Постанова

від 23.11.2022 по справі 499/244/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/506/22

Справа № 499/244/20

Головуючий у першій інстанції Тимчук Р.М.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Сидоренко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Іванівського районного суду Одеської області від 27 липня 2021 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Стефан» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі №499/244/20, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ СП «СТЕФАН» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 320 (двадцять п`ять тисяч триста двадцять) гривень 40 копійок.

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції.

Додатковим рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 27 липня 2021 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ СП «СТЕФАН» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 320 гривень 40 копійок.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що відповідно до договору про надання правової допомоги №22/10/19 від 22.10.2019р. обов`язок клієнта сплатити гонорар адвоката настає лише з моменту повного виконання остаточного рішення, що відповідає положенням та вимогам договірного права, то обов`язок сплати гонорару, відповідно і обовязок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виникає лише після розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_4 у суді апеляційної інстанції та прийняттям апеляційним судом рішення по суті.

Сповіщення сторін.

Про судове засідання, призначене на 23 листопада 2022 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Суддя-учасник колегії Дришлюк І.А. перебував у відпустці з 05 грудня по 06 грудня 2022 року, а суддя-учасник колегії Драгомерецький М.М. перебував у відпустці з 07 грудня по 09 грудня 2022 року, що підтверджується довідками відділу кадрової роботи та управління персоналом.

Повне судове рішення виготовлено 12 грудня 2022 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 29 квітня 2021 року Іванівським районним судом Одеської області було прийнято рішення, яким позовну заяву ТОВ СП «СТЕФАН» було задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ТОВ СП «СТЕФАН» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 6306,00 грн.

При винесенні рішення судом не було вирішено питання про стягнення судових витрат за надану правову допомогу по справі.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦІЖ України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 137 ЦПК України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару ' адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником позивача в обґрунтування своїх вимог надано копію договору про надання правової допомоги №22/10/19 від 22.10.2019 року; копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №22/10/19 від 22.10.2019 року; копію детального опису робіт ( наданих послуг) виконаних Адвокатським об`єднанням «Лєгіст» ( у справі № 499/244/20) від 30.04.2021 року; копію акту приймання передачі наданих послуг від 30.04.2021 року.

У детальному описі робіт ( наданих послуг) виконаних Адвокатським об`єднанням «Лєгіст» (у справі № 499/244/20) від 30.04.2021 року, акті приймання передачі наданих послуг від 30.04.2021 року викладено детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги та вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу складають 25 320 (двадцять п`ять тисяч триста двадцять) гривень 40 копійок.

Представник відповідача надав свої заперечення щодо даного клопотання та зазначив, що ціна позову складала 125 398, 60 грн, а заявлений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 25320 грн. Таким чином, зазначена сума розміру витрат на оплату правничої допомоги складає майже 1/5 частину від вищезазначеної ціни позову тому розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним з ціною позову та занадто завищеним, а також не відповідає складності справи. Також представник відповідача посилався, що рішення Іванівського районного суду Одеської області від 29.04.2021 року у цивільній справі 499/244/20, за позовом ТОВ сільськогосподарське підприємство «Стефан» до ОСОБА_6 , про усунення у користуванні земельною ділянкою, не набрало законної сили, тому на даний момент не вбачається можливим повне виконання остаточного рішення но суті, що є істотною умовою договору про надання правової допомоги № 22/10/19 від 22.10.2019 року, відповідно до якої пов`язується настання обов`язку сплати клієнтом гонорару адвоката. Таким чином, заявляти клопотання про розподіл судових витрат, у тому числі оплати за надання правничої допомоги адвоката, представник позивача - адвокат Вєлєв І.І. мати змогу лише після набрання рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 29.04.2021 року у цивільній справі 499/244/20, законної сили. Також звернули увагу суду на ту обставину, що ОСОБА_7 отримав свідоцтво на права заняття адвокатською діяльністю лише 20.03.2019 року. На момент початку ведення адвокатом даної справи у суді першої інстанції, адвокатський досвід останнього складав лише близько одного року. Відповідно до чого дана обставина не відповідає ст. 28 Правил адвокатської етики, а саме розмір гонорару не є співмірним з адвокатським досвідом та кваліфікацією та розмір гонорару адвоката не відповідає принципу «розумного обґрунтування». Тому вважають клопотання сторони позивача про розподіл судових витрат таким, що є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Проте суд першої інстанції правильно не погодився із посиланнями представника відповідача виходячи з такого.

Пунктом 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст.26, ч.ч.1,3 вказаного Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Вказаний правовий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Верховний Суд у Постанові від 09.04.2019 р. по справі № 826/2689/15 наголосив на тому, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Як вбачається, посилання представника відповідача щодо неспіврозмірності витрат на правову допомогу є безпідставними та необґрунтованими, оскільки представником відповідача не наведено жодних доказів на підтвердження своїх доводів.

Тому суд першої інстанції правильно погодився із посиланнями представника позивача, що заявляти клопотання про розподіл судових витрат, у тому числі оплати за надання професійної правничої допомоги адвоката, сторона має право незалежно від набрання рішенням законної сили у встановлений спеціальний 5 денний строк на подання зазначеної заяви (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Суд першої інстанції вмотивовано вважав, що представником позивача надані належні та допустимі докази, які в сукупності та взаємозв`язку належним чином доводять розмір понесених відповідачем витрат на правову допомогу.

Таким чином, оскільки представником позивача доведені та обґрунтовані судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25320,40 грн., суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заява підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Щодо доводівапеляційної скарги,то колегіясуддів зазначає,що постановоюОдеського апеляційногосуду від23листопада 2022року апеляційнускаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 29 квітня 2021 року залишено без змін.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Іванівського районного суду Одеської області від 27 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судове рішення виготовлено 12 грудня 2022 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк