Справа № 466/2132/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11/811/5/22 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції кримінальну справу за апеляціями захисника підсудного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 та захисника підсудного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2016 року,
з участю прокурора ОСОБА_9 ,
захисників адвокатів ОСОБА_6 та
ОСОБА_10 ,
підсудного ОСОБА_7 ,
встановила:
цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тетевчиці, Радехівського району, Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч.5 ст. 191 КК України до семи років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на три роки; за ч.2 ст. 364 КК України до п`яти років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на три роки; за ч.2 ст. 366 КК України до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на три роки.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на три роки.
Відповідно до ч.1 ст. 48 КК України (в редакції 1960 року) ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Курахівка, Селідовського району, Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
засуджено за ч.5 ст. 191 КК України до шести років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на три роки; за ч.2 ст. 364 КК України до п`яти років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на два роки; за ч.2 ст. 366 КК України до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на один рік.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді шести років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на три роки.
Відповідно до ч.1 ст. 48 КК України (в редакції 1960 року) ОСОБА_5 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Скасовано раніше обрані ОСОБА_7 та ОСОБА_5 запобіжні заходи у вигляді підписки про невиїзд.
Вирішено питання з судовими витратами та речовими доказами.
Задоволено цивільний позов прокурора в інтересах державного відкритого акціонерного товариства «Західвуглезбутпостач» та постановлено стягнути з ОСОБА_7 , ОСОБА_5 солідарно в користь державного відкритого акціонерного товариства «Західвуглезбутпостач» 250 000 грн. у відшкодування шкоди, заподіяної злочином.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року виправлено описку у вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2016 року і постановлено в мотивувальній та резолютивній частинах такого замість «ч.1 ст. 48 КК України (в редакції 1960 року)» читати «ч.1 ст. 49 КК України (в редакції 1960 року)».
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 , працюючи на посаді першого заступника Міністра вугільної промисловості України, будучи представником влади та службовою особою, з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості та в інтересах третіх осіб, умисно, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, діючи за попередньою змовою та в групі з заступником начальника управління реструктуризації шахтного фонду Мінвуглепрому України ОСОБА_5 , директором шахти № 10 «Великомостівська» ОСОБА_11 , директором державного підприємства «Західвуглезбутпостач» ОСОБА_12 , директором ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» ОСОБА_13 , маючи єдиний злочинний умисел на розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах вчинили розкрадання 250 000 грн.
Так, достовірно знаючи, що ремонтно-будівельні роботи конференційного залу Мінвуглепрому України не проводились, не проводяться і проводитись не будуть, а транспортерна стрічка ПВХ 1000Х4 в кількості 1 950 м із ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» на шахту № 10 «Великомостівська» не поставлялася, не поставляється і поставлятися не буде, ОСОБА_7 вніс в лютому 1996 року за попередньою змовою в групі з ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 в рахунок-фактуру № 70 від 16 лютого 1996 року, скріплений підписом ОСОБА_13 та печаткою ТзОВ «Укрінтерстрой», завідомо неправдиві відомості про перерахування ДП «Західвуглезбутпостач» на розрахунковий рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» м. Донецька коштів в сумі 250 000 грн., як суми дольової участі у фінансуванні ремонтно-будівельних робіт малої зали засідань колегії Мінвуглепрому України.
В подальшому, ОСОБА_11 16 лютого 1996 року склав та направив за попередньою змовою у групі осіб з ОСОБА_7 та ОСОБА_12 на ВО «Укрзахідвугілля» завідомо неправдивий лист з інформацією про перерахування згідно завідомо неправдивого договору від 15 лютого 1996 року 380 000 грн. на придбання транспортерної стрічки в рахунок відвантаженого вугілля, а ОСОБА_7 18 лютого 1996 року за попередньою змовою у групі зазначених вище осіб передав ОСОБА_12 завідомо неправдиву факсокопію рахунку-фактури № 70 від 16 лютого 1996 року з власноручним написом «фирма «Укрінтерстрой» для перерахунку з рахунку ДП «Західвуглезбутпостач» на рахунок цього підприємства 250 000 грн.
ОСОБА_12 , дотримуючись попередньої домовленості з групою осіб - ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , перерахував 19 лютого 1996 року, 23 лютого 1996 року та 26 лютого 1996 року ДП «Західвуглезбутпостач» на рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» платіжними дорученнями №№ 25, 44 та 46 грошові кошти в розмірі відповідно 100 000 грн., 100 000 грн. та 50 000 грн. із вказанням завідомо неправдивих відомостей про призначення платежів, - «доля за будівництво згідно рахунку-фактури № 70 від 16 лютого 1996 року».
29 лютого 1996 року ОСОБА_11 в приміщенні Мінвуглепрому України було підписано завідомо неправдивий договір від 15 лютого 1996 року на поставку транспортерної стрічки із вказанням завідомо неправдивих відомостей про час, предмет та умови договору на бланку, посвідченому підписом ОСОБА_13 та печаткою ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД».
01 березня 1996 року ОСОБА_7 з метою приховання перерахованих раніше на рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» державних коштів в сумі 250 000 грн. склав та направив завідомо неправдивий лист за № 2-1251/9 на ім`я генерального директора ВО «Укрзахідвугілля» про укладення договору з ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» про оплату ремонтно-будівельних робіт малої зали засідань колегії Мінвуглепрому України.
Виконуючи попередні домовленості з групою зазначених осіб, ОСОБА_5 протягом лютого-квітня 1996 року склав завідомо неправдиві рахунок-фактуру без номера та дати і накладну на відпуск матеріалів на сторону про поставку від ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» на шахту №10 «Великомостівська» 1950 м транспортерної стрічки ПВХ 1000Х4, вартістю 247 162,5 грн., що були підписані ОСОБА_13 , підробивши при цьому підпис бухгалтера ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД». В подальшому ОСОБА_7 склав та передав на виконання попередніх домовленостей на шахту №10 «Великомостівська» протягом лютого-квітня 1996 року завідомо неправдиву товарно-транспортну накладну № 49093 без номера та дати на перевезення 1950 м транспортерної стрічки ПВХ 1000х4 з фірми «Укрінтерстрой» на шахту № 10 «Великомостівська».
В подальшому, в квітні 1996 року, ОСОБА_12 за попередньою змовою у групі осіб з ОСОБА_7 та ОСОБА_11 дав вказівку головному бухгалтеру ДП «Західвуглезбутпостач» ОСОБА_14 на складення завідомо неправдивого зведеного авізо від 30 квітня 1996 року про передачу раніше перерахованих ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» коштів в сумі 250 000 грн. на шахту № 10 «ВМ» із зазначенням завідомо неправдивих відомостей про поставку транспортерної стрічки.
06 травня 1996 року на виконання попередніх домовленостей ОСОБА_11 дав вказівку завідуючому матеріальним складом шахти № 10 «ВМ» ОСОБА_15 скласти завідомо неправдивий прихідний ордер за № 506 про поступлення від ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» 1950 м транспортерної стрічки через ОСОБА_16 та картку складського обліку про одержання 06 травня 1996 року цієї транспортерної стрічки та передачу її 12 червня 1996 року на дільницю конвеєрного транспорту шахти. В подальшому, 13 травня 1996 року ОСОБА_11 дав вказівку заступнику директора шахти № 10 «ВМ» ОСОБА_16 скласти завідомо неправдиву довіреність за № 765 від 13 травня 1996 року для отримання 1950 м транспортерної стрічки від ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» із вказанням завідомо неправдивих відомостей про поставку від ТзОВ» «Укрінтерстрой ЛТД» 1950 м транспортерної стрічки. Продовжуючи виконувати попередні домовленості у вказаній групі осіб 10 червня 1996 року ОСОБА_11 дав вказівку начальнику дільниці конвеєрного транспорту ОСОБА_17 на складання завідомо неправдивої заяви про дозвіл виписати з матеріального складу 1950 м транспортерної стрічки, а 12 червня 1996 року дав вказівку своїм підлеглим працівникам про оформлення завідомо неправдивої вимоги № 20 від 12 червня 1996 року на отримання 1950 м транспортерної стрічки зі складу, прихідної оборотної відомості за травень 1996 року та розхідної оборотної відомості за червень 1996 року про поступлення та списання 1950 м транспортерної стрічки.
Отримані кошти директор ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» ОСОБА_13 за попередньою домовленістю з ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , 21 лютого 1996 року та 28 лютого 1996 року за завідомо неправдивими платіжними дорученнями № 28 та № 39 відповідно 100 000 грн. та 150 000 грн., отриманих від ДП «Західвуглезбутпостач», з рахунку ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» перерахував на рахунки завідомо фіктивних фірм, а саме: на розрахунковий рахунок ПП «Хронотехніка» 10 млрд. крб. і на розрахунковий рахунок ПП «Промсвітло» 15 млрд. крб., та шляхом переведення їх в готівку, із вказанням завідомо неправдивих відомостей про призначення платежів, заволоділи державними коштами в сумі 250 тис. грн., що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений законодавством України на момент вчинення злочину, і становить особливо великий розмір.
Крім цього, протягом лютого-червня 1996 року, ОСОБА_7 працюючи на посаді першого заступника Міністра вугільної промисловості України, разом з ОСОБА_5 , який працюючи на посаді заступника начальника управління реструктуризації шахтного фонду Міністерства вугільної промисловості України, займаючи особливо відповідальне службове становище, як представник влади, будучи службовою особою, будучи особою, що наділена владними повноваженнями, організаційно-розпорядчими, адміністративно-господарськими обов`язками, з метою одержати незаконну матеріальну вигоду, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості та в інтересах третіх осіб, умисно використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, за попередньою змовою та в групі з заступником начальника управління реструктуризації шахтного фонду Міністерства вугільної промисловості України ОСОБА_5 , директором шахти № 10 «Великомостівська» ОСОБА_11 , директором державного підприємства «Західвуглезбутпостач» ОСОБА_12 , директором ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» ОСОБА_13 , маючи єдиний злочинний умисел на незаконне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що ремонтно-будівельні роботи конференційного залу Міністерства вугільної промисловості України не проводились, не проводяться і проводитись не будуть, а транспортерна стрічка ПВХ 1000X4 в кількості 1950 м із ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» на шахту №10 «Великомостівська» не поставлялась, не поставляється і не буде поставлятись, ОСОБА_7 домовився з ОСОБА_5 та склав у лютому 1996 року завідомо неправдивий рахунок-фактуру № 70 від 16 лютого 1996 року, посвідчений підписом ОСОБА_13 та печаткою ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД», внісши завідомо неправдиві відомості про необхідність перерахування державним підприємством «Західвуглезбутпостач» на розрахунковий банківський рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» м. Донецька коштів в сумі 250 тис. грн., як суми дольової участі у фінансуванні ремонтно-будівельних робіт малої зали засідань колегії Міністерства вугільної промисловості України, та видав його державному підприємству «Західвуглезбутпостач».
Водночас, ОСОБА_5 протягом лютого-червня 1996 року, працюючи на посаді заступника начальника управління реструктуризації шахтного фонду Міністерства вугільної промисловості України, займаючи особливо відповідальне службове становище, як представник влади, будучи службовою особою, будучи особою, що наділена владними повноваженнями, організаційно-розпорядчими, адміністративно-господарськими обов`язками, з метою одержати незаконну матеріальну вигоду, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості та в інтересах третіх осіб, умисно використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, за попередньою змовою та в групі з першим заступником Міністра вугільної промисловості України ОСОБА_7 , директором ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» ОСОБА_13 , маючи єдиний злочинний умисел на незаконне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що ремонтно-будівельні роботи конференційного залу Міністерства вугільної промисловості України не проводились, не проводяться і проводитись не будуть, а транспортерна стрічка ПВХ 1000х4 в кількості 1950 м із ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» на шахту №10 «Великомостівська» не поставлялась, не поставляється і не буде поставлятись, склав протягом лютого-квітня 1996 року та підробив підпис бухгалтера ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД», завідомо неправдиві рахунок-фактуру без номера і дати та накладну на відпуск матеріалів на сторону, внісши завідомо неправдиві відомості про відпуск матеріалів на сторону, про поставку від ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» на шахту № 10 «Великомостівська» транспортерної стрічки ПВХ 1000X4 1950 метрів та оплату за неї 247 162,5 грн., та видав їх для подальшої реалізації на шахту № 10 «Великомостівська», а також шляхом підписання ОСОБА_13 та засвідчення печаткою ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» за попередньою змовою та в групі із ним, складеними протягом лютого-квітня 1996 року та підробленим підписом бухгалтера ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД», завідомо неправдивих рахунка-фактури без номера і дати та накладної на відпуск матеріалів на сторону, внісши завідомо неправдиві відомості про відпуск матеріалів на сторону, про поставку від ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» на шахту № 10 «Великомостівська» транспортерної стрічки ПВХ 1000X4 1950 метрів та оплату за неї 247,1625 тис. грн., та видачі їх для подальшої реалізації на шахту № 10 «Великомостівська», склав, внісши завідомо неправдиві відомості, підробив та видав завідомо неправдиві рахунок-фактуру без номера та дати та накладну на відпуск матеріалів на сторону.
В апеляції захисник підсудного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 покликається на те, що оскільки органом досудового слідства не здобуто беззаперечних доказів вини ОСОБА_5 і зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення, а всі можливості збирання доказів органами досудового слідства вичерпані, то у суду першої інстанції були підстави для постановлення виправдувального вироку.
Зазначає, що ОСОБА_5 з ОСОБА_13 жодних службово-підпорядкованих стосунків не мав, а фабула обвинувачення його по цій справі є надуманою ОСОБА_13 з метою уникнення ним відповідальності.
Наголошує, що кваліфікуючи дії ОСОБА_5 за ч.5 ст. 191 КК України, органом досудового слідства не встановлено в його діях ознак складу злочину. Матеріалами справи доведено, що як службова особа управління МАП, ОСОБА_5 не був причетний до функцій розпорядження матеріальними коштами, матеріально-технічного забезпечення, капітального будівництва, укладення договорів. Тому не мав можливості втручатися у службові функції тих посадових осіб МВП, від яких залежали питання виконання певних дій, у тому числі ремонтних, будівельних робіт.
Акцентує, що органом досудового слідства не здобуто жодного доказу того, що ОСОБА_5 мав службові повноваження заволодіти коштами в розмірі 250 тис. грн., службові повноваження надавати вказівки будь-кому для заволодіння цими коштами, службові повноваження розпоряджатися вказаними коштами.
Звертає увагу, що в оскаржуваному вироку не вказано, на чию користь були направлені дії щодо отримання коштів та не зазначено, в чому проявилося зловживання службовим становищем ОСОБА_5 , внаслідок чого ним порушено його службові повноваження.
Покликається на те, що ОСОБА_5 , як на попередньому слідства, так і в суді першої інстанції пояснив, що з ОСОБА_7 не мав службових та особистих стосунків, ніколи не отримував від нього доручень. Працюючи на посаді заступника начальника управління реструктуризації шахтного фонду, він безпосередньо підпорядковувався начальнику управління ОСОБА_18 , а управління в цілому заступнику ОСОБА_19 .
Вказує на незаконність проведення експертиз та суперечність їх висновків, що ґрунтуються на одних і тих же зразках почерку ОСОБА_5 .
Зазначає, що використання органом досудового слідства як доказу накладної про відпуск матеріалів на сторону за 1996 рік про відпуск ТзОВ «Укрінтерстрой» транспортерної стрічки 1950 м та рахунка-фактури без номерів і дат, які не є в силу закону документами, не створює юридичних наслідків.
Вважає, що органом досудового слідства не здобуто жодного об`єктивного підтвердження про те, що саме ОСОБА_5 особисто, чи за його вказівкою інші особи, вчиняв дії по оформленню на друкарських машинах МВП фіктивних документів.
Крім цього, на думку апелянта немає правових підстав для задоволення цивільного позову, оскільки вина ОСОБА_5 не доведена і до викрадення коштів в розмірі 250 тис. грн. останній не причетний.
Просить скасувати вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2016 року та постановити новий, яким ОСОБА_5 виправдати за всіма статтями обвинувачення, цивільний позов залишити без задоволення та скасувати запобіжні заходи, застосовані органом досудового слідства щодо підсудного ОСОБА_5 і його майна.
Не погоджуючись із вищезазначеним вироком суду першої інстанції захисник підсудного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_20 подав апеляцію, яку в подальшому доповнив адвокат ОСОБА_10 .
Так, сторона захисту покликається на те, що рішення суду не відповідає вимогам ст. 323 КПК України (1960 року) і ґрунтується на припущеннях.
Захисники вважають, що в порушення вимог ч.2 ст. 327 КПК України (1960 року) в ході судового розгляду винуватість підсудного ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів не була доведена.
Зазначають, що вирок суду постановлений з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Захисник підсудного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_10 наголошує, що оскаржуваний вирок з врахуванням постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року, постановлений з неправильним застосуванням кримінального закону, оскільки застосовано кримінальний закон, який не підлягає застосуванню, а саме ч.1 ст. 49 КК України (в редакції 1960 року), замість ч.1 ст. 49 КК України (2001 року).
Крім цього акцентує, що покарання у виді конфіскації всього особистого майна не передбачено санкціями ч.2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України, за якими засуджено ОСОБА_7 .
Також, на думку сторони захисту прокурор не вправі звертатися до суду з позовом, а суд не повинен був задоволити позов в інтересах ВАТ «Західвуглезбутпостач», оскільки таке не зазнало матеріальної шкоди від злочину, адже відповідно до листа від 22 травня 2002 року № 659, виданого ВАТ «Західвуглезбутпостач», дане товариство збитків на згадану суму не має.
Захисники стверджують про непричетність ОСОБА_7 до рахунку-фактури №70 від 16 лютого 1996 року.
Акцентують, що стороною обвинувачення не було надано доказів про те, хто, коли, кому і з якого телефону відправив факсокопію рахунку-фактури №70 від 16 лютого 1996 року та хто, коли, від кого і на який телефон прийняв вказану факсокопію.
Наголошують на відсутності відомостей про те, де знаходиться рахунок-фактура № 70 від 16 лютого 1996 року, вилучений 24 жовтня 1997 року і звідки в матеріалах справи з`явилася факсокопія рахунку-фактури № 70 від 16 лютого 1996 року, яка, на думку сторони захисту, не може вважатися доказом, здобутим у встановленому кримінально-процесуальним законодавством порядку.
Звертають увагу, що експертизи № 822 від 26 квітня 1999 року, № 263 від 27 березня 2002 року, № 264 від 22 березня 2002 року, № 266 від 20 березня 2002 року проводилися з грубим порушенням як норм КПК України (1960 року), так і процесуального порядку проведення експертиз, передбаченого Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5.
Вказують на суперечності у показаннях ОСОБА_12 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 про обставини вручення факсокопії рахунку-фактури в лютому 1996 року ОСОБА_7 Булковському ОСОБА_23 .
Вважають, що все, що обґрунтовано наявними в матеріалах справи та дослідженими судом доказами, аналізом показань ОСОБА_12 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , висновків судово-почеркознавчих експертиз, спростовує будь-яку причетність ОСОБА_7 до рахунку-фактури № 70 від 16 лютого 1996 року, а тим більше до факсокопії такого рахунку та до перерахування грошових коштів по цьому рахунку-фактурі.
Стверджують про неправдивість та суперечність показів ОСОБА_13 .
Зазначають, що ні під час досудового слідства, ні в суді першої інстанції не було встановлено, хто, коли і в якому розмірі передав ОСОБА_7 грошові кошти, що були перераховані ПП «Хронотехніка» і ПП «Промсвітло». В матеріалах справи є беззаперечні докази того, що ПП «Хронотехніка» та ПП «Промсвітло» не переводило отримані кошти в готівку.
Наголошують, що аналіз показів ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_24 в сукупності із рядом інших доказів по справі спростовують будь-яку причетність ОСОБА_7 до грошових коштів, що були перераховані В/О «Західвуглезбутпостач» за розпорядженням ОСОБА_12 фірмі «Укрінтербуд», як долю за будівництво, котра за розпорядженням ОСОБА_13 перерахувала їх ПП «Хронотехніка» і ПП «Промсвітло» за цемент і арматуру.
Просять скасувати вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2016 року, відмовити в задоволенні цивільного позову прокурора в інтересах Державного відкритого акціонерного товариства «Західвуглезбутпостач», скасувати заходи забезпечення цивільного позову у виді накладення арешту на майно ОСОБА_7 та відповідно до ст. 376, ч.2 ст. 6 КПК України (1960 року), закрити кримінальну справу відносно ОСОБА_7 у зв`язку з відсутністю в його діяннях складу злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підсудного ОСОБА_7 та виступ його захисника адвоката ОСОБА_10 , які підтримали апеляції, виступ захисника підсудного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляції, просить вирок відносно підсудного ОСОБА_5 скасувати та закрити щодо останнього кримінальну справу у зв`язку з відсутністю в його діяннях складу інкримінованих злочинів, думку прокурора про заперечення апеляцій та залишення вироку суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що такі підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Положеннями ст. 323 КПК України (1960 року) передбачено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається із Указу Президента України від 06 січня 1996 року №33/96 та виданого на його підставі наказу Міністра вугільної промисловості України від 09 січня 1996 року №2-к, ОСОБА_7 було призначено на посаду першого заступника Міністра вугільної промисловості України (т.8 а.с.218, 217).
Згідно наказу Міністра вугільної промисловості України від 09 лютого 1996 року №30/к ОСОБА_5 з 09 лютого 1996 року був звільнений з посади головного спеціаліста гірничого відділу Головного науково-технічного управління та призначений на посаду заступника начальника управління реструктуризації шахтного фонду Мінвуглепрому України з присвоєнням відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну службу» 8 рангу державного службовця (т.8 а.с. 220).
Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_7 , будучи представником влади та службовою особою, за попередньою змовою групою осіб вчинив заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем з корисливих мотивів, а також, вчинив зловживання владою та службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, крім цього, будучи службовою особою, скоїв службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.
В свою чергу, згідно вироку суду, ОСОБА_5 , будучи службовою особою, за попередньою змовою групою осіб вчинив заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та з корисливих мотивів, вчинив зловживання своїм службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки і будучи службовою особою, скоїв службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України, за які їх засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах справи доказами, ретельно дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, яким дана об`єктивна оцінка, а саме: показами допитаних в судовому засіданнні свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_25 , ОСОБА_14 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , оголошеними та перевіреними в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_15 , ОСОБА_30 , ОСОБА_13 , показами свідків ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , оголошеними і перевіреними у відповідності до вимог ч.3 ст. 299 КПК України показами свідків ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , даними на досудовому слідстві, які послідовні, логічно пов`язані між собою, узгоджуються з висновками судових почеркознавчих експертиз, поясненнями експертів та з іншими письмовими доказами по справі, правильно покладеними місцевим судом в основу обвинувального вироку.
Так, свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні надав покази, які в ході проведення досудового слідства підтверджував на очних ставках з підсудними ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та свідком ОСОБА_21 (т.3 а.с. 136-138, 228-242, 243-248, 222-227) про те, що станом на 1996 рік працював в.о. генерального директора ВО «Укрзахідвугілля». На той час був знайомий з першим заступником Міністра вугільної промисловості України ОСОБА_7 , директором шахти №10 «Великомостівська» ОСОБА_11 , директором державного підприємства «Західвуглезбутпостач» ОСОБА_12 . У лютому 1996 року на ВО «Укрзахідвугілля» прибули керівники Міністерства вугільної промисловості України на чолі з міністром ОСОБА_31 , провели виїзне засідання Мінвуглепрому України, на якому протягом двох днів прийняли програму розвитку виробничо-господарської діяльності ВО «Укрзахідвугілля» та шахт. Після цього, Міністр з заступниками повернулися до м. Києва, а ОСОБА_7 ще декілька днів приходив у ВО «Укрзахідвугілля», де в кабінет генерального директора об`єднання викликав працівників об`єднання «Укрзахідвугілля», вирішував з ними питання виробничого характеру, вів прийом. Також, викликав директорів шахт, які доповідали програми розвитку і фінансового стану окремих шахт. В той час, ОСОБА_11 , як директор шахти №10 «Великомостівська» в його присутності теж викликався до ОСОБА_7 та доповідав про стан і перспективи розвитку шахти. Під час проведення ОСОБА_7 нарад, останній викликав директора ДП «Західвуглезбутпостач» ОСОБА_12 та в його присутності, під час розмови з ОСОБА_12 передав останньому документ і дав з приводу нього доручення, але про що йшлося він не чув. Про перерахування коштів в сумі 25 млрд. крб. з рахунку ДП «Західвуглезбутпостач» на рахунок ТзОВ «Укринтерстрой ЛТД» у лютому 1996 року ОСОБА_12 йому не доповідав. Останній згідно Статуту ДП «Західвуглезбутпостач» мав право самостійно перераховувати кошти. Відносно листа від 01 березня 1996 року за №2-1251/9, підписаного ОСОБА_7 пояснив, що такий у березні 1996 році надійшов у ВО «Укрзахідвугілля», але жодної домовленості про це з ОСОБА_7 чи фірмою «Укрінтерстрой ЛТД» він не мав. На листі поставив свою візу та направив його за призначенням, подальша доля листа йому невідома. Ствердив, що дійсно на листі від 16 лютого 1996 року за №167 директора шахти №10 «Великомостівська» ОСОБА_11 з проханням перерахувати згідно договору від 15 лютого 1996 року 38 млрд. крб. на придбання транспортерної стрічки в рахунок відвантаженого вугілля, є його резолюція, але зміст останнього не пригадує, оскільки таких листів у об`єднання надійшло багато. Про те, що перераховані ДП «Західвуглезбутпостач» кошти в сумі 25 млрд. крб. були викрадені дізнався в ході розслідування справи.
Свідок ОСОБА_11 , який в листопаді 1995 року був призначений на посаду директора шахти №10 «Великомостівська», що безпосередньо підпорядковувалась ВО «Укрзахідвугілля», будучи допитаним в ході судового розгляду надав детальні покази про його візит до м. Києва наприкінці лютого 1996 року з метою укладення договору на поставку стрічки і про зустріч з ОСОБА_7 , що також підтверджуються копією договору, розпорядженням про відрядження та квитками. Крім цього, свідок зазначив, що з ОСОБА_12 та ОСОБА_7 був знайомий. В лютому 1996 року у ВО «Укрзахідвугілля» з участю керівництва та працівників апарату Мінвуглепрому обговорювалась та приймалась програма розвитку шахт. В той же час і порушувалось питання про виділення конвеєрної стрічки для шахти. В кінці лютого 1996 року він був викликаний у м. Київ для укладення договору та перебував у відрядженні в Мінвуглепромі з 28 лютого по 02 березня 1996 року. Зайшовши в кабінет до Першого заступника Міністра вугільної промисловості України ОСОБА_7 , останній викликав когось з працівників та направив його до кабінету ОСОБА_5 , де він підписав договір на постачання стрічки. Через місяць, стрічка 2-3 рази надходила на шахту, але чи та на яку укладався договір він не може ствердити. Згодом, йому телефонував ОСОБА_5 та запитував, чи навів порядок з документами. Лист від шахти №10 «Великомостівська» на адресу «Укрзахідвугілля» на виділення коштів для придбання транспортерної стрічки підписаний нібито ним. Будь-яких домовленостей з ОСОБА_7 про перерахунок коштів він не здійснював, йому також нічого невідомо про отримання останнім коштів. Коли зайшов в кабінет до Першого заступника Міністра вугільної промисловості України ОСОБА_7 , останній викликав незнайомого чоловіка, пояснив, що це представник фірми «Укрінтерстрой» і з цією фірмою необхідно підписати договір на поставку транспортерної стрічки для шахти. Підписавши договір, проставив на ньому печатку шахти №10 «Великомостівська» та доповів про це ОСОБА_7 . Примірник укладеного договору йому ніхто не передавав та при його підписанні він не звернув уваги на те, що на договорі проставлена дата 15 лютого 1996 року. Ствердив, що в подальшому, на шахту №10 «Великомостівська» дійсно надійшли бухгалтерські документи на оприбуткування транспортерної стрічки, однак хто привіз вказані документи йому невідомо. Приблизно через тиждень до нього зателефонував ОСОБА_7 , який поцікавився, що зроблено з вищевказаними бухгалтерськими документами на оприбуткування транспортерної стрічки. Окрім цього, він також отримав вказівку від ОСОБА_12 підготувати лист-прохання від шахти №10 «Великомостівська» на адресу ДП «Західвуглезбутпостач» на виділення коштів для придбання транспортерної стрічки. Вважає, що маніпуляції, які мали місце з документами стосовно договору на поставку транспортерної стрічки з фірми «Укрінтерстрой» були організовані підсудним ОСОБА_7 , однак яку мету останній при цьому переслідував, йому невідомо. Також пояснив, що ОСОБА_5 він не знав і зустрівся з ним тільки під час слідства (т.18 а.с. 278-323, т.19 а.с. 500-506).
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що станом на 1996 рік працював на посаді начальника дільниці конвеєрного транспорту шахти №10 «Великомостівська» і 10 червня 1996 року згідно усної вказівки директора шахти №10 «ВМ» ОСОБА_11 написав заяву про отримання з матеріального складу шахти транспортерної стрічки довжиною 1950 м. Після цього, ОСОБА_11 наказав йому залишити заяву та повідомив, що цю стрічку шахта не отримає, оскільки така буде списана через склад. Вказані дії ОСОБА_11 пояснив тим, що в подальшому, Мінвуглепром України буде допомагати шахті обладнанням. При цьому, директор згадував прізвище ОСОБА_7 . Згідно вищевказаної заяви 1950 м транспортерної стрічки він не отримував та в будь-яких інших документах більше не розписувався. На той час існувала процедура, за якою всі поставки на шахту йшли через склад. На його заяві ставили свої погодження директор та головний бухгалтер. Хто оплачував стрічку йому невідомо. Він знав, що це незаконна операція, однак йому пояснювали, що це вказівка з Києва.
Такі покази свідка ОСОБА_17 узгоджуються із показами даними в ході досудового слідства на очній ставці із ОСОБА_11 (т.3 а.с. 141-143).
З наданих у судовому засіданні показів свідка ОСОБА_16 вбачається, що станом на 1996 рік він працював на посаді заступника директора з комерційних питань шахти №10 «Великомостівська», яку очолював ОСОБА_11 . В його обов`язки входило постачання матеріальних запчастин. Викликавши до себе, директор шахти ОСОБА_11 наказав виписати доручення на отримання транспортерної стрічки довжиною 1950 м в матеріальній бухгалтерії шахти і залишити таку йому. Він транспортерної стрічки від фірми «Укрінтерстрой ЛТД» не отримував та на матеріальний склад шахти її не здавав, про що свідчить відсутність його підписів в товарно-транспортній накладній №49093. Через деякий час він зауважив, що згідно виписаної на нього довіреності бухгалтерією шахти через матеріальний склад шахти, на підставі прихідного ордера було оприбутковано 1950 м транспортерної стрічки. Припустив, що це могло статися приблизно 13 травня 1996 року. Про те, що згадана стрічка не буде поставлена на шахту він не знав та ОСОБА_11 йому про це не повідомляв. Що відбулось в подальшому, йому стало відомо тільки під час слідства. Ствердив, що про участь ОСОБА_7 в отриманні та реалізації стрічки йому нічого невідомо.
Аналогічні покази свідок давав і в ході досудового слідства (т.1 а.с. 14, т.2 а.с. 22-23, 103-108, т.10 а.с. 250-251, т.18 а.с. 423-427, т.21 а.с. 25-29) та на очних ставках із ОСОБА_11 (т.3 а.с. 144-147, 249-253).
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що з ОСОБА_7 познайомився по роду своєї діяльності, а з ОСОБА_5 вперше бачився на очній ставці під час розслідування кримінальної справи. Запевнив у правдивості наданих на досудовому слідстві показах. Зазначив, що у 1996 році працював директором ДП «Західвуглезбутпостач». Всі фінансові операції, які проводились вказаним підприємством, виконувались за вказівкою чи за письмовим розпорядження керівництва Мінвуглепрому і ВО «Укрзахідвугілля». Самостійно розпоряджатись своїми коштами підприємство не мало права. У 1996 року його викликали у кабінет генерального директора ВО «Укрзахідвугілля», де були присутні ОСОБА_22 , що на той час був в.о. генерального директора, комерційний директор ВО ОСОБА_21 та ОСОБА_7 і останній вручив йому особисто факсокопію рахунку-фактури №70 для проведення на її підставі оплати за дольову участь у будівництві. ОСОБА_7 дав вказівку, щоб на підставі рахунку-фактури провести перерахунок коштів. Вважає, що усна вказівка підтверджена резолюцією першого заступника міністра була підставою для перерахування коштів і тому він написав свою резолюцію для бухгалтерії про оплату. На рахунку-фактурі не було видно назви підприємства, на яке слід перерахувати грошові кошти, тому ОСОБА_7 власноручно написав «Фірма Укрінтерстрой» та повідомив, що по приїзді до м. Києва будуть надані підтверджуючі оригінали документів. Після повернення до м. Києва ОСОБА_7 телефонував йому і наказав перерахувати кошти. На оглянутій рахунку-фактурі він підтвердив напис своєю рукою «бух.оплатить». На підставі рахунку-фактури 25 млрд. крб. трьома платежами були перераховані фірмі «Укрінтерстрой». Згодом, на адресу його підприємства надійшла копія договору від 15 лютого 1996 року та лист за підписом ОСОБА_7 від 01 березня 1996 року на ім`я в.о. генерального директора ВО «Укрзахідвугілля» ОСОБА_22 . Крім цього, надійшов лист від 16 лютого 1996 року за підписом директора шахти №10 «Великомостівська» ОСОБА_11 на ім`я в.о. генерального директора ВО «Укрзахідвугілля» ОСОБА_22 про закупівлю транспортерної стрічки. Лист з відповідною резолюцією він направив в бухгалтерію очолюваного ним підприємства для оформлення документів. Чому документи не були зареєстровані у встановленому порядку він пояснити не може. Бухгалтерія провела необхідні взаємозаліки та надіслала авізо на шахту №10 «ВМ». Про оригінал вказаного договору йому нічого не відомо. Вперше його копію він побачив разом з листом від 16 лютого 1996 року. Вважав, що шахта отримала конвеєрну стрічку. За вказані дії він жодних коштів не отримував. Ніколи особисто не передавав грошей ОСОБА_7 . Зазначив, що до виклику в слідчі органи з приводу розслідування даної кримінальної справи не був знайомий ні з ОСОБА_5 , ні з ОСОБА_13 .
Показами свідка ОСОБА_25 про те, що з лютого 1996 року по серпень 1999 року він працював на посаді заступника директора ДП «Західвуглезбутпостач» та його робоче місце знаходилось в одному кабінеті з керівником цього підприємства ОСОБА_12 . Точної дати він не пам`ятає, однак у 1996 році ОСОБА_12 приніс факсокопію рахунку-фактури з кабінету генерального директора про перерахування коштів та при ньому написав бухгалтеру оплатити. Щодо листа від 01 березня 1996 року з Міністерства вугільної промисловості зазначив, що такий надійшов у березні 1996 року та він його отримав з рук директора і передав у бухгалтерію. Йому не відомо як лист надійшов до підприємства. Такого листа він бачив у тому ж вигляді, як представлено для огляду в судовому засіданні на (т.2. а.с. 36). Про всі події, пов`язані з перерахунком коштів у сумі 25 млрд. крб. він знає лише зі слів ОСОБА_12 . Про участь ОСОБА_7 у перерахунку вказаних коштів йому невідомо, а ОСОБА_5 вперше побачив лише під час розгляду справи судом.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що перераховувала кошти на донецьку фірму «Укрінтерстрой» і підтримує показання, надані на досудовому слідстві. Також зазначила, що станом на 1996 рік працювала на посаді головного бухгалтера ДП «Західвуглезбутпостач», яке очолював ОСОБА_12 . У лютому 1996 року, виконуючи вказівку ОСОБА_12 , на підставі рахунку-фактури №70 від 16 лютого 1996 року трьома платіжними дорученнями, а саме: №25 від 19 лютого 1996 року №44 від 23 лютого 1996 року та №46 від 26 лютого 1996 року провела перерахунок грошей в загальній сумі 25 млрд. крб. на рахунок фірми «Укрінтерстрой ЛТД» із зазначенням призначення платежів «дольова участь», а в подальшому, ОСОБА_12 викликав її до себе та пояснив, що ці кошти будуть зараховані за транспортну стрічку. На початку березня 1996 року ОСОБА_12 показав їй підтверджуючий лист з Мінвуглепрому України підписаний першим заступником міністра ОСОБА_7 , про проведення вищевказаної фінансової операції. Оглянувши у судовому засіданні фактуру (т.2 а.с. 43), свідок пояснила, що на 1996 рік такий документ був на фірменному бланку, і що пред`явлений документ не відповідає первинному. У 1997 році вже було з`ясовано, що гроші перерахували не за призначенням. Після отримання договору на придбання стрічки, за вказівкою ОСОБА_12 вона оформила авізо на підтвердження отримання шахтою конвеєрної стрічки, а саме за фактом перерахування коштів. Оскільки договір і лист з міністерства вона отримала у квітні, тому і авізо підготовлено за звітний період у квітні 1996 року. Чи повідомляли фірму «Укрінтерстрой» про авізо та чи надходила стрічка на шахту вона не з`ясовувала. З ОСОБА_7 жодних домовленостей про стрічку або кошти не вела, всі погодження відбувалися на рівні керівництва.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_26 пояснила, що у 1996 році працювала на посаді заступника головного бухгалтера шахти №10 «Великомостівська». Підписала вимогу №20 від 12 червня 1996 року на отримання 1950 м транспортерної стрічки. Підставою для видачі вимоги була заява начальника дільниці ОСОБА_17 . Підписуючи вимогу вважала, що стрічка є на складі, проте точну інформацію з приводу цього міг мати лише завідуючий складом. На той час вона не знала чи є стрічка, а тепер їй відомо, що така на склад не надійшла.
Показами свідка ОСОБА_27 про те, що у 1996 році вона працювала на посаді бухгалтера матеріального відділу шахти №10 «Великомостівська». На підставі заяви начальника дільниці та вказівки директора шахти ОСОБА_11 виписала сигнальну вимогу на отримання конвеєрної стрічки 1950 м, яка була ще без підписів (т. 2 а.с. 50). Самої сигнальної вимоги вона не підписувала. В сигнальній вимозі начальник дільниці мав розписатися про поставку йому стрічки. Про надходження стрічки на шахту та її списання вона не може нічого повідомити, так як це не входило в її обов`язки.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_28 пояснила, що у лютому-червні 1996 року працювала на посаді в.о. начальника планового відділу шахти № НОМЕР_1 «Великомостівська» та в її службові обов`язки на той момент входило планування економічної роботи шахти, проведення у зв`язку з цим економічних розрахунків тощо. Вимога №20 від 12 червня 1996 року на отримання матеріалів для потреб дільниці конвеєрного транспорту, в тому числі 1950 м транспортерної стрічки ПХВ 1000Х4, була підписана нею замість начальника відділу ОСОБА_40 , оскільки остання на той час знаходилась у відпустці або перебувала на лікарняному. Хто саме приніс їй на підпис цю вимогу не пригадує, однак у будь-якому випадку при цьому їй показували заяву ОСОБА_17 від 10 червня 1996 року з проханням надати дозвіл для отримання з матеріального складу зазначеної конвеєрної стрічки в кількості 1950 м для заміни стрічки понад ліміт. На цій заяві є відповідна резолюція директора шахти ОСОБА_11 , однак чи отримував в подальшому ОСОБА_17 таку транспортерну стрічку на матеріальному складі №1, чи ні, їй невідомо. Ствердила, що не знала про те, що фактично 1950 м конвеєрної стрічки на шахту не надходила (т.21 а.с. 40-45).
Згідно показів свідка ОСОБА_21 , станом на лютий 1996 року він працював на посаді заступника генерального директора з комерційної роботи ВО «Укрзахідвугілля» та був, зокрема, знайомий з Першим заступником Міністра вугільної промисловості України ОСОБА_7 , директором шахти №10 «Великомостівська» ОСОБА_11 і директором ДП «Західвуглезбутпостач» ОСОБА_12 . У лютому 1996 року на ВО «Укрзахідвугілля» на чолі з Міністром вугільної промисловості України ОСОБА_31 проходило виїзне засідання колегії Мінвуглепрому, на якій обговорювалась і приймалась програма розвитку виробничо-господарської діяльності об`єднання та шахт. Після завершення засідання міністр ОСОБА_31 та його заступники повернулись у м. Київ, а ОСОБА_7 ще декілька днів приходив у ВО «Укрзахідвугілля», викликав в кабінет генерального директора працівників об`єднання, керівників шахт та вирішував з ними питання виробничого характеру. В один з таких днів ОСОБА_7 в його і в.о. генерального директора ВО «Укрзахідвугілля» ОСОБА_22 присутності викликав ОСОБА_12 , якому вручив платіжні документи та сказав проплатити грошові кошти. При цьому, ОСОБА_12 перепитав ОСОБА_7 назву фірми, якій необхідно проплачувати кошти, на що останній її назвав, однак чи зробив він про це помітку на платіжному документі не пригадує. Після від`їзду у м. Київ ОСОБА_7 декілька разів телефонував до нього, з`ясовував чи проплачені кошти та обіцяв, що на підтвердження необхідності проплати надійде відповідний лист з Мінвуглепрому, який згодом у ВО «Укрзахідвугілля» дійсно надійшов. Про викрадення перерахованих ДП «Західвуглезбутпостач» коштів він дізнався в ході розслідування справи (т.1 а.с.13; т.2 а.с.57-66, 67-70; т.3 а.с.106-108, т.3 а.с.170-182, 222-227, т.10 а.с.242-247; т.18 а.с.402-422; т.20 а.с.53-62).
Свідок ОСОБА_29 у судовому засіданні пояснила, що з 1994 року працювала у канцелярії міністерства вугільної промисловості на посаді головного спеціаліста. Слідчий допитував її щодо реєстрації листа від 01 березня 1996 року. Зазначила, що на підставі постанови слідчим вилучалася книга реєстрації вихідної кореспонденції. Щодо оглянутого аркуша (т.5 а.с. 245) зазначила, що це є копія з журналу реєстрації документів. У цьому журналі могли робити записи вона і ОСОБА_41 . У другій графі (перша графа не читається, т.я. прошита) запис 4-1251 зроблений її рукою, а подальші записи (наступна графа «Председателю…» «По вопрсу противоречия листа») зроблені не її рукою. З приводу написання номера повідомила, що на попередньому аркуші закінчувалося поле для записів і вона перенесла наступний за №1250номер 1251. Хто вчинив вище № 4/1251 («О заключении договора на строй. Ремонт. Работи»), їй невідомо. У графі виконавець записано прізвище ОСОБА_42 , що на той час працюва помічником міністра. Нумерації «1-1а/ і надалі числа» у канцелярії не велося. В оглянутій у судовому засіданні постанові від 30 грудня 1997 року про проведення виїмки впізнає свій підпис. Згідно даної постанови був вилучений журнал реєстрації вихідної кореспонденції за березень 1996 року (т.5 а.с. 241).
Показами свідка ОСОБА_15 , яка станом на 1996 рік працювала завідуючою матеріальним складом шахти №10 «Великомостівська» про те, що у травні 1996 року за усною вказівкою директора шахти ОСОБА_11 на підставі отриманої від нього товарно-транспортної накладної №49093, накладної на відпуск матеріалів на сторону без номера та без дати вона оприбуткувала на ввірений їй склад 1950 м транспортерної стрічки. В червні 1996 року на підставі завізованої ОСОБА_11 заявки начальника дільниці конвеєрного транспорту ОСОБА_17 про отримання зі складу транспортерної стрічки довжиною 1950 м вона списала вказану кількість такої, оскільки ОСОБА_11 запевнив її, що транспортерна стрічка, минаючи склад, буде спущена безпосередньо в шахту. У зв`язку з цим, оформила прихідний ордер №506 про те, що від постачальника «Укрінтерстрой» через ОСОБА_16 на матеріальний склад поступила транспортерна стрічка довжиною 1950 м, а також картку складського обліку матеріалів без номера, відповідно до якої, з 06 травня 1996 року вказана транспортерна стрічка одержана матеріальним складом і 12 травня 1996 року передана на дільницю конвеєрного транспорту шахти №10 «Великомостівська» (т.2 а.с. 100-102).
Оголошеними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_30 (т.14 а.с. 3-9) про те, що він є батьком ОСОБА_13 та з 1994 по 1997 р.р. працював на посаді юрисконсульта в очолюваному його сином ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД», розташованому у м. Донецьку, яке ніколи транспортерної стрічки не виготовляло та нікому не поставляло. Про отримання коштів від ВО «Укрзахідвугілля», перерахування коштів на фірму «Хронотехніка» та «Промсвітло» йому нічого не відомо, документів на такі операції він не бачив. Також свідок зазначив, що в грудні 1999 року на прохання сина ОСОБА_13 був у складі комісії по знищенню документів за 1996 рік. Він переконався, що документи дійсно не мають жодної цінності і такі можна знищити, на що був дозвіл архіву.
Оголошеними у судовому засіданні поясненнями та показами свідка ОСОБА_13 , який з квітня 1992 року почав працювати на посаді директора ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД», що займалось будівництвом житла, інвестиціями в будівництві тощо. Через відсутність замовлень в 1995 році він звернувся до начальника управління кадрів Мінвуглепрому ОСОБА_43 з пропозиціями про співпрацю, оскільки йому було відомо, що в цьому міністерстві проходить реорганізація, багато людей є без житла та у зв`язку з цим були підстави сподіватись, що з Мінвуглепромом може бути укладена відповідна угода на будівництво житла. В тому ж 1995 році ОСОБА_43 познайомив його з ОСОБА_5 , який обіймав посаду голови профкому Мінвуглепрому. Щоб потрапити на прийом до Міністра вугільної промисловості України він попросив ОСОБА_5 познайомити його з кимось з керівників Мінвуглепрому. На початку 1996 року, коли в м. Донецьку проходила нарада працівників Мінвуглепрому, до нього зателефонував ОСОБА_5 , який в подальшому в приміщенні приймальної познайомив його з Першим заступником Міністра вугільної промисловості України ОСОБА_7 . Останньому він розповів про пропозиції ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» щодо співпраці в будівництві житла та на цьому їх розмова завершилась. Приблизно через 1-2 тижні йому повідомили, що Мінвуглепром зможе прийняти дольову участь у будівництві житла для своїх працівників і що для цієї мети одним з об`єднань Мінвуглепрому будуть перераховані грошові кошти. Через деякий час на розрахунковий рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» дійсно надійшли грошові кошти в сумі 25 млрд., крб., що еквівалентно 250 тис. грн., які були перераховані ДП «Західвуглезбутпостач». В платіжних дорученнях про перерахування цих коштів вказувалось, що це дольова участь у будівництві і таке призначення платежів відображалось в бухгалтерському обліку очолюваного ним підприємства. Однак, через деякий час йому зателефонував ОСОБА_5 , який повідомив, що угода про дольову участь у будівництві житла укладатись не буде і що отримані кошти необхідно перерахувати на рахунки приватних підприємств «Промсвітло» і «Хронотехніка», вказавши при цьому розрахункові рахунки і інші реквізити цих приватних підприємств. У зв`язку з цим, грошові кошти, які були отримані ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» від ДП «Західвуглезбутпостач», були перераховані на вказані ОСОБА_5 рахунки приватних підприємств «Промсвітло» і «Хронотехніка». Приблизно через два дні після перерахування грошей в офіс ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» прийшов представник одного з цих підприємств, який приніс пакет з грошима, пояснивши, що ці гроші необхідно передати ОСОБА_5 . Він, ОСОБА_13 , зрозумів, що це ті гроші, які були отримані від ДП «Західвуглезбутпостач» і перераховані на рахунки приватних підприємств «Промсвітло» та «Хронотехніка». В подальшому, до нього зателефонував ОСОБА_5 , якому він повідомив про наявність грошей, після чого останній зайшов в офіс їх підприємства, де він, ОСОБА_13 , йому вказані грошові кошти передав. З тієї суми він жодних коштів не отримував, будь-якої вигоди від такої операції не мав та подальша доля цих грошей йому невідома. Ніяких договорів чи будь-яких інших бухгалтерських документів, в т.ч. товаро-транспортних накладних, які би стосувалися поставки гірничошахтарського обладнання на шахту №10 «Великомостівська», і зокрема, транспортерної стрічки, він не підписував. Такий договір ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» з цією шахтою не укладало, а для складання наявних в справі документів від імені ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» він надавав чисті бланки з його підписами та печаткою. Однак, у подальшому, змінив свої показання та зазначив, що такі бланки кимось були викрадені і використані з цією метою. Додав, що документація підприємства була вилучена правоохоронними органами. ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» також не надсилала факсокопії рахунку-фактури №70 від 16 лютого 1996 року. ОСОБА_12 і ОСОБА_11 він раніше не знав і познайомився з ними лише під час розслідування кримінальної справи (т.1 а.с.15-16; т.1 а.с. 25-26; т. 2 а.с. 17-18; т. 2 а.с. 184-185; 193-194; 202-234; т. 3 а.с. 183-193; 199-201; 202-213; т. 8 а.с. 287-290; т. 10 а.с. 196-235; т. 11 а.с. 20-30; т. 14 а.с. 69-72; т. 15 а.с. 56; т. 17 а.с. 267-268; т. 18 а.с. 324-340; т. 19 а.с. 493-498; т. 21 а.с. 351; т. 23 а.с. 68-76).
Показами допитаного на досудовому слідстві і під час судових розглядів як свідка та підсудного ОСОБА_13 про те, що через ОСОБА_5 не передавав грошей ОСОБА_7 , однак і надалі стверджував, що гроші йому передавали та такі, він передав в цей же день в місце їх призначення. При розгляді справи 19 грудня 2011 року в апеляційному суді пояснив, що гроші були перераховані на фірму «Укрінтерстрой ЛТД», а в подальшому, за вказівкою ОСОБА_5 він перерахував кошти на рахунки ПП «Хронотехніка» та « ОСОБА_44 ». Кошти йому на фірму приніс незнайомий чоловік і повідомив, що гроші слід передати ОСОБА_5 . Аналогічні покази свідок ОСОБА_13 надавав у суді при розгляді справи 28 травня 2013 року (т.26 а.с. 129-130).
Колегія суддів вважає вищезазначені покази ОСОБА_13 належним доказом по справі та погоджується із висновком місцевого суду про те, що незначні їх суперечності не спростовують основних показів ОСОБА_13 та пред`явленого обвинувачення щодо підсудних.
Крім цього встановлено, що ОСОБА_13 та ОСОБА_5 не були знайомі з ОСОБА_12 і ОСОБА_11 .
Показами свідка ОСОБА_31 про те, що з 01 грудня 1995 року по 28 липня 1996 року він працював на посаді Міністра вугільної промисловості України та на той час його першим заступником був ОСОБА_7 . В 1996 році жодних вказівок та доручень ОСОБА_7 , іншим своїм заступникам, а також помічнику ОСОБА_45 щодо підготовки листа генеральному директору ОСОБА_22 стосовно укладення договору з донецькою фірмою «Укрінтерстрой ЛТД» на проведення ремонтно-будівельних робіт малої зали засідань колегії Мінвуглепрому України та про фінансування таких робіт він не давав. Про підписання ОСОБА_7 листа вищевказаного змісту йому нічого невідомо і останній йому про це не доповідав (т.2 а.с.136-139, 163).
Показами свідка ОСОБА_32 , яка з 1995 року по серпень 1996 року працювала машиністкою-друкаркою машбюро Мінвуглепрому України, про те, що друковані тексти договору від 15 лютого 1996 року про поставку транспортерної стрічки, укладеного між шахтою №10 «Великомостівська» та ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД», рахунку-фактури без номера і дати, накладної на відпуск матеріалів на сторону вказаної стрічки від ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД», виконані на друкарських машинках, шрифт яких схожий до шрифту друкарських машинок машбюро Мінвуглепрому України марки «Роботрон-24», а текст листа від 01 березня 1996 року за №2-1251/9 до шрифту друкарської машинки марки «Ятрань», шрифт яких вона дуже добре знає. Хто скористався цими машинками для друку цих документів їй невідомо, чи сама друкувала ці документи пригадати не може. За відсутності з різних причин машиністок-друкарок, їх друкарськими машинками у машбюро Мінвуглепрому України міг скористатися будь-який працівник міністерства. У машбюро були папки з написом «Для друку», куди усі працівники міністерства могли класти документи, і «Після друку», де залишалися надруковані документи. Подальшу долю надрукованих документів вона не відслідковувала. ОСОБА_7 в машбюро не заходив ніколи. ОСОБА_5 заходив, але документи не друкував, користувався ксероксом.(т.3 а.с.260-269; т.18 а.с.441-445).
Аналогічними показами свідка ОСОБА_33 (т.3 а.с.254-259), оголошеними в судовому засіданні.
Свідки ОСОБА_34 та ОСОБА_36 у ході досудового слідства дали покази про те, що їх паспорти громадян України станом на 1996 рік були втрачені, з цього приводу вони з відповідними заявами зверталися в органи внутрішніх справ. Згодом, отримали нові паспорти. Про те, що їх втраченими паспортами невідомі особи скористались для реєстрації приватних підприємств вони дізнались під час досудового слідства. До підприємств ПП «Хронотехніка» та ПП «Промсвітло» жодного відношення вони не мають, документів від імені цих підприємств не підписували (т.7 а.с.144-146, 182; т.14 а.с.14-19, 158-161).
Оголошеними в судовому засіданні показами допитаного на досудовому слідстві в якості свідка ОСОБА_35 про те, що його паспорт громадянина України був втрачений. З приводу втрати звернувся в органи внутрішніх справ, після чого отримав новий паспорт. Всі записи і підписи на документах підприємств ПП « ОСОБА_46 » та ПП «Промсвітло» від його імені виконані не ним, відношення до цих підприємств не має (т.14 а.с. 39-41, 42-46).
Показами свідка ОСОБА_37 , який з 1993 року очолював МООО МСУ-2 за адресою: АДРЕСА_3 про те, що за вказаною адресою з 1993 року по 1999 рік ПП «Промсвітло» та ПП «Хронотехніка» не існували (т.8 а.с.205).
Показами свідка ОСОБА_38 , яка у лютому-березні 1996 року працювала операціоністом відділу розрахунково-кредитного обслуговування Лівобережного відділення КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровська і у 1996 році нетривалий час обслуговувала розрахункові рахунки ПП «Хронотехніка» та ПП «Промсвітло». Пояснила, що перерахування безготівкових грошей ними здійснювалося по системі «клієнт-банк», ніхто з представників цих фірм до неї у відділення не приходив (т.11 а.с.50-54).
Показами свідка ОСОБА_39 , яка в 1996 році працювала на посаді бухгалтера другої категорії матеріального відділу шахти №10 «Великомостівська» про те, що окрім іншої документації, вона також вела журнал обліку довіреностей матеріального відділу цієї шахти, в якому нею власноручно був виконаний запис від 13 травня 1996 року про видачу ОСОБА_16 доручення за №765 для отримання конвеєрної стрічки від підприємства «Укрінтербуд». Дані про постачальника стрічки їй повідомив ОСОБА_16 , який розписався про отримання вказаного доручення. У період з 13 травня 1996 року до 22 травня 1996 року, тобто до дня коли ОСОБА_16 отримував наступне доручення, бухгалтер матеріального відділу шахти ОСОБА_27 принесла їй зі складу №1 прихідний ордер №506 від 06 травня 1996 року про отримання на склад такої конвеєрної стрічки. Вказаний прихідний ордер був виписаний і підписаний особисто завідуючою складом №1 ОСОБА_15 . У вказаному прихідному ордері вона власноручно дописала « ОСОБА_16 , №765» та в журналі обліку довіреностей відповідно зробила запис щодо доручення ОСОБА_16 , а саме, в розділі «відмітка про виконання доручення», вказала «п. ор. №506 від 6.05.» При виконанні вказаного запису про прихідний ордер вона не зауважила, що доручення було виписано 13 травня 1996 року, а прихід завідуючою складом оформлений 06 травня 1996 року. Про те, що насправді 1950 м конвеєрної стрічки на шахту взагалі не надходило не знала (т.21 а.с. 35-39).
Крім цього, вина засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у інкримінованих злочинах підтверджується рядом письмових доказі.
Так, згідно протоколу огляду від 24 жовтня 1997 року працівниками міліції в приміщенні бухгалтерії ДВАТ «Західвуглезбутпостач» були виявлені та вилучені наступні документи, а саме: лист Міністерства вугільної промисловості України №2-1251/9 від 01 березня 1996 року, платіжне доручення ДП «Західвуглезбутпостач» №25 від 19 лютого 1996 року, платіжне доручення ДП «Західвуглезбутпостач» №44 від 23 лютого 1996 року, платіжне доручення ДП «Західвуглезбутпостач» №46 від 26 лютого 1996 року, лист шахти №10 «Великомостівська» №167 від 16 лютого 1996 року, копія договору на поставку транспортерної стрічки від 15 лютого 1996 року, зведене авізо ДП «Західвуглезбутпостач» на суму 25 млрд. крб., факсокопія рахунку-фактури №70 від 16 лютого 1996 року (т.2 а.с. 35).
Як вбачається зі змісту, листом Міністерства вугільної промисловості України від 01 березня 1996 року № 2-1251/9, за підписом першого заступника Міністра вугільної промисловості України ОСОБА_7 , який адресовано генеральному директору ВО «Укрзахідвугілля» ОСОБА_22 , пропонувалося укласти з підприємством ТзОВ «Укринтерстрой ЛТД» договір в порядку дольової участі на будівельно-ремонтні роботи по влаштуванню малої зади засідань колегії Міністерства і допоміжних приміщень та профінансувати їх.
Разом з тим, згідно відповіді Мінвуглепрому України від 15 січня 1998 року за №2-299/30 дане міністерство зали засідань колегії немає та жодних будівельно-ремонтних робіт не проводило (т.2 а.с. 165).
Висновком судово-почеркознавчої експертизи №266 від 20 березня 2002 року встановлено, що підпис у вищезазначеному листі від імені ОСОБА_7 , що міститься в графі «Перший заступник Міністра», виконаний самим ОСОБА_7 (т.16 а.с. 78-83), а машинописний текст, згідно висновку судово-технічної експертизи документів №2050 від 01 листопада 1999 року, виконаний на вилученій згідно протоколу виїмки від 15 березня 2000 року в кімнаті №157 машбюро друкарській машинці марки «Ятрань», інвентарний №72/1, що належить Міністерству вугільної промисловості України (т.7 а.с. 255-262).
Згідно даних протоколу огляду документів від 17 квітня 1998 року, в книзі реєстрації вихідної кореспонденції Мінвуглепрому України, вилученій в порядку виїмки, лист від 01 березня 1996 року №2-1251/9 за підписом ОСОБА_7 має подвійну реєстрацію (т.5 а.с.243-245), а саме, на звороті 20-го аркуша журналу реєстрації вихідної за 1996 рік, міститься запис 1251 а 2-1251/9 «Укразахідвуг». Лопушанському Договір про заключення якого на ремонт. Під цим записом є запис 1251 4/1251 Председателю РАСЕТ «Западного Донбаса». Під вказаним записом є запис 4 марта 1996 (т.5 а.с. 242).
Отже, даними доказами підтверджується фіктивність листа від 01 березня 1996 року, який виготовлений та підписаний засудженим ОСОБА_7 , з метою викрадення коштів в сумі 250тис. грн.
З оглянутої в судовому засіданні факсокопії рахунку-фактури № 70 від 16 лютого 1996 року вбачається, що у лівому верхньому куті цього документу є запис «Фирма «Укринтерстрой», нижче записи: «доля за будівництво», «10.000 +15.000/ 25 млрд.», «Бух./Оплатіть» та підпис (т.2 а.с. 43).
Висновком судово-технічної експертизи документів №2038 від 29 жовтня 1999 року встановлено, що початковим змістом машинописних текстів на вищевказаній факсокопії рахунку-фактури є: «САБ «Сельхозбанк» р/с 467141 МФО 334969». «ОКПО 14297989 г. Донецк ул. Артема. 85». «70». «16 февраля 96». Початковим змістом зображень відтиску круглої печатки на факсокопії є таке: між зовнішнім ободком діаметром 40 мм і внутрішнім ободком діаметром 25.5 мм в два ряди по колу розташований текст «UKRINTERS ... LTD. Укрінтербуд ЛТД» /... ONETSK UKRAINA. Донецьк Украї...». середник має вигляд стилізованого зображення земної кулі з сіткою меридіанів і паралелей. на фоні якого і центрі середника розташовані букви І та «S». Початковим змістом рукописних текстів. які були виконані на факсокопії є: «Фирма «Укринтрестрой». «Доля за будівництво».
«10.000» «Бух.», + 15 000 Оплатіть, 25 млрд. (підпис).
З висновків судово-почеркознавчої експертизи №822 від 26 квітня 1999 року та повторної судово-почеркознавчої експертизи №263 від 27 березня 2002 року вбачається, що рукописний текст «Фирма «Укринтерстрой», який розташований в лівому верхньому куті факсокопії рахунку-фактури №70 від 16 лютого 1996 року, виконаний ОСОБА_7 .
Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_47 підтвердила свій висновок, зазначивши, що він зроблений на підставі наданих їй слідством взірців почерку ОСОБА_7 .
За змістом листа №167 від 16 лютого 1996 року підписаного директором шахти №10 «Великомостівська» ОСОБА_11 та завіреного печаткою цієї шахти, в ньому міститься прохання на ім`я в.о. генерального директора «ВО «Укрзахідвугілля» ОСОБА_22 про перерахування очолюваній ним шахті 38 млрд. крб. на придбання конвеєрної стрічки згідно договору від 15 лютого 1996 року. На даному листі також наявна резолюція ОСОБА_12 « ОСОБА_48 оформіть 16.02.1996 р.» (т.1 а.с. 19; т.2 а.с. 40).
З договору на поставку транспортерної стрічки довжиною 2960 м, вартістю 37977544000 крб. вбачається, що на ньому міститься дата «15.02.1996р.», номер відсутній і такий підписаний директором шахти №10 «Великомостівська» ОСОБА_11 та директором ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» ОСОБА_13 (т.1 а.с. 21, т.2 а.с. 42, т.10 а.с. 171).
Згідно протоколу огляду документів від 14 травня 1998 року лист від 01 березня 1996 року №2-1251/9 за підписом першого заступника Міністра вугільної промисловості України ОСОБА_7 в карточках реєстрації вхідної кореспонденції ВО «Укрзахідвугілля» зареєстрованим не значиться. Крім цього, в карточках реєстрації вхідної кореспонденції цього об`єднання зареєстрований лист шахти №10 «Великомостівська» від 23 лютого 1996 року №7-3/167 «Про виділення 300 млн. крб.», а лист-прохання директора шахти №10 «Великомостівська» від 16 лютого 1996 року №167 про виділення 38 млрд. крб. на придбання шахтою транспортерної стрічки згідно договору від 15 лютого 1996 року серед зареєстрованої вхідної документації не значиться (т.5 а.с. 249-251).
Відповідно до даних протоколів огляду від 24 жовтня 1997 року та 27 жовтня 1997 року з приміщення бухгалтерії шахти №10 «Великомостівська» в процесі проведення огляду були виявлені та вилучені: книга вихідної кореспонденції шахти №10 «Великомостівська»; прихідна оборотна відомість за травень 1996 року; розхідна оборотна відомість за червень 1996 року; рахунок-фактура без номера та дати за 1996 року на суму 24946022000,00 крб.; накладна фірми «Укрінтерстрой ЛТД» на відпуск 1950 м транспортерної стрічки ПВХ 1000x4 без номера та дати за 1996 рік; товарно-транспортна накладна №49093 без дати; заявка №20 від 12 червня 1996 року ОСОБА_17 ; заява ОСОБА_17 від 10 червня 1996 року; книга обліку довіреностей шахти №10 «Великомостівська» матеріального відділу за 1996 рік; прихідний ордер №506 від 06 травня 1996 року; картка складського обліку від 06 травня 1996 року без номера; лімітна карточка №8 дільниці конвеєрного транспорту на травень 1996 року; лімітна карточка №85 УКТ на червень 1996 року (т.2 а.с. 44, 53).
З рахунку-фактури без номера та без дати за 1996 рік фірми «Укринтерстрой ЛТД» (м. Донецьк, вул. Артема, 85) про поставку транспортерної стрічки ПВХ 1000x4 довжиною 1950 м на суму 24 716 250 000 крб., вбачається, що така виконана на бланку типової форми №80, має машинописний текст, а на звороті є підписи від імені директора фірми ОСОБА_49 та гл.бухгалтера Н.Спартесної, які завірені печаткою (т.2 а.с.47).
Накладна без номера за 1996 рік на відпуск матеріалів на сторону є типовою міжвідомчою формою і видана на відпуск 1950 м транспортерної стрічки ПВХ 1000x4 загальною вартістю 24 716 250 000 крб. В ній є машинописний текст печатка ТзОВ «Укринтерстрой ЛТД» та підпис в графі «Отпустил» (т.2 а.с. 48).
В оскаржуваному вироку місцевим судом проаналізовано висновок судово-почеркознавчої експертизи №1698 від 27 серпня 2000 року, згідно якого, підпис від імені ОСОБА_13 , розташований після слів «Директор фирмы» перед прізвищем « ОСОБА_50 » на рахунку фактурі без номера та дати про поставку транспортерної стрічки, виконаний ОСОБА_13 , а підписи від імені вигаданої особи Н.Спартесної, розташовані після слів «Гл.Бухгалтер» перед прізвищем « ОСОБА_51 » на рахунку-фактурі без номера та дати та після слова «Отпустил» на накладній на відпуск матеріалів на сторону без номера та дати, виконані ОСОБА_5 (т.9 а.с.52-54).
Висновком комплексної судово-медичної та судово-почеркознавчої експертизи від 04 квітня 2003 року №862/38 встановлено, що згідно представлених медичних документів за грудень 1996 року та за жовтень 1997 року будь-яких записів про розлади рухових функцій верхніх кінцівок у ОСОБА_5 не відмічено. Підписи від імені вигаданої особи ОСОБА_52 , розташовані після слів «Гл.Бухгалтер» перед прізвищем « ОСОБА_51 » на рахунку-фактурі без номера за 1996 рік та після слова «Отпустил» на накладній на відпуск матеріалів на сторону без номера за 1996 рік, виконані однією особою, а саме ОСОБА_5 (т.18 а.с.476-479). В судовому засіданні експерт ОСОБА_47 підтвердила ці висновки.
Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_53 також підтвердила достовірність і правильність даних, викладених у висновку повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 13 липня 2004 року №2963, відповідно до якого підписи від імені вигаданої особи Н.Спартесної, розташовані після слів «Гл.Бухгалтер» перед прізвищем « ОСОБА_51 » на рахунку-фактурі без номера за 1996 рік та після слова «Отпустил» на накладній про відпуск матеріалів на сторону без номера за 1996 рік, виконані ОСОБА_5 . Ствердила про відсутність ознак, що свідчать про навмисне перекручування рухів в досліджених підписах (т.19 а.с.126-160).
Крім цього, в ході судового розгляду встановлено, що у квітні 1996 року у виписці по 78 рахунку «Внутрівідомчі розрахунки по поточних операціях» по авізо без номера від 30 квітня 1996 року, на підставі листа-прохання №167 від 16 лютого 1996 року директора шахти №10 «Великомостівська» ОСОБА_11 та договору від 15 лютого 1996 року, укладеного між ТзОВ «Укрінтербуд ЛТД» та шахтою №10 «Великомостівська» про поставку шахті транспортерної стрічки ПВХ 1000X4 в кількості 1950 м, перераховані кошти ДП «Західвуглезбутпостач» на фірму «Укрінтербуд ЛТД» в сумі 250 тис. грн. були переведені на шахту №10 «Великомостівська» як авансовий платіж. У травні 1996 року на підставі накладної ТзОВ «Укрінтербуд ЛТД» без номера та без дати на відпуск шахті транспортерної стрічки ПВХ 1000X4 довжиною 1950 м на суму 247,2 тис. грн., в якій не вказано організації одержувача, особи, через яку здійснено передачу товару, рахунка-фактури без номера та дати такого ж змісту, товарно-транспортної накладної №49093 (без дати, без зазначення шляхового листа), згідно з яким поставка здійснюється автомобілем КАМАЗ №32-99 ДОН автопідприємство «Укрінтербуд» водієм Мойсеєнко, проведено оприбуткування вказаної транспортерної стрічки та в червні 1996 року проведено списання дебіторської заборгованості по ДП «Західвуглезбутпостач» в сумі 247,2 тис. грн., без відображення фактичного постачальника. При зустрічній перевірці ТзОВ «Укрінтербуд ЛТД» в документації підприємства договору на поставку на шахту №10 «Великомостівська» транспортерної стрічки немає. У червні 1996 року транспортерна стрічка довжиною 1950 м на суму 247,2 тис. грн. безпідставно списана на затрати виробництва і прихована заборгованість по розрахунках з ТзОВ «Укрінтербуд ЛТД» за транспортні витрати в сумі 2837,5 грн., а по розрахунках з ДП «Західвуглезбутпостач» нереальна заборгованість на цю ж суму. Загальна сума вилучених коштів із обігу Західно-Української холдингової компанії по даній господарській операції за період з лютого 1996 року по 25 березня 1998 року становить 250 тис. грн.
У довідці контролерів-ревізорів КРВ у м. Червонограді Львівської області про перевірку проведених розрахунків ДВАТ «Укрзахідвуглезбутпостач» з ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» та ДВАТ «Шахта №10 «Великомостівська» (т.2 а.с.11- 13) зазначено, що згідно з рахунком-фактурою №70 від 16 лютого 1996 року на рахунок ТзОВ «Укринтрестрой ЛТД» перераховано 250 тис. грн., як доля за будівництво. 30 квітня 1996 року по авізо без номера, на підставі листа директора шахти №10 «Великомостівська» ОСОБА_11 від 16 лютого 1996 року та укладеного останнім договору з ТзОВ «Укрінербуд ЛТД» від 15 лютого 1996 року ДП «Західвуглезбутпостач» кошти в сумі 250 тис. грн. переведені на шахту №10 «Великомостівська», як авансовий платіж.
Зведеним авізо без номера (т.1 а.с. 28, т.2 а.с. 41) підтверджено, що 30 квітня 1996 року перераховані ДП «Західвуглезбутпостач» платіжними дорученнями №25 від 19 лютого 1996 року, №44 від 23 лютого 1996 року та №46 від 26 лютого 1996 року на рахунок ТзОВ «Укрінтербуд ЛТД» кошти на загальну суму 25 млрд. крб., які на підставі листа №167 від 16 лютого 1996 року та договору від 15 лютого 1996 року дійсно відавізовані (переведені) на шахту №10 «Великомостівська», як оплата за конвеєрну стрічку.
З типової форми товарно-транспортної накладної №49093 без дати вбачається, що у відповідних її графах «Автопредприятие», «Грузоотправитель», «Автомобиль», «Водитель», розділу «Сведения о грузе» містяться записи: «Укринтерстрой», «Укринтерстрой», «Камаз 32-99 Дон», «Моисеенко», «Транспотерная лента ПВХ 1000X4 м 1950». Крім цього, в графі «Сдал» є підпис завірений печаткою ТзОВ «Укринтерстрой ЛТД» (т.2 а.с. 49).
Згідно відповіді начальника ОРЕВ управління ДАІ МВС України в Донецькій області від 05 серпня 1998 року за №9/2183 державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ДОН вказаний у вищезазначеній товарно-траспортній накладній №49093 без дати про поставку транспортерної стрічки, підрозділами МРЕВ ДАІ в Донецькій області на автомобілі не видавався. Такий номерний знак був виданий 06 червня 1986 року Шахтарським МРЕВ ДАІ на мотоцикл «Восход», двигун № НОМЕР_3 , рама № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_54 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_4 . Станом на 05 серпня 1998 року транспортні засоби, які б належали фірмі «Укринтерстрой ЛТД», по обліках МРЕВ ДАІ Донецької області серед зареєстрованих не значаться (т.2 а.с. 262).
Висновком судово-технічної експертизи документів №2050 від 01 листопада 1999 року встановлено, що машинописні тексти на лицевому боці рахунку-фактури за 1996 рік без номера і без дати, на накладній за 1996 рік про відпуск матеріалів на сторону без номера та без дати фірми «Укринтерстрой ЛТД» виконані на друкарській машинці марки «Роботрон 24» №37, що належить Міністерству вугільної промисловості України (т.7 а.с. 255-262).
Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №2142 від 09 листопада 1999 року та висновку повторної судово-почеркознавчої експертизи №264 від 22 березня 2002 року рукописний текст на вищевказаній товарно-транспортній накладній №49093: «Укринтерстрой Укринтерстрой Камаз 32-99 Моисеенко Транспотерная лента ПВХ 1000X4 м 1950», якими заповнені відповідні графи: «Автопредприятие», «Грузоотправитель», «Автомобиль», «Водитель» та у відповідних графах розділу «Сведения о грузе», виконані ОСОБА_7 (т.7 а.с. 227-228; т.16 а.с. 57-63).
З даних протоколу огляду документів від 14 травня 1998 року вбачається, що в книзі реєстрації договорів, укладених шахтою №10 «Великомостівська» за період з 02 червня 1995 року по 16 грудня 1997 року, договір від 15 лютого 1996 року на поставку транспортерної стрічки від ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» зареєстрованим не значиться (т.5 а.с. 238).
Згідно долучених до справи наказу №12-к від 27 лютого 1996 року по шахті №10 «Великомостівська» та відрядної посвідки від 27 лютого 1996 року ОСОБА_11 , як директор вищевказаної шахти, направлявся у відрядження у м. Київ для вирішенню питання фінансової допомоги в період з 28 лютого 1996 року по 03 березня 1996 року. В подальшому, 29 лютого 1996 року він прибув в Мінвуглепром України, вибув 02 березня 1996 року та прибув у м. Червоноград 03 березня 1996 року (т.6 а.с. 278, 273).
Вищевказаними документами підтверджуються показання ОСОБА_11 в тій частині, що фактично договір на поставку транспортерної стрічки з ТзОВ «Укрінтерстрой» підписувався ним під час перебування у відрядженні у м. Києві наприкінці лютого 1996 року, а не 15 лютого 1996 року, як це зазначено в тексті договору.
З даних протоколу огляду документів від 14 травня 1998 року вбачається, що в книзі реєстрації вихідної кореспонденції шахти №10 «Великомостівська» за період з 28 листопада 1995 року по 01 липня 1996 року лист-прохання директора шахти ОСОБА_11 від 16 лютого 1996 року №167 про виділення 38 млрд. крб. зареєстрованим не значиться (т.5 а.с. 253).
Відповідно до протоколу огляду документів від 14 травня 1998 року в журналі обліку довіреностей матеріального відділу шахти №10 «Великомостівська» за 1996 рік зареєстрована видача довіреності від 13 травня 1996 року №765 на прізвище ОСОБА_16 щодо поставки транспортерної стрічки на шахту від підприємства «Укрінтерстрой» (т.5 а.с. 252).
Крім цього, обставини щодо надходження від ДП «Західвуглезбутпостач» на розрахунковий рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» грошових коштів на загальну суму 25 млрд. крб. і подальшого перерахування цим господарським товариством і надходження 10 млрд. крб. на рахунок приватного підприємства «Хронотехніка» та 15 млрд. крб. на рахунок приватного підприємства «Промсвітло» підтверджуються також даними електронних платежів №51 від 19 лютого 1996 року, №480 від 23 лютого 1996 року та №106 від 26 лютого 1996 року (т.1, 39,40,41, 53,54,55), платіжного доручення №28 від 21 лютого 1996 року (т.1 а.с. 42), платіжного доручення №39 від 28 лютого 1996 року (т.1 а.с. 43), виписки про рух коштів ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» в акціонерному банку «Сільгоспбанк» м. Донецька та виписок про рух коштів приватних підприємств «Промсвітло» і «Хронотехніка» в комерційному банку «Приватбанк» м. Дніпропетровська (т.1 а.с.51-52, 44-50, 56-111).
З оборотно-порівняльної відомості за травень 1996 року вбачається, що згідно прихідного ордеру №506 шахтою №10 «Великомостівська» в травні 1996 року було оприбутковано 1950 м транспортерної стрічки ПХВ 1000х4 вартістю 24716250000,00 крб. (т.2 а.с.45).
Відповідно до прихідного ордеру №506 від 06 травня 1996 року, (т.2 а.с. 52) шахтою №10 «Великомостівська» від постачальника підприємства «Укринтерстрой» через ОСОБА_55 по довіреності №765 отримано транспортерну стрічку довжиною 1950 м ПХВ 1000х4.
З картки складського обліку матеріалів без номера (т.2 а.с. 54) вбачається, що 06 травня 1996 року згідно прихідного ордеру №506 оприбутковано на склад шахти №10 «Великомостівська» 1950 м транспортерної стрічки ПХВ 1000x4, а 12 червня 1996 року, згідно вимоги №20 вказану транспортерну стрічку видано зі складу дільниці конвеєрного транспорту.
Згідно заяви від 10 червня 1996 року (т.2 а.с. 51) начальник дільниці конвеєрного транспорту шахти №10 «Великомостівська» ОСОБА_17 просив директора шахти ОСОБА_11 дати дозвіл на отримання зі складу шахти 1950 м транспортерної стрічки для заміни старої. На вказаній заяві є резолюція директора шахти ОСОБА_11 «Бух. 10.06.1996».
Вимогою № 20 від 12 червня 1996 року (т.2 а.с. 50) підтверджується, що ОСОБА_17 разом із іншими матеріалами з матеріального складу шахти №10 «Великомостівська» відпущено транспортерну стрічку довжиною 1950 м, вартістю 24716250000,00 крб. На вимозі є підписи від імені директора шахти, бухгалтера та начальника ПEB шахти. Підпис ОСОБА_17 про отримання вказаної кількості транспортерної стрічки та завідуючої матеріального складу про її видачу відсутні. З розхідної оборотної відомості за червень 1996 року (а.с.46 т.2) вбачається, що в червні 1996 року, згідно з вимогою № 20 шахтою №10 «Великомостівська» транспортерну стрічку довжиною 1950 м, вартістю 24716250000,00 крб. використано на виробничі потреби шахти.
З оборотно-порівняльної відомості за червень 1996 року вбачається, що в червні 1996 року на підставі вимоги №20 шахтою №10 «Великомостівська» було використано на виробничі потреби 1950 м транспортерної стрічки загальною вартістю 24716250000,00 крб. (т.2 а.с. 46).
Згідно даних акту ревізії фінансово-господарської діяльності ДВАТ «Шахта №10 «Великомостівська» з питань проведення господарських розрахунків з фірмою «Укрінтербуд», який складений працівниками контрольоно-ревізійного відділу у м. Червонограді, Львівської області, за період з квітня 1996 року по грудень 1997 року по бухгалтерських документах даного підприємства розрахунків з ТзОВ «Укрінтерстрой» не значиться. Оплата за транспортерну стрічку проведена ДП «Західвуглезбутпостач». Проведеною зустрічною перевіркою в ДП «Західвуглезбутпостач» встановлено, що на підставі рахунку-фактури №70 від 16 лютого 1996 року фірмі «Укрінтерстрой ЛТД» р/р № НОМЕР_5 в САБ «Сільгоспбанк» (м. Донецьк) без укладення договору підприємство «Західвуглезбутпостач» по трьох платіжних дорученнях перерахувало 250 тис. грн. як долю в будівництві (платіжне доручення №25 від 19 лютого 1996 року - 100 тис. грн., платіжне доручення №44 від 23 лютого 1996 року - 100 тис. грн., платіжне доручення №46 від 26 лютого1996 року - 50 тис. грн.).
З акту від 12 листопада 1997 року №01-24/218 зустрічної перевірки фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Укрінтербуд ЛТД» за лютий 1996 року (т.1 а.с. 36-38, т.2 а.с. 14-16) вбачається, що підприємством ТзОВ «Укрінтербуд ЛТД» відкритий рахунок № НОМЕР_5 в САБ «Сельхозбанк» МФО 334969. 19 лютого 1996 року та 26 лютого 1996 року електронними платежами відповідно №51, №480, №106 на розрахунковий рахунок фірми надійшли кошти в загальній сумі 250 тис. грн. з рахунку ДП «Західвуглезбутпостач» Червоноградської філії КБ «Приватбанку» як доля за будівництво згідно з рахунком-фактурою №70 від 16 лютого 1996 року, 21 лютого 1996 року платіжним дорученням №28 ТзОВ «Укрінтербуд ЛТД» перерахувало зі свого розрахункового рахунку на рахунок ПП «Хронотехніка» № НОМЕР_6 в АКБ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ 10 млрд. крб. з позначкою за цемент М400 відповідно до рахунку від 12 лютого 1996 року, а 28 лютого 1996 року платіжним дорученням №3 ТзОВ «Укрінтербуд ЛТД» перерахувало зі свого розрахункового рахунку на рахунок ПП «Промсвітло» № НОМЕР_7 в АКБ «Приватбанк» м. Дніпропетровська 15 млрд. крб. з позначкою за арматуру згідно з рахунком №27 від 26 лютого 1996 року всього було перераховано 25 млрд. крб. Договір від 15 лютого 1996 року на поставку транспортерної стрічки шахті №10 «Великомостівська» ревізорам не надано. Договори між ТзОВ «Укрінтербуд» та ПП «Промсвітло», ПП «Хронотехніка» на поставку цементу та арматури відсутні.
Окрім іншого, факт такого перерахування коштів підтверджується довідкою Лівобережного відділення КБ «Приватбанку» м. Дніпропетровська від 20 січня 1999 року № 13/04/01-01-262 (а.с.8 т.7 ), згідно якої в банківській установі були відкриті поточні рахунки ПП «Хронотехніка» - директор ОСОБА_34 та ПП «Промсвітло» - директор ОСОБА_36 , юридична адреса обох підприємств: АДРЕСА_3 .
З вилученої в ДПІ Ленінградського району м. Києва (т.7 а.с.31-51) юридичної справи ПП «Промсвітло» вбачається, що дане підприємство засновано власником ОСОБА_36 (паспорт НОМЕР_8 , виданий ВВС Калінінського району м. Донецька), здійснювало свою діяльність згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності за №23519621 від 21 листопада 1995 року, було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 та з 07 грудня 1995 року перебувало на обліку в ДПІ Ленінградського району м. Києва.
В документах юридичної справи ПП «Промсвітло» наявні виконані від імені директора ОСОБА_36 та від імені представника підприємства ОСОБА_35 записи і підписи. У зв`язку з несвоєчасним поданням звіту за І півріччя 1996 року розпорядженням ДПІ у Ленінградському районі м. Києва від 22 липня 1996 року операції по розрахунковому рахунку № НОМЕР_7 вищевказаного підприємства у Лівобережному відділенні КБ «Приватбанк» було припинено. Під час виїзду працівників ДПІ Ленінградського району м. Києва 04 вересня 1997 року за юридичною адресою вказаного підприємства було встановлено, що ПП «Промсвітло» за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська, 22 не знаходиться, про що було складено відповідний акт. 15 грудня 1997 року Ленінградською райдержадміністрацією м. Києва було прийнято рішення №1885 про скасування державної реєстрації ПП «Промсвітло» (т.7, а.с.31-51, 70-83, 123; т.11 а.с.81-93, 95).
Відповідно до матеріалів юридичних справ приватного підприємства «Хронотехніка», які були вилучені в ДПІ Ленінградського району м. Києва та в Лівобережному відділенні КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровська, засновником та власником підприємства є ОСОБА_34 (паспорт НОМЕР_9 , виданий ВВС Пролетарського району, м. Донецька). Підприємство здійснювало свою діяльність згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності за №23519644 від 22 листопада 1995 року та було зареєстровано за адресою: м. Київ. вул. Жмеринська. 22 і з 07 грудня 1995 року перебувало на обліку в ДПІ Ленінградського району м. Києва. В подальшому, 11 грудня 1995 року ПП «Хронотехніка» відкрито розрахунковий рахунок № НОМЕР_6 у Лівобережному відділенні КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровська. В документах цих справ є підписи та записи, виконані від імені директора ОСОБА_34 . У зв`язку з несвоєчасним поданням звіту за І півріччя 1996 року розпорядженням ДПІ у Ленінградському районі м. Києва від 22 липня 1996 року операції по розрахунковому рахунку № НОМЕР_6 вищевказаного підприємства у Лівобережному відділенні КБ «Приватбанк» було припинено. Під час виїзду працівників ДПІ Ленінградського району м. Києва 04 липня 1997 року за юридичною адресою вказаного підприємства було встановлено, що ПП «Хронотехніка» за адресою м. Київ, вул. Жмеринська, 22 не знаходиться, про що складено відповідний акт. 14 лютого 1997 року Ленінградською райдержадміністрацією м. Києва було прийнято рішення №210 про скасування державної реєстрації ПП «Хронотехніка» (т.7 а.с. 58-69, 123; т.11 а.с. 94, 96-109; т.12 а.с. 210-222, 224-266).
У судовому засіданні оголошено та перевірено покази свідка ОСОБА_34 , з яких вбачається, що у листопаді 1992 року він загубив паспорт громадянина України серії НОМЕР_9 , виданого йому РВВС Пролетарського району м. Донецька. Про втрату паспорта він звернувся із заявою у міліцію, а після проведеної перевірки йому замість втраченого видали новий паспорт. Під час проведення слідства по різних кримінальних справах, де його неодноразово було допитано, дізнався, що його загубленим паспортом скористались невідомі особи та заснували ряд фіктивних підприємств, у тому числі ПП «Хронотехніка», але про діяльність цих підприємств та справжніх їх власників йому нічого невідомо. Нікого з підсудних він не знає.
З оголошених та перевірених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_35 , слідує, що у жовтні 1994 року у нього невідомі особи викрали паспорт громадянина України серії НОМЕР_10 , виданий РВВС Будьоновського району, м. Донецька. Про крадіжку останній звернувся із заявою у міліцію, після чого замість втраченого йому видали новий паспорт. Згодом, його стали викликати на допити у різноманітні правоохоронні органи. Невідомі особи за його загубленим паспортом заснували ряд фіктивних підприємств або називались представниками таких підприємств на підставі фіктивних доручень. Про діяльність та реальних власників ПП « ОСОБА_46 », ПП «Промсвітло» йому нічого невідомо, всі записи та підписи на документах ПП «Хронотехніка», ПП «Промсвітло», виконані від його імені йому не належать. Нікого із підсудних по даній справі він не знає.
Також, у судовому засіданні перевірено покази свідка ОСОБА_36 , який станом на 1996 рік працював заступником голови міськвиконкому м. Донецька, а в листопаді 1994 року загубив паспорт громадянин України серії № НОМЕР_11 , виданий йому РВВС Калінінського району, м. Донецька, про що подав заявою у міліцію. Замість втраченого паспорта йому видали новий. Про діяльність та реальних власників ПП « ОСОБА_44 » йому нічого невідомо, всі записи та підписи на документах ПП «Промсвітло», виконані від його імені але йому не належать. Відтак, невідомі особи зареєстрували за втраченим паспортом різні фіктивні підприємства. Нікого із підсудних він не знає, про перерахування коштів в сумі 250 тис. грн. в 1996 році з ТЗОВ «Укрінтербуд» на рахунки ПП «Промсвітло» та ПП «Хронотехніка» йому нічого не відомо.
Крім цього, до матеріалів кримінальної справи долучено форму №1 Будьонівського РВВС м. Донецька на ОСОБА_35 (т.14 а.с. 88), з якої вбачається, що йому було видано новий паспорт серії НОМЕР_12 замість втраченого серії ІІІ-НО № 505272 від 23 березня 1973 року; форму №1 Калінінського РВ ДМУ УМВСУ в Донецькій області від 06 березня 2002 року (т.15 а.с. 15-17), з якої слідує, що ОСОБА_36 , відповідно до поданої заяви видано новий паспорт серії НОМЕР_13 замість втраченого серії ХХV-НО №515998 від 22 лютого 1993 року; форму №1 Кіровського РВ ДМУ УМВСУ в Донецькій області (т.7 а.с. 165-166), якою підтверджено, що ОСОБА_34 було видано новий паспорт серії НОМЕР_14 замість втраченого серії І-НО №515480 від 26 квітня 1976 року.
З довідки Управління податкової міліції ДПА у м. Києві від 26 березня 2002 року №230/9вх/26-358 вбачається, що за даними АІПМ «Пошук» УПМ ДПА у м. Києві приватні підприємства «Промсвітло», «Хронотехніка», «Промбуд-1» значаться ліквідованими та знятими з обліку 27 січня 1997 року і за юридичними адресами не знаходяться та мають ознаки «фіктивності» (т.12 а.с.64-65).
Висновками судово-почеркознавчих експертиз від 20 вересня 1997 року №511(т.7 а.с. 150-152), від 01 квітня 2002 року №262 (т.16 а.с. 124-156), від 01 квітня 2002 року за №596 (т.16 а.с. 124-156), від 01 квітня 2002 року №596 (т.16 а.с. 180-193) та від 01 квітня 2002 року №595 (т.16 а.с. 208-209) встановлено, що записи і підписи в документах юридичних справ приватних підприємств «Промсвітло» та «Хронотехніка», які були вилучені в КБ «Приватбанку» м. Дніпропетровська і в ДПІ Ленінградського району м. Києва, від імені ОСОБА_34 , ОСОБА_36 , ОСОБА_35 виконані не ними, а іншими особами.
Будь-яких підстав не довіряти зазначеним у вироку доказам, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, в ході розгляду справи суди першої інстанції неодноразово повертали таку на додаткове розслідування, в тому числі з метою встановлення даних щодо надходження та вилученняфаксокопії рахунку-фактури№ 70від 16лютого 1996року,яка булаоб`єктом експертнихдосліджень,зважаючи нате,що згідноз протоколомогляду від24жовтня 1997року уприміщенні «Західвуглезбутпостач»було оглянутота вилученорахунок-фактурувід 16лютого 1996року №70,а нейого факсокопію.Однак,на думкуколегії суддів,у зв`язкузі спливомзначного періодучасу, можливості збирання додаткових доказів вичерпані.
Відтак,колегія суддіввважає,що вищенаведенінедоліки досудовогослідствав даному конкретному випадку, не можуть свідчити про недопустимість доказової бази в цілому, оскільки не змінюють зафіксованих у процесуальних документах відомостей щодо фактичних обставин справи та не впливають на правильність висновків суду про винуватість підсудних ОСОБА_7 і ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їм злочинів.
Також,на переконанняколегії суддів,безпідставними єпокликання апелянтів щодо порушення місцевим судом правил оцінки доказів і необґрунтованими доводи апеляційних скарг про допущену упередженість при ухваленні обвинувального вироку, так як оцінка доказів судом, у порівнянні з їх оцінкою стороною захисту, не може свідчити про неправильність такої чи упередженість суду.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що наведеними доказами повністю доведена винуватість підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у тому, що вони, будучи об`єднані спільним злочинним умислом, шляхом зловживання службовим становищем заволоділи державним майном - грошима в сумі 250 тис. грн., перерахувавши їх по фіктивних документах з рахунку ДП ВАТ «Західвуглезбутпостач» на рахунок очолюваного ОСОБА_13 підприємства ТзОВ «Укрінтербуд», та які в подальшому, через незаконно створені підприємства були переведені в готівку і викрадені.
Доводи захисника адвоката ОСОБА_10 щодо необґрунтованостівисновків місцевогосуду увироку проте,що ОСОБА_7 склав тапідписав листМВП Українивід 01березня 1996року №2-1251/9для укладеннядоговору самез фірмою«Укрінтерстрой»,оскільки надокументі зазначенийяк виконавецьпомічник Міністравугільної промисловостіУкраїни ОСОБА_45 ,який усвоїх показанняхне виключав,що цейлист мігбути складенийсаме нимта підтвердив,що дійснов Міністерствібула розмовапро проведенняремонтно-будівельнихробіт малоїзали засіданьколегії Міністерства,проте нічогоне булопроведено,у зв`язкуз відсутністюкоштів,що такожпідтвердив Міністрвугільної промисловостіУкраїни ОСОБА_31 при допитійого яксвідка,спростовуються матеріаламисправи,а саме,як вбачаєтьсяіз показаньсвідка ОСОБА_7 (т.1а.с.7),які він надавав в м. Києві оперуповноваженому ОВС ГУБОЗ МВС України, дослівно: «лист за №2-1251/9 від 01 березня 1996 року на ім`я Генерального директора «Укразахідвугілля» ОСОБА_22 підписував я, а готував його помічник міністра ОСОБА_45 » далі - по тексту. Таким чином, ОСОБА_7 не заперечував підписання такого листа.
Отже, голослівними та такими, що не заслуговують на увагу, на думку колегії суддів, є і твердження сторони захисту про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи у зв`язку з покликаннями як на докази винуватості ОСОБА_7 в інкримінованих йому злочинах на листи Мінвуглепрому України від 01 березня 1996 року №2-1251/9 так і від 15 січня 1998 року №2-299/30, згідно якого дане міністерство зали засідань колегії немає та жодних будівельно-ремонтних робіт не проводило (т.2 а.с. 165).
Доводи апелянтів про суперечності у показаннях ОСОБА_12 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 щодо обставини вручення факсокопії рахунку-фактури в лютому 1996 року ОСОБА_7 Булковському ОСОБА_56 спростовуються об`єктивно встановленими на підставі досліджених і перевірених доказів висновками суду про те, що ОСОБА_7 вручив ОСОБА_12 копію рахунку фактури №70 від 16 лютого 1996 року для перерахування 250 тис. грн., яка мала реквізити підприємства, очолюваного ОСОБА_13 . Після отримання від ДП «Західвуглезбутпостач» на рахунок ТзОВ «Укрінтербуд» 250 тис. грн., на підставі вказаного рахунку-фактури, ОСОБА_13 , розуміючи призначення платежу, не заперечив проти отримання цих коштів, хоча сам визнав, що ніколи з ДП «Західвуглезбутпостач» жодних відносин не мав і не знав, де воно знаходиться. Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що перший платіж від ДП «Західвуглезбутпостач» на рахунок ТзОВ «Укрінтербуд» відправлений 21 лютого 1996 року, і вже в цей же день ОСОБА_13 підробив платіжне доручення та відправив ці кошти на рахунок ПП «Промсвітло», а решту 28 лютого 1996 року на рахунок ПП «Хронотехніка». Також ОСОБА_13 ствердив в суді, що про перерахування коштів від ДП «Західвуглезбутпостач» ОСОБА_5 знав і зразу ж після надходження їх поцікавився, чи такі поступили. Отже, ОСОБА_13 разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_5 були обізнані та планували проведення вказаної операції з метою подальшого викрадення коштів.
Покликання захисників щодо незаконності використання органом досудового слідства та суду як доказу вчинення злочину накладної про відпуск матеріалів на сторону за 1996 рік про відпуск ТзОВ «Укрінтерстрой» транспортерної стрічки 1950 м та рахунку-фактури без номерів і дат є надуманими і колегія суддів їх до уваги не бере, оскільки обставини придбання конвеєрної стрічки згідно договору від 15 лютого 1996 року підтверджуються зібраними та перевіреними у судовому засіданні письмовими доказами, яким суд дав належну правову оцінку у вироку.
На переконання колегії суддів, такими підтверджується те, що ОСОБА_7 вручив ОСОБА_12 копію рахунку-фактури №70 від 16 лютого 1996 року для перерахування 250 тис. грн., що мала реквізити підприємства, очолюваного ОСОБА_13 , який підробивши платіжне доручення, відправив ці кошти на рахунки ПП «Промсвітло» та ПП «Хронотехніка». Крім цього, ОСОБА_13 ствердив, що ОСОБА_5 знав про перерахунок коштів і цікавився чи вони поступили.
Не викликає сумніву і факт перерахунку грошових коштів на рахунки фіктивних підприємств та в подальшому передачу їх ОСОБА_7 , оскільки як вбачається із показів ОСОБА_13 , останній наполягав, що назви фіктивних підприємств дав йому ОСОБА_5 і саме йому він передавав кошти, переведені в готівку. Такі висновки підтверджуються також виписками з руху коштів фіктивних підприємств, довідкою відділення КБ «Приватбанку» м. Дніпропетровська, вилученими юридичними справами підприємств, показами свідків ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , довідками з приводу видачі їм нових паспортів, довідкою УПМ ДПА у м. Києві, висновками судово-почеркознавчих експертиз, якими встановлено що записи і підписи на документах юридичних справ приватних підприємств виконані не керівниками даних підприємств, а іншими особами.
Крім цього, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи покликання захисника підсудного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_10 про проведення почеркознавчих експертиз №822 від 26 квітня 1999 року (т.7 а.с. 201, 202), №263 від 27 березня 2002 року (т.7 а.с. 17-20), №264 від 22 березня 2002 року (т.7 а.с. 57-61), №266 від 20 березня 2002 року (т.7 а.с. 78-81) з порушенням вимог кримінально-процесуального закону і процесуального порядку, оскільки, як стверджує сторона захисту, слідчий не ознайомив ОСОБА_7 з постановами про призначення таких експертиз, а спроба отримання експериментальних зразків була проведена в 1999 році вже після оформлення їх висновків, що не давало підстави використовувати такі, як докази вини ОСОБА_7 .
Разом зтим,колегією суддіввстановлено,що зпротоколів (т.7а.с.196),(т.16а.с.10,50,71)вбачається,що обвинувачений ОСОБА_7 був ознайомленийз постановамислідчого пропризначення вищезазначенихекспертиз,а дляїх проведенняекспертам булонадано факсокопіюрахунка-фактуривід 16лютого 1996року №70,товарно-транспортнунакладну №49039без дати,лист №2-1251/9від 01березня 1996року наім`я генеральногодиректора ВО«Укрзахідвугілля» відімені ОСОБА_7 з рукописнимтекстом,з метоюідентифікації йоговиконавця іяк порівняльнийматеріал такожбуло надановільні таумовно-вільнізразки почерку ОСОБА_7 ,що несуперечить п. 1.4 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, згідно якого, у разі неможливості пред`явити експериментальні зразки почерку, як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта, паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, автобіографію особи, тощо), що і було використано експертом при проведенні таких. Крім цього, відповідно до положень п.1.13 Рекомендацій, достатність та якість наданих для проведення експертизи зразків почерку та підпису особи визначаються експертом у кожній конкретній експертній ситуації.
Критерієм достатності обсягу порівняльного матеріалу вважається надання такої його кількості, за якою можливо виявити індивідуальність, варіаційність та стійкість ознак у досліджуваному об`єкті і зразках почерку (підпису) певного виконавця.
На думку колегії суддів, всі зазначені обставини, згідно з матеріалами кримінальної справи, детально підтверджено експертом ОСОБА_47 у судовому засіданні.
П.1.1 рекомендацій передбачено, що основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту. Об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи в тому обсязі, у якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань.
Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів. Виходячи з того, що об`єктом судово-почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, то надані для дослідження факсокопія рахунка-фактури від 16 лютого 1996 року №70, товарно-транспортна накладна №49039 без дати, лист №2-1251/9 від 01 березня 1996 року на ім`я генерального директора ВО «Укрзахідвугілля» є матеріальними носіями, на яких за допомогою відповідного пишучого приладдя було виконано оригінальний рукопис виконавця.
Таким чином, на переконання колегії суддів, застосована слідчим та експертами процедура не суперечила встановленим вимогам і легітимній меті слідчої дії.
Захисник ОСОБА_6 , в свою чергу, як на доказ невинуватості ОСОБА_5 , покликається на те, що експертизи, проведені 27 серпня 2000 року, 04 квітня 2003 року та 13 липня 2004 року не встановили ідентичність підписів в накладній про відпуск матеріалів на сторону та рахунку-фактурі з почерком ОСОБА_5 за наявності розбіжностей.
Колегія суддів вважає, що таке твердження апелянта не заслуговує на увагу і не може бути підставою для скасування вироку, оскільки при призначенні експертиз, експерту були надані зразки підписів і експерт дав відповіді на поставлені питання у своїх висновках.
Так, висновком судово-почеркознавчої експертизи №1698 від 27 серпня 2000 року встановлено, що підписи від імені вигаданої особи Н.Спартесної, розташовані після слів «Гл. Бухгалтер» перед прізвищем « ОСОБА_51 » на рахунку-фактурі без номера та дати та після слова «Отпустил» на накладній на відпуск матеріалів на сторону без номера та дати, виконані ОСОБА_5 (т.9 а.с. 52-54).
Згідно висновку №862/38 комплексної судово-медичної та судово-почеркознавчої експертизи від 04 квітня 2003 року (т.18 а.с. 476-479), проведеної Львівським НДІ судових експертиз, у відповідності до представлених медичних документів за грудень 1996 року та за жовтень 1997 року будь-яких записів про розлади рухових функцій верхніх кінцівок у ОСОБА_5 не відмічено. Підписи від імені вигаданої особи ОСОБА_52 , розташовані після слів «Гл.бухгалтер» перед прізвищем « ОСОБА_51 » на рахунку-фактурі без номера за 1996 рік та після слів «Отпустил» на накладній на відпуск матеріалів на сторону без номера за 1996 рік виконані однією особою, а саме ОСОБА_5 .
Висновком повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи №2963 від 13 липня 2004 року, проведеної Харківським НДІ судових експертиз ім. проф. М.С. Бокаріуса (т. 19 а.с. 126-160) підтверджено висновки раніше проведених експертиз щодо виконання вказаних вище підписів підсудним ОСОБА_5 та додатково зазначено про те, що ознаки про навмисне перекручення рухів в досліджуваних підписах відсутні.
Допитана з цього приводу в режимі відеоконференцзв`язку в суді першої інстанції експерт ОСОБА_53 підтвердила достовірність та правильність даних, викладених у висновку повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 13 липня 2004 року №2963, відповідно до якого підписи від імені вигаданої особи Н.Спартесної, розташовані після слів «Гл.Бухгалтер» перед прізвищем « ОСОБА_51 » на рахунку-фактурі без номера за 1996 рік та після слова «Отпустил» на накладній про відпуск матеріалів на сторону без номера за 1996 рік, виконані ОСОБА_5 . Ознаки, що свідчать про навмисне перекручування рухів в досліджених підписах, відсутні.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи захисника підсудного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про суперечність у висновках експертиз не відповідають матеріалам справи і є голослівними.
Щодо оцінки підставності та правильності вирішення судом першої інстанції цивільного позову прокурора в інтересах ДВАТ «Західвуглезбутпостач» про солідарне стягнення з підсудних ОСОБА_7 і ОСОБА_5 250 тис. грн. у відшкодування шкоди заподіяної злочином, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Так, вирваними із контексту змісту листа від 22 травня 2002 року ДВАТ «Західвуглезбутпостач» (т.18 а.с. 106) є твердження захисника підсудного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_10 про те, що даному підприємству не було заподіяно матеріальної шкоди, оскільки, окрім вищезазначеного, у листі йдеться і про те, що відповідно до даних бухгалтерського обліку в ДВАТ «Західвуглезбутпостач» дебіторська заборгованість в сумі 250 тис. грн. за вказану операцію, не рахується тому, що вказана сума згідно листа ДВАТ «Шахта «Степова» та договору між ДВАТ «Шахта «Степова» і ТОВ «Укрінтерстрой ЛТД», була відавізована на ДВАТ «Шахта «Степова». Тобто, шахта покрила свою заборгованість перед ДВАТ «Західвуглезбутпостач» здійснивши відвантаження за вугілля в рахунок даної проплати.
Належність суб`єктного складу підтверджується постановою старшого слідчого відділу УН прокуратури Львівської області ОСОБА_57 , згідно якої державне відкрите акціонерне товариство «Західвуглезбутпостач» визнано цивільним позивачем по даній кримінальній справі (т.18 а.с. 4, 5).
Відтак наведене, на переконання колегії суддів, спростовує доводи сторони захисту щодо порушення положень ст. 28 КПК України (1960 року).
Таким чином, колегія суддів вважає, що цивільний позов вирішений судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.ст. 128, 129 КПК України.
Що стосується покликань сторони захисту про неправильне застосування кримінального закону у зв`язку із призначенням підсудним ОСОБА_7 та ОСОБА_5 за ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України, зокрема, покарання у виді конфіскації майна та щодо виправлення описки в оскаржуваному вироку, то колегія суддів вважає такі слушними, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 КПК України (1960 року) підставами для скасування або зміни вироку чи постанови є однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства; невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи; істотне порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Ст. 370 КПК України (1960 року) передбачено, що істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.
Неправильним застосуванням кримінального закону згідно ст. 371 КПК України (1960 року) є: незастосування судом кримінального закону, який підлягав застосуванню; застосування кримінального закону, який не підлягав застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Згідно ч.1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.
Оскаржуваним вироком підсудного ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст. 364 КК України до п`яти років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавлення права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності строком на три роки; за ч.2 ст. 366 КК України на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавлення права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності строком на три роки.
Підсудного ОСОБА_5 засуджено за ч.2 ст. 364 КК України до п`яти років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавлення права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності строком на два роки; за ч.2 ст. 366 КК України на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавлення права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності строком на один рік.
Разом з тим, санкціями вищезазначених статей не передбачено покарання у виді конфіскації майна, а тому, колегія суддів вважає, що вирок у цій частині підлягає зміні.
Крім цього, в доповненнях до апеляції захисника підсудного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_20 адвокат ОСОБА_10 покликається на те, що вирок суду з врахуванням постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року постановлений з неправильним застосуванням кримінального закону, що полягає у застосуванні кримінального закону, який не підлягає застосуванню, а саме ч.1 ст. 49 КК України (в редакції 1960 року) та незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню, тобто ч.1 ст. 49 КК України (2001 року).
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року виправлено описку у вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2016 року і постановлено в мотивувальній та резолютивній частинах такого замість «ч.1 ст. 48 КК України (в редакції 1960 року)» читати «ч.1 ст. 49 КК України (в редакції 1960 року)».
Так, відповідно до вимог п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов`язаних з виконанням вироків», суд може виправити очевидні описки та арифметичні помилки, допущені в судовому рішенні.
При цьому, під опискою слід розуміти зроблену судом механічну (мимовільну, випадкову) граматичну помилку в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо).
В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може ускладнити виконання в цілому судового рішення.
Вирішення питання щодо неправильного застосування норм кримінального закону та призначення покарання, допущеного судом першої інстанції, віднесено до компетенції судів вищих інстанцій і не є опискою, що може бути виправлена судом самостійно.
Отже, колегія суддів вважає, що ухвалюючи постанову про виправлення описки, місцевий суд, вийшовши за межі своїх повноважень, змінив норму статті кримінального закону щодо застосування давності, тим самим, змінив і суть прийнятого судового рішення.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що постанова про виправлення описки підлягає скасуванню.
Разом з тим, що стосується доводів захисника підсудного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_10 про необхідність у даному випадку застосування положень ч.1 ст. 49 КК України (2001 року), то такі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до положень п.11 Розділу ІІ Перехідних положень КК, України правила, встановлені КК України в редакції 1960 року щодо давності, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, погашення і зняття судимості поширюються на осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим Кодексом, а тому судом першої інстанції правильно застосовано положення ч.1 ст. 48 КК України (1960 року).
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 370, 373 КПК України (1960 року), колегія суддів,
постановила:
апеляції захисників підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 задоволити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року про виправлення описки скасувати.
Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2016 року відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_5 змінити.
Виключити з резолютивної частини вироку покликання про призначення ОСОБА_7 та ОСОБА_5 за ч.2 ст. 364 та ч.2 ст. 366 КК України покарання у виді конфіскації всього особистого майна.
Вважати засудженим ОСОБА_7 за ч.5 ст. 191 КК України до семи років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на три роки; за ч.2 ст. 364 КК України до п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на три роки; за ч.2 ст. 366 КК України до чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на три роки.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим вважати остаточно призначеним ОСОБА_7 покарання у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на три роки.
Вважати засудженим ОСОБА_5 за ч.5 ст. 191 КК України до шести років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на три роки; за ч.2 ст. 364 КК України до п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на два роки; за ч.2 ст. 366 КК України до чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на один рік.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим вважати остаточно призначеним ОСОБА_5 покарання у виді шести років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном на три роки.
В решті вирок залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 Головатий ОСОБА_58 Белена ОСОБА_59
Суд | Львівський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.12.2022 |
Оприлюднено | 28.12.2022 |
Номер документу | 108105352 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти власності Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем |
Кримінальне
Львівський апеляційний суд
Галапац І. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні