а. с. 32-39).

Відповідно до договору міни від 09 грудня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Солодовою Л. А. за реєстровим № 1626, ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку площею 7,3071 га, кадастровий номер 3522881400:02:000:0161, яка розташована на території Гарманівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, а ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 7,2614 га, кадастровий номер 3522883800:02:001:0179, яка розташована на території Нечаївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області (том 1, а. с. 228-229).

Відповідно до договору міни від 19 грудня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Солодовою Л. А. за реєстровим № 1719, ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку площею 7,5074 га, кадастровий номер 3522881400:02:000:0162, яка розташована на території Гарманівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, а ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 7,7083 га, кадастровий номер 3522883800:02:000:0209, яка розташована на території Нечаївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області (том 1, а. с. 228-229).

17 лютого 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право № 35583364 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522881400:02:000:0161, номер запису про інше речове право № 35582459 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522881400:02:000:0162 внесено відомості щодо іншого речового права, а саме права оренди земельних ділянок за ФГ «Савченко О. В.».

ФГ «Савченко О. В.», вважаючи дії державного реєстратора приватного нотаріуса Солодової Л. А. незаконними та неправомірними звернулося зі скаргою на її дії до Міністерства юстиції України (том1, а. с. 64-67).

Висновком від 29 квітня 2020 року, складеним колегією з розгляду скарг у сфері державної реєстрації південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) скаргу ФГ «Савченко О. В.» від 20 березня 2020 року задоволено та встановлено, що державним реєстратором - приватним нотаріусом Солодовою Л. А. під час розгляду заяв в процедурі проведення державної реєстрації права власності на підставі заяв від 09 грудня 2019 року № 37401545 та від № 37657842, а також під час державної реєстрації іншого речового права на підставі заяв від 17 лютого 2020 року № 38488487 та від 17 лютого 2020 року за № 38488963 не дотримано вимог частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - в частині не встановлення відповідності відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, наявності обтяжень прав на нерухоме майно; пункту 4 частини першої статті 18 Закону - в частині перевірки документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень та пункту 3 частини першої статті 18 Закону - в частині не встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв (ТОМ 1, а. с. 85-93).

На підставі наказу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Дніпро) № 309/7 від 04 травня 2020 року задоволено скаргу ФГ «Савченко О. В.» від 20 березня 2020 року за № 6066/05.7 шляхом тимчасового блокування доступу державному реєстратору - приватному нотаріусу Солодовій Л. А., до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком 14 календарних днів (том1, а. с. 84).

05 квітня 2021 року ФГ «Савченко О. В.» були направлені листи-повідомлення відповідачу ОСОБА_1 , у яких ФГ «Савченко О. В.» повідомив про намір скористатися переважним правом на поновлення договорів оренди землі, кадастрові номери 3522881400:02:000:0162, 3522881400:02:000:0161, на новий строк, додав проєкти додаткових угод та просив відповідача підписати додаткові угоди для державної реєстрації змін до речового права (том 3, а. с. 43-44, 46-47).

У відповідь на вказані листи ОСОБА_1 направив листи-повідомлення, в яких повідомив про те, що не має бажання поновлювати дію договорів оренди землі, яка закінчується 12 липня 2021 року на новий строк, оскільки має намір самостійно обробляти земельні ділянки з кадастровими номерами 3522881400:02:000:0161; 3522881400:02:000:0162 і використовувати їх для власних потреб (том 3, а. с. 45, 48).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ФГ «Савченко О. В.» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (стаття 78 ЗК України).

Відповідно до статей 177, 181 ЦК України, статті 79 ЗК України земельна ділянка є об`єктом цивільних прав.

Земельне законодавство ґрунтується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом (пункт «в» частини першої статті 5 ЗК України).

Тобто власник земельної ділянки має повноваження щодо володіння, користування та розпорядження нею, а держава не повинна втручатися у здійснення громадянами свого права розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із частиною першою статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх придбання за договором міни.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договорів міни, ФГ «Савченко О. В.» посилалося на те, що оспорювані договори укладено з порушенням пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, яким встановлено заборону відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельних часток (паїв).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог ФГ «Савченко О. В.», оскільки позивачем не доведено позовних вимог, а саме, що порушені права господарства.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оспорювані договори міни (обміну) земельних ділянок від 09 грудня 2019 року, від 19 грудня 2019 року укладено між власниками, яким земельні ділянки належали на підставі права власності на земельну ділянку.

Так, земельна ділянка з кадастровим номером 3522883800:02:000:0209 належала ОСОБА_1 на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Любарською Л. А. 12 листопада 2015 року за реєстраційним № 2641, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 621616435228, номер запису про право власності: 12017993 від 12 листопада 2015 року.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3522881400:02:000:0162 належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Солодовою Л. А. 18 січня 2018 року, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 111007984, номер запису про право власності: 24435315, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1464241035228 від 18 січня 2018 року.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3522883800:02:001:0179 належала ОСОБА_1 на підставі спадкового договору, посвідченого приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Любарською Л. А. 10 квітня 2015 року за реєстраційним № 875 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 176809556, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 159971535228, номер запису про право власності: 32741267 від 08 серпня 2019 року.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3522881400:02:000:0161 належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Солодовою Л. А. 27 грудня 2016 року, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 109353255, номер запису про право власності: 24201812, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 143106135228 від 27 грудня 2017 року.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання касаційної скарги на те, що обмін земельними ділянками відбувся без грошової доплати та нерівноцінність обміну є безпідставними, оскільки сторонами добровільно визначено у договорах про обмін земельними ділянками без грошової доплати й є свобода договору (стаття 627 ЦК України)

Доводи заявника про застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19), від 12 лютого 2020 року у справі № 2140/1950/18 (провадження № 11-975апп19) та постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 383/1146/15-ц (провадження № 61-9433св18), від 23 травня 2018 року у справі № 570/3834/16-ц (провадження № 61-9974св18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 288/666/16-ц (провадження № 61-23985св18), від 27 лютого 2020 року у справі № 826/2758/17 (провадження № К/9901/43399/18), від 14 січня 2021 року у справі № 910/15803/19, колегія суддів відхиляє, оскільки фактичні обставини у зазначених справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що, звертаючись до суду з позовом про визнання договорів міни (обміну) земельних ділянок недійсними та захист права користування земельними ділянками, ФГ «Савченко О. В.» не зазначило, яке його цивільне право порушується, не визнається чи оспорюється іншою особою.

Аналіз норм процесуального права, а також норм статей 4, 15, 16 ЦК України дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь яке право особи, а саме порушене право.

Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.

Доводи ФГ «Савченко О. В.» про порушення його прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять обґрунтування негативного впливу оспорюваних договорів міни земельних ділянок на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси та свідчать про незгоду позивача з укладенням указаних договорів, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.

Отже, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

При цьому слід зауважити, що ФГ «Савченко О. В.» не є стороною оспорюваних договорів міни земельних ділянок від 09 грудня 2019 року та від 19 грудня 2019 року й за умови недоведеності порушення його прав оспорюваними договорами, його позовні вимоги про визнання недійсними договорів задоволенню не підлягають.

У зв`язку з викладеним Верховний Суд не вважає за необхідне давати правову оцінку іншим доводам касаційної скарги.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо оскаржуваного додаткового рішення

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_1 - адвокат Захарченко І. В. не надав доказів надіслання копії зазначеної заяви позивачеві. Проте, у матеріалах справи наявне клопотання представника ФГ «Савченко О. В» - адвоката Антонова А. А. про відкладення судового засідання, призначеного на 07 червня 2021 року, щодо розгляду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Захарченка І. В. про ухвалення додаткового рішення суду, у якому зазначено про отримання судової повістки 07 червня 2021 року. Тобто представник ФГ «Савченко О. В» - адвокат Антонов А. А. був обізнаний про розгляд справи, що виключає необхідність скасування оскаржуваного додаткового рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2021 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Щодо клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Захарченко І. В. про закриття касаційного провадження

У квітні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Захарченко І. В. подав відзив на касаційну скаргу, у якому закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ «Савченко О. В.».

Заявник вказує, що правові висновки щодо застосування норм права, які викладено у постановах Верховного Суду та на які посилається ФГ «Савченко О. В.» у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що відповідним правовим висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник та які стали підставою для відкриття касаційного провадження, необхідно дати правову оцінку під час касаційного перегляду справи, а тому Верховний Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити представнику ОСОБА_1 - адвокату Захарченку Ігорю Васильовичу у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження.

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Савченко О. В.» залишити без задоволення.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2021 року, додаткове рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець С. Ф. Хопта