Ухвала
від 11.10.2021 по справі 466/2132/14-к
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/2132/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11/811/8/19 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року м. Львів

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:

Головуючої - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судових засідань ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справуза апеляціями захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 та захисника засудженого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 7 листопада 2016 року щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Тетевчиці Радехівського району Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.5.ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Курахівка Селідовського району Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.5.ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

засуджених: ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,

захисників: адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_12 ,

в с т а н о в и л а :

цим вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Тетевчиці, Радехівського району, Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України, та засуджено:

за ч.5 ст. 191 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном 3 роки;

за ч.2 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавлення права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном 3 роки;

за ч.2 ст. 366 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном 3 роки;

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном 3 роки.

У відповідності до ч.1 ст. 49 КК України (в редакції 1960 року) ОСОБА_8 звільнено від призначеного покарання у зв`язку з закінченням строків давності.

Цим же вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Курахівка, Селідовського району, Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України, та засуджено:

за ч.5 ст. 191 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном 3 роки;

за ч.2 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном 2 роки;

за ч.2 ст. 366 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном 3 роки.

У відповідності до ч.1 ст. 49 КК України (в редакції 1960 року) ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання у зв`язку з закінченням строків давності.

Раніше обрані ОСОБА_8 , ОСОБА_6 запобіжні заходи у вигляді підписки про невиїзд скасовано.

Вирішено питання з судовими витратами та речовими доказами.

Цивільний позов прокурора в інтересах Державного відкритого акціонерного товариства „Західвуглезбутпостач задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_8 , ОСОБА_6 солідарно в користь Державного відкритого акціонерного товариства „Західвуглезбутпостач 250 000 грн. у відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

За вироком суду, ОСОБА_8 , працюючи на посаді першого заступника Міністра вугільної промисловості України, будучи представником влади та службовою особою, з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості та в інтересах третіх осіб, умисно, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, діючи за попередньою змовою та в групі з заступником начальника управління реструктуризації шахтного фонду Мінвуглепрому України ОСОБА_6 , директором шахти № 10 «Великомостівська» ОСОБА_13 , директором державного підприємства «Західвуглезбутпостач» ОСОБА_14 , директором ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" ОСОБА_15 , маючи єдиний злочинний умисел на розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах вчинили розкрадання 250 000 грн.

Так, достовірно знаючи, що ремонтно-будівельні роботи конференційного залу Мінвуглепрому України не проводились, не проводяться і проводитись не будуть, а транспортерна стрічка ПВХ 1000Х4 в кількості 1 950 м із ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» на шахту № 10 «Великомостівська» не поставлялася, не поставляється і поставлятися не буде, ОСОБА_8 вніс в лютому 1996 року за попередньою змовою в групі з ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 в рахунок-фактуру № 70 від 16.02.1996 року, скріплений підписом ОСОБА_15 та печаткою ТзОВ „Укрінтерстрой", завідомо неправдиві відомості про перерахування ДП «Західвуглезбутпостач» на розрахунковий рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» м. Донецька коштів в сумі 250 000 грн., як суми дольової участі у фінансуванні ремонтно-будівельних робіт малої зали засідань колегії Мінвуглепрому України.

В подальшому ОСОБА_13 16.02.1996 року склав та направив за попередньою змовою у групі осіб з ОСОБА_8 та ОСОБА_14 на ВО «Укрзахідвугілля» завідомо неправдивий лист з інформацією про перерахування згідно завідомо неправдивого договору від 15.02.1996 року 380 000 грн. на придбання транспортерної стрічки в рахунок відвантаженого вугілля, а ОСОБА_8 18.02.1996 року за попередньою змовою у групі зазначених вище осіб передав ОСОБА_14 завідомо неправдиву факсокопію рахунку-фактури № 70 від 16.02.1996 року з власноручним написом «фирма „Укрінтерстрой"» для перерахунку з рахунку ДП „Західвуглезбутпостач" на рахунок цього підприємства 250 тис. грн.

ОСОБА_14 , дотримуючись попередньої домовленості з групою осіб - ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , перерахував 19.02.1996 року, 23.02.1996 року та 26.02.1996 року ДП „Західвуглезбутпостач" на рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» платіжними дорученнями № № 25, 44 та 46 грошові кошти в розмірі відповідно 100 тис. грн., 100 тис. грн. та 50 тис. грн. із вказанням завідомо неправдивих відомостей про призначення платежів, - «доля за будівництво згідно рахунку-фактури № 70 від 16.02.96 року».

29.02.1996 року ОСОБА_13 в приміщенні Мінвуглепрому України було підписано завідомо неправдивий договір від 15.02.1996 року на поставку транспортерної стрічки із вказанням завідомо неправдивих відомостей про час, предмет та умови договору на бланку, посвідченому підписом ОСОБА_15 та печаткою ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД».

01.03.1996 року ОСОБА_8 з метою приховання перерахованих раніше на рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» державних коштів в сумі 250 тис. грн. склав та направив завідомо неправдивий лист за № 2-1251/9 на ім`я генерального директора ВО «Укрзахідвугілля» про укладення договору з ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» про оплату ремонтно-будівельних робіт малої зали засідань колегії Мінвуглепрому України.

Виконуючи попередні домовленості з групою зазначених осіб, ОСОБА_6 протягом лютого-квітня 1996 року склав завідомо неправдиві рахунок-фактуру без номера та дати і накладну на відпуск матеріалів на сторону про поставку від ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» на шахту № 10 «Великомостівська» 1950 м транспортерної стрічки ПВХ 1000Х4, вартістю 247 162, 5 грн., що були підписані ОСОБА_15 , підробивши при цьому підпис бухгалтера ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД». В подальшому ОСОБА_8 склав та передав на виконання попередніх домовленостей на шахту № 10 «Великомостівська» протягом лютого-квітня 1996 року завідомо неправдиву товарно-транспортну накладну № 49093 без номера та дати на перевезення 1950 м транспортерної стрічки ПВХ 1000х4 з фірми „Укрінтерстрой" на шахту № 10 „Великомостівська".

В подальшому, в квітні 1996 року, ОСОБА_14 за попередньою змовою у групі осіб з ОСОБА_8 та ОСОБА_13 дав вказівку головному бухгалтеру ДП «Західвуглезбутпостач» ОСОБА_16 на складення завідомо неправдивого зведеного авізо від 30.04.1996 року про передачу раніше перерахованих ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» коштів в сумі 250 тис. грн. на шахту № 10 «ВМ» із зазначенням завідомо неправдивих відомостей про поставку транспортерної стрічки.

06.05.1996 року на виконання попередніх домовленостей ОСОБА_13 дав вказівку завідуючому матеріальним складом шахти № 10 «ВМ» ОСОБА_17 скласти завідомо неправдивий прихідний ордер за № 506 про поступлення від ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» 1950 м транспортерної стрічки через ОСОБА_18 та картку складського обліку про одержання 06.05.1996 року цієї транспортерної стрічки та передачу її 12.06.1996 року на дільницю конвеєрного транспорту шахти. В подальшому, 13.05.1996 року ОСОБА_13 дав вказівку заступнику директора шахти № 10 «ВМ» ОСОБА_18 скласти завідомо неправдиву довіреність за № 765 від 13.05.1996 року для отримання 1950 м транспортерної стрічки від ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» із вказанням завідомо неправдивих відомостей про поставку від ТзОВ» «Укрінтерстрой ЛТД» 1950 м транспортерної стрічки. Продовжуючи виконувати попередні домовленості у вказаній групі осіб 10.06.1996 року ОСОБА_13 дав вказівку начальнику дільниці конвеєрного транспорту ОСОБА_19 на складання завідомо неправдивої заяви про дозвіл виписати з матеріального складу 1950 м транспортерної стрічки, а 12.06.1996 року дав вказівку своїм підлеглим працівникам про оформлення завідомо неправдивої вимоги № 20 від 12.06.1996 року на отримання 1950 м транспортерної стрічки зі складу, прихідної оборотної відомості за травень 1996 року та розхідної оборотної відомості за червень 1996 року про поступлення та списання 1950 м транспортерної стрічки.

Отримані кошти директор ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» ОСОБА_15 за попередньою домовленістю з ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , 21.02.1996 року та 28.02.1996 року за завідомо неправдивими платіжними дорученнями № 28 та № 39 відповідно 100 тис. грн. та 150 тис. грн., отриманих від ДП „Західвуглезбутпостач", з рахунку ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» перерахував на рахунки завідомо фіктивних фірм, а саме: на розрахунковий рахунок ПП „Хронотехніка" 10 млрд. крб. і на розрахунковий рахунок ПП „Промсвітло" 15 млрд. крб., та шляхом переведення їх в готівку, із вказанням завідомо неправдивих відомостей про призначення платежів, заволоділи державними коштами в сумі 250 тисяч грн., що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений законодавством України на момент вчинення злочину, і становить особливо великий розмір.

Крім того, протягом лютого-червня 1996 року, ОСОБА_8 працюючи на посаді першого заступника Міністра вугільної промисловості України, разом з ОСОБА_6 , який працюючи на посаді заступника начальника управління реструктуризації шахтного фонду Міністерства вугільної промисловості України, займаючи особливо відповідальне службове становище, як представник влади, будучи службовою особою, будучи особою, що наділена владними повноваженнями, організаційно-розпорядчими, адміністративно-господарськими обов`язками, з метою одержати незаконну матеріальну вигоду, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості та в інтересах третіх осіб, умисно використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, за попередньою змовою та в групі з заступником начальника управління реструктуризації шахтного фонду Міністерства вугільної промисловості України ОСОБА_6 , директором шахти № 10 Великомостівська ОСОБА_13 , директором державного підприємства Західвуглезбутпостач ОСОБА_14 , директором ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД ОСОБА_15 , маючи єдиний злочинний умисел на незаконне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що ремонтно-будівельні роботи конференційного залу Міністерства вугільної промисловості України не проводились, не проводяться і проводитись не будуть, а транспортерна стрічка ПВХ 1000X4 в кількості 1950 метрів із ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД на шахту № 10 Великомостівська не поставлялась, не поставляється і не буде поставлятись, ОСОБА_8 домовився з ОСОБА_6 та склав у лютому 1996 року завідомо неправдивий рахунок-фактуру № 70 від 16.02.1996 року, посвідчений підписом ОСОБА_15 та печаткою ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД, внісши завідомо неправдиві відомості про необхідність перерахування державним підприємством Західвуглезбутпостач на розрахунковий банківський рахунок ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД м. Донецька коштів в сумі 250 тисяч гривень, як суми дольової участі у фінансуванні ремонтно-будівельних робіт малої зали засідань колегії Міністерства вугільної промисловості України, та видав його державному підприємству Західвуглезбутпостач.

Водночас, ОСОБА_6 протягом лютого-червня 1996 року, працюючи на посаді заступника начальника управління реструктуризації шахтного фонду Міністерства вугільної промисловості України, займаючи особливо відповідальне службове становище, як представник влади, будучи службовою особою, будучи особою, що наділена владними повноваженнями, організаційно-розпорядчими, адміністративно-господарськими обов`язками, з метою одержати незаконну матеріальну вигоду, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості та в інтересах третіх осіб, умисно використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, за попередньою змовою та в групі з першим заступником Міністра вугільної промисловості України ОСОБА_8 , директором ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД ОСОБА_15 , маючи єдиний злочинний умисел на незаконне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що ремонтно-будівельні роботи конференційного залу Міністерства вугільної промисловості України не проводились, не проводяться і проводитись не будуть, а транспортерна стрічка ПВХ 1000х4 в кількості 1950 метрів із ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД на шахту № 10 Великомостівська не поставлялась, не поставляється і не буде поставлятись, склав протягом лютого-квітня 1996 року та підробив підпис бухгалтера ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД, завідомо неправдиві рахунок-фактуру без номера і дати та накладну на відпуск матеріалів на сторону, внісши завідомо неправдиві відомості про відпуск матеріалів на сторону, про поставку від ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД на шахту № 10 Великомостівська транспортерної стрічки ПВХ 1000X4 1950 метрів та оплату за неї 247162,5 тисяч гривень, та видав їх для подальшої реалізації на шахту № 10 Великомостівська, а також шляхом підписання ОСОБА_15 та засвідчення печаткою ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД за попередньою змовою та в групі із ним, складеними протягом лютого-квітня 1996 року та підробленим підписом бухгалтера ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД, завідомо неправдивих рахунка - фактури без номера і дати та накладної на відпуск матеріалів на сторону, внісши завідомо неправдиві відомості про відпуск матеріалів на сторону, про поставку від ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД на шахту № 10 Великомостівська транспортерної стрічки ПВХ 1000X4 1950 метрів та оплату за неї 247, 1625 тисяч гривень, та видачі їх для подальшої реалізації на шахту № 10 Великомостівська, склав, внісши завідомо неправдиві відомості, підробив та видав завідомо неправдиві рахунок-фактуру без номера та дати та накладну на відпуск матеріалів на сторону.

В поданій апеляційній скарзі та доповненнях до неї, які долучені до матеріалів справи та дослідженні апеляційним судом, адвокат ОСОБА_7 просить оскаржений вирок скасувати та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (1960р.). Відмовити у задоволенні цивільного позову та скасувати арешт , накладений на майно ОСОБА_6 .

Вважає, що органом досудового слідства не здобуто беззаперечних доказів вини ОСОБА_6 , зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення, всі можливості збирання доказів органами досудового слідства вичерпані, а тому у Шевченківського районного суду м. Львова були всі підстави для постановлення виправдувального вироку.

Вказує, що ОСОБА_6 з ОСОБА_15 жодних службово-підпорядкованих стосунків не мав, а фабула обвинувачення його по цій справі є надумана ОСОБА_15 з метою уникнення ним відповідальності.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_6 за ч.5 ст. 191 КК України, органом досудового слідства не встановлено в його діях ознак складу злочину. Матеріалами справи доведено, що як службова особа управління МАП, ОСОБА_6 не був причетний до функцій розпорядження матеріальними коштами, матеріально-технічного забезпечення, капітального будівництва, укладення договорів. Тому не мав можливості втручатися у службові функції тих посадових осіб МВП, від яких залежали питання виконання певних дій, у тому числі ремонтних, будівельних робіт.

Органом досудового слідства не здобуто жодного доказу того, що ОСОБА_6 мав службові повноваження заволодіти коштами в розмірі 250 000 грн., службові повноваження надавати вказівки будь-кому для заволодіння цими коштами, службові повноваження розпоряджатися вказаними коштами.

В оскаржуваному вироку не вказано, на чию користь були направлені дії щодо отримання коштів та не зазначено, в чому проявилося зловживання службовим становищем ОСОБА_6 , внаслідок чого ним порушено його службові повноваження.

Зазначає, що ОСОБА_6 , як на попередньому слідства, так і в суді першої інстанції пояснив, що з ОСОБА_8 не мав службових та особистих стосунків, ніколи не отримував від нього доручень. Працюючи на посаді заступника начальника управління реструктуризації шахтного фонду, він безпосередньо підпорядковувався начальнику управління ОСОБА_20 , а управління вцілому заступнику МВП Герасімчуку.

Вказує на незаконність проведення експертиз, в яких брав участь один і той же експерт, суперечність висновків експертиз, які здобуті на одних і тих же зразках почерку ОСОБА_6 .

Зазначає, що використання органом досудового слідства як доказу накладної про відпуск матеріалів на сторону за 1996 рік про відпуск ТзОВ «Укрінтерстрой» транспортерної стрічки 1950 м. та рахунка-фактури без номерів та дат, які не є в силу закону документами, не створює юридичних наслідків.

Органом досудового слідства не здобуто жодного об`єктивного підтвердження про те, що саме ОСОБА_6 особисто, чи за його вказівкою інші особи, вчиняв дії по оформленню на друкарських машинах МВП фіктивних документів.

Вважає, що враховуючи те, що вина ОСОБА_6 не доведена, до викрадення коштів в розмірі 250 000 грн. він не причетний, а тому немає правових підстав для задоволення цивільного позову.

Не погоджуючись з вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 7 листопада 2016 року адвокат ОСОБА_21 подав апеляцію, яку в подальшому доповнив адвокат ОСОБА_22 . Просять даний вирок скасувати та відмовити в задоволенні цивільного позову прокурора в інтересах Державного відкритого акціонерного товариства «Західвуглезбутпостач», скасувати заходи забезпечення цивільного позову у виді накладення арешту на майно ОСОБА_8 . Відповідно до ст. 376, ч.2 ст. 6 КПК України, 1960 року, кримінальну справу щодо ОСОБА_8 закрити у зв`язку з відсутністю в його діяннях складу злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України.

В обґрунтування доводів апеляції зазначають, що оскаржуваний вирок не відповідає вимогам ст. 323 КПК України, 1960 року, щодо законності, обгрунтованості, вмотивованості, ґрунтується на припущеннях і постановлений при тому, що в ході судового розгляду винність ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів не була доведена, тобто в порушення вимог ч.2 ст. 327 КПК України, 1960 року.

Оскаржуваний вирок постановлений з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує, що прокурор не вправі звертатися до суду з позовом, а суд не повинен був задовольняти позов в інтересах ВАТ «Західвуглезбутпостач», оскільки дане товариство не зазнало матеріальної шкоди від злочину, адже відповідно до листа від 22.05.2002 року № 659, виданого ВАТ «Західвуглезбутпостач», дане товариство збитки на згадану суму не має.

Спростовує будь-яку причетність ОСОБА_8 до рахунку-фактури № 70 від 16.02.1996 року. Вказує, що стороною обвинувачення не було надано доказів, хто, коли, кому і з якого телефону відправив факсокопію рахунку-фактури № 70 від 16.02.1996 року та хто, коли, від кого і на який телефон прийняв вказану факсокопію. Зазначає, що невідомо куди дівся сам рахунок-фактура № 70 від 16.02.1996 року, вилучений 24.10.1997 року, звідки в матеріалах справи з`явилася факсокопія рахунку-фактури № 70 від 16.02.1996 року, та вказана факсокопія не може вважатися доказом, здобутим у встановленому кримінально-процесуальним законодавством порядку.

Вказує, що експертизи № 822 від 26.04.1999 року, № 263 від 27.03.2002 року, № 264 від 22.03.2002 року, № 266 від 20.03.2002 року проводилися з грубим порушенням як норм КПК України, 1960 року, так і процесуального порядку проведення експертиз, передбаченого Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8.10.1998 року № 53/5.

Вказує на суперечності у показаннях ОСОБА_14 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 про обставини вручення факсокопії рахунку-фактури в лютому 1996 року ОСОБА_8 ОСОБА_14 .

Все вищенаведене, що обґрунтовано наявними в матеріалах справи та дослідженими судом доказами, аналізом показань ОСОБА_14 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , висновків судово-почеркознавчих експертиз, спростовує будь-яку причетність ОСОБА_8 до рахунку-фактури № 70 від 16.02.1996 року, а тим більше до факсокопії такого рахунку та до перерахування грошових коштів по цьому рахунку-фактурі та свідчить про те, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, стверджує про неправдивість та суперечність показів ОСОБА_15 .

Зазначає, що ні під час досудового слідства, ні в суді першої інстанції не було встановлено, хто, коли і в якому розмірі передав ОСОБА_8 грошові кошти, що були перераховані ПП «Хронотехніка» і ПП «Промсвітло». В матеріалах справи є беззаперечні докази того, що ПП «Хронотехніка» та ПП «Промсвітло» не переводило отримані кошти в готівку.

Все вищенаведене та аналіз показань ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_25 спростовує будь-яку причетність ОСОБА_8 до грошових коштів, що були перераховані В/О «Західвуглезбутпостач», за розпорядженням ОСОБА_14 фірмі «Укрінтербуд», як долю за будівництво, котра за розпорядженням ОСОБА_15 перерахувала їх ПП «Хронотехніка» і ПП «Промсвітло» за цемент і арматуру та свідчить про те, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_12 , засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на підтримання поданих апеляцій, виступ прокурора на заперечення доводів апеляцій, розглянувши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Допитаний в суді першої та апеляційної інстанції підсудний ОСОБА_8 заперечив повністю свою винуватість у інкримінованих йому злочинах та пояснив, що дійсно у 1996 році він працював на посаді першого заступника Міністра вугільної промисловості України. На той час він висунув свою кандидатуру на виборах до Верховної Ради України. В зв`язку з цим почався тиск щодо нього та політичні переслідування. На його думку саме це і послужило тому, що відносно нього було сфабриковано дану кримінальну справу. Так, у 1996 р. він дійсно візуально був знайомий з ОСОБА_6 , оскільки вони працювали в одному міністерстві. Проте жодних відносин з ним не підтримував. З часу роботи на ВО « Укрхзахідвугілля» він був знайомий з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 . Проте їх стосунки стосувались лише виконання посадових обов`язків . ОСОБА_15 він раніше не знав, жодних відносин з ним не мав та вперше побачив лише в ході досудового слідства. Вважає, що свідки по справі під тиском правоохоронних органів, давали неправдиві свідчення. Вказав, що лист від 01.03.1996р. він не підписував, на факсокопії рахунку-фактури №70 від 16.02.1996р. записи зроблені не ним, такої факсокопії нікому не передавав. Почеркознавчі експертизи проведені на підставі взірців, відібраних з порушенням встановленого порядку. Досудове слідство, незважаючи на його клопотання, не встановило з якого факсового телефону та на який і коли було відправлено рахунок-фактуру №70. Зазначив, що формулювання в листі від 01.03.1996р. №2-1251/9, реєстрація якого дублюється і стоїть примітка «а», не носять злочинного характеру. Йому нічого не відомо про перерахування грошових коштів у розмірі 250 000 грн. та постачання конвеєрної стрічки на шахту № 10 «ВМ». В злочинній змові з іншими фігурантами даної кримінальної справи ніколи не був, оскільки жодних відносин з ними взагалі не підтримував.

Підсудний ОСОБА_6 аналогічно вчинення ним інкримінованих йому злочинів заперечив повністю. Пояснив, що станом на 1996 рік він працював на посаді заступника начальника управління реструктуризації шахтного фонду Міністерства вугільної промисловості України та одночасно був обраний головою профкому Мінвуглепрому. Начальником управління до грудня 1995 року був ОСОБА_26 , який влітку 1995 р. представив йому ОСОБА_15 та попросив провести його у приміщення Міністерства, оскільки у нього не було пропуску. Це був єдиний раз коли він взагалі зустрічався з ОСОБА_15 . Відтак вважає, що оскільки на момент порушення справи проти ОСОБА_8 . ОСОБА_26 вже не працював у Міністерстві , а ОСОБА_15 знав лише його, ОСОБА_6 , як працівника Міністерства, тому саме відносно нього він , виправдовуючи свої незаконні дії і дав неправдиві свідчення про передачу якихось грошей. До даної кримінальної справи ОСОБА_6 лише вітався у коридорі з ОСОБА_8 , як з працівником Міністерства. Ніколи жодних відносин між ними не було. Не відомі йому і інші фігуранти справи. Ще в період його допиту на досудовому слідстві слідчий ОСОБА_27 ставив перед ним вимогу про те, що відносно нього взагалі не буде порушено справи у разі якщо він скаже, що передав ОСОБА_8 250 000 грн. Проте він категорично відмовився свідчити неправду. Просить виправдати його, оскільки відсутні будь-які докази його винуватості у інкримінованих йому діях. Так, з 29.02.1996р. по 02.03.1996 р. він перебував у м.Києві на роботі, тому ніяк не міг перебувати у вказаний час у м. Донецьку в офісному приміщенні ТзОВ Укринтерстрой ЛТД та отримати пакет з грошовими коштами, як зазначає обвинувачення. Документів на поставку транспортерної стрічки з м. Донецька на шахту №10 „ВМ" він ніколи не підписував. Також зазначив, що жодного відношення до фіктивних фірм він не мав та не має, комерцією не займався.

У відповідності до ст. 64 КПК України (1960 р.) при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом`якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розміри витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

У відповідності до ст. 65 КПК України (1960 р.) доказами у кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий, суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 р. (із змінами) «Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» при постановленні вироку суддя повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.

В доповнення до апеляційної скарги захисник засудженого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 заявляв клопотання про дослідження письмових доказів, дане клопотання було колегію суддів задоволено та було оглянуто та оголошено наступні письмові докази у справі:

- т.11 а.с. 216-223 - ухвала Личаківського районного суду м.Львова про повернення справи на додаткове розслідування,

- т.11 а.с. 277-283 ухвала апеляційного суду Львівської області по направлення справи для організації додаткового розслідування,

- т. 11, а.с. 219-220 - висновки Личаківського районного суду,

- т. 2, а.с. 221 - висновки Личаківського районного суду,

- т.20, а.с.116 - висновки Шевченківського районного суду,

- т.21, а.с.162 - довідка слідчого ОСОБА_28 від 30.09.2006р.,

- т. 11 а.с.50-54 - покази свідка ОСОБА_29 , протокол допиту від 10.06.2000 року,

- т.2, а.с.221, т. 24 а.с. 23-24 - протокол судового засідання допит ОСОБА_15 ,

- т.25 а.с. 112-117 протокол судового засідання допит ОСОБА_15 ,

- т.26 а.с. 129-130 - протокол судового засідання допит ОСОБА_15 ,

- т.18 а.с.278-323 - покази ОСОБА_13 ,т.3 а.с.260- 269 покази свідка ОСОБА_30 ;

- т. 18 а.с.441-445 - покази свідка ОСОБА_30 ,

- т.3 а.с.254-259 - покази свідка ОСОБА_31 ,

- т.2 а.с.221 - покази ОСОБА_15 протокол допиту від 10.06.2000р.,

- т. 18 а.с.475-478 - висновок комплексної судово-медичної та судово-почеркознавчої експертизи від 04.04.2003 року відносно ОСОБА_6 ,

- т.19 а.с. 126-160 - висновок повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 13.07.2004 року відносно ОСОБА_6 ,

- т.18 а.с.106 - лист від 22.05.2002 року №659 ДВАТ «Західвуглезбутпостач»,

- т.2 а.с.35 - дані з протоколу огляду від 24 жовтня 1997 року,

- т.1 а.с.8-9 - показання свідка ОСОБА_16 від 24.10.97,

- т. 4 а.с. 176-180 - показання свідка ОСОБА_16 від 19.04.99,

- т.1 а.с.25-26 - перші покази ОСОБА_15 , директора фірми «Укрінтербуд», дані ним 12.11.97,

- т.2 а.с. 37-39 - платіжні доручення № 25 від 19.02.96, № 44 від 23.02.96, № 46 від 26.02. 96,

- т.7 а.с. 239- 243 - Висновок судово-технічної експертизи документів № 2038 від 29.10.99,

- т.1 а.с. 23-24 - пояснення ОСОБА_14 від 02.11.97,

- т.2 а.с.71-72 - допит ОСОБА_14 02.12.97,

- т.7 а.с.201-202 - висновок судово-почеркознавчої експертизи № 822 від 26.04.99,

- т.16 а.с. 17-20 - висновок повторної судово-почеркознавчої експертизи № 263 від 27.03.02,

- т.7 а.с. 227-228 - висновок судово-почеркознавчої експертизи № 2142 від 09.11.99,

- т.16 а.с. 57-61- висновок повторної судово-почеркознавчої експертизи № 264 від 22.03.02,

- т.16 а.с. 78-83 - висновок судово-почеркознавчої експертизи № 266 від 20.03.02,

- т.7 а.с. 195-196 - протокол про ознайомлення з постановою про призначення експертизи від 21.04.99,

- т.7 а.с. 186-187 - постанова від 19.10.99, т.1 а.с. 10 зворот - покази Лопушанського,

- т.2 а.с.113-117 - покази Лопушанського, т.3 а.с.95 - покази Лопушанського,

- т.3 а.с.228-242 - очна ставка віч-на-віч ОСОБА_24 з ОСОБА_8 ,

- т.1 а.с. 13 - покази свідка ОСОБА_23 ,

- т.2 а.с.57-66 - покази свідка ОСОБА_23 ,

- т.2 а.с.67-70 - покази свідка ОСОБА_23 ,

- т.3 а.с. 106-108 - покази свідка ОСОБА_23 ,

- т.3 а.с. 170-182 - очні покази свідка ОСОБА_23 ,

- т.3 а.с. 96-97 - покази свідка ОСОБА_32 ,

- т.3 а.с.232 - фрагмент очної ставки від 22.06.2000 Лопушанського з Підгайним,

- т.3 а.с.240-241 - фрагмент очної ставки від 22.06.2000 Лопушанського з Підгайним,

- т.2 а.с. 121 - протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_24 від 19.04.99,

- т.2 а.с.37 - перше платіжне доручення № 25 від 19.02.96 на користь фірми «Укринтерстрой»,

- т.2 а.с.36 - лист МВП України № 2-1251/9,

- т.2 а.с.43 , т.2 а.с.37-39 - платіжні доручення ВО «Західвуглезбутпостач» № 25 від 19.02.96, № 44 від 23.02.96, № 46 від 26.02. 96,

- т.1 а.с.25-26 - покази ОСОБА_15 ,

- т.5 а.с.243-245 - протокол огляду документів від 17.04.98,

- т.7 а.с. 255-259 - висновок судово-технічної експертизи № 2050 від 01.11.99,

- т.2 а.с. 237-243 - покази ОСОБА_33 від 30.12.97,

- т.2 а.с. 244-246 - повторні покази ОСОБА_33 ,

- т.2 а.с. 163 - покази Міністра вугільної промисловості України ОСОБА_34 ,

- т.2 а.с. 136-139 - покази Міністра вугільної промисловості України ОСОБА_34 ,

- т.2 а.с. 165 - лист МВП України від 05.01.98 № 2-299/30,

- т.5 а.с. 102-116 - покази начальника управління кадрів ОСОБА_26 від 19.06.2000,

- т.2 а.с. 165 - лист МВП України від 05.01.98 № 2-299/30,

- т.5 а.с. 239 - протокол огляду книги телефонограм від 14.05.98,

- т.6 а.с.273, 278, 290, 386 - наказ № 12-к від 27.02.96, відрядне посвідчення на відрядження ОСОБА_13 , наказ № 17-к від 10.04.96 та відрядне посвідчення на відрядження ОСОБА_13 ,

- т. 1 а.с. 11-12 - протокол допиту ОСОБА_35 от 27.10.97, т.2 а.с.85-89, 90-94, 95-97, 98-99 - протокол допиту свідка від 03.12.97, протокол допиту свідка від 04.12.97, протокол додаткового допиту свідка від 07.03.2000, протокол додаткового допиту свідка від 05.04.2000,

- т.3 а.с.109-122, 130-133, 148-155 - протокол додаткового допиту свідка від 15.05.2000, протокол очної ставки віч-на-віч з ОСОБА_8 від 08.01.98, протокол очної ставки віч-на-віч з ОСОБА_8 від 15.05.2000,

- т.17 а.с. 103- 104 - протокол додаткового допиту обвинуваченого від 26.03.02, т.21 а.с.120- 122, 299 - протокол додаткового допиту від 27.09.06, протокол додаткового допиту від 05.10.06,

- т.3 а.с. 202-213 - протокол очної ставки віч-на віч ОСОБА_8 та ОСОБА_15 від 20.06.2000,

- т.24 а.с.23-24 - протокол судового засідання 09.04.10 покази ОСОБА_15 ,

- т.25 а.с.112-117 - протокол судового засідання ОСОБА_15 ,

- т.26 а.с. 129-130 - протокол судового засідання ОСОБА_15 ,

- т.11 а.с.54 - покази свідка ОСОБА_25 , т.7а.с.214-215 - висновок експерта № 770 від 21.04.99.

В якості доказів, якими підтверджується винуватість підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їм злочинів орган досудового слідства зазначає поряд з іншим, показання свідків.

Так з оголошених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_14 вбачається, що у 1996 р. він працював в ДП „Західвуглезбутпостач". Всі фінансові операції, які проводились вказаним підприємством, виконувались із вказівки чи письмового розпорядження керівництва Мінвуглепрому і ВО „Укрзахідвугілля". Самостійно розпоряджатись своїми коштами підприємство не мало права. Ствердив, що у 1996 р. його викликали у кабінет генерального директора ВО „Укрзахідвугілля", де були присутні ОСОБА_24 , що на той час був в.о. генерального директора, комерційний директор ВО ОСОБА_23 та ОСОБА_8 .. Йому вручили факсокопію рахунку-фактури №70 для проведення на її підставі оплати за дольову участь у будівництві. ОСОБА_8 усно сказав, що на підставі вказаного рахунку-фактури треба провести перерахунок коштів. Якщо б він не виконав цю вказівку, його б звільнили з роботи. Тому він написав свою резолюцію для бухгалтерії про оплату. Присутні пояснили, що всі необхідні документи йому будуть надані пізніше. На цьому рахунку-фактурі не було видно назви підприємства, на яке слід перерахувати грошові кошти, тому ОСОБА_8 власноручно написав „Фірма Укрінтерстрой". На підставі вказаного рахунку - фактури 25 млрд. крб. трьома платежами була перерахована фірмі „Укрінтерстрой". Згодом на адресу його підприємства надійшла копія договору від 15.02.96 р., та лист за підписом ОСОБА_8 від 1 березня 1996 року на ім`я в.о. генерального директора ВО „Укрзахідвугілля" ОСОБА_24 . Крім того, надійшов лист від 16.02.1996р. за підписом директора шахти №10 „Великомостівська" ОСОБА_13 на ім`я в.о. генерального директора ВО „Укрзахідвугілля" ОСОБА_24 про закупівлю транспортерної стрічки. Лист з відповідною резолюцією він направив в бухгалтерію очолюваного ним підприємства для оформлення документів. Бухгалтерія провела необхідні взаємозаліки та надіслала авізо на шахту №10 „ВМ". Про оригінал вказаного договору йому нічого не відомо. Вперше його копію він побачив разом з листом від 16.02.96 р. Вважав, що шахта отримала конвеєрну стрічку. За вказані дії він жодних коштів не отримував . Ніколи особисто не передавав грошей ОСОБА_8 . Взагалі до виклику в слідчі органи з приводу розслідування даної кримінальної справи він не був знайомий ні з ОСОБА_6 , ні з ОСОБА_15 .

З оголошених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_13 вбачається, що в 1996р. він працював директором шахти №10 „Великомостівська", яка безпосередньо підпорядковувалась ВО „Укрзахідвугілля". В цей час по роботі він спілкувався з ОСОБА_14 . Знайомий також був з ОСОБА_8 , який до часу свого призначення на посаду 1-го заступника Міністра вугільної промисловості України працював генеральним директором вищевказаного об`єднання. В лютому 1996 року у ВО „Укрзахідвугілля" обговорювалась та приймалась програма розвитку шахт, в зв`язку з чим на кілька днів приїхав і ОСОБА_8 . Після затвердження програми його викликали в кабінет гендиректора ВО „Укрзахідвугілля", в якому знаходились ОСОБА_24 , комерційний директор об`єднання ОСОБА_23 і ОСОБА_8 . Обговорювались проблемні питання шахти. Згодом , 28-29.02.1996р. ОСОБА_13 поїхав у відрядження у м.Києві.Оскільки ОСОБА_8 його земляк, то після наради він зайшов в його робочий кабінет щоб доповісти які проблеми виникають у роботі шахт. Зокрема вони обговорювали необхідність забезпечення шахти транспортерною стрічкою. ОСОБА_8 викликав до себе , як він пояснив, , представника фірми, яка постачала обладнання для шахти. Обговоривши проблемні питання він, як директор шахти № 10 ВМ» та той мужчина, який був в кабінеті ОСОБА_8 , підписали договір на постачання конвеєрної стрічки. Зараз, в зв`язку з тривалим проміжком часу , що пройшов з тих подій, він не може сказати хто складав текст договору. Можливо вони тоді лише обговорили суттєві моменти та домовились, що копія договору йому надійде пізніше. Свідок також пояснив, що пред`явлена йому для огляду копія договору ( т. 2 а.с. 40) датована 15.02.96 р., проте ця дата не відповідає дійсності, бо у відрядженні у м. Києві він був в кінці місяця . Взагалі не пам`ятає чи такого змісту договір був ним підписаний у кінці лютого 1996 року у Міністерстві вугільної промисловості, оскільки як він візуально пам`ятає, текст договору був значно коротший. Крім того у його розпорядженні ніколи не було оригіналу вказаного договору. Згодом на шахту №10 „ВМ" поступили бухгалтерські документи на оприбуткування транспортерної стрічки, однак хто привіз вказані документи йому невідомо. У бухгалтерії не було жодних застережень чи зауважень до вказаних документів. .Через якийсь час на шахту поступила стрічка в більшій кількості і саме тієї марки, що була вказана в договорі. Про те, що це стрічка не від тієї фірми він не знав. Хто був постачальником стрічки не цікавився, а оплату всього необхідного шахті обладнання проводило ВО «Укрзахідвугілля ». Після пред`явлення для огляду свідкові т. 2 а.с.36 ( лист Міністерства вугільної промисловості від 01.03.96 р.) та т. 2 а.с. 43 ( факсокопія рахунку-фактури ) свідок пояснив, що раніше вказаних документів взагалі ніколи не бачив та його підпису на них немає. Також доповнив, що згодом до нього зателефонував ОСОБА_8 , поцікавився що зроблено з бухгалтерськими документами на оприбуткування транспортерної стрічки, сказав, що з ними треба навести порядок, оскільки стрічку шахта отримала. З ОСОБА_19 він не спілкувався з приводу розмови з ОСОБА_8 та не виясняв чи саме на підставі договору від 15.02.96 р. шахтою отримано стрічку. На той час його цікавило лиш те, щоб шахта працювала, він не вникав у бухгалтерські документи. Потім до нього на шахту приїхав ОСОБА_14 та попросив заднім числом підписати лист про перерахування коштів на придбання конвеєрної стрічки. Жодної змови у нього з ОСОБА_8 про розкрадання коштів не було. З ОСОБА_15 та ОСОБА_6 він взагалі знайомий не був.

З показань свідка ОСОБА_36 вбачається, що в 1996р. вона виконувала обов`язки начальника планово-економічного відділу шахти №10 „ВМ ". ОСОБА_19 , що працював на той час на дільниці конвеєрного транспорту приходив до неї з документами і вона поставила свій підпис на вимозі №20 від 12.06.96р. на отримання матеріалів для потреб дільниці, в тому числі 1950 м транспортерної стрічки ПХВ 1000X4. Текст вимоги складав хтось з бухгалтерії. До того, як вона поставила свій підпис, вже підписи інших осіб були . Це була звичайна процедура. До вимоги мала бути долучена заява, підписана директором, яка є головним документом. У її обов`язки не входила перевірка наявності на складі матеріальних цінностей, вказаних у заяві та вимозі . Чи отримав в подальшому ОСОБА_19 вказану транспортерну стрічку їй невідомо. На час підписання документів сумнівів у тому, що така стрічка на шахті є не було.

З оголошених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_37 вбачається, що у 1996 р. вона працювала на посаді бухгалтера матеріального відділу шахти №10 „ВМ". Жодних документів щодо 1950м транспортерної стрічки вона не складала і не підписувала, лише внесла відомості щодо цієї стрічки у вимогу, яка їй була пред`явлена для огляду в судовому засіданні ( т. 2 а.с. 50) . Самої сигнальної вимоги вона не підписувала. В сигнальній вимозі начальник дільниці мав розписатися про поставку йому стрічки. Сумніву у тому, що така стрічка поступила на шахту не було.

Свідок ОСОБА_38 в суді першої інстанції дала показання про те, що у 1996 р. працювала на посаді заступника головного бухгалтера шахти №10 „Великомостівська". Нею було підписано вимогу №20 від 12.06.1996р. на отримання 1950м транспортерної стрічки. Підставою для видачі вимоги була заява начальника відділу ОСОБА_19 .. Підписуючи вимогу вважала, що стрічка є на складі, проте точну інформацію з приводу цього міг мати лише завідуючий складом.

З оголошених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_16 вбачається, що в 1996 р. працювала на посаді головного бухгалтера ДП «Західвуглезбутпостач». У лютому 1996 року, виконуючи вказівку директора ОСОБА_14 , на підставі факсокопії рахунку-фактури №70 від 16.02.1996р. трьома платіжними дорученнями, а саме: №25 від 19.02.1996р., №44 від 23.02.1996р. та №46 від 26.02.1996р. провела перерахунок грошей в загальній сумі 25 млрд. крб. на рахунок фірми „Укрінтерстрой ЛТД". Кошти були перераховані на підставі листа з Міністерства вугільної промисловості України. Крім того на факсокопії рахунку-фактури була резолюція ОСОБА_39 , що був її безпосереднім керівником та вона не могла не виконати вказівки директора. Пам`ятає, що у листі мова йшла про дольову участь у ремонті, проте не впевнена що сам лист вона бачила в момент відправки коштів. Проте через 1 чи 2 місяці від ОСОБА_39 поступила вказівка авізувати вказані кошти та направити їх для придбання конвеєрної стрічки на шахту № 10 « ВМ» , при цьому він посилався на лист, який поступив від керівництва шахти, проте такий їй не надавав . Свідок не змогла повідомити яким чином до них поступила факсокопія рахунку-фактури, на підставі якого в кілька етапів були перераховані кошти. Це були кошти від реалізації вугільної продукції, які в подальшому йшли на фінансування шахт. Оскільки з 1996 року пройшло багато часу, то не пригадує, чи давав їй усні вказівки директор при перерахунку цих коштів. При пред`явленні свідкові для огляду факсокопії рахунку-фактури ( т. 2 а.с.43) повідомила, що на вказаному документі взагалі не видно всього тексту, який був станом на 1996 р. По такому документу ніхто б грошей не перерахував. На момент перерахунку коштів їй ніхто жодного договору не показував і лише після виклику до суду їй стало відомо про те, що кошти пішли не за призначенням. Їй лише відомо, що кошти в кінцевому результаті були скеровані для оплати за конвеєрну стрічку для шахти № 10 ВМ».

З оголошених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_18 вбачається, що станом на 1996 рік він працював на посаді заступника директора з комерційних питань шахти №10 „ВМ ", яку очолював ОСОБА_13 . На даний час точної дати він не прам`ятає, проте у 1996 р. за усною вказівкою ОСОБА_13 він виписав в бухгалтерії шахти довіреність на отримання від Донецької фірми „Укрінтерстрой ЛТД" транспортерної стрічки довжиною 1950м. Директор пояснив, що транспортерна стрічка буде отримана централізовано і сказав залишити йому доручення, що він і зробив. Особисто він цієї стрічки від вищевказаної фірми не отримував і на матеріальний склад шахти її не здавав. В його обов`язки не входило питання придбання даної стрічки, відтак йому невідомо за які кошти її було придбано. Не відомо йому нічого і про участь ОСОБА_8 чи ОСОБА_6 у поставці цієї стрічки на шахту № 10 « ВМ» .

З оголошених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_40 вбачається, що у 1996р.вона працювала на посаді бухгалтера шахти № 10 « ВМ» . Вона виписувала доручення на отримання ОСОБА_18 транспортерної стрічки довжиною 1950м, який і сказав їй дані про постачальника. Коли це точно було вона не пам"ятає. Згідно встановленої процедури працівник підходив до неї, зазначав на яке підприємства треба виписати доручення . В подальшому, по отриманню товаро-матеріальних цінностей особа надає прихідні документи та вона відмічає доручення. В силу її посади у неї не було жодної інформації про те, чи поступала на шахту № 10 « ВМ» вказана транспортерна стрічка. Про це може знати лише завідуючий складом. З ОСОБА_8 та ОСОБА_6 вона взагалі не знайома і відповідно нічого не може знати про їх діяльність.

З оголошених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_41 вбачається, що з лютого 1996 року по серпень 1999 року він працював на посаді заступника директора ДП „Західвуглезбутпостач" та його робоче місце знаходилось в одному кабінеті з керівником цього підприємства ОСОБА_14 . Точної дати він зараз не пам`ятає, проте у 1996 р. ОСОБА_14 приніс факсокопію рахунку-фактури з кабінету генерального директора про перерахування коштів. Він висловив свою думку ОСОБА_14 про те, що на підставі факсокопії не можна перераховувати кошти. Ця подія була у лютому 1996 р., а сам лист з Міністерства вугільної промисловості надійшов у березні 1996 р. Коли свідок вперше побачив факсокопію рахунку-фактури , то на ньому стояла лише резолюція ОСОБА_14 « бухгалтерія оплатити». Запису « Фірма « Укрінтерстрой « не було. Рішення про перерахування коштів у сумі 250 000 грн. приймав особисто директор. Жодного договору з шахтою № 10 «ВМ» свідок не бачив. Лише у березні йому ОСОБА_14 показав лист з Міністерства від 01.03.96 р. Оскільки саме він наполягав на необхідності такого листа , то при його наданні ОСОБА_14 у березні 1996 р. свідок ще виясняв чому не співпадають дати перерахунку коштів та відправки листа , а той пояснив, що раніше не було можливості зареєструвати лист. Лист Міністерства від 01.03.96 р. свідок вперше побачив у тому ж вигляді, як і зараз йому представлено для огляду в судовому засіданні на а.с. 36 т. 2. Про всі події , пов`язані з перерахунком коштів у сумі 25 млрд. крб. Він знає лише зі слів ОСОБА_14 . Про участь ОСОБА_8 у перерахунку вказаний коштів йому не відомо, а ОСОБА_6 він вперше побачив лише при розгляді справи судом.

З показів допитаного в суді першої інстанції свідка ОСОБА_24 вбачається, що у 1996 р. він працював на посаді в.о. генерального директора ВО „Укрзахідвугілля" та у зв`язку з характером своєї роботи був знайомий з першим заступником Міністра вугільної промисловості України ОСОБА_8 , директором шахти №10 „Великомостівська" ОСОБА_13 і директором ДП „Західвуглезбутпостач" ОСОБА_14 . У лютому 1996 року на ВО „Укрзахідвугілля" на чолі з Міністром вугільної промисловості України проходило виїзне засідання , після якого ОСОБА_8 впродовж декількох днів у приміщенні ВО „Укрзахідвугілля" викликав працівників об`єднання, керівників шахт та обговорював з ними питання виробничого характеру. В його присутності ОСОБА_8 ні йому, ні іншим особам не давав жодних вказівок про перерахунок коштів. Питання, які обговорювались стосувались річної програми розвитку. Крім того свідок пояснив, що у період роботи на вказаній посаді до нього, як керівника поступало дуже багато пошти. На кожному листі він ставив резолюцію , направляючи кожне звернення у відповідний відділ по напрямках . Дійсно в процесі проведення розслідування даної кримінальної справи йому надали для огляду лист з Міністерства вугільної промисловості від 01.03.96 р. та, оглянувши його, він ствердив, що на ньому він поставив резолюцію про передачу листа для розгляду. Він взагалі був здивований чому цей лист може викликати сумнів. У нього немає звички ставити іншу дату на зверненнях. Його підпис стоїть тією датою, якою він його і вирішував. Жодної розмови з приводу вирішення питання, що ставилось у вказаному листі ні з ОСОБА_8 , ні з ОСОБА_14 у нього взагалі не було. Він не звернув на той час уваги на вказаний лист. Це було буденне питання. Також свідок зазначив, що йому нічого не відомо про укладення договору на постачання конвеєрної стрічки на шахту № 10 « ВМ» та перерахування будь-яких коштів.

Як вбачається з оголошених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_23 , станом на лютий 1996 року він працював на посаді заступника генерального директора по комерційній роботі ВО „Укрзахідвугілля" та був, зокрема, знайомий з першим заступником Міністра вугільної промисловості України ОСОБА_8 , директором шахти №10 „Великомостівська" ОСОБА_13 і директором ДП „Західвуглезбутпостач" ОСОБА_14 . В лютому 1996 року ОСОБА_8 в його, ОСОБА_23 , і в.о. генерального директора ВО, „Укрзахідвугілля" ОСОБА_24 присутності викликав ОСОБА_14 , якому вручив якісь платіжні документи. При цьому ОСОБА_14 перепитав ОСОБА_8 назву фірми, якій необхідно проплачувати кошти, на що останній її назвав, однак, чи робив він про це якісь помітки на платіжному документі не пригадує. Після від`їзду в м. Київ ОСОБА_8 декілька разів телефонував до нього, ОСОБА_23 , і зазначав, що на підтвердження необхідності оплати надійде відповідний лист з Мінвуглепрому, який згодом у ВО „Укрзахідвугілля" дійсно поступив. Про подальший хід подій йому нічого не було відомо (т.2 а.с.57-66, 67-70; т.3 а.с. 106-108, т.10 а.с.242-247; т.18 а.с.402-422; т.20 а.с.53-62).

Згідно оголошених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_17 ( т. 1 а.с. 22,т. 2 а.с. 28, т. 2 а.с. 100-102), вона працювала завідуючою матеріальним складом шахти №10 „ВМ". В травні 1996 року згідно усної вказівки директора шахти ОСОБА_13 , на підставі отриманої від нього товарно-транспортної накладної №49093, накладної на відпуск матеріалів на сторону без номера та без дати, вона оприбуткувала на ввірений їй склад 1950 метрів транспортерної стрічки. В червні 1996 року на підставі завізованої ОСОБА_13 заявки начальника дільниці конвеєрного транспорту ОСОБА_19 про отримання зі складу транспортерної стрічки довжиною 1950 метрів, вона списала вказану кількість транспортерної стрічки, оскільки ОСОБА_13 запевнив її, що транспортерна стрічка, минаючи склад, буде спущена безпосередньо в шахту. В зв`язку з цим оформила прихідний ордер №506 про те, що від постачальника „Укрінтерстрой" через ОСОБА_18 на матеріальний склад поступила транспортерна стрічка довжиною 1950 метрів, картку складського обліку матеріалів без номера про те, що вказана транспортерна стрічка одержана матеріальним складом і передана на дільницю конвеєрного транспорту шахти №10 „ВМ".

Так, з оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_42 ( т. 14 а.с. 3-9) вбачається, що він є батьком ОСОБА_15 . З 1994р. по 1997р. він працював на посаді юрисконсульта в очолюваному його сином ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД", що розташоване в м. Донецьку. ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" ніколи транспортерної стрічки не виготовляло та нікому не поставляло. Про отримання коштів від ВО «Укрзахідвугілля», перерахування коштів на фірму «Хронотехніка» та «Промсвітло» йому нічого не відомо, документів на такі операції він не бачив. Також свідок зазначив, що в грудні 1999р. на прохання сина ОСОБА_15 був у складі комісії по знищенню документів за 1996р. Він переконався, що документи дійсно не мають ніякої цінності і їх можна знищити. На їх знищення був дозвіл архіву.

З оголошених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_15 ( т. 1 а.с. 15-16 ; т.1 а.с. 25-26 ; т. 2 а.с. 17-18 ; т. 2 а.с. 184-185 ; 193-194 ; 202-234 ; т. 3 а.с. 183-193 ; 199-201;202-213 ; т. 8 а.с. 287-290 ; т. 10 а.с. 196-235 ; т. 11 а.с. 20-30 ; т. 14 а.с. 69-72 ; т. 15 а.с. 56 ; т. 17 а.с. 267-268 ; т. 18 а.с. 324-340 ; т. 19 а.с. 493-498 ; т. 21 а.с. 351 ; т. 23 а.с. 68-76 ; т. 24 а.с. 23-24 ; т. 25 а.с. 112-117 ; т. 26 а.с. 129-130 ) вбачається, що у 1995-96 р. він очолював ТзОВ Укрінтерстрой Лтд, що займалось питанням будівництва житла. З метою отримання нових замовлень він мав намір запропонувати у Міністерстві вугільної промисловості цікаві пропозиції по будівництву житла для гірників. У 1995 р. ОСОБА_26 , що на той час працював у міністерстві, познайомив його з головою профкому ОСОБА_6 . На початку 1996 р. , коли у Міністерстві відбувалась нарада , ОСОБА_6 познайомив його з ОСОБА_8 . Їх розмова тривала кілька хвилин у коридорі. Він розповів свої пропозиції щодо співпраці в будівництві житла, запропонував Мінвуглепрому України прийняти участь у будівництві житла для гірників. ОСОБА_8 йому нічого конкретного не сказав і більше до слідства він його не бачив. Приблизно через 1-2 тижні після цієї розмови хтось, представившись працівником Мінвуглепрому, повідомив його, що Міністерство готове прийняти участь у дольовій участі в будівництві житла і що для цієї мети будуть перераховані кошти на його підприємство. Через деякий час на розрахунковий рахунок ТзОВ Укрінтерстрой Лтд від ДП „Західвуглезбутпостач" поступили кошти в розмірі 25 млрд. крб., як дольова участь у будівництві. Хоча умови такої участі попередньо ні з ким не обговорювались і угоди не укладалися, отримані кошти він оприходував. Вважає, що оприходував гроші законно на підставі рахунку-фактури та призначення платежу дольова участь у будівництві. Згодом йому зателефонували з Мінвуглепрому і повідомили, що угода про дольову участь в будівництві не буде укладатись, оскільки замовник передумав і ці кошти слід перерахувати на інші фірми. Звідки у нього появилася інформація про підприємства Промсвітло та Хронотехніка і їх розрахункові рахунки не пам`ятає, проте за телефонною вказівкою він перерахував отримані кошти на вказані приватні підприємства. Через кілька днів в його офіс прийшов невідомий йому мужчина, який приніс пакет з грошима в банківських упаковках по 100 доларів США. Яка сума коштів знаходиться в пакеті і кому призначаються кошти мужчина не сказав. Грошей ОСОБА_15 не перераховував, зазирнувши в пакет побачив пачки із стодоларовими купюрами Припускає, що там могла знаходитися сума приблизно 120 000 доларів США. Через кілька хвилин після приходу вказаного мужчини до нього зателефонував ОСОБА_6 та запитав чи йому вже принесли гроші. Отримавши підтвердження ОСОБА_6 через незначний час зайшов до нього в офіс, що розташований у м. Донецьк та забрав пакет з грішми. Жодних грошей від вказаних операцій свідок ОСОБА_15 не отримував. Яка в подальшому доля цих грошей, йому не відомо. Припускає, що це могли бути гроші, отримані від ДП „Західвуглезбутпостач" і перераховані на рахунки приватних підприємств „Промсвітло" і „Хронотехніка» та конвертовані в долари США. Крім того свідок ОСОБА_15 зазначив, що ніяких договорів , бухгалтерських документів, які би торкалися поставки гірничо-шахтарського обладнання на шахту №10 „Великомостівська", і зокрема транспортерної стрічки, він не підписував. Такий договір ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" з цією шахтою не укладало, а для складання наявних в справі документів від імені ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" кимось були використані незаповнені бланки рахунку-фактури та транспортних накладних, на яких містились печатка їхнього підприємства та його, ОСОБА_15 , підпис. Він допускає, що такі бланки міг використати хтось із його працівників, бо такі у ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" не являлись бланками суворої звітності. Оскільки він часто відлучався з підприємства, то залишав працівникам порожні бланки з своїм підписом та печаткою підприємства, зокрема бланки транспортних накладних видавалися з печаткою незаповненими всім водіям. Зазначив, що документація підприємства була вилучена правоохоронними органами.

З оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_19 ( т.2 а.с. 25,27 ; 109-112; т. 3 а.с. 141-143 ; т. 10 а.с. 251-252 ;т. 21 а.с. 14-19 ;т. 25 а.с. 103-105 ;т. 27 а.с. 14-14 зв. ) вбачається, що станом на 1996р. він працював на посаді начальника дільниці конвеєрного транспорту шахти №10 „Великомостівська". 10.06.96 р. згідно усної вказівки директора шахти №10 „ВМ" ОСОБА_13 він написав заяву про отримання з матеріального складу шахти транспортерної стрічки довжиною 1950м. Після цього ОСОБА_13 йому сказав залишити заяву і повідомив, що цю стрічку шахта не отримає, вона буде списана через склад. Вказані дії ОСОБА_13 пояснив тим, що в подальшому Мінвуглепром України буде допомагати шахті обладнанням. Однак про жодний взаємозв`язок між списанням стрічки та допомогою з Мінвуглепрому мови не було. Згідно вищевказаної заяви 1950 м транспортерної стрічки він не отримував та в будь-яких інших документах більше не розписувався. На той час існувала процедура за якою всі поставки на шахту йшли через склад.

З оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_34 вбачається, що з 01.12.95 року по 28.07.96 року він працював на посаді Міністра вугільної промисловості України та на той час його першим заступником був ОСОБА_8 . В 1996 році жодних вказівок та доручень ОСОБА_8 , іншим своїм заступникам, а також помічнику ОСОБА_43 щодо підготовки листа генеральному директору ОСОБА_24 стосовно укладення договору з Донецькою фірмою „Укрінтерстрой ЛТД" на проведення ремонтно-будівельних робіт малої зали засідань колегії Мінвуглепрому України та про фінансування таких робіт він не давав. Про підписання ОСОБА_8 листа вищевказаного змісту йому нічого невідомо і останній йому про це не доповідав (т.2 а.с.136-139, 163).

Як вбачається з оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_30 , яка з 1995 року по серпень 1996 року працювала машиністкою-друкаркою машбюро Мінвуглепрому України, друковані тексти договору від 15 лютого 1996 року про поставку транспортерної стрічки, укладеного між шахтою №10 „Великомостівська" та ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД", рахунку-фактури без номера та дати, накладної на відпуск матеріалів на сторону вказаної стрічки від ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД", виконані на друкарських машинках, шрифт яких схожий до шрифту друкарських машинок машбюро Мінвуглепрому України марки „Роботрон-24", а текст листа від 1.03.1996р. за №2-1251/9 до шрифту друкарської машинки марки „Ятрань", шрифт яких вона дуже добре знає. Хто скористався цими машинками для друку цих документів їй не відомо, чи сама друкувала ці документи пригадати не може. За відсутності з різних причин машиністок-друкарок, їх друкарськими машинками у машбюро Мінвуглепрому України міг скористатися будь-який працівник міністерства. У машбюро були папки з надписом «Для друку», куди усі працівники міністерства могли класти документи для друку, і «Після друку», куди клалися документи після друку. Подальшу долю надрукованих документів вона не відслідковувала. ОСОБА_8 в машбюро не заходив ніколи, ОСОБА_6 заходив, але документи не друкував, користувався ксероксом.(т.3 а.с.260-269; т.18 а.с.441-445).

Аналогічні показання, які були оголошені в судовому засіданні, дала свідок ОСОБА_44 (т.3 а.с.254-259).

В ході досудового слідства свідки ОСОБА_45 та ОСОБА_46 дали показання про те, що їх паспорти громадян України станом на 1996 р. були втрачені, з цього приводу вони з відповідними заявами зверталися в органи внутрішніх справ. Згодом вони отримали нові паспорти. Про те, що їх втраченими паспортами невідомі особи скористались для реєстрації приватних підприємств вони дізнались під час досудового слідства. До підприємств ПП Хронотехніка та ПП Промсвітло жодного відношення вони не мають, документів від імені цих підприємств вони не підписували. Показання цих свідків проголошені та перевірені судом (т.7 а.с.144-146, 182; т.14 а.с.14-19, 158-161).

З оголошених в судовому засіданні показань допитаного на досудовому слідстві в якості свідка ОСОБА_47 вбачається, що його паспорт громадянина України був втрачений. З приводу втрати паспорта звернувся в органи внутрішніх справ, після чого отримав новий паспорт. Всі записи і підписи на документах підприємств ПП ОСОБА_48 та ПП Промсвітло від його імені виконані не ним, відношення до цих підприємств не має (т.14 а.с.39-41, 42-46).

З показань допитаного в ході досудового слідства в якості свідка ОСОБА_49 вбачається, що з 1993р. він очолює МООО МСУ-2 за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська, 22. За вказаною адресою з 1993р. по 1999р. ПП „Промсвітло" та ПП „Хронотехніка" не існували. Вказані показання, що знаходяться у т.8 на а.с.205 були оголошені в судовому засіданні .

З даних на досудовому слідстві і оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_29 вбачається, що у лютому-березні 1996 р. вона працювала операціоністом відділу розрахунково-кредитного обслуговування Лівобережного відділення КБ „Приватбанк" м.Дніпропетровська. У 1996 році вона нетривалий час обслуговувала розрахункові рахунки ПП „Хронотехніка" і ПП „Промсвітло" та перерахування безготівкових грошей ними здійснювалося по системі „клієнт-банк", ніхто з представників цих фірм до неї у відділення не приходив (т.11 а.с.50-54).

Поряд з показаннями вказаних вище свідків, як на доказ винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_6 прокурор покликався на протокол огляду речових доказів від 29.03.02 р. ( т. 16 а.с. 1 7 ) ; протокол огляду речових доказів від 24.05.00 р.( т.5 а.с. 47-50) ; протоколи огляду від 24.10.97 р. ( т. 2 а.с. 35 , 44) ; протокол огляду від 27.10.97 р. ( т.2 а.с. 53) ; протоколи від 10.09.99 р. про відібрання експериментальних зразків шрифтів ( т.2 а.с. 144-160 ); протокол виїмки від 15.03.00 р. ( т. 5 а.с. 81 ) ; протоколи огляду документів від 14.05.98 р.( т. 5 а.с. 238 ) , від 17.04.98 р. ( т. 5 а.с. 243-245 ) від 14.05.96 р. ( т.5 а.с. 249-251, 252 , 253); протокол відібрання зразків почерку ОСОБА_6 від 20.06.00 р. ( а.с. 191-194 т. 7 ) протоколи виїмки документів від 14.02.02 р. ( т. 13 а.с. 2-4 ) ; електронний платіж № 480 (т. 1 а.с. 39,54 ) ; електронний платіж № 106 ( т. 1 а.с. 40,53 ) ; електронний платіж № 51 ( т. 1 а.с. 41,55 ); платіжне доручення № 28 від 21.02.96 р. ( т.1 а.с. 42) ; платіжне доручення № 39 від 28.02.96 р. ( т. 1 а.с. 43) ; виписки з рахунку коштів ( т. 1 а.с. 44-50 , 51-52 ; 56-177 ); платіжні доручення № 25 від 19.02.96 р. ( т. 2 а.с. 37 ) , № 44 від 23.02.96 р. ( т. 2 а.с. 38) ; № 46 від 26.02.96 р. ( т. 2 а.с. 39 ) ; лист прохання від 16.02.96 р ( т. 1 а.с. 19 , т. 2 а.с. 40) ; довідку від 27.10.97 р. ( т. 1 а.с .17 ); зведене авізо ( т. 1 а.с. 28, т. 2 а.с. 41 ) ; договір від 15.02.96 р. ( т. 1 а.с. 21, т. 2 а.с. 42 , т. 10 а.с. 171 ) ; факсокопію рахунку фактури № 70 від 16.02.96 р. ( т. 2 а.с. 43) ; оборотно-порівняльні відомості ( т. 2 а.с. 45, 46) ; рахунок-фактуру за 1996 р. ( т. 2 а.с. 47 ) ; накладну без номера та дати т. 2 а.с. 48) ; товаро-транспортну накладну ( т. 2 а.с. 49 ) ; вимогу № 20 від 12.06.96 р. ( т. 2 а.с. 50 ) ; заяву від 10.06.96 р. ( т. 2 а.с. 51 ) ; прихідний ордер № 506 від 06.05.96 р. ( т.2 а.с. 52 ) ; картку складського обліку ( т.2 а.с. 54) ; журнал-ордер № 6 за травень 1996 р. ( т. 17 а.с. 185-194 ) ; довідку від 15.01.98р. ( т. 2 а.с. 165 ) ; довідку ДАІ в Донецькій області від 05.08.98 р. ( т. 2 а.с. 262 ) ; протокол розгляду програми розвитку від 17.02.96 р. ( т.5 а.с. 76-79 ) ; Накази Міністра вугільної промисловості від 15.02.96 р. ( т. 6 а.с. 165 ) , від 15.02.96 р. за № 33 ( т.6 а.с. 237), № 35 від 15.02.96р. ( т.6 а.с. 239 ) ; відрядні посвідчення № 32 ( т.6 а.с. 171 ), № 33 ( т.6 а.с. 238 ) , № 35 ( т. 6 а.с. 240) , № 31 ( т. 6 а.с. 242 ) ; квиток на літак ( т.6 а.с. 173-178) ; Наказ по Міністерству від 15.02.96 р. ( т. 6 а.с. 241 ) ; Наказ № 12-к від 27.02.96 р. ( т. 6 а.с. 278 ) ; відрядну посвідку від 27.02.96 р. ( т. 6 а.с. 273) ; авансовий звіт ( т. 6 а.с. 272 ) ; проїзний документ ( т.6 а.с. 275-276 ) ; Статут ТзОВ « Укрінтерстрой ЛТД» ( т. 2 а.с. 186-192, т. 9 а.с. 98-104 ) ; Наказ Міністра вугільної промисловості від 14.02.96 р. ( т. 8 а.с. 83-84 ) , від 09.01.96 р. ( т. 8 а.с. 217, 227 , 220) ; Статути ДП « Західвуглезбутпостач» ( т. 8 а.с. 96-101, т. 18 а.с. 450-455 , т. 8 а.с. 85- 94 ) ; Наказ Гендиректора ДХК « Укрзахідвугілля» від 19.12.95 р. ( т. 8 а.с. 95 ) ; Наказ № 1 від 01.02.96 р. ( т. 8 а.с. 148) ; Положення про шахту № 10 « ВМ» ( т.8 а.с. 1-3-119 ) ; Наказ Гендиректора ВО» Укрзахідвугілля « від 01.11.95 р. ( т. 8 а.с. 145) ; Посадову інструкцію головного бухгалтера ДП « Західвуглезбутпостач» ( т.8 а.с. 146 ) ; Інформацію по кадрах( т. 8 а.с. 102) ; Наказ директора шахти № 10 « ВМ» ( т. 8 а.с. 150, 155) ; Посадову інструкцію помічника директора з комерційних питань (т. 8 а.с. 159-162 ) ; Указ Президента України від 06.01.96 р. ( т.8 а.с. 218 ,226 ) ; Положення про управління ( т. 11 а.с. 158-162 ) ; Юридичну справу ТзОВ» Укрінтерстрой ЛТД» ( т. 9 а.с. 80-104 ) ; Довідку Лівобереженого відділення КБ» Притбанку « від 20.01.99 р. ( т.7 а.с. 8) ; Юридичну справу ПП» Промсвітло» ( т. 7 а.с. 31-51) ( т. 7 а.с. 70-83 , т. 11 а.с. 81-93, 95 ) ; витяг з рішення Ленінградської райадміністрації м. Києва ( т. 7 а.с. 51 ) ; Юридичні справи ПП « Хронотехніка «( т. 12 а.с. 224-266) , ( т. 7 а.с. 58-69, т. 11 а.с. 94,96-109, т. 12 а.с. 210-222 ) ; довідку держвної податкової інспекції про скасування державної реєстрації ПП « Хронотехніка « т.7 а.с. 123) ; довідку про втратою паспорту ОСОБА_50 ( т. 14 а.с. 88 ) ; довідку про видачу нового паспорта ОСОБА_46 ( т. 15 а.с. 15-17 ) ; Довідку про видачу нового паспорта ОСОБА_51 ( т. 7 а.с. 165-166 ) ; Довідку про ПП « Промсвітло» та ПП « Хронотехніка» ( т. 12 а.с. 64-65) ; Положення про організацію бухгалтерського обліку ( т. 18 а.с. 9-19) ; Інформацію МВС У в Донецькій області про втрату паспортів ОСОБА_50 ОСОБА_46 та ОСОБА_52 (т. 12 а.с. 204-205 ) ; Акт ревізії фінансово-господарської діяльності ДВАТ Шахти № 10 « ВМ» ( т. 2 а.с. 2-10 ) ; Довідку перевірки КРВ ( т.2 а.с. 11-13 ) ; Акт зустрічної перевірки фінансово-господарської діяльності ТзОВ» Укрінтерстрой ЛТД» ( т. 1 а.с. 36-38, т. 2 а.с. 14-15 ) ; висновок судово-почеркознавчої експертизи від 26.04.99 р. ( т. 7 а.с. 201-202 ) ; висновок повторної судово-почеркознавчої експертизи ( т. 16 а.с. 17-22); висновок судово-почеркознавчої експертизи від 09.11.99 р. ( т. 7 а.с. 227-228 ) ; висновок повторної судово-почеркознавчої експертизи ( т. 16 а.с. 57-63 ) ; висновок судово-почеркознавчої експертизи від 20.03.02 р. ( т. 16 а.с. 78-83 ) ; висновок судово-почеркознавчої експертизи від 21.04.99 р. ( т. 7 а.с.214-215 ) ; висновок судово-почеркознавчої експертизи від 27.08.00 р. ( т. 9 а.с. 53-54 ); висновок судово-технічної експертизи від 29.10.99 р. ( т. 7 а.с. 239-243 ) ; висновок судово-технічної експертизи від 01.11.99 р. ( т. 7 а.с. 255-262 ) ; висновок судово-почеркознавчої експертизи від 01.04.02 р. ( т. 16 а.с.124-156 ); висновок судово-почеркознавчої експертизи від 01.04.02 р.(т. 16 а.с. 180-193 ) ; висновок судово-почеркознавчої експертизи від 20.09.97 р. ( т. 7 а.с. 150-152 );висновок судово-почеркознавчої експертизи від 01.04.02 р. ( т. 16 а.с. 208-209); висновок комплексної судово-медичної та судово-почеркознавчої експертизи ( т.18 а.с. 476-479 ) ; висновок повторної комісійної експертизи ( т. 19 а.с. 126-160 ).

Суд першої інстанції не провів належного аналізу обставин, що підлягали доказуванню в кримінальній справі з точки зору їх всебічного, повного та об`єктивного дослідження, не дав оцінки зібраним у справі доказам, як кожному з них окремо, та і їх сукупності для прийняття відповідного процесуального рішення, обмежившись лише формальним їх перерахуванням і загальним формулюванням про доведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено.

Вказані документи були належно досліджені в ході розгляду у суді апеляційної інстанції та їм надано оцінку в сукупності з показаннями підсудних та свідків.

При оцінці показань вказаних вище свідків колегія суддів приймає до уваги те, що вони давалися в рамках однієї кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 і ОСОБА_13 за ч.5 ст.191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст.366 КК України. Відтак закономірно, що при дачі показань ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , частково визнаючи винуватість у пред»»явленому їм обвинуваченні , а в подальшому і в ході допиту їх у якості свідків намагались зменшити свою роль у вчиненні злочинів, у яких обвинувачувались. Суд розцінює їх показання як обраний ними метод захисту з метою уникнення відповідальності як кримінальної , так і цивільної.

Жоден із свідків не стердив, що безпосередньо у їх присутності ОСОБА_8 розмовляв з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 чи ОСОБА_15 щодо перерахунку коштів у розмірі 250 000 грн.

З метою встановлення дійсних власників ПП « Хронотехніка» та ПП « Промсвітло» , в порядку ст. 315-1 КПК України ( в редакції 1960 р. ) судом 13.06.14 р. було винесено постанову , якою доручено органу, який проводив досудове розслідування встановити дійсних власників даних приватних підприємств, вказавши їх анкетні дані, точне місце перебування чи реєстрації для можливості подальшого виклику в судове засідання. Крім того, 13.06.14 р. судом було також винесено постанову, якою надано згоду органу досудового слідства - СВ СУ прокуратури Львівської області на розкриття банківської таємниці у приміщенні КБ Приватбанк за адресою м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги, 32 щодо інформації про рух коштів на рахунках ПП „ Промсвітло у паперовому вигляді із повною розшифровкою призначення платежів, отримувачів платежів, оригіналів платіжних доручень, які подавались в банк у період з 01.01.96 р. по 16.02.11 р. ; документів про відкриття рахунку, банківських договорів, чеків та інших документів на зняття та перерахування готівки з рахунку за період з 01.01.96 р. по 16.02.11 р. ; інформації про рух коштів на рахунку ПП. „ Хронотехніка у паперовому вигляді із повною розшифровкою призначення платежів, отримувачів платежів, оригіналів платіжних доручень, які подавались в банк за період з 01.01.96 р. по 16.02.11 р. документів про відкриття рахунку, банківських договорів, чеків та інших документів на заняття та перерахування готівки з рахунку за період з 01.01.96 р. по 16.02.11 р. Крім того встановити коли ( дата ) і у яких сумах були списані кошти із рахунків ПП. „ Хронотехніка код 23519644 р / р 23519644 , р / р НОМЕР_1 та ПП. Просвітло код 23519621 р / р № НОМЕР_2 та р/р НОМЕР_3 , на які 21.02.96 р. та 28.02.96 р. поступили кошти від ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД КОД ЗКПО 14297989 , МФО334939 , р/ р НОМЕР_4 , шляхом отримання готівки чи перерахування коштів на рахунки інших субєктів господарювання, починаючи з 28.02.96 р. по 30.03.96 р. В зв`язку з невиконанням даних постанов суду неодноразово скеровувались листи на ім`я прокурора Львівської області, що знаходяться в матеріалах справи. Крім того 09.09.14 р. було винесено окрему постанову на ім`я прокурора Львівської області , а 10.12.14 р. окрему постанову на ім`я Генерального прокурора України з приводу невиконання вимог суду.

23.01.15 р. прокуратурою Дпіпропетровської області на виконання вказаних постанов суду було скеровано довідку ПАТ» КБ» Приватбанк» про рух коштів на рахунках ПП, в якій також зазначено, що документів про відкриття рахунку,банківських договорів, чеків та інших документів на зняття та перерахування готівки за 1996р. у банку не знайдені в зв`язку із закінченням терміну зберігання. У листі ПАТ КБ « Приватбанк» від 13.10.14 р. зазначено, що згідно ст. 674 Постанови Правління Національного банку України від 08.12.04 р. № 601 « Про затвердження Переліку документів, що утворюються в діяльності НБ України та банків України із зазначенням строків зберігання « документи у банку зберігаються не більше 5 років.

Що ж стосується виконання постанов в цілому, то як вбачається з листа прокуратури Львівської області від 12.02.15 р., то в результаті проведених дій встановлено, що внаслідок спливу значного проміжку часу, на даний час неможливо встановити дійсних власників ПП «Хронотехніка» та ПП «Промсвітло». Враховуючи наведене, на даний час повністю втрачена можливість встановити хто був власниками ПП « Хронотехніка» та ПП «Промсвітло», хто конкретно отримав кошти у розмірі 250 000 грн.

Так, з протоколу огляду від 24.10.97 року вбачається, що працівниками міліції в приміщенні бухгалтерії ВАТ „Західвуглезбутпостач" були виявлені та вилучені наступні документи: лист Міністерства вугільної промисловості України №2-1251/9 від 01.03.96р., платіжне доручення ДП „Західвуглезбутпостач" №25 від 19.02.96р., платіжне доручення ДП „Західвуглезбутпостач" №44 від 23.02.96р., платіжне доручення ДП „Західвуглезбутпостач" №46 від 26.02.96р., лист шахти №10 „Великомостівська" №167 від 16.02.96р., копія договору на поставку транспортерної стрічки від 15.02.96р., зведене авізо ДП „Західвуглезбутпостач" на суму 25 млрд.крб., факсокопія рахунку-фактури №70 від 16.02.96р. (т. 2 а.с.35).

З платіжних доручень №25 від 19 лютого 1996 року, №44 від 23 лютого 1996 року та №46 від 26 лютого 1996 року вбачається, що ДП „Західвуглезбутпостач" на підставі факсокопії рахунку-фактури №70 від 16.02.1996 року перерахувало в акціонерний банк „Сільгоспбанк" м. Донецька на р/рахунок НОМЕР_4 , який належить ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД", як долю за будівництво відповідно 10 млрд.крб., 10 млрд. крб. та 5 млрд. крб. (т.2 а.с.37, 38, 39).

Вищезазначені грошові кошти з розрахункового рахунку ДП „Західвуглезбутпостач" в Червоноградській філії КБ „Приватбанк" надійшли на розрахунковий рахунок ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" в АБ „Сільгоспбанк" м. Донецька , що стверджується електронними платежами №51 від 19.02.1996р., №480 від 23.02.1996р. та №106 від 26.02.1996р.

З платіжного доручення №28 від 21.02.1996р. вбачається, що з розрахункового рахунку ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" в акціонерному банку "Сільгоспбанк" м. Донецька на рахунок № НОМЕР_3 приватного підприємства „Хронотехніка" в КБ „Приватбанк" м. Дніпропетровська перераховано 10 млрд. крб. за цемент М400 згідно рахунку №30 від 12.02.1996 р. (т.1 а.с. 42). В подальшому згідно платіжного доручення №39 від 28.02.1996р. з розрахункового рахунку ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" в АБ "Сільгоспбанк" м. Донецька на рахунок № НОМЕР_2 ПП „Промсвітло" в КБ „Приватбанк" м. Дніпропетровська перераховано 15 млрд. крб. за арматуру СТ-3 згідно рахунку №27 від 26.02.1996 р. (т.1 а.с.43).

16.02.96 р. за підписом директора шахти № 10 « ВМ» ОСОБА_13 було скеровано лист на ім`я в.о. генерального директора В, «Західвугілля» ОСОБА_24 про перерахування 38 млрд. крб. на придбання конвеєрної стрічки згідно договору від 15.02.96 р.

В матеріалах справи міститься також копія договору, підписаного директором шахти №10 „Великомостівська" ОСОБА_13 і директором ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" ОСОБА_15 , на поставку транспортерної стрічки довжиною 2960 метрів, вартість якої становить 37977544000 крб., датованого „15.02.1996р." (т.1 а.с.21, т.2 а.с.42, т.10 а.с.171). Оригіналу договору слідством не здобуто. В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 стверджував, що підписував договір на поставку 1950м. транспортерної стрічки і дата укладення договору не 15.02.1996р. Однак документів на підтвердження таких обставин немає. А вартість 2960м транспортерної стрічки відповідає сумі 38 млрд. крб., про перерахунок якої ОСОБА_13 просив у листі від 16.02.1996р. Тому суд критично оцінює такі показання ОСОБА_13 .

З матеріалів юридичної справи ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" вбачається, що станом на 1996 рік одним із засновників та власників цього підприємства був ОСОБА_15 .

Поточні рахунки ПП „Хронотехніка", директор ОСОБА_45 та „Промсвітло", директор ОСОБА_46 були відкриті у Лівобережного відділення КБ „Приватбанк" м. Дніпропетровська . Юридична адреса обох підприємств - м. Київ, вул. Жмеринська, 22 (т.7 а.с.8).

Як вбачається з матеріалів юридичних справ приватного підприємства „Промсвітло", які були вилучені в ДПІ Ленінградського району м. Києва та в Лівобережному відділенні КБ „Приватбанк" м. Дніпропетровська, засновником та власником підприємства значився ОСОБА_53 (паспорт ХХІУ- НОМЕР_5 , виданий ВВС Калінінського району м. Донецька). Підприємство здійснювало свою діяльність згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності за № 23519621 від 21.11.1995р., було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 та з 7.12.1995 року перебувало на обліку в ДПІ Ленінградського району м. Києва. В документах цих справ ПП "Промсвітло" є підписи та записи, виконані від імені директора ОСОБА_54 та від імені представника підприємства ОСОБА_47 (паспорт серії НОМЕР_6 , виданий ВВС Ворошиловського району м. Донецька), який був уповноважений на відкриття банківського рахунку. Розпорядженням ДПІ у Ленінградському районі м. Києва від 22.07.1996р. операції по розрахунковому рахунку № НОМЕР_2 вищевказаного підприємства у Лівобережному відділенні КБ „Приватбанк" було припинено. Під час виїзду працівників ДПІ Ленінградського району м. Києва 04.09.1997р. за юридичною адресою вказаного підприємства було встановлено, що ПП „Промсвітло" за адресою - м. Київ, вул. Жмеринська,22 не знаходиться, про що було складено відповідний акт. 15.12.1997р. Ленінградською райдержадміністрацією м. Києва було прийнято рішення №1885 про скасування державної реєстрації ПП „Промсвітло" (т.7, а.с.31-51, 70-83, 123; т.11 а.с.81-93, 95).

З матеріалів юридичних справ приватного підприємства „Хронотехніка", які були вилучені в ДПІ Ленінградського району м. Києва та в Лівобережному відділенні КБ „Приватбанк" м. Дніпропетровська, засновником та власником підприємства являвся ОСОБА_55 (паспорт НОМЕР_7 , виданий ВВС Пролетарського району м. Донецька). Підприємство здійснювало свою діяльність згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності за № 23519644 від 22.11.1995р., було зареєстровано за адресою АДРЕСА_3 та з 7.12.1995р. перебувало на обліку в ДПІ Ленінградського району м. Києва. 11.12.1995р. ПП „Хронотехніка" відкрило розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 у Лівобережному відділенні КБ „Приватбанк" м. Дніпропетровська. В документах цих справ ПП „Промсвітло" є підписи та записи, виконані від імені директора ОСОБА_56 . У зв`язку з несвоєчасним поданням звіту за І півріччя 1996 року розпорядженням ДПІ у Ленінградському районі м. Києва від 22.07.1996р. операції по розрахунковому рахунку № НОМЕР_3 вищевказаного підприємства у Лівобережному відділенні КБ „Приватбанк" було припинено. Під час виїзду працівників ДНІ Ленінградського району м. Києва 04.07.1997р. за юридичною адресою вказаного підприємства було встановлено, що ПП „Хронотехніка" за адресою - м. Київ, вул. Жмеринська,22 не знаходиться, про що складено відповідний акт. 14.02.1997р. Ленінградською райдержадміністрацією м. Києва було прийнято рішення №210 про скасування державної реєстрації ПП „Хронотехніка" (т.7, а.с.58-69, 123; т.11 а.с.94, 96-109; т.12 а.с.210-222, 224-266).

Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 20.09.1997р. за №511 (т.7 а.с.150-152), висновком судово-почеркознавчої експертизи від 01.04.2002р. за №262 (т.16 а.с.124-156), висновком судово-почеркознавчої експертизи №596 від 01.04.2002р. (т.16 а.с.180-193), висновком судово-почеркознавчої експертизи №595 від 01.04. 2002р. (т.16 а.с.208-209) стверджуються показання свідків ОСОБА_57 , ОСОБА_54 та ОСОБА_47 , якими були втрачені паспорти громадян України. Дані обставини підтверджуються відповідними довідками органів внутрішніх справ.

Як вбачається з довідки Управління податкової міліції ДПА у м. Києві від 26.03.2002р. , за даними АІПМ „Пошук" УПМ ДПА у м. Києві ПП „Промсвітло" та „Хронотехніка" значаться ліквідованими та знятими з обліку 27.01.1997р. (т.12 а.с.64-65).

Як вбачається з протоколу огляду документів від 14.05.1998р. лист від 1.03.96р. за №2-1251/9 за підписом першого заступника Міністра вугільної промисловості України ОСОБА_8 та лист-прохання директора шахти №10 „Великомостівська" від 16.02.1996р. №167 про виділення 38 млрд. крб. на придбання шахтою транспортерної стрічки згідно договору від 15.02.1996р. в карточках реєстрації вхідної кореспонденції ВО „Укрзахідвугілля" зареєстрованим не значиться. (т.5 а.с.249-251).

З рахунку-фактури без номера та без дати за 1996р. фірми „Укринтерстрой ЛТД" (м. Донецьк, вул. Артема, 85) про поставку транспортерної стрічки ПВХ 1000x4 довжиною 1950м на суму 24716250 000 крб., яка була вилучена в приміщенні бухгалтерії шахти № 10 „Великомостівська", вбачається, що вона виконана на бланку типової форми №80, має машинописний текст, а на звороті є підписи від імені директора фірми ОСОБА_58 (т.2 а.с.47).

З долученої до матеріалів справи накладної без номера за 1996р. на відпуск матеріалів на сторону вбачається, що дана накладна є типовою міжвідомчою формою і видана на відпуск 1950 м транспортерної стрічки ПВХ 1000x4 загальною вартістю 24716250000 крб. В ній є машинописний текст, печатка ТзОВ „Укринтерстрой ЛТД" та підпис в графі „Отпустил" (т.2 а.с.48).

Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 27.08.00 р. за № 1698 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_15 на рахунку- фактурі без номера та дати за 1996 р. про поставку транспортерної стрічки після слів « директор « виконаний ОСОБА_15 . Визнано свідком ОСОБА_15 і ту обставину, що ним підписано товарно-транспортну накладну №49093 (т.2 а.с.49).

В процесі огляду документів 14.05.1998р. було встановлено, відсутність реєстрації договорів, укладених шахтою №10 „ВМ" за період з 02.06.1995р. по 16.12.1997р.,- договіру від 15.02.1996р. на поставку транспортерної стрічки від ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" та листа-прохання директора шахти ОСОБА_13 від 16.02.1996р. №167 про виділення 38 млрд. крб.

В журналі обліку довіреностей матеріального відділу шахти №10 „Великомостівська" за 1996 рік зареєстрована видача довіреності №765 від 13.05.1996р. на прізвище ОСОБА_18 на отримання транспортерної стрічки на шахту від підприємства „Укрінтерстрой" (т.5 а.с.252).

Відповідно до зведеного авізо без номера грошові кошти на загальну суму 25 млрд. крб., які були перераховані ДП „Західвуглезбутпостач" платіжними дорученнями №25 від 19.02.1996р., №44 від 23.02.1996р. та №46 від 26.02.1996р. на рахунок ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД", на підставі листа №167 від 16.02.1996р. та договору від 15.02.1996р., дійсно відавізовані (переведені) 30.04.1996р. на шахту №10 „Великомостівська" як оплата за конвеєрну стрічку (т.1 а.с.28; т.2 а.с.41).

Отримання шахтою №10 „Великомостівська" від постачальника „Укрінтерстрой" через ОСОБА_18 по довіреності №765 1950 м транспортерної стрічки ПХВ 1000x4 стверджується прихідним ордером №506 від 06.05.1996р. (т.2а.с.52). Відповідно у оборотно-порівняльній відомості за травень 1996 року відображено ,що згідно вказаного ордеру шахтою №10 „ВМ" в травні 1996 року було оприбутковано 1950 м транспортерної стрічки ПХВ 1000x4 вартістю 24716250000,00 крб. (т.2 а.с.45).В подальшому 06.05.1996р. згідно прихідного ордеру №506 , 1950 м транспортерної стрічки ПХВ 1000x4 оприбутковано на склад шахти №10 „ВМ" , а 12.06.1996р., згідно вимоги №20, вказану транспортерну стрічку видано зі складу на дільницю конвеєрного транспорту (т.2 а.с.54)., що стверджується карткою складського обліку.

Згідно заяви від 10.06.1996р. начальник дільниці конвеєрного транспорту шахти №10 „ВМ" ОСОБА_19 просив директора шахти ОСОБА_13 дати дозвіл на отримання зі складу шахти 1950м гумово-тканинової стрічки для заміни старої. На цій заяві є резолюція директора шахти ОСОБА_13 „Бух. 10.06.96р." (т.2 а.с.51).

З долученої до справи вимоги №20 від 12.06.1996р. вбачається, що ОСОБА_19 разом із іншими матеріалами з матеріального складу шахти №10 „Великомостівська" мало бути відпущено транспортерну стрічку довжиною 1950м вартістю 24716250000 крб. На вимозі є підписи від імені директора, головного бухгалтера та начальника ПЕВ шахти №10. Підписи ОСОБА_19 про отримання вказаної кількості транспортерної стрічки та завідуючої матеріального складу про її видачу відсутні (т.2 а.с.50).

Оборотно-порівняльною відомістю за червень 1996 року зафіксовано, що в червні 1996р. на підставі вимоги №20 шахтою №10 „Великомостівська" було використано на виробничі потреби 1950 м транспортерної стрічки загальною вартістю 24716250000,00 крб. (т.2 а.с.46).

Як вбачається з акту ревізії фінансово-господарської діяльності ДВАТ „Шахта №10 "ВМ" з питань проведення господарських розрахунків з фірмою „Укрінтербуд", який складений працівниками контрольно-ревізійного відділу у м. Червонограді Львівської області, за період з квітня 1996 року по грудень 1997 року по бухгалтерських документах даного підприємства розрахунків з ТзОВ „Укрінтерстрой" не значиться. Оплата за транспортерну стрічку проведена ДП „Західвуглезбутпостач". Проведеною зустрічною перевіркою в ДП „Західвуглезбутпостач" встановлено, що на підставі рахунку-фактури №70 від 16.02.1996р. фірмі „Укрінтерстрой ЛТД" р/р № НОМЕР_4 в САБ „Сільгоспбанк" (м.Донецьк) без укладення договору ДП „Західвуглезбутпостач" по трьох платіжних дорученнях перерахувало 250 тис. грн. як долю в будівництві (платіжне доручення №25 від 19.02.1996р. - 100 тис. грн., платіжне доручення №44 від 23.02.1996р. - 100 тис. грн., платіжне доручення №46 від 26.02.1996р. - 50 тис. грн.). В квітні 1996р. у виписці по рахунку №78„Внутрівідомчі розрахунки по поточних операціях" по авізо без номера від 30.04.1996р., на підставі листа-прохання №167 від 16.02.1996р. директора шахти №10 „Великомостівська" ОСОБА_13 та договору від 15.02.1996р., укладеного між ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" та шахтою №10 „Великомостівська" про поставку шахті транспортерної стрічки ПВХ 1000x4 в кількості 2960 метрів, перераховані кошти ДП „Західвуглезбутпостач" на фірму „Укрінтерстрой ЛТД" в сумі 250 тис. грн., були переведені на шахту №10 „Великомостівська" як авансовий платіж. В травні 1996р. на підставі накладної ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" без номера та без дати на відпуск шахті 1950м транспортерної стрічки ПВХ 1000x4 на суму 247,2 тис. грн., в якій не вказано організації одержувача, особи через яку здійснено передачу товару, рахунку-фактури без номера та дати такого ж змісту, товарно-транспортної накладної №49093 без дати, без зазначення шляхового листа, згідно якого поставка здійснюється автомобілем КАМАЗ №32-99 ДОН автопідприємства „Укрінтерстрой" водієм Моисєєнко, проведено оприбуткування вказаної транспортерної стрічки та в червні 1996р. проведено списання дебіторської заборгованості по ДП „Західвуглезбутпостач" в сумі 247,2 тис. грн., без відображення фактичного постачальника. При зустрічній перевірці ТзОВ „Укрінтрестрой ЛТД" в документації підприємства договору на поставку на шахту №10 „Великомостівська" транспортерної стрічки немає. У червні 1996р. транспортерна стрічка довжиною 1950 метрів на суму 247,2 тис. грн. безпідставно списана на затрати виробництва і прихована заборгованість по розрахунках з ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" за транспортні витрати в сумі 2837,5 грн., а по розрахунках з ДП „Західвуглезбутпостач" відображена нереальна заборгованість на цю ж суму. Загальна сума вилучених коштів із обігу Західно-Української холдингової компанії по даній господарській операції за період з лютого 1996р. по час проведення ревізії становить 250 тис. грн. (т.2 а.с.2-10).

Довідкою контролерів-ревізорів контрольно-ревізійного відділу у м. Червонограді Львівської області про перевірку проведених розрахунків ДВАТ „Укрзахідвуглезбутпостач" з ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" та ДВАТ „Шахта №10 „Великомостівська" за період з 1.01.1996р. по 1.06.1996р. встановлено , що згідно рахунка-фактури №70 від 16.02.1996р. на рахунок ТзОВ „Укрінтрестрой ЛТД" було перераховано 250 тис. грн., як доля за будівництво. 30.04.1996р. по авізо без номера, на підставі листа директора шахти №10 „Великомостівська" ОСОБА_13 від 16.02. 1996р. та укладеного останнім договору з ТзОВ „Укрінтрестрой ЛТД" від 15.02.1996р., ДП „Західвуглезбутпостач" кошти в сумі 250 тис. грн. як авансовий платіж переведені на шахту №10 „Великомостівська" (т.2 а.с.11-13).

З акту зустрічної перевірки фінансово-господарської діяльності ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" за №01-24/218 від 12.11.1997р. вбачається, що даним підприємством було відкрито рахунок № НОМЕР_4 в САБ „Сільгоспбанк" та в період 19-26 лютого 1996 року на рахунок даного підприємства від ДП „Західвуглезбутпостач" згідно рахунку-фактури №70 від 16.02.1996р. дійсно надійшли грошові кошти як доля за будівництво. В подальшому ТзОВ „Укрінтерстрой" 21.02.1996р. та 28.02.1996р. перерахувало зі свого рахунку відповідно 10 млрд. крб. ПП „Хронотехніка" за цемент М400 та 15 млрд. крб - ПП „Промсвітло" за арматуру. Договір від 15.02.1996р. на поставку транспортерної стрічки шахті №10 „Великомостівська" ревізорам поданий не був. Договори між ТзОВ „Укрінтерстрой" та приватними підприємствами „Промсвітло" і „Хронотехніка" на поставку цементу та арматури відсутні. У акті зазначено, що директор фірми ОСОБА_15 при вчиненні вищевказаних фінансових операцій порушив вимоги п.п. 9, 10, 12 розділу II і п. 22 розділу III „Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні", затвердженого постановою КМ України №250 від 03.04.1993р. (т.1 а.с.36-38; т.2 а.с.14-16).

Вказані документи, досліджені в ході судовгого розгляду жодним чином не підтверджєують причетність підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_6 до розкрадання державних коштів у сумі 250 000 грн.

Одним із письмових доказів винуватості ОСОБА_8 у скоєнні інкримінованих йому злочинів, досудове слідство зазначає факсокопію рахунку-фактури №70 від 16.02.1996 року та лист від 01.03.96р. за №2-1251/9 за підписом ОСОБА_8 .

Згідно висновку судово-технічної експертизи документів №2038 від 29.10.1999р. (т.7 а.с.239-243) початковим змістом зображень машинописних текстів на вищевказаній факсокопії рахунку-фактури є: "САБ "Сельхозбанк" р/с 467141 МФО 334969", "ОКПО 14297989 г. Донецк ул. Артема, 85", "70", "16 февраля 96". Початковим змістом рукописних текстів, які були виконані на факсокопії є: "Фирма "Укринтерстрой", "Доля за будівництво", „10000 + 15000/ 25млрд", „ Бух./Оплатіть (підпис)».

Як зазначено у висновках судово-почеркознавчої експертизи №822 від 26.04.1999р. та повторної судово-почеркознавчої експертизи №263 від 27.03.2002р. рукописний текст „Фирма „Укринтерстрой", який міститься в лівому верхньому куті факсокопії рахунка-фактури №70 від 16.02.1996р. про перерахування державним підприємством «Західвуглезбутпостач» на розрахунковий банківський рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» м.Донецька коштів в сумі 250 тисяч гривень, як суми дольової участі у фінансуванні ремонтно-будівельних робіт малої зали засідань колегії Міністерства вугільної промисловості України,. виконаний підсудним ОСОБА_8 (т.7 а.с.201-202; т.16 а.с.17-22).

Експерт ОСОБА_59 підтвердила висновок судово-почеркознавчої експертизи від 26.04.1999р. №822, зазначивши, що він зроблений на підставі наданих їй слідством взірців почерку ОСОБА_8 . Крім того пояснила, що для дослідження їй було надано факсокопію рахунку фактури № 70 від 16.02.96 р. та достатню кількість вільних та умовно-вільних взірців почерку ОСОБА_8 ,зазначених нею у висновку. Як вбачається із висновку, експерту в якості вільних зразків почерку ОСОБА_8 було надано електрофотографічну копію автобіографії від 04.01.93 р., особовий листок по обліку кадрів від 30.11.95 р. Умовно вільними були підписи ОСОБА_8 на протоколі допиту від 24.10.97 р., протоколі ставки віч-на віч від 08.01.98 р., 08.01.97 р., протоколі допиту свідка від 29.12.97 р., 02.09.99 р. та на заяві від 20.05. 99 р. Експерт в судовому засіданні пояснила, що вказані взірці вона сама відбирала з наданих в її розпорядження матеріалів справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.67 КПК України ( в редакції 1960 року) ніякі докази для суду не мають наперед встановленої сили. Це стосується і висновку експертів.

Оскільки у розпорядженні експерта в якості вільних зразків почерку та підпису ОСОБА_8 використовувались не оригінали документів, а лише їх копії , відтак в процесі фотокопіювання відображення почерку та підпису могли деформуватись, крім того були допущені порушення в процесі призначення та проведення експертизи, наведені вище, суд не може прийняти вказаний висновок експерта за належний доказ винуватості ОСОБА_8 . Крім того допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_59 пояснила, що у разі відсутності оригіналу автобіографії ОСОБА_8 вона не могла б дати категоричний висновок щодо підпису , виконаного на фактосокії рахунку фактури. В матеріалах кримінальної справи ж відсутній оригінал вказаної автобіографії, між тим як експерт пояснила, що такий був у її розпорядженні.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №266 від 20 березня 2002 року підпис у цьому листі від імені ОСОБА_8 , що міститься в графі „Перший заступник Міністра" від імені ОСОБА_8 , виконаний ОСОБА_8 (т.16 а.с.78-83).

Дана експертиза була призначена на підставі постанови старшого слідчого СВ УН прокуратури Львівської області від 27.02.02 р. ( т. 16 а.с. 70 ) У тексті постанови не вказано які саме взірці почерку ОСОБА_8 надані як вільні та умовно вільні , а в супровідному листі про скерування постанови для виконання ( т. 16 а.с. 69) зазначено, що для роботи експерта надано лист від 01.03.96 р. та матеріали кримінальної справи. У тексті висновку експерт зазначає, що в якості порівняльного матеріалу використовувались теж особовий листок відділу кадрів, автобіографія, декларація про доходи, що виконані рукописним текстом . На свій розсуд з матеріалів справи експерт вибирає і умовно-вільні зразки почерку ОСОБА_8 . Між тим в матеріалах справи відсутні оригінали вказаних документів, а лише їх фотокопії. З наведених вище підстав даний висновок не може бути взятий судом до уваги як належний доказ.

В процесі розслідування даної кримінальної справи було встановлено, що лист Міністерства вугільної промисловості від 01.03.96 р. було виготовлено на друкарській машинці з машбюро Міністерства . Це стверджується протоколом від 15.03.2000р. про виїмку друкарських машинок „Ятрань", інвентарний №72/1, та „Роботрон-24", інвентарний №37 (т.5 а.с.81) ; висновком судово-технічної експертизи документів за №2050 від 01.11.1999рр. машинописний текст листа №2-1251/9 від 01.03.96р. виконаний на друкарській машинці марки „Ятрань", інвентарний №72/1, яка належить Міністерству вугільної промисловості України (т.7 а.с.255-262). В ході огляду документів, проведеного 17.04.1998р. встановлено, що в книзі реєстрації вихідної кореспонденції Мінвуглепрому України лист від 01.03.96р. №2-1251/9 за підписом ОСОБА_8 має подвійну реєстрацію (т.5 а.с.243-245). Проте вказана обставини не свідчить про те, що до цього причетний особисто ОСОБА_8 . З аналогічних підстав суд не приймає до уваги і висновок судово-почеркознавчої експертизи від 22.03.02 р. ( т. 16 а.с. 57-63) , оскільки таку проведено з порушенням вимогст. 196, 199 КПК України ( в редакції 1960 р. ) та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року .

Сторона обвинувачення у своїх висновках покликається на висновок судово-почеркознавчої експертизи №1698 від 27.08.2000р. як на доказ винуватості ОСОБА_6 . Згідно цього висновку підпис від імені ОСОБА_15 , розташований після слів «Директор фирмы» перед прізвищем « ОСОБА_60 » на рахунку фактурі без номера та дати про поставку транспортерної стрічки, виконаний ОСОБА_15 , а підписи від імені вигаданої особи ОСОБА_61 .Спартесної, розташовані після слів «Гл.Бухгалтер» перед прізвищем « ОСОБА_62 » на рахунку-фактурі без номера та дати та після слова «Отпустил» на накладній на відпуск матеріалів на сторону без номера та дати, виконані ОСОБА_6 (т.9 а.с.52-54). Ще одним доказом винуватості ОСОБА_6 слідство вваждає висновок комплексної судово-медичної та судово-почеркознавчої експертизи від 04.04.2003р. №862/38, відповідно до якого згідно представленим медичних документів за грудень 1996 року та за жовтень 1997 року будь-яких записів про розлади рухових функцій верхніх кінцівок у ОСОБА_6 не відмічено. Підписи від імені вигаданої особи ОСОБА_61 .Спартесної, розташовані після слів «Гл.Бухгалтер» перед прізвищем « ОСОБА_62 » на рахунку-фактурі без номера за 1996 рік та після слова «Отпустил» на накладній на відпуск матеріалів на сторону без номера за 1996 рік, виконані однією особою, а саме ОСОБА_6 (том.18 а.с.476-479). Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_59 підтвердила ці висновки.

Експерт ОСОБА_63 підтвердила достовірність та правильність даних, викладених у висновку повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 13.07.2004р. №2963 відповідно до якого підписи від імені вигаданої особи ОСОБА_61 .Спартесної, розташовані після слів «Гл.Бухгалтер» перед прізвищем « ОСОБА_62 » на рахунку-фактурі без номера за 1996 рік та після слова «Отпустил» на накладній про відпуск матеріалів на сторону без номера за 1996 рік, виконані ОСОБА_6 . Ознаки, що свідчать про навмисне перекручування рухів в досліджених підписах, відсутні (том.19 а.с.126-160).

Таким чином,наведений вищеаналіз показаньпідсудного ОСОБА_14 ,свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_64 , ОСОБА_33 , ОСОБА_26 ,висновків судово-почеркознавчихекспертиз,вказує,що судпершої інстанціїдійшов хибноговисновку провинуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у вчиненнізлочинів,передбаченихч.5.ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.

Покликання суду першої інстанції в оскаржуваному вироку на лист Мінвуглепрому України від 01.03.96 № № 2-1251/9 (т.2, а.с. 36) та лист МВП України від 05.01.98 № 2-299/30 (т.2, а.с. 165), як на докази винуватості ОСОБА_8 в інкримінованих злочинах, свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Також органом досудового слідства не встановлено, а судом першої інстанції належно не перевірено, ким, коли, де і при яких обставинах складались документи , що досліджувались експертами. На них відсутня вказівка про те, що транспортерна стрічка ПВХ 1000x4 мала бути поставлена саме шахті №10 «Великомостівська» та через кого така поставка мала здійснюватися. Відсутність цих обов`язкових реквізитів дає підстави суду зробити висновок про те, що ці документи не можуть вважатися належними первинними бухгалтерськими документами. Висновки щодо вчинення підпису в них підсудним ОСОБА_6 не перебувають у об`єктивному зв`язку із встановленими судом дійсними обставинами справи.

Окрім того, судом першої інстанції не надано відповіді на доводи захисника ОСОБА_12 про визнання недопустимим доказом факсокопії рахунку-фактури №70 від 16 лютого 1996 року, оскільки даних про її вилучення, в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним Законом , матеріали справи не містять. А також про визнання допустимими доказами результатів дослідження цієї факсокопії, викладених у висновках судово-почеркознавчих експертиз.

Також суд не приймає до уваги довідку, складену слідчим 30.09.2006р. і долучену до матеріалів справи, із змісту якої вбачається, що днем отримання і передачі підсудним ОСОБА_15 підсудному ОСОБА_6 коштів є 1-2 березня 1996 року, хоча у раніше пред`явленому обвинуваченні така дата значилась 29.02.1996 р.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні докази причетності ОСОБА_8 до інкримінованих йому злочинів. Сам факт перебування ОСОБА_8 згідно наказу Міністра вугільної промисловості України від 15.02.1996 року №32 з 15 по 20 лютого 1996 року у відрядженні на ВО „Укрзахідвугілля" в складі делегації керівництва Мінвуглепрому України (т.6 а.с.165,171,173-178; т.5 а.с.76-79) і проведення прийому працівників об`єднання у кабінеті генерального директора ВО Укрзахідвугілля у цей період не може свідчити про причетність його до вчинення будь-ким протизаконних діянь.

У матеріалах справи міститься копія листа Міністерства вугільної промисловості України від 01.03.96 р. , завірена слідчим ОСОБА_27 , про дольову участь у ремонтних роботах малої зали Міністерства , на якій відсутні будь-які рукописні тексти резолюцій ( т. 8 а.с. 208 ) . Наявність такого документу ставить під сумнів доводи обвинувачення про причетність ОСОБА_8 до інкримінованих йому злочинів.

Крім того, зробивши висновок про привласнення коштів в сумі 250 тисяч грн. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 суд першої інстанції не встановив, коли, при яких обставинах і хто передав кошти в сумі 250 тисяч грн. підсудним, в чому полягає корисливий мотив, особиста заінтересованість підсудних та в інтересах яких третіх осіб вони діяли.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що всупереч ст. 65 КПК України (1960 р.) органом досудового слідства не здобуто жодних фактичних даних, які б встановлювали винуватість підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинів, а цей факт залишився поза увагою суду першої інстанції, що вплинуло на його висновки у даному кримінальному провадженні.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуваний вирок, не врахував, що постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 21.05.10 (т.24,а.с. 35-50) вже було визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч. 5, 364 ч. 2, 366 ч,2 КК України ОСОБА_15 , ОСОБА_14 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 364 ч. 2, а ОСОБА_13 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ст.ст, 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України та звільнено зазначених осіб України 1960 року від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 48 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

Допитані в якості підсудних ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 при розгляді кримінальної справи щодо них, визнали свою винуватість у вчинені злочинів і не спростували доказів, зібраних у ході досудового слідства та перевірених у судовому засіданні у підтвердження їх вини. Докази, оцінка яким дана у Постанові Шевченківського районного суду м. Львова від 21.05.10, підтверджують вину саме підсудних ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , що вбачається із змісту постанови.

У Постанові Шевченківського районного суду м. Львова від 21.05.10 (т.24, а.с. 35-50) відсутнє ствердження того, що ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 вчинили злочин у групі з ОСОБА_8 , ОСОБА_6 чи іншими особами.

У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 р. (із змінами) «Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ і постановлення вироку» всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливі збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок, а не повертати справу на додаткове розслідування.

Стаття 8 Конституції України декларує, що в України визнається і діє принцип верховенства права.

Колегія суддів відхиляє покликання державного обвинувачення на матеріали справи, як на доказ доведеності вини підсудних, оскільки такі суперечать результатам судового слідства, відповідно до якого вказані докази у сукупності з іншими матеріалами справи не доводять, а спростовують вину ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в інкримінованих злочинах.

Суд бере до уваги покликання підсудних та їх захисників на матеріали справи, як на доказ, що виключає їх вину у пред`явленому обвинуваченні та кладе їх в основу вироку з відповідним аналізом та оцінкою суду, що викладені вище.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ст. 46 Конвенції та ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною.

Висновки й аргументи Європейського суду з прав людини повністю співпадають з відповідними положеннями національного законодавства: Кримінально-процесуального кодексу України та Конституції України, і зокрема ст. 62 Конституції, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічний зміст містить ст. 2 КПК України (1960 р.), яка визначає завдання кримінального судочинства, а саме: завданням кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Відповідно до ст. 323 КПК України (1960 р.) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні та оцінює докази, ґрунтуючись на всебічному повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 327 КПК України (1960 р.) обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Окрім того колегія суддів враховує той факт, що рішенням ЄСПЛ від 12.01.17 у справі «Швець та інші проти України» визнано, що в кримінальній справі № 466/2132/14-к відносно ОСОБА_8 , судовими інстанціями України було порушено п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, що стосується надмірної тривалості даного кримінального провадження та статті 13 цієї ж Конвенції щодо відсутності у ОСОБА_8 в зв`язку з цим, ефективного засобу юридичного захисту в національному праві.

У відповідностідо п.2ч.1ст.6КПК України(1960р.),кримінальнусправу не можебути порушено, апорушена справапідлягає закриттюза відсутністю в діянні складу злочину.

Зважаючи нате,що прирозгляді кримінальноїсправи причетністьпідсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_6 до вчиненнязлочинів,передбачених ч.5ст.191,ч.2ст.364,ч.2ст.366КК України,не доведена,відтак,у їхдіях відсутнійсклад злочинів,передбаченийч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст. 366 КК України, колегія судів вважає, що кримінальне провадження відносно останніх слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в діях останніх складу злочину.

Згідно ст. 50 КПК України 1960 року встановлено, що цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред`явили вимогу про відшкодування збитків.

Оскільки нанесення збитків ОСОБА_65 чи ОСОБА_6 в даному кримінальному провадженні не доведено, то цивільний позов, який заявлений прокурором в інтересах ВАТ «Західвуглезбутпостач» про солідарне відшкодування підсудними збитків в розмірі 250 000 грн. слід залишити без розгляду. Заходи забезпечення цивільного позову у виді накладення арешту на майно ОСОБА_8 та ОСОБА_6 - скасувати.

За наведених обставин, апеляційні скарги захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 та захисника засудженого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 підлягають до задоволення частково, оскаржений вирок скасуванню, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_6 за ч.5.ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 Кк України закриттю.

Речові докази, поміщені у пакет №1 повернути ОСОБА_8 .

Речові докази, поміщені у пакет №2 та пакет №3 повернути Міністерству палива та енергетики України.

Керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 377, ч.2 ст. 379 КПК України, 1960 року, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляції захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 та захисника засудженого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 задоволити частково.

Вирок Шевченківськогорайонного судум.Львова від7листопада 2016року щодозасуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_6 скасувати,а кримінальнепровадження щодо ОСОБА_8 ,обвинуваченого увчиненні злочинів,передбачених ч.5.ст.191,ч.2ст.364,ч.2ст.366КК України, ОСОБА_6 ,обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.5.ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, закрити на підставі п. 2 ч.1 ст. 6 КПК України(1960 р.).

Цивільний позов прокурора в інтересах Державного відкритого акціонерного товариства „Західвуглезбутпостач залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскарженав касаційному порядку до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

СудЛьвівський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення11.10.2021
Оприлюднено02.02.2023
Номер документу100501753
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг Службове підроблення

Судовий реєстр по справі —466/2132/14-к

Постанова від 11.10.2024

Кримінальне

Шевченківський районний суд м.Львова

Невойт П. С.

Ухвала від 21.12.2022

Кримінальне

Львівський апеляційний суд

Галапац І. І.

Ухвала від 21.12.2022

Кримінальне

Львівський апеляційний суд

Галапац І. І.

Ухвала від 04.07.2022

Кримінальне

Львівський апеляційний суд

Маліновська-Микич О. В.

Ухвала від 11.10.2021

Кримінальне

Львівський апеляційний суд

Партика І. В.

Ухвала від 11.10.2021

Кримінальне

Львівський апеляційний суд

Партика І. В.

Ухвала від 21.12.2020

Кримінальне

Львівський апеляційний суд

Партика І. В.

Ухвала від 30.06.2017

Кримінальне

Апеляційний суд Львівської області

Гуцал І. П.

Ухвала від 30.06.2017

Кримінальне

Апеляційний суд Львівської області

Гуцал І. П.

Постанова від 08.11.2016

Кримінальне

Шевченківський районний суд м.Львова

Невойт П. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні