Ухвала

від 23.12.2022 по справі 904/5282/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/5282/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

розглядаючи матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2022 (колегія суддів: Іванов О. Г., Дармін М. О., Антонік С. Г.) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 (колегія суддів: Євстигнеєва Н. М., Ярошенко В. І., Ліпинський О. В.) у справі

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Деметра-Плюс", 2. ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_2 , про стягнення 13 541 800,44 грн,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Деметра-Плюс" та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

30.09.2019 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення про задоволення цього позову і 29.10.2019 на його виконання видано накази.

21.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до місцевого господарського суду із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами, подавши також клопотання про відстрочення сплати судового збору за її подання.

24.06.2022 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу про відстрочення заявнику сплати судового збору у розмірі 304 690,50 грн до винесення господарським судом рішення.

16.08.2022 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу, залишену без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2022, повний текст якої виготовлено та підписано 23.11.2022, про прийняття відмови ОСОБА_1 від заяви про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2019 у цій справі за нововиявленими обставинами, закриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , а також присудження до стягнення з останнього в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 152 345,25 грн.

14.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати цю постанову суду апеляційної інстанції повністю, а ухвалу суду першої інстанції - в частині стягнення з нього в дохід Державного бюджету України судового збору у розмірі 152 345,25 грн. Заявник просить ухвалити в цій частині нове рішення про звільнення його від сплати судового збору за подання ним заяви про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2019 у цій справі за нововиявленими обставинами, а в частині закриття провадження - ухвалу залишити без змін.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2022 її передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.

Колегія суддів, розглянувши ці обґрунтування, дійшла висновку, що наведені скаржником причини не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

Статтею 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник оскаржує постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2022, повний текст якої виготовлено та підписано 23.11.2022, та зазначає, що її повний текст він отримав 24.11.2022, на підтвердження чого надав копію скриншоту з власного кабінету «Електронний Суд», до якого ця постанова направлялася судом, а тому вважає, що останнім днем на подання касаційної скарги є 14.12.2022.

Проте, останній день оскарження за приписами вищевказаної статті є 13.12.2022, а не 14.12.2022, оскільки повний текст постанови апеляційного суду складений 23.11.2022 і строк обчислюється з наступного дня відповідно до частини першої статті 116 ГПК України.

Натомість, касаційну скаргу скаржник надіслав засобами поштового зв`язку 14.12.2022, про що свідчить відмітка на конверті.

Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження. При цьому клопотання щодо поновлення строку відсутнє. Крім того, відсутнє прохання щодо поновлення строку на касаційне оскарження і в тексті касаційної скарги.

Саме по собі посилання скаржника у поданій касаційній скарзі щодо дати отримання копії оскаржуваної постанови, зокрема 24.11.2022 та надання копії скриншоту з власного кабінету «Електронний Суд» за відсутності відповідного клопотання/заяви не передбачає автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження. Адже, суд у силу статей 2, 13, 14, 169 ГПК України розглядає, зокрема і вимоги щодо поновлення строку саме за відповідним зверненням особи.

Тому колегія суддів вважає за необхідне надати скаржнику строк для надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для поновлення строку.

Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Як зазначалося раніше, предметом касаційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду, ухвалені за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 123 цього ж Кодексу розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 цього Закону ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 цього Закону за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На час подання касаційної скарги приписами статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2022" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 визначений у розмірі 2 481 грн.

Тому при поданні касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 2 481 грн, який мав бути перерахований за такими реквізитами: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Разом з тим, ОСОБА_1 до касаційної скарги долучив заяву про звільнення від сплати судового збору внаслідок відсутності фінансової можливості його сплатити.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, якими врегульовано порядок звільнення, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні цієї заяви з огляду на таке.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї статті зазначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» убачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених в статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус.

Такі висновки також містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.11.2022 у справі № 910/2147/22 та ухвалах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.10.2022 у справі № 759/7382/16-ц, від 08.12.2022 у справі № 575/490/21, від 17.11.2022 у справі № 761/25958/20, від 08.12.2022 у справі № 757/34386/17-ц, від 04.11.2022 у справі № 753/13140/17, від 26.09.2022 у справі № 161/15003/19.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 вказаного Закону, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки ОСОБА_1 не є позивачем у цій справі.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статті 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Поряд з цим колегія суддів зауважує, що «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20.02.2014, пункт 111).

Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19.06.2001, пункт 59).

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 цього ж Кодексу в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої та третьої статті 292 ГПК України з наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження вищевказаної постанови апеляційного господарського суду у цій справі з наведенням підстав для поновлення строку, а також наданням доказів сплати судового збору.

Матеріали з усуненням недоліку касаційної скарги слід подати до Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Слід також звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або неповне їх усунення протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України або відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 у справі № 904/5282/18 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. У разі усунення недоліків, документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення, а також докази про отримання цієї ухвали суду касаційної інстанції.

4. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич