Постанова

від 24.05.2023 по справі 761/24371/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 761/24371/21 Головуючий у суді першої інстанції - Романишена І.П.

Номер провадження № 22-ц/824/5432/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником Коротя Романом Олександровичем , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані», Товарної біржі «Земельна Універсальна Промислова Біржа», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання результатів торгів та правочину недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ «Файненс Компані», Товарної біржі «Земельна Універсальна Промислова Біржа», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання результатів торгів та правочину недійсним, у якому відповідно до зміненої позовної заяви від 28 вересня 2021 року просила суд: визнати результати відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № 11А-ЕА-2019-02-12-000004-Ь від 18 лютого 2019 року з продажу лоту № Е160СЕ40257, недійсними в частині реалізації (продажу) прав вимоги по кредитному договору № 622 від 23 квітня 2008 року, укладеному між ТОВ «Елітком», ОСОБА_3 і ЗАТ «Сведбанк Інвест» та Іпотечному договору № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 (іпотекодавцем) і ЗАТ «Сведбанк Інвест» (іпотекодержателем); визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 07 березня 2019 року підписаний між ТОВ «Файненс компані» та ПАТ «Омега банк» в частині відступлення прав вимоги по кредитному договору № 622 від 23 квітня 2008 року, укладеному між ТОВ «Елітком», ОСОБА_3 і ЗАТ «Сведбанк Інвест» та Іпотечному договору № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року, укладеному між ОСОБА_1 (іпотекодавцем) і ЗАТ «Сведбанк Інвест» (іпотекодержателем).

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 23 квітня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ТОВ «Елітком», ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 622, за яким була встановлена відновлена кредитна лінія на суму 450000 доларів США. В забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору, між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та нею - ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, за умовами якого нею, як іпотекодавцем, в іпотеку банку було передано майно: квартира АДРЕСА_1 .

Надалі, 31 грудня 2014 року між ПАТ «Омега банк» (правонаступник ЗАТ «Сведбанк Інвест») та ТОВ «Фінансова компанія Іпотека кредит» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, до яких увійшли, в тому числі, права вимоги за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами і відповідно до цього договору купівлі-продажу всі права вимоги за вказаними договорами перейшли до ТОВ «Фінансова компанія Іпотека кредит».

04 липня 2015 року між ТОВ «Фінансова компанія Іпотека кредит» та ТОВ «Компанія з управління активами Скай Кепітал Менеджмент» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, до яких увійшли, в тому числі, права вимоги за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами і відповідно до цього договору купівлі-продажу всі права вимоги за вказаними договорами перейшли до ТОВ «Компанія з управління активами Скай Кепітал Менеджмент».

Позивач також зазначила, що в подальшому, 25 травня 2018 року, з метою врегулювання та виконання кредитного зобов`язання, між ТОВ «Компанія з управління активами Скай Кепітал Менеджмент» та нею ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами і відповідно до цього договору купівлі-продажу всі права вимоги за вказаними договорами перейшли до неї ОСОБА_1 .

Після укладення зазначеного договору та як наслідок виконання кредитного зобов`язання, в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень були припинені іпотечні обтяження: іпотека та заборона на відчуження відносно предмету іпотеки.

18 грудня 2018 року з метою поділу майна, що було спільною сумісною власністю, було укладено договір про поділ майна подружжя, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло в особисту приватну власність позивача - ОСОБА_1 .

Однак, в подальшому вона дізналася, що після належного виконання нею кредитного зобов`язання та набуття права власності на зазначену квартиру як добросовісним набувачем, що право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, власником яких вона була, відчужені незаконно та безпідставно іншій особі - ТОВ «Файненс компані».

Так, Товарною біржею «Земельна Універсальна Промислова Біржа» 18 лютого 2019 року був проведений аукціон за наслідками якого права вимоги відносно зазначених в цьому позові кредитного та іпотечного зобов`язань були продані ТОВ «Файненс компані», про що складений відповідний протокол та 07 березня 2019 року на підставі зазначеного протоколу був підписаний договір відступлення права вимоги.

Позивачка наголошує, що результати аукціону, що оформлені протоколом та договір відступлення прав вимоги є незаконним та мають бути визнані недійсними, оскільки відповідачу - ТОВ «Файненс компані» не були і не могли бути передані права вимоги за вищевказаними кредитним і іпотечним договорами, оскільки суди своїми рішеннями в справі №910/10364/16 (на яку йде посилання у відзиві відповідача 1) залишили без розгляду позовні вимоги про застосування наслідків недійсності договорів та своїми рішеннями не вирішили питання про таке застосування в частині витребування чи повернення прав вимог, а тому права вимоги не повернулися до ПАТ «Омега банк». В додатку до договору відступлення прав вимоги, на який посилається відповідач 1, як на документ, за яким він придбав права вимоги, відсутні умови про передання прав вимоги за іпотечним зобов`язанням. Також іпотека в реєстрі речових прав на нерухоме майно не реєструвалася за ПАТ «Омега банк» після винесення зазначеного судового рішення.

Кредитне та іпотечне зобов`язання, позовні вимоги відносно яких заявляються, є припиненими задовго до укладення оскаржуваного правочину внаслідок належного виконання та поєднання в одній особі іпотекодержателя та іпотекодавця, а тому відносно зазначених зобов`язань не можуть виникати права вимоги. Фактично, на думку позивачки ОСОБА_1 , купуючи право вимоги за кредитним та іпотечним зобов`язаннями, вона виконувала таким чином ці зобов`язання та погашала заборгованість перед належним кредитором. Іпотечне зобов`язання, на її думку, припинилося 25 травня 2018 року - в момент укладення договору купівлі-продажу прав вимоги і відповідно відбулося поєднання в одній особі іпотекодержателя та іпотекодавця в день укладення зазначеного договору, а кредитне зобов`язання припинилося 04 червня 2018 року, що підтверджується її заявою від 04 червня 2018 року, яка знаходиться в матеріалах справи, на підставі якої були припинені іпотечні обтяження в реєстрі речових прав на нерухоме майно та інформацією з вказаного реєстру.

У позові також зауважує, що на момент укладення договору купівлі - продажу прав вимоги з ОСОБА_1 - 25 травня 2018 року, жодних судових рішень, які набрали б законної сили про визнання недійсними попередніх договорів купівлі-продажу з ланцюга відступлення прав вимоги не існувало, також не існувало таких судових рішень і на момент укладення договору поділу майна від 18 грудня 2018 року, за яким вона ( ОСОБА_1 ) отримала зазначену вище квартиру в особисту приватну власність.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що вона є добросовісним набувачем як прав вимог за кредитним та іпотечним зобов`язаннями, так і добросовісним набувачем квартири, відносно якої права вимоги за іпотечним зобов`язанням існували, з огляду на що просила суд задовольнити позов та визнати правочини недійсними.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - Коротя Р.О. подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що оскаржуване рішення є незаконним в частині не визнання недійсним договору від 07 березня 2019 року, оскільки в цій частині позов мав бути задоволений. Щодо визнання недійсними результатів торгів, то вказане рішення в цій частині апелянт вважає законним, оскільки на момент винесення судового рішення Велика Палата Верховного Суду по справі 910/12525/20 від 15 вересня 2022 року висловила позицію, що результати торгів оскарженню не підлягають, а підлягає оскарженню лише договір укладений за їх результатами.

Апелянт вказує, що підставами для визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 07 березня 2019 року (в частині, що стосується ОСОБА_1 ) полягають тому, що відповідачу - ТОВ «Файненс компані» не були і не могли бути передані права вимоги за вищевказаними кредитним і іпотечним договорами, оскільки суди своїми рішеннями в справі №910/10364/16 (на яку також йде посилання у оскаржуваному рішенні) залишили без розгляду позовні вимоги про застосування наслідків недійсності договорів та своїми рішеннями не вирішили питання про таке застосування в частині витребування чи повернення прав вимог, а тому права вимоги не повернулися до ПАТ «Омега банк», а відтак не могли і відступатися на ТОВ «Файненс компані».

Зауважує, що іпотека в реєстрі речових прав на нерухоме майно не реєструвалася за ПАТ «Омега банк» після винесення зазначеного судового рішення, а відтак ПАТ «Омега банк» не було іпотекодержателем (кредитором за іпотечним зобов`язанням) і відповідно не мало жодних прав на відступлення прав вимоги за іпотечним зобов`язанням до ТОВ «Файнєнс компані».

Крім того, представник апелянта наголошує, що кредитне та іпотечне зобов`язання, позовні вимоги відносно яких заявляються, є припиненими задовго до укладення оскаржуваного правочину внаслідок належного виконання та поєднання в одній особі іпотекодержателя та іпотекодавця, а тому відносно зазначених зобов`язань не можуть виникати права вимоги.

На момент укладення договору купівлі-продажу прав вимоги з ОСОБА_1 - 25 травня 2018 року, жодних судових рішень, які набрали б законної сили про визнання недійсними попередніх договорів купівлі продажу з ланцюга відступлення прав вимоги не існувало.

Не існувало таких судових рішень і на момент укладення договору поділу майна від 18 грудня 2018 року, за яким ОСОБА_1 отримала зазначену вище квартиру в особисту приватну власність.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Коротя Р.О. вважає, що мотиви суду, викладені в оскаржуваному рішенні, зводяться до того, що суд визнав преюдиційними судові рішення по справі №910/10364/16, якими були визнані недійсними попередні договори з ланцюгу відступлення прав вимоги.

Проте, вказане рішення не може мати преюдиційного значення для позивачки, оскільки вона не була залучена до того судового розгляду, та відповідно до ст. 54 ЦПК України обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.

Разом з тим, рішеннями в справі №910/10364/16 залишили без розгляду позовні вимоги про застосування наслідків недійсності договорів та своїми рішеннями суди не вирішили питання про таке застосування в частині витребування чи повернення прав вимог, а тому права вимоги не повернулися до ПАТ «Омега банк», а відтак не могли і відступатися на ТОВ «Файненс компані».

Враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 - Коротя Р.О. просить апеляційний суд змінити частково рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року та визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 07 березня 2019 року, підписаний між ТОВ «Файненс компані» та ПАТ «Омега банк» в частині відступлення прав вимоги по кредитному договору № 622 від 23 квітня 2008 року, укладеному між ТОВ «Елітком», ОСОБА_3 і ЗАТ «Сведбанк Інвест» та Іпотечному договору № 622/111-1 від 23 квітня 2008 року, укладеному між ОСОБА_1 (іпотекодавцем) і ЗАТ «Сведбанк Інвест» (іпотекодержателем); в частині визнання недійсними результатів торгів оформлених протоколом від 18 лютого 2019 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року - залишити без змін.

15 лютого 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адвоката Шильця А.Р., у якому останній не погоджується із доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , та просить залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Так, представник вказує, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2019 року та постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24 липня 2019 року у справі №910/10364/16 було визнано нікчемним договір купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, укладений між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит», а договір купівлі-продажу права вимоги від 04 липня 2015 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» та ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» визнано недійсним.

Відтак, договір купівлі-продажу прав вимоги між ОСОБА_1 та ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» від 25 травня 2018 року, укладено з особою, що не була власником прав вимоги за кредитним договором із забезпеченням та не мала права розпоряджатись правами вимоги за такими договорами.

Таким чином, представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адвокат Шилець А.Р. вважає, що ОСОБА_1 не набула права вимоги за кредитним договором та оскаржувані нею дії дійсних власників прав вимоги за кредитним договором із забезпеченням вчинені у відповідності до законодавства.

Також 03 березня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ТОВ «Файненс Компані» - адвоката Вадовського В.С., відповідно до якого не погоджується із доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , та просить залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Зазначає, що ОСОБА_1 не набула права вимоги за кредитним договором №622 від 23 квітня 2008 року та іпотечним договором №622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року, оскільки судовими рішеннями визнано нікчемним договір купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, а відтак, такий договір не створював будь-яких юридичних наслідків для його сторін та інших осіб, а всі наступні договори купівлі-продажу прав вимоги (в тому числі договір від 04 липня 2015 року) та інші правочини не несуть жодних правових наслідків.

Тож, договір купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2018 року між ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» та ОСОБА_1 укладений на підставі нікчемного та недійсного договорів та також не несе будь-яких юридичних наслідків для його сторін та інших осіб.

Натомість, постановою Північного апеляційного господарського суду від 02 червня 2020 року та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі №5011-34/273-2012 встановлено, що до ТОВ «Файненс Компані» перейшло право вимоги за кредитним договором №622 від 23 квітня 2008 року і повторному доказуванню дані обставини не підлягають.

А доводи апелянта щодо припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження за іпотечним договором є безпідставними, оскільки відповідні дії були вчинені ОСОБА_1 без належних правових підстав та вони є предметом оскарження ТОВ «Файненс Компані» у справі №761/48660/19.

Разом з тим, не заслуговують на увагу доводи апелянта, що після набрання законної сили рішенням у справі №910/10364/16 ПАТ «Омега банк» не реєструвалась іпотека в реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки іпотека дійсна з моменту внесення про неї первинного запису в державний реєстр іпотек, а позивачем безпідставно припинено державну реєстрацію права іпотеки на спірну квартиру.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вона є добросовісним набувачем прав вимоги за кредитним договором представник ТОВ «Файненс Компані» вважає хибними та безпідставними, адже вона уклала договір купівлі-продажу з особою, що ніколи не мала у їх у власності, а на момент укладення такого договору існував спір у справі №910/10364/16 щодо недійсності договорів купівлі-продажу прав вимоги, й позивачка не була обмежена отримати відповідну інформацію на сайті Судова влада України.

При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_1 , адвокат Коротя Р.О. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення позову з підстав, зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача ТОВ «Файненс Компані» - адвокат Вадовський В.С., при апеляційному розгляді справи заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, оскільки доводи, на які посилається апелянт, не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків, викладених у рішенні суду. Вважає рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства, просив залишити його без змін.

При апеляційному розгляді справи представник відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адвокат Шилець А.Р. заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючи на те, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та процесуального законодавства і доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідачів у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що 23 квітня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ТОВ «Елітком», ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №622 від 23 квітня 2008 року.

Згідно пункту 1.1 Договору, банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов`язується одержати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов`язання, передбачені Договором.

Загальний розмір заборгованості за кредитною лінією 450 000 доларів США, що зменшується згідно Додатком 1 до Договору (пункт 1.1 Договору) (а.с. 7-14 т.1).

Цього ж дня, 23 квітня 2008 року, між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №622/IП-1 в забезпечення виконання зобов`язань позичальників за кредитним договором № 622, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 як іпотекодавцем в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було передано в іпотеку ЗАТ «Сведбанк Інвест» об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 134, 70 кв.м. (а.с. 15-19 т.1)

31 грудня 2014 року ПАТ «Омега банк», який є правонаступником ЗАТ «Сведбанкк Інвест» та ТОВ «Компанія з управління активами Скай Капітал Менеджмент» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, до таких прав вимог увійшли, зокрема, право вимоги за договором № 622 та іпотечним договором.

Надалі, між ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» та ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» укладено договір відступлення прав вимоги від 04 липня 2015 року, зі змісту якого вбачається, що до ТОВ «Компанія з управління активами ТОВ «Скай Кепітал Менеджмент» перейшли права вимоги за договором №622 та іпотечним договором.

25 травня 2018 року між ТОВ «Скай Кепітал Менеджмент» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу прав вимоги.

Разом із тим, судом також було встановлено, що згідно рішення Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2018 року у господарській справі №910/10364/16, договір укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» та ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» від 31 грудня 2014 року, та договір від 04 липня 2015 року укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» та ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент», з усіма змінами та доповненнями визнано недійсними.

Постановою Північного апеляційного господарського суду, вказане судове рішення першої інстанції у справі №910/10364/16 скасовано частково, викладено резолютивну частину в наступній редакції: «1. Заяву Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» про збільшення розміру позовних вимог залишити без розгляду. 2. Позов задовольнити. 3. Визнати договір купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством «Омега Банк» (04080, м.Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 18, літера В, код ЄДРПОУ 19356840) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 13/135, код ЄДРПОУ 35141063), посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованим в реєстрі за №1898 із змінами та доповненнями - недійсним. 4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 13/135, код ЄДРПОУ 35141063) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» (04071, м. Київ, вул. Верхній вал, буд. 68, офіс 211, код ЄДРПОУ 34729245), посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованим в реєстрі за №912 із змінами та доповненнями».

Надалі, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 24 липня 2019 року, вирішено рішення Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2019 року зі справи №910/10364/16 скасувати в частині задоволення позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, який укладений між Публічним акціонерним товариством «Омега Банк» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 18, літера В, код ЄДРПОУ 19356840) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 13/135, код ЄДРПОУ 35141063), посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованим в реєстрі за №1898 із змінами та доповненнями, та вирішено ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, який укладений між Публічним акціонерним товариством «Омега Банк» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 18, літера В, код ЄДРПОУ 19356840) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 13/135, код ЄДРПОУ 35141063), посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованим в реєстрі за №1898 із змінами та доповненнями. У решті постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

Скасовуючи вказані судові рішення в зазначеній господарській справі КГС у складі ВС зазначив у мотивувальній частині рішення касаційної інстанції: «.... Беручи до уваги те, що судами обох інстанцій правильно встановлені ознаки нікчемності договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року відповідно до пункту 3 частин 3 статті 38 цього Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а відповідно до частини 1 статті 215, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України такий правочин не створює для сторін чи інших осіб юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, Верховний Суд погоджується з висновками судів, що наступний договір купівлі-продажу права вимоги від 04 липня 2015 року слід визнати недійсним відповідно до частини 5 статті 216, статті 658 Цивільного кодексу, як такий, що укладений у процесі виконання нікчемного правочину особою, що не є власником активів і не має право продажу цих активів...».

Також судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що ПАТ «Омега Банк», починаючи з 06 липня 2015 року перебуває в стані припинення, згідно постанови НБУ від 06.07.2015 року №437.

ФГВФО прийнято рішення від 17 січня 2019 року №82 про затвердження умов продажу активів ПАТ «Омега Банк» та АТ «Дельта Банк». До пулу активів, зокрема, входило право вимоги за договором № 622 та іпотечним договором.

18 лютого 2019 року відбувся аукціон, за результатами якого переможцем аукціону було визнано ТОВ «Файненс Компані».

07 березня 2019 року між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані» укладено Договір №1 про відступлення права вимоги. Так, згідно вказаного договору, право вимоги за договором № 622 та іпотечним договором перейшло до ТОВ «Файненс Компані».

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що договір, укладений ОСОБА_1 з ТОВ «Компанія з управління активами Скай Кепітал Менеджмент» не може прийматися судом як належний доказ набуття права вимоги в даному спорі, оскільки вказаний договір був укладений з особою, що не була власником активів і не мала право продажу цих активів, оскільки договір ТОВ «Компанія з управління активами Скай Кепітал Менеджмент» укладений в процесі виконання нікчемного правочину. Матеріали справи не містять доказів набуття позивачем права вимоги за спірними договорами у спосіб, визначений чинним законодавством та не підтверджують наявності правових підстав для визнання договору відступлення прав вимоги від 07 березня 2019 року недійсним як такого, що порушує права позивача.

Безпідставними суд визнав й доводи позову про те, що після набрання законної сили рішеннями по справі № 910/10364/196 ПАТ «Омега Банк» не зареєструвало іпотеку в реєстрі речових прав, мотивуючи свій висновок тим, що ТОВ «Файненс Компані» не мало змоги зареєструвати за собою право вимоги права іпотекодержателя, з підстав наявності у реєстрі запису про припинення відповідного реєстраційного запису про іпотеку, посилаючись на те, що на той час існувала суперечність між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, про що між сторонами існує інший судовий спір.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову відповідає з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

За змістом частини першої статті 202 цього Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Законодавством передбачений перелік підстав для визнання правочину недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, суд повинен встановити, зокрема, наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позову зазначати в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Під час вирішення спорів про визнання правочинів недійсними, оцінюючи обґрунтованість застосування такого способу захисту, як оспорення правочину, суду необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені оспорюваним правочином, оскільки недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватно-правова категорія покликана не допускати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання під час процедури ліквідації банку може відбутися на конкурсних засадах на користь будь-якої особи.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині незаконності рішення суду першої інстанції щодо набуття відповідачем у справі ТОВ «Файненс компані» права вимоги за оспорюваним позивачкою договором відступлення права вимоги від 07 березня 2019 року із ПАТ «Омега Банк» укладеного на підставі проведеного Товарною Біржею «Земельна Універсальна Промислова Біржа» 18 лютого 2019 року аукціону, виходить із наступного.

Так, позивач у справі, звертаючись до суду обґрунтовувала свої вимоги тим, що ПАТ «Омега Банк» на час укладення та підписання із відповідачем ТОВ «Файненс компані» договору купівлі-продажу прав вимоги за вищевказаним кредитним договором №622 та та іпотечним договором №622-ІП -1, не мав відповідних прав продавця, оскільки зобов`язання за вказаними договорами були нею виконанні шляхом укладення 25 травня 2018 року договорів прав вимоги за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами із ТОВ «Компанія з управління активами Скай Кепітал Менеджмент» і відповідно до цього договору купівлі-продажу всі права вимоги за вказаними договорами перейшли до неї ОСОБА_1 .

Однак, зазначені доводи позивачки обґрунтовано були не прийняті судом першої інстанції, оскільки із наданих сторонами у справі доказів вбачається, що ТОВ «Компанія з управління активами Скай Кепітал Менеджмент» не була належним власником вказаних прав вимоги, оскільки вони нею придбані у ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит», яка в свою чергу також не була їх власником, оскільки правочин - договір купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, що укладений між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» в силу вимог ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статтею 228 ЦК України є нікчемним, що було встановлено судовими рішення - Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 24 липня 2019 року, рішенням Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2018 року та постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2019 року зі справи №910/10364/16.

Згідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2021 року у справі

№ 752/3582/14-ц (провадження № 61-11271св21) зроблено висновки, що «задовольняючи заяву ТОВ «Файненс Компані» в частині заміни стягувача у виконавчому провадженні, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що первісний договір купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року є нікчемним, а договір купівлі-продажу права вимоги від 04 липня 2015 року судом визнано недійсним з моменту його вчинення, ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» не набуло права вимоги та відповідно, не мало законних підстав для відступлення права вимоги на користь ТОВ «ФК «Локо», що свідчить про те, що право вимоги за кредитним договором не перейшло і не могло перейти ані до ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», ані до ТОВ «ФК «Локо», а тому вимоги ТОВ «Файненс Компані», яке придбало право вимоги та інші майнові права за кредитним договором під час здійснення процедури ліквідації ПАТ «Омега Банк» та продажу активів на аукціоні, про заміну його в виконавчому провадженні на стягувача замість ТОВ «ФК «Локо» є обґрунтованими».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2022 року у справі № 2-2875/11 (провадження № 61-18249св21) зазначено, що «доводи касаційної скарги про те, що ПАТ «Омега Банк» не міг відступити свої права кредитора на користь ТОВ «Файненс Компані», оскільки вже відступив свої права стягувача на користь іншої юридичної особи, не заслуговують на увагу, оскільки рішенням Господарського суду м. Києва від 04 вересня 2018 року та постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2019 року), які набрали законної сили, встановлено, що договір про відступлення прав вимоги від 31 грудня 2014 року, укладений між ПАТ «Омега Банк», як продавцем, та ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» є нікчемним, а договір від 04 липня 2015 року, укладений між ТОВ «ФК «Іпотека Кредит», як продавцем, та ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», є недійсним, отже, є такими, що не створили жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 2-5080/11 (провадження № 61-18225св21) вказано, що «доводи касаційної скарги про те, що звернення заявника до боржників є передчасним, оскільки 19 січня 2017 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зобов`язання за кредитним договором припинено шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (земельні ділянки), яке проведено належним на той час кредитором, не заслуговують на увагу, оскільки для вирішення процесуального питання про заміну сторони в порядку правонаступництва правове значення має факт правонаступництва у матеріальних відносинах. Обставини, з якими закон пов`язує припинення зобов`язань, підлягають встановленню при вирішенні спору про виконання відповідного зобов`язання. Водночас, Верховним Судом враховано, що у справі № 910/10364/16, рішення які набрали законної сили, судами встановлено, що договір купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, укладений між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит», є нікчемним, а договір купівлі-продажу прав вимоги від 04 липня 2015 року, укладений між ТОВ «ФК «Іпотека кредит» та ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», визнано недійсним. Вирішення спору в суді у справі № 911/3572/20 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 23 серпня 2016 року, який є третім у ланцюжку оспорюваних договорів, укладеного між ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» та ТОВ «ФК «Локо», не спростовує наявність підстав для заміни сторони у справі на ТОВ «Файненс Компані», яке набуло права кредитора на підставі договору про відступлення прав вимоги від 07 березня 2019 року № 1, укладеного між ПАТ «Омега Банк» як первісним кредитором».

Таким чином, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про не набуття позивачкою прав вимоги по кредитному договору № 622 від 23 квітня 2008 року, укладеному між ТОВ «Елітком», ОСОБА_3 і ЗАТ «Сведбанк Інвест» та Іпотечному договору № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року, укладеному між ОСОБА_1 (іпотекодавцем) і ЗАТ «Сведбанк Інвест» (іпотекодержателем), оскільки продавець таких прав ТОВ КУА «Скай Кепітал Менеджмент» не був належним власником таких прав, із цих підстав висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні поданого ОСОБА_1 позову про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 07 березня 2019 року, підписаного між ТОВ «Файненс компані» та ПАТ «Омега банк», є законим та обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів погоджується також із висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Файненс компані» у визначеному чинним законодавством порядку набула права вимоги за кредитним договором №622 та іпотечним договором №622/ІП-1, а тому підстави для визнання вказаного договору недійсним відсутні.

Доходячи до вказаного висновку колегія суддів враховує, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у вказаній справі, посилався на те, що ПАТ «Омега Банк», починаючи з 06 липня 2015 року перебуває в стані припинення, згідно постанови НБУ від 06.07.2015 року №437. ФГВФО прийнято рішення від 17.01.2019 року №82 про затвердження умов продажу активів ПАТ «Омега Банк» та АТ «Дельта Банк». До пулу активів, зокрема, входило право вимоги за договором № 622 від 23 квітня 2008 року, укладеному між ТОВ «Елітком», ОСОБА_3 і ЗАТ «Сведбанк Інвест» та Іпотечному договору № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року, укладеному між ОСОБА_1 (іпотекодавцем) і ЗАТ «Сведбанк Інвест» (іпотекодержателем). 18 лютого 2019 року відбувся аукціон, за результатами якого переможцем аукціону було визнано ТОВ «Файненс Компані». 07 березня 2019 року між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані» укладено Договір №1 про відступлення права вимоги. Так, згідно вказаного договору, право вимоги за договором № 622 та іпотечним договором №622/ІП-1 перейшло до ТОВ «Файненс Компані».

Доводи апелянта про про те, що на момент відчуження ПАТ «Омега банк» прав вимоги за іпотечним договором №622/ІП-1 в державному реєстрі були відсутні відомості про зареєстровану іпотеку за банком на іпотечну квартиру, обґрунтовано відхилено судом першої інстанції як підстава для визнання вказаного договору не дійсним, оскільки зазначені обставини не є безумовною підставою для визнання оспорюваного договору недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову .

Оскільки висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення в оскаржуваній частині відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Коротя Романом Олександровичем , залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 26 травня 2023 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв