Постанова

від 21.12.2022 по справі 2-1705/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/8134/22

Справа № 2-1705/11

Головуючий у першій інстанції Малиновський О.М.

Доповідач Пузанова Л. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Пузанової Л.В.,

суддів: Орловської Н.В.,

Склярської І.В.,

секретар Зєйналова А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2022 року, у справі за заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа, боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Ісіда Мерітайм,

встановив:

В травні 2022 року ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 12 липня 2011 року Суворовський районний суд м. Одеси ухвалив рішення, яким стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю ІСІДА МЕРІТАЙМ на користь ОСОБА_1 суму доходу, втраченого внаслідок втрати працездатності, у розмірі 196 322 грн 93коп.

21 лютого 2012 року Суворовський районний суд м. Одеси на підставі вказаного рішення видав виконавчий лист, який 06 травня 2014 року разом із заявою про відкриття та здійснення виконавчого провадження був направлений для примусового виконання до Южненського МВДВС ГТУЮ в Одеській області.

13 травня 2014 року на підставі зазначених документів Южненським МВДВС ГТУЮ в Одеській області було відкрито виконавче провадження №43252442, однак рішення суду до цього часу не виконано через те, що, як повідомляли йому державні виконавці на телефонні дзвінки, у боржника відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення.

На початку лютого 2022 року він випадково дізнався про те, що ТОВ ІСІДА МЕРІТАЙМ здійснює господарську діяльність з контрагентами і отримує розрахунки, тому звернувся до органу державної виконавчої служби щодо виконання рішення суду від 12.07.2011 року та отримав відповідь, що виконавче провадження завершено, а виконавчий лист повернуто йому 13.11.2014 року на підставі пункту 2 частини першої статті 47 (відсутність у боржника майна) Закону України Про виконавче провадження.

Посилаючись на те, що виконавчого листа він не отримував і про закінчення виконавчого провадження не знав, заявник із вказівкою на статтю 433 ЦПК України, пункт 17.4 частини першої розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України та на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.11.2021 року у справі №419/319/12, просив суд поновити йому строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі №2-1705/11 про стягнення з ТОВ ІСІДА МЕРІТАЙМ на користь ОСОБА_1 196 322 грн 93коп. як такий, що пропущений з поважних, незалежних від нього, причин та видати дублікат цього виконавчого листа, оскільки він є втраченим.

Ухвалою від 18 липня 2022 року Суворовський районний суд м. Одеси у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа відмовив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сафронов Юрій Іванович, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заявлених ним вимог.

Доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що висновки суду щодо відсутності підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не відповідають обставинам справи та носять характер припущення. Скаржник вказує на те, що суд, при вирішенні справи не врахував вимог частини першої статті 31 Закону України Про виконавче провадження щодо направлення виконавчого листа стягувачеві рекомендованим листом з повідомленням, виконання яких державним виконавцем у спірних правовідносинах не доведено. Вважає, що зазначена обставина підтверджує як факт втрати оригіналу виконавчого листа, так і поважність причини його непред`явлення для виконання у встановлені законом строки.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Сафронов Ю.І. звернувся до апеляційного суду із клопотанням про розгляд справи за його та скаржника відсутності.

Представник ТОВ Ісіда Мерітайм на неодноразові судові повідомлення про розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з`явився. Повідомлений про дату, час та місце розгляду справи на підставі пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, про що свідчить відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд зробив висновок, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судове рішення мотивовано тим, що вказані заявником обставини не свідчать про наявність виключних непереборних обставин, які не залежали від волі стягувача та заважали йому вчасно звернутися до державного виконавця для примусового виконання рішення суду, тому відсутні підстави вважати, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущений з поважних причин, а звідси- відсутні підстави для видачі дубліката виконавчого листа.

В процесі розгляду справи суд встановив, що рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 12 липня 2011 року у цивільній справі № 2-1705/11 позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 було задоволено частково та стягнуто з ТОВ «ІСІДА МЕРІТАЙМ» на користь ОСОБА_1 суму доходу втраченого внаслідок втрати працездатності у розмірі 196 322, 93 гривень. Зазначене рішення суду набрало законної сили на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області 25 січня 2012 року.

На виконання зазначеного рішення Суворовським районним судом міста Одеси видано виконавчий лист від 21.02.2012 року.

В рамках виконання рішення суду, постановою державного виконавця відділу ДВС Южненського міського управління юстиції Одеської області Черниш Г.М. від 01.03.2012 року було відкрито виконавче провадження №31422261 про стягнення з ТОВ «ІСІДА МЕРІТАЙМ» на користь ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 196 322, 93 гривень. Тобто, виконавче провадження було відкрито в межах річного строку, згідно положень Закону України « Про виконавче провадження»№606-XIV, який був чинний на час ухвалення рішення.

Зазначеневиконавче провадженнябуло завершенота виконавчийдокумент повернутостягувачу 13.11.2014року на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна).

Отримання виконавчого листа ОСОБА_1 заперечує, докази, які б ці заперечення спростовували в матеріалах справи відсутні.

На час відкриття виконавчого провадження №31422261 (постанова від 01 березня 2012 року) та повернення виконавчого документа стягувачеві (постанова від 13 листопада 2014 року) діяв Закон України«Про виконавчепровадження» від21квітня 1999року (далі - Закон №606-XIV). Тоді як на час звернення заявника до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання вже діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року(далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

З огляду на зміст частини першої статті 11 Закону № 1404-VIII, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред`явити виконавчий документ до примусового виконання.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII; аналогічний припис містився в частині другій статті 24Закону № 606-XIV).

У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів:у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, приписи підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIІІ Перехідні положення ЦПК України не суперечать приписам частини шостої статті 12 Закону України Про виконавче провадження та частини першої статті 433 ЦПК України. Зазначені приписи перехідних положень вказаного кодексу не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред`явлення цього документа до виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так у постанові від 21.08.2019 року у справі №2-836/11 Велика Палата Верховного Суду виклала висновок про те, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Отже, вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа у цій справі залежить від наявності підстав для поновлення строку для його пред`явлення до виконання, який як правильно визначив суд закінчився.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Пунктом 9 частини третьої статті 129Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Відповідно до змісту рішення КонституційногоСуду України№ 5-рп/2013від 26червня 2013року у справі № 1-7/2013, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили (рішення КонституційногоСуду Українивід 27січня 2010року №3-рп/2010 у справі № 1-7/2010).

Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

ОСОБА_1 стверджує, що виконавчий лист був направлений ним для примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Одеської області та не повертався до нього після винесення державним виконавцем постанови про його повернення без виконання на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України Про виконавче провадження в листопаді 2014 року.

За приписами пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За правилами частини першої статті 31Закону України«Про виконавчепровадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, що діяв на час винесення постанови про повернення виконавчого листа, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З огляду на викладене, належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом з направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 2515/739/2012, від 12 березня 2018 року в справі№ 583/1828/17-ц, від 24 жовтня 2018 року в справі № 201/15305/14-ц, від 22 січня 2020 року в справі № 2-1693/10, від 28.05.2020 року у справі №1003/6035/12 та інших.

Як встановив суд першої інстанції, виконавчий лист було пред`явлено до виконання, проте згодом державний виконавець прийняв рішення про його повернення. Доказів, що оригінал виконавчого документа був вручений стягувачу в спосіб і порядок, визначений Законом, матеріали справи не містять.

Враховуючи, що факт обізнаності ОСОБА_1 щодо повернення йому виконавчого листа матеріалами справи та належними доказами, якими є виключно квитанція про його відправлення державним виконавцем та рекомендоване повідомлення про вручення цього поштового відправлення, судом не встановлено, а навпаки- визнано, що зазначені докази відсутні, суд апеляційної інстанції висновок суду щодо відсутності підстав для поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та для видачі дубліката виконавчого листа, оригінал якого є втраченим, вважає помилковим, а ухвалене ним судове рішення таким, що підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви з наведених вище підстав.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду, викладені у його постановах, зокрема, у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №2-6471/06, про те, що сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Необґрунтованими колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про те, що обставини, вказані представником в заяві (необізнаність щодо закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого листа впродовж тривалого часу) не свідчать про наявність виключних непереборних обставин, які не залежали від волі стягувача та заважали йому вчасно звернутись до державного виконавця для примусового виконання рішення суду, оскільки передавши виконавчий лист органу державної виконавчої служби для виконання, ОСОБА_1 вчинив залежну від його волі дію щодо порушення процедури примусового виконання судового рішення. Іншими обов`язками, зокрема обов`язком здійснювати контроль за ходом виконавчого провадження, сторони виконавчого провадження, в тому числі стягувач, законом не наділені. Передавши виконавчий лист державному виконавцю, стягувач тим самим перервав перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України Про виконавче провадження, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у

зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати

рішення, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання

після переривання встановлюється з дня його повернення.

Отже, оскільки факт повернення виконавчого листа ОСОБА_1 в листопаді 2014 року у цій справі не встановлений, відсутні підстави вважати, що строк його пред`явлення до виконання поновлювався та у заявника виник обов`язок пред`являти виконавчий лист до виконання повторно після переривання строку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Поновити ОСОБА_1 строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого Суворовським районним судом м. Одеси на підставі рішення цього суду від 12 липня 2011 року у цивільній справі №2-1705/11р.

Видати ОСОБА_1 дублікат виконавчого листа, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 21 лютого 2012 року у цивільній справі №2-1705/11р про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ісіда Мерітайм (код ЄДРПОУ:33469653) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , суми доходу, втраченого внаслідок втрати працездатності, у розмірі 196 322 гривні 93коп.(сто дев`яносто шість тисяч триста двадцять дві гривні 93 копійки).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л. В. Пузанова

Судді: Н. В. Орловська

І. В. Склярська

Повний текст постанови складено 26 грудня 2022 року

Суддя Л. В. Пузанова