Постанова

від 05.09.2006 по справі 20-2/083

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  

СУД

Постанова

Іменем України

  01

вересня 2006 року 

 Справа № 20-2/083

                    Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого

судді                                                  Борисової

Ю.В.,

суддів                                                                      Гонтаря

В.І.,

                 Котлярової О.Л.,

за

участю представників сторін:

позивача:

Гришиної Ганни

Вікторівни, довіреність б/н від 14.04.2006;

відповідача: ОСОБА_1, довіреність № НОМЕР_1;

розглянувши

апеляційну скаргу

приватного підприємства "Севелектромонтаж-464" на рішення

господарського суду міста Севастополя (суддя 

Шевчук Н.Г.) від 17.07.2006 у справі №20-2/083

за

позовом           приватного підприємства

"Севелектромонтаж-464" (пр. Ген. Острякова, 199-4,Севастополь,99055)

до           суб'єкта

підприємницької діяльності  ОСОБА_2

(АДРЕСА_1)

про

стягнення витрат на утримання виробничої бази у сумі 75280,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

                    Позивач, приватне підприємство

"Севелектромонтаж-464", звернувся до господарського суду міста

Севастополя з позовними вимогами до відповідача, суб'єкта підприємницької

діяльності  ОСОБА_2 про стягнення витрат

у розмірі 75280,18 грн., пов'язаних з утриманням орендованої у відповідача

виробничої бази за період з 01.04.2005 по 22.11.2005, з посиланням на норми

частини 1 статті 767, частини 3 статті 768 Цивільного кодексу України, пункти

4.1 договорів суборенди, укладених між суб'єктом підприємницької діяльності

ОСОБА_2 та приватним підприємством "Севелектромонтаж-464" від

01.07.2005 та договору оренди № НОМЕР_2 від 01.04.2005, укладеного між

суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та товариством з обмеженою

відповідальністю „ВКП ”Павлоградхіммаш”.

                    Обґрунтування позовних

вимог полягає в тому, що відповідач передав приміщення за договором суборенди у

стані, що не відповідає його призначенню, не уклавши договори з постачальниками

комунальних послуг, чим, на думку позивача, порушив умови як договору

суборенди, так і договору оренди.

          В процесі розгляду справи, позивач

неодноразово уточнював свої позовні вимоги.

Востаннє,

просив стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 суму витрат

приватного підприємства “Севелектромонтаж-464” на утримання виробничої бази по

АДРЕСА_2 за період з 01.04.2005 по 22.11.2005 у розмірі 67997,03 грн., визнати

недійсними пункти 4.1 договорів суборенди, укладених між позивачем та

відповідачем 01.04.2005, 01.05.2005, 01.06.2005 і 01.07.2005, а також просив

стягнути з відповідача суму безпідставно сплаченої суборендної плати у розмірі

34138,40 грн.

                    Рішенням господарського

суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 17.07.2006 у справі № 20-2/083 у

задоволені позову приватного підприємства "Севелектромонтаж-464" до

суб'єкта підприємницької діяльності 

ОСОБА_2 відмовлено.

                    Не погодившись з вказаним

судовим актом, приватне підприємство "Севелектромонтаж-464"

звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною

скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати,

прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

                    Так, позивач вважає, що

пункти 4.1 договорів суборенди, укладених позивачем і відповідачем 01.04.2005,

01.05.2005 і 01.06.2005, в частині встановлення орендної плати суперечить

вимогам статті 774 Цивільного кодексу України, оскільки орендна плата по

договорах суборенди встановлена більша, ніж орендна плата по договору оренди. На

думку позивача орендна плата по договору суборенди майна не повинна

перевищувати орендну плату по договору оренди цього майна, а тому він вважає,

що відповідно до пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України, пункту 7

статті 179, пункту 1 статті 207 Господарського кодексу України угода в цій

частині повинна бути визнана недійсною.

          У зв'язку з цим позивач наполягає, що

ним за 8 місяців безпідставно сплачена орендна плата за договорами суборенди у

сумі 34138,40 грн., яка підлягає поверненню шляхом стягнення з відповідача.

                    Окрім цього, наполягаючи на

скасуванні рішення місцевого господарського суду, позивач вказує на те, що

відповідач передав приміщення за договором суборенди у стані, що не відповідає

його призначенню, не уклавши договори з постачальниками комунальних послуг,

чим, на думку позивача, порушив умови як договору суборенди, так і договору

оренди.

                    Розпорядженням заступника

голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.08.2006 у зв'язку

із зайнятістю суддів Щепанської О.А. та Плута В.М. в іншому судовому процесі,

здійснено їх заміну на суддів Гонтаря В.І. та Котлярову О.Л.

                    При повторному розгляді

справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України,

судова колегія встановила наступне.

                    01.04.2005 між товариством

з обмеженою відповідальністю „ВКП ”Павлоградхіммаш” та суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_2 укладений договір № НОМЕР_2 оренди нежилого

приміщення, відповідно до якого суб'єкт підприємницької діяльності  ОСОБА_2 є орендарем комплексу нежилих

будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2. (т. 2, арк. с. 26).

                    Пунктом 4.1 договору

встановлена орендна плата у розмірі 3500,00 грн., при цьому до неї не входить

плата за комунальні послуги, договори на надання яких укладаються та

оплачуються орендарем самостійно безпосередньо постачальникам цих послуг.

                    Також, відповідно до

вказаного договору, орендар має право передавати приміщення у суборенду

повністю або частково.

          Суб'єктом підприємницької діяльності

ОСОБА_2 (орендар) відповідно до договорів суборенди б/н від 01.04.2005,

01.05.2005 і 01.07.2005   будівля

технологічної обробки труб (окрім приміщень 2-32, 2-35. 2-36), яка входить до

складу орендованого ним за договором № НОМЕР_2 комплексу будівель і споруд по

вул. Вакуленчука, 39, була передана в суборенду приватному підприємству

“Севелектромонтаж-464” (суборендар) для використання його у виробничій

діяльності і розташування органів управління. (т. 1 арк. с. 17-24, 142-145, т.

2 арк. с. 20-25).

Договір

суборенди від 01.06.2005 сторонами до матеріалів справи не наданий, проте,

відносини суборенди у червні місяці 2005 року між сторонами з урахуванням їх

пояснень та матеріалів справи  мали

місце.

              Майно було передане відповідачем

і прийняте позивачем за актами прийому-передачі орендованого майна від

01.04.2005, від 01.05.2005 та від 01.07.2005, що підтверджено представниками

сторін (т. 2 арк. с. 83-85).

       Термін оренди у цих договорах

встановлений відповідно з 01.04.2005 по 01.05.2005, з 01.05.2005 по 01.06.2005

та з 01.07.2005 по 01.06.2006.

Відповідно

до додаткової угоди строк дії договору суборенди від 01.07.2005 з 01.07.2005

встановлений до 22.11.2005.

         Відповідно до пунктів 4.1 договорів

суборенди орендна плата встановлена у розмірі 12000,00 грн. за місяць. Орендна

плата не включає в себе оплату електроенергії, холодного, гарячого

водопостачання, опалення, витрат на каналізацію і т.п.

Частинами

1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором

оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату

на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До

відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Діючим законодавством допускається

піднайм (суборенда).

         Відповідно до статті 774

Господарського процесуального кодексу України передання наймачем речі у

користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше

не встановлене договором або законом. Строк договору піднайму не може

перевищувати строк договору найму. До договору піднайму застосовуються

положення про договір найму.

          Судом встановлено, що обставини, які

б свідчили про відсутність у відповідача при укладенні договорів суборенди

необхідного обсягу цивільної дієздатності стосовно встановлення плати за оренду

у розмірі, що перевищує орендну плату по договору оренди цього майна, відсутні.

          Однак, судова колегія не може

погодитися з такими висновками, оскільки встановлення суборендної плати у

розмірі, що перевищує орендну плату по договору оренди, суперечать вимогам частини

2, 3, 4 статті 13 Цивільного кодексу України, 

частини 3 статті 774 Цивільного кодексу України, що тягне за собою

визнання договору в цій частині недійсним.

          За

приписами пункту 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські   договори укладаються  за правилами, встановленими Цивільним  кодексом України з урахуванням особливостей,

передбачених цим      Кодексом, іншими нормативно-правовими

актами щодо окремих видів договорів.

          Також,

згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України,

господарське   зобов'язання,   що 

не  відповідає  вимогам закону або  укладено 

учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них

господарської компетенції (спеціальної 

правосуб'єктності),  може  бути 

на вимогу однієї із сторін,  або

відповідного органу  державної  влади 

визнано  судом недійсним повністю

або в частині.

          Аналізуючи

вищеназвані договори суборенди, судова колегія Севастопольського апеляційного

господарського суду дійшла висновку про те, що умови зазначених договорів,

зокрема, пункти 4.1, якими встановлена суборендна плата у розмірі, що перевищує

розмір орендної плати, порушують права та законні інтереси товариства

„Севелектромонтаж-464" та підлягають визнанню недійсними.         

          Слід зазначити, що відповідач володіє

тільки тим обсягом прав і обов'язків щодо переданого йому в оренду майна, які

передані йому як орендатору власником цього майна.

          Статтею

13 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні  права 

особа  здійснює у межах, наданих

їй договором або актами цивільного законодавства. При  здійсненні 

своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити

права інших осіб, при цьому додержуватися моральних засад суспільства.

Вирішуючи

спір про визнання пунктів 4.1 договорів суборенди від 01.04.2005, 01.05.2005,

01.06.2005, 01.07.2005  недійсними,

господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з  якими 

закон  пов'язує  визнання угод недійсними і настання

відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону,  додержання встановленої форми  угоди; правоздатність сторін за угодою; в

чому конкретно полягає неправомірність дій сторони, тощо.

                    Відповідно до частини 1

статті 216 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 208 Господарського

кодексу України у разі  недійсності  правочину 

кожна  із сторін зобов'язана

повернути другій  стороні  у 

натурі  все,  що 

вона  одержала на виконання  цього 

правочину,  а  в  разі

неможливості  такого повернення,  зокрема тоді, 

коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій

послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на

момент відшкодування.

                    Наслідки недійсного

договору, зокрема повернення сторін у попередній стан, застосовуються судом за

власною ініціативою або на вимогу 

заінтересованої сторони.

                    Відтак, у зв'язку з тим, що

розмір суборендної плати не може перевищувати розмір орендної плати, то

фактично позивач повинен був сплачувати відповідачу орендну плату за 1490,2 кв.

м. площі  із розрахунку 0,156 грн. за 1

кв. м., тобто суму у розмірі 232,47 грн. в місяць.

Загальна

сума суборендної плати, сплачена позивачем, складає 36000,00 грн., що

підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Отже за 8 місяців

суборендних правовідносин позивач повинен був сплатити  відповідачу суму у розмірі 1861,66 грн.

Отже,

судова колегія вважає необхідним застосувати реституцію на підставі частини 1

статті 216 Цивільного кодексу України, стягнувши з суб'єкта підприємницької

діяльності  ОСОБА_2 на користь приватного

підприємства “Севелектромонтаж-464” безпідставно сплачену суму суборендної

плати у розмірі 34138,40 грн. (36000,00 -1861,66 ).         

Що

стосується вимог про стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок

відшкодування понесених ним витрат на утримання виробничої бази по АДРЕСА_2 за

період з 01.04.2005 по 22.11.2005 у сумі 67997,03 грн., то вони також

підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно

до частини 1 статті 767 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач

в обґрунтування зазначеної вимоги, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві

річ у комплекті і у стані, що відповідає умовам договору найму та її

призначенню.

          Позивач вважає, що відповідач передав

об'єкт суборенди з недоліками (не уклав договори на надання комунальних

послуг), а тому у відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 768 Цивільного

кодексу України  зобов'язаний

відшкодувати позивачу витрати по оплаті цих послуг.

          За умовами пунктів 1.1, 1.2, 1.3

договорів  суборенди б/н від 01.04.2005,

01.05.2005 і 01.07.2005 суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 (орендар)

передає приватному підприємству “Севелектромонтаж-464” (суборендар) у тимчасове

платне користування приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, а саме:

будівля технологічної обробки труб (окрім приміщень 2-32, 2-35. 2-36) площею

1490,20 м2. Приміщення передається суборендарю для використання його

у виробничій діяльності і розміщення органів управління суборендаря.

          Пунктом 3.2 названих договорів

передбачено, що приміщення повинно бути передане у стані, який відповідає його

призначенню.

          Крім того, судом першої інстанції не

враховано те, що пунктами 4.1 договору суборенди від 01.07.2005 та договору

оренди № НОМЕР_2 від 01.04.2005 передбачено, що договори на надання зазначених

вище комунальних послуг укладаються і оплачуються орендарем (тобто, СПД

ОСОБА_2) самостійно безпосередньо постачальникам цих послуг, а тому за

цих умов неукладення безпосередньо суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2

таких договорів, є підставою для відшкодування за рахунок відповідача позивачу

витрат, понесених ним по оплаті комунальних послуг з утримання виробничої бази.

          Матеріалами справи підтверджується,

що договори на надання послуг по 

водопостачанню та водовідведенню, по вивезенню побутового сміття, на

постачання електроенергії, на користування телефонним номером, послуг  електрозв'язку з постачальниками цих послуг

були укладені приватним підприємством “Севелектромонтаж-464” і ним же

оплачувались постачальникам цих послуг (т. 1 арк. с. 84-124, т. 2 арк. с.

32-78).

          За таких обставин суд вважає, що

відповідач неналежним чином виконав умови договору щодо передачі об'єкту

суборенди у придатному для використання стані.

Позивач  був вимушений самостійно укладати від свого

імені договори на надання комунальних послуг для можливості використання

орендованого майна в своїй підприємницькій діяльності за його цільовим

призначенням.

                    На 

підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що суд першої

інстанції при розгляді справи та прийнятті рішення не взяв до уваги та не надав

належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи

суть спору, свідчить про нез'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве

значення для правильного вирішення господарського спору, що дає підстави для

скасування рішення та прийняття нового про задоволення позовних вимог

приватного підприємства "Севелектромонтаж-464".

                    Керуючись статтями 101, 103

(пункт 2), 104 (частина 1 пункти 1, 4), 105 Господарського

процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:         

          1. Апеляційну скаргу приватного

підприємства "Севелектромонтаж-464" задовольнити.

          2. Рішення господарського суду міста

Севастополя від 17.07.2006 у справі № 20-2/083 скасувати.

          3. Прийняти нове рішення.

                    Позов приватного

підприємства "Севелектромонтаж-464" 

задовольнити.

                    Визнати недійсними пункти

4.1 договорів суборенди, укладених між суб'єктом  підприємницької діяльності  ОСОБА_2 та приватним підприємством

"Севелектромонтаж-464" від 01.04.2005, від 01.05.2005, від 01.06.2005

та від 01.07.2005.

                    Стягнути з суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 у філіалі

"Запорізьське центральне відділення Промінвестбанку", МФО 313355, ИНН

НОМЕР_4) на користь приватного підприємства "Севелектромонтаж-464"

(пр. Ген. Острякова, 199-4,Севастополь, р/р 26002945194391 у філіалі АКБ

"Укрсоцбанк" у м. Севастополі, МФО 324195, ідентифікаційний код

33117573) суму витрат приватного підприємства “Севелектромонтаж-464” на

утримання виробничої бази по АДРЕСА_2 за період з 01.04.2005 по 22.11.2005 у

розмірі 67997, 03 грн.

                    Стягнути з суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 у філіалі

"Запорізьське центральне відділення Промінвестбанку", МФО 313355, ИНН

НОМЕР_4) на користь приватного підприємства "Севелектромонтаж-464"

(пр. Ген. Острякова, 199-4,Севастополь, р/р 26002945194391 у філіалі АКБ

"Укрсоцбанк" у м. Севастополі, МФО 324195, ідентифікаційний код

33117573) суму безпідставно сплаченої суборендної плати у розмірі 34138, 40

грн.

                    Стягнути з суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 у філіалі

"Запорізьське центральне відділення Промінвестбанку", МФО 313355, ИНН

НОМЕР_4) на користь приватного підприємства "Севелектромонтаж-464"

(пр. Ген. Острякова, 199-4,Севастополь, р/р 26002945194391 у філіалі АКБ

"Укрсоцбанк" у м. Севастополі, МФО 324195, ідентифікаційний код

33117573) 2023, 09 грн. - державного мита та 118, 00 грн. витрат

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Господарському суду міста Севастополя видати

накази.                                       

Головуючий

суддя                                                 

Ю.В. Борисова

Судді                                                                               

В.І. Гонтар

О.Л. Котлярова