Рішення

від 26.12.2022 по справі 345/2949/22

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/2949/22

Провадження № 2/345/989/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.12.2022 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого-судді Онушканича В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання позовну заяву ОСОБА_1 до відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача начальник відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради Топоров Анатолій Вікторович, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вищенаведеним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що 12.12.2019 року начальник відділу ДАБК Калуської міської ради виніс постанову за №10/02-26 по справі за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Даною постановою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 4 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладений штраф у сумі 63060,00 грн.

Позивач зазначає, що дану постанову відповідач невідкладно передав на виконання до Калуського міськрайонного ВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). 03.01.2020 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження про стягнення із ОСОБА_1 на користь держави коштів у сумі 63060,00 грн. та виконавчого збору у сумі 6306,00 грн. Постановою державного виконавця від 04.02.2020 року звернено стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника. Дана постанова була передана до Калуського управління ПФУ для проведення стягнення з пенсії, яке відразу розпочалося.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року позов ОСОБА_1 про визнання дій та рішень Калуського ДАБІ протиправними задоволено, визнано протиправними дії відділу ДАБК Калуської міської ради щодо складання акта про недопущення посадових осіб на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 15.11.2019 року, протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.11.2019 року. Визнано протиправним та скасовано припис відділу ДАБК Калуської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.11.2019 року. Визнано протиправною та скасовано постанову № 10/02-26 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019, прийняту начальником Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради Топоровим А.В. Суд прийшов до висновку, що дії представника відповідача щодо складання акта про недопущення посадових осіб на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.11.2019 року є протиправними.

21.05.2021 року виконавче провадження за № 6095776 про стягнення із позивача штрафу у розмірі 63060,00 грн. та 6306,00 грн. виконавчого збору закінчено, припинено чинність арешту майна та скасовані інші заходи примусового виконання рішення, в тому числі вилучені відомості про позивача з Державного реєстру боржників. Отже, під санкціями Калуського ДВС позивач перебував 15 місяців та 17 днів.

Позивач наголошує, що у зв`язку із перебуванням у реєстрі боржників він увесь цей час був позбавлений можливості користуватися своїми цивільними правами, позбавлений можливості продати квартиру або будь-який з транспортних засобів. Арешт рахунків у всіх банках позбавив позивача можливості проводити розрахунки із контрагентами, сплачувати вчасно податки та інші належні платежі, проводити ремонти та будівництво нових об`єктів, закупити корми для худоби, придбати борошно для випікання хліба, заправляти автомобілі. Тобто підприємницька діяльність позивача була повністю паралізована. Перед загрозою накладення значних фінансових санкцій з боку Калуської ОДПІ у зв`язку із несвоєчасною сплатою податків, орендної плати за землю позивач був змушений позичати гроші під відсотки тільки заради того, щоб уникнути штрафів, пені, нарахування інфляційних.

Позивач вказує, що внаслідок протиправних дій відповідача йому була заподіяна значна моральна шкода. Зокрема, в позивача почалися суттєві розлади здоров`я, він був змушений звертатися до профільних спеціалістів, один за одним здавав аналізи, проходив складні та дороговартісні обстеження. Окрім того, тривала боротьба за свої права виснажила позивача та завдала йому душевних страждань, що викликало у нього знервованість, дискомфорт, почуття безперспективності витрачених зусиль і часу, зневіру в законності дій відповідача.

На даний час позивач через постійні головні болі, викликані переживаннями упродовж вищевказаного періоду, неспроможний усвідомлювати та запам`ятовувати будь-яку інформацію. Позивач погано спить ночами, втратив віру у справедливість, відчуває стривоженість та дискомфорт. На даний час позивач змушений докладати величезні зусилля для відновлення нормальних життєвих відносин, неможливість продовження активного життя, викликане хворобливим станом. А саме, будучи головою ГО «Громадянський контроль Івано-Франківщини», через такий стан позивач позбавлений можливості проводити активну громадську роботу, допомагати соціально незахищеним верствам населення та переселенцям. Також позивач просить врахувати, що зважаючи на його поважний вік (73 роки), відновити попередній стан здоров`я буде просто неможливо.

За таких обставин позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань кошти в сумі 63 000,00 грн. заподіяної моральної шкоди.

Представник відповідача подав відзив на позов. Зазначає, що необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

Представник відповідача наголошує, що твердження позивача про те, що дії відділу ДАБК Калуської міської ради визнані протиправними щодо складання акта про недопущення посадових осіб на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 15.11.2019 року є невірним. Тому що в рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року №345/593/20 за позовом ОСОБА_1 позовні вимоги задоволено частково, а саме відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу ДАБК в частині позовних вимог про скасування акта про недопущення посадових осіб на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 15.11.2019 року та протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.11.2019 року.

Посилання позивача на те, що дії відповідача визнані протиправними та скасовано постанову №10/02-26 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019 року, припису відділу ДАБК про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.11.2019 року не можуть бути підставою для відшкодування шкоди на підставі норм ЦК України, оскільки чинним законодавством, а саме нормами КАС України передбачено механізм захисту порушеного права особи, шляхом оскарження неправомірної постанови у встановленому нормами КАС України порядку, яке позивачем було реалізовано.

Сам факт скасування постанови № 10/02-26 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019 року, припису відділу ДАБК про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.11.2019 року не є доказом заподіяння моральної шкоди та підставою для її відшкодування, оскільки судове рішення, яким закрито провадження із вказаних підстав, не встановлює доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності. Тому представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач подав відповідь на відзив. Наголошує, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року неодноразово констатовано протиправність дій відповідача. Вважає, що у позовній заяві він детально обґрунтував, яким чином йому була завдана моральна шкода та надав суду належні докази про її причинний зв`язок з неправомірними діями відповідача. Тому просить позов задоволити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

В силу приписів статей15,16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Судом встановлено, що 15.11.2019 року представники Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради із залученням начальника земельного відділу Калуської міської ради склали акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій. В акті зроблено висновок про те, що позивач не допустив посадових осіб відділу ДАБК до проведення позапланової перевірки.

Також 15.11.2019 року представники відповідача склали припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, згідно якого зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 допустити посадових осіб відділу ДАБК до проведення позапланової перевірки на об`єкт з реконструкції нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , термін виконання 10 робочих днів.

15.11.2019 року представники Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради склали протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно якого зафіксовано порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пункту 1 частини 3 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підпункту 1 пункту 11, абзацу 2 пункту 14 та абзацу 5 пункту 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 23.05.2011 № 553.

02.12.2019 року начальник Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради прийняв постанову № 10/02-26, відповідно до якої фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини 6 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та застосовано до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 63060 грн.

Водночас рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 року, позов ОСОБА_1 до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради щодо складання акта про недопущення посадових осіб на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій та протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.11.2019 року; визнано протиправним та скасовано припис Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.11.2019 року; визнано протиправною та скасовано постанову № 10/02-26 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019, прийняту начальником Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради Топоровим Анатолієм Вікторовичем.

Вказаним рішенням суду встановлено, що дії представника відповідача щодо складання акта про недопущення посадових осіб на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.11.2019 року, є протиправними. Протиправність таких дій полягає в тому, що вони вчинені безпідставно та необґрунтовано, нерозсудливо, оскільки: відсутні встановлені законом підстави для їх вчинення; зафіксовані в таких документах порушення ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності не доведені належним чином; за не врахування всіх обставин щодо фактичного забезпечення права суб`єкта містобудування брати участь в перевірці; не вчинено розумних та доступних, за спірних обставин, процедурних дій в процесі проведення перевірки як щодо суб`єкта, так і об`єкта перевірки. З тих самих підстав протиправним визнано і припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.11.2019 року.

Частиною 4 ст.82ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56 Конституції України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3ст.23ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1174ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Пунктом 3 Постанови ПленумуВСУ «Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди» від31березня 1995року №4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови ПленумуВСУ «Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди» від31березня 1995року №4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

На підтвердження погіршення стану здоров`я в зв`язку із протиправними діями відповідача позивачем додано витяги з медичної карти амбулаторного хворого, листок непрацездатності, який підтверджує факт перебування на амбулаторному лікуванні в період з 30.03.2021 року по 02.04.2021 року, а також результати лабораторних аналізів. Водночас вказані медичні документи не свідчать про причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та погіршенням стану здоров`я позивача. Так, зі змісту записів в медичній карті амбулаторного хворого вбачається, що позивач потребував лікування внаслідок перенесеної закритої черепно-мозкової травми (струс головного мозку серпень 2020 року).

Отже, позивачем не доведено, що погіршення його стану здоров`я обумовлено саме неправомірними діями відповідача.

Також голослівними є покликання позивача, що саме діями відповідача було порушено стан його душевної рівноваги, для відновлення якого йому довелося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, в зв`язку з чим він був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати.

Не доведено позивачем належними доказами і того, що через дії відповідача він був позбавлений можливості користуватися своїми цивільними правами, проводити підприємницьку діяльність чи зазнав будь яких інших матеріальних втрат.

Крім того, суд звертає увагу, що сатисфакція - це форма відшкодування шкоди, заподіяної потерпілій стороні внаслідок правопорушення. Справедлива сатисфакція не завжди має грошовий характер. Часто справедливою сатисфакцією Європейський суд з прав людини вважає саме встановлення факту порушення. Тобто, зважаючи на всі особливості кожної справи, Суд може вирішити, що стосовно певних скарг визнання порушення Конвенції саме по собі є достатньою справедливою сатисфакцією і немає потреби надавати будь-яку грошову компенсацію. Суд також може з міркувань справедливості призначити відшкодування у розмірі, меншому за фактично нанесену шкоду чи фактично понесені витрати, або не призначити відшкодування взагалі. Наостанок, Суд зазвичай бере до уваги місцеві економічні обставини.

За таких обставин суд, відповідно до вимог ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з врахуванням вимог розумності і справедливості, вважає, що сам факт визнання порушеного права позивача є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції. Тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди необхідно відмовити в повному обсязі.

Зважаючи на те, що позивача звільнено від сплати судових витрат, судові витрати у зв`язку зі сплатою судового збору за подання позовної заяви, згідно ст. 141 ЦПК України, належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, ст.ст.33, 510, 526, 530, 610, 625, 901, 903 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України,

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача начальник відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради Топоров Анатолій Вікторович, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій, відмовити.

Судові витрати у зв`язку зі сплатою судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсядо Івано-Франківськогоапеляційного судупротягом тридцятиднів,з дняйого проголошення. Якщов судовомузасіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішенняабо уразірозгляду справибез повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення. Учасниксправи,якому повнерішення судуне буловручене удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 26.12.2022 року.

Суддя