Постанова

від 26.12.2022 по справі 756/516/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 756/516/22 Головуючий у І-й інстанції -Банасько І. М.

апеляційне провадження № 22-ц/824/10410/2022 Доповідач Заришняк Г.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Кулікової С.В., Рубан С.М.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 липня 2022 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутих коштів,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2022 року ПрАТ «Рівнеазот» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про повернення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави.

В обґрунтування позову Товариство зазначало, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2019р. у справі №756/8954/18 позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Рівнеазот» задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 100 264,01 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, 47 000,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 12 428,51 грн. компенсації втрати частини доходів, а всього: 159 692,52 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 11.12.2019р. у справі №756/8954/18 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2019 р. в частині стягнення середнього заробітку змінено, збільшено суму стягнення з 47 000,00 грн до 187 839,75 грн. Заборгованість із заробітної плати в розмірі 100 264,01 грн. виплачена ОСОБА_1 27.12.2019р.

Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пишним А.М. 19.03.2020р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61604839 щодо примусового виконанн виконавчого листа №756/8954/18 від 04.03.2020р. про стягнення з ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 100 264,01 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати без урахування податків та інших обов`язкових платежів, що стягуються з доходів громадян, 187 839,75 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, 12 428,51 грн. компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати без урахування податків та інших платежів, що стягуються з доходів громадян, а всього: 300 532,27 грн.

28.04.2020р. підприємство повністю сплатило суму заборгованості по ВП №61604839. Постановою приватного виконавця від 29.04.2020р. закінчено виконавче провадження.

Постановою Верховного Суду від 01.10.2020р. у справі №756/8954/18 постанова Київського апеляційного суду від 11.12.2019р. скасована, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Київського апеляційного суду від 26.11.2020р. у справі №756/8954/18 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2019р. в частині стягнення з ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 47 000,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в частині стягнення коштів на загальну суму 159 692,52 грн. та в частині стягнення з ПрАТ «Рівнеазот» в дохід держави судового збору в сумі 1 596,20 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Стягнуто з ПрАТ «Рівнеазот» на користь відповідача 100 000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів. Постановою Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №756/8954/18 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2019р. у незмінній після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 26.11.2020р. залишено без змін.

Таким чином, ОСОБА_1 отримав середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі більшому, ніж визначено остаточним судовим рішенням по справі №756/8954/18, на суму 87 839,75 грн.

22.09.2021р. позивач направив відповідачу лист-вимогу №166-юд про повернення майна (грошових коштів), набутих без достатньої правової підстави у розмірі 87 839,75 грн, який отриманий відповідачем 27.09.2021р. та не виконаний. Оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 87 839,75 грн, який виплачений позивачу у розмірі більшому, ніж визначено остаточним рішенням суду по справі №756/8954/18, не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, то такі кошти підлягають поверненню як безпідставно набуті згідно ст. 1212 ЦК України.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 липня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» грошові кошти, набуті без достатньої правової підстави, у розмірі 87 839,75 грн та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 270,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Київського апеляційного суд від 05 жовтня 2022 року дану справу призначено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.1 ст. 369 ЦПК України.

В поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, посилаючись на законність судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2019 у справі №756/8954/18 стягнуто з ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_2 100 264,01 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати без урахування податків та інших обов`язкових платежів, що стягуються з доходів громадян, 47 000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, 12 428,51 грн. компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати без урахування податків та інших обов`язкових платежів, що стягуються з доходів громадян, а всього 159 692,52 грн (а.с. 7-9).

Постановою Київського апеляційного суду від 11.12.2019р. у справі №756/8954/18 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2019 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені змінено, збільшено суму стягнення з 47 000 гривень до 187 839 гривень 75 копійок з послідуючим утриманням з цієї суми податків та обов`язкових платежів (а.с. 10-12).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 01.10.2020р. у справі №756/8954/18 ухвалив постанову Київського апеляційного суду від 11.12.2019 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 13-16).

Постановою Київського апеляційного суду від 26.11.2020р. у справі №756/8954/18 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року в частині стягнення з ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 47 000 грн. 00 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, в частині стягнення коштів на загальну суму 159 692 грн. 52 коп. та в частині стягнення з ПрАТ «Рівнеазот» в дохід держави судового збору в сумі 1596,20 грн. скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів (а.с. 17-22).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.07.2021р. у справі №756/8954/18 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року, у незміненій після його апеляційного перегляду частині, та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року залишено без змін (а.с. 23-29).

19.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним А.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61604839 на підставі виконавчого листа №756/8954/18, виданого 04.03.2020р. Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення з ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 100 264,01 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, без урахування податків та інших обов`язкових платежів, що стягуються з доходів громадян, 187 839,75 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, 12 428,51 грн. компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати без урахування податків та

інших обов`язкових платежів, що стягуються з доходів громадян, а всього 300 532,27 грн (а.с. 35).

Між ПрАТ «Рівнеазот» (довіритель) та ТОВ «Хімтрейд» (повірений) укладено договір доручення №134 від 18.04.2019р., відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, повірений зобов`язується від імені та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов`язання та/або приймати виконання грошових зобов`язань від інших осіб. Деталізований зміст доручення щодо виконання грошових зобов`язань (перелік юридичних дій), порядок виконання та інші вказівки передбачені сторонами в додатках до договору (а.с. 127-130).

Додатковою угодою №2 від 02.11.2020 до договору доручення №134 від 18.02.2019 визначено строк дії договору до 31.12.2021р. (а.с. 131).

На підставі довіреності №3723-ю від 20.02.2019р. ПрАТ «Рівнеазот» уповноважило ТОВ «Хім-Трейд» від імені ПрАТ «Рівнеазот» вчиняти наступні дії згідно Договору доручення №134 від 18.02.2019: сплачувати (перераховувати) від імені ПрАТ «Рівнеазот» нотаріальні, консультаційні та юридичні послуги, податки, збори та інші податкові платежі відповідно до Податкового кодексу України; заробітну плату, оплату листків непрацездатності, виплати на період відпусток, виплати на відрядження, матеріальну допомогу, виплати на господарські потреби, єдиний соціальний внесок, інші утримання з заробітної плати, виплати у Пенсійний фонд, супутні банківські комісії, судові збори, відрахування 0,3% від ФОП до первинних профспілкових організацій. Довіреність видана без права передоручення та дійсна по 31.01.2020 (а.с. 132).

Відповідно до платіжних доручень №69879, №69881, №69883, №69882 та №69880 ТОВ «Хім-Трейд» 27.12.2019р. перерахувало на рахунок ОСОБА_3 кошти на загальну суму 100 264,01 грн (а.с. 30-34).

Таким чином, ПрАТ «Рівнеазот» 27.12.2019р. у добровільному порядку виконало рішення суду у справі №756/8954/18 в частині виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 100 264,01 грн.

25.03.2020р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пишним А.В. на адресу ПрАТ «Рівнеазот» було направлено вимогу щодо сплати суми з урахуванням боргу, винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у розмірі 220 562,81 грн (а.с. 36).

Із додатку №7114 від 27.04.2020 до договору доручення №134 від 18.02.2019р. видно, що ПрАТ «Рівнеазот» доручило, а ТОВ «Хім-Трейд» прийняло зобов`язання перерахувати сплату боргу в сумі 220 562,81 грн. за ВП №61604839 Пишному А.В . Призначення - сплата боргу за ВП №61604839 Пишний А.В. /ІПН НОМЕР_1 / від імені ПрАТ Рівнеазот згідно договору№8688-Ю від 30.12.2019р. (а.с. 208).

Платіжним дорученням №82562 від 28.04.2020р. ТОВ «Хім-Трейд» сплатило на рахунок приватного виконавця Пишного А.В. 220 562,81 грн; у призначенні платежу зазначено - сплата боргу за ВП №61604839 Пишний А.В. , /ІПН НОМЕР_1 /від імені ПрАТ «Рівнеазот» згідно договору №8688-Ю від 30.12.2019р. (а.с. 37).

Як вбачається зі звіту повіреного (ТОВ «Хім-Трейд») від 30.04.2020р., що відповідно до договору доручення №134 від 18.02.2019р. та додатків до нього повіреним в період з 01.04.2020р. по 30.04.2020р. були здійснені платежі на загальну суму 73 023 923,22 грн., зокрема, сплата боргу за ВП №61604839 Пишний А.В. , /ІПН НОМЕР_1 / від імені ПрАТ «Рівнеазот» згідно договору №8688-Ю від 30.12.2019 в розмірі 220 562,81 грн (а.с. 209 - 211).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного А.В. від 29.04.2020р. було закінчено виконавче провадження ВП №61604839, яке було відкрито

на підставі виконавчого листа №756/8954/18, виданого 04.03.2020р. Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення з ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 100 264,01 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати без урахування податків та інших обов`язкових платежів, що стягуються з доходів громадян, 187 839,75 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, 12 428,51 грн. компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати без урахування податків та інших обов`язкових платежів, що стягуються з доходів громадян, а всього 300 532,27 грн. (а.с. 38).

23.09.2021 р. ПрАТ «Рівнеазот» направило на адресу ОСОБА_1 лист-вимогу про повернення майна (грошових коштів), набутих без достатньої правової підстави, в якому просило відповідача перерахувати Товариству протягом 7 календарних днів з моменту отримання цього листа кошти в сумі 87 839,75 грн. (а.с. 39-41).

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

У відповідності з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України).

Судом першої інстанції встановлено, що грошові кошти у сумі 87 839,75 грн., про повернення яких, як безпідставно набутого майна, ставиться питання в позові, попередньо сплачені позивачем ПрАТ «Рівнеазот» на виконання постанови Київського апеляційного суду від 11.12.2019р., яка Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 01.10.2020р. у справі №756/8954/18 була скасована, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 13-16), який при новому розгляді справи стягнув на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 100 000 грн., а не в сумі 187 839,75 грн., що була стягнута постановою Київського апеляційного суду від 11.12.2019р.

Згідно із положеннями частини першої ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зі змісту цієї норми видно, що зобов`язання у зв`язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Судом першої інстанції встановлено, що підстава, на якій відбулось перерахування коштів відповідачу, згодом відпала у зв`язку зі скасуванням судом касаційної інстанції рішення апеляційного суду, та правильно враховано положення статті 1212 ЦК України, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, заявлених позивачем.

Посилання відповідача на помилковість застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки, на його думку, відповідач набув спірне майно небезпідставно, колегія суддів відхиляє з огляду на положення зазначеної норми, якою перебачено обов`язок повернення не тільки безпідставно отриманого майна, а й майна, підстава набуття якого згодом відпала.

Висновок суду першої інстанції про те, що положення статті 1215 ЦК України не підлягають застосуванню до даного виду спірних правовідносини, є обгрунтованим, оскільки позивач ставиться питання про повернення суми коштів, сплачених як відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У відповідності зі статтею 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Згідно частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» складається: із основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

На підставі пунктів 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, розробленої відповідно до Законів України «Про державну статистику» та «Про оплату праці», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці, тобто не є заробітною платою та платежами, які прирівнюються до неї.

За таких обставин, суд правильно встановив, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою.

Стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом майнової відповідальності роботодавця, яка застосовується для захисту прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу.

Зазначена позиція узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, що містяться у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.

З огляду на викладене, суд прийшов до правильного висновкупро те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 87 839, 75 грн, який виплачено ОСОБА_1 у більшому розмірі, ніж визначено остаточним рішенням у справі №756/8954/18, не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, то суд дійшов переконливого висновку, що такі кошти підлягають поверненню, як набуті без достатньої правової підстави, відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну правову оцінку та обгрунтовано задовольнив позов ПрАТ «Рівнеазот», стягнувши з ОСОБА_1 грошові кошти, набуті без достатньої правової підстави, у розмірі 87 839,75 грн.

Посилання відповідача на неправильне визначення судом першої інстанції природи спірних правовідносин та помилкового, на думку апелянта, застосування правових норм, що регулюють питання повернення безпідставно набутого чи збереженого майна, тоді як застосуванню підлягали положення статей 380-382 ЦПК України та статті 239 КЗпП України, якими визначені умови та порядок повороту виконання судових рішень, не заслуговують на увагу, оскільки у даній справі позивач звернувся до суду з позовом про повернення безпідставно набутого майна, а не із заявою про поворот виконання рішення.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам норм матеріального та процесуального закону й не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 липня 2022 року - залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: