Постанова

від 20.12.2022 по справі 910/11886/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2022 р. Справа№ 910/11886/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

при секретарі судового засідання Нікітенко А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Бугайцов Є.В.,

від відповідача: Прохоров Ю.Г.,

від третіх осіб: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Гарантований покупець

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 (повний текст рішення складено 27.06.2022)

у справі №910/11886/20 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВАНЬ СОЛАР 1

до Державного підприємства Гарантований покупець

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго

2. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

3. Кабінету Міністрів України

про стягнення 18 552 989,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТАВАНЬ СОЛАР 1 звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Гарантований покупець про стягнення 18 552 989,20 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов Договору № 15023/01 від 05.04.2018, з Додатковими угодами до нього № 103/01 від 30.08.2018 та №1166/01/20 від 20.04.2020 не виконав свої грошові зобов`язання по оплаті за електроенергію придбану у позивача у лютому, березні, квітні та травні 2020 у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 16 040 714,07 грн. Також позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті за електроенергію придбану у нього у лютому-травні 2020 нараховано відповідачу пеню у розмірі 1 236 881,93 грн та штраф у розмірі 1 275 393,20 грн (з урахуванням часткових оплат).

На стадії підготовчого засідання Товариством з обмеженою відповідальністю ТАВАНЬ СОЛАР 1 була подана до Господарського суду міста Києва заява від 23.02.2021 № 46 про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 16 040 714, 07 грн, 640 918, 67 грн пені, 1 275 393, 00 грн штрафу, що разом складає 17 957 025, 74 грн. Вказана заява прийнята Господарським судом міста Києва до розгляду як така, що відповідає приписам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

27.04.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява від 26.04.2021 № 92 про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 задоволено частково заяву про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог від 26.04.2021, прийнято до розгляду у частині збільшення пені у розмірі 1 236 881,93 грн. В частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат заява до розгляду не прийнята, оскільки спрямована на зміну предмета та підстав позову.

23.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява по справі з наданням доказів оплати відповідачем заборгованості у розмірі 9 606 169, 37 грн.

23.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 9 606 169, 37 грн.

06.06.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача до суду надійшла заява про приєднання доказів до матеріалів справи та закриття провадження у справі в частині стягнення 6 434 544,70 грн основного боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №910/11886/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВАНЬ СОЛАР 1 задоволено частково. Закрито провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 16 040 714,07 грн. Стягнуто з Державного підприємства Гарантований покупець на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВАНЬ СОЛАР 1 пеню у розмірі 501 318,74 грн, штраф у розмірі 625 190,57 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 274 405,99 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Суд першої інстанції, враховуючи погашення відповідачем заборгованості у розмірі 16 040 714,07 грн після звернення позивача з позовом до суду, закрив провадження у справі в цій частині у зв?язку з відсутністю предмету спору між сторонами на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Також суд першої інстанції, здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем штрафу та пені, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 1 275 393,20 грн та пеню розмірі 1 002 637,48 грн, та, з урахуванням заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій, частково зменшив розмір пені до 501 318,74 грн та штрафу до 625 190,57 грн, оскільки це є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство Гарантований покупець звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №910/11886/20 в частині задоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВАНЬ СОЛАР 1 до Державного підприємства Гарантований покупець про стягнення з Державного підприємства Гарантований покупець пені у розмірі 501 318,74 грн, штрафу у розмірі 625 190,57 грн, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 274 405,99 грн та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, а саме ст.ст. 33, 62, 65 Закону України Про ринок електричної енергії, ст.ст. 525, 526, 614 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 196 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій та статус суддів, Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії від 21.07.2020 №810-ІХ, ст.ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та норм процесуального права ст.ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, параграфи 2-4 Глави 6 Розгляду справи по суті Господарського процесуального кодексу України.

Як вказує апелянт судом не було враховано строки виникнення грошового зобов`язання у відповідача щодо оплати електричної енергії за спірний період, оскільки обов`язок Гарантованого покупця з оплати 100 % вартості відпущеної продавцем за зеленим тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця можливе за одночасної наявності двох обов`язкових умов: отримання Гарантованим покупцем підписаного Продавцем акта купівлі-продажу електроенергії; затвердження Регулятором розміру вартості послуги, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. При цьому, згідно із п. 10.4 Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі по тексту Порядок), зобов`язання Гарантованого покупця з оплати електроенергії відносно кожного розрахункового місяця спірного періоду виникає лише з другого робочого дня після отримання акта приймання-передачі та затвердження розміру вартості послуги Регулятором. Як зазначає апелянт, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують дату отримання відповідачем Актів купівлі-продажу.

Апелянт також вказує на необхідність застосування судом положення ст. 614 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, оскільки обсяг виконання зобов`язань відповідача стосовно оплати за відпущену виробниками за «зеленим» тарифом електроенергію ставиться в залежність від виконання спеціальних обов`язків НЕК «Укренерго».

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2022 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» у справі №910/11886/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Владимиренко С.В., судді - Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11886/20. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Гарантований покупець на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №910/11886/20.

Матеріали справи №910/11886/20 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 22.08.2022.

У період з 22.08.2022 по 05.09.2022 головуючий суддя (суддя-доповідач) Владимиренко С.В. перебував у відпустці, а тому питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Гарантований покупець на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №910/11886/20 було вирішено після виходу головуючого судді (судді-доповідача) Владимиренко С.В. з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 відмовлено Державному підприємству Гарантований покупець у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №910/11886/20. Апеляційну скаргу Державного підприємства Гарантований покупець на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №910/11886/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків, а саме надання суду доказу сплати судового збору у розмірі 25 346,45 грн за подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

19.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої останній долучив оригінал платіжного доручення від 15.09.2022 №826 на суму 25 346,45 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Гарантований покупець на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №910/11886/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11.10.2022 о 13 год. 00 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1- А, зал судових засідань № 6.

Судове засідання 11.10.2022 не відбулося у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Через загрозу повторних ракетних ударів та відсутність електропостачання у приміщенні суду 10.10.2022 та 11.10.2022 за розпорядженням Голови Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2022 № 4 рекомендовано утриматись від розгляду справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та запроваджено дистанційний режим роботи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 справу №910/11886/20 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 призначено до розгляду на 01.11.2022 о 12 год. 20 хв.

Судове засідання, призначене на 01.11.2022, не відбулось у зв`язку із відсутністю електропостачання у приміщенні суду з 09 год 15 хв до 16 год 10 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 справу №910/11886/20 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 призначити до розгляду на 29.11.2022 об 11 год 50 хв.

Під час судового засідання 29.11.2022 у місті Києві оголошено повітряну тривогу, з метою мінімізації ризиків життю і здоров`я учасників процесу, суддів, працівників суду, у судовому засіданні вирішено оголосити перерву до 20.12.2022 об 13 год 30 хв.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Треті особи своїх представників, у судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Частиною 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу Країни встановлено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Північний апеляційний господарський суд звертає увагу, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим, відповідно до частини шостої ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Пунктом 37 глави 2 розділу III Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС (далі - Положення про ЄСІТС), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 №1845/0/15-21, підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. Документи, які один з учасників справи надіслав до суду, іншого органу чи установи у системі правосуддя з використанням Електронного суду, в передбачених законодавством випадках автоматично надсилаються до Електронних кабінетів інших учасників справи чи їхніх повірених після реєстрації цих документів в АСДС або автоматизованих системах діловодства. Особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Надсилання судом апеляційної інстанції копії ухвали від 01.12.2022 на електронні адреси третіх осіб, відомості про які наявні в матеріалах даної справи, та до Електронних кабінетів, що відповідає приписам частин п`ятої та сьомої статті 6 ГПК України, пункту 37 глави 2 розділу III Положення про ЄСІТС та вважається врученою вважається врученою третім особам відповідно до частини сьомої статті 242 названого Кодексу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14088/21.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.12.2022 підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №910/11886/20 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 01.11.2022 заперечив проти вимог та доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва 15.06.2022 у справі №910/11886/20 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 05.04.2018 між Державним підприємством Енергоринок та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАВАНЬ СОЛАР 1»(далі - продавець за «зеленим» тарифом) був укладений Договір №15023/01 (далі - договір).

30.08.2018 між Державним підприємством «Енергоринок», Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАВАНЬ СОЛАР 1 укладено додаткову угоду №103/01 до договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова Державне підприємство Енергоринок, що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 №579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах замінити на слова Державне підприємство Гарантований покупець (далі - гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця.

22.04.2020 між Державним підприємством Гарантований покупець та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАВАНЬ СОЛАР 1 укладено додаткову угоду №1166/01/20, якою сторони внесли зміни до ст. 1-7 договору.

За даним договором продавець за зеленим тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за зеленим тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачам) (п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1166/01/20 від 22.04.2020).

Відповідно до п. 2.3 Договору, в редакції Додаткової угоди №1166/01/20 від 22.04.2020, продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Згідно з п. 2.4 Договору, в редакції Додаткової угоди №1166/01/20 від 22.04.2020 сторони погодили, що продавець за зеленим тарифом продає гарантованому покупцю електроенергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за зеленим тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за зеленим тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за зеленим тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

Пунктом п. 2.5 Договору, в редакції Додаткової угоди №1166/01/20 від 22.04.2020 передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Згідно п. 3.2 Договору, в редакції Додаткової угоди №1166/01/20 від 22.04.2020, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 Договору в редакції Додаткової угоди №1166/01/20 від 22.04.2020).

Відповідно до п. 3.3 Договору, в редакції Додаткової угоди №1166/01/20 від 22.04.2020 оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.

Згідно з п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.

Відповідно до п. 3.1 Договору, в редакції Додаткової угоди №1166/01/20 від 22.04.2020, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачам.

Згідно з п. 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.

У п. 7.4 Договору, в редакції Додаткової угоди №1166/01/20 від 22.04.2020, сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо продавець за зеленим тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому зелений тариф і продавець за зеленим тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє на строк дії зеленого тарифу (до 01 січня 2030 року).

Судом першої інстанції встановлено, що сторонами були підписані акти купівлі-продажу електроенергії за лютий 2020 на суму 2 782 663,85 грн, за березень 2020 на суму 5 310 191,06 грн, за квітень 2020 на суму 7 693 869,14 грн, за травень 2020 на суму 6 178 319,98 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за поставлену електричну енергію за вищевказаними актами купівлі-продажу електроенергії за лютий 2020 року - червень 2020 року до звернення позивача до суду з даним позовом оплатив частково.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором № 15023/01 від 05.04.2018, з Додатковими угодами до нього № 103/01 від 30.08.2018 та №1166/01/20 від 20.04.2020, та просить суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість у розмірі 16 040 714,07 грн, пеню у розмірі 1 236 881,93 грн та штраф у розмірі 1 275 393,20 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Після звернення позивача до суду із даним позовом та відкриття провадження у даній справі, відповідачем було здійснено погашення суми основного боргу, у зв`язку із чим відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 16 040 714,07 грн, яке судом першої інстанції задоволено.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінська-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Законом України Про ринок електричної енергії від 13.04.2017 № 2019-VIII (далі по тексту Закон № 2019-VIII) визначено правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно ч.2 ст. 65 Закону № 2019-VIII визначено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено зелений тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм зеленим тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування зеленого тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за зеленим тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 65 Закону № 2019-VIII гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за зеленим тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2020 - травні 2020 позивач на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив поставку електричної енергії відповідачу, яка прийнята останнім без заперечень та зауважень, на загальну суму 21 965 044,03 грн, що підтверджується актами за лютий 2020 на суму 2 782 663,85 грн, за березень 2020 на суму 5 310 191,06 грн, за квітень 2020 на суму 7 693 869,14 грн, за травень 2020 на суму 6 178 319,98 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом першої інстанції встановлено, що за умовами укладеного сторонами договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників з зеленим тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за зеленим тарифом з урахуванням ПДВ.

Згідно з правилами глави 10 Порядку гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 20.03.2020 №715 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП Гарантований покупець у січні і лютому 2020. Отже, гарантований покупець зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у лютому 2020 до 24.03.2020 (включно).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 29.04.2020 року № 902 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у березні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов`язаний був провести з ТОВ «ТАВАНЬ СОЛАР 1» остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у березні до 04.05.2020 (включно).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 27.05.2020 року № 995 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у квітні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов`язаний був провести з ТОВ «ТАВАНЬ СОЛАР 1» остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у квітні до 29.05.2020 (включно).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 24.06.2020 року № 1211 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у травні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов`язаний був провести з ТОВ «ТАВАНЬ СОЛАР 1» остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у травні до 26.06.2020 (включно).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своє зобов`язання зі своєчасної оплати електричної енергії в повному обсязі не виконав, у зв`язку із чим на момент звернення позивача до суду у відповідача існувала заборгованість у сумі 16 040 714,07 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що не заперечується сторонами, що після звернення позивача до суду з позовом у даній справі відповідач здійснив погашення суми заборгованості у сумі 16 040 714,07 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 20.07.2021 № 131 598 на суму 2 831 580,85 грн; від 20.07.2021 № 131 599 на суму 4 125 867,65 грн; від 20.07.2021 № 131 600 на суму 1 130 719,20; від 20.07.2021 № 131 601 на суму 688 315,09 грн; від 21.07.2021 № 131 803 у сумі 829 686,58 грн (т. 3 а.с. 213-217) та платіжними дорученнями від 27.07.2021 № 135 959 на суму 143 482,35; від 12.11.2021 № 186 548 на суму 5 877 681,37; від 12.11.2021 на суму 290 206,64 грн; від 28.08.2021 № 148 962 на суму 123 174,34 грн (т.4 а.с. 138-139).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 16 040 714,07 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами, оскільки відповідач сплатив суму заборгованості після звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач у встановлений Порядком строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустив прострочення виконання грошового зобов`язання за Актами купівлі-продажу електроенергії за лютий 2020 - травень 2020, а тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), що відповідно є підставою для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.

Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачам суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за зеленим тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за зеленим тарифом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та здійсненим судом розрахунком, нарахованих позивачем відповідачу штрафу у розмірі 1 275 393,20 грн за допущене прострочення оплати за електричну енергію за лютий-травень 2020.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та здійсненим судом розрахунком пені у розмірі 1 002 637,48 грн, з урахування того, що здійснений позивачем розрахунок пені є невірним, оскільки до періодів прострочення позивачем було включено дні здійснення часткової оплати.

Щодо доводів відповідача, викладених як у відзиві на позовну заяву так і в апеляційній скарзі відносно ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", які, по суті, зводяться до відсутності бюджетного фінансування, суд зазначає, що згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, щодо відповідальності за порушення зобов`язань.

За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування, у тому числі через надходження коштів від Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.

Суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що, зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та Бакалов проти України.

Також відхиляються твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості Державного підприємства Гарантований покупець перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Однак, відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Державного підприємства Гарантований покупець перед позивачем, ніж передбачено Договором та Порядком.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та пені на 99%, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції перевірив наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення пені та штрафу та дійшов висновку про його часткове задоволення. Водночас, з огляду на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд зменшив розмір заявлених до стягнення з відповідача пені та штрафу на 50%.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Згідно ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз вказаних приписів дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та інше. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19, від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 04.03.2020 у справі № 908/2634/18, від 28.05.2020 у справі № 909/636/16, від 26.02.2020 у справі № 924/456/19).

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 917/104/19, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19, від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 11.02.2020 у справі № 911/867/19, від 25.02.2020 від у справі № 904/2542/19).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Оцінюючи обґрунтованість зменшення пені та штрафу на 50%, колегія суддів враховує, що відповідач є державним підприємством, на якого державою покладено спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, майно підприємства є державною власністю, а Кабінет Міністрів України передбачає у державному бюджеті видатки на фінансову підтримку гарантованого покупця для оплати електричної енергії, а також те, що порушення виконання зобов`язань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 910/11830/20, від 02.06.2021 у справі № 910/13599/20.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені та штрафу на 50%, враховуючи принцип збалансованості інтересів сторін, всі вищевикладені обставини у сукупності є винятковими, а тому відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України пеня підлягає стягненню у розмірі 501 318,74 грн та штраф у розмірі 625 190,57 грн.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник судового процесу посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесенні даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, із посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 276 ГПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №910/11886/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства Гарантований покупець задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Гарантований покупець на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №910/11886/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №910/11886/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Державне підприємство Гарантований покупець.

4. Матеріали справи №910/11886/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.12.2022.

Головуючий суддяС.В. Владимиренко

СуддіВ.А. Корсак

О.О. Євсіков