Постанова

від 25.10.2007 по справі 13/404-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

25 жовтня 2007 р.                                                                                  

№ 13/404-06 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

головуючого     

Остапенка М.І.

суддів :

Борденюк Є.М. Харченка В.М.

розглянувши касаційну скаргу 

ПП ОСОБА_1

на рішення  та постанову

Господарського суду Вінницької

області від 10.10.2006 року Житомирського апеляційного господарського суду

від 25.07.2007 року

у справі за позовом

Калинівського сільського

споживчого товариства м. Калинівка, Вінницька область

до

ПП ОСОБА_1

про

визнання договору неукладеним та

виселення

В С Т А Н О В И В:

у червні 2006 року, Калинівське

споживче товариство звернулось до господарського суду Вінницької області з

позовом про виселення приватного підприємця ОСОБА_1з приміщення магазину № 35,

розташованого у с.Байківка, Калинівського району, Вінницької області,

посилаючись на неправомірність користування майном по закінченні строку дії

договору оренди від 01.01.2003 року, який на новий строк не поновлювався.

Рішенням господарського суду

Вінницької області від 10.10.2006 року позовні вимоги про виселення відповідача

задоволено.

Провадження у справі щодо вимог про

визнання договору оренди від 01.01.2003 року не поновленим на новий строк

припинено, за відмови позивача від позову.

За наслідками перегляду справи в

апеляційному порядку, постановою Житомирського апеляційного господарського

суду  від 25.07.2007 року, апеляційна

скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення господарського суду

першої інстанції  - без змін.

Постановлені судами рішення

оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду

України  від 15.10.2007 року порушено

касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він

посилається на неправильну правову оцінку судами обставин справи, помилковість

висновків щодо відсутності у нього права на спірне майно і просить рішення

господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського

суду скасувати, постановивши нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача,

пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та

обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що

касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду

першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду - у частині виселення

відповідача - скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд, з

огляду на наступне.

Постановляючи про виселення

відповідача, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський

суд виходили з того, що договір оренди від 01.01.2003 року (у редакції

позивача) припинив свою дію, а наявність договору оренди цього ж майна на

період до 2008 року не звільняє відповідача від 

доказування наявності згоди на це зі сторони орендодавця.

Проте, погодитись з наведеними

мотивами задоволення позову не можна.

Відповідно до ст.29 ЦК України (у

редакції від 18.07.1963 року, чинній на час укладення договору оренди від

01.01.2003р.), юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні

обов'язки через свої органи, що діють у межах 

прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

Наведене у цій нормі формулювання

означає, що дії органів юридичної особи є діями самої юридичної особи.

Із наявних у справі матеріалів

вбачається, що договір від 01.01.2003 року, зі строком оренди до 31.12.2008

року, підписано головою правління 

споживчого товариства і доказів зворотного у судових рішеннях не

наведено, підписання договору оренди від 01.01.2003 року, зі строком оренди до

31.12.2003 року, цією особою не визнається.

Договір від 01.01.2003 року зі

строком оренди до 2008 року недійсним не визнано, доказів, які б ставили під

сумнів дійсність прав і обов'язків сторін за цим договором, у судових рішеннях

не наведено, а тому,  висновок суду

першої інстанції та апеляційного господарського суду щодо відсутності у

відповідача права на оренду спірного майна не можна визнати таким, що

грунтується на матеріалах справи та відповідає дійсності, а постановлені у

справі рішення  - законними і

обгрунтованими.

При новому розгляді справи суду

необхідно повно і всебічно з'ясувати права та обов'язки сторін, дати їм належну

правову оцінку, і, в залежності від встановленого, постановити законне й

обґрунтоване рішення.                                 

Враховуючи наведене, керуючись ст.

ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд

України, -

   П О С Т А Н О В

И В:

Касаційну скаргу задовольнити

частково.

Рішення господарського суду

Вінницької області від 10.10.2006 року та постанову Житомирського апеляційного

господарського суду від 25.07.2007 року, в частині виселення відповідача,

скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий                                                                         

М.І. Остапенко

Судді                                                                                     Є.М.

Борденюк

В.М. Харченко