Рішення
від 30.11.2022 по справі 761/24371/21
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/24371/21

Провадження № 2/761/1352/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участю секретаря Решти Д.О.,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача 1 Вадовського В.С.,

представника відповідача 3 Шильця А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані», Товарної біржі «Земельна Універсальна Промислова Біржа», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання результатів торгів та правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року до суду звернувся представник позивача з наступними вимогами до відповідачів, а саме: визнати результати відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № 11А-ЕА-2019-02-12-000004-Ь від 18.02.2019 р. з продажу лоту № Е160СЕ40257, недійсними в частині реалізації (продажу) прав вимоги по кредитному договору № 622 від 23 квітня 2008 р., укладеному між ТОВ «Елітком», ОСОБА_2 і ЗАТ «Сведбан Інвест» та Іпотечному договору № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 р., укладеного між ОСОБА_1 (іпотекодавцем) і ЗАТ «Сведбан Інвест» (іпотекодержателем); визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 07.03.2019р. підписаний між ТОВ «Файненс компані» та ПАТ «Омега банк» в частині відступлення прав вимоги по кредитному договору № 622 від 23 квітня 2008 р., укладеному між ТОВ «Елітком», ОСОБА_2 і ЗАТ «Сведбан Інвест» та Іпотечному договору № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 р., укладеному між ОСОБА_1 (іпотекодавцем) і ЗАТ «Сведбан Інвест» (іпотекодержателем).

Ухвалою суду від 12.07.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено судове засідання.

06.09.2021 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позову, вказує, що позивач не набула права вимоги за кредитним договором №622 та іпотечним договором №622/IП-1.

06.09.2021 від відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву, представник ФГВФО заперечує проти задоволення вимог, вказує, що позивач не набувала права вимоги за кредитним та іпотечним договором, а єдиним власником права вимоги за вказаними договорами було ТОВ "Омега банк" до моменту відступлення права вимог ТОВ "Файненс компані".

28.09.2021 до суду надійшло клопотання від позивача про зміну підстав позову, а також позовна заява у новій редакції, яка згідно протокольної ухвали суду від 29.09.2021 року було долучено до матеріалів справи.

Змінені підстави позову, на які посилається позивач:

23.04.2008р. між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ТОВ «Елітком», ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 622, за яким була встановлена кредитна лінія, в забезпечення виконання вищевказаного договору, між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та позивачем був укладений іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку було передано майно: квартира АДРЕСА_1 .

Надалі, 31.12.2014р. між ПАТ «Омега банк» (правонаступник ЗАТ «Сведбанк інвест») та ТОВ «Фінансова компанія Іпотека кредит» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, до яких увійшли, в тому числі, права вимоги за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами і відповідно до цього договору купівлі-продажу всі права вимоги за вказаними договорами перейшли до ТОВ «Фінансова компанія Іпотека кредит».

04.07.2015р. між ТОВ «Фінансова компанія Іпотека кредит» та ТОВ «Компанія з управління активами Скай Кепітал Менеджмент» було укладено договір купівлі продажу- прав вимоги, до яких увійшли, в тому числі, права вимоги за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами і відповідно до цього договору купівлі-продажу всі права вимоги за вказаними договорами перейшли до ТОВ «Компанія з управління активами Скай Кепітал Менеджмент».

25.05.2018р., з метою врегулювання та виконання кредитного зобов`язання, між ТОВ «Компанія з управління активами Скай Кепітал Менеджмент» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами і відповідно до цього договору купівлі-продажу всі права вимоги за вказаними договорами перейшли до ОСОБА_1 .

Після укладення зазначеного договору та як наслідок виконання кредитного зобов`язання, в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень були припинені іпотечні обтяження: іпотека та заборона на відчуження відносно предмету іпотеки.

18.12.2018р. з метою поділу майна, що було спільною сумісною власністю, було укладено договір про поділ майна подружжя, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло в особисту приватну власність позивача - ОСОБА_1 . Після належного виконання зобов`язання та набуття позивачем права власності на зазначену квартиру як добросовісним набувачем, позивач дізналася, що право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, власником яких вона була, відчужені незаконно та безпідставно іншій особі: ТОВ «Файненс компані».

18.02.2019р. був проведений аукціон Товарною Біржею «Земельна Універсальна Промислова Біржа», за наслідками якого права вимоги відносно зазначених в цьому позові кредитного та іпотечного зобов`язань були продані ТОВ «Файненс компані», про що складений відповідний протокол. 07.03.2019р. на підставі зазначеного протоколу був підписаний договір відступлення права вимоги.

У позовній заяві наголошено, що результати аукціону оформлені протоколом та договір відступлення прав вимоги є незаконним та мають бути визнані недійсними, оскільки відповідачу 1: ТОВ «Файненс компані» не були і не могли бути передані права вимоги за вищевказаними кредитним і іпотечним договорами, оскільки суди своїми рішеннями в справі №910/10364/16, на яку йде посилання у відзиві відповідача 1, залишили без розгляду позовні вимоги про застосування наслідків недійсності договорів та своїми рішеннями не вирішили питання про таке застосування в частині витребування чи повернення прав вимог, а тому права вимоги не повернулися до ПАТ «Омега банк». В додатку до договору відступлення прав вимоги, на який посилається Відповідач 1, як на документ, за яким він придбав права вимоги, відсутні умови про передання прав вимоги за іпотечним зобов`язанням. Також іпотека в реєстрі речових прав на нерухоме майно не реєструвалася за ПАТ «Омега банк» після винесення зазначеного судового рішення.

Кредитне та іпотечне зобов`язання, позовні вимоги відносно яких заявляються, є припиненими задовго до укладення оскаржуваного правочину внаслідок належного виконання та поєднання в одній особі іпотекодержателя та іпотекодавця, а тому відносно зазначених зобов`язань не можуть виникати права вимоги. Фактично на думку ОСОБА_1 купуючи право вимоги за кредитним та іпотечним зобов`язаннями виконувала таким чином ці зобов`язання та погашала заборгованість перед належним кредитором. Іпотечне зобов`язання на думку позивача припинилося 25.05.2018р., - в момент укладення договору купівлі-продажу прав вимоги і відповідно відбулося поєднання в одній особі іпотекодержателя та іпотекодавця в день укладення зазначеного договору, а кредитне зобов`язання припинилося 04.06.2018р., що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 04.06.2018р., яка знаходиться в матеріалах справи, на підставі якої були припинені іпотечні обтяження в реєстрі речових прав на нерухоме майно та інформацією з вказаного реєстру.

Представник позивача також зауважує, що на момент укладення договору купівлі- продажу прав вимоги з ОСОБА_1 - 25.05.2018р., жодних судових рішень, які набрали б законної сили про визнання недійсними попередніх договорів купівлі-продажу з ланцюга відступлень прав вимоги не існувало, також не існувало таких судових рішень і на момент укладення договору поділу майна від 18.12.2018р., за яким ОСОБА_1 отримала зазначену вище квартиру в особисту приватну власність.

Таким чином, як вказує представник ОСОБА_1 , остання є добросовісним набувачем як прав вимог за кредитним та іпотечним зобов`язаннями, так і добросовісним набувачем квартири, відносно якої права вимоги за іпотечним зобов`язанням існували, з огляду на що просить позов задовольнити та визнати правочини недійсними.

Ухвалою суду від 29.09.2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 3 про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 29.09.2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 02.11.2021 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

02.11.2021 роко до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позову, зазначає, що позивач не набула права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором. Представник відповідача також стверджує, що договір купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015 року, який був укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" та ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" визнано недійсним згідно постанови Верховного суду від 24.07.2019р. у справі № 910/10364/16, а тому договір купівлі-продажу прав вимоги не створив будь-яких юридичних наслідків для його сторін. Посилання позивача на те, що вона є добросовісним набувачем у вказаних правовідносинах, на думку відповідача, на увагу не заслуговують, оскільки не грунтуються на вимогах законодавства. Так, представник відповідача не погоджується з доводами позивача про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем прав вимоги за кредитним договором № 622 та іпотечним договором № 622/IП-1, оскільки укладення договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2018 року з ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент", яке ніколи не мало у власності права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором. На момент укладення вказаного договору існував спір у справі №910/10364/16 щодо недійсності договорів купівлі-продажу прав вимоги, на підставі яких був укладений договір від 25.05.2018р. Крім того, посилання позивача на те, що вона набула квартиру за договором поділу майна подружжя, не мають значення для справи, оскільки квартира, що є предметом іпотеки, яка була у власності ОСОБА_1 , так і залишилася у її власності після укладеного договору.

Ухвалою суду від 06.12.2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 1 про закриття провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов, з підстав викладених у заявах по суті та з урахуванням правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові № 910/12525/20 від 15 вересня 2022 року.

Представник відповідача 1 заперечив проти задоволення позову, вказавши, що дана справа є технічним спором, є рішення суду, в якому встановлено, що перший договір купівлі продажу прав вимоги, є нікчемним, а другий недійсним, відтак всі наступні дії не мають юридичної сили.

Представник відповідача 3 просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача 2 до суду не з`явився, про дату, час, та місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 23.04.2008 року між ЗАТ "Сведбанк Інвест" та ТОВ "Елітком", ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №622 від 23.04.2008 року.

Згідно пункту 1.1 Договору, банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов`язується одержати кошти кредиту , а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов`язання , передбачені Договором.

Загальний розмір заборгованості за кредитною лінією 450 000 доларів США, що зменшується згідно Додатком 1 до Договору (пункт 1.1 Договору).

23.04.2008 року, між ЗАТ "Сведбанк Інвест" та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №622/IП-1 в забезпечення виконання договору № 622, зі змісту якого вбачається, що ЗАТ "Сведбанк Інвест" позивачем було передано в іпотеку об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 134, 70 кв.м.

31.12.2014 року ПАТ "Омега банк", який є правонаступником ЗАТ "Сведбанк Інвест" та ТОВ "Компанія з управління активами Скай Капітал Менеджмент" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, до таких прав вимог увійшли, зокрема, право вимоги за договором № 622 та іпотечним договором.

Надалі, між ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" та ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" укладено договір прав вимоги від 04.07.2015 року, зі змісту якого вбачається, що до ТОВ "Компанія з управління активами ТОВ "Скай Кепітал Менеджмент" перейшли права вимоги за договором №622 та іпотечним договором.

25.05.2018 року між ТОВ "Скай Кепітал Менеджмент" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу прав вимоги.

Згідно рішення Господарського суду м.Києва від 04.09.2018 року №910/10364/16, договір укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" та ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" від 31.12.2014, та договір від 04.07.2015 року укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" та ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент", з усіма змінами та доповненнями визнано недійсними.

Постановою Північного апеляційного господарського суду, вказане судове рішення першої інстанції у справі №910/10364/16 скасовано частково, викладено резолютивну частину в наступній редакції: "1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" про збільшення розміру позовних вимог залишити без розгляду. 2. Позов задовольнити. 3.Визнати договір купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" (04080, м.Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 18, літера В, код ЄДРПОУ 19356840) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 13/135, код ЄДРПОУ 35141063), посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованим в реєстрі за №1898 із змінами та доповненнями - недійсним. 4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 13/135, код ЄДРПОУ 35141063) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" (04071, м. Київ, вул. Верхній вал, буд. 68, офіс 211, код ЄДРПОУ 34729245), посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованим в реєстрі за №912 із змінами та доповненнями".

Надалі, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 24.07.2019 року, вирішено рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 зі справи №910/10364/16 скасувати в частині задоволення позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 18, літера В, код ЄДРПОУ 19356840) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 13/135, код ЄДРПОУ 35141063), посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованим в реєстрі за №1898 із змінами та доповненнями, та вирішено ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 18, літера В, код ЄДРПОУ 19356840) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 13/135, код ЄДРПОУ 35141063), посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованим в реєстрі за №1898 із змінами та доповненнями. У решті постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

У мотивувальній частині рішення касаційної інстанції вказано наступне: ".... Беручи до уваги те, що судами обох інстанцій правильно встановлені ознаки нікчемності договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 відповідно до пункту 3 частин 3 статті 38 цього Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відповідно до частини 1 статті 215, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України такий правочин не створює для сторін чи інших осіб юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, Верховний Суд погоджується з висновками судів, що наступний договір купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015 слід визнати недійсним відповідно до частини 5 статті 216, статті 658 Цивільного кодексу, як такий, що укладений у процесі виконання нікчемного правочину особою, що не є власником активів і не має право продажу цих активів...".

Судом встановлено, що ПАТ "Омега Банк", починаючи з 06.07.2015 року перебуває в стані припинення, згідно постанови НБУ від 06.07.2015 року №437.

ФГВФО прийнято рішення від 17.01.2019 року №82 про затвердження умов продажу активів ПАТ "Омега Банк" та АТ "Дельта Банк". До пулу активів, зокрема, входило право вимоги за договором № 622 та іпотечним договором.

18.02.2019 відбувся аукціон, за результатами якого переможцем аукціону було визнано ТОВ "Файненс Компані".

07.03.2019 року між ПАТ "Омега Банк" та ТОВ "Файненс Компані" укладено Договір №1 про відступлення права вимоги. Так, згідно вказаного договору, право вимоги за договором № 622 та іпотечним договором перейшло до ТОВ "Файненс Компані".

У редакції позовної заяви від 28.09.2021 року представник позивача наголошує, що результати аукціону оформленні протоколом та договір відступлення прав вимог є незаконним та мають бути скасованні. Вказує, що на момент укладення договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2018, жодних судових рішень, які набрали б законної сили про визнання недійсними попередніх договорів купівлі-продажу з ланцюга відступлень прав вимоги не існувало. Також не існувало судових рішень і на момент укладення договору поділу майна від 18.12.2018, за яким позивач отримала вказану квартиру в особисту приватну власність.

Оцінюючи доводи сторін, суд враховує, що статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд, зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Визнання правочину недійсним врегульовано статтями 203, 215 ЦК України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

При цьому, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

У постанові від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання у процедурі ліквідації банку може відбутися на конкурсних засадах на користь будь-якої особи.

В даній справі оспорюваним правочином є визнання недійсним договору відступлення прав вимоги від 07.03.2019.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

На переконання позивача, в даному випадку однією з підстав недійсності оскаржуваних правочинів є те, що ТОВ "Файненс компані" не були і не могли бути передані права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором, оскільки суди своїми рішеннями в справі №910/10364/16, залишили без розгляду позовні вимоги про застосування наслідків недійсності договорів та своїми рішеннями не вирішували питання про таке застосування в частині витребування чи повернення прав вимог, а тому права вимоги не повернулися до ПАТ "Омега Банк". Крім того, позивач вказує, що іпотека в реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєструвалася за ПАТ "Омега Банк" після прийняття остаточного судового рішення по справі №910/10364/16.

Разом з тим, судом приймається до уваги те, що при розгляді справи № 910/10364/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договорів недійсними, судами встановлені наступні обставини:

"31.12.2014 між позивачем - ПАТ «Омега Банк», як продавцем, та відповідачем-1 - ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованим в реєстрі за №1898, за умовами якого продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну (п. 2.1 Договору).

«Загальна купівельна ціна» є сумою всіх купівельних цін за права вимоги, зазначених у додатку 1 та становить 5 000 000,00 грн. (п. 1.1 визначення термінів та тлумачення).

Додатком № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 є перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги, який містить перелік боржників, реквізити правочинів, а також купівельну ціну окремого права вимоги за кожним правочином.

На виконання умов договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014, між ПАТ «Омега Банк», як продавцем, та ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит», як покупцем, підписаний акт приймання-передачі права вимоги від 31.12.2014.

09.01.2015 між ПАТ «Омега Банк», як продавцем, та ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит», як покупцем, укладено додатковий договір до договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованим в реєстрі за № 4), яким сторони виклали додаток №1 до договору у новій узгодженій редакції, а також підписали відповідний акт приймання-передачі права вимоги до додаткового договору.

04.07.2015 між відповідачем-1 - ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит», як продавцем, та відповідачем-2 - ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрований в реєстрі за №912, за умовами якого продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну (п. 2.1).

«Загальна купівельна ціна» є сумою всіх купівельних цін за права вимоги, зазначених у додатку 1 та становить 5 100 000, 00 грн. (п. 1.1 визначення термінів та тлумачення).

На виконання умов договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015, між ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит», як продавцем, та ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», як покупцем, підписаний акт приймання-передачі права вимоги від 04.07.2015.

06.07.2015 між відповідачем-1 - ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит», як продавцем, та відповідачем-2 - ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», як покупцем, укладено додатковий договір до договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрований в реєстрі за №915), яким сторони виклали додаток № 1 до договору у новій узгодженій редакції, а також підписали відповідний акт приймання-передачі права вимоги до додаткового договору.

02.03.2015 правлінням Національного банку України прийнято постанову №152 «Про віднесення ПАТ «Омега Банк» до категорії неплатоспроможних».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2014 №52 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Омега Банк», з 03.03.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ «Омега Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації (п. 1).

Згідно акту від 07.04.2015 перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «Омега Банк» протягом 1 року до дня запровадження тимчасової адміністрації на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим частиною 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проведено перевірку правочинів, укладених ПАТ «Омега Банк» в період з 03.03.2014 по 03.03.2015, та встановлено, зокрема, наявність правочину по відчуженню активів, який викликає сумнів щодо відповідності ціни відчуження рівню ринкових цін, а саме: договір купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014, укладений з ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит», за яким права вимоги було продано за 5000000,00 грн., а незалежним експертом вартість прав вимоги в сумі 2 342 615 999,02 грн. була оцінена в 4 919 493,60 грн. при балансовій вартості застави 3 623 707 250,03 грн.

21.05.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ «Омега Банк» листом №582 було повідомлено ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» про те, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених п.3 ч. 3 ст. 38 Закону.

06.07.2015 постановою Правління Національного банку України № 437 «Про відкликання банківської ліцензії ПАТ «Омега Банк» відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Омега Банк».

22.07.2015 та 11.12.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Омега Банк» повідомленнями за №1360 та №2079 ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» повідомлено, що у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 37 та на виконання п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснено перевірку договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 за реєстровим №1898, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» та ПАТ «Омега Банк» та виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону.

Купівельна вартість прав вимоги за договором купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 становить 5 000 000, 00 грн, тоді як загальна сума заборгованості за кредитними платежами становить 2 342 615 999, 02 грн, балансова вартість застави - 3 623 707 250,03 грн і відповідачем - 1 відчужено третім особам частину права вимоги, які були предметом спірного договору купівлі-продажу, та проведено реалізацію предмета іпотеки на суму 73 434 054,79 грн.

Преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі; ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту); ці обставини міститься у мотивувальній частині рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (наприклад, особа може посилатися на преюдиційні факти, що містяться в судовому рішенні, ухваленому відповідно до глава 6 Цивільного процесуального кодексу України "Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення").

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб було залучено до участі у справі № 910/10364/16 як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а тому в силу приписів ч. 4 ст. 82 ЦК України обставини справи, встановлені у справі № 910/10364/16 мають юридичні наслідки для Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надають йому право посилатись на преюдиційні обставини при розгляді позову у даній справі.

Схожі за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 року у справі № 140/6115/21.

Суд, враховує, що згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 3 частин 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини банку, у тому числі укладені з пов`язаними з банком особами, в якому Фондом здійснюється тимчасова адміністрація та/або процедура ліквідації, є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, узяв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним узяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк уклав угоди щодо відчуження чи передачі у користування або придбання чи отримання у користування майна, оплати результатів робіт та/або надання послуг на умовах, які не є поточними ринковими умовами, або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов угоди. Поточними ринковими умовами не вважаються: прийняття меншого забезпечення виконання зобов`язань, ніж вимагається від інших клієнтів; придбання в особи майна низької якості чи за завищеною ціною; здійснення інвестиції в цінні папери суб`єкта, яку банк не здійснив би в інше підприємство; оплата товарів і послуг, наданих особою за цінами, вищими, ніж звичайні, або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані; продаж особі майна за вартістю, що є нижчою, ніж та, яку банк отримав би від продажу такого майна іншій особі; нарахування відсотків та комісійних за послугами, наданими банком особам, які є меншими, ніж звичайні; нарахування відсотків за вкладами (депозитами), залученими банком від осіб, які є більшими, ніж звичайні; 4) банк здійснив оплату кредитору або виконав вимоги кредитора, строк яких на дату виконання правочину не настав, що спричиняє або може спричинити надання переваг одному кредитору перед іншими в частині задоволення вимог, або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк узяв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо), умови якого передбачають платіж чи передачу майна банку як забезпечення виконання грошових вимог до банку та/або зобов`язань третіх осіб, у порядку, іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Встановлені судами у справі № 910/10364/16 обставини свідчать про відчуження (відступлення) активів банку (права вимоги за кредитними договорами, забезпеченими заставою) за ціною, значно нижчою ніж 20 відсотків від фактичної вартості прав вимоги за кредитними договорами та нікчемність договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 відповідно до пункту 3 частин 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відповідно до частини 1 статті 215, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України такий правочин не створює для сторін чи інших осіб юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

Наступні договори є такими, що укладені в процесі виконання нікчемного правочину особою, що не є власником активів і не має право продажу цих активів.

Постанова Верховного Суду у справі № 910/10364/16 набула статусу остаточного рішення ще у 2019 році, а тому перегляд встановлених рішенням обставин суперечило б принципу правової визначеності (res judicata), що в свою чергу є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з вищевикладеного, а також враховуючи принцип римського права, відповідно до якого «ніхто не може передати більше прав, ніж сам має», позивач не довела наявності правових підстав набуття права вимоги за кредитним та іпотечним договором, з огляду на укладення договору з особою, що не мала право на їх відчуження.

Інших доказів правомірності набуття позивачем права вимоги за кредитним та іпотечним договорами позивачем не надано.

Суд також враховує доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), що сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»).

Так, з урахуванням вказаної доктрини, договір, що укладений ОСОБА_1 з ТОВ "Компанія з управління активами Скай Кепітал Менеджмент" не може прийматися судом як належний доказ набуття права вимоги в даному спорі, оскільки вказаний договір був укладений з особою, що не була власником активів і не мала право продажу цих активів, оскільки договір ТОВ "Компанія з управління активами Скай Кепітал Менеджмент" укладений в процесі виконання нікчемного правочину.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України визначені критерії допустимості доказів. Так, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Матеріали справи не містять доказів набуття позивачем права вимоги за спірними договорами у спосіб, визначений чинним законодавством та не підтверджують наявності правових підстав для визнання договору відступлення прав вимоги від 07.03.2019 року недійсним як такого, що порушує права позивача.

Стосовно аргументів представника позивача про те, що після набрання законної сили рішеннями по справі № 910/10364/196 ПАТ "Омега Банк" не зареєструвало іпотеку в реєстрі речових прав, суд погоджується з викладеними представником 1 у відзиві доводами стосовно того, ТОВ "Файненс Компані" не змогли зареєструвати за собою право вимоги права іпотекодержателя, адже у реєстрі був запис про припинення відповідного запису про іпотеку, відтак існувала суперечність між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, а відповідно до ч.1 ст.24 Закону України "Про реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі наявності таких суперечностей у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено.

З огляду на те, що позивачем не надано належних та достатніх доказів, що свідчили б про наявність правових підстав для визнання оскаржуваного правочину недійсним, правові підстави для задоволення позову судом не встановлені, а тому суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 80-86, 89, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані», Товарної біржі «Земельна Універсальна Промислова Біржа», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання результатів торгів та правочину недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані»: м.Київ, вул. Володимирська, буд. 5-Б, ЄДРПОУ 41090620;

Товарна біржа «Земельна Універсальна Промислова Біржа»: м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 40-Б, кімн. 23, ЄДРПОУ 33740619;

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб: м.Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ЄДРПОУ 21708016.

Повний текст рішення складено: 09.12.2022 року.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА

СудШевченківський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення30.11.2022
Оприлюднено28.12.2022
Номер документу108093154
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Судовий реєстр по справі —761/24371/21

Постанова від 28.02.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Сакара Наталія Юріївна

Ухвала від 15.02.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Сакара Наталія Юріївна

Ухвала від 08.08.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Сакара Наталія Юріївна

Ухвала від 05.07.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Сакара Наталія Юріївна

Постанова від 24.05.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Яворський Микола Анатолійович

Ухвала від 03.03.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Яворський Микола Анатолійович

Ухвала від 07.02.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Яворський Микола Анатолійович

Рішення від 30.11.2022

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Романишена І. П.

Рішення від 30.11.2022

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Романишена І. П.

Ухвала від 06.12.2021

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Романишена І. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні