Постанова

від 20.06.2024 по справі 752/5652/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року

м. Київ

справа № 752/5652/21

провадження № 61-1083св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство «МАРС»,

відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталія Миколаївна,

третя особа - Київська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «МАРС» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року у складі судді Ольшевської І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 рокуу складі колегії суддів: Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.,

у справі за позовом приватного акціонерного товариства «МАРС» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталії Миколаївни, третя особа - Київська міська рада, про усунення порушень прав на землю.

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року приватне акціонерне товариство «МАРС» (далі - ПрАТ «МАРС») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» (далі - ТОВ «РМ-Інвест»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. (далі - приватний нотаріус КМНО Герасименко Н. М.) про усунення порушень прав на землю (права постійного користування земельною ділянкою, що перебуває в комунальній власності).

Позов мотивовано тим, що ПрАТ «МАРС» знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та за своїм місцезнаходженням є власником цілісного майнового комплексу і постійним користувачем земельних ділянок: площею 3,8750 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0011; площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112.

Підставою виникнення права постійного користування вказаними земельними ділянками є: розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26 червня 1998 року № 1354 «Про оформлення акціонерному товариству відкритого типу «МАРС» права користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_1 ; рішення Київської міської ради від 01 березня 2001 року № 209/1186 «Про оформлення права користування земельними ділянками».

Реєстраційним підтвердженням права постійного користування земельними ділянками позивача є відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру.

Також право постійного користування земельними ділянками посвідчено державним актом на право постійного користування землею І-КВ № 003941, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 15 вересня 1998 року за № 79-4в-00018.

На земельній ділянці площею 0,1843 га з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112 розміщені: нежитлова будівля літ. «Л» (гаражі № НОМЕР_1 ) (АДРЕСА_1, реєстр. № 1722165980000) та нежитлова будівля літ. «М» (нежитлова будівля НОМЕР_2) ( АДРЕСА_1 , реєстр. № 1832621880000), що є приватною власністю позивача.

Отже, як зазначає позивач, він є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,1843 га кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, на якій розташовані нежитлові будівлі, що є його приватною власністю.

Однак, відповідач ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 08 вересня 2016 року прийняв у власність нежитловий будинок, який фактично розташований на земельній ділянці, постійним землекористувачем якої є позивач та використовує цей договір для вчинення неправомірних дій щодо набуття в користування земельної ділянки, розмір якої значно перевищує площу, необхідну для експлуатації вказаного нежитлового будинку.

Договір купівлі-продажу та наступні дії ОСОБА_1 , як вказує позивач, порушують його право на землю.

За пунктом 1.1 спірного договору купівлі-продажу від 08 вересня 2016 року ОСОБА_1 прийняв у власність нежитловий будинок, загальною площею 843,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та розташований на земельній ділянці загальною площею 0,145 га, код 90:013:0028.

У цьому договорі сторони вказали неіснуючу земельну ділянку, яка не може вважатися ні об`єктом права власності, ні об`єктом цивільних прав, оскільки немає визначених її меж, площі, місця розташування, присвоєного кадастрового номера та інформація про неї не внесена до Державного земельного кадастру.

Відчужуваний нежитловий будинок розташований у межах земельної ділянки площею 0,1843 га з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112, постійним землекористувачем якої є позивач.

При цьому, як вбачається з даних Містобудівного кадастру Києва, названий нежитловий будинок приблизно займає всього 0,03 га площі земельної ділянки із заїздом зі сторони АДРЕСА_2 площею 0,04 га. Істотною умовою договору від 08 вересня 2016 року, який передбачає набуття права власності на житловий будинок є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на будинок.

Відповідачі знали та не могли не знати, що відчужуваний нежитловий будинок розташований у межах земельної ділянки постійного землекористувача ПрАТ «МАРС», площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 та фактично займає площу 0,03 га (із заїздом 0,04 га).

Укладення договору купівлі-продажу мало б здійснюватися після виділення частини земельної ділянки, яку фактично займає нежитловий будинок, в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера, а нотаріус мав би відмовити в нотаріальному посвідченні договору, як такого, що не відповідає вимогам, зокрема, ЦК України та ЗК України і дійсним намірам сторін.

Відповідач ОСОБА_1 використав договір від 08 вересня 2016 року для реєстрації неіснуючого об`єкта нерухомості та оскарження реєстрації права постійного користування позивача земельною ділянкою площею 0,1843 га з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112.

Так, ОСОБА_1 21 липня 2017 року отримав від ТОВ «Прогрес ЖКГ» довідку про показники об`єкта нерухомого майна, згідно якої за адресою: АДРЕСА_2 , значиться два об`єкта нерухомості: нежитлова будівля літ. «А», площею 843,3 кв. м та нежитлова будівля літ. «Б» площею 118,1 кв. м.

28 липня 2017 року на підставі рішення, прийнятого державним реєстратором ОСОБА_2 , складовою частиною нежитлового будинку загальною площею 843,3 кв. м, стала нежитлова будівля літ. «Б», загальною площею 118,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 .

13 серпня 2019 року відповідач ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Прогрес ЖКГ» висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, згідно якого у нього вже з`явилось два новоутворені об`єкти: нежитлова будівля літ. «А» площею 843,3 кв. м ( АДРЕСА_2 ) та нежитлова будівля літ. «Б» площею 118,1 кв. м ( АДРЕСА_2 ), а також технічний паспорт на виробничий будинок площею 118,1 кв. м із зазначенням адреси: АДРЕСА_2 .

13 грудня 2019 року на підставі рішення, прийнятого приватним нотаріусом Тригуб Є. О., за ОСОБА_1 зареєстровано новий об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля літ. «Б», загальною площею 118,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 (реєстр. № 1989632280000).

Наказом Міністерства юстиції України від 13 травня 2020 року № 1642/5 задоволено скаргу ПрАТ «МАРС» та скасовано як протиправні прийняті рішення щодо державної реєстрації за ОСОБА_1 нежитлової будівлі літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, ОСОБА_1 звернувся до Київської міської ради із клопотанням № К-34223 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112, орієнтовним розміром 1 842,9 кв. м, для реконструкції та обслуговування адміністративного будинку з апартаментами на АДРЕСА_2 .

За клопотанням відповідача ОСОБА_1 від 15 травня 2019 року відповідними органами та структурними підрозділами Київської міської ради здійснюється погодження проекту рішення Київської міської ради «Про передачу громадянину ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_2 », за яким передбачається передати ОСОБА_1 в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,1843 га (кадастровий номер 8000000000:79:013:0112), для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_2 із земель комунальної власності територіальної громади м. Києва, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно, також передбачено припинити ПрАТ «МАРС» право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1843 га (кадастровий номер 800000000:79:013:0112) на АДРЕСА_1 .

Отже, на думку позивача, ОСОБА_1 використовує договір купівлі-продажу від 08 вересня 2016 року з метою неправомірного отримання в користування земельної ділянки площею 0,1843 га з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112 та припинення права постійного користування цією ділянкою ПрАТ «МАРС».

При цьому, відповідач ОСОБА_1 повідомив Київській міській раді про забудову вказаної земельної ділянки неіснуючою нежитловою будівлею літ. «Б», рішення про реєстрацію якої скасовані Міністерством юстиції України як протиправні та замовчує забудову цієї земельної ділянки нежитловими приміщеннями літ. «Л», літ. «М», що є приватною власністю позивача.

За таких обставин, позивач вважає, що договір купівлі-продажу від 08 вересня 2016 року № 3251 слід визнати недійсним, оскільки його зміст суперечить ЦК України, ЗК України та іншим актам цивільного законодавства, він укладений з метою неправомірного заволодіння відповідачем земельною ділянкою площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, постійним землекористувачем якої є ПрАТ «МАРС» та на якій розташовані нежитлові будівлі, що є його приватною власністю.

ПрАТ «МАРС» просило суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового будинку, який укладений 08 вересня 2016 року між ТОВ «РМ-Інвест» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Герасименко Н. М., зареєстрований в реєстрі за № 3251;

- зобов`язати ОСОБА_1 відкликати своє/свої звернення (клопотання), подане/подані до Київської міської ради для відведення (передання в оренду) йому земельної ділянки площею 0,1843 га (кадастровий номер 8000000000:79:013:0112) або письмово повідомити Київську міську ради про безпідставність такого/таких звернення/звернень (клопотання/клопотань) (зокрема, але не виключно клопотання, зареєстроване в Київській міській раді 15 травня 2019 року № 50109-003929950-031-03);

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса КМНО Герасименко Н. М., індексний номер: 31300549 від 08 вересня 2016 року 18:52:39 та запис про державну реєстрацію права власності, номер запису: 16293703, дата, час державної реєстрації: 08 вересня 2016 року 18:20:21.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що матеріалами справи не встановлено виділення у встановленому законом порядку в користування (у власність) земельної ділянки з кадастровим номером 79:013:0028, площею 0,145 га та земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112, площею 0,1843 га, попереднім власникам нежитлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Укладенню спірного договору купівлі-продажу повинно було передувати виділення частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку, присвоєння їй окремого кадастрового номеру з подальшим зазначенням цього кадастрового номеру в договорі купівлі-продажу.

При укладенні договору купівлі-продажу від 08 вересня 2016 року відповідачами не було дотримано вимог статті 120 ЗК України. Крім того, обставину щодо недотримання відповідачами спірного договору купівлі-продажу вимог статті 120 ЗК України при його укладенні встановлено у постанові Київського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 752/16038/10, що залишена без змін постановою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «МАРС», треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання недійсним державного акта про право постійного користування землею.

Враховуючи те, що судовим розглядом встановлено порушення при укладенні договору купівлі-продажу від 08 вересня 2016 року вимог статті 120 ЗК України, на підставі частини першої статті 215, частини першої статті 203 ЦК України, суд першої інстанції вважав, що даний правочин підлягає визнанню недійсним.

При цьому районний суд не погодився із запереченнями ОСОБА_1 проти позову, які полягали в тому, що обраний позивачем спосіб захисту про визнання договору недійсним не є належним та ефективним, оскільки правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на нежилий будинок на АДРЕСА_2 не оспорюється, а позовні вимоги в даній частині спрямовані саме на захист права постійного користування позивача земельною ділянкою площею 0,1843 га (кадастровий номер 8000000000:79:013:0112). Суд з цього приводу посилався на те, що статтею 120 ЗК України закріплено загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований і визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від прав власності на будівлю і споруду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 заявив про застосування позовної давності до заявлених вище вимог.

З огляду на те, що позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу 08 вересня 2016 року та скасування державної реєстрацію права власності після спливу трирічного строку позовної давності (26 лютого 2021 року) і не навів жодних поважних причин пропуску такого строку, а відповідач заявив про застосування позовної давності, суд відмовив в задоволенні вказаних позовних вимог саме через сплив позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПрАТ «МАРС» до ОСОБА_1 про відкликання свого звернення (клопотання) до Київської міської ради для відведення (передання в оренду) йому земельної ділянки площею 0,1843 га (кадастровий номер 8000000000:79:013:0112) або письмове повідомлення Київської міської ради про безпідставність такого звернення (клопотання), суд першої інстанції зазначив, що право на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування визначене та гарантоване Конституцією України та не передбачає можливості обмеження цього права.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 рокуапеляційну скаргу ПрАТ «МАРС» задоволено частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що права ПрАТ «МАРС» на користування земельною ділянкою внаслідок укладення між відповідачами договору купівлі-продажу нежитлового будинку не порушуються, оскільки земельна ділянка не була предметом цього договору і на його підставі у ОСОБА_1 не виникло речових прав на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні позивача.

Тому висновки суду першої інстанції є неправильними, в задоволенні позову суд мав відмовити внаслідок безпідставності позовних вимог, а не у зв`язку зі спливом загальної позовної давності.

У справі, яка переглядається, позивач пред`явив позов на захист порушеного, на його думку, права користування землею (права постійного користування земельною ділянкою), однак суд першої інстанції не врахував, що визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності на нежитловий будинок, який розташований на земельній ділянці позивача, жодним чином не призведе до поновлення прав позивача на земельну ділянку, які він вважає порушеними.

При цьому колегія суддів вказала, що позовні вимоги ПрАТ «МАРС» до приватного нотаріуса КМНО Герасименко Н. М. є безпідставними з урахуванням того, що цей суб`єкт державної реєстрації прав на нерухоме майно не є належним відповідачем у справі, тому в цій частині вимог слід було відмовити саме з наведеної підстави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2024 року до Верховного СудуПрАТ «МАРС», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Голосіївського районного суду м. Києва.

11 березня 2024 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 924/1220/17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 2/485/1/16, від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, від 18 березня 2020 року у справі № 756/6952/17, від 01 грудня 2021 року у справі № 569/7648/15-ц, від 23 червня 2022 року у справі № 490/7050/19 та інших.

В касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги преюдиційні факти, які встановлені у справі № 752/16038/19, а саме: законність державного акта на право постійного користування землею від 15 вересня 1998 року, а також недотримання сторонами спірного договору купівлі-продажу вимог законодавства.

Суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності, не врахувавши, що заявлені позовні вимоги є негаторним позовом, оскільки оспорюваним договором купівлі-продажу порушується право позивача на користування земельною ділянкою та відповідними неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 , спрямованими на заволодіння цією земельною ділянкою, які мають триваючий характер.

Суд першої інстанції правильно встановив, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 08 вересня 2016 року суперечить законодавству, оскільки при його укладені не було дотримано норми статті 120 ЗК України, тому вимоги про визнання його недійсним є обґрунтованими.

ПрАТ «МАРС» як постійний землекористувач земельної ділянки площею 0,1843 га з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112 має право вимагати усунення будь-яких порушень свого права на землю, навіть якщо таке порушення не пов`язане з позбавленням володіння цією земельною ділянкою, зокрема шляхом визнання угоди недійсною, а саме оскаржуваного договору купівлі-продажу від 08 вересня 2016 року № 3251.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2024 року ОСОБА_1 направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що 08 вересня 2016 року між ТОВ «РМ-Інвест», як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу нежилого будинку, за умовами якого продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив) належний продавцю на праві приватної власності нежилий будинок, загальною площею 843,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,145 га, код земельної ділянки 90:013:0028.

Згідно із пунктом 1.2 договору купівлі-продажу будинок, що відчужується, належить ТОВ «РМ-Інвест» на підставі договору купівлі-продажу нежилого будинку, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Бібік С. В. 26 квітня 2012 року за реєстровим № 1039, зареєстрованого в КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 16 травня 2012 року, номер запису 1345, у книзі 10п-63 (реєстраційний номер 33088735) та електронному Реєстрі права власності на нерухоме майно 10 травня 2012 року.

Договір купівлі-продажу від 08 вересня 2016 року посвідчений приватним нотаріусом КМНО Герасименко Н. М., зареєстрований у реєстрі за № 3251.

Відповідно до акта прийому-передачі нежилого будинку від 08 вересня 2016 року за договором купівлі-продажу нежилого будинку продавець передає, а покупець приймає нежилий будинок, загальною площею 843,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та розташований на земельній ділянці загальною площею 0,145 га, код земельної ділянки 90:013:0028. Нежилий будинок знаходиться у стані, придатному для використання. Передача проводиться згідно договору купівлі-продажу нежилого будинку, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Герасименко Н. М. 08 вересня 2016 року за реєстровим № 3251.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності нежилий будинок загальною площею 843,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08 вересня 2016 року, номер запису про право власності 16293703.

За розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26 червня 1998 року №1354 «Про оформлення акціонерному товариству відкритого типу «МАРС» права користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_1 » вирішено дозволити оформити акціонерному товариству відкритого типу «МАРС» (далі - АТВТ «МАРС») за умови виконання пункту 2 цього розпорядження право постійного користування земельною ділянкою площею 4,18 га для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_1 у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно (свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 10 квітня 1996 року № № З-ДПК/1, З-ДРК/2, З-ДПК/3, З-ДПК/4, З-ДПК/5, З-ДПК/6, З-ДПК/7, З-ДПК/8, З-ДПК/9, З-ДПК/10) за рахунок земель, відведених згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 21 серпня 1978 року № 1232/22 «Про відведення земельної ділянки Науково-дослідному інституту ім. Мануїльського для будівництва дослідного заводу загальною площею 25 тис. кв. м та дозвіл на проектно-розвідувальні роботи по будівництву другого дослідного заводу загальною площею 25 тис. кв. м»; та рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 06 серпня 1979 року № 1011/38 «Про відведення додаткових земельних ділянок науково-дослідному інституту ім. Мануїльського під будівництво дослідного заводу».

15 вересня 1998 року Київська міська державна адміністрація видала АТВТ «МАРС» державний акт на право постійного користування землею серії І-КВ № 003941, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 4,1794 га, для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_1 відповідно до розпорядження від 26 червня 1998 року № 1354.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 79-4-00018.

Законність державного акта на право постійного користування землею від 15 вересня 1998 року була предметом розгляду у справі № 752/16038/19 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «МАРС», треті особи: Київська міська рада, департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним державного акта про право постійного користування землею.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року у вказаній справі позов задоволено, визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею від 15 вересня 1998 року № 79-4-00018.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

01 березня 2001 року Київська міська рада прийняла рішення № 209/1186 «Про оформлення права користування земельними ділянками», за яким вирішено оформити державній податковій інспекції у Московському районі м. Києва, за умови виконання пункту 15.1 рішення, право тимчасового довгострокового користування строком на 24 роки земельною ділянкою площею 0,12 га для експлуатації та обслуговування адміністративних будівель на АДРЕСА_3 за рахунок частини земель, оформлених згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26 червня 1998 року № 1354 «Про оформлення акціонерному товариству відкритого типу «МАРС» права користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_1 », у зв`язку з переходом права власності на будівлю (пункт 15 рішення).

За підпунктом 15.3 рішення Київської міської ради від 01 березня 2001 року надано доручення Київському міському управлінню земельних ресурсів забезпечити внесення змін в державний акт на право постійного користування землею від 15 вересня 1998 року серії І-КВ № 003941, реєстраційний номер 79-4-00018, у частині площі відповідно до рішення.

В результаті прийняття рішення Київською міською радою від 01 березня 2001 року за рахунок земельної ділянки площею 4,18 га, наданої АТВТ «МАРС» у постійне користування розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26 червня 1998 року № 1354, було утворено три окремі земельні ділянки: площею 3,8750 га, площею 0,1843 га та площею 0,12 га і у розділі «Зміни в землекористуванні» державного акта від 15 вересня 1998 року містяться записи про зміну, а саме: рішення Київської міської ради від 01 березня 2001 року № 209/1186, площа 3,8750 га; рішення Київської міської ради від 01 березня 2001 року № 209/11869, площа 0,1843 га.

В постійному користуванні позивача залишились наступні земельні ділянки: земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:013:0011, площею 3,8750 га; земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112, площею 0,1843 га.

Як вбачається, відповідні відомості містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, в якому правокористувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:013:0011 та 800000000:79:013:0112, площами 3,875 га та 0,1843 га відповідно є ПрАТ «МАРС» на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 15 вересня 1998 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18 січня 2010 року у справі № 36/286 за позовом ТОВ «Атем» до АТВТ «МАРС», Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про припинення права користування земельною ділянкою задоволені позовні вимоги ТОВ «Атем» та, зокрема, припинено право постійного користування АТВТ «МАРС» частиною земельної ділянки, наданої розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26 червня 1998 року № 1354, кадастровий номер 79:913:112, розташованої у АДРЕСА_2, в межах, визначених технічною документацією із землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду ТОВ «Атем» для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на АДРЕСА_2; зобов`язано ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) внести зміни до бази даних земельного кадастру м. Києві та до державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ № 003941 щодо припинення АТВТ «МАРС» права на постійне користування в частині земельної ділянки з кадастровим номером 79:013:0028 площею орієнтовно 0,145 га, розташованою в АДРЕСА_2; зобов`язано ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) погодити та передати на розгляд Київради технічну документацію із землеустрою щодо передачі ТОВ «Атем» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на АДРЕСА_2; визнано за ТОВ «Атем» право на оформлення в користування земельної ділянки з кадастровим номером 79:013:0028, площею орієнтовно 0,145 га, розташованої у АДРЕСА_2 , в межах, визначених технічною документацією із землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду ТОВ «Атем» для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на АДРЕСА_2.

Рішенням Київської міської ради від 14 липня 2011 року № 754/6141 «Про передачу ТОВ «Атем» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на АДРЕСА_2 » передано ТОВ «Атем», за умови виконання пункту 3 цього рішення, у короткострокову оренду на 1 рік земельну ділянку площею 0,145 га для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на АДРЕСА_2 за рахунок частини земель, оформлених відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26 червня 1998 року № 1354 «Про оформлення АТВТ «МАРС» права користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_1», право користування якою посвідчено державним актом на право постійного користування землею від 15 вересня 1998 року № 79-4-00018, у зв`язку з переходом права власності на нежитлову будівлю (договір міни від 06 червня 2007 року № 2764, акт прийому передачі від 06 червня 2007 року). Також вирішено припинити АТВТ «МАРС» право користування частиною земельної ділянки площею 0,145 га.

За пунктом 3 вказаного рішення Київської міської ради ТОВ «Атем» повинно у місячний термін звернутися до ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натурі (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування.

За змістом частини другої статті 377 ЦК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Частинами першою, другою статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 08 вересня 2016 року) передбачалось, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера (частина шоста статті 120 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частини друга, третя статті 152 ЗК України).

У разі укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна за відсутності в попереднього власника такого нерухомого майна належним чином оформлених прав користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно, положення статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Вказаний правовий висновок відображено у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 698/121/19.

У справі, яка переглядається, позивач вважав порушеним своє право на користування земельною ділянкою внаслідок укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 08 вересня 2016 року, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 придбав будинок, який розташований на земельній ділянці, що знаходиться в користуванні позивача, і вчиняє дії щодо оформлення права на користування земельною ділянкою, на якій розташований цей будинок.

Разом з тим, апеляційний суд встановив, що будинок був розташований на земельній ділянці позивача на час отримання ним державного акта на право користування земельною ділянкою у 1998 році. Попередній власник будинку на момент укладення договору купівлі-продажу від 08 вересня 2016 року не мав належно оформленого речового права на земельну ділянку.

Для визнання недійсним договору купівлі-продажу особа, яка не є стороною цього договору має довести, що внаслідок укладення цього договору порушені саме її права, зазначити які саме права порушені, чого вона була позбавлена внаслідок укладення цього договору, або яке її право обмежене.

Порушення права землекористувача може полягати в обмеженні його прав на користування земельною ділянкою, створенні перешкод у такому користуванні, незаконному захопленні частини земельної ділянки. В такому випадку землекористувач має право вимагати усунення порушень його прав в обраний ним спосіб.

У цій справі внаслідок укладення відповідачами договору купівлі-продажу будинку в статусі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, не змінився, оскільки вона не була предметом цього договору.

Використання відповідачем ОСОБА_1 оспорюваного договору купівлі-продажу для отримання у користування земельної ділянки для обслуговування набутого у власність будинку не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки відповідач як власник майна не обмежений у праві як користування цим будинком, так і вчиняти передбачені законом дії для оформлення свого права на користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок.

Відповідно до вказаного суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що заявлені в цій справі позовні вимоги ПрАТ «МАРС» до ОСОБА_1 , ТОВ «РМ-Інвест» не підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги преюдиційні факти, які встановлені у справі № 752/16038/19 є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 924/1220/17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 2/485/1/16, від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, від 18 березня 2020 року у справі № 756/6952/17, від 01 грудня 2021 року у справі № 569/7648/15-ц, від 23 червня 2022 року у справі № 490/7050/19 та інших є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «МАРС» залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року у незміненій апеляційним судом частині та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров