Постанова

від 22.12.2022 по справі 420/1059/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 420/1059/20

адміністративне провадження № К/9901/47075/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Загороднюка А.Г.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 (головуючий суддя - П.П. Марин)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021 (головуючий суддя - Ю.В. Осіпов, судді - І.П. Косцова, В.О. Скрипченко)

у справі № 420/1059/20

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, в якому просила:

- визнати бездіяльність відповідача щодо не повернення боргу несплаченого заробітку/винагороди присяжного засідателя Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за період з вересня 2017 року по 01.01.2020 протиправною;

- визнати бездіяльність відповідача щодо неподання звітів до фіскальних органів про суми нарахованого заробітку/винагороди і єдиного соціального внеску на застраховану особу присяжного засідателя Суворовського суду м. Одеси ОСОБА_1 за період з вересня 2017 року по 01.01.2020 протиправною;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області повернути борг несплаченого заробітку/винагороди та надати звіти до фіскальних органів про суми нарахованого заробітку/винагороди і єдиного соціального внеску на застраховану особу присяжного засідателя Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за період з вересня 2017 року по 01.01.2020.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що нарахування їй винагороди присяжного засідателя Суворовського суду м. Одеси за період з вересня 2017 року по 01.01.2020 здійснювалося відповідачем з порушенням вимог законодавства, оскільки базою для нарахування суддівської винагороди, з якої розраховується винагорода присяжного, за приписами статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», є 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року помножений на регіональний коефіцієнт (1,25). Також, на думку позивача, відповідачем при розрахунку суддівської винагороди, з розміру якої розраховується винагорода присяжного, протиправно не включено і щомісячні доплати у відповідному відсотковому розмірі, що свідчить про виплату їй винагороди присяжного не у повному розмірі. Крім того, позивач вказує про протиправну бездіяльність відповідача, що полягає у неподанні звітів до фіскальних органів про суми нарахованого заробітку/винагороди і єдиного соціального внеску на застраховану особу, з огляду на те, що відповідач фактично є роботодавцем по відношенню до позивача, як застрахованої особи, нараховує і виплачує їй винагороду, та такий обов`язок прямо передбачений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021, у задоволені адміністративного позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач при розрахунку винагороди присяжного засідателя Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 діяв на підставі закону та в межах своїх повноважень. Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки між позивачем та відповідачем відсутні трудові відносини, а дохід, який отримує позивач є винагородою, яка виплачується залученій до виконання обов`язків особі, передбачених законодавством та не пов`язаних з виконанням своїх службових обов`язків не є заробітною платою, у відповідача відсутній обов`язок нараховувати та сплачувати за таку особу єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для відкриття касаційного провадження позивач вказує пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що судами невірно встановлено предмет та підстави позову, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; судами було встановлено обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів; суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у клопотанні про призначення судової експертизи з економіки; суди не з`ясували дійсних обставин справи та не дослідили жодного належного доказу.

Позиція інших учасників справи

6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить у задоволенні касаційної скарги позивача відмовити, рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.

Рух касаційної скарги

7. Ухвалою Верховного Суду від 29.12.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

8. Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2022 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

9. Рішенням Одеської обласної ради від 18.08.2017 № 465-VII затверджено список присяжних для місцевих загальних судів, розташованих на території Одеської області. Відповідно до додатку № 5 до рішення обласної ради ОСОБА_1 включена до списку присяжних засідателів для Суворовського районного суду м. Одеса.

10. Відповідно до наданих до суду та наявних в матеріалах справи довідок про виконання/невиконання присяжними обов`язків у суді, табелів обліку використання робочого часу, позивач залучалась до виконання обов`язків присяжного у Суворовському районному суді м. Одеси за період з 2017 року по 01.01.2020, а саме: вересень 2017 року - 3 години, жовтень 2017 року - 8 годин, листопад 2017 року - 4 години, грудень 2017 року - 9 годин, січень 2018 року - 3 години, лютий 2018 року - 11 годин, березень 2018 року - 9 годин, квітень 2018 року - 8 годин, травень 2018 року - 3 години, червень 2018 року - 3 години, липень 2018 року - 12 годин, серпень 2018 року - 6 годин, вересень 2018 року - 9 годин, жовтень 2018 року - 5 годин, листопад 2018 року - 2 години, грудень 2018 року - 14 годин, січень 2019 року - 10 годин, лютий 2019 року - 3 години, березень 2019 року - 2 години, квітень 2019 року - 7 годин, травень 2019 року - 10 годин, червень 2019 року - 9 годин, липень 2019 року - 3 години, серпень 2019 року - 2 години, вересень 2019 року - 10 годин, жовтень 2019 року - 11 годин, листопад 2019 року - 4 години, грудень 2019 року - 11 годин.

11. Згідно з розрахунковими листками нарахування винагороди за період вересень 2017 року - грудень 2019 року включно ОСОБА_1 здійснювалось в такому розмірі та порядку:

у жовтні 2017 року за 3 години жовтня на суму 431, 13 грн, в т.ч. ПДФО 77, 60 грн, військовий збір 6, 47 грн;

у грудні 2017 року за 1 годину 2017 року, 3 години листопада 2017 року на суму 619, 14 грн, в т.ч. ПДФО 111, 45 грн, військовий збір 9, 29 грн;

у квітні 2018 року за 3 години вересня 2017 року, 5 годин жовтня 2017 року, 7 годин грудня 2017 року, 3 години січня 2018 року, 11 годин лютого 2018 року, 9 годин березня 2018 року на суму 6 877, 72 грн., в т.ч. ПДФО 1 237, 99 грн, військ. збір 103, 17 грн;

у травні 2018 року за 8 годин квітня 2018 року на суму 2 318, 40 грн, в т.ч. ПДФО 417, 31 грн, військовий збір 34, 78 грн;

у червні 2018 року за 3 години травня 2018 року на суму 786, 60 грн, в т.ч. ПДФО 141, 59 грн, військовий збір 11, 80 грн;

у липні 2018 року за 3 години червня 2018 року на суму 825, 93 грн, в т.ч. ПДФО 148, 67 грн; військовий збір 12, 39 грн;

у серпні 2018 за 12 годин липня 2018 року на суму 3 003, 36 грн, в т.ч. ПДФО 540, 60 грн, військовий збір 45, 05 грн;

у вересні 2018 року за 6 годин серпня 2018 року на суму 1 501, 68 грн, в т.ч. ПДФО 270, 30 грн, військовий збір 22, 53 грн;

у жовтні 2018 року здійснений перерахунок за січень, лютий, березень 2018 року та нарахування за 9 годин вересня 2018 року на загальну суму 4 461, 99 грн, в т.ч. ПДФО 803, 16 грн, військовий збір 66, 93 грн;

у листопаді 2018 року за 3 години жовтня 2018 року на суму 750, 84 грн, в т.ч. ПДФО 135, 15 грн, військовий збір 11, 26 грн;

у грудні 2018 за 1 годину жовтня 2018 року, 2 години листопада 2018 року 4 години грудня 2018 року на суму 1 852, 08 грн, в т.ч. ПДФО 333,37 грн, військовий збір 27, 78 грн;

у січні 2019 року за 10 годин грудня 2018 року на суму 2 753, 10 грн, в т.ч. ПДФО 495, 56 грн та військовий збір 41, 30 грн;

у лютому 2019 року за 10 годин січня 2019 року на суму 3 430, 40 грн, в т.ч. ПДФО 617, 47 грн, військовий збір 51, 46 грн;

у березні 2019 року за 3 години лютого 2019 року на суму 1 080, 57 грн, в т.ч. ПДФО 194, 50 грн, військовий збір 16, 21 грн;

у квітні 2019 року за 2 години березня 2019 року на суму 720, 38 грн, в т.ч. ПДФО 129, 67 грн, військовий збір 10, 81 грн;

у травні 2019 року за 7 годин квітня 2019 року на суму 2 292, 09 грн, в т.ч. ПДФО 412, 57 грн, військовий збір 34, 38 грн;

у червні 2019 року за 10 годин травня 2019 року на суму 3 430, 40 грн, в т.ч. ПДФО 617, 47 грн, військовий збір 51, 46 грн;

у липні 2019 року за 9 годин червня 2019 року на суму 3 412, 26 грн, в т.ч. ПДФО 614, 21 грн, військовий збір 51, 18 грн;

у серпні 2019 року за 3 години липня 2019 на суму 939, 63 грн, в т.ч. ПДФО 169, 13 грн, військовий збір 14, 09 грн;

у вересні 2019 року за 2 години серпня 2019 року на суму 654, 88 грн, в т.ч. ПДФО 117, 88 грн, військовий збір 9, 82 грн;

у жовтні 2019 року здійснено донарахування та перерахунок за квітень червень 2019 року, серпень 2019 року та нараховано винагороду за 10 годин вересня 2019 року на суму 3 724, 48 грн, в т.ч. ПДФО 670, 41 грн, військовий збір 55, 87 грн;

у листопаді 2019 року за 11 годин жовтня 2019 року на суму 3 601, 84 грн, в т.ч. ПДФО 648, 33 грн, військовий збір 54, 03 грн;

у грудні 2019 року за 4 години листопада 2019 року та за 4 години грудня 2019 року на суму 2 744, 32 грн, в т.ч. ПДФО 493, 98 грн, військовий збір 41, 16 грн;

у січні 2020 року за 3 години грудня 2019 року на суму 1 029, 12 грн, в т.ч. ПДФО та військовий збір;

у лютому 2020 року здійснений перерахунок за грудень 2019 року та нарахування за 4 години грудня 2019 року на суму 2 759, 92 грн, в т.ч. ПДФО та військовий збір.

12. У 2020 році відповідачем здійснені перерахунки та позивачу нараховано та доплачено винагороду присяжного за 3 години 2017 року та здійснено коригування нарахувань з доплатою за 2018 рік.

13. Відповідно до витягів з реєстру перерахувань до Приватбанку винагороди присяжним, які містяться в матеріалах справи, нараховані суми позивачу виплачені у відповідному місяці, в якому нараховані.

14. На підтвердження подання до фіскального органу податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманих з них податків, представником відповідача подані до суду витяги з вказаних податкових розрахунків за спірний період та квитанції № 2, які свідчать про подання податкових розрахунків (Форма 1 ДФ) в електронному вигляді.

15. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення боргу несплаченого заробітку/винагороди присяжного Суворовського районного суду м. Одеси за період з вересня 2017 року по 01.01.2020 та неподання звітів до фіскальних органів про суми нарахованого заробітку/винагороди і єдиного соціального внеску за вказаний період, позивач звернулась до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

16. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

17. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів та діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

18. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

19. Частиною першою статті 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя.

20. Відповідно до частини першої статті 67 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд залучає присяжних до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньою участю.

21. Стаття 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає гарантії прав присяжних, відповідно до змісту якої присяжним за час виконання ними обов`язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу в порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Присяжним відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок коштів Державного бюджету України.

За присяжними на час виконання ними обов`язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Час виконання присяжним обов`язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов`язків у суді не допускається.

На присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов`язків із здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов`язків.

22. Процедуру нарахування, виплати винагороди та відшкодування витрат, виплати добових присяжному відповідно до статті 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає Порядок виплати винагороди та відшкодування витрат, виплати добових присяжному за час виконання ним обов`язків у суді, затверджений Наказом Державної судової адміністрації України від 05.10.2016 № 198 (далі - Порядок № 198).

23. Відповідно до пункту 2 Порядку № 198 присяжному за час виконання ним обов`язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду (із застосуванням відповідного регіонального коефіцієнту) з урахуванням фактично відпрацьованого часу:

у 2016 році - у порядку, визначеному положеннями Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (зі змінами);

з 2017 року - у порядку, визначеному статтею 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням пункту 24 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону.

До фактично відпрацьованого часу належить:

- ознайомлення присяжного з матеріалами судової справи, в якій він бере участь як присяжний;

- участь присяжного в судовому засіданні;

- перебування присяжного в нарадчій кімнаті;

- час очікування присяжним початку судового засідання, який визначено в процесуальному документі, у разі зміщення графіку засідань у суді (з часу, визначеного у процесуальному документі, до фактичного початку судового засідання).

Базовою одиницею для нарахування винагороди присяжному є кількість відпрацьованих годин. У разі, якщо присяжним для виконання обов`язків витрачено менше години, цей час зараховується як одна година.

24. Згідно з пунктом 3 Порядку № 198 виплата винагороди присяжному за час виконання ним обов`язків у суді здійснюється відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя на підставі письмової заяви присяжного.

До заяви присяжний додає копії паспорта громадянина України та облікової картки платника податків.

Перерахування коштів здійснюється на відкритий банком рахунок, вказаний у заяві присяжного.

25. Відповідно до пунктів 4-6 Порядку № 198 Територіальне управління Державної судової адміністрації України не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви присяжного звертається до відповідного суду для отримання підтвердження виконання присяжним обов`язків у суді.

Суд не пізніше трьох робочих днів з дня отримання звернення територіального управління Державної судової адміністрації України надає територіальному управлінню Державної судової адміністрації України довідку за формою згідно з Додатком до цього Порядку, підписану головуючим суддею у справі за участю присяжного, про виконання/невиконання присяжним обов`язків у суді із зазначенням фактично відпрацьованого часу на підставі табелю обліку робочого часу.

Табель обліку робочого часу присяжного та довідка за формою згідно з Додатком до цього Порядку складається уповноваженою особою суду, визначеною керівником апарату суду.

Суд щоквартально, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, надає відповідному територіальному управлінню Державної судової адміністрації України узагальнену інформацію щодо розгляду справ за участю присяжних, у якій вказує номер справи, прізвище, ім`я, по батькові присяжного із зазначенням фактично відпрацьованого присяжним часу.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України протягом п`яти робочих днів після отримання від суду підтвердження виконання присяжним обов`язків у суді здійснює перерахування коштів на користь присяжного через відповідні органи Державної казначейської служби України в разі наявності кошторисних призначень та відкритих асигнувань з відрахуванням податків і зборів відповідно до законодавства.

26. Відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

27. Частиною другою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

28. Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

29. Згідно з частиною четвертою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

30. За змістом пункту 24 Розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить:

1) з 1 січня 2017 року для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) з 1 січня 2018 року для судді місцевого суду - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) з 1 січня 2019 року для судді місцевого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

4) з 1 січня 2020 року для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

31. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

33. Аналіз вищенаведених норм дає суду підстави для висновку, що в межах здійснення державного регулювання виплати винагороди присяжному за час виконання ним обов`язків у суді встановлено дві розрахункові величини, а саме: посадовий оклад судді місцевого суду (із застосуванням відповідного регіонального коефіцієнту); кількість відпрацьованих присяжним годин (для виконання обов`язків).

34. Винагорода присяжного розраховується виходячи з посадового окладу судді місцевого суду (із застосуванням відповідного регіонального коефіцієнту, як складової частини посадового окладу), визначеного статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та з урахуванням фактично відпрацьованого часу. У той же час, до складу посадового окладу не входять доплати передбачені частиною другою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які є додатковими складовими суддівської винагороди.

35. Судами попередніх інстанцій встановлено, що присяжному засідателю Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 винагороду присяжного було розраховано з окладу судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, з урахуванням регіонального коефіцієнту відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

36. За наведених обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що при здійсненні розрахунку винагороди присяжного засідателя Суворовського районного суду м. Одеси відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено законодавством України.

37. Щодо вимог позивача по обов`язку відповідача надати до фіскального органу звіти про суми нарахованої винагороди і єдиного соціального внеску на застраховану особу, то судами встановлено, що відповідачем до податкового органу були подані податкові розрахунки (форма 1-ДФ), в яких зазначений ідентифікаційний код позивача (2055802266) за періоди 4 квартал 2017 року, 2 квартал 2018 року, 3 квартал 2018 року, 4 квартал 2018 року, 1 квартал 2019 року, 2 квартал 2019 року, 3 квартал 2019 року, 4 квартал 2019 року, 1 квартал 2019 року, 2 квартал 2020 року, 3 квартал 2020 року.

38. Відповідно до витягів з податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманих податків, в графі «прийняття на роботу та звільнення з роботи» - відсутні будь-які дати, а в графі «ознака доходу» - зазначено код 127 (інші доходи). Зазначене вказує на те, що між позивачем та відповідачем відсутні трудові відносини, а виплачений позивачу дохід - не є «заробітною платою», а є «погодинною винагородою».

39. Крім того, аналіз положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими визначено питання статусу присяжного, дає підстави для висновку, що виконання роботи присяжного у суді фактично є обов`язком громадянина, залученого до здійснення правосуддя.

40. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

41. Отже, виконання обов`язків присяжного не є працею за наймом на умовах трудового договору в розумінні приписів цього Закону. Відповідно, присяжний, який виконує свій обов`язок у суді, не відноситься до зайнятого населення, визначеного частиною першої статті 4 Закону України «Про зайнятість населення».

42. Отже, є правильним висновок судів попередніх інстанцій, що між позивачем та відповідачем відсутні трудові відносини.

43. Щодо доводів позивача про обов`язок відповідача нараховувати і сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд зазначає таке.

44. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

45. За визначенням, що міститься у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

46. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

47. Основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

48. За змістом пункту 1 частини першої статті Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

49. Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

50. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

51. За приписами статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

52. Наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 затверджено Інструкцію щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету (далі - Інструкція № 333).

53. Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 глави 2 Інструкції № 333 за кодом 2110 «Оплата праці» передбачаються видатки на оплату праці всіх працівників бюджетних установ (організацій), а також грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони згідно з установленими посадовими окладами, ставками або розцінками, матеріальну допомогу, у тому числі видатки на премії та інші види заохочень чи винагород відповідно до законодавства.

54. Підпункт 2.1.1.1 пункту 2.1 глави 2 Інструкції № 333 визначає порядок застосування коду 2111 «Заробітна плата»:

1) заробітна плата за встановленими посадовими окладами (тарифними ставками) або розцінками всіх штатних працівників, у тому числі за трудовими договорами; надбавка за вислугу років; доплата за ранг, надбавки та доплати обов`язкового характеру (оплата роботи в нічний час, доплати за науковий ступінь, за знання та використання в роботі іноземної мови тощо);

2) премії та інші види заохочень чи винагород відповідно до законодавства;

3) матеріальна допомога, допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки та в інших випадках за рішенням адміністрації установи (організації) відповідно до законодавства;

4) винагороди та інші виплати, нараховані працівникам, які не перебувають у штаті установи (організації), відповідно до умов цивільно-правового договору (за винятком суб`єктів господарювання), якщо інше не встановлено законом;

5) одноразова грошова допомога у зв`язку з виходом на пенсію або, якщо це передбачено законодавством, у відставку.

55. Підпунктом 10 пункту 2.6 глави 2 Інструкції № 333 визначено, що за кодом 2800 «Інші поточні видатки» здійснюються видатки, які не пов`язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі відшкодування підприємствам (організаціям, установам) середнього заробітку працівників або виплата винагороди громадянам, які залучені до виконання обов`язків, передбачених законодавством та не пов`язаних з виконанням своїх службових обов`язків, або які проходять стажування в іншому державному органі.

56. Отже, що виплата винагороди громадянам, які залучені до виконання обов`язків (що узгоджується із положеннями Порядку № 198) та не пов`язаних з виконанням своїх службових обов`язків, відноситься до «Інших поточних видатків» за кодом 2800 та не кореспондується з рахунками, за якими здійснюється облік заробітної плати.

57. Таким чином, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що оскільки між позивачем та відповідачем відсутні трудові відносини, а отриманий позивачкою дохід є виключно винагородою, що виплачується їй, як особі залученій до виконання обов`язків присяжного, та яка не є заробітною платою, відповідно, у відповідача відсутній обов`язок нараховувати і сплачувати за таку особу єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

58. Враховуючи все вищевикладене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

59. Фактично доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, а в силу частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки щодо розподілу судових витрат

61. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021 у справі № 420/1059/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Судді А.Г. Загороднюк

Н.М. Мартинюк