Ухвала

від 13.12.2022 по справі 645/5648/21

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/5648/21

Провадження № 1-кс/645/284/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021222020000140 від 18.08.2021, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2 КК України,-

в с т а н о в и в:

Прокурор Немишлянської окружної прокуратура м.Харкова Харківської області ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021222020000140 від 18.08.2021, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2 КК України, а саме: на земельну ділянку площею 0,1617 га з кадастровим номером 6310138500:06:003:0073, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з метою проведення подальшого досудового розслідування, збереження речових доказів, запобігання відчуженню та/або перетворенню даної земельної ділянки, з забороною проведення будь-яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки, в тому числі відчуження та розпорядження даним неруховим майном.

З метою забезпечення арешту майна, на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання прокурор просила розглянути без повідомлення власника майна.

В обґрунтування клопотання зазначено:

- слідчим відділенням відділу поліції № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021222020000140 від 18.08.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2 КК України за фактом заволодіння шахрайським шляхом об`єктами нерухомого майна, розташованими на території м. Харкова, та зловживання повноваженнями державним реєстратором під час здійснення реєстрації прав на такі об`єкти, що спричинило тяжкі наслідки громадським інтересам;

- земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:06:003:0073 визнана речовим доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки вона є предметом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України та визнана речовим доказом;

- з метою проведення подальшого досудового розслідування, збереження речових доказів, позбавлення можливості відчуження та пошкодження земельної ділянки площею 0,1617 га, з кадастровим номером 6310138500:06:003:0073, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка єоб`єктомкримінально протиправнихдій тавизнана речовим доказом у кримінальному провадженні, виникла необхідність у накладенні арешту на вищезазначену земельну ділянку;

- незастосування вказаного арешту майна зумовить труднощі в частині встановлення істини по кримінальному провадженню внаслідок того, що речовий доказ може бути відчужений чи перетворений.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала.

У порядку ч. 2 ст. 172 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку про можливість розгляду клопотання без повідомлення нинішнього власника земельної ділянки, яку не було тимчасово вилучено.

Слідчий суддя, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали, додані до клопотання, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що в слідчим відділенням відділу поліції № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021222020000140 від 18.08.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2 КК України за фактом заволодіння шахрайським шляхом об`єктами нерухомого майна, розташованими на території м. Харкова, та зловживання повноваженнями державним реєстратором під час здійснення реєстрації прав на такі об`єкти, що спричинило тяжкі наслідки громадським інтересам.

Досудовим розслідуванням встановлено, що державний реєстратор комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області ОСОБА_6 , зловживаючи своїми службовими повноваженнями, з метою отримання неправомірної вигоди ОСОБА_7 , за відсутності правових та документальних підстав, неправомірно прийняв рішення про реєстрацію за останнім права власності на об`єкт нерухомого майна земельну ділянку загальною площею 0,1617га, з кадастровим номером 6310138500:06:003:0073, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що перебувала у комунальній власності Харківської територіальної громади в особі Харківської міської ради, чим останній спричинено тяжкі наслідки.

Зокрема, для проведення державної реєстрації земельної ділянки х кадастровим номером 6310138500:06:003:0073 державним реєстратором використано копію рішення 16 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.06.2012 № 762/12, витяг з Державного земельного кадастру від 27.02.2019 №НВ-6308307112019 та відомості з Державного зeмельного кадастру від 11.03.2019 № 8608957 (рішення № 45893687 від 11.03.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого № 1783017363101).

При цьому, рішенням Харківської міської ради від 22.06.2012 № 762/12 «Про продаж земельних ділянок юридичним і фізичним особам України» передбачався продаж ОСОБА_7 земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:06:003:0005 на підставі відповідного договору купівлі-продажу, який укладено та посвідчено нотаріально так і не було.

здійснюючи державну реєстрацію прав на вищевказане нерухоме майно, державний реєстратор КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради ОСОБА_6 не вжив жодних заходів для з`ясування достовірності та достатності поданих ОСОБА_7 документів для встановлення законного власника вищевказаної земельної ділянки.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:06:003:0073, право власності на останню на даний час зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 07.08.2020 (реєстровий номер 926), укладеного 07.08.2020 між ОСОБА_7 (Продавець) та ОСОБА_5 (Покупець) та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_8 .

Згідно висновку судової оціночно-земельної експертизи № 25357 від 24.12.2021 ринкова вартість земельної ділянки площею 0,1617 га, з кадастровим номером 6310138500:06:003:0073, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 станом на 11.03.2019 складала 561 530,00 грн.

Постановою слідчого від 17.11.2021 визнано речовим доказом земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:06:003:0073, розташовану за адресою: м.Харків, пр-т Героїв Харкова, 259-Б.

В обґрунтування клопотання суду надано наступні матеріали: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № № 42021222020000140 від 18.08.2021; Інформаційну довідку з реєстрів нерухомого майна № 268746991 від 03.08.2021; копію рішення ХМР № 762/12 від 22.06.2012 «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам»; копію договору купівлі-продажу від 15.03.2007; копію договору купівлі-продажу від 07.08.2020; копію паспорту ОСОБА_5 , копію висновку експерта № 25357 від 24.12.2021; копію постанови від 17.11.2021 про визнання речових доказів; копію протоколу огляду речей від 25.11.2022 тощо.

Згідно з п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5ст.132КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно вимог п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3ст.170КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цьогоКодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.2 ст.173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд, зокрема, повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 11ст.170КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу(ч. 1ст. 173 КПК України).

Метою накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1617 га з кадастровим номером 6310138500:06:003:0073, прокурор зазначила - необхідність проведення подальшого досудового розслідування, збереження речових доказів, запобігання відчуженню та/або перетворенню даної земельної ділянки, з забороною проведення будь-яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки, в тому числі відчуження та розпорядження даним неруховим майном, проте доказів того, що існує загроза відчуження вказаного майна, до клопотання не додала.

Проте, орган досудового розслідування у клопотанні не надав жодної оцінки правової підстави для арешту майна, про яке йдеться в клопотанні, достатності доказів необхідності забезпечення збереження цього речового доказу, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, наслідків арешту майна для інших осіб. Об`єктивних підстав вважати, що нерухоме майно, яке перебуває у власності ОСОБА_5 , виступало знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуто в результаті вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом злочину і відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України, та віднесено саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення або ж містить на собі ознаки вчиненого кримінального правопорушення, або ж відповідні сліди кримінального правопорушення, - на теперішній час немає.

Таким чином, органом досудового розслідування не доведено, що у разі не прийняття рішення про заборону розпоряджатися вищевказаним у клопотанні нерухомим майном, це може призвести до втрати відповідного майна а земельна ділянка, вказана у клопотанні, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, оскільки існують розумні підозри вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, і не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.

Керуючись ст.ст.2,7,98, 132,167,170-173,309,372 КПК України, слідчий суддя -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021222020000140 від 18.08.2021, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_9 ОСОБА_10