Рішення

від 17.07.2006 по справі 20-2/083

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем

України

РІШЕННЯ

"17" липня 2006 р.

справа № 20-2/083

За позовом

Приватного підприємства

“Севелектромонтаж-464”  99055, м.Севастополь, вул. Острякова,

199, кв. 4)

до відповідача

суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1  АДРЕСА_1

про

стягнення витрат на утримання

виробничої бази у сумі 75280 грн. 18 коп.

Суддя  Шевчук Н.Г.

За

участю представників:

позивача      - Веремчук М.А., довіреність б/н від

14.04.2006.

                     -  Якобсон Е.Б., довіреність № 13 від

12.05.2006;

відповідача  - 

ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1.

          СУТЬ СПОРУ:

          Приватне підприємство

“Севелектромонтаж-464” (далі - ПП “Севелектромонтаж-464”) звернулось з позовом

до приватного підприємця ОСОБА_1далі -СПД ОСОБА_1) про стягнення витрат у сумі

75280 грн. 18 коп., понесених позивачем на утримання орендованої у відповідача

виробничої бази за період з 01.04.2005 по 22.11.2005.

          У процесі розгляду справи ПП

“Севелектромонтаж-464” 17.05.2006 змінив позовні вимоги і просить визнати

недійсним пункт 4.1 договору оренди б/н від 01.07.2005, укладеного СПД ОСОБА_1

і ПП “Севелектромонтаж-464” (т. 1 арк. с. 49-50).

          У подальшому 14.06.2006  позивач уточнив позовні вимоги, відповідно до

яких просить стягнути з СПД ОСОБА_1 суму витрат ПП “Севелектромонтаж-464” на

утримання виробничої бази АДРЕСА_2 за період з 01.04.2005 по 22.11.2005 у

розмірі 67997 грн. 03 коп., визнати недійсними пункти 4.1 договорів суборенди,

укладених позивачем і відповідачем 01.04.2005, 01.05.2005, 01.06.2005 і

01.07.2005, а також просить стягнути з відповідача суму безпідставно сплаченої

суборендної плати у розмірі 34138 грн. 40 коп. (т. 1 арк. с. 68-72).

          В обґрунтування заявлених позовних

вимог про відшкодування витрат на утримання виробничої бази ПП

“Севелектромонтаж-464” посилається на норми частини 1 статті 767, частини 3

статті 768 Цивільного кодексу України, пункти 4.1 договору суборенди між СПД

ОСОБА_1 і ПП “Севелектромонтаж-464” від 01.07.2005 та договору оренди НОМЕР_2

між СПД ОСОБА_1 і ТОВ “ВКП “Павлоградхіммаш”.

          Позивач вважає, що відповідач передав

приміщення по договору суборенди у стані, що не відповідає  його призначенню, оскільки він не забезпечив

його електропостачання, гаряче та холодне водопостачання, каналізування стоків,

опалення, вивезення сміття і охорону виробничого приміщення -не уклав договори

з постачальниками цих комунальних послуг, чим, на думку позивача, порушив умови

як договору суборенди, так і договору оренди. А тому ПП “Севелектромонтаж-464”

вважає, що понесені ним витрати по оплаті зазначених комунальних послуг по всій

виробничій базі (в тому числі і орендованій ним частині приміщень) підлягають

відшкодуванню за  рахунок відповідача.

          ПП “Севелектромонтаж-464” вважає, що

пункти 4.1 договорів суборенди, укладених позивачем і відповідачем 01.04.2005,

01.05.2005 і 01.06.2005, в  частині

встановлення орендної плати суперечить вимогам статті 774 Цивільного кодексу

України, оскільки орендна плата по договорах суборенди встановлена більша, ніж

орендна плата по договору оренди. На думку позивача орендна плата по договору

суборенди майна не повинна перевищувати орендну плату по договору оренди цього

майна, а тому він вважає, що відповідно до пункту 2 статті 203 Цивільного

кодексу України, пункту 7 статті 179, пункту 1 статті 207 Господарського

кодексу України угода в цій частині повинна бути визнана недійсною.

          У зв'язку з цим позивач вважає, що

ним за 8 місяців безпідставно сплачена орендна плата по договорах суборенди у

сумі 34138 грн. 40 коп., яку він просить стягнути з відповідача.

          Відповідач проти позову заперечує,

оскільки вважає, що договірні зобов'язання по відшкодуванню ним позивачу витрат

по оплаті комунальних послуг відсутні, 

останній здійснював оплату цих послуг їх постачальникам  безпідставно, а посилання позивача на частину

3 статті 768 Цивільного кодексу України є нікчемним, оскільки зазначена стаття

має лише дві частини; діюче господарське законодавство не містить норми, яка

передбачала б, що орендна плата по договору суборенди не може перевищувати

орендну плату по договору оренди   (т. 1

арк. с. 35, т. 2 арк. с. 1).

          Клопотання ПП “Севелектромонтаж-464”

про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних

вимог на предмет спору, на стороні позивача вісімнадцяти суборендарів судом з

урахуванням положень частин 1, 2 статті 27 Господарського процесуального

кодексу України залишене без задоволення у зв'язку з відсутністю обставини, які

свідчили б, що  рішення з цього господарського

спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін (т. 1 арк.

с. 61-63).

          У процесі розгляду справи у

передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України порядку

розгляд справи відкладався, оголошувались перерви у судових засіданнях

17.05.2006 та 03.07.2006.

        Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В

И В :

          СПД ОСОБА_1 відповідно до договору

НОМЕР_2оренди нежилих приміщень від 01.04.2005, укладеного з товариством з

обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Павлоградхіммаш”

(далі -ТОВ “ВКП “Павлоградхіммаш”), є орендарем комплексу нежилих будівель і

споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 арк. с. 29).         

        Щомісячна орендна плата по

цьому договору становить 3500 грн., і до неї не включається оплата за

комунальні послуги, договори на надання яких укладаються і оплачуються

орендарем самостійно безпосередньо постачальникам цих послуг.

          Відповідно до договору оренди орендар

- СПД ОСОБА_1 має право передавати в суборенду приміщення повністю або

частково.

          СПД ОСОБА_1 (Орендар) відповідно до

договорів суборенди б/н від 01.04.2005, 01.05.2005 і 01.07.2005  (т. 1 арк. с. 17-24, 142-145, т. 2 арк. с.

20-25) будівля технологічної обробки труб (окрім приміщень 2-32, 2-35. 2-36),

яка входить до складу орендованого ним по договору НОМЕР_2комплексу будівель і

споруд по АДРЕСА_2, була передана в суборенду ПП “Севелектромонтаж-464”

(Суборендар) для використання його у виробничій діяльності і розташування

органів управління.

Договір суборенди від 01.06.2005

сторонами до матеріалів справи не наданий, проте, відносини суборенди у червні

місяці 2005 року між сторонами з урахуванням їх пояснень та матеріалів

справи  мали місце.

          Майно було передане відповідачем і

прийняте позивачем по актах приймання-передачі орендованого майна від

01.04.2005, від 01.05.2005 та від 01.07.2005 (т. 2 арк. с. 83-85), що

підтверджено представниками сторін у судових засіданнях..

          Термін оренди у цих договорах

встановлений відповідно з 01.04.2005 по 01.05.2005, з 01.05.2005 по 01.06.2005

та з 01.07.2005 по 01.06.2006.

Відповідно до додаткової угоди

строк дії Договору суборенди від 01.07.2005 з 01.07.2005 по 22.11.2005.

          Відповідно до пунктів 4.1 договорів

суборенди орендна плата встановлена у розмірі 12000 грн. за місяць. Орендна

плата не включає в себе оплату електроенергії, холодного, гарячого

водопостачання, опалення, витрат на каналізацію і т.п.

          Позивачем та відповідачем до

матеріалів справи надані копії договорів суборенди від 01.04.2005, від

01.05.2005 та від 01.07.2005, а оригінали -для огляду у судовому засіданні.

          Проте, зміст третього речення пункту

4.1 договорів суборенди від 01.04.2005 та від 01.05.2005, наданих позивачем,

відрізняється від змісту другого речення 

пункту 4.1 таких договорів, наданих відповідачем.

          Так, у третьому реченні пункту 4.1

договорів суборенди від 01.04.2005 та від 01.05.2005, наданих позивачем,

вказано, що договори на надання зазначених вище комунальних послуг  укладаються і оплачуються Орендарем самостійно

безпосередньо постачальникам цих послуг (т.1 арк.с. 23, 143, 145).

          Згідно копій таких договорів, наданих

відповідачем, у третьому реченні пункту 4.1 вказано, що договори на надання

зазначених вище комунальних послуг 

укладаються і оплачуються Суборендарем самостійно

безпосередньо постачальникам цих послуг (т.2 арк.с. 21, 23).

          Окрім цього, аркуш 3 названих

документів, на якому міститься оспорюваний пункт 4.1 договорів, мають і інші

розбіжності, зокрема по змісту пунктів 7.1 та 7.2; по розміщенню тексту пунктів

5.3; по міжрядкових інтервалах між найменуванням розділів та текстом цих

розділів; у документах позивача текст вирівняний лише по лівому краю, а в

документах відповідача -по лівому і по правому краях; у документах позивача

розділ 6 “Порядок повернення приміщення орендарю” містить сім пунктів, а

документах відповідача -дев'ять.

          Проте, беручи до уваги, що:

- аркуш 3 названих договорів,

наданих позивачем документів, відрізняється від інших аркушів цих же документів

по інтервалу між найменуванням розділів договору та текстом цих розділів, по

відсутності/наявності вирівнювання по правому краю тексту, по яскравості фарби,

якою надрукований текст;

- третій аркуш оригіналу договору

суборенди від 01.04.2005, наданий позивачем для огляду у судовому засіданні, не

містить у нижньому правому куті підпис СПД ОСОБА_1, в той час як на всіх інших

аркушах цього договору такий підпис є в наявності; натомість у наданій

позивачем до матеріалів справи копії договору на всіх аркушах, в тому числі і

на третьому аркуші, є такий підпис; копія договору суборенди від 01.04.2005,

яка надана відповідачем до матеріалів справи, відповідає оригіналу цього

договору, наданому у судовому засіданні для огляду, всі аркуші оригіналу та

копії документу містять  у нижньому

правому куті підпис СПД ОСОБА_1  -суд

погоджується з думкою відповідача (т. 2 арк.с. 19) про те, що треті аркуші

наданих позивачем договорів суборенди від 01.04.2005 та від 01.05.2005 не є

складовою частиною цих документів.

          З урахуванням викладеного та положень

статті 34 Господарського процесуального кодексу України в якості доказів по

справі приймаються договори суборенди від 01.04.2005 та від 01.05.2005,

надані  відповідачем (т. 2 арк. с.

20-23).

          Пунктом 4.1 договорів суборенди б/н

від 01.04.2005 і 01.05.2005 передбачено, що загальна сума орендної плати за

весь період оренди становить 12000 грн.

          Частиною другою цього пункту

встановлено, що орендна плата не включає в себе оплату електроенергії,

холодного, гарячого водопостачання, опалення, витрат на каналізацію і т.п.

Договори на надання зазначених вище комунальних послуг  укладаються і оплачуються Суборендарем самостійно

безпосередньо постачальникам цих послуг.    

          Відповідно до пункту 4.1 договору

суборенди від 01.07.2005 договори на надання зазначених вище комунальних

послуг  укладаються і оплачуються Орендарем

самостійно безпосередньо постачальникам цих послуг (т. 1 арк. с. 17-20,

т. 2 арк. с. 24-25).

          Зміст пункту 4.1 договору суборенди

від 01.07.2005, наданого позивачем, не відрізняється від змісту цього пункту

договору, наданого відповідачем.

          Договір суборенди від 01.07.2005,

наданий позивачем, і наданий відповідачем, мають ряд невідповідностей один

одному, проте, ці невідповідності не стосуються істотних умов договору такого

виду, а тому, беручи до уваги, що орендні відносини між позивачем та

відповідачем фактично мали місце, і сторонами досягнуто згоди по всіх істотних

умовах договору, окрім пункту 4.1, що є предметом розгляду цього спору, суд не

вбачає підстав для використання наданого пунктом 1 статті  83 Господарського процесуального кодексу

України права щодо визнання договору недійсним повністю чи у певній частині.

          Частинами 1 та 6 статті 283

господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона

(орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у

користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди

застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням

особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Діючим законодавством допускається

піднайм (суборенда).

          Відповідно до статті 774

Господарського процесуального кодексу України передання наймачем речі у

користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше

не встановлене договором або законом. Строк договору піднайму не може

перевищувати строк договору найму. До договору піднайму застосовуються

положення про договір найму.

          Загальні положення про найм (оренду)

визначені нормами параграфу 1 глави 58 “Найм (оренда)” Цивільного кодексу

України.

          Згідно частини 1 статті 762 цього

Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої

встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором,

він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які

мають істотне значення.

          Стосовно орендної плати по договору

піднайму (суборенди), то вона, відповідно, визначається договором  піднайму (суборенди).

          Обмеження розміру плати за суборенду

майна встановлені лише стосовно державного та комунального майна.

          Відповідно до частини 3 статті 22

Закону України “Про оренду державного та комунального майна”  плата за суборенду цього майна, яку отримує

орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря.

          Майно, яке передавалось СПД ОСОБА_1

відповідно до договорів суборенди б/н від 01.04.2005, 01.05.2005 і

01.07.2005  в суборенду ПП

“Севелектромонтаж-464”, не є ні державним, ні комунальним майном.

          ТОВ “ВКП “Павлоградхіммаш”, і СПД

ОСОБА_1, і ПП “Севелектромонтаж-464” є суб'єктами підприємництва, тобто,

відповідно до положень частини 2 статті 3 Господарського кодексу України

господарської діяльності, що здійснюється для досягнення економічних і

соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

          У відповідності з положеннями статті

263 Господарського кодексу України, яка законодавцем включена у главу 30  розділу VІ “Особливості правового регулювання

в окремих галузях господарювання” цього Кодексу, передача в оренду засобів виробництва

є однією із форм господарсько-торговельної діяльності.

          Беручи до уваги викладене

встановлення у договорі суборенди майна, яке не є ні державним ні комунальним,

орендної плати у розмірі, який перевищує розмір орендної плати за це майно по

договору оренди, не суперечить Цивільному кодексу України і іншим актам

цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Відповідно до пункту 1 статті 215

Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в

момент вчинення правочину  стороною

(сторонами) вимог, які встановлені 

частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          Відповідно до положень статті 203

Цивільного кодексу України такими загальними вимогами, додержання яких є

необхідним для чинності правочину, зокрема є:

- зміст правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам

цивільного законодавства, а також 

моральним засадам суспільства;

- 

особа, яка вчиняє правочин, 

повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- 

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його

внутрішній волі;

- 

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що

обумовлені ним.

          Обставини, які свідчили б про

відсутність у СПД ОСОБА_1 при укладенні договорів суборенди необхідного обсягу

цивільної дієздатності стосовно встановлення плати за оренду у розмірі, що

перевищує орендну плату по договору оренди цього майна, відсутні, а тому

підстав для задоволення вимоги позивача про визнання названих договорів  суборенди в частині пунктів 4.1 недійсними як

таких, що суперечать вимогам частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України

(позивачем замість частини 2 помилково вказано пункт 2) не вбачається.

          У зв'язку із зазначеним вимога

позивача про стягнення з відповідача безпідставно сплаченої суборендної плати

безпідставна і не може бути задоволена.

          Що стосується вимоги про стягнення з

відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування понесених ним витрат на

утримання виробничої бази АДРЕСА_2за період з 01.04.2005 по 22.11.2005 у сумі

67997 грн. 03 коп., то вона також не підлягає задоволенню виходячи з

наступного.

          Відповідно до частини 1 статті 767

Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування

зазначеної вимоги, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті

і у стані, що відповідає умовам договору найму та її призначенню.

          Позивач вважає, що відповідач передав

об'єкт суборенди з недоліками (не уклав договори на надання комунальних

послуг), а тому у відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 768 Цивільного

кодексу України (позивач помилково вказав частину 3 статті 768) зобов'язаний

відшкодувати позивачу витрати по оплаті цих послуг.

          За умовами пунктів 1.1, 1.2, 1.3

договорів  суборенди б/н від 01.04.2005,

01.05.2005 і 01.07.2005 СПД ОСОБА_1 (Орендар) 

передає ПП “Севелектромонтаж-464” (Суборендар)у тимчасове платне

користування приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, а саме: будівля

технологічної обробки труб (окрім приміщень 2-32, 2-35. 2-36) площею 1490,20 м2.

Приміщення передається Суборендарю для використання його у виробничій

діяльності і розміщення органів управління Суборендаря.

          Пунктом 3.2 названих договорів

передбачено, що приміщення повинно бути передане у стані, який відповідає його

призначенню.

         Майно було передане відповідачем і

прийняте позивачем по актах приймання-передачі орендованого майна від

01.04.2005, від 01.05.2005 та від 01.07.2005 (т. 2 арк. с. 83-85).

          У цих актах вказано, що Орендар передав,

а Суборендар прийняв у відповідності з умовами договору будівлю технологічної

обробки труб (окрім приміщень 2-32, 2-35. 2-36) площею 1490,20 м2.

При цьому Суборендар здійснив огляд майна, що передається, і не має претензій з

приводу його технічного стані.

          Окрім того, обома сторонами щомісяця

підписувались та скріплювались печатками акти здавання-приймання робіт, а  саме: по наданню послуг за вказаними

договорами по суборенді приміщень АДРЕСА_2(т. 2 арк. с. 80-82).

          У цих актах сторони також зазначали,

що претензій один до одного не мають.

          ПП “Севелектромонтаж-464” посилається

на те, що пунктами договору суборенди від 01.07.2005 та договору оренди НОМЕР_2

передбачено, що договори на надання зазначених вище комунальних послуг  укладаються і оплачуються Орендарем

(тобто, СПД ОСОБА_1) самостійно безпосередньо постачальникам цих послуг,

а тому за цих умов неукладення безпосередньо СПД ОСОБА_1 таких договорів, на

його думку, є  підставою для

відшкодування за рахунок відповідача позивачу витрат, понесених ним по оплаті

комунальних послуг по утриманню виробничої бази.

          З наданих позивачем  документів вбачається, що договори на надання

послуг по  водопостачанню та

водовідведенню, по вивезенню побутового сміття, на постачання електроенергії,

на користування телефонним номером, послуг 

електрозв'язку з постачальниками цих послуг були укладені приватним

підприємством “Севелектромонтаж-464” і ним же оплачувались постачальникам

надані по цих договорах послуги (т. 1 арк. с. 84-124, т. 2 арк. с. 32-78).

          Наказ НОМЕР_3 про прийняття на роботу

у ПП “Севелектромонтаж-464” вахтерів охорони, інженера-електрика та водія і

платіжні відомості про   виплату цим

працівникам заробітної плати не є доказами того, що зазначені працівники обслуговували

весь об'єкт по АДРЕСА_2, а не лише орендовані позивачем будівлі та споруди (т.

1 арк. с. 125-139).

          За таких обставин суд вважає, що

відповідач належним чином виконав умови договору щодо передачі об'єкту

суборенди у придатному для використання стані; позивач на власний розсуд уклав

від свого імені договори на надання комунальних послуг; відповідач не

уповноважував позивача укладати будь-які угоди з постачальниками комунальних

послуг на об'єкт по АДРЕСА_2 в інтересах СПД ОСОБА_1; між ПП

“Севелектромонтаж-464” та СПД ОСОБА_1 не існує договірних зобов'язань про

відшкодування позивачем відповідачу витрат по оплаті комунальних послуг;

обставини, які свідчили б про отримання відповідачем від позивача такої оплати,

відсутні.

          Цивільні права та обов'язки

відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України  виникають із дій осіб, що передбачені актами

цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами,

але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх

творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної)

та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

          Цивільні права та обов'язки можуть

виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

          У випадках, встановлених актами

цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з

актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або

органів місцевого самоврядування.

          У випадках, встановлених актами

цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення

суду.

          У випадках, встановлених актами

цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та

обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

          З урахуванням викладеного у

відповідача не виник  обов'язок по

відшкодуванню позивачу понесених ним витрат по оплаті комунальних послуг по

об'єкту по АДРЕСА_2.

          За таких обставин позовні вимоги є

безпідставними і задоволенню не підлягають.

          Керуючись статтями 49, 77, 82,

84-85   Господарського процесуального

кодексу України суд

В И Р І Ш И В

:

        В позові відмовити.

 Суддя                                                                                                               

Н.Г.Шевчук                                                                                                                

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84

Господарського

процесуального кодексу України  і підписано 

26.07.2006.