Ухвала

від 23.12.2022 по справі 2-33/11

ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 2-33/11

Провадження № 4-с/670/2/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2022 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Мамаєва В.А.

за участю секретаря судового засідання Кушнір О.В.

представника скаржника Соловей О.В.

представника відділу ДВС Почко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Віньковецького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

В С Т А Н О В И В:

02.12.2022 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Віньковецького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, мотивуючи її наступним.

14.03.2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Віньковецького районного управління юстиції Почко В. було винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження по примусовому виконанні виконавчого листа № 2-33/11 виданого 19.04.2011 року Віньковецьким районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПУАТ «Фідобанк» 417810 грн. 23.04. 2014 року було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 30.05.2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу. Після повторного пред`явлення виконавчого листа, 30.03.2016 року державний виконавець винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. 10.11.2022 року скаржник звернувся до Віньковецького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про скасування арешту, проте листом відділу державної виконавчої служби від 15.11.2022 року № 14.2-32/ відмовлено. Стягувач у виконавчому провадженні ПАТ Фідобанк з 19 липня 2016 року перебуває у стані припинення. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, задля виконання якого накладено арешт, закінчився і він не може бути пред`явленим до виконання. Наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Дана позиція узгоджується із правовими висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19), від 12 жовтня 2022 року у справі № 203/3435/21 (провадження № 61-5467св22). Стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України гарантують непорушність права власності. Враховуючи те, що виконавчий лист № 2-33/11 від 19.04.2011 року Віньковецького районного суду, на виконання якого накладений арешт на майно боржника, не може бути звернений до виконання, наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника та відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, бездіяльність виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна заявника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння його майном. ОСОБА_1 , який був боржником у виконавчому провадженні, позбавлений іншого способу захисту свого права на мирне володіння майном, аніж оскарження дій виконавця щодо не зняття арешту із належного йому майна. Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Скаржник на підставі ст. ст. 447, 451 ЦПК України просить суд визнати неправомірною бездіяльність Віньковецького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 та зобов`язати Віньковецький відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у відповідності до ч. 4 ст. 40 закону України «Про виконавче провадження» зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця вказаного відділу від 23.04.2014 року в рамках виконавчого провадження № 42503088.

Ухвалою суду від 05.12.2022 року у справі відкрито провадження.

Ухвалою суду від 23.12.2022 року провадження за скаргою ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною бездіяльності Віньковецького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 закрито.

Представник скаржника ОСОБА_2 23.12.2022 року у судове засідання не з`явився, але подав до суду письмову заяву, у якій просить розгляд справи проводити без його участі та участі ОСОБА_1 , скаргу просить задовольнити.

Представник Віньковецького відділудержавної виконавчоїслужби уХмельницькому районіХмельницької областіЦентрально-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Хмельницький)начальник відділуПочко В.В.у судовезасідання нез`явилася,але надалавідзив наскаргу,у якомупросить відмовитив задоволенніскарги.В обґрунтуваннязазначила,що виконавчіпровадження простягнення з ОСОБА_1 заборгованостіза кредитнимдоговором накористь ПУАТ«ФІДОБАНК» неодноразововідкривались державнимивиконавцями відділута внаслідоквжиття вичерпнихзаходів тавстановлення неможливостіповного фактичноговиконання рішення,державними виконавцямиприймались рішенняпро поверненнявиконавчого документустягувачу напідставі відсутностімайна,на якеможе бутизвернено стягнення.У державноговиконавця намомент завершеннявиконавчого провадженнябули відсутнібудь-якіпідстави длязняття арештуз майна(коштів)боржника (ураховуючинесплачений виконавчийзбір тапідставу поверненнявиконавчого документастягувачу). Оскільки, підставою завершення зазначеного виконавчого провадження є п. 2 ст. 37 закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця відсутній обов`язок щодо скасування заходів примусового виконання рішення. Тобто, для державного виконавця зазначено вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна (коштів) боржника у разі повернення виконавчого документу.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно доч.1ст.447ЦПК Українисторони виконавчогопровадження маютьправо звернутисядо судуіз скаргою,якщо вважають,що рішенням,дією абобездіяльністю державноговиконавця чиіншої посадовоїособи органудержавної виконавчоїслужби абоприватного виконавцяпід часвиконання судовогорішення,ухваленого відповіднодо цьогоКодексу,порушено їхніправа чисвободи.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця відділу ДВС Віньковецького РУЮ про відкриття провадження від 14.03.2014 року № 42503088 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-33/11 виданого 19.04.2011 року райсудом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПУАТ «Фідобанк» заборгованості у розмірі 417810 грн.

23.04.2014 року у виконавчому провадженні № 42503088 державним виконавцем відділу ДВС Віньковецького РУЮ винесена постанова про арешт майна боржника, якою наклала арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 та заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить.

30.05.2014 року державним виконавцем відділу ДВС Віньковецького РУЮ по ВП № 42503088 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, згідно якої прийнято рішення про повернення стягувачу виконавчого листа № 2-33/11 виданого 19.04.2011 року райсудом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПУАТ «Фідобанк» заборгованості у розмірі 417810 грн. Виконавчий документ повернуто стягувачу з підстав п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 закону України «Про виконавче провадження», оскільки проведені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення щодо розшуку належних боржнику майна та доходів виявилися безрезультатними.

Крім того, 30.03.2016 року начальником відділу ДВС Віньковецького РУЮ у ВП № 49555178 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, якою виконавчий лист № 2-33/11 виданий 19.04.2011 року райсудом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПУАТ «Фідобанк» повернуто стягувачу з підстав п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно та доходи, на які можна звернути стягнення.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 29867977 від 28.11.2022 року публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК» ідентифікаційний код юридичної особи 14351016 з 19.07.2016 року перебуває в стані припинення.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження у відповідності дост. 447 ЦПК України,ст. 74 закону України «Про виконавче провадження»мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 47 Закону «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV (надалі Закон №606-ХІV), який був чинним на дату винесення постанов про повернення виконавчого документа, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у раз і якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього

Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону №606-ХІV повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків,

встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону №606-ХІV у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, повернення виконавчого документу стягувачу у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст. 47 Закону №606-ХІV не встановлювало прямого обов`язку у державного виконавця знімати арешт з майна боржника.

Однак суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Зокрема, арешт майна боржника, право на застосування якого надано державним виконавцем, є заходом, який забезпечує збереження майна боржника з метою реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Суд також зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. № 3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію як джерело права.

Відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, який кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю .Ніхто неможе бутипротиправно позбавленийправа власності.Право приватноївласності єнепорушним.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави . Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Згідно ч. 1 ст. 12 закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Стягувач у виконавчому провадженні ПАТ Фідобанк з 19 липня 2016 року перебуває у стані припинення.

Строк пред`явлення виконавчого листа № 2-33/11 від 19.04.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 417810 грн. заборгованості на користь ПУАТ «Фідобанк» до виконання закінчився.

Суд нагадує, що відповідно до ст. ст. 10, 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника є заходом примусового виконання рішення, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на все майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 , від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15, від 13 липня 2022 року №2/0301/806/11.

Таким чином, оскільки виконавчий лист № 2-33/11 від 19.04.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 417810 грн. заборгованості на користь ПУАТ «Фідобанк», на виконання якого накладений арешт на майно боржника, не може бути звернений до виконання, та наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння його майном, передбачене статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, статті 321 ЦК України, а отже, скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст. 17 Закону України «про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 321 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 56, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 10, 247, 258-260, 447, 451 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати Віньковецький відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений державним виконавця вказаного відділу постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.04.2014 року у виконавчому провадженні № 42503088.

Стягувач: ПУАТ «Фідобанк», ідентифікаційний код 14351016, місцезнаходження юридичної особи: 01601, м. Київ вул. Велика Васильківська, 10.

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Ухваламоже бутиоскаржена доХмельницького апеляційногосуду шляхомподання апеляційноїскарги протягомп`ятнадцятиднів здня їїпроголошення.

Суддя В.А.Мамаєв