Постанова

від 26.12.2022 по справі 496/614/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/8559/22

Справа № 496/614/22

Головуючий у першій інстанції Горяєв І. М.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.12.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Назарової М.В., Стахової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мокана В.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Маяківська сільська рада Одеського району Одеської області,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Центр надання адміністративних послуг Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області,

на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 14 вересня 2022 року, ухвалене судом у складі судді Горяєва І.М. в м. Біляївка Одеської області,

за позовною заявою ОСОБА_1 до Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Центр надання адміністративних послуг Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, в обґрунтування якого зазначив, що розпорядженням Маяківського сільського голови № 8/1-2022 від 03.02.2022 року його відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 04.02.2022 року до усунення причин, що зумовили відсторонення, а саме: у зв`язку з відсутністю повного курсу вакцинації від Covid-19 з наданням підтвердження у вигляді сертифікатів про вакцинацію. Копія вказаного розпорядження отримана позивачем з відміткою «не згоден зі злочинним розпорядженням» 03.02.2022 року та 04.02.2022 року, не погоджуючись з вказаним розпорядженням, позивач подав заперечення, які прийняті та зареєстровані Маяківською сільської радою 03.02.2022 року за № 0234-04.3-06 та 04.02.2022 року за № 6243-04.3-06.

Позивач зазначає, що підставами для відсторонення від роботи та видання розпорядження № 8/1-2022 від 03.02.2022 року стали вимоги постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року (із змінами, внесеними постановою КМУ № 1096 від 20.10.2021 року) та наказ МОЗ України за № 2153 від 04.10.2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники, яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Вказані нормативно-правові акти ОСОБА_1 вважає незаконними та такими, що суперечать положенням Конституції України, тому розпорядження про відстороненя від роботи без збереження заробітної плати № 8/1-2022 від 03.02.2022 року, яке грунтується виключно на підзаконних актах, прийнятих з порушенням чинного законодавства України, вважає неприпустимим та таким, що порушує його права як громадянина України та працівника.

Позивач просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Маяківського сільського голови «Про відсторонення працівника ОСОБА_2 » № 8/1-2022 від 03.02.2022 року і поновити його на роботі на посаді державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Маяківської сільської ради; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення та вимушеного прогулу, починаючи з 04.02.2022 року та моральну шкоду, завдану в наслідок видання незаконного розпорядження, в розмірі 50000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Біляївський районний суд Одеської області рішенням від 14 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував розпорядження Маяківського сільського голови «Про відсторонення працівника ОСОБА_2 » без збереження заробітної плати № 8/1-2022 від 03.02.2022 року, поновив ОСОБА_1 на роботі в Центрі надання адміністративних послуг Маяківської сільської ради на посаді державного реєстратора, стягнув з Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення та вимушеного прогулу, починаючи з 04.02.2022 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Щодо вимог про визнаня незаконним розпорядження Маяківського сільського голови № 8/1-2022 від 03.02.2022 року про відсторонення ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що фактично обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 для певних професій, виробництв та організацій не визначена, а затверджено лише «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", яким визначено, перелік профілактичних щеплень, які є обов`язковими і включаються до календаря щеплень суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсторонення працівника, який входить до переліку затвердженого наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 є незаконним, оскільки саме до компетенції МОЗ України входить повноваження визначати перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що відповідно і зобов`язує МОЗ самостійно визначати відповідні хвороби та інфекції.

Тому, суд першої інстанції, враховуючи відсутність в оспорюваному наказі посилання, як на підставу його винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивача від роботи, вважав, що він підлягає скасуванню.

Оскільки право позивача на працю з відповідною оплатою безпідставно порушено відповідачем, тому суд першої інстанції вважав ефективним способом порушеного права зобов`язання відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, розрахунок якої має бути здійснено у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України щодо визначення середнього заробітку з моменту відсторонення по день фактичного допущення до роботи.

Також суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, виходив з того, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинили моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань. Посилався в цій частині на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 січня 2020 року по справі № 580/1617/19.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Маяківська сільська рада Одеського району Одеської області, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі Маяківська сільська рада Одеського району Одеської області не погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає, що в позовній заяві позивачем оскаржуєяться розпорядження про відсторонення від роботи, проте висувається вимога про поновлення на роботі.

Відповідач посилається, що на момент розгляду справи розпорядженням сільського голови № 15/1-2022 від 03.03.2022 року позивача допущено до роботи з 04.03.2022 року, тому на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення між сторонами відсутній предмет спору.

Також, оскільки позивач на час відсторонення від роботи тимчасово увільнюється від виконання посадових обов`язків, а стягнення середнього заробітку за час відсторонення не є стягненням заробітної плати, то вимоги позивача про стягнення середнього заробітку не підлягають задоволенню.

Позивач був повідомлений та усвідомлював, що відсторонення від роботи означає втрату заробітної плати, однак не зважаючи на це відмовився від виконання юридичного обов`язку щодо проходження обов`язкового щеплення, передбаченого п. 7, 9 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я № 2153 від 04.10.2021 року.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.11.2022 року ОСОБА_1 та Центру надання адміністративних послуг Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що розпорядження сільського голови № 15/1-2022 від 03.03.2022 року про допуск до роботи видано на підставі наказу МОЗ України від 25.02.2022 року № 380 «Про зупинення дії наказу МОЗ від 04.10.2021 року № 2153» та не скасовує розпорядження Маяківського сільського голови № 8/1-2022 від 03.02.2022 року про відстороння ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати № 8/1-2022 від 03.02.2022 року, а носить тимчасовий характер, тому не скасовує предмет спору у даній справі.

Також посилається на те, оскільки трудовим законодавством не врегульовано порядок відновлення прав працівника у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи та компенсації втраченої частини заробітної плати вважає, що є підстави для застосування аналогій закону, а саме порядку визначеного в ст. 235 КЗпП України.

Обгрунтовуючи свою позицію позивач посилався на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 09.06.2022 року у справі № 520/2098/19 та рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі № 120/1430/22-а.

Від Центру надання адміністративних послуг Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області відзиву не надходило. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги третя особа отримала 03.11.2022 року, шляхом надсилання на електронну адресу, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження Маяківська сільська рада Одеського району Одеської області отримала на електронну пошту 03.11.2022 року, вказану у апеляційній скарзі та з якої відповідачем надсилались заяви на усунення недоліків апеляційної скарги, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Позивач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, 21 грудня 2022 року надав суду заяву в якій просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач та третя особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку. Від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до п. 4 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, яке затверджененаказом Міністерства охорони здоров`я України 16.09.2011 року № 595(у редакціїнаказу Міністерства охорони здоров`я України 11.08.2014 року № 551) щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595(у редакціїнаказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.08.2014 року № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до вказаного Календаря профілактичних щеплень в Україні не включені, а відтак посилання та обґрунтування відповідачем необхідності наявності доказів щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, є незаконним.

Оскільки в оспорюваному наказі відсутнє посилання, як на підставу його винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивача від роботи, то суд дійшов висновку, що розпорядження від 03.02.2022 року № 8/1-2022 підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, то суд першої інстанції вважав, оскільки право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання розпорядження від 03.02.2022 року № 8/1-2022 про відсторонення від роботи, тому ефективним способом порушеного права буде зобов`язання відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, розрахунок якої має бути здійснено у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України щодо визначення середнього заробітку з моменту відсторонення по день фактичного допущення до роботи.

Проте до такого висновку суд першої інстанції дійшов із порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.

Устатті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбаченихзакономвипадках суди розглядають також інші справи.

Застаттею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами ч. 1ст.18ЗаконуУкраїни «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуютьсяна розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20липня

2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Звертаючись до суду із позовом позивач просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Маяківського сільського голови «Про відсторонення працівника ОСОБА_2 » від 03 лютого 2022 року № 8/1-2022, поновити ОСОБА_1 на роботі в Центрі надання адміністративних послуг Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області на посаді державного реєстратора; стягнути з Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області на користь позивача середній заробіток за час відсторонення та вимушеного прогулу, починаючи з 04.02.2022 року, в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути 50000 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що працює на посаді державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Маяківської сільської ради та тимчасово виконуючого обов`язки начальника ЦНАП Маяківської сільської ради. 03.02.2022 року Маяківським сільським головою видано розпорядження № 8/1-2022 про відсторонення позивача, державного реєстратора ЦНАП у Маяківської сільської ради від роботи без збереження заробітної плати з 04.02.2022 року до усунення причин, що його зумовили, а саме: в зв`язку з відсутністю повного курсу вакцинації від COV1D-19 з наданням підтвердження у вигляді сертифікатів про вакцинацію. У зв`язку з тим, що відсторонення його від роботи є неприпустимим та таким, що порушує його права, тому вважає, що для поновлення його права на отримання втраченої частини заробітної плати підлягає застосуванню ст. 235 КЗпП України.

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.

Відповідно до частини першоїстатті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктом другим частиною першою статті 19 КАС України (у редакції, що діяла на час звернення з цим позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що публічна служба цедіяльність надержавних політичнихпосадах,у державнихколегіальних органах,професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Публічно-правовийспір -спір,у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними законами, до яких, зокрема, відноситься Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Визначення посадової особи місцевого самоврядування міститься у статті 2 Закону України «Про службув органахмісцевого самоврядування»це особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Посадами в органах місцевого самоврядування відповідно до статті 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

В силу частини першої статті 15 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад.

Згідно статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Судом першоїінстанції встановлено,що ОСОБА_1 з 20 серпня 2021 року призначено на посаду державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Маяківської сільської ради за переведенням з посади начальника відділу державного реєстратора відділу з питань організації діяльності Центру надання адміністративних послуг апарату Маяківської сільської ради з посадовим окладом згідно штатного розпису, із збереженням 12 рангу посадової особи місцевого самоврядування, надбавки за вислугу років у розмірі 20% (стаж держаної служби становить 13 років 03 місяці 24 дні), що підтверджуєтьсязаписами утрудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 ,розпорядженням сільського головиМаяківської сільської ради № 113-ОС від 20 серпня 2021 року (а.с.14-19).

Згідно розпорядженнясільського головиМаяківської сільської ради № 114-ОС від 20 серпня 2021 року тимчасово покладено виконання обов`язків начальника державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Маяківської сільської ради на державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Маяківської сільської ради Ісайко Олега Івановича з 20 серпня 2021 року (а.с. 20).

Відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають присягу.

Як вбачається із копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , останнім 18 вересня 2006 року прийнята присяга державного службовця.

Розпорядженням сільськогоголови Маяківської сільської ради «Про відсторонення працівника ОСОБА_2 » № 8/1-2022 від 03 лютого 2022 року відсторонено від роботи без збереження заробітної плати ОСОБА_1 державного реєстратора Центру дання адміністративних послуг Маяківської сільської ради з 04 лютого 2022 року до усунення причин, що його зумовили.

Зазначені обставини свідчать про те, що позивач обіймав посаду державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Маяківської сільської ради, йому присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування, отже позивач є посадовою особоюоргану місцевогосамоврядування ійого діяльністьє публічноюслужбою в розумінні пункту 17 частин першої статті 4 КАС України.

Апеляційний суд вважає, що позов ОСОБА_1 заявлено у зв`язку з проходженням публічної служби, і такий спір відповідно до вимог пункту другого частини першоїстатті 19 КАС Українивіднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 146/579/16-ц (провадження № 14-227цс18), 03 квітня 2019 року у справі № 607/10429/16-ц

Враховуючи викладеніобставини апеляційнийсуд вважає,що правовідносини,які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Однак суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені вище обставини, у достатній мірі не врахував вимоги закону під час розгляду справи по суті та помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства.

Щодо суті апеляційної скарги

Згідно статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбаченихстаттями 255та257цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначенихстаттями 19-22цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставіпункту 1частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору (ч. 4 ст. 377 ЦПК України).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення Біляївського районного суду Одеської області від 14 вересня 2022 року слід скасувати та провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст.ст. 255, 256, 367, п. 4 ч. 1 ст. 374, ст. 377, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області задовольнити частково.

Рішення Біляївського районногосуду Одеськоїобласті від14вересня 2022року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів та він має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2022 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді М.В. Назарова

Н.В. Стахова