Рішення

від 14.12.2022 по справі 752/5652/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/5652/21

Провадження № 2/752/1922/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2022 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Гладибороди Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Марс» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-Інвест», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталії Миколаївни, третя особа Київська міська рада про усунення порушень прав на землею (права постійного користування земельною ділянкою, що перебуває в комунальній власності, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Марс» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-Інвест», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталії Миколаївни, третя особа Київська міська рада про усунення порушень прав на землею (права постійного користування земельною ділянкою, що перебуває в комунальній власності, та просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилого будинку, укладений 08.09.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «РН-Інвест» та ОСОБА_1 , посвідчений Герасименко Н.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі за №3251; зобов`язати ОСОБА_1 відкликати своє/свої звернення (клопотання), подане/подані до Київської міської ради для відведення (передання в оренду) йому земельної ділянки площею 0,1843 га (кадастровий номер 8000000000:79:013:0112) або письмово повідомити Київську міську ради про безпідставність такого/таких звернення/звернень (клопотання/клопотань) (зокрема, але не виключно клопотання, зареєстроване в Київській міській раді 15.05.2019р. №50109-003929950-031-03); скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко НМ., індексний номер:31300549 від 08.09.2016р. 18:52:39, та запис про державну реєстрацію права власності, номер запису: 16293703, дата, час державної реєстрації: 08.09.2016 18:20:21.

В обгрунтування позову зазначає, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та за своїм місцезнаходженням є власником цілісного майнового комплексу та постійним користувачем земельних ділянок: площею 3,8750 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0011; площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112. Підставою виникнення права постійного користування земельними ділянками є розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.06.1998 №1354 «Про оформлення акціонерному товариству відкритого типу «Марс» права користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_1 ; рішення Київської міської ради від 01.03.2001р. №209/1186 «Про оформлення права користування земельними ділянками». Реєстраційним підтвердженням права постійного користування земельними ділянками є відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості Державного земельного кадастру. Також право постійного користування земельними ділянками за позивачем посвідчено Державним актом на право постійного користування землею І-КВ №003941, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 15.09.1998 за №79-4в-00018. Крім того, на земельній ділянці площею 0,1843 га кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 розміщені нежитлова будівля літера «Л» (гаражі № НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , реєстр. №1722165980000) та нежитлова будівля літера «М» (нежитлова будівля №19) ( АДРЕСА_1 , реєстр. №1832621880000), що є приватною власністю позивача. Отже, як зазначає позивач, він є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,1843 га кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, на якій розташовані нежитлові будівлі, що є приватною власністю позивача. Однак відповідач ОСОБА_1 за Договором купівлі-продажу від 08.09.2016р. прийняв у власність нежитловий будинок, який фактично розташований на земельній ділянці, постійним землекористувачем якої є позивач, та використовує даний договір для вчинення неправомірних дій щодо набуття в користування цієї земельної ділянки, розмір якої значно перевищує площу, необхідну для експлуатації вказаного нежилого будинку. Договір купівлі-продажу, як вказує позивач, та наступні дії відповідача ОСОБА_1 порушують право позивача на землю. За п. 1.1. спірного Договору купівлі-продажу від 08.09.2016р. відповідач ОСОБА_1 прийняв у власність нежилий будинок, загальною площею 843,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та розташований на земельній ділянці загальною площею 0,145 га, код земельної ділянки 90:013:0028. При цьому, у спірному договорі сторонами вказана неіснуюча земельна ділянка, яка не може вважатися ні об`єктом права власності, ні об`єктом цивільних прав, оскільки немає визначених її меж, площі, місця розташування, присвоєного кадастрового номеру та інформація про неї не внесена до Державного земельного кадастру. Відчужуваний нежилий будинок розташований у межах земельної ділянки площею 0,1843 га кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, постійним землекористувачем якої є позивач. При цьому, як вбачається з даних Містобудівного кадастру Києва, названий нежитловий будинок приблизно займає всього 0,03 га площі земельної ділянки, а із заїздом зі сторони АДРЕСА_3 умовою Договору від 08.09.2016р., який передбачає набуття права власності на житловий будинок, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на жилий будинок. Сторони знали та не могли не знати, що відчужуваний нежилий будинок розташований у межах земельної ділянки постійного землекористувача ПрАТ «Марс», площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 та фактично займає площу 0,03 га (із заїздом 0,04 га). При цьому укладення договору від 08.09.2016р. мало б здійснюватися після виділення частини земельної ділянки, яку фактично займає нежитловий будинок, в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номеру, і нотаріус мав би відмовити в нотаріальному посвідченні договору, як такого, що не відповідає вимогам, зокрема, Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України, і дійсним намірам сторін. Відповідач ОСОБА_1 використав Договір від 08.09.2016р. для реєстрації неіснуючого об`єкта нерухомості та оскарження реєстрації права постійного користування позивача за земельною ділянку площею 0,1843 га кадастровий номер 8000000000:79:013:0112. Так, відповідач 1 21.07.2017р. отримав від ТОВ «Прогрес ЖКГ» довідку про показники об`єкта нерухомого майна, згідно якої в нього за адресою: АДРЕСА_2 , з`явилося два об`єкта нерухомості: нежитлова будівля літера «А», площею 843,3 кв.м., та нежитлова будівля літера «Б» площею 118,1 кв.м. 28.07.2017р. на підставі рішення, прийнятого державним реєстратором Кучмою Л.В., складовою частиною нежитлового будинку загальною площею 843,3 кв.м., стає нежитлова будівля літера «Б», загальною площею 118,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 . 13.08.2019р. відповідач 1 отримав від ТОВ «Прогрес ЖКГ» висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, згідно якого у відповідача вже з`явилось два новоутворені об`єкти: нежитлова будівля літера «А» площею 843,3 кв.м. ( АДРЕСА_2 ) та нежитлова будівля літера «Б» площею 118,1 кв.м. ( АДРЕСА_2 ), технічний паспорт на виробничий будинок площею 118,1 кв.м. із зазначенням адреси: АДРЕСА_2 . 13.12.2019р. на підставі рішення, прийнятого приватним нотаріусом Тригуб Є.О., за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано новий об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлова будівлі літера «Б», загальною площею 118,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 (реєстр. №1989632280000). Наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2020р. №1642/5 задоволено скаргу ПрАТ «Марс» та скасовано як протиправні прийняті рішення щодо державної реєстрації за відповідачем 1 нежитлової будівлі літ. Б за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, відповідач 1 звернувся до Київської міської ради із клопотанням №К-34223 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, орієнтовний розмір 1842,9 кв.м. для реконструкції та обслуговування адміністративного будинку з апартаментами на АДРЕСА_2 . За клопотанням відповідача ОСОБА_1 відповідними органами та структурними підрозділами Київської міської ради здійснюється погодження проекту рішення Київської міської ради «Про передачу громадянину ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_2 », за яким передбачається передати ОСОБА_1 в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,1843 га (кадастровий номер 8000000000:79:013:0112), для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_2 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно, також передбачено припинити АТВТ «Марс» право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1843 га (кадастровий номер 800000000:79:013:0112) на АДРЕСА_1 . Отже, на думку позивача, відповідач ОСОБА_1 використовує Договір купівлі-продажу від 08.09.2016р. з метою неправомірного отримання в користування земельної ділянки площею 0,1843 га кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 та припинення права постійного користування цією ділянкою позивача. При цьому відповідачем 1 повідомлено Київській міській раді про забудову вказаної земельної ділянки неіснуючою нежитловою будівлею літ. Б, рішення про реєстрацію якої скасовані Міністерством юстиції України як протиправні, та замовчується забудова цієї земельної ділянки нежитловими приміщеннями літ. Л, літ. М, що є приватною власністю позивача. За таких обставин, позивач вважає, що Договір купівлі-продажу від 08.09.2016р. №3251 слід визнати недійсним, оскільки його зміст суперечить Цивільному кодексу України, Земельному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, він укладений з метою неправомірного заволодіння відповідачем ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, постійним землекористувачем якої є позивач, та на якій розташовані нежитлові будівлі, що є приватною власністю ПрАТ «Марс».

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09.03.2021р. відкрито провадження у справі за позовом ПрАТ «Марс» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-Інвест», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталії Миколаївни, третя особа Київська міська рада про усунення порушень прав на землею (права постійного користування земельною ділянкою, що перебуває в комунальній власності, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

26.04.2021р. судом зареєстровано пояснення позивача до позовної заяви, в яких позивач додатково зазначає, що в постанові Київського апеляційного суду від 15.04.2021р. у справі №752/16038/19 встановлені факти, які відповідно до положень ст. 82 ЦПК України не потребують доказуванню, а саме зазначено, що при укладенні Договору купівлі-продажу нежилого будинку від 08.09.2016р. сторонами не дотримано вимог статті 120 Земельного кодексу України, оскільки його укладенню не передувало виділення частини земельної ділянки, яку безпосередньо займає відчужуваний за договором нежилий будинок, в окрему земельну ділянку, та не зазначено в договорі кадастровий номер земельної ділянки, при цьому в ньому зазначено код земельної ділянки, якої не існує, тому до нового власника нежилого будинку ОСОБА_1 в силу положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України не перейшло право користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, площею 0,1843 га чи частиною цієї ділянки, оскільки попередній власник будинку на момент укладення Договору купівлі-продажу від 08.09.2016р. не мав належно оформленого речового права на цю земельну ділянку. Також звертає увагу суду на те, що в довідці, яку отримав відповідач 1 від ТОВ «Прогрес ЖКГ» від 21.07.2017р., про показники об`єкта нерухомого майна зазначено, що літ. А та літ. Б знаходяться на одній земельній ділянці загальною площею 0,145 га код земельної ділянки 90:013:0028. При цьому ОСОБА_1 не має документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття права власності на об`єкт нерухомого майна літ. Б та посвідчують речове право на земельну ділянку загальною площею 0,145 га, код земельної ділянки 90:013:0028, яку ОСОБА_1 вважає земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га. З приводу злочинних дій ОСОБА_1 та відповідних службових осіб щодо реєстрації неіснуючої будівлі літ. Б здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020100060002433 від 23.07.2020р. за ч. 2 ст. 190 КК України. Також позивач додатково зазначає, що 05.03.2021р. отримав лист Київської міської ради від 26.02.2021р. №225-СК0904 щодо результату повторного розгляду постійною комісією Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин проекту рішення Київської міської ради «Про передачу громадянину ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_2 ». Згідно з витягу з протоколу №2/4 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин від 17.02.2021р. постійна комісія підтримала зауваження, викладені у правовому висновку управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради від 22.09.2020р. №08/230-1620 та відхилила проект рішення. З правового висновку управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради від 22.09.2020р. вбачається, що під час опрацювання проекту рішення стало відомо, що в Державному реєстрі прав на нерухоме майно інформацію щодо права власності громадянина ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. Б площею 118,1 кв.м., яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112, відсутня.

Від Київської міської ради надійшли письмові пояснення щодо позову. Третя особа зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га перебуває в комунальній власності міста Києва, цільове призначення її «Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд». Станом на дату подання позовної заяви позивач є постійним користувачем земельної ділянки, державний акт на право постійного користування землею від 15.09.1998р., що виданий позивачу, не скасований та є чинним. Також Київська міська рада повідомила, що відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Київради, проект рішення «Про передачу громадянину ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_2 А-27116» відхилено профільною комісією (протокол №2/4 від 17.02.2021р. постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування).

Від відповідача 1 надійшов письмовий відзив на позов, за яким він просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2010р., що набрало законної сили, постановленим у господарській справі №36/286, зокрема, припинено право постійного користування АТВТ «Марс» частиною земельної ділянки, наданої розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1354 від 26.06.1998р., кадастровий номер 79:013:112, розташованої у АДРЕСА_2 , в межах, визначених Технічною документацією із землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду ТОВ «Атем» для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі по АДРЕСА_2 . На виконання рішення суду Київською міською радою прийнято рішення від 14.07.2011р. №754/6141, яким припинено право користування АТВТ «Марс» частиною земельної ділянки площею 0,145 га на АДРЕСА_1 , у зв`язку з наданням такої частини в короткострокову оренду на 1 рік ТОВ «Атем» для експлуатації та обслуговування придбаної ним адміністративної будівлі на АДРЕСА_2 . Крім того, вказаним рішенням було визначено, що для експлуатації та обслуговування будівлі на АДРЕСА_2 необхідно не менше 0,145 га. Вказаним рішенням суду, як зазначає відповідач 1, спростовуються доводи позивача щодо наявності в останнього права постійного користування земельними ділянками. Усупереч діючим нормами законодавства, 24.10.2018р. державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права постійного користування на земельну ділянку площею 0,1843 га (кадастровий номер 8000000000:79:013:0112) за Приватним акціонерним товариством «Марс». Не погоджуючись із таким рішенням, ОСОБА_1 його оскаржено, ухвалою суду від 12.03.2020р. відкрито провадження у справі №752/5279/20. Окрім цього, ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів з приводу вчинення незаконних дій посадовими особами ПрАТ «Марс» та суб`єкта державної реєстрації ОСОБА_2 , Голосіївським УП ГУПН у м. Києві розслідується кримінальне провадження №12019100010006923 від 16.08.2019р. за фактом підроблення документів щодо реєстрації за ПрАТ «Марс» права постійного користування на земельну ділянку. Також розслідується кримінальне провадження за фактом можливих неправомірних дій службових осіб ПрАТ «Марс», направлених на самовільне зайняття земельних ділянок за ст. 356 КК України. Крім того, у 2003р. державна власність на частку у статутному капіталі АТВТ «Марс» припинилась і, відповідно, це товариство перестало бути об`єктом права державної власності та набуло статусу приватної юридичної особи, а, відтак, втратило і право постійного користування земельними ділянками та було зобов`язано здійснити оформлення право користування на дві земельні ділянки, або у право власності, або у право оренди, як то передбачено п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року. Відповідач також зазначає, що до 13.09.1997 року нежитловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що належав на праві власності АТВТ «Марс», був внесений останнім до статутного капіталу новоствореного ТОВ «РМ-Інвест». Відповідно право власності на цей будинок перейшло від АТВТ «Марс» до ТОВ «РМ-Інвест». 06.06.2007р. на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орловою М.А., право власності на будинок АДРЕСА_2 перейшло до ТОВ «Атем». 26.04.2021р. на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бібіком С.В., право власності на будинок АДРЕСА_2 перейшло до ТОВ «РМ-Інвест». Відтак, до ТОВ «РМ-Інвест» у відповідності до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України автоматично перейшло й право оренди на земельну ділянку, яка була надана в оренду ТОВ «Атем» на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2011р. №754/6141. У подальшому, 08.09.2016р. між ОСОБА_1 та ТОВ «РМ-Інвест» був укладений договір купівлі-продажу нежилого будинку, згідно з яким право власності на будинок АДРЕСА_2 перейшло до ОСОБА_1 , а, значить, останній набув право та цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під таким будинком і спорудою після їх набуття, незалежно від того, чи додержав попередній землекористувач порядку землекористування. З огляду на вказане, на думку відповідача 1, доводи позивача про наявність у нього законного права постійного користування земельною ділянку, на якій знаходиться нежитловий будинок на АДРЕСА_2 , є безпідставними. Водночас наведене свідчить про наявність у ОСОБА_1 беззаперечного права на отримання в користування (оренду) земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування та експлуатації належного йому на праві власності нежитлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . З метою перешкоджання ОСОБА_1 у належному оформленні права користування земельною ділянкою площею 0,1843 га, необхідною для обслуговування споруд, 06.12.2019р. ПрАТ «Марс» звернулось до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення від 08.09.2016р. №31300549, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Герасименко Н.М. щодо державної реєстрації права власності на нежитловий будинок, що розташований по АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 . Наказом Міністерства юстиції України від 13.03.2020р. №646/7 відмовлено у задоволенні скарги ПрАТ «Марс». Також відповідач наголошує на тому, що під час проведення дій, спрямованих на реєстрацію права користування на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112, позивачу було відомо про наявність у власності відповідача 1 об`єктів нерухомого майна на цій земельній ділянці. Після проведення незаконної реєстрації права постійного користування позивач почав проведення будівельних робіт як на цій земельній ділянці, так і на ділянці, яка не належить позивачу. Фактично ці будівельні роботи здійснювались без будь-яких законних підстав. Незаконна побудова та реєстрація права власності на новостворені об`єкти нерухомості, що знаходяться нібито з початку 90-х років на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112, спрямована на створення перешкод ОСОБА_1 в оформленні права оренди на земельну ділянку, на якій розташовані належні йому об`єкти нерухомості. Крім того відповідач зазначає, що посилання позивача на наказ Міністерства юстиції України від 13.05.2020р. №1642/5 є передчасним та безпідставним, оскільки він оскаржується відповідачем. Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача 1 відкликати свої звернення та/або повідомити про безпідставність таких звернень, то, як вказує відповідач 1, такі вимоги порушують конституційні права останнього, оскільки подання заяв, клопотання чи звернень до Київської міської ради є способом реалізації права відповідача на отримання необхідної земельної ділянки.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. направила до суду письмові пояснення, за якими вказує про те, що Договір купівлі-продажу нежилого будинку був посвідчений нею з дотриманням всіх вимог чинного законодавства, на підставі всіх необхідних документів, з використанням відомостей з реєстрів, доступ до яких був забезпечений нотаріусам на момент посвідчення зазначеного договору. Порядок вчинення нотаріальних дій, у тому числі під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, нею дотримано. Також просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Відповідач 2 Товариство з обмеженою відповідальністю «РН-Інвест» не надало до матеріалів справи письмового відзиву на позов.

Ухвалою суду від 14.09.2022р. закрито підготовче провадження в даній справі, призначено її до розгляду по суті.

14.11.2022р. судом зареєстровані письмові пояснення відповідача 1 щодо необхідності відмови в задоволенні позову. У письмових поясненнях відповідача 1 зазначає, що позивач не є стороною спірного договору і є третьою особою по відношенню до сторін договору. Згідно з існуючою судовою практикою договір може бути визнаний недійним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача, і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось. Відповідач 1 звертає увагу на те, що позовні вимоги позивача спрямовані саме на захист права постійного користування позивача земельною ділянкою площею 0,1843 (кадастровий номер 8000000000:79:013:01112). При цьому правомірність набуття відповідачем 1 права власності на нежилий будинок, загальною площею 843,30 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , позивачем не оспорюється. На думку, відповідача 1 обраний позивачем спосіб захисту не є належним та ефективним способом захисту прав та охоронюваних законом інтересів, про порушення яких заявляє позивач. Визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилого будинку від 08.09.2016р. матиме наслідком повернення нежилого будинку від відповідача 1 до ТОВ «РМ-Інвест», що жодним чином не призведе до поновлення прав та законних інтересів позивача. Також відповідач 1 вказує про те, що закон не пов`язує недійсність правочину із відсутністю в ньому істотних умов договору, а позивачем не доведено підстав для визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилого будинку від 08.09.2016р. Крім того, відповідач 1 зазначає, що позивачем було подано заяву з пропуском строку позовної давності та вважає помилковим твердження позивача про те, що його позовні вимоги є негаторним позовом, на які строки позовної давності не поширюються. Щодо відсутності в позивача права користування земельною ділянкою, то відповідач 1 посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2020р. у справі №36/286, яким встановлено, що для обслуговування та експлуатації будинку АДРЕСА_2 необхідна частина земельної ділянки, на якій знаходиться будинок, вказана частина має площу орієнтовно 0,145 га та кадастровий номер 90:013:0028. Також у вказаному рішенні зазначається, що належне АТВТ «Марс» право користування земельною ділянкою кадастровий номер 90:013:0028 площею орієнтовно 0,145 га підлягає припиненню. На виконання зазначеного рішення суду Київською міською радою прийнято рішення від 14.07.2011р. №754/6141, яким припинено право користування АТВТ «Марс» частиною земельної ділянки площею 0,145 га на АДРЕСА_1 , у зв`язку наданням такої частини у короткострокову оренду на 1 рік ТОВ «Атем» для експлуатації та обслуговування придбаної ним адміністративної будівлі на АДРЕСА_2 . Таким чином, позивач втратив право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нежитлове приміщення ОСОБА_1 , а останній має право на оформлення права користування такою земельною ділянкою. Відповідач 1 зазначає, що позивач у дійсності видає нежитлову будівлю літ. «Л» (гаражі № НОМЕР_1 ) за будівлю літ. «Б», яка належить ОСОБА_1 . Державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю літ. «Л» (гаражі № НОМЕР_1 ) за ПрАТ «Марс», на думку відповідача 1, є незаконною та наразі оскаржується в судовому порядку. Щодо будівництва нежитлового приміщення літера «М» на земельній ділянці, то воно є незаконним та здійснюється для перешкоджання в оформленні ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою. Не відповідають дійсності, як вказує відповідач 1, доводи позивача про те, що нежитловий будинок ОСОБА_1 займає 0,03 га площі земельної ділянки 8000000000:79:013:0112, оскільки відповідно до Акту дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 22.01.2021р. майно ПрАТ «Марс», розташоване на частині земельної ділянки, займає 0,0128 га, майно ОСОБА_1 - 0,1332 га. Безпідставною, незаконною та необгрунтованою є вимога позивача про зобов`язання відповідача 1 відкликати своє звернення до Київської міської ради для відведення йому земельної ділянки або письмово повідомити Київську міську раду про безпідставність такого звернення, оскільки право громадян України, зокрема і ОСОБА_1 , на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі до Київської міської ради, гарантоване як Конституцією України, так і законодавством України в цілому. При цьому громадяни України користуються даним правом на власний розсуд незалежно від волі інших осіб і законодавством не передбачено жодних обов`язків відкликати свої звернення чи повідомляти про їх безпідставність. Щодо вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М., індексний номер 31300549 від 08.09.2016р. та запис про державну реєстрацію права власності, номер запису 16293703, то вказана вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого будинку, а тому, оскільки оскаржуваний договір укладено з дотриманням усіх норм чинного законодавства, позивачем не обрано належний та ефективний спосіб захисту та враховуючи висновки Міністерства юстиції України, рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за ОСОБА_1 не підлягає скасуванню.

07.12.2022р. зареєстровано заяву відповідача 1 про застосування строку позовної давності, за якою він просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого будинку від 08.09.2016р. та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М., індексний номер 31300549 від 08.09.2016р. та запис про державну реєстрацію права власності, номер запису 16293703. Відповідач 1 вважає, що вказані позовні вимоги заявлено з пропуском позовної давності. Як вказує відповідач 1, позовну заяву подано до суду 26.02.2021р., натомість спірний договір купівлі-продажу укладено 08.09.2016р. Отже, позовну заяву подано до суду приблизно 4 роки та 6 місяців з дати його укладення, тобто із пропуском строку загальної позовної давності (3 роки). При цьому позивач мав об`єктивну можливість дізнатись про укладення спірного договору, починаючи з 09.09.2016р., оскільки на підставі цього договору було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем 1 право власності на нежитловий будинок по АДРЕСА_2 . Інформація про державну реєстрацію права власності за відповідачем 1 була публічно доступною і могла в будь-який момент отримана позивачем, починаючи з 09.09.2016р. При цьому відповідач 1 зазначає, що позивач помилково вказує, що позовна вимога про визнання договору купівлі-продажу недійсним є негаторним позовом, який можна заявити упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Негаторний позов і позов про визнання правочину недійсним є два окремих самостійних позови. Вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запис про державну реєстрацію права власності є похідною від першої вимоги, а тому наслідки спливу позовної давності повинні бути застосовані до позову і в цій частині.

Позивач подав заяву про заперечення на заяву про застосування строку позовної давності. Вказує на помилковість тверджень відповідача 1, що даний позов не є негаторним. Зазначає, що відповідач 1 помилково вважає, що до заявленого позову слід застосувати трирічний строк позовної давності. Так, позивач є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, на якій розташовані нежитлові будівлі, що є приватною власністю позивача. Однак ОСОБА_1 уклав спірний Договір купівлі-продажу від 08.09.2016р., зміст якого суперечить Цивільному кодексу України, Земельному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, з метою неправомірного заволодіння вказаною земельною ділянкою. Договір купівлі-продажу порушує право постійного користування земельною ділянкою протягом усього часу з моменту його укладення та використовується відповідачем 1 для вчинення неправомірних дій щодо набуття в користування земельної ділянки. Отже, позивач, як постійний землекористувач земельної ділянки, має право вимагати усунення будь-яких порушень свого права на землю, навіть якщо таке порушення не пов`язане з позбавленням володіння цією земельною ділянкою, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною та застосування інших способів. Позов у даній справі є негаторним, зважаючи на те, що позивач є титульним володільцем земельної ділянки, оскільки право постійного користування посвідчено Державним актом на право постійного користування землею І-КВ №003941, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 15.09.1998р. за №79-4-00018, на підставі якого також проведено державну реєстрацію права постійного користування; порушення договором купівлі-продажу від 08.09.2016р. права постійного користування земельною ділянкою площею 0,1843 га кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 та відповідними неправомірними діями відповідача 1, спрямованими на заволодіння цією земельною ділянкою, має триваючий характер. Великою Палатою Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наводився правовий висновок про те, що негаторний позов можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Отже, на думку позивача, позов у даній справі є негаторним, що зумовлює застосування до спірних відносин статті 391 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України, що є спеціальною нормою, а, відтак, на позовні вимоги в цій справі позовна давність не поширюється. Також позивач звертає увагу на те, що фактично спір про право користування земельною ділянкою вже розглянуто судами всіх інстанцій, тому позивач правильно обрав такий речово-правовий засіб захисту як звернення до суду саме з негаторним позовом. Додатково позивач зазначає, що посилання відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2010р. у справі №36/286 та його доводи про втрату позивачем права постійного користування земельною ділянкою є безпідставними, оскільки назване судове рішення не було виконане щодо оформлення та передачі частини земельної ділянки ТОВ «Атем», а також у частині внесення змін до державного акта на право постійного користування землею щодо припинення АТВТ «Марс» права на постійне користування в частині земельної ділянки. Право власності відповідача 1 на нежитлову будівлю з літерою «Б» за адресою: АДРЕСА_2 , скасовано відповідним наказом Міністерства юстиції України, а відповідачем не надано жодних інших доказів, які б підтверджували його право власності на таку будівлю. Доводи відповідача 1 про те, що позивач втратив право постійного користування земельною ділянкою, оскільки не переоформив таке право, є безпідставними, відповідні норми визнано неконституційними, а суди в іншій справі встановили, що непереоформлення права постійного користування ПрАТ «Марс» земельної ділянки не може бути підставою для позбавлення його такого права.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, заслухавши учасників справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Перш за все необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу в будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. Вона полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно. Своїм підґрунтям встановлення презумпції правомірності правочину має визначальні засади цивільного права як свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність цивільного законодавства (ст. 3 Цивільного кодексу України). Згідно з цими засадами припускається, що особа може, реалізуючи своє право свободи договору (а точніше - право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій у акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Так, 08.09.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест», як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, був укладений Договір купівлі-продажу нежилого будинку, за умовами якого продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив) належний продавцю на праві приватної власності нежилий будинок, загальною площею 843,30 кв.м., що знаходиться за адресою: мю АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,145 га, код земельної ділянки 90:013:0028.

Згідно п. 1.2. Договору купівлі-продажу будинок, що відчужується, належить ТОВ «РМ-Інвест» на підставі Договору купівлі-продажу нежилого будинку, посвідченого Бібік С.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 26.04.2012р. за реєстровим №1039, зареєстрованого в Комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 16.05.2012р., номер запису 1345, у книзі 10п-63 (реєстраційний номер 33088735) та електронному Реєстрі права власності на нерухоме майно 10.05.2012р.

У пункті 1.3. Договору купівлі-продажу зазначено, що згідно Довідки про балансову вартість нерухомого майна, виданої ТОВ «РМ-Інвест» 01.09.2016р. за №160901/2, балансова вартість нежилого будинку, що відчужується, становить 793 098,00 грн.

Договір купівлі-продажу від 08.09.2016р. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Н.М. Герасименко, зареєстрований у реєстрі за №3251.

Згідно Акту прийому-передачі нежилого будинку від 08.09.2016р. за Договором купівлі-продажу нежилого будинку продавець передає, а покупець приймає нежилий будинок, загальною площею 843,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та розташований на земельній ділянці загальною площею 0,145 га, код земельної ділянки 90:013:0028. Нежилий будинок знаходиться у стані, придатному для використання. Передача проводиться згідно Договору купівлі-продажу нежилого будинку, посвідченого Герасименко Н.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 08.09.2016р. за реєстровим №3251.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності нежилий будинок загальною площею 843,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 08.09.2016р., номер запису про право власності 16293703, дата, час державної реєстрації 08.09.2016р. 18:20:21.

Позивач вважає, що Договір купівлі-продажу від 08.09.2016р., укладений між ТОВ «РМ-Інвест» та ОСОБА_1 , має бути визнаний недійсним у судовому порядку, оскільки його зміст суперечить Цивільному кодексу України, Земельному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, він укладений з метою неправомірного заволодіння відповідачем ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, постійним землекористувачем якої є позивач, та на якій розташовані нежитлові будівлі, що є приватною власністю позивача.

Відповідач 1 заперечує проти задоволення позову і, у свою чергу, зазначає про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2010р. у справі №36/286 спростовуються доводи позивача щодо наявності в останнього права постійного користування земельними ділянками. Крім того, на вказаній земельній ділянці розташовані нерухоме майно не позивача, а саме відповідача 1.

Відповідач 2 свою позицію щодо спірного питання не виклав у відповідних процесуальних документах.

Відповідач 3 зазначила, що спірний Договір купівлі-продажу був посвідчений нею з дотриманням всіх вимог чинного законодавства, на підставі всіх необхідних документів, з використанням відомостей з реєстрів, доступ до яких був забезпечений нотаріусам на момент посвідчення договору.

Третя особа у справі у своїх поясненнях вказала, що на дату подання позовної заяви позивач є постійним користувачем оспорюваної земельної ділянки, державний акт на право постійного користування землею від 15.09.1998р., що виданий позивачу, не скасований та є чинним.

Судом встановлено, що за розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26.06.1998р. №1354 «Про оформлення акціонерному товариству відкритого типу «Марс» права користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на вул. Володимирський, 101, у Московському районі» вирішено оформити Акціонерному товариству відкритого типу «Марс» за умови виконання п. 2 цього розпорядження право постійного користування земельною ділянкою площею 4,18 га для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_1 у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно (свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 10.04.1996р. №№З-ДПК/1, З-ДРК/2, З-ДПК/3, З-ДПК/4, З-ДПК/5, З-ДПК/6, З-ДПК/7, З-ДПК/8, З-ДПК/9, З-ДПК/10) за рахунок земель, відведених згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 21.08.1978р. №1232/22 «Про відведення земельної ділянки Науково-дослідному інституту ім. Мануїльського для будівництва дослідного заводу загальною площею 25 тис. кв.м. та дозвіл на проектно-розвідувальні роботи по будівництву другого дослідного заводу загальною площею 25 тис. кв.м.»; та рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 06.08.1979 №1011/38 «Про відведення додаткових земельних ділянок науково-дослідному інституту ім. Мануїльського під будівництво дослідного заводу».

15.09.1998р. Київською міською державною адміністрацією видано Акціонерному товариству відкритого типу «Марс» Державний акт на право постійного користування землею серії І-КВ №003941, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 4,1794 га, для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на вул. Володимирській, 101, у Московському районі відповідно до розпорядження від 26.06.1998р. №1354.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №79-4-00018.

Слід відмітити, що законність Державного акту на право постійного користування землею від 15.09.1998р. була предметом розгляду у справі №752/16038/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Марс», треті особи Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним державного акта про право постійного користування землею.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 30.11.2020р. у вказаній справі позов задоволено, визнано недійсним Державний акт на право постійного користування землею від 15.09.1998р. №79-4-00018.

Постановою Київського апеляційного суду від 15.04.2021р., залишеною без змін постановою Верховного Суду від 19.11.2021р., рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30.11.2020р. скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

01.03.2001р. Київською міською радою прийнято рішення №209/1186 «Про оформлення права користування земельними ділянками», за яким вирішено оформити державній податковій інспекції у Московському районі м. Києва, за умови виконання п. 15.1. рішення, право тимчасового довгострокового користування строком на 24 роки земельною ділянкою площею 0,12 га для експлуатації та обслуговування адміністративних будівель на вул. Жилянській, 23, у Московському районі за рахунок частини земель, оформлених згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.06.1998р. №1354 «Про оформлення акціонерному товариству відкритого типу «Марс» права користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на вул. Володимирській, 101, у Московському районі», у зв`язку з переходом права власності на будівлю (п. 15 рішення).

За підпунктом 15.3. рішення Київської міської ради від 01.03.2001р. надано доручення Київському міському управлінню земельних ресурсів забезпечити внесення змін в державний акт на право постійного користування землею від 15.09.1998р. серії І-КВ №003941, реєстраційний номер 79-4-00018, у частині площі відповідно до рішення.

Тобто в результаті прийняття рішення Київською міською радою від 01.03.2001р. за рахунок земельної ділянки площею 4,18 га, наданої АТВТ «Марс» у постійне користування розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1354 від 26.06.1998р., було утворено три окремі земельні ділянки: площею 3,8750 га, площею 0,1843 га та площею 0,12 га, і у розділі «Зміни в землекористуванні» Державного акту від 15.09.1998р. містяться записи про зміну, а саме: рішення Київської міської ради від 01.03.2001р. №209/1186, площа 3,8750 га; рішення Київської міської ради від 01.03.2001р. №209/11869, площа 0,1843 га.

Отже, у зв`язку із прийняттям рішення Київської міської ради №209/1186 від 01.03.2001р. в постійному користуванні позивача залишились наступні земельні ділянки: земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:013:0011, площею 3,8750 га; земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112, площею 0,1843 га.

Як вбачається, відповідні відомості містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, в якому правокористувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:013:0011 та 800000000:79:013:0112, площами 3,875 га та 0,1843 га відповідно є Приватне акціонерне товариство «Марс» на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 15.09.1998р.

Доводи відповідача про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2010р., що набрало законної сили, постановленим у господарській справі №36/286, зокрема, припинено право постійного користування АТВТ «Марс» частиною земельної ділянки, наданої розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1354 від 26.06.1998р., кадастровий номер 79:013:112, розташованої у АДРЕСА_2 , спростовуються вищенаведеним, а також наступним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2010р. у справі №36/286 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем» до Акціонерного товариства відкритого типу «Марс», Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про припинення права користування земельною ділянкою задоволені позовні вимоги ТОВ «Атем» та, зокрема, припинено право постійного користування АТВТ «Марс» частиною земельної ділянки, наданої Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1354 від 26.06.1998р, кадастровий номер 79:913:112, розташованої у м. Києві, по вул. Жилянській, 19, в межах, визначених Технічною документацією із землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду ТОВ «Атем» для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі по вул. Жилянській, 19, у Голосіївському районі; зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) внести зміни до бази даних земельного кадастру м. Києві та до Державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ №003941 щодо припинення Акціонерного товариства відкритого типу «Марс» права на постійне користування в частині земельної ділянки кадастровий номер 79:013:0028 площею орієнтовно 0,145 га, розташованою в АДРЕСА_2 ; зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) погодити та передати на розгляд Київради Технічну документацію із землеустрою щодо передачі ТОВ «Атем» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі по вул. Жилянській, 19, у Голосіївському районі; визнано за ТОВ «Атем» право на оформлення в користування земельної ділянки кадастровий номер 79:013:0028, площею орієнтовно 0,145 га, розташованої у АДРЕСА_2 , в межах, визначених Технічною документацією із землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду ТОВ «Атем» для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі по вул. Жилянській, 19, у Голосіївському районі.

Рішенням Київської міської ради від 14.07.2011р. №754/6141 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Атем» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на вул. Жилянській, 19, у Голосіївському районі м. Києва» передано ТОВ «Атем», за умови виконання пункту 3 цього рішення, у короткострокову оренду на 1 рік земельну ділянку площею 0,145 га для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на вул. Жилянській, 19, у Голосіївському районі м. Києва за рахунок частини земель, оформлених відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.06.1998р. №1354 «Про оформлення акціонерному товариству відкритого типу «Марс» права користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на вул. Володимирський, 101, у Московському районі», право користування якою посвідчено державним актом на право постійного користування землею від 15.09.1998р. №79-4-00018, у зв`язку з переходом права власності на нежитлову будівлю (договір міни від 06.06.2007р. №2764, акт прийому передачі від 06.06.2007р.). Також вирішено припинити акціонерному товариству відкритого типу «Марс» право користування частиною земельної ділянки площею 0,145 га.

За п. 3 вказаного рішення Київської міської ради ТОВ «Атем» повинно у місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натурі (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Суд відмічає про те, що матеріали справи не містять будь-яких належних доказів того, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2010р. у справі №36/286 та рішення Київської міської ради від 14.07.2011р. №754/6141 стосовно оформлення та передачі земельної ділянки, яка в них указана, в оренду ТОВ «Атем», а також внесення змін до Державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ №00394.

Щодо доводів відповідача 1 про те, що на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 знаходиться належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме будівля під літерою «Б», загальною площею 118,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , то слід зазначити про відсутність доказів на підтвердження таких обставин. До того ж за висновком колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 29.04.2020р. рекомендовано скасувати, а наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2020р. №1642/5 скасовано рішення від 28.07.2017р. №36367797, прийняте державним реєстратором комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» міста Києва Кучмою Л.В., скасовано рішення від 17.12.2019р. №50270850, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О., щодо державної реєстрації змін до розділу на нежилий будинок у АДРЕСА_2 , а саме щодо виділення з її складових частин нежитлової будівлі літ. Б, та проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 з відкриттям окремого розділу на нежитлову будівлю літ. Б з перенесенням записів про іпотеку та заборону, а також арешту, зареєстрованих щодо нежилої будівлі.

Разом з тим, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за позивачем на праві приватної власності належить нежитлова будівля літ. «Л» (гаражі № НОМЕР_1 ), загальна площа 128,1 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 29461343, дата державної реєстрації 14.12.2018р., та нежитлова будівля літ. «М» (для обслуговування транспортних засобів ПрАТ «Марс» №19), загальна площа 264 кв.м., номер запису про право власності 31612823 від 16.05.2019р.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача 1 та спростовуються наведеним нижче про те, що у зв`язку з набуттям позивачем статусу приватної юридичної особи та не здійсненням оформлення права користування земельними ділянками, як то передбачено п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України 2001р., товариство втратило право постійного користування цими земельними ділянками.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду №5-рп/2005 від 22.09.2005р. визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Крім того, у рішенні зазначено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг, зокрема, право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.

Таким чином, при вирішенні вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 08.09.2016р. судом враховуються встановлені обставини щодо того, що позивачу на праві постійного користування належить, у тому числі, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112, площею 0,1843 га за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачу 1 на підставі спірного Договору купівлі-продажу належить нежитловий будинок загальною площею 843,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . У Договорі купівлі-продажу зазначено про те, що нежитловий будинок, який є предметом цього Договору, розташований на земельній ділянці загальною площею 0,145 га, код земельної ділянки 90:013:0028. Разом з тим, нежитловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, площею 0,1843 га, постійним користувачем якої є позивач.

У відповідності до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування.

Відповідно до ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Частиною 1 та частиною 2 ст. 120 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час укладення Договору купівлі-продажу від 08.09.2016р., передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У постанові Верховного Суду від 19.05.2020р. у справі №127/10011/18 зроблено висновок про те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від прав власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

У постанові від 04.12.2018р. у справі №910/18560/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній.

За ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За матеріалами справи не встановлено виділення у встановленому законом порядку в користування (у власність), державної реєстрації речового права щодо земельної ділянки кадастровий номер 79:013:0028, площею 0,145 га, або щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, площею 0,1843 га, попереднім власникам нежитлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ,

За таких обставин та з урахуванням норм ст. 120 Земельного кодексу України укладенню спірного Договору купівлі-продажу повинно було передувати виділення частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку, присвоєння їй окремого кадастрового номеру з подальшим зазначенням цього кадастрового номеру в договорі купівлі-продажу.

Наведене свідчить про те, що при укладенні Договору купівлі-продажу від 08.09.2016р. сторонами не було дотримано вимог статті 120 Земельного кодексу України.

Крім того, обставину щодо недотримання сторонами спірного Договору купівлі-продажу вимог статті 120 Земельного кодексу України при його укладенні встановлено у постанові Київського апеляційного суду від 15.04.2021р. у справі №752/16038/10, що залишена без змін без змін постановою Верховного Суду від 19.11.2021р., за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Марс», треті особи Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним державного акта про право постійного користування землею.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України зумовлено преюдиційним значенням судового рішення. Обставини є обов`язковими, якщо вони встановлені в раніше розглянутій цивільній, господарський або адміністративній справі та таке рішення набрало законної сили.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи те, що судом встановлено порушення при укладенні Договору купівлі-продажу від 08.09.2016р. ст. 120 Земельного кодексу України, на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України даний Договір підлягає визнанню його недійсним.

Поряд з цим, не погоджується суд із вказаним відповідачем 1 про те, що обраний позивачем спосіб захисту про визнання договору недійсним не є належним та ефективним, оскільки, як зазначає відповідач 1, правомірність набуття відповідачем 1 права власності на нежилий будинок по АДРЕСА_2 , не оспорюється, а позовні вимоги в даній частині спрямовані саме на захист права постійного користування позивача земельною ділянкою площею 0,1843 га (кадастровий номер 8000000000:79:013:0112). Суд з цього приводу посилається на раніше зазначене про те, що норми Земельного кодексу України, зокрема, ст. 120 Земельного кодексу України, закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, і визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від прав власності на будівлю і споруду.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що спірний Договір купівлі-продажу від 08.09.2016р. суперечить законодавству, при його укладенні не було дотримано норми ст. 120 Земельного кодексу України, тому вимоги про визнання його недійсним є обгрунтованими, а так само, як і похідні від них про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М., індексний номер 31300549 від 08.09.2016 18:52:39, та запис про державну реєстрацію права власності, номер запису: 16293703, дата, час державної реєстрації: 08.09.2016 18:20:21, а, отже, є підстави для задоволення вимог в цій частині.

Разом з тим, відповідачем 1 заявлено про застосування строку позовної давності до розглянутих вище вимог.

Позивач подав заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, зазначаючи про те, що заявлені вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу є негаторним позовом, який направлений на захист його прав як постійного землекористувача земельною ділянкою площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, і має за мету усунення будь-яких порушень свого права на землю, навіть якщо таке порушення не пов`язане з позбавленням володіння цією земельною ділянкою, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною та застосування інших способів.

Слід вімітити, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц; від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц; від 7 листопада 2018 року у справі №575/476/16-ц; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 ; від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц; від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц ; №522/2201/15-ц та №522/2110/15-ц; від 7 серпня 2019 року у справі №2004/1979/12; від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18 ; від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц.

У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, Договір купівлі-продажу був укладений 08.09.2016р. і в цей день на підставі нього за відповідачем 1 зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Отже, починаючи з 09.09.2016р. починається перебіг позовної давності, який спливає 09.09.2019р. (останній день строку). Позов ПрАТ «Марс» зареєстровано судом 26.02.2021р., тобто з пропуском строку позовної давності.

Частинами 3, 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесенням ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 08.09.2016р. та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запису про державну реєстрацію права власності після спливу строку позовної давності, не навів жодних поважних причин пропуску такого строку, а відповідач заявив про застосування позовної давності, слід відмовити в задоволенні вказаних позовних вимог через сплив позовної давності.

Поряд з цим, суд не погоджується з думкою позивача про те, що заявлені ним вимоги про визнання недійсним договору є негаторним позовом.

Так, негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майно, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння. Негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником (особою, яка має речове право на чуже майно) права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном (негаторний позов). Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача 1 відкликати своє/свої звернення (клопотання) подане/подані до Київської міської ради для відведення (передання в оренду) йому земельної ділянки площею 0,1843 га (кадастровий номер 8000000000:79:013:0112) або письмово повідомити Київську міську раду про безпідставність такого/таких звернення/звернень (клопотання/клопотань) (зокрема, але не виключно клопотання, зареєстроване в Київській міській раді 15.05.2019р. №50109-003929950-031-03) суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Конституційний Суд України у справі №8-р/2018 від 11.10.2018р. зазначив, що системний розгляд положень статті 40 Конституції України у взаємозв`язку з положеннями її статей 21, 23, частини другої її статті 24 дає підстави стверджувати, що визначене у названій статті право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів належить усім - кожній людині (будь-якому громадянину України, іноземцю, особі без громадянства) незалежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, у тому числі незалежно від стану здоров`я. Закріплений статтею 40 Конституції України інститут права на звернення має комплексний характер. Його утворюють різні за природою і призначенням юридичні засоби (інструменти), метою яких є забезпечення реалізації кожною людиною своїх прав і свобод, а також їх відстоювання, захист та відновлення у разі порушення. Конституційний Суд України звертає увагу на те, що стаття 40 Конституції України не передбачає можливості обмеження права кожної людини на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Отже, право на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування визначене та гарантоване Конституцією України та не передбачає можливості обмеження цього права, з огляду на що в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 247, 258, 259, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Марс» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-Інвест», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталії Миколаївни, третя особа Київська міська рада про усунення порушень прав на землею (права постійного користування земельною ділянкою, що перебуває в комунальній власності залишити без задоволення.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Марс» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 101, РНОКПП 14309379).

Відповідач 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» (02222, м. Київ, вул. Пухівська, 1В, код ЄДРПОУ 24930146).

Відповідач 3: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталія Миколаївна (02088, м. Київ, вул. Харченка Євгенія, 61).

Третя особа: Київська міська рада (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141).

Повний текст рішення суду складений та підписаний 26.12.2022р.

Суддя І.О. Ольшевська