Постанова

від 14.02.2023 по справі 947/27786/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 947/27786/21

провадження № 51-2759км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

представника ТОВ «ОДЕСАБУД» ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу директора ТОВ «ОДЕСАБУД» ОСОБА_7 на ухвалу Одеського апеляційного суду від

18 липня 2022 року про повернення його апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2021 року, якою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 42020162030000107.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2021 року накладено арешт на об`єкти будівництва, недобудови, будівлі, інші приміщення та споруди, розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 5110137500:29:005:0035 та 5110137500:29:005:0034 за адресами:

м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 7 та м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 9, із забороною відчуження, користування, розпорядження вказаними об`єктами, а також із забороною будь-кому проведення на них/в них будь-яких підготовчих та будівельних робіт.Також цією ухвалою заборонено на час дії арешту будь-кому відчуження, користування, розпорядження об`єктами будівництва, недобудовами, будівлями, іншими приміщеннями та спорудами, які розташовані на вищевказаних земельних ділянках, та правами на них, а також проведення на них/в них будь-яких підготовчих та будівельних робіт, подальше їх будівництво, реконструкцію. Заборонено державним кадастровим реєстраторам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо прав на нерухоме майно стосовно вищезазначених об`єктів.

2. Оскарженою ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 липня 2022 року закрито провадження з розгляду клопотання директора ТОВ «ОДЕСАБУД» про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2021 року та повернуто йому апеляційну скаргу у зв`язку з тим, що вона подана особою, яка не має права її подавати.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

3. У касаційній скарзі директор ТОВ «ОДЕСАБУД» ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що ТОВ «ОДЕСАБУД» є одним із замовників будівництва об`єкта, на який накладено арешт, у встановленому законом порядку набуло право на виконання будівельних робіт та, відповідно, право на отримання у власність частини об`єкта будівництва, а тому має право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно. Позицію апеляційного суду, згідно з якою ТОВ «ОДЕСАБУД» не є власником чи володільцем майна, на яке накладено арешт, що позбавляє його права на апеляційне оскарження ухвали про накладення арешту, вважає проявом надмірного формалізму, оскільки цією ухвалою, крім накладення арешту на існуючі об`єкти, заборонено виконання будівельних робіт зі створення нових чи добудови існуючих, які ще не набули статусу об`єктів цивільних прав, що стосується прав та інтересів ТОВ «ОДЕСАБУД» як замовника будівництва. Стверджує, що ухвала постановлена незаконним складом суду, оскільки колегія суддів апеляційного суду діяла упереджено.

Позиції інших учасників судового провадження

4. Представник ТОВ «ОДЕСАБУД» ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.

5. Прокурор проти задоволення касаційної скарги заперечила.

Мотиви суду

6. Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

7. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги (ст. 433 КПК України).

8. За приписами ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

9. Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотним є таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

10. Доводи директора ТОВ «ОДЕСАБУД», наведені в касаційній скарзі, про допущення таких порушень під час вирішення питання про прийняття його апеляційної скарги колегією суддів апеляційного суду є слушними.

11. Відповідно до вимог ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому зазначеним Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

12. До того ж право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

13. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню.

14. При цьому КПК не встановлено чіткого переліку осіб - суб`єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, а в п. 10 ст. 393 КПК України вказано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

15. Одним із учасників кримінального провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт (п. п. 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК України). У ст. 64-2 КПК України визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, якою може бути будь-яка фізична або юридична особи. Водночас, в останньому абзаці ч. 7 ст. 173 КПК України передбачено, що треті особи мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

16. У пункті 3 частини 2статті 171 КПК України передбачено два альтернативних варіанти доведення належності майна особі: 1) за допомогою документів, які підтверджують право власності на майно; 2) за допомогою конкретних фактів і доказів, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження майном.

17. Крім того, при застосуванні приписів КПК України апеляційний суд мав також керуватися положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і статтею 1 Першого протоколу до цієї Конвенції.

18. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу по суті гарантує право на власність. Однак концепція «майна» у цій статті має автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» («Іатрідіс проти Греції» (IATRIDIS v. GREECE), заява № 31107/96, рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року, п. 54). У практиці розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних, так і нематеріальних. Крім, власне, тілесних речей, ЄСПЛ відносить до категорії «майна», зокрема: «активи», які можуть виникнути, наприклад, на підставі позову про відшкодування шкоди; «правомірні очікування/законні сподівання» вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу; майнові права; приватні власні інтереси, визнані відповідно до національного права; накопичені нематеріальні активи підприємства, як його найменування, репутація, ділові зв`язки тощо (власність «фірми»); інше «майно», що «становить економічну цінність», зокрема, необхідні для здійснення підприємницької діяльності дозволи чи ліцензії. Щоб вирішити питання щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції у конкретній справі, суд повинен з`ясувати, чи надають обставини справи в цілому заявнику право на самостійний інтерес, який захищається цією статтею («Беєлєр проти Італії» (BEYELER v. ITALY), заява № 33202/96, рішення ЄСПЛ від 05 січня 2000 року).

19. Як убачається з тексту оскарженої ухвали апеляційного суду, приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги директора ТОВ «ОДЕСАБУД» на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно, колегія суддів виходила з того, що ТОВ «ОДЕСАБУД» не є власником чи володільцем майна, на яке накладено арешт, а отже не має права подавати апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на це майно.

20. Однак поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що згідно з дозволом на виконання будівельних робіт, який був долучений до апеляційної скарги ТОВ «ОДЕСАБУД», останнє разом із ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» є одним із замовників будівництва об`єкта в межах земельних ділянок за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 7 і 9. Відтак відповідно до положень статей 26, 34, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та

ст. 876 ЦК України ТОВ «ОДЕСАБУД» набуло право на виконання будівельних робіт та, будучи замовником будівництва, право на отримання у власність частини об`єкта будівництва, який в результаті їх проведення буде розміщений на вказаних земельних ділянках. Зокрема, згідно зі ст. 876 ЦК України, якщо інше не передбачено договором, замовник є власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт. Водночас ухвалою слідчого судді про накладення арешту на майно заборонено вчинення будь-яких дій з об`єктами будівництва, недобудовами, будівлями, іншими приміщеннями і спорудами, розташованими на вищевказаних земельних ділянках, проведення на них/в них будь-яких підготовчих та будівельних робіт, подальше їх будівництво та реконструкція, вчинення з ними будь-яких правочинів, а також заборонено державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майнових прав на ці об`єкти.

21. Вищевказаним обставинам, на які, крім іншого, наголошувалось в апеляційній скарзі ТОВ «ОДЕСАБУД» на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно, суд апеляційної інстанції належної оцінки не надав. Натомість вони свідчать про те, що ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2021 року про накладення арешту на майно стосується прав та інтересів ТОВ «ОДЕСАБУД», а тому зазначена юридична особа має право подати апеляційну скаргу на цю ухвалу.

22. Відтак рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ТОВ «ОДЕСАБУД» є передчасним, а допущені ним порушення вимог кримінального процесуального закону істотними, оскільки перешкодили постановленню ним законного і обґрунтованого судового рішення.

23. Водночас касаційний суд не погоджується з доводами у касаційній скарзі про постановлення оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції незаконним складом суду, оскільки конкретних аргументів на користь особистої зацікавленості у прийнятому рішенні суддів, які входили до складу колегії, касаційна скарга не містить, а при вирішенні ними у цьому ж кримінальному провадженні питання про прийняття апеляційної скарги ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» на ту саму ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2021 року про накладення арешту на майно зазначена колегія суддів надавала оцінку і сформувала позицію щодо інших обставин, а саме тих, які стосувалися дотримання строків апеляційного оскарження, а не права особи на звернення з апеляційною скаргою, як у даному випадку. При цьому предметом розгляду по суті апеляційна скарга не була, оскільки колегія суддів апеляційного суду відмовила ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» в поновленні строку на її подання і повернула. До того ж, як скеровує усталена практика ЄСПЛ у цьому питанні, сама по собі незгода з правовою позицією, висловленою суддею у справі, не є підставою для твердження про його упередженість, суб`єктивна безсторонність судді презюмується, якщо інше не доведено вагомими аргументами, що підтверджуються відповідними доказами («Кііскінен проти Фінляндії» (KIISKINEN v. FINLAND), заява № 26323/95, ECHR 1999-V; «Клейн та інші проти Нідерландів» (KLEYN and OTHERS v. NETHERLANDS), заяви №№ 39343/98, ECHR 2003-VІ).

24. Таким чином, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга директора ТОВ «ОДЕСАБУД» підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, за результатами якого, врахувавши вищенаведене, апеляційному суду належить ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу директора ТОВ «ОДЕСАБУД» ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 липня 2022 року про повернення апеляційної скарги директора ТОВ «ОДЕСАБУД» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2021 року, якою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 42020162030000107, скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3