Ухвала

від 20.12.2022 по справі 947/27786/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1668/22

Справа № 947/27786/21 1-кс/947/10087/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

представників власника майна ТОВ «Одесабуд» - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу директора ТОВ «ОДЕСАБУД» ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2022 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020162030000107, внесеного до ЄРДР 31.07.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. ч. 1, 3 ст. 382 КК України,-

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалоюбуло задоволеноклопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на речі та документи, які були вилучені у ході обшуку за місцем розташування офісу, в якому здійснюють фактичну діяльність ТОВ ОДЕСАБУД та адвокат ОСОБА_8 , у період з 08.09.- 09.09.2022 року за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 78.

Рішення слідчого судді мотивоване тим, арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України, а тому можуть бути використані як доказ у вказаному кримінальному провадженні та підлягають збереженню.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

На вказану ухвалу директор ТОВ «ОДЕСАБУД» ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, та такою, що постановлена без достатніх на це підстав та з порушенням вимог КПК України, з наступних підстав:

- розгляд клопотання про арешт майна відбувся за участю прокурора, секретаря судового засідання та слідчого судді, які підлягали відведенню, але не були відведені судом;

- вилучене майно в порушення вимог ч. 3 ст. 172 КПК України не було повернуто власнику;

- суд розглянув клопотання прокурора про арешт майна, вилученого під час обшуку, яке як і сам обшук були здійснені після закінчення строку досудового розслідування;

-слідчий суддя залишив поза увагою грубі порушення норм чинного законодавства, які були допущені під час проведення обшуку;

- ухвалою накладено арешт на майно та документи, які не мають ніякого відношення до вказаного кримінального провадження.

На підставі наведеного, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання.

Позиції учасників судового розгляду.

В судовому засіданні апеляційного суду представники власника майна ТОВ «Одесабуд» - адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приписами ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На підставі аналізу змісту клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження №42020162030000107, внесеного до ЄРДР 31.07.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. ч. 1, 3 ст. 382 КК України, прокурор визначив метою накладення арешту на майно, яке було вилучено у ході обшуку за місцем розташування офісу, в якому здійснюють фактичну діяльність ТОВ ОДЕСАБУД та адвокат ОСОБА_8 , у період з 08.09.- 09.09.2022 року за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 78, його збереження як речового доказу.

Відповідно до клопотання у провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 42020162030000107 від 31.07.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. ч. 1, 3 ст. 382 КК України.

За версією органу досудового розслідування, яка викладена у клопотанні про арешт майна, у період 2018-2021 років посадові особи Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, інших підрозділів Одеської міської ради, ГУ Держгеокадастру в Одеській області та інших органів державної влади та місцевого самоврядування, зловживаючи службовим становищем, діючи з метою одержання неправомірної вигоди для самої себе, інших фізичних та юридичних осіб, використовуючи службове становища всупереч інтересам служби незаконно сприяли ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» код ЄДРПОУ 30199721, ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» код ЄДРПОУ 38953542, ТОВ «ОДЕСАБУД» код ЄДРПОУ 40246416, ТОВ «НАЯДА СЕРВІС» код ЄДРПОУ 39776698, ТОВ «ЗЕМЕЛЬНЕ КАДАСТРОВЕ БЮРО» та іншим невстановленим слідством особам в незаконній самовільній забудові земельних ділянок з кадастровими номерами 5110137500:29:005:0035 та 5110137500:29:005:0034 багатоповерховими будівлями житлового комплексу «ЛІДЕРСІВСЬКИЙ» за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 7 та 9, у т. ч. на місці тенісних кортів.

З метою заволодіння шляхом обману коштами громадян в особливо великому розмірі під виглядом продажу квартир в нібито законно побудованому житловому комплексі «ЛІДЕРСІВСЬКИЙ» за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 7 та 9 посадові особи ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» та ТОВ «ОДЕСАБУД» та ТОВ «НАЯДА СЕРВІС» та інші невстановлені слідством особи вступили в зговір з посадовими особами Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, ГУ Держгеокадастру в Одеській області, інших органів державної влади та місцевого самоврядування, які надали згоду сприяти своїми діями незаконному будівництву ЖК «ЛІДЕРСІВСЬКИЙ».

Так державний кадастровий реєстратор відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області ОСОБА_10 безпідставно змінив цільове призначення земельної ділянки, яка перебуває у комунальної власності територіальної громади м. Одеси, фактично позбавив територіальну громаду виключного права самостійно вирішувати питання цільового використання власної земельної ділянки, сприяв незаконній забудові зазначеної земельної ділянки.

У подальшому, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно усвідомлюючи, що Одеською міською радою земельну ділянку, яка знаходиться у м. Одесі, Лідерсівський бульвар, 7 передано в оренду ТОВ «Спорт-сервіс» на 49 років на підставі договору оренди від 11.03.2002 року для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів; договором оренди від 11.03.2002 року між Одеською міською радою та ТОВ «Спорт-сервіс» встановлені обмеження (сервітути) використання земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 7; договором оренди від 31.10.2019 року між Одеською міською радою та ТОВ «Лідер-парк» встановлені обмеження (сервітути) використання земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 9;

Одеською міською радою рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, затвердження проектів з землеустрою, зміну договорів оренди не приймались, зловживаючи службовим становищем, діючи з метою одержання неправомірної вигоди для самої себе, інших фізичних та юридичних осіб, використовуючи службове становища всупереч інтересам служби, незаконно сприяючи ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» та іншим невстановленим слідством особам в незаконній самовільній забудові земельних ділянок з кадастровими номерами 5110137500:29:005:0035 та 5110137500:29:005:0034 багатоповерховими будівлями житлового комплексу «ЛІДЕРСІВСЬКИЙ» за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 7 та 9, у т.ч. на місці тенісних кортів, затвердили наказом від 20.06.2020 року № 102 містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром.

Надалі, посадові особи ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК», ТОВ «ОДЕСАБУД»,ТОВ «НАЯДА СЕРВІС» та інші невстановлені особи з метою заволодіння шляхом обману коштами громадян в особливо великому розмірі під виглядом продажу квартир в ЖК «ЛІДЕРСІВСЬКИЙ» знищили тенісні корти, та, незважаючи на встановлені договорами оренди обмеження (сервітути), розпочали незаконне самовільне будівництво житлового комплексу «ЛІДЕРСІВСЬКИЙ», на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:29:005:0035, загальною площею 0,6 га за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 7, користувачем якої являється ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», та на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:29:005:0034, загальною площею 0,0724 га за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 9, користувачем якої являється ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК».

Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області від 18.11.2020 року земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137500:29:005:0035 та 5110137500:29:005:0034 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.09.2021 року у кримінальному провадженні № 42020162030000107 накладено арешт на недобудови, споруди, розташовані на вказаних земельних ділянках із забороною відчуження, користування, розпорядження вказаними земельними ділянками, а також із забороною проведення на них будь-яких підготовчих та будівельних робіт.

Разом з цим, службові особи ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» код ЄДРПОУ 30199721, ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» код ЄДРПОУ 38953542, ТОВ «ОДЕСАБУД» код ЄДРПОУ 40246416, ТОВ «НАЯДА СЕРВІС» код ЄДРПОУ 39776698 та інші невстановлені особи умисно не виконують ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, перешкоджають її виконанню, продовжують проведення будівельних робіт.

В рамках вказаного кримінального провадження, у період часу з 16 год. 30 хв. 08.09.2022 року до 08 год. 26 хв. 09.09.2022 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси проведено обшук за місцем розташування офісу, в якому здійснюють фактичну діяльність ТОВ ОДЕСАБУД та адвокат ОСОБА_8 , за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 78, в ході якого виявлено та вилучено речі та документи, перелік яких міститься в резолютивній частині оскаржуваної ухвали слідчого судді.

Постановою прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 від 09.09.2022 року виявлене та вилучене майно у ході обшуку за місцем розташування офісу, в якому здійснюють фактичну діяльність ТОВ ОДЕСАБУД та адвокат ОСОБА_8 , у період з 08.09.- 09.09.2022 року за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 78, було визнано речовим доказом в рамках кримінального провадження №42020162030000107, внесеного до ЄРДР 31.07.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. ч. 1, 3 ст. 382 КК України.

Згідно із ч. 3 ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення,зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числіпредмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З огляду на те, що вказане кримінальне провадження розпочато за фактом можливого незаконного будівництва багатоповерхівок по вул. Лідерсівський бульвар, 7 та Лідерсівський бульвар, 9, замовником якого, зокрема є ТОВ «ОДЕСА-БУД», слідчий суддя дійшов правильного висновку, що документи, які виявлені та вилучені під час проведення обшуку за місцем розташування офісу, в якому здійснюють фактичну діяльність ТОВ ОДЕСАБУД та адвокат ОСОБА_8 , за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 78, мають доказове значення та є достатні підстави вважати, що їх збереження необхідне для здійснення належного досудового розслідування, оскільки можуть містити інформацію про обставини діяльності ТОВ «ОДЕСА-БУД», інших юридичних та фізичних осіб, направлену на будівництво ЖК «ЛІДЕРСІВСЬКИЙ».

Крім того, 08.09.2022 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси задоволено клопотання керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_11 про дозвіл на проведення обшуку в офісному приміщенні, в якому здійснюють діяльність ТОВ «ОДЕСАБУД» код ЄДРПОУ 40246416, та адвокат ОСОБА_8 , за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 78, з метою відшукання та вилучення речей і документів щодо будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , на земельних ділянках з кадастровими номерами 5110137500:29:005:0035 та 5110137500:29:005:0034, а також щодо невиконання ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси про арешт майна від 20.09.2021 року та заборону проведення будівельних робіт, а також щодо продажу, відчуження прав на квартири, апартаменти, парковочні місця, комерційну та іншу будь яку нерухомість у будинках, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 на земельних ділянках з кадастровими номерами 5110137500:29:005:0035 та 5110137500:29:005:0034, в ЖК «ЛІДЕРСІВСЬКИЙ».

Ураховуючи дискреційне право органу досудового розслідування вирішувати чи вилучати виявлене під час обшуку майно, а також те, що ухвалою слідчої судді прямо надано дозвіл на відшукання документів щодо будівництва за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 7, 9, то слідчий суддя мав повне право на прийняття рішення щодо арешту вилученого майна, перелік якого міститься в резолютивній частині оскаржуваної ухвали слідчого судді.

Вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна, апеляційний суд враховує також і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, втручання держави в право володіння майном в даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.

Втручання є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, оцінюючи пропорційність, апеляційний суд виходить з того, що досягти легітимної мети за допомогою інших заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, ніж арешт майна, не можливо, застосовані слідчим суддею суду першої інстанції обмеження стосовно вказаного майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Апеляційний суд звертає увагу, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, його межі у часі окреслені строками, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.

Разом з цим, у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна апелянтом не надано та апеляційним судом не встановлено.

В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для відмови в арешті майна, посилається на те, що ухвала постановлена після спливу 72 годин з моменту звернення з відповідним клопотання у зв`язку з чим майно підлягало поверненню, однак слідчий суддя безпідставно задовольнив клопотання прокурора, проте з такими доводами апеляційної скарги колегія суддів не погоджується, з підстав наведених нижче.

Дійсно, ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня надходження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено (частина 6 статті 173 КПК)

При вирішенні питання про арешт майна, яке відповідає критеріям речових доказів, слідчий суддя повинен враховувати: (1) правову підставу для арешту майна; (2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК); (3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; (4) наслідки арешту майна для підозрюваного (частина 2 статті 173 КПК).

Таким чином, такої підстави для відмови в арешті майна як розгляд клопотання про арешт майна (постановлення відповідної ухвали про арешт майна) після спливу строку, передбаченого КПК, не встановлено ні серед умов, які враховуються при вирішенні питання про арешт майна як речових доказів (чи навіть з інших підстав), ні серед підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт.

Отже, сам по собі факт порушення строку розгляду клопотання про арешт майна та постановлення відповідної ухвали не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні. Вказане обумовлюється тим, що порушення строку розгляду з клопотанням про арешт майна, яке має ознаки речового доказу, не позбавляє таке майно доказової сили в кримінальному провадженні, тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту.

Як зазначено вище, наслідком непостановлення ухвали про арешт тимчасового вилученого майна протягом встановленого КПК строку є обов`язок негайно повернути майно особі, у якої воно було тимчасово вилучено. Тобто з моменту спливу встановленого процесуального строку держава в особі відповідних уповноважених органів та посадових осіб (у цьому випадку сторона обвинувачення) не має правових підстав для утримання такого майна.

У разі порушення стороною обвинувачення обов`язку повернення майна слідчий суддя при вирішенні такого клопотання про арешт тимчасово вилученого майна має керуватися перш за все нормами інституту арешту майна (глава 17 КПК «Арешт майна»).

Тобто, з одного боку порушення передбаченого частиною 6 статті 173 КПК строку є юридичним фактом, з яким закон пов`язує припинення режиму тимчасового вилучення майна (пункт 3 частини 1 статті 169 КПК «Припинення тимчасового вилучення майна»), встановлює обов`язок негайно повернути майно особі, в якої воно було тимчасово вилучене, а з іншого не є підставою для відмови в арешті майна. Отже, існує певна суперечність, яка має бути вирішена, виходячи з таких підстав.

Апеляційний суд зазначає, що правові інститути тимчасово вилученого майна (глава 16 КПК) та арешту майна (глава 17 КПК) є пов`язаними, але відносно самостійними, з різними цілями та правовими наслідками. Вони стосуються різних аспектів процесу доказування, а саме: тимчасове вилучення майна спрямоване на збирання доказів, арешт майна, що визнане речовими доказами, на забезпечення їх збереження для цілей подальшого дослідження та оцінки судом при прийнятті судового рішення.

Вказане апелянтом порушення процесуального строку не може нівелювати доказове значення майна, що відповідає критеріям речового доказу, перешкоджати досягненню цілей й завдань кримінального провадження, якими перш за все є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. Адже головним призначенням кримінального провадження як процесуального зводу норм є ефективна реалізація матеріально-правових норм кримінального права. А Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (стаття 1 КК України).

Апеляційний суд звертає увагу апелянта на те, що бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна згідно із вимогами статті 169 КПК, є самостійним предметом оскарження на стадії досудового розслідування (пункт 1 частини 1 статті 303 КПК) та здійснюється за відповідною скаргою (ініціативою) зацікавленої особи, тобто в межах іншого судового провадження.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що вирішення питання щодо арешту майна залежить від того, чи має воно значення доказу в кримінальному провадженні, а не від процесуального строку розгляду відповідного клопотання. У протилежному випадку вирішення питання щодо арешту майна (арешт майна чи відмова в арешті майна) залежно від строків розгляду клопотання матиме формальне значення та суперечитиме суті та призначенню правового інституту арешту майна.

Щодо строків досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом статті 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені, зокрема законом, проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.

Повертаючись до обставин справи, вбачається, що відомості по кримінальному провадженні №42020162030000107 внесено до ЄРДР 31.07.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить, зокрема дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину, та вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Згідно ч. 1 ст. 294 КПК України якщо досудове розслідування злочину до моменту повідомлення особі про підозру неможливо закінчити у строк, зазначений у частині другій статті 219 цього Кодексу, вказаний строк може бути продовжений неодноразово слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, встановленийпунктами 2і3частини четвертої статті 219 цього Кодексу.

У своючергу,ухвалою слідчогосудді Київського районного суду м. Одеси від 29.12.2021 року строк досудового розслідування кримінального провадження №42020162030000107, внесеного до ЄРДР 31.07.2020 року, продовжено на шість місяців, тобто до 30.07.2022 року.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України із 07 березня 2022 строком на один місяць.

Частиною 8 статті 615 КПК України встановлено, що у кримінальних провадженнях, в яких жодній особі не було повідомлено про підозру на дату введення воєнного стану, строк від зазначеної дати до дати припинення чи скасування воєнного стану не зараховується до загальних строків, передбаченихстаттею 219цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні сплив, та в порядку ч. 4 ст. 219 КПК України не продовжувався.

Посилання апелянта відносно того, що при проведенні обшуку органом досудового розслідування при проведені обшуків було допущено порушення вимог КПК України, колегія суддів зауважує, що слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно. Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Колегія суддів також зазначає, що під час розгляду клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна, власником майна були заявлені відводи слідчому судді, секретарю судового засідання та прокурору, які були розглянуті відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 170 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини кримінального провадження, беручи до уваги, що обмеження права власності є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, є правові підстави для арешту майна, тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «ОДЕСАБУД» ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2022 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020162030000107, внесеного до ЄРДР 31.07.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. ч. 1, 3 ст. 382 КК України,- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15