Рішення

від 22.12.2022 по справі 390/25/22

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 390/25/22

Провадження № 2/390/283/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2022 р.Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Терещенка Д. В.,

при секретарі - Абрамовій М.О..

за участю представника позивачів - адвоката Романяка М.Я.,

представника відповідача - адвоката Ковальчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє представникадвокат Романяк Микола Ярославович, до ОСОБА_3 про розірвання договору емфітевзису та скасування державної реєстрації права,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору емфітевзису, який обґрунтували тим, що їм на праві приватної спільної часткової власності належить земельна ділянка площею 6,4888 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, під кадастровим номером 3522585000:02:000:0510, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області. 14.07.2014 між ними та відповідачем в письмовій формі укладено договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), який посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. 14.07.2014 за № 1141, згідно умов якого вони передали відповідачу право володіння та право цільового користування вищевказаною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (право емфітевзису), зберігаючи право розпорядження нею, на строк двадцять років. Відповідно до умов зазначеного договору відповідач взяв на себе зобов`язання виплачувати позивачам щорічно емфітевтичну премію, починаючи з 2014 року, у розмірі 3 % від вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки до 31 грудня кожного року. Відповідачем допущено істотне порушення умов договору, оскільки від дати настання строку виконання зобов`язання він не виплачує плату за користування земельною ділянкою. За 2014-2021 роки відповідачем не виплачено плату за користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим позивачі позбавлені того, на що розраховували при укладанні договору. Невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо виплати плати за договором є порушенням його істотних умов, що є правовою підставою для розірвання договору, тому позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять розірвати вказаний договір, скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем права користування земельною ділянкою та стягнути з відповідача судовий збір, сплачений позивачами.

Представник відповідача адвокат Ковальчук Юлія Миколаївна у відзиві на позовну заяву позов не визнала та зазначила, що оплата за договором підтверджується відомостями розрахунків за оренду паїв за 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік, 2018 рік, розписками від 2016 року, відомостями на виплату готівки № 1 за 31.12.2019 р., № 3 за 20.11.2020 р. Так, з наданих документів вбачається, що за 2014 рік виплачено 7000 гривень, за 2015 рік 8500 гривень, за 2016 рік 5000 гривень, за 2017 рік 24000 гривень, за 2018 рік 25000 гривень, за 2019 рік 16770 гривень, за 2020 рік - 3093,73 гривень, а всього виплачено 89 363,73 гривень, що на думку представника відповідача свідчить про безпідставність доводів позивачів, викладених в позовній заяві, просила відмовити у задоволенні позовних вимог. До відзиву долучила ксерокопії документів на підтвердження своїх заперечень. Також, подала заяву про застосування до позовних вимог наслідків пропуску позивачами строків позовної давності (а.с.54 «г»-73).

Увідповіді навідзив представникпозивачів зазначив,що всінадані представникомвідповідача вксерокопіях документи видані Фермерським господарством Ковалевського В.І., але спірний договір емфітевзису укладено не з Фермерським господарством Ковалевського В.І., а з фізичною особою ОСОБА_3 , який є відповідачем по справі. Починаючи з 2014 року відповідач зобов`язаний був кожного року сплачувати позивачам емфітевтичну плату в розмірі 5332,44 гривень (кожному по 2666,22 грн.). Тобто, позивачі очікували отримувати саме від відповідача емфітевтичну плату кожного року користування. Спірним договором не передбачено виплату емфітевтичної плати наперед. Між позивачами та Фермерським господарством ОСОБА_3 не має договірних відносин. Договором емфітевзису не передбачено можливість породження для Фермерського господарства ОСОБА_3 прав та обов`язків щодо позивачів. Відповідачем не надано доказів сплати саме ним, як фізичною особою, грошових коштів позивачам саме по договору емфітевзису. Крім того,з поданихкопій відомостейвзагалі неможна зробитивисновок проте,що навітьФГ ОСОБА_3 сплачувало позивачампевні коштипо договоруемфітевзису. Подані відповідачем до відзиву на позов письмові докази (відомості) містять численні виправлення та дописування, не підтверджують взагалі обставини належної виплати саме відповідачем та саме позивачам плати по договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 14.07.2014. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів отримання Позивачами плати саме по спірному договору за 2014-2020 роки. Відповідачем не надано взагалі доказів сплати Позивачам плати по договору емфітевзису за 2016 рік, 2017 рік, 2019 рік, 2021 рік. Додані до відзиву на позов копії документів не підтверджують виплату саме відповідачем, як фізичною особою, на користь позивачів взагалі будь-яких коштів. Додані до відзиву на позов копії документів не підтверджують отримання позивачами від Фермерського господарства ОСОБА_3 коштів сумі 89 363,73 гривень (а.с.76-89).

В судове засідання позивачі не з`явилися, їх представник адвокат Романяк М.Я. надав пояснення по суті, підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

В судове засідання відповідач не з`явився, його представник адвокат Ковальчук Ю.М. надала пояснення по суті та просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 293748536 від 05.01.2022, дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.03.2014, зареєстрованого за № 477 та виданого 20.12.2021, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 291387132 від 20.12.2021 р., свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.03.2014, зареєстрованого за № 479, свідоцтва про шлюб виданого 25.04.2015, свідоцтва про шлюб виданого 31.10.2020, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить земельна ділянка площею 6,4888 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, під кадастровим номером 3522585000:02:000:0510, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (а.с.16-25).

14.07.2014 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), за умовами якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали ОСОБА_3 право володіння та право цільового користування земельною ділянкою, з кадастровим номером 3522585000:02:000:0510, строком на 20 років. Відповідно до умов вказаного договору, а саме: п. 2.2. власникам буде виплачуватися щорічно емфітевтична премія, починаючи з 2014 року, у розмірі 3 % від вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки до 31 грудня кожного року; п. 1.2. нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становить 177747,99 гривень (а.с.26-29).

Згідно акта приймання-передачі об`єкту емфітевзису від 14.07.2014, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали ОСОБА_3 земельну ділянку (а.с.30).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права № 319398035225 від 05.01.2022 р. вбачається, що право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) внесено до вказаного державного реєстру 14.07.2014, номер запису 6325126 (а.с.18-20).

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК).

Згідно з частиною другою статті 90Земельного кодексуУкраїни порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України (частина перша статті 1021 ЗК України).

Одним з речових прав на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (пункт 3 частини першої статті 395 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 407ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно зі статтею 410ЦК України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору. Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом та ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилами статті 629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої-другої статті 651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На підтвердження здійснення оплати за договором емфітевзису, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , останнім суду надані ксерокопії відомостей розрахунків за оренду паїв ФГ ОСОБА_3 за 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік, 2018 рік, ксерокопію розписок від 5.11.2016, від 12.11.2016, від 19.11.2016, від 26.11.2016, ксерокопії відомості на виплату готівки № 1 за 31.12.2019, відомості на виплату готівки ФГ Ковалевського Віталія Івановича № 3 за 20.11.2020.

В судовому засіданні представник позивачів адвокат Романяк М.Я. підтвердив ту обставину, що ОСОБА_1 отримала від відповідача плату по спірному договору в сумі 7000 гривень за 2015 рік та в сумі 8250 гривень за 2019 рік, а ОСОБА_2 отримала від відповідача плату по спірному договору в сумі 6703,11 гривень за 2019 рік.

Надаючи оцінку вищевказаним документам, суд зазначає, що нормами глави 48ЦК України визначено такі принципи (умови) належного виконання зобов`язання: виконання зобов`язання належними сторонами (ст. 527 ЦК України); виконання у належний спосіб (ст. 529 ЦК України- виконання зобов`язання частинами); належний строк (термін) виконання зобов`язання (ст. 530 ЦК України); належне місце виконання зобов`язання (ст. 532 ЦК України), а також щодо належного предмета.

Імперативними приписами ст. ст.12,13,81,89 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно вимог ч.2 ст.79, ч.6 ст.81ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Доводи представника відповідача, що надані ним документі підтверджують належне виконання ним оплати договору, суд вважає непереконливими, оскільки документи, долучені ним до відзиву, не підтверджують обставини виплати ОСОБА_3 , як фізичною особою, що є стороною договору, емфітевтичної плати по договору про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 14.07.2014 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розмірі, строки і в порядку визначеному договором.

Крім того, суд враховує, що у відомостях розрахунків за оренду паїв за 2014 р., 2016 р. ФГ Ковалевського В.І., розписках за 2016 рік та відомості на виплату готівки № 3 за 20 листопада 2020 року відсутні дані про отримання плати позивачами, а наявні записи зроблені від імені ОСОБА_4 . У відомості на виплату готівки № 3 за 20 листопада 2020 р. в графі 236 зазначено про те, що кошти отримала ОСОБА_4 .

Сторонами визнається та обставина, що ОСОБА_4 є матір`ю позивачів. Судом встановлено, що між ОСОБА_4 та Фермерським господарством Ковалевського В.І. укладений договір оренди землі від 10.12.2012, що зареєстрований в Головному управлінні Держземагентства в Кіровоградській області про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 28.12.2012 № 352250004005527 (а.с.84-88). За умовами вказаного договору оренди землі, ОСОБА_4 передала в оренду ФГ ОСОБА_3 належну їй на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 3522585000:02:000:0500, тобто іншу земельну ділянку ніж та власниками якої є позивачі.

Відповідачем не надано доказів в підтвердження тієї обставини, що позивачі уповноважували свою матір ОСОБА_4 отримувати за них емфітевтичну плату по спірному договору емфітевзису.

Відповідачем не надано доказів виплати позивачам емфітевтичної плати за 2021 рік.

Представник відповідачане навівсуду іншихдоводів наспростування фактупрострочення здійсненняплатежів закористування земельноюділянкою ОСОБА_1 за 2014рік,2016рік,2017рік,2018рік,2020рік,2021рік таземельною ділянкою ОСОБА_2 за 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2020 рік, 2021 рік, належних, допустимих і достовірних доказів на їх обґрунтування суду не надав, що свідчить про невиконання відповідачем обов`язків по оплаті за договором, що є істотним порушенням умов договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 14.07.2014.

За правилами ст.651ЦК України умовою розірвання договору в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 12.12.2012 року у справі №6-146цс12, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №183/262/17,а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №527/570/17-ц та від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 27 січня 2020 року в рамках справи №469/908/15-ц, провадження №61-34891св18.

Отже, встановлені судом обставини свідчать, що ОСОБА_3 впродовж 2014-2021 років неодноразово та систематично порушувались істотні умови договору емфітевзису, укладеного між ним та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , щодо сплати останнім належних платежів за передане право володіння та цільового користування земельною ділянкою.

Згідно ч.2, ч.3 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом застосування інших,передбачених законом, способів.

Відповідно до п.1 ч.1ст.611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, аборозірвання договору.

Таким чином, позовні вимоги щодо розірвання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 14.07.2014, що укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Наявність відомостей у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за відповідачем права емфітевзису на земельну ділянку належну на праві власності позивачам має наслідком порушення прав та законних інтересів позивачів на захист яких останні звернулися до суду.

За змістом статті 26 Закону України"Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень" виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, похідна позовна вимога про скасування державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522585000:02:000:0510, за номером запису про інше речове право 6325126 від 14.07.2014 р., підлягає задоволенню.

Стосовно поданої представником відповідача заяви про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Так, позивачі звернулися до суду з позовом про розірвання договору емфітевзису, тобто з негаторним позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника або володільця). Тому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує провідносини та правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року у справі № 527/600/17 (провадження № 61-1079).

Отже, правовідносини, які виникли між сторонами є триваючими - з 2014 року, що свідчить про те, що позивачі, звертаючись до суду з указаним позовом за захистом своїх порушених прав, не пропустили позовну давність.

Відповідно дост.141ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі ст. ст.16,395,407,410,526-527,529,530,626,628,629,638,651 ЦК України, ст. 90,102-1 ЗК України, керуючись ст.ст. 4-5,10,12-13,77-81,95,141,258-260,263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє представник адвокат Романяк Микола Ярославович, до ОСОБА_3 про розірвання договору емфітевзису та скасування державної реєстрації права, - задовольнити повністю.

Розірвати договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) укладений 14.07.2014 між ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. 14.07.2014, зареєстрований в реєстрі за № 1141.

Скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522585000:02:000:0510, за номером запису про інше речове право 6325126 від 14.07.2014.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 1984,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі у розмірі 1984,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач 1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

позивач 2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області Д.В.Терещенко