Постанова

від 07.03.2023 по справі 345/2949/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/2949/22

Провадження № 22-ц/4808/384/23

Головуючий у 1 інстанції Онушканич В. В.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Девляшевського В.А.,

суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,

розглянувши упорядку спрощеногопозовного провадженнясправу запозовом ОСОБА_1 до відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача начальник відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради Топоров Анатолій Вікторович про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду, ухвалене головуючим суддею Онушканичем В.В. 26 грудня 2022 року,

в с т а н о в и в:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради (надалі ДАБК Калуської міської ради), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача начальник відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради Топоров Анатолій Вікторович, в якому просив стягнути з відповідача 63000 грн заподіяної моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.12.2019 начальник відділу ДАБК Калуської міської ради виніс постанову за №10/02-26 по справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Даною постановою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 4 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладений штраф у сумі 63060,00 грн.

Позивач вказав,що названупостанову відповідачневідкладно передавна виконаннядо Калуськогоміськрайонного ВДВС.Постановою державноговиконавця від04.02.2020звернено стягненняна заробітнуплату,пенсію таінші доходиборжника. ОСОБА_1 зазначив,що рішеннямІвано-Франківськогоокружного адміністративногосуду від23.06.2020визнано протиправнимидії відділуДАБК Калуськоїміської радищодо складанняакта пронедопущення посадовихосіб наоб`єкти будівництва,підприємства будівельноїгалузі длявиконання покладенихна нихфункцій від15.11.2019,протоколу проправопорушення усфері містобудівноїдіяльності від15.11.2019року,припис відповідачапро усуненняпорушення вимогзаконодавства усфері містобудівноїдіяльності,а такожпостанову №10/02-26про накладенняштрафу заправопорушення усфері містобудівноїдіяльності від02.12.2019.

21.05.2021 виконавче провадження за № 6095776 про стягнення із позивача штрафу у розмірі 63060,00 грн та 6306,00 грн виконавчого збору закінчено, припинено чинність арешту майна та скасовані інші заходи примусового виконання рішення, в тому числі вилучені відомості про позивача з Державного реєстру боржників. Отже, під санкціями Калуського ДВС позивач перебував 15 місяців та 17 днів.

На думку позивача, внаслідок протиправних дій відповідача йому була заподіяна значна моральна шкода. Зокрема, в позивача почалися суттєві розлади здоров`я, він був змушений звертатися до профільних спеціалістів. Окрім того, тривала боротьба за свої права виснажила позивача та завдала йому душевних страждань, що викликало у нього знервованість, дискомфорт, почуття безперспективності витрачених зусиль і часу, зневіру в законності дій відповідача. Враховуючи вказане, просив позовні вимоги задовольнити.

Калуський міськрайонний суд своїм рішенням від 26 грудня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДАБК Калуської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - начальник відділу ДАБК Калуської міської ради про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій, відмовив.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим при неправильному встановленні обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що на момент розгляду справи апеляційним судом йому виповниться 74 роки, його здоров`я є підірваним, зокрема, й через необхідність протягом тривалого часу (15 місяців і 17 днів) відстоювати свої права, оскаржуючи дії відповідача. Зауважує, що єдиним джерелом доходів позивача є його пенсія, однак він не міг її отримувати через накладений арешт Калуським ВДВС на пенсійний рахунок. На думку апелянта, він зазнав негативних емоцій, змістом яких є занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості. Вважає, що місцевий суд не взяв до уваги, що з урахуванням його вразливого стану як людини похилого віку, негативні емоції, викликані діями відповідача, досягли рівня страждання, а отже завдали йому моральну шкоду.

Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач - відділ ДАБК Калуської міської ради доводи апеляційної скарги заперечив. Вважає, що твердження позивача про неправомірність дій відповідача щодо складання актапро недопущенняпосадових осібна об`єктибудівництва,підприємства будівельноїгалузі длявиконання покладенихна нихфункцій від15.11.2019невірним.Зазначає,що рішеннямІвано-Франківськогоокружного адміністративногосуду від23.06.2020у справі№345/593/20за позовом ОСОБА_1 позовні вимогизадоволено частково,а самевідмовлено взадоволенні позову ОСОБА_1 до відділуДАБК Калуськоїміської радив частиніпозовних вимогпро скасуванняакта пронедопущення посадовихосіб наоб`єкти будівництва,підприємства будівельноїгалузі длявиконання покладенихна нихфункцій від15.11.2019та протоколупро правопорушенняу сферімістобудівної діяльностівід 15.11.2019.На думкувідповідача,самфакт скасування постанови № 10/02-26 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019, припису відділу ДАБК про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.11.2019 не є доказом заподіяння моральної шкоди та підставою для її відшкодування, оскільки судове рішення, яким закрито провадження із вказаних підстав, не встановлює доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи вказане, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В силу частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не довів належними доказами, що саме неправомірними діями відповідача обумовлено погіршення його стану здоров`я, порушено душевну рівновагу, для відновлення якої йому довелося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля та, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості користуватися своїми цивільними правами, проводити підприємницьку діяльність чи зазнав будь-яких інших матеріальних втрат.

Колегія суддів з цим висновком суду першої інстанції не погоджується.

За змістом частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду не відповідає вищезазначеним вимогам закону, виходячи з такого.

Суд встановив, що 15.11.2019 представники відділу ДАБК Калуської міської ради із залученням начальника земельного відділу Калуської міської ради склали акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій.

Цього ж дня представниками відповідача складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Вказаним приписом зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 допустити посадових осіб відділу ДАБК до проведення позапланової перевірки на об`єкт з реконструкції нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , термін виконання 10 робочих днів.

Крім того, представники відділу ДАБК Калуської міської ради склали протокол від 15.1.2019 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно якого зафіксовано порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пункту 1 частини 3 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підпункту 1 пункту 11, абзацу 2 пункту 14 та абзацу 5 пункту 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 23.05.2011 № 553.

Постановою №10/02-26начальника відділуДАБК Калуськоїміської радивід 02.12.2019фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини 6 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та застосовано до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 63060 грн.

При цьому суд встановив, що постановою державного виконавця від 13.01.2020 було відкрито виконавче провадження №60957776 з виконання вищезгаданої постанови.

Постановою від 04.02.2020 державний виконавець звернув стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , зокрема, постановив здійснювати відрахування з пенсії позивача.

Водночас рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2020, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, позов ОСОБА_1 до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради щодо складання акта про недопущення посадових осіб на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій та протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.11.2019; визнано протиправним та скасовано припис Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.11.2019; визнано протиправною та скасовано постанову № 10/02-26 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019, прийняту начальником Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради Топоровим Анатолієм Вікторовичем.

Частиною 4 ст.82ЦПКУкраїни передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаним рішенням суду встановлено, що дії представника відповідача щодо складання акта про недопущення посадових осіб на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.11.2019, є протиправними. Протиправність таких дій полягає в тому, що вони вчинені безпідставно та необґрунтовано, нерозсудливо, оскільки: відсутні встановлені законом підстави для їх вчинення; зафіксовані в таких документах порушення ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності не доведені належним чином; за не врахування всіх обставин щодо фактичного забезпечення права суб`єкта містобудування брати участь в перевірці; не вчинено розумних та доступних, за спірних обставин, процедурних дій в процесі проведення перевірки як щодо суб`єкта, так і об`єкта перевірки. З тих самих підстав протиправним визнаний і припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.11.2019.

Згідно зіст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно дост. 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1ст. 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені ст. 1173 та 1174ЦК Українивідповідно.

Відповідно дост. 1173 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зіст. 1174 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. 21, 1173 та 1174ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

За змістом ч. 2ст. 23 ЦК Україниморальна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниженняемоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищих посадових осіб органу державної влади.

Такий висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року, справа №569/1799/16-ц).

У практиці Європейського суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди.

Зважаючи на ці обставини, колегія суддів вважає, що негативні емоції ОСОБА_1 внаслідок неправомірних дій відповідача, що підтверджено рішенням суду, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з діями посадових осіб відповідача, а отже, могли стати причиною страждань та спричинити моральну шкоду.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем доведено спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок протиправних дій щодо складання акта про недопущення посадових осіб на об`єкти будівництва та протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.11.2019, припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 15.11.2019, а також постанови №10/02-26 про накладення штрафу на позивача.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У свою чергу, апеляційний суд, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховує, що відносно позивача мало місце неправомірне накладання адміністративного стягнення саме з боку посадової особи органу місцевого самоврядування. Крім того, апеляційний суд бере до уваги, що з дня винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 04.02.2020 і до закінчення виконавчого провадження 21.05.2021 про стягнення з позивача штрафу у розмірі 63 060 грн та 6306 грн виконавчого збору, припинення чинності арешту майна, вилучення відомостей про позивача з Державного реєстру боржників минуло 15 місяців та 17 днів, а тому вважає обґрунтованим та виправданим присудження позивачу відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Водночас колегія суддів враховує, що частиною 1 ст.77Закону України«Про місцевесамоврядування» передбачено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Місцеві ради (органи місцевого самоврядування) мають статус органів, які реалізують надані державою функції і повноваження у сфері управління.

Тобто, у разі завдання шкоди органом місцевого самоврядування саме цей орган повинен відшкодувати шкоду особі. Відтак, саме з відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради, який є юридичною особою, необхідно стягнути на користь позивача моральну шкоду.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалене судом першої інстанції в даній справі рішення не являється законним і обґрунтованим. Тому воно не може бути залишеним в силі.

Частиною 6 ст. 19 ЦПК Українивизначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 26 грудня 2022 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача начальник відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради Топоров Анатолій Вікторович про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій задовольнити частково.

Стягнути з відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) 5000 (п`ять тисяч) грн моральної шкоди.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного її тексту.

Суддя-доповідач В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Луганська

Є.Є. Мальцева

Повний текст постанови складено 13 березня 2023 року.