Постанова

від 30.11.2022 по справі 755/4833/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 755/4833/18 Номер провадження 22-ц/824/7507/2022Головуючий у суді першої інстанції В. П. ГончарукСуддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач 30 листопада 2022 року місто Київ

Справа №755/4833/18

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Сіра Ю.М.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач Приморський районний у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3

на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 14 січня 2022 року, ухвалене у складі судді Гончарука В. П., в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва

у с т а н о в и в:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, уточненим у подальшому, до Приморського районного у м. Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській обл., ОСОБА_4 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай І. В., Дарницький районний у м.Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві про визнання шлюбу неукладеним та про поновлення шлюбу, визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона ОСОБА_5 є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 . У спадкодавця ОСОБА_7 , окрім неї, близьких родичів не було, заповіту на випадок своєї смерті він не залишав, дітей у померлого не було. Уважаючи себе спадкоємцем першої черги за законом позивач в шестимісячний строк звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом та видачу свідоцтва про право на спадщину. Постановою від 27.02.2018 приватний нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки спадкодавець одночасно перебував у двох шлюбах, та заявником ненадані усі необхідні для вчинення нотаріальної дії документи. Так позивачу стало відомо, що 12.05.2017 Приморським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області було зареєструвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , про що складено актовий запис № 424. Позивач уважає себе законною дружиною ОСОБА_7 так як їхній шлюб дійсно було зареєстровано 20.06.2017 Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1023, свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 . Також позивач вказала, що вона разом з ОСОБА_7 проживали як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу протягом п`яти років до укладення шлюбу, а у червні 2017 року офіційно зареєстрували шлюб. Позивач зазначила, що ОСОБА_7 ніякого шлюбу з ОСОБА_4 не укладав та їй нічого невідомо про дану особу. Також вона запевняє, що 12.05.2017 ОСОБА_7 до м. Одеси не їздив, підпису в заяві про укладення шлюбу з ОСОБА_8 та в актовому записі не ставив. Уважає, що наявні підстави для визнання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , неукладеним, оскільки його було зареєстровано за відсутності нареченого, від імені якого було укладено шлюб. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба спадкодавця ОСОБА_9 , спадкова справа після її смерті не заводилася, хоча ОСОБА_7 є спадкоємцем після ОСОБА_9 за правом представлення, оскільки його мати ОСОБА_10 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , до відкриття спадщини після смерті її матері. Спадкове майно після смерті ОСОБА_7 складається з двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , Ѕ частина якої належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 13.03.1998, інша Ѕ частина належала ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 13.03.1998, однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , Ѕ частина якої належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.05.2010, номер запису в реєстрі № 1-153, інша Ѕ частини належала ОСОБА_9 , яка успадкувала її після смерті своєї дочки - ОСОБА_10 (матері ОСОБА_7 ), але не отримала свідоцтва про право на спадщину за законом; земельної ділянки № НОМЕР_2 , площею 5,3248 га, кадастровий номер 1820389000:04:000:0021, розташованої на території Яроповицької сільської ради, яка належала ОСОБА_9 на підставі державного акта на право на земельну ділянку від 30.12.2003. За твердженням позивача ОСОБА_7 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті баби ОСОБА_9 , оскільки вони постійно проживали разом із бабусею однією сімьєю в одній квартирі на час відкриття спадщини, і ОСОБА_11 не заявив про відмову від спадщини після смерті баби. Позивачка позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 , тому за захистом свого порушеного права вона звернулася до суду із вказаним позовом.

У зв`язку із викладеним просила суд визнати неукладеним шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , зареєстрований 12.05.2017 Приморським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 424; поновити шлюб укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 20.06.2017, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції (актовий запис №1023); визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 5,3248 га, кадастровий номер 1820389000:04:000:0021, розташовану на території Яроповицької сільської ради.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 січня 2022 року позов ОСОБА_1 до Приморського районного у м. Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській обл., ОСОБА_8 , треті особи: Приватний нотаріус КМНО Мамай І. В., Дарницьким районним у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві, про визнання шлюбу неукладеним, поновлення шлюбу, визнання права власності на майно в порядку спадкування задоволено частково. Визнано неукладеним шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , зареєстрований 12 травня 2017 року Приморським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №424. В іншій частині задоволення позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог про поновлення шлюбу укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , 20.06.2017, зареєстрованого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції, атковий запис №1023, просить визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 5.3248 га, кадстровий номер 1820389000:04:000:0021, розташовану на території Яроповицької сільської ради. Судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що відмова суду у задоволенні позовної вимоги про поновлення шлюбу, укладеного між позивачем та ОСОБА_7 є незаконною, оскільки визнавши неукладеним шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 суд повинен був поновити шлюб, який було анульовано за заявою ОСОБА_4 , так як такий спосіб захисту є максимально ефективним та призведе до поновлення порушеного права позивача. Також відмовивши у визнанні за позивачем права власності на спадкове майно, суд першої інстанції порушив права позивача на ефективний захист порушеного права, оскільки позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 , що підтверджується відмовою нотаріуса з підстав перебування спадкодавця у двох шлюбах та ненадання усіх необхідних документів.

Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу позивача учасники справи (їх представники) не скористалися.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05.10.2022 (занесеною до протоколу судового засідання) до участі у справі на стороні відповідача залучено третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_3 , ОСОБА_14 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити з викладених підстав.

Представник третьої особи ОСОБА_12 - ОСОБА_21 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідач ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_13 будучи належним чином повідомленими про час та дату розгляду справи, у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися повторно. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від вказаних осіб не надходило.

Третя особа Дарницький районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі представника Відділу.

Відповідач Приморський районний у м. Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області та третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай І. В., повідомлялися судом про час та дату розгляду справи належним чином, у судове засідання суду апеляційної інстанції повторно не з`явилися. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від вказаних осіб не надходило.

Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, оскільки їхня неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які зявилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону ухвалене у справі судове рішення в частині його оскарження не відповідає.

Так, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Важливим також є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається із матеріалів справи, 20 червня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 укладено шлюб, зареєстрований Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про що зроблено актовий запис № 1023, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 12, т. І).

Також згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 12 травня 2017 року ОСОБА_7 уклав шлюб із ОСОБА_8 , який зареєстровано Приморським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що зроблено актовий запис № 424 (а.с. 44, т. ІІ).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер, про що Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у мітсі Києві видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 за актовим записом №1406 (а.с. 9-а, т. І).

Після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. заведено спадкову справу №11/2017 (а.с. 34-111, т. ІІ).

Із матеріалів вказаної спадкової справи убачається, що 23 серпня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_7

ОСОБА_5 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_7 13 лютого 2018 року .

20.02.2018 ОСОБА_8 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

26.02.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. винесено постанову про відмову ОСОБА_8 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з посиланням на положення ст. 25, 39 СК України, тобто у зв`язку з тим, що на момент смерті спадкодавець ОСОБА_7 перебував одночасно у двох зареєстрованих шлюбах, що позбавило приватного нотаріуса визначити спадкоємця за законом.

27.02.2018 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

27.02.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з посиланням на положення ст. 25, 39 СК України, тобто у зв`язку з тим, що на момент смерті спадкодавець ОСОБА_7 перебував одночасно у двох зареєстрованих шлюбах, що позбавило приватного нотаріуса визначити спадкоємця за законом.

Із наданих суду Приморським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області документів про шлюб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вбачається, що до м. Одеси подана заява ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про реєстрацію шлюбу, складена 27.04.2017 та заява про скорочення місячного терміну реєстрації шлюбу у зв`язку із вагітністю, що підписані ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Також ОСОБА_8 подано до Приморського районного у м. Одесі відділу державної реєстрації цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області довідку КНП «КДЦ Дніпровського району Філії №1» від 25.04.2017 про вагітність (термін 29 тижнів). Згідно актового запису про шлюб № 424 реєстрація шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відбулася 12 травня 2017 року (а.с. 114 - 117, т. ІІ).

Із наданих суду Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві документів щодо шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_17 вбачається, що 19.05.2017 ОСОБА_7 та ОСОБА_18 подали до Відділу заяву про реєстрацію шлюбу, яка підписана нареченими. Згідно актового запису про шлюб № 1023 реєстрація шлюбу відбулася 20 червня 2017 року (а.с. 167-170, т. ІІ).

Звертаючись до суду із вимогою про визнання неукладеним шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , зареєстрованого 12 травня 2017 року Приморським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №424, позивач вказувала на те, що ОСОБА_7 в день реєстрації шлюбу із ОСОБА_8 та в день подачі заяви про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_8 (27.04.2018) до міста Одеси не приїжджав, свій підпис у заявах не ставив, шлюб з ОСОБА_8 не реєстрував.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.08.2020 за клопотанням сторони позивача призначено судову почеркознавчу експертизу у даній справі, проведення якої доручено експертам Київського науково - дослідного інституту судових експертиз.

Відповідно до висновку експертів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз №13744/13745/21-32/19899/20860/21-32 від 16.07.2021 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі №755/4833/18:

«Підписи від імені ОСОБА_7 у рядку: «11. Підписи осіб, які зареєстрували шлюб», графі «Наречений» та в рядку: «13. Для відміток» справа від друкованого тексту: «Від направлення на медичне обстеження відмовились» на звороті актового запису про шлюб №424 від 12.05.2017, складений Приморським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , який міститься у справі №65 Том №2 державної реєстрації актів про шлюб за 2017 рік (а.с. 174) - виконані не ОСОБА_7 , а іншою особою.

Підписи від імені ОСОБА_7 : у рядку «11. Підписи осіб, які зареєстрували шлюб», графі «Наречений» та в рядку «13. Для відміток» справа від друкованого тексту: «Від направлення на медичне обстеження відмовились» на звороті актового запису про шлюб №424 від 12.05.2017, складений Приморським районним у м.Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській обл. на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , який міститься у Справі №65 Том№2 державної реєстрації актів про шлюб за 2017 рік (а.с. 174) виконані однією особою.

Підписи від імені ОСОБА_7 :

- у рядку: «7. Відношення до військової служби:», графі «ВІН» на лицевій стороні; у графі « ОСОБА_19 (чоловік)» та графі «Підписи наречених: Він __ ОСОБА_19 (дошлюбне прізвище)» на звороті у заяві від 19.05.2017 за вхідним №1150 про державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , адресованій до Дарницького районного у м.Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві;

- у рядку: «11. Підписи осіб, які зареєстрували шлюб «у графі «наречений» та в рядку: «13. Для відміток» справа від друкованого тексту: «Від направлення на медичне обстеження відмовились» на звороті актового запису про шлюб №1023 від 20.06.2017 ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , зареєстрований Дарницьким районним у м.Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві (а.с.25), - виконані однією особою.

Підписи від імені ОСОБА_7 у рядку: «11. Підписи осіб, які зареєстрували шлюб», графі «Наречений» та в рядку: «13. Для відміток» справа від друкованого тексту «від направлення на медичне обстеження відмовились» на звороті актового запису про шлюб №424 від 12.05.2017, складений Приморським районним у м.Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , який міститься у Справі №65 Том 2 державної реєстрації актів про шлюб за 2017 рік (а.с.174) виконані не тією особою, що виконала підписи від імені ОСОБА_7 :

- у рядку: «7. Відношення до військової служби:» графі «Він» на лицевій сторні; у графі « ОСОБА_19 (чоловіка) та графі «Підписи наречених: Він ___ ОСОБА_19 (дошлюбне прізвище)» на звороті у заяві від 19.05.2017 за вхідним №1150 про державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , адресованій до Дарницького районного у м.Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві;

- у рядку: «11. Підписи осіб, які зареєстрували шлюб», у графі «Наречений» та в рядку: «13. Для відміток» справа від друкованого тексту: «Від направлення на медичне обстеження відмовились» на звороті актового запису про шлюб №1023 від 20.06.2017 ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , зареєстрований Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві (а.с.25), (а.с. 125 - 149, т. ІІІ).

З урахуванням висновку експертів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз №13744/13745/21-32/19899/20860/21-32 від 16.07.2021, суд першої інтанції дійшов висновку, що ОСОБА_7 не був присутній під час укладання (реєстрації) 12 травня 2017 року шлюбу із ОСОБА_8 , який зареєстровано Приморським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за актовим записом № 424, у звязку із чим визнав неукладеним шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , зареєстрований 12 травня 2017 року Приморським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №424, уважаючи доведеними позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині.

Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 14 січня 2022 року в частині визнання неукладеним шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , зареєстрованого 12 травня 2017 року Приморським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №424, не оскаржується, а тому його законність та обгрнутованість в цій частині апеляційним судом не перевіряється, в цій частині рішення суду набрало законної сили.

Разом з тим, визнавши неукладеним шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , зареєстрований 12 травня 2017 року Приморським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №424, суд першої інстанції дійшов висновку, що у звязку з визнанням судом неукладеним шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , позивач не позбавлена права звернутися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а тому відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про поновлення шлюбу укладеного 20.06.2017 між нею та ОСОБА_7 , зареєстрованого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції (актовий запис №1023) та про визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , права власності на спадкове майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 5,3248 га, кадастровий номер 1820389000:04:000:0021, розташовану на території Яроповицької сільської ради.

Проте колегія суддів погодитися із такими висновками суду першої інстанції (в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову) не може з огляду на наступне.

Так, за змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приписами частини другої статті 16 цього Кодексу визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна або припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Спір між сторонами у даній справі виник з приводу майнових прав спадкоємця, пов`язаних із визнанням права власності у порядку спадкування за законом.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звернулася до суду за захистом свого порушеного права як дружина померлого ОСОБА_7 , з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі на час його смерті.

Так, відповідно до частини першої статті 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

За сімейним законодавством шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч.1 ст.24 СК України).

Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства (ч.1 ст.27 СК України).

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені (ст.28 СК України).

Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов`язаний ознайомити наречених з їхніми правами та обов`язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.

Відповідно до вимог ст. 34 СК України присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов`язковою. Реєстрація шлюбу через представника не допускається.

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Частинами першою - третьою статті 49 ЦК України визначено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно з частиною 4 статті 49 ЦК України, питання державної реєстрації актів цивільного стану, в тому числі їх поновлення, врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Відповідно до пунктів 13, 14 Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, державна реєстрація шлюбу проводиться у присутності нареченої та нареченого. Державна реєстрація шлюбу через представника не допускається. Державна реєстрація шлюбу проводиться у приміщенні органу державної реєстрації актів цивільного стану. За заявою наречених державна реєстрація шлюбу може проводитися за місцем їх проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважної причини прибути до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Анулювання актового запису цивільного стану проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його складання на підставі рішення суду.

Статтею 39 СК України встановлено, що за заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований з особами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті.

Якщо шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебуває у шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу.

Статтею 48 СК України передбачено, що шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у органі державної реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи.

Із матеріалів справи убачається, що 21.04.2018 Дарницьким районним у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено повідомлення про анулювання актового запису цивільного стану про реєстрацію шлюбу за актовим записом №1023 від 20 червня 2017 року, яким було зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на підставівисновку про анулювання актового запису про шлюб, складеного Ємільчинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області 03.04.2018 за заявою ОСОБА_4 (а.с. 109, 111-112, т. І).

Так, частиною 1 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що поновлення актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану у разі його відсутності, що підтверджується документально. Право на подання заяви про поновлення актового запису цивільного стану мають особи, зазначені в частині другій статті 22 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» до кола осіб які можуть звернутися із заявою віднесено: особу, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та затвердженими на його виконання «Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» визначено процедуру поновлення актових записів цивільного стану, порядок подання заяви про поновлення актового запису та її розгляду.

Анулювання актового запису цивільного стану проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його зберігання (частина друга статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

За наявності спору між заінтересованими особами питання про анулювання поновлених або повторно складених актових записів вирішується у судовому порядку (пункт 4.3 Правил).

ОСОБА_20 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання визначено, що актовий запис цивільного стану може бути анульований на підставі: рішення суду; висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану, складеного у випадках, передбачених статтею 39 Сімейного кодексу України, за заявою заінтересованої особи.

Первинний актовий запис цивільного стану анулюється на підставі рішення суду.

Анулювання актових записів цивільного стану на підставі рішення суду проводиться без складання висновку. В інших випадках складання висновку про анулювання або відмову в анулюванні актового запису цивільного стану обов`язкове (пункт 4.5 Правил).

Суд першої інстанції вказаних вимог закону не врахував, неповно з`ясував обставини справи, які мають значення для справи в цій частині позовних вимог. Відмовляючи позивачу у задоволенні вимог про поновлення шлюбу між нею та ОСОБА_7 суд першої інстанції не взяв до уваги, що 21.04.2018 Дарницьким районним у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено повідомлення про анулювання актового запису цивільного стану про реєстрацію шлюбу за актовим записом №1023 від 20 червня 2017 року, яким було зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , а тому такий запис підлягає поновленню, оскільки на даний час відомості про шлюб між позивачем та її померлим чоловіком не внесені до реєстру. Такий запис було анульовано на підставі висновку про анулювання актового запису про шлюб, складеного Ємільчинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області 03.04.2018 за заявою ОСОБА_4 .

Отже, зважаючи на доводи заявника, колегія суддів уважає, що нею з урахуванням вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України доведено суду належними і допустимими доказами обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх доводів щодо вимог про поновлення шлюбу. Колегія судді дійшла висновку про необхідність анулювання актового запису № 424 від 12.05.2017 про шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (одного факту визнання за рішенням суду шлюбу неукладеним недостатньо для анулювання самим відділом РАЦСу актового запису про шлюб), а також необхідність анулювання відмітку про анулювання актового запису №1023 про шлюб між ОСОБА_18 та ОСОБА_7 , та відновити шлюб укладений 20.06.2017 між позивачем та ОСОБА_7 за актовим записом №1023.

Визшавши неукладеним шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , з підстав використання підроблених документів при реєстрації шлюбу, а отже такий шлюб було укладено за відсутності нареченого, суд першої інстанції не врахував вказаних вище вимог закону та безпідставно не вирішив питання про анулювання актового запису № 424 від 12.05.2017 про шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 та про анулювання відмітки про анулювання актового запису №1023 про шлюб між позивачем та ОСОБА_7 , та поновлення шлюбу укладеного 20.06.2017 між позивачем та ОСОБА_7 за актовим записом №1023.

Разом з тим, зверненню позивача до суду із цим позовом як особи, яка прийняла спадщину після свого померлого чоловіка, передувало вирішення питання щодо отримання нею у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за законом, відмова у вчиненні нотаріальної дії - видачі цього свідоцтва, вказуває на наявність підстав для вирішення питання про порушення або невизнання її права у судовому порядку - визнання права власності на спадкове майно.

Щодо вимог позивача про визнання права власності на спадкове майно колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України до першої черги право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З наведених норм закону убачається, що після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина. ОСОБА_1 є спадкоємицею першої черги майна померлого її чоловіка ОСОБА_7 як дружина, яка його пережила.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що до спадкового майна померлого її чоловіка ОСОБА_7 входить:

- квартира за адресою: АДРЕСА_3 ;

- квартира за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 5.3248 га, кадастровий номер 1820389000:04:000:0021, розташована на території Яроповицької сільської ради.

За змістом положень ст. 15, 16 ЦК України суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

05.10.2022 стороною позивача було надано у розпорядження апеляційного суду інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №311438081, №311437163, №311439027 від 03.10.2022 (а.с.71-73, т. ІV).

Під час перегляду справи апеляційним судом було встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_4 , згідно договору дарування від 12.02.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каравай Н. В., зареєстровано за ОСОБА_13 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №311437163 від 03.10.2022 (а.с. 73, т. ІV).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №311438081 від 03.10.2022 право власності на квартиру АДРЕСА_5 , зареєстровано за ОСОБА_12 на підставі договору купівлі - продажу від 09.02.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пелих Ю. В. (а.с. 72, т. ІV).

Право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 5.3248 га, кадастровий номер 1820389000:04:000:0021, розташовану на території Яроповицької сільської ради, Андрушівський район, Житомирська область, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстроване 15.09.2021 за ОСОБА_2 па підставі рішення Дніпровського районного суду від 09.11.2020 у справі №755/2032/20, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №311439027 від 03.10.2022 (а.с.71, т. ІV).

Із наданих апеляційному суд доказів убачається, що після смерті ОСОБА_7 відповідач у справі ОСОБА_2 , як дружина (на той час) померлого, зареєструвала за собою право власності на вказане нерухоме майно на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року (на яке ОСОБА_1 , як особа яка не брала участі у справи, подала апеляційну скаргу і по якій відкрито апеляційне провадження відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 19.04.2022 року), під час перебування у провадженні суду справи із позовними вимогами про визнання права власності у порядку спадкування за позовом ОСОБА_1 (дружини ОСОБА_7 ), відповідач ОСОБА_2 здійснила часткове відчуження цього нерухомого майна на користь третіх осіб (а саме квартир, земельна ділянка залишилася у її власності).

Таким чином судом встановлено, що під час перебування у провадженні суду справи за позовом ОСОБА_1 відбулась зміна власників майна яке позивач вважає спадковим майном. Власниками такого майна є відповідач у справі ОСОБА_2 , а також треті особи ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Відтак у разі вирішення по суті позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності у порядку спадкування після смерті чоловіка у цій справі, можуть бути порушені права ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , як осіб, за якими наразі зареєстроване право власності на вказане майно і які не є відповідачами у справі за такими вимогами позивачки.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.

Отже, позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно за законом належить вирішувати за участі у справі теперішніх власників такого майна, питання про права та обов`язки яких вирішується судом, оскільки при виіршенні такої позовної вимоги суд повинен встановити обставини належності зазначеного майна до спадкового та у відповідності до з`ясованих обставин справи дійти висновку про порушення прав позивача, наявність чи відсутність підстав для задоволення таких вимог позивача. При цьому позивач заявляючи вимогу про визнання права власності у порядку спадкування (тобто на спадкове майно померлого ОСОБА_7 ) позов пред`явила лише до ОСОБА_2 . Між тим співвідповідачами у даних правовідносинах повинні бути також ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , оскільки судом також вирішується питання про їх права та інтереси, як теперішніх власників спірного майна.

У зв`язку із встановленими обставинами апеляційним судом було залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , про що постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання від 05.10.2022 (а.с. 75, т. ІV).

Однак, колегія суддів зазначає, що залучення до участі у справі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , як осіб, за якими зареєстровано право власності на спірне майно, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не відповідає їх процесуальному статусу, як учасників спірних матеріальних правовідносин, виходячи із змісту заявлених в суді першої інстанції позовних вимог.

Проте на стадії апеляційного провадження суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі в справі вказаних осіб, як співвідповідачів.

Так, нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін у справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Неповно з`ясувані обставини справи, які мають значення для справи, не притягнення до участі у справі всіх осіб, які повинні бути залучені до участі у справі, є порушенням норм процесуального права. За таких обставин у задоволенні позовних вимог про визнання права власності у порядку спадкування необхідно відмовити з наведених підстав, що не позбавляє позивача права на звернення до суду з позовом щодо спірного нерухомого майна з правильно визначеним ним суб`єктним складом учасників справи відповідно до сформульованих позовних вимог, які відповідатимуть передбаченому законом способу захисту відповідного права або законного інтересу.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд дійшов висновку про те, що у справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов помилково висновку відмовивши ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про поновлення шлюбу укладеного між нею та ОСОБА_7 .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи в цій частині, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в частині відмови позивачу у задоволенні позову про поновлення шлюбу. Виходячи з вищенаведеного, рішення суду першої інстанції в частині його перегляду не може вважатись законним та обґрунтованим, і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування в частині відмови у задоволенні позову про поновлення шлюбу з ухваленням нового судового рішення в цій частині про анулювання актового запису №424, складеного 12.05.2017 Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . З метою відновлення порушеного права позивача необхідним є анулювання відмітки про анулювання актового запису №1023 про шлюб, складеного 20.06.2017 Дарницьким районнимм у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, яким було зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_17 , вчиненої на підставі висновку Ємільчинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 03 квітня 2018 року №1. При цьому відновленню підлягає шлюб, укладений 20 червня 2017 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_17 , зареєстрований Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №1023, оскільки відомості про цей актовий запис було анульовано. Вказаних обставин судом першої інстанції ураховано при вирішення даного спору не було, що призвело до неповного вирішення цих позовних вимог. При цьому колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом з підстав незалучення до участі у справі у якості співвідповідачів осіб, за якими наразі зареєстроване право власності на нерухоме майно, яке зазначено позивачем у позові як спадкове. Відтак рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 січня 2022 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом слід змінити, виклавши цю його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 січня 2022 року не оскаржувалося, а тому його законність та обґрунтованість в цій частині апеляційним судом не переглядалась.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати по сплаті позивачем судового збору підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 1 762,00 грн, оскільки апеляційна скарга частково задоволена судом та ухвалено судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 14 січня 2022 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову про поновлення шлюбу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.

Анулювати актовий запис №424, складений 12 травня 2017 року Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Анулювати відмітку про анулювання актового запису №1023 про шлюб, складеного 20 червня 2017 року Дарницьким районнимм у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, яким було зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_17 , вчинену на підставі висновку Ємільчинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 03 квітня 2018 року №1.

Відновити шлюб, укладений 20 червня 2017 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_17 , зареєстрований Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №1023.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 січня 2022 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом змінити, виклавши цю його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_7 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова складена 23 грудня 2022 року.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна