Постанова

від 09.12.2008 по справі 13/404-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський,

3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "09" грудня 2008 р.                                                         

Справа №  НОМЕР_1

Житомирський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

головуючого  

судді                                                  

суддів:                                                                       

при секретарі                                                 

            , Кузнєцовій Г.В.,

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом:

ОСОБА_1- голова правління (брав участь в

судовому засіданні 09.10.2008 р.),

від відповідача за первісним позовом:

ОСОБА_2, довіреність від 29.09.2006 р.,

ОСОБА_3, довіреність від 23.01.2007 р., 

в судовому засіданні 09.12.2008 р. брала

участь в порядку ст.30 ГПК України 

ОСОБА_4,  

розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_1    

на рішення господарського суду Вінницької

області

від "04" грудня 2007 р. у справі №

НОМЕР_1 (суддя Білоус В.В.)

за позовом Калинівського сільського

споживчого товариства, м.Калинівка Вінницької області      

до Суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_2, АДРЕСА_1    

про визнання неукладеним договору здачі в

оренду основних засобів від 01.01.2003р.

та виселення

та за зустрічним позовом  Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2,

м. Вінниця

до Калинівського сільського споживчого

товариства, АДРЕСА_1

про визнання недійсним договору здачі в

оренду основних засобів від 01.01.2003 р. з строком дії до 31.12.2003 р.

з перервами в судовому засіданні, оголошеними

згідно ст.77 ГПК України,

з 11.09.2008 р. до 09.10.2008 р., з

09.10.2008 р. до 23.10.2008 р., з 23.10.2008 р. до 13.11.2008 р. та з

13.11.2008 р. до 09.12.2008 р., 

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.12.2007р.

провадження у справі за первісним позовом Калинівського сільського споживчого

товариства до підприємця ОСОБА_2 в частині вимог про визнання неукладеним

договору здачі в оренду основних засобів від 01.01.2003р. між підприємцем

ОСОБА_2 та Калинівським сільським споживчим товариством на новий строк 2006р. -

припинено;

- позов Калинівського сільського споживчого товариства до підприємця

ОСОБА_2 про виселення із займаного приміщення магазину НОМЕР_2 в АДРЕСА_2

задоволено; судові витрати на держмито, інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу в загальній сумі 203,00 грн. за первісним позовом  покладено на підприємця ОСОБА_2;

- виселено підприємця ОСОБА_2 з приміщення магазину НОМЕР_2, що

знаходиться в АДРЕСА_2;

- стягнуто з підприємця ОСОБА_2 на користь Калинівського

сільського споживчого товариства 203,00 грн. для відшкодування витрат на

держмито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним

позовом.

- провадження у справі за зустрічним позовом суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Калинівського сільського споживчого

товариства про визнання недійсним укладеного між Калинівським сільським споживчим

товариством та підприємцем ОСОБА_2 договору здачі в оренду основних засобів від

01.01.2003 р., з строком дії до 31.12.2003 р. - припинено. Судові витрати на

держмито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в загальній

сумі 203 грн. за зустрічним позовом покладено на суб'єкта підприємницької

діяльності  ОСОБА_2.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, СПД ОСОБА_2 звернувся до

апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить

скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові

Калинівського ССТ та задоволення зустрічного позову СПД ОСОБА_2

При цьому, підприємець посилається на невідповідність висновків,

викладених у рішенні, обставинам справи, неправильне застосування судом норм

матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зокрема, як зазначає скаржник, не відповідає  обставинам справи висновок суду про те, що

сторони не погодили істотні умови договору оренди, оскільки та обставина, що в

договорі від 01.01.2003 р. відсутня вказівка на найменування, місцезнаходження

та розмір площі орендованого приміщення не свідчить про те, що не було

досягнуто згоди між сторонами договору стосовно цих умов.

Як стверджує скаржник, погодження сторони усіх істотних умов

договору оренди: предмету оренди - І поверх магазину НОМЕР_2 в с.Байківка;

орендна плата - 250 грн. щомісячно; строк - до 31.12.2008 р., підтверджується

матеріалами справи, а саме: квитанціями про сплату орендної плати, прийнятими

Калинівським ССТ, за 2003, 2004,2005,2006,2007 роки, в яких зазначено

місцезнаходження орендованого майна (с.Байківка, магазин); письмовими

повідомленнями Калинівського ССТ, в яких вказано, що СПД ОСОБА_2 орендує

приміщення першого поверху магазину НОМЕР_2 с.Байківка; листом Калинівської

райспоживспілки від 25.10.2004 р.№59/02; претензіями Калинівського ССТ від

25.08.2005 р. №28, від 01.02.2006 р. №10 та від 06.02.2006 р. №б/н.

Крім того, на думку підприємця, судом першої інстанції

безпідставно не взято до уваги постанову про відмову в порушенні кримінальної

справи від 20.06.2006 р., з якої вбачається, що між Калинівським сільським

споживчим товариством та ОСОБА_2 укладено лише договір здачі в оренду основних

засобів від 01.01.2003 р. з строком його дії до 31.12.2008 р.

Також, як вважає скаржник, судом не прийнято до уваги пояснення

ОСОБА_4 - керівника Калинівського ССТ на час укладення договору здачі в оренду

основних засобів від 01.01.2003 р., надані в порядку ст.30 ГПК України в

засіданні Житомирського апеляційного господарського суду від 25.07.2007 р. щодо

обставин укладення вказаного договору.

Стверджує, що порушено місцевим господарським судом також вимоги

ст.111-12 ГПК України, оскільки не взято до уваги вказівки суду касаційної

інстанції, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 25.10.2007

р. по даній справі.

В судовому засіданні представники підприємця ОСОБА_2 підтримали

доводи апеляційної скарги в повному обсязі та просять скаргу задовольнити,

вважають рішення господарського суду незаконним, просять в задоволенні позовних

вимог Калинівського сільського споживчого товариства - відмовити, прийнявши

нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог підприємця ОСОБА_2 в

повному обсязі.

Позивач за первісним позовом - Калинівське  сільське 

споживче товариство виклало свої заперечення проти доводів скаржника у

письмовому відзиві на апеляційну скаргу (а.с.20-21, т.2).

Представник позивача в засіданні суду 09.10.2008 р. та в

попередніх засіданнях заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі,

рішення господарського суду Вінницької області вважає законним та

обґрунтованим, просить залишити його без змін, а  апеляційну скаргу - без задоволення. При

цьому, посилається на те, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо

істотних умов договору, а саме: в договорі не вказано яке майно передається в

оренду, з яких приміщень, на якому поверсі, якою площею, за якою адресою

знаходиться майно, акт про передачу - приймання майна в оренду не укладався,

саме з цих підстав договір здачі в оренду основних засобів від 01.01.2003р.

слід вважати неукладеним.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши доводи

апеляційної скарги та матеріали справи, перевіривши в повному обсязі законність

та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія дійшла висновку,

що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

31.07.2006р. Калинівське сільське споживче товариство звернулось

до господарського суду Вінницької області з позовною заявою до підприємця

ОСОБА_2 про визнання неукладеним договору здачі в оренду основних засобів від

01.01.2003 р. між СПД ОСОБА_2 та Калинівським сільським споживчим товариством

на новий строк 2006 року, а також про виселення підприємця ОСОБА_2 із займаного

приміщення магазину НОМЕР_2 в селі Байківка Калинівського району.

Слід зазначити, що матеріали справи містять два примірники

(оригінали кожної із сторін) договору здачі в оренду основних засобів від

01.01.2003р. (т.1, а.с.184-185, 187-188), при чому, дані примірники договору

містять суттєві розбіжності стосовно його умов, головна з яких - вказаний в

пункті 6.1. договору строк дії договору.

Так, в примірнику позивача зазначено, що даний договір діє до 31

грудня 2003 року, в примірнику відповідача за первісним позовом строку дії

договору визначений в п'ять років, до 31 грудня 2008 р.

10.10.2006 р. первісним позивачем було подано клопотання про

відмову від позовної вимоги щодо визнання неукладення договору здачі в оренду

основних засобів від 01.01.2003 р., яке було прийнято судом першої інстанції

(а.с.58, т.1). 

За результатами розгляду справи №НОМЕР_1, 10 жовтня 2006 року

господарським судом Вінницької області було прийнято рішення, яким позов

Калинівського сільського споживчого товариства було задоволено частково, а

саме, вирішено виселити підприємця ОСОБА_2 із приміщення магазину НОМЕР_2 в

с.Байківка та стягнути з підприємця на користь позивача судові витрати;

провадження у справі в частині визнання неукладеним договору здачі в оренду

основних засобів від 01.01.2003р. на новий строк, припинено на підставі п.4

ст.80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від

25.07.2007 р. вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін

(а.с.116-117, т.1).

Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від

25.10.2007 р. у справі №НОМЕР_1 рішення суду першої інстанції та постанову

апеляційного господарського суду в частині виселення відповідача скасовано, а

справу передано на новий судовий розгляд (а.с.165-167, т.1).

Під час нового розгляду справи, 29.11.2007 р. СПД ОСОБА_2 подано

до суду зустрічну позовну заяву до Калинівського сільського споживчого

товариства, в якій підприємець просив визнати недійсним укладений між

Калинівським сільським споживчим товариством та підприємцем ОСОБА_2 договір

здачі в оренду основних засобів від 01.01.2003 р. з строком його дії до

31.12.2003 р. (а.с.171-172, т.1).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.12.2007р. у

справі №НОМЕР_1 провадження у справі за первісним позовом в частині вимог про

визнання неукладеним договору здачі в оренду основних засобів  від 01.01.2003 р. між сторонами у справі на

новий строк припинено; позов Калинівського сільського споживчого товариства до

підприємця ОСОБА_2 про виселення із займаного приміщення магазину НОМЕР_2 в

с.Байківка задоволено; провадження у справі за зустрічним позовом СПД ОСОБА_2

до Калинівського сільського споживчого товариства про визнання недійсним

укладеного між Калинівським сільським споживчим товариством та підприємцем

ОСОБА_2 договору здачі в оренду основних засобів від 01.01.2003 р., з строком

дії до 31.12.2003 р. - припинено.

Судова колегія вважає правомірним висновок місцевого

господарського суду щодо задоволення первісного позову в частині виселення

підприємця ОСОБА_2 із займаного приміщення магазину НОМЕР_2 в с.Байківка,

беручи до уваги наступне.

Відповідно до ст.29 Цивільного кодексу УРСР (чинного на час

укладення договору оренди від 01.01.2003 р.), юридична особа набуває цивільних

прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах  прав, наданих їм за законом або статутом

(положенням).

Тобто, дії органів юридичної особи є діями самої юридичної особи.

Як свідчать матеріали справи, договір від 01.01.2003 року, зі

строком оренди до 31.12.2008 року, підписано головою правління споживчого товариства

ОСОБА_4, підписання договору оренди від 01.01.2003 року, зі строком оренди до

31.12.2003 року, цією особою не визнається.

На неодноразові вимоги апеляційного господарського суду позивач за

первісним позовом не надав письмових пояснень з приводу того, хто підписував

від імені Калинівського ССТ договір оренди зі строком дії до 31.12.2003 р.

Слід зазначити, що встановити достовірність або недостовірність

підпису уповноваженої особи на вказаному договорі можливо шляхом призначення

почеркознавчої експертизи (за умови, що ця особа свій підпис на цьому документі

заперечує).

Статтею 41 ГПК України визначено, що для роз"яснення питань,

що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань,

господарський суд призначає судову експертизу.

Однак, колегія суддів вважає недоцільним призначення у даному

випадку почеркознавчої експертизи, зважаючи на таке:

- зі змісту постанови про відмову в порушенні кримінальної справи,

винесеної 20.06.2006р. оперуповноваженим ВДСБЕЗ Калинівського РВ УМВС України

лейтенантом міліції ОСОБА_5 вбачається, що в порядку перевірки звернення голови

правління Калинівського ССТ ОСОБА_1 щодо порушення кримінальної справи у

відношенні підприємця ОСОБА_2 за ознаками злочину, відповідальність за який

передбачено ст.358 КК України, була опитана колишня голова правління ССТ

ОСОБА_4 Остання надала пояснення, що договір оренди від 01.01.2003 р., між

Калинівським ССТ та підприємцем ОСОБА_2 нею не укладався та не підписувався.

Аналогічні пояснення надані ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного

господарського суду. Договір оренди основних засобів від 01.01.2003 р. строком

на п"ять років укладався сторонами і підписувався саме нею від імені

Калинівського ССТ, причому виправлення строку дії договору зроблено саме ОСОБА_4

Наведена вище постанова також свідчить, що опитаному при перевірці головному

бухгалтеру Калинівського ССТ ОСОБА_6 також невідомо, кому належить підпис на

договорі зі строком дії один рік; 

- заявою від 04.12.2007 р. (а.с.196, т.1) голова правління ССТ

підтвердив, що договір підписано не ОСОБА_4, зазначивши, при цьому, що ним

схвалено договір оренди від 01.01.2003 р. зі строком дії на 1 рік.

За таких обставин, та враховуючи, що зі сторони підприємця ОСОБА_2

договори підписано особою, яка не мала повноважень на їх підпис та не була

представником останнього, призначення експертизи щодо встановлення

належності  підпису на договорі оренди

від 01.01.2003 р. зі строком дії в один рік саме         ОСОБА_4 (яка це заперечує) лише

призведе до затягування судового процесу, а відповідь експертизи щодо вказаного

питання не забезпечить, водночас, об"єктивного, всебічного та повного

розгляду справи та не сприятиме правильному вирішенню господарського спору у

даній справі.

Слід зазначити, що викладені в апеляційній скарзі доводи щодо

погодження сторонами усіх істотних умов договору оренди підтверджуються

матеріалами справи.

Так, зі змісту наявних у матеріалах справи листів, якими протягом

2004-2006 року обмінювались сторони, вбачається, що обидві сторони

усвідомлювали, яке майно передано за договором оренди від 01.01.2003 р.

Погодження сторонами усіх істотних умов договору оренди: предмету

оренди - І поверх магазину НОМЕР_2 в с.Байківка; орендна плата - 250 грн.

щомісячно; строк - до 31.12.2008 р., підтверджується матеріалами справи, а

саме: квитанціями про сплату орендної плати, прийнятими Калинівським ССТ, за

2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роки, в яких зазначено місцезнаходження

орендованого майна (с.Байківка, магазин); письмовими повідомленнями

Калинівського ССТ, в яких вказано, що СПД ОСОБА_2 орендує приміщення першого

поверху магазину НОМЕР_2 с.Байківка; листом Калинівської райспоживспілки від

25.10.2004р. №59/02; претензіями Калинівського ССТ від 25.08.2005 р. №28, від

01.02.2006 р. №10  та від 06.02.2006 р.

№б/н.

Таким чином спростовується висновок суду першої інстанції,

викладений в оскаржуваному рішенні,  що

сторони не дійшли згоди з істотних умов договору оренди, а тому договори від

01.01.2003 р. є неукладеними.

Разом з тим, судовою колегією апеляційного господарського суду

встановлено наявність підстав для визнання договорів оренди від 01.01.2003 р.

як зі строком дії до 31.12.2003 р., так і зі строком дії до - 31.12.2008 р.

недійсними.

Так, як вбачається з пояснень представника відповідача ОСОБА_2,

вказані договори оренди від 01.01.2003 р. підписані нею особисто, замість СПД

ОСОБА_2 Вважає, що правомірно підписувала дані договори від імені підприємця,

оскільки є його матір"ю і колишнім працівником Калинівського ССТ. При

цьому, вказала, що довіреності на право підпису спірних договорів оренди вона в

неї немає.

ОСОБА_4, надаючи пояснення в судовому засіданні також підтвердила

факт підписання договору оренди від 01.01.2003 р. зі строком дії на п"ять

років від імені підприємця ОСОБА_2 його матір"ю, яку вона знає особисто.

Зазначила, що повноваження останньої на підписання договору не перевіряла.

Згідно з пунктом 9 Роз"яснень Президії Вищого господарського

суду України від 12.03.1999 р. №02-5/111 (із змінами та доповненнями) "Про

деякі питання практики вирішення спорів, пов"язаних з визнанням угод

недійсними" (надалі - Роз"яснення), письмова угода укладається шляхом

складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою,

від імені якого вона укладена, або іншою особою, яка діє в силу повноважень,

заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні

вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких,

зокрема, зазначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний

обсяг цивільної дієздатності.

Аналогічне правове регулювання містилось і у Цивільному кодексі

УРСР в редакції 18.07.1963 року.

Так, відповідно до п.10 названого вище Роз"яснення,

відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися

господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення

спірної угоди.

У відповідності до того ж п.9 Роз"яснення, підписання особою

(органом юридичної особи - угоди без відповідних повноважень, а також з

порушенням наданих їй повноважень може згідно зі ст.48 Цивільного кодексу

(УРСР, 1963 р.) бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої,

що не відповідає вимогам закону.

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею

48 Цивільного кодексу УРСР, за якою недійсною визнається угода, що не

відповідає вимогам закону. Приписи вказаної статті повинні застосовуватись в

усіх випадках при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами та

організаціями дій, направлених на встановлення, зміну та припинення цивільних

прав та обов"язків та невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо

для них не передбачені спеціальні правила визнання угод недійсними.

Як уже зазначалось, законодавством, чинним та момент укладення

договорів оренди від 01.01.2003 р., було встановлено, що письмова угода

укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується

безпосередньо особою, від імені якої вона укладена (ст.44 ЦК УРСР), або іншою

особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі,

довіреності, установчих документах (ст.62 ЦК УРСР).

Згідно ч.1 ст.62 Цивільного кодексу України, угода, укладена

однією особою (представником)  від  імені другої особи  (яку 

представляють)  в  силу 

повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або

адміністративному акті, безпосередньо створює, 

змінює  і  припиняє 

цивільні  права  і обов'язки особи, яку представляють.

Представництво, у розумінні наведеної норми закону, це особливе

цивільне правовідношення, в силу якого одна особа (представник), діючи в межах

встановлених для нього або наданих йому повноважень, набуває або здійснює від

імені іншої особи (яку представляють) та в її інтересах права та обов"язки

шляхом вчинення тих чи інших дій. Юридичними фактами, з якими закон пов"язує

виникнення правовідносин по представництву, можуть бути обставини,

безпосередньо передбачені законом (наприклад, батьки зобов"язані

представляти інтереси своїх неповнолітніх дітей).

Відповідно до ст.64 ЦК УРСР довіреністю визнається письмове

уповноваження яке видається однією особою іншій особі для представництва перед

третіми особами.

З відносинами по представництву, що виникають між особою, яку

представляють та представником, тісно пов"язані (але не співпадають)

правовідносини, що виникають із угод, вчинених представником з третіми особами.

Ці правовідносини (купівлі-продажу, оренди), хоча і виникають з угод,

вчинених  представником, однак

складаються безпосередньо між особо, яку представляють та третіми особами.

Таким чином, угода, вчинена представником, створює, змінює та припиняє права та

обов"язки безпосередньо для особи, яку представляють.

Проте, у даному випадку, особа, яка підписала договори оренди від

01.01.2003р. за підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_2 не була його представником ні по

закону (як матір неповнолітньої дитини, оскільки зареєстрований як суб"єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 не був неповнолітньою

дитиною), ні на підставі довіреності (оскільки остання підприємцем не

видавалась, що підтверджується наданими поясненнями).

А тому, повноваження на підписання спірних договорів оренди

основних засобів у ОСОБА_2 були відсутні.

За змістом статей 62,63 Цивільного кодексу Української РСР  1963 року, що діяв на момент виникнення

спірних відносин, угода укладена однією особою від імені другої особи без

належних повноважень або з перевищенням повноважень, не може створювати,

змінювати і припиняти цивільні права та обов"язки особи, яку

представляють, оскільки не відповідає вимогам закону.

При цьому, судовою колегією приймаються до уваги положення ч.1 та

ч.2 ст.101 ГПК України, за якими у процесі перегляду справи апеляційний

господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно

розглядає справу; апеляційний господарський суд не  зв'язаний доводами апеляційної скарги  (подання) 

і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого

господарського суду у повному обсязі.

Згідно ч.2 ст.99 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується

правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу

України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним

повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який

суперечить законодавству.

З урахуванням наведеного та користуючись наданими господарському

суду апеляційної інстанції повноваженнями, судова колегія вважає, що договори

оренди основних засобів від 01.01.2003 р. як зі строком дії один рік, так і зі

строком дії п"ять років, слід визнати недійсними, усунувши тим самим

допущену місцевим господарським судом помилку щодо неповного з"ясування

обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права. У

зв"язку з чим, доповнити резолютивну частину оскаржуваного рішення

відповідним висновком.

Оскільки, як було встановлено судовою колегією, договори здачі в

оренду основних засобів від 01.01.2003 р. підлягають визнанню недійсними, то у

підприємця ОСОБА_2 відсутні правові підстави користуватися належними позивачу

за первісним позовом приміщенням магазину НОМЕР_2 в с.Байківка, Калинівського

району, Вінницької області, про користування яким підприємцем свідчать

матеріали справи, зокрема, листи останнього від 23.02.2006р. (а.с.36, т.1), від

15.09.2005 р. (а.с.37, т.1), та не заперечується сторонами.

У відповідності до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна

має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та

розпорядження своїм майном.

Згідно п.3 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів

захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує

право.

Той факт, що Калинівське сільське споживче товариство є власником

спірного приміщення підтверджується зведеним актом в інвентаризаційній справі

№93 (а.с.132, т.1).

А тому заявлені первісним позивачем вимоги щодо виселення

підприємця ОСОБА_2 із займаного ним приміщення магазину НОМЕР_2 в с.Байківка

Калинівського району - є обґрунтованими, а тому правомірно задоволені місцевим

господарським судом. Рішення господарського суду в цій частині має бути

залишене  без змін, як і в частині

припинення провадження у первісному позові щодо визнання договору оренди

неукладеним в зв"язку з відмовою позивача від позову (а.с.58, т.1) за п.4

ст.80 ГПК України.

Стосовно зустрічного позову СПД ОСОБА_2 до Калинівського

сільського споживчого товариства, м.Калинівка Вінницької області про визнання

недійсним договору здачі в оренду основних засобів від 01.01.2003р. з строком

дії до 31.12.2003 р. слід зазначити, що він не підлягає задоволенню, оскільки,

з урахуванням вищевикладеного, вказаний договір визнаний недійсним з інших

мотивів, ніж зазначені підприємцем в обґрунтування зустрічної вимоги.

А тому, рішення місцевого господарського суду в частині припинення

провадження у справі за зустрічним позовом на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України

за відсутністю предмету спору слід скасувати, прийнявши в цій частині нове

рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог. 

Щодо інших доводів апеляційної скарги, зокрема, про те, що

постановою Вищого господарського суду України у даній справі від 25.10.2007р.

встановлено факт дійсності  і укладення

договору оренди зі строком дії до 31.12.2008р. і що вказівки суду касаційної інстанції

обов'язкові для суду першої інстанції при новому судовому розгляді справи, то

такі доводи спростовуються, по-перше, вищенаведеними висновками апеляційного

господарського суду, по-друге, змістом самої постанови ВГСУ від 25.10.2007 р.,

оскільки  відсутні висновки про дійсність

і укладення між сторонами договору оренди зі строком дії до 31.12.2008 р., як і

відсутні вказівки з цього приводу суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним та

матеріалами справи, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового

акту, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Водночас, рішення господарського суду Вінницької області від 04

грудня 2007 р. у справі №НОМЕР_1 щодо первісного позову слід змінити,

доповнивши резолютивну частину рішення висновком про визнання недійсними

договорів здачі в оренду основних засобів від 01.01.2003 р., укладених між

сторонами, а також скасувати у частині припинення провадження у справі щодо

зустрічного позову СПД ОСОБА_2 з прийняттям нового рішення у  цій частині про відмову у позові.

  Керуючись п.1 ст.83,

ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні апеляційної скарги Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_1  відмовити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 04 грудня

2007 р. у справі №НОМЕР_1 змінити щодо вирішення первісного позову, доповнивши

резолютивну частину рішення висновком про визнання недійсними договорів здачі в

оренду основних засобів від 01.01.2003 р., укладених між сторонами, та

скасувати у частині припинення провадження у справі щодо зустрічного позову СПД

ОСОБА_2 з прийняттям нового рішення у 

цій частині про відмову у позові.

Пункт 1 резолютивної частини рішення господарського суду Вінницької

області від 04 грудня 2007 р. у справі №НОМЕР_1 

доповнити абзацами такого змісту:

" Визнати недійсним договір здачі в оренду основних засобів

від 01.01.2003 р., укладений між Калинівським сільським споживчим товариством,

АДРЕСА_1 та підприємцем  ОСОБА_2,

АДРЕСА_1 зі строком дії до 31.12.2003 р.

Визнати недійсним договір здачі в оренду основних засобів від

01.01.2003 р., укладений між Калинівським сільським споживчим товариством,

АДРЕСА_1 та підприємцем  ОСОБА_2,

АДРЕСА_1 зі строком дії до 31.12.2008 р."

Пункт 5 резолютивної частини рішення викласти в наступній

редакції:

"5. У позові Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2,

м.Вінниця до Калинівського сільського споживчого товариства, АДРЕСА_1 про

визнання недійсним договору здачі в оренду основних засобів від 01.01.2003р. з

строком дії до 31.12.2003 р. - відмовити."

В решті рішення залишити без змін.

3. Справу №НОМЕР_1 повернути до господарського суду Вінницької

області.

 Головуючий - суддя:                                               

 судді:

 віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

4 - в наряд