Ухвала

від 14.12.2022 по справі 263/9084/15-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЄУН № 263/9084/15-ц

Провадження 6/201/154/2022

УХВАЛА

Іменем України

14 грудня 2022 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі Ковтун К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у справі, виконавчому провадженні, затвердження укладання мирової угоди, визнання відмови від примусового виконання рішення,

ВСТАНОВИВ:

Заявник просить про заміну сторони у справі ЄУН № 163/9084/15-ц з ТОВ «Есаймент» на неї; заміну стягувача з ТОВ «Есаймент» на неї; затвердження укладання мирової угоди між нею та поручителем ОСОБА_2 , визнання її відмови від примусового виконання рішення по справі № 163/9084/15-ц в частині солідарної відповідальності поручителя ОСОБА_2 по зобов`язанням ОСОБА_3 за кредитним договором № MKLVF1.25.003 від 30.03.2012р.

Просить провести розгляд заяви без її участі.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Рішенням від 05.10.2015р. Жовтневого районного суду м. Маріуполя по справі ЄУН № 163/9084/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» борг за кредитним договором № MKLVF1.25.003 від 30 березня 2012 року станом на 10 вересня 2015 року в розмірі 4451635,01 грн, у тому числі поточна заборгованість по тілу кредиту 1 111 112грн, прострочена заборгованість по тілу кредиту 1 627755грн 67коп, поточна заборгованість по відсоткам 28858грн 05коп, прострочена заборгованість по відсоткам 880432грн 22коп, пеня 803477грн 07коп, стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь держави судовий збір по 3 045грн з кожного.

Ухвалою від 03.02.2020р Жовтневого районного суду м. Маріуполя замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області №263/9084/15-ц від 13.04.2016 року з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент», юридична адреса: 03035, м. Київ, Солом`янська площа, 2, оф.701, код ЄДРПОУ 39114866.

Згідно загальнодоступних даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, за № 51688862 на виконанні з 18.07.2016р. перебуває виконавче провадження зі сторонами ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент», яке зупинено.

10.12.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айквітас» укладено договір № 10/12-21/1ДВ про відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_3 (а.с.8-13) та договір про відступлення права вимоги іпотекодержателя на іпотечне майно будинок, загальною площею 437,4кв.м.,за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, загальною площею 0,1000га, кадастровий номер 1412300000:01:001:0129, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюк Л.В. за р№ 1844 (а.с.14-17).

Того ж дня між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айквітас» та заявником у цій справі, ОСОБА_1 укладено договір № 10/12-21/2 ДВ про відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_3 (а.с.18-23) та договір про відступлення права вимоги іпотекодержателя на це ж іпотечне майно, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюк Л.В. за р№ 1844 (а.с.24-26).

На підставі викладеного заявниця ОСОБА_1 просить про заміну сторони у справі ЄУН № 163/9084/15-ц з ТОВ «Есаймент» на неї; заміну стягувача з ТОВ «Есаймент» на неї; затвердити укладання мирової угоди між нею та поручителем ОСОБА_2 , визнати її відмову від примусового виконання рішення по справі № 163/9084/15-ц в частині солідарної відповідальності поручителя ОСОБА_2 по зобов`язанням ОСОБА_3 за кредитним договором № MKLVF1.25.003 від 30.03.2012р.

Суд вважає, що заява в частині заміни сторони позивача по справі не обґрунтована та не підлягає задоволенню, оскільки справа розглянута з ухваленням рішення, яке набрало законної сили.

Заявник звернувся до суду із заявою про заміну сторони позивача у справі на стадії виконання судового рішення, а тому є стороною виконавчого провадження, а не позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до ч. 5ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язнні (крім випадків, передбачених ст..515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Вступаючи у процес, правонаступник має довести своє право на правонаступництво прав та обов`язків конкретного суб`єкта цивільних процесуальних правовідносин.

Зазначені обставини є істотними для висновку про настання чи не настання юридичного факту переходу прав вимоги від первісного кредитора до наступного кредитора.

Отже, правонаступником доведено право на наступництво прав та обов`язків конкретного суб`єкта цивільних процесуальних правовідносин, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що заява в цій частині обґрунтована і підлягає задоволенню.

Стосовно вимог про затвердження укладання мирової угоди між заявником та поручителем ОСОБА_2 , а також визнання відмови заявника від примусового виконання рішення по справі № 163/9084/15-ц в частині солідарної відповідальності поручителя ОСОБА_2 по зобов`язанням ОСОБА_3 за кредитним договором № MKLVF1.25.003 від 30.03.2012р. слід зазначити наступне.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити певні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови мирової угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Системний аналіз зазначеної норми дозволяє дійти висновку, що укладення мирової угоди є правом сторін, яким вони можуть скористатися у будь-який момент судового розгляду, тобто після відкриття провадження у справі судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції та до ухвалення судового рішення за результатами такого розгляду.

Після ухвалення судового рішення судовий процес припиняється. Разом з тим, процес захисту прав продовжується у формі виконання судового рішення, яке може відбуватися у добровільному чи примусовому порядку (виконавче провадження).

При цьому добровільний порядок, на відміну від примусового, на законодавчому рівні не регулюється.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Порядок укладення та затвердження мирової угоди під час виконавчого провадження врегульований в статті 434 ЦПК України. Так, в частині першій вказаної норми закріплено, що мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Зі змісту частини першої статті 434 ЦПК України вбачається, що на законодавчому рівні встановлений імперативний припис щодо часу, коли може бути укладена мирова угода після ухвалення судового рішення, тобто закінчення судового процесу, та кола суб`єктів, які уповноважені звернутися до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, яке розширеному тлумаченню не підлягають.

Так, на відміну від раніше чинної частини першої статті 372 ЦПК України 2004 року, викладеної в новій редакції відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, яка дозволяла укладення мирової угоди як до відкриття виконавчого провадження, так і під час виконавчого провадження, частина перша статті 434 ЦПК України встановлює, що зазначене право може бути реалізовано лише в процесі примусового виконання судового рішення, тобто за наявності відкритого виконавчого провадження.

Суб`єктами, які уповноважені звертатися до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, є державний або приватний виконавець, на виконанні в яких знаходиться відповідне виконавче провадження.

У зв`язку з наведеним, у разі звернення сторін безпосередньо до суду з письмовою заявою про укладення мирової угоди під час виконання судового рішення, суд має виходити з того, що заява підписана особами, які не мають права її підписувати, тому на підставі п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або посадовою особою, посадове становище якої не вказано (позиція Верховного суду постанові від 30.09.2020р. у справі 753/16296/14-ц) .

Відтак в цій частині заяву слід повернути.

Керуючись ст.ст. 434, 451 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у справі, виконавчому провадженні, затвердження укладання мирової угоди, визнання відмови від примусового виконання рішення задовольнити частково.

Замінити стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа по справі 263/9084/15-ц, виданого Жовтневим районним судом м. Маріуполя, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент», ЄДРПОУ 39114866, на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

У задоволеннізаяви ОСОБА_1 в частинізаміни сторониу справі відмовити,а вчастині затвердження укладання мирової угоди та визнання її відмову від примусового виконання рішення - повернути.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду впродовж 15 днів.

Суддя: Д.О. Покопцева