Ухвала

від 30.06.2017 по справі 466/2132/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 466/2132/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11/783/15/17 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

та їх захисників адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 та захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_10 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 7 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а :

оскаржуваним вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тетевчиці, Радехівського району, Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України, та засуджено:

за ч.5 ст. 191 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном три роки;

за ч.2 ст. 364 КК України на пять років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавлення права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном три роки;

за ч.2 ст. 366 КК України на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном три роки;

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном три роки.

У відповідності до ч.1 ст. 49 КК України (в редакції 1960 року) ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання у зв`язку з закінченням строків давності.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Курахівка, Селідовського району, Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України, та засуджено:

за ч.5 ст. 191 КК України на шість років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном три роки;

за ч.2 ст. 364 КК України на п`ять років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном два роки;

за ч.2 ст. 366 КК України на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном один рік.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді шести років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності терміном три роки.

У відповідності до ч.1 ст. 49 КК України (в редакції 1960 року) ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання у зв`язку з закінченням строків давності.

Раніше обрані ОСОБА_7 , ОСОБА_6 запобіжні заходи у вигляді підписки про невиїзд вирішено скасувати.

Вирішено питання з судовими витратами та речовими доказами.

Цивільний позов прокурора в інтересах Державного відкритого акціонерного товариства „Західвуглезбутпостач задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 солідарно в користь Державного відкритого акціонерного товариства „Західвуглезбутпостач 250 000 грн. у відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

Згідно вироку суду першої інстанції ОСОБА_7 , працюючи на посаді першого заступника Міністра вугільної промисловості України, будучи представником влади та службовою особою, з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості та в інтересах третіх осіб, умисно, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, діючи за попередньою змовою та в групі з заступником начальника управління реструктуризації шахтного фонду Мінвуглепрому України ОСОБА_6 , директором шахти № 10 «Великомостівська» ОСОБА_11 , директором державного підприємства «Західвуглезбутпостач» ОСОБА_12 , директором ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД" ОСОБА_13 , маючи єдиний злочинний умисел на розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах вчинили розкрадання 250 000 грн.

Так, достовірно знаючи, що ремонтно-будівельні роботи конференційного залу Мінвуглепрому України не проводились, не проводяться і проводитись не будуть, а транспортерна стрічка ПВХ 1000Х4 в кількості 1950 м із ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» на шахту № 10 «Великомостівська» не поставлялася, не поставляється і поставлятися не буде, ОСОБА_7 вніс в лютому 1996 року за попередньою змовою в групі з ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 в рахунок-фактуру № 70 від 16.02.1996 року, скріплений підписом ОСОБА_13 та печаткою ТзОВ „Укрінтерстрой", завідомо неправдиві відомості про перерахування ДП «Західвуглезбутпостач» на розрахунковий рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» м. Донецька коштів в сумі 250000 грн., як суми дольової участі у фінансуванні ремонтно-будівельних робіт малої зали засідань колегії Мінвуглепрому України.

В подальшому ОСОБА_11 16.02.1996 року склав та направив за попередньою змовою у групі осіб з ОСОБА_7 та ОСОБА_12 на ВО «Укрзахідвугілля» завідомо неправдивий лист з інформацією про перерахування згідно завідомо неправдивого договору від 15.02.1996 року 380 000 грн. на придбання транспортерної стрічки в рахунок відвантаженого вугілля, а ОСОБА_7 18.02.1996 року за попередньою змовою у групі зазначених вище осіб передав ОСОБА_12 завідомо неправдиву факсокопію рахунку-фактури № 70 від 16.02.1996 року з власноручним написом «фирма „Укрінтерстрой"» для перерахунку з рахунку ДП „Західвуглезбутпостач" на рахунок цього підприємства 250 тис. грн.

ОСОБА_12 , дотримуючись попередньої домовленості з групою осіб - ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , перерахував 19.02.1996 року, 23.02.1996 року та 26.02.1996 року ДП „Західвуглезбутпостач" на рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» платіжними дорученнями № № 25, 44 та 46 грошові кошти в розмірі відповідно 100 тис. грн., 100 тис. грн. та 50 тис. грн. із вказанням завідомо неправдивих відомостей про призначення платежів, - «доля за будівництво згідно рахунку-фактури № 70 від 16.02.96 року».

29.02.1996 року ОСОБА_11 в приміщенні Мінвуглепрому України було підписано завідомо неправдивий договір від 15.02.1996 року на поставку транспортерної стрічки із вказанням завідомо неправдивих відомостей про час, предмет та умови договору на бланку, посвідченому підписом ОСОБА_13 та печаткою ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД».

01.03.1996 року ОСОБА_7 з метою приховання перерахованих раніше на рахунок ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» державних коштів в сумі 250 тис. грн. склав та направив завідомо неправдивий лист за № 2-1251/9 на ім`я генерального директора ВО «Укрзахідвугілля» про укладення договору з ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» про оплату ремонтно-будівельних робіт малої зали засідань колегії Мінвуглепрому України.

Виконуючи попередні домовленості з групою зазначених осіб, ОСОБА_6 протягом лютого-квітня 1996 року склав завідомо неправдиві рахунок-фактуру без номера та дати і накладну на відпуск матеріалів на сторону про поставку від ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» на шахту № 10 «Великомостівська» 1950 м транспортерної стрічки ПВХ 1000Х4, вартістю 247 162, 5 грн., що були підписані ОСОБА_13 , підробивши при цьому підпис бухгалтера ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД». В подальшому ОСОБА_7 склав та передав на виконання попередніх домовленостей на шахту № 10 «Великомостівська» протягом лютого-квітня 1996 року завідомо неправдиву товарно-транспортну накладну № 49093 без номера та дати на перевезення 1950 м транспортерної стрічки ПВХ 1000х4 з фірми „Укрінтерстрой" на шахту № 10 „Великомостівська".

В подальшому, в квітні 1996 року, ОСОБА_12 за попередньою змовою у групі осіб з ОСОБА_7 та ОСОБА_11 дав вказівку головному бухгалтеру ДП «Західвуглезбутпостач» ОСОБА_14 на складення завідомо неправдивого зведеного авізо від 30.04.1996 року про передачу раніше перерахованих ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» коштів в сумі 250 тис. грн. на шахту № 10 «ВМ» із зазначенням завідомо неправдивих відомостей про поставку транспортерної стрічки.

06.05.1996 року на виконання попередніх домовленостей ОСОБА_11 дав вказівку завідуючому матеріальним складом шахти № 10 «ВМ» ОСОБА_15 скласти завідомо неправдивий прихідний ордер за № 506 про поступлення від ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» 1950 м транспортерної стрічки через ОСОБА_16 та картку складського обліку про одержання 06.05.1996 року цієї транспортерної стрічки та передачу її 12.06.1996 року на дільницю конвеєрного транспорту шахти. В подальшому, 13.05.1996 року ОСОБА_11 дав вказівку заступнику директора шахти № 10 «ВМ» ОСОБА_16 скласти завідомо неправдиву довіреність за № 765 від 13.05.1996 року для отримання 1950 м транспортерної стрічки від ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» із вказанням завідомо неправдивих відомостей про поставку від ТзОВ» «Укрінтерстрой ЛТД» 1950 м транспортерної стрічки. Продовжуючи виконувати попередні домовленості у вказаній групі осіб 10.06.1996 року ОСОБА_11 дав вказівку начальнику дільниці конвеєрного транспорту ОСОБА_17 на складання завідомо неправдивої заяви про дозвіл виписати з матеріального складу 1950 м транспортерної стрічки, а 12.06.1996 року дав вказівку своїм підлеглим працівникам про оформлення завідомо неправдивої вимоги № 20 від 12.06.1996 року на отримання 1950 м транспортерної стрічки зі складу, прихідної оборотної відомості за травень 1996 року та розхідної оборотної відомості за червень 1996 року про поступлення та списання 1950 м транспортерної стрічки.

Отримані кошти директор ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» ОСОБА_13 за попередньою домовленістю з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , 21.02.1996 року та 28.02.1996 року за завідомо неправдивими платіжними дорученнями № 28 та № 39 відповідно 100 тис. грн. та 150 тис. грн., отриманих від ДП „Західвуглезбутпостач", з рахунку ТзОВ «Укрінтерстрой ЛТД» перерахував на рахунки завідомо фіктивних фірм, а саме: на розрахунковий рахунок ПП „Хронотехніка" 10 млрд. крб. і на розрахунковий рахунок ПП „Промсвітло" 15 млрд. крб., та шляхом переведення їх в готівку, із вказанням завідомо неправдивих відомостей про призначення платежів, заволоділи державними коштами в сумі 250 тисяч грн., що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений законодавством України на момент вчинення злочину, і становить особливо великий розмір.

Крім того, протягом лютого-червня 1996 року, ОСОБА_7 працюючи на посаді першого заступника Міністра вугільної промисловості України, разом з ОСОБА_6 , який працюючи на посаді заступника начальника управління реструктуризації шахтного фонду Міністерства вугільної промисловості України, займаючи особливо відповідальне службове становище, як представник влади, будучи службовою особою, будучи особою, що наділена владними повноваженнями, організаційно-розпорядчими, адміністративно-господарськими обов`язками, з метою одержати незаконну матеріальну вигоду, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості та в інтересах третіх осіб, умисно використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, за попередньою змовою та в групі з заступником начальника управління реструктуризації шахтного фонду Міністерства вугільної промисловості України ОСОБА_6 , директором шахти № 10 Великомостівська ОСОБА_11 , директором державного підприємства Західвуглезбутпостач ОСОБА_12 , директором ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД ОСОБА_13 , маючи єдиний злочинний умисел на незаконне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що ремонтно-будівельні роботи конференційного залу Міністерства вугільної промисловості України не проводились, не проводяться і проводитись не будуть, а транспортерна стрічка ПВХ 1000X4 в кількості 1950 метрів із ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД на шахту № 10 Великомостівська не поставлялась, не поставляється і не буде поставлятись, ОСОБА_7 домовився з ОСОБА_6 та склав у лютому 1996 року завідомо неправдивий рахунок-фактуру № 70 від 16.02.1996 року, посвідчений підписом ОСОБА_13 та печаткою ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД, внісши завідомо неправдиві відомості про необхідність перерахування державним підприємством Західвуглезбутпостач на розрахунковий банківський рахунок ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД м. Донецька коштів в сумі 250 тисяч гривень, як суми дольової участі у фінансуванні ремонтно-будівельних робіт малої зали засідань колегії Міністерства вугільної промисловості України, та видав його державному підприємству Західвуглезбутпостач.

Водночас, ОСОБА_6 протягом лютого-червня 1996 року, працюючи на посаді заступника начальника управління реструктуризації шахтного фонду Міністерства вугільної промисловості України, займаючи особливо відповідальне службове становище, як представник влади, будучи службовою особою, будучи особою, що наділена владними повноваженнями, організаційно-розпорядчими, адміністративно-господарськими обов`язками, з метою одержати незаконну матеріальну вигоду, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості та в інтересах третіх осіб, умисно використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, за попередньою змовою та в групі з першим заступником Міністра вугільної промисловості України ОСОБА_7 , директором ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД ОСОБА_13 , маючи єдиний злочинний умисел на незаконне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що ремонтно-будівельні роботи конференційного залу Міністерства вугільної промисловості України не проводились, не проводяться і проводитись не будуть, а транспортерна стрічка ПВХ 1000х4 в кількості 1950 метрів із ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД на шахту № 10 Великомостівська не поставлялась, не поставляється і не буде поставлятись, склав протягом лютого-квітня 1996 року та підробив підпис бухгалтера ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД, завідомо неправдиві рахунок-фактуру без номера і дати та накладну на відпуск матеріалів на сторону, внісши завідомо неправдиві відомості про відпуск матеріалів на сторону, про поставку від ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД на шахту № 10 Великомостівська транспортерної стрічки ПВХ 1000X4 1950 метрів та оплату за неї 247162,5 тисяч гривень, та видав їх для подальшої реалізації на шахту № 10 Великомостівська, а також шляхом підписання ОСОБА_13 та засвідчення печаткою ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД за попередньою змовою та в групі із ним, складеними протягом лютого-квітня 1996 року та підробленим підписом бухгалтера ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД, завідомо неправдивих рахунка - фактури без номера і дати та накладної на відпуск матеріалів на сторону, внісши завідомо неправдиві відомості про відпуск матеріалів на сторону, про поставку від ТзОВ Укрінтерстрой ЛТД на шахту № 10 Великомостівська транспортерної стрічки ПВХ 1000X4 1950 метрів та оплату за неї 247, 1625 тисяч гривень, та видачі їх для подальшої реалізації на шахту № 10 Великомостівська, склав, внісши завідомо неправдиві відомості, підробив та видав завідомо неправдиві рахунок-фактуру без номера та дати та накладну на відпуск матеріалів на сторону.

В апеляції на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 7 листопада 2016 року адвокат ОСОБА_8 просить даний вирок скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 виправдати за всіма статтями обвинувачення та цивільний позов залишити без задоволення. Просить скасувати запобіжний захід обраний ОСОБА_6 та щодо його майна.

Вважає, що органом досудового слідства не здобуто беззаперечних доказів вини ОСОБА_6 , зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення, всі можливості збирання доказів органами досудового слідства вичерпані, а тому у Шевченківського районного суду м. Львова були всі підстави для постановлення виправдувального вироку.

Вказує, що ОСОБА_6 з ОСОБА_13 жодних службово-підпорядкованих стосунків не мав, а фабула обвинувачення його по цій справі є надумана ОСОБА_13 з метою уникнення ним відповідальності.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_6 за ч.5 ст. 191 КК України, органом досудового слідства не встановлено в його діях ознак складу злочину. Матеріалами справи доведено, що як службова особа управління МАП, ОСОБА_6 не був причетний до функцій розпорядження матеріальними коштами, матеріально-технічного забезпечення, капітального будівництва, укладення договорів. Тому не мав можливості втручатися у службові функції тих посадових осіб МВП, від яких залежали питання виконання певних дій, у тому числі ремонтних, будівельних робіт.

Органом досудового слідства не здобуто жодного доказу того, що ОСОБА_6 мав службові повноваження заволодіти коштами в розмірі 250000 грн., службові повноваження надавати вказівки будь-кому для заволодіння цими коштами, службові повноваження розпоряджатися вказаними коштами.

В оскаржуваному вироку не вказано, на чию користь були направлені дії щодо отримання коштів та не зазначено, в чому проявилося зловживання службовим становищем ОСОБА_6 , внаслідок чого ним порушено його службові повноваження.

Зазначає, що ОСОБА_6 , як на попередньому слідства, так і в суді першої інстанції пояснив, що з ОСОБА_7 не мав службових та особистих стосунків, ніколи не отримував від нього доручень. Працюючи на посаді заступника начальника управління реструктуризації шахтного фонду, він безпосередньо підпорядковувався начальнику управління ОСОБА_18 , а управління вцілому заступнику МВП ОСОБА_19 .

Вказує на незаконність проведення експертиз, в яких брав участь один і той же експерт, суперечність висновків експертиз, які здобуті на одних і тих же зразках почерку ОСОБА_6 .

Зазначає, що використання органом досудового слідства як доказу накладної про відпуск матеріалів на сторону за 1996 рік про відпуск ТзОВ «Укрінтерстрой» транспортерної стрічки 1950 м. та рахунка-фактури без номерів та дат, які не є в силу закону документами, не створює юридичних наслідків.

Органом досудового слідства не здобуто жодного об`єктивного підтвердження про те, що саме ОСОБА_6 особисто, чи за його вказівкою інші особи, вчиняв дії по оформленню на друкарських машинах МВП фіктивних документів.

Вважає, що враховуючи те, що вина ОСОБА_6 не доведена, до викрадення коштів в розмірі 250000 грн. він не причетний, а тому немає правових підстав для задоволення цивільного позову.

Не погоджуючись з вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 7 листопада 2016 року адвокат ОСОБА_20 подав апеляцію, яку в подальшому доповнив адвокат ОСОБА_21 . Просять даний вирок скасувати та відмовити в задоволенні цивільного позову прокурора в інтересах Державного відкритого акціонерного товариства «Західвуглезбутпостач», скасувати заходи забезпечення цивільного позову у виді накладення арешту на майно ОСОБА_7 . Відповідно до ст. 376, ч.2 ст. 6 КПК України, 1960 року, кримінальну справу щодо ОСОБА_7 закрити у зв`язку з відсутністю в його діяннях складу злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України.

В обґрунтування доводів апеляції зазначають, що оскаржуваний вирок не відповідає вимогам ст. 323 КПК України, 1960 року, щодо законності, обгрунтованості, вмотивованості, ґрунтується на припущеннях і постановлений при тому, що в ході судового розгляду винність ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів не була доведена, тобто в порушення вимог ч.2 ст. 327 КПК України, 1960 року.

Оскаржуваний вирок постановлений з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує, що прокурор не вправі звертатися до суду з позовом, а суд не повинен був задовольняти позов в інтересах ВАТ «Західвуглезбутпостач», оскільки дане товариство не зазнало матеріальної шкоди від злочину, адже відповідно до листа від 22.05.2002 року № 659, виданого ВАТ «Західвуглезбутпостач», дане товариство збитки на згадану суму не має.

Спростовує будь-яку причетність ОСОБА_7 до рахунку-фактури № 70 від 16.02.1996 року. Вказує, що стороною обвинувачення не було надано доказів, хто, коли, кому і з якого телефону відправив факсокопію рахунку-фактури № 70 від 16.02.1996 року та хто, коли, від кого і на який телефон прийняв вказану факсокопію. Зазначає, що невідомо куди дівся сам рахунок-фактура № 70 від 16.02.1996 року, вилучений 24.10.1997 року, звідки в матеріалах справи з`явилася факсокопія рахунку-фактури № 70 від 16.02.1996 року, та вказана факсокопія не може вважатися доказом, здобутим у встановленому кримінально-процесуальним законодавством порядку.

Вказує, що експертизи № 822 від 26.04.1999 року, № 263 від 27.03.2002 року, № 264 від 22.03.2002 року, № 266 від 20.03.2002 року проводилися з грубим порушенням як норм КПК України, 1960 року, так і процесуального порядку проведення експертиз, передбаченого Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8.10.1998 року № 53/5.

Вказує на суперечності у показаннях ОСОБА_12 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 про обставини вручення факсокопії рахунку-фактури в лютому 1996 року ОСОБА_7 ОСОБА_12 .

Все вищенаведене, що обґрунтовано наявними в матеріалах справи та дослідженими судом доказами, аналізом показань ОСОБА_12 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , висновків судово-почеркознавчих експертиз, спростовує будь-яку причетність ОСОБА_7 до рахунку-фактури № 70 від 16.02.1996 року, а тим більше до факсокопії такого рахунку та до перерахування грошових коштів по цьому рахунку-фактурі та свідчить про те, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, стверджує про неправдивість та суперечність показів ОСОБА_13 .

Зазначає, що ні під час досудового слідства, ні в суді першої інстанції не було встановлено, хто, коли і в якому розмірі передав ОСОБА_7 грошові кошти, що були перераховані ПП «Хронотехніка» і ПП «Промсвітло». В матеріалах справи є беззаперечні докази того, що ПП «Хронотехніка» та ПП «Промсвітло» не переводило отримані кошти в готівку.

Все вищенаведене та аналіз показань ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_24 спростовує будь-яку причетність ОСОБА_7 до грошових коштів, що були перераховані В/О «Західвуглезбутпостач», за розпорядженням ОСОБА_12 фірмі «Укрінтербуд», як долю за будівництво, котра за розпорядженням ОСОБА_13 перерахувала їх ПП «Хронотехніка» і ПП «Промсвітло» за цемент і арматуру та свідчить про те, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_9 , засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на підтримання поданих апеляцій, виступ прокурора на заперечення доводів апеляцій,розглянувши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Висновок суду про винуватість засуджених у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України, вчинених за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, зокрема: показаннями свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_25 , ОСОБА_14 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , показаннями свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_15 , ОСОБА_30 , ОСОБА_13 , оголошеними та перевіреними в судовому засіданні, а також показаннями свідків ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , оголошеними та перевіреними у відповідності до вимог ч.3 ст. 299 КПК України, показаннями свідків ОСОБА_34 , ОСОБА_35 та ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , даних на досудовому слідстві та оголошених в судовому засіданні;

листом Міністерства вугільної промисловості України № 2-1251/9 від 01.03.96 року, платіжним дорученням ДП „Західвуглезбутпостач № 25 від 19.02.96 року, платіжним дорученням ДП „Західвуглезбутпостач № 44 від 23.02.96 року, платіжним дорученням ДП „Західвуглезбутпостач № 46 від 26.02.96 року, листом шахти № 10 „Великомостівська № 167 від 16.02.96 року, копією договору на поставку транспортерної стрічки від 15.02.96 року, зведеним авізо ДП „Західвуглезбутпостач на суму 25 000 000 000 крб., факсокопією рахунку-фактури № 70 від 16.02.96 року, згідно яких ДП «Західвуглезбутпостач» перерахувало в акціонерний банк „Сільгоспбанк м. Донецька на р/рахунок НОМЕР_1 , який належить ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД, як долю за будівництво відповідно 10 млрд.крб., 10 млрд. крб. та 5 млрд. крб.

З оглянутої в судовому засіданні факсокопії рахунку-фактури № 70 від 16.02.1996 року вбачається, що у лівому верхньому куті цього документу є запис „Фирма „Укринтерстрой, нижче записи: „доля за будівництво, „10.000 +15.000/ 25 млрд., „Бух./Оплатіть та підпис.

З висновку судово-технічної експертизи документів № 2038 від 29 жовтня 1999 року вбачається, що початковим змістом машинописних текстів на вищевказаній факсокопії рахунку-фактури є: САБ Сельхозбанк р/с НОМЕР_1 МФО 334969. ОКПО 14297989 г. Донецк ул. Артема. 85. 70. 16 февраля 96. Початковим змістом зображень відтиску круглої печатки на факсокопії є таке: між зовнішнім ободком діаметром 40 мм і внутрішнім ободком діаметром 25.5 мм в два ряди по колу розташований текст UKRINTERS ... LTD. Укрінтербуд ЛТД /... ONETSK UKRAINA. Донецьк Украї.... середник має вигляд стилізованого зображення земної кулі з сіткою меридіанів і паралелей. на фоні якого і центрі середника розташовані букви І та S. Початковим змістом рукописних текстів. які були виконані на факсокопії є: Фирма Укринтрестрой. Доля за будівництво.

„ 10.000 „ Бух. , + 15 000 Оплатіть, 25 млрд (підпис).

З висновків судово-почеркознавчої експертизи № 822 від 26 квітня 1999 року та повторної судово-почеркознавчої експертизи № 263 від 27 березня 2002 року вбачається, що рукописний текст „Фирма „Укринтерстрой, який розташований в лівому верхньому куті факсокопії рахунку-фактури № 70 від 16.02.1996 року, виконаний ОСОБА_7 .

Суд першої інстанції вірно взяв до уваги вищевказані висновки, так як такі підтверджують показання ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_22 і ОСОБА_23 про обставини вручення цієї факсокопії рахунку-фактури в лютому 1996 року підсудним ОСОБА_7 ОСОБА_12 .

Даними виписки про рух коштів ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД в акціонерному банку „Сільгоспбанк м. Донецька та виписок про рух коштів приватних підприємств „Промсвітло і „Хронотехніка в комерційному банку „Приватбанк м. Дніпропетровська

підтверджуються обставини щодо надходження від ДП „Західвуглезбутпостач на розрахунковий рахунок ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД грошових коштів на загальну суму 25 млрд. крб. і подальшого перехування цим господарським товариством і надходження 10 млрд. крб. на рахунок приватного підприємства „Хронотехніка і 15 млрд. крб. на рахунок приватного підприємства „Промсвітло.

З довідки Управління податкової міліції ДПА у м. Києві від 26.03.2002 року № 230/9вх/26-358 вбачається, що за даними АІПМ „Пошук УПМ ДПА у м. Києві приватні підприємства „Промсвітло, „Хронотехніка, „Промбуд-1 значаться ліквідованими та знятими з обліку 27.01.1997 року. Вищеназвані підприємства за юридичними адресами не знаходяться і мають ознаки „фіктивності.

Щодо обставин укладення договору проведення будівельно-ремонтних робіт для влаштування малої зали засідань колегії міністерства та фінансування цієї роботи, то такі підтверджуються зібраними і перевіреними у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, а саме: листом від 01.03.96 року за № 2-1251/9, підписаним першим заступником Міністра вугільної промисловості України ОСОБА_7 на ім`я генерального директора ВО „Укрзахідвугілля ОСОБА_23 , згідно якого останньому пропонувалось укласти з фірмою „Укрінтерстрой договір проведення будівельно-ремонтних робіт для влаштування малої зали засідань колегії міністерства та профінансувати ці роботи; висновком судово-почеркознавчої експертизи № 266 від 20.03.2002 року, згідно якого підпис у цьому листі від імені ОСОБА_7 виконаний самим ОСОБА_7 ; протоколом виїмки від 15 березня 2000 року, згідно якого працівниками міліції в присутності понятих в кімнаті № 157 машбюро Мінвуглепрому України було проведено виїмку друкарських машинок „Ятрань, інвентарний № 72/1, та „Роботрон-24, інвентарний № 37; висновком судово-технічної експертизи документів за № 2050 від 1 листопада 1999 року, згідно якого машинописний текст листа № 2-1251/9 від 01.03.96 року за підписом першого заступника Міністра вугільної промисловості України ОСОБА_7 , виконаний на друкарській машинці марки „Ятрань, інвентарний № 72/1, яка належить Міністерству вугільної промисловості України; відповіддю Мінвуглепрому України від 15.01.98 року за № 2-299/30, з якої вбачається, що дане міністерство зали засідань колегії немає та жодних будівельно-ремонтних робіт не проводило; протоколом виїмки від 30.12.1996 року за участю головного спеціаліста канцелярії ОСОБА_29 , з якого вбачається, що вилучений журнал реєстрації вихідної кореспонденції за 1996 рік, на 20-му аркуші якого на звороті мається запис 1251, а 2-1251/9»Укразахідвуг. Лопушанському Договір про заключення якого на ремонт. Під цим записом є запис 1251 4/1251 Председателю РАСЕТ «Западного Донбаса». Під вказаним записом є запис 4 марта 1996 року; даними протоколу огляду документів від 17 квітня 1998 року, згідно яких в книзі реєстрації вихідної кореспонденції Мінвуглепрому України лист від 01.03.96 року № 2-1251/9 за підписом ОСОБА_7 має подвійну реєстрацію.

Щодо обставин придбання конвеєрної стрічки згідно договору від 15.02.1996 року, то такі підтверджуються зібраними і перевіреними у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, а саме: листом № 167 від 16.02.1996 року, який підписаний директором шахти № 10 „Великомостівська ОСОБА_11 та завірений печаткою цієї шахти, з якого вбачається, що в ньому міститься прохання на ім`я в.о. генерального директора „ВО „Укрзахідвугілля ОСОБА_23 про перерахування очолюваній ним шахті 38 млрд. крб. на придбання конвеєрної стрічки згідно договору від 15.02.1996 року. На даному листі також міститься резолюція ОСОБА_12 «Бух. оформіть 16.02.1996 р.»; договором на поставку транспортерної стрічки довжиною 2960 метрів, вартість якої становить 37977544000 крб., з якого вбачається, що на ньому міститься дата „15.02.1996 р., номер відсутній та він підписаний директором шахти № 10 „Великомостівська ОСОБА_11 і директором ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД ОСОБА_13 ; даними протоколу огляду документів від 14 травня 1998 року, згідно якого лист від 1.03.96 року за № 2-1251/9 за підписом першого заступника Міністра вугільної промисловості України ОСОБА_7 в карточках реєстрації вхідної кореспонденції ВО „Укрзахідвугілля зареєстрованим не значиться. Крім цього, в карточках реєстрації вхідної кореспонденції цього об`єднання є зареєстрованим лист шахти № 10 „Великомостівська від 23.02.1996 року № 7-3/167 „Про виділення 300 млн. крб., а лист-прохання директора шахти № 10 „Великомостівська від 16.02.1996 року № 167 про виділення 38 млрд. крб. на придбання шахтою транспортерної стрічки згідно договору від 15.02.1996 року серед зареєстрованої вхідної документації не значиться; даними книги вихідної кореспонденції шахти № 10 „Великомостівська; прихідної оборотної відомості за травень 1996 року; розхідної оборотної відомості за червень 1996 року; рахунку-фактури без номера та дати за 1996 рік на суму 24946022000 крб.; накладної фірми „Укрінтерстрой ЛТД" на відпуск 1950 м. транспортерної стрічки ПВХ 1000x4 без номера та дати за 1996 року; товарно-транспортної накладної № 49093 без дати; заявки № 20 від 12.06.96 року ОСОБА_17 ; заяви ОСОБА_17 від 10.06.96 року; книги обліку довіреностей шахти № 10 „Великомостівська матеріального відділу за 1996 року; прихідного ордеру № 506 від 6.05.96 року; картки складського обліку від 6.05.96 року без номера; лімітної карточки № 8 дільниці конвеєрного транспорту на травень 1996 року; лімітної карточки № 85 УКТ на червень 1996 року; рахунком-фактурою без номера та без дати за 1996 рік фірми „Укринтерстрой ЛТД (м. Донецьк, вул. Артема, 85) про поставку транспортерної стрічки ПВХ 1000x4 довжиною 1950м на суму 24 716 250 000 крб., яка була вилучена в приміщенні бухгалтерії шахти № 10 „Великомостівська, з якого вбачається, що він виконаний на бланку типової форми № 80, має машинописний текст, а на звороті є підписи від імені директора фірми ОСОБА_42 та гл.бухгалтера ОСОБА_43 , які завірені печаткою; накладною без номера за 1996 рік на відпуск матеріалів на сторону, згідно якої дана накладна є типовою міжвідомчою формою і видана на відпуск 1950 м транспортерної стрічки ПВХ 1000x4 загальною вартістю 24 716 250 000 крб., в якій є машинописний текст печатка ТзОВ „Укринтерстрой ЛТД та підпис в графі „Отпустил; даними висновків експертиз № 1698 від 27.08.2000 року, № 862/38 від 4 квітня 2003 року, № 2963 від 13 липня 2004 року, згідно яких підпис від імені ОСОБА_44 , розташований після слів „Директор фирмы перед прізвищем „ ОСОБА_45 на вищевказаному рахунку-фактурі без номера та дати за 1996 р. про поставку транспортерної стрічки, виконаний ОСОБА_13 . Підписи від імені вигаданої особи ОСОБА_43 , розташовані після слів „Гл. Бухгалтер перед прізвищем „ ОСОБА_46 на зазначеному рахунку-фактурі без номера та дати та після слова „Отпустил на накладній на відпуск матеріалів на сторону без номера та дати, виконані підсудним ОСОБА_6 ; даними товарно-транспортної накладної № 49093; відповіддю начальника ОРЕВ управління ДАІ МВС України в Донецькій області від 5.08.98 року за № 9/2183, згідно якої державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який вказаний у вищезазначеній товарно-траспортній накладній № 49093 без дати про поставку транспортерної стрічки, підрозділами МРЕВ ДАІ в Донецькій області на автомобілі не видавався; даними висновку судово-технічної експертизи документів № 2050 від 1 листопада 1999 року, висновку судово-почеркознавчої експертизи № 2142 від 9 листопада 1999 року та висновком повторної судово-почеркознавчої експертизи № 264 від 22 березня 2002 року; даними протоколу огляду документів від 14 травня 1998 року, згідно яких в книзі реєстрації договорів, укладених шахтою № 10 „Великомостівська за період з 02.06.1995 року по 16.12.1997 рік, договір від 15.02.1996 року на поставку транспортерної стрічки від ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД зареєстрованим не значиться; наказом № 12-к від 27.02.1996 року по шахті № 10 „Великомостівська та відрядної посвідки від 27.02.1996 року, згідно якого ОСОБА_11 , як директор вищевказаної шахти, направлявся у відрядження в м. Київ по вирішенню питання фінансової допомоги в період з 28.02.1996 року по 03.03.1996 року; протоколом огляду документів від 14 травня 1998 року, згідно якого в книзі реєстрації вихідної кореспонденції шахти № 10 „Великомостівська за період з 28.11.1995 року по 01.07.1996 рік лист-прохання директора шахти ОСОБА_11 від 16.02.1996 року № 167 про виділення 38 млрд.крб. зареєстрованим не значиться; даними протоколу огляду документів від 14 травня 1998 року; зведеним авізо без номера, згідно якого грошові кошти на загальну суму 25 млрд. крб., які були перераховані ДП „Західвуглезбутпостач платіжними дорученнями № 25 від 19.02.1996 року, № 44 від 23.02.1996 року та № 46 від 26.02.1996 року на рахунок ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД, на підставі листа № 167 від 16.02.1996 року та договору від 15.02.1996 року, дійсно відавізовані (переведені) 30.04.1996 року на шахту № 10 „Великомостівська як оплата за конвеєрну стрічку; даними журналу-ордеру № 6 за травень 1996 року шахти № 10 „Великомостівська, згідно яких по кредитному рахунку № 60 „Розрахунки з постачальниками та підрядчиками під реєстраційним номером 2304 міститься запис „Західвуглезбутпостач, 506, 24716250000, 24716250000, - 25 000 000000; прихідним ордером № 506 від 6 травня 1996 року, згідно якого в ньому зазначено про те, що шахтою № 10 „Великомостівська від постачальника „Укрінтерстрой через ОСОБА_16 по довіреності № 765 отримано 1950 м транспортерної стрічки ПХВ 1000х4; оборотно-порівняльною відомістю за травень 1996 року, згідно якої прихідного ордеру № 506 шахтою № 10 „Великомостівська в травні 1996 року було оприбутковано 1950 м транспортерної стрічки ПХВ 1000х4 вартістю 24716250000,00 крб.; даними картки складського обліку матеріалів без номера, згідно яких 6.05.1996 року згідно прихідного ордеру № 506 оприбутковано на склад шахти № 10 „Великомостівська 1950 м транспортерної стрічки ПХВ 1000x4, а 12.06.1996 року, згідно вимоги № 20 вказану транспортерну стрічку видано зі складу дільниці конвеєрного транспорту; заявою від 10.06.1996 року, з якої вбачається, що начальник дільниці конвеєрного транспорту шахти № 10 „Великомостівська ОСОБА_17 просив директора шахти ОСОБА_11 дати дозвіл на отримання зі складу шахти 1950 м гумово-тканинової стрічки для заміни старої та на цій заяві міститься резолюція директора шахти ОСОБА_11 „Бух. 10.06.96р.; даними вимоги № 20 від 12.06.1996 року, згідно якої ОСОБА_17 разом із іншими матеріалами з матеріального складу шахти № 10 „Великомостівська мало бути відпущено транспортерну стрічку довжиною 1950 м, вартістю 24716250000 крб. На вимозі є підписи від імені директора, головного бухгалтера та начальника ПЕВ шахти № 10. Підпис ОСОБА_17 про отримання вказаної кількості транспортерної стрічки та завідуючої матеріального складу про її видачу відсутні; даними оборотно-порівняльної відомості за червень 1996 року, згідно якої в червні 1996 року на підставі вимоги № 20 шахтою № 10 „Великомостівська було використано на виробничі потреби 1950 м транспортерної стрічки загальною вартістю 24716250000,00 крб.; даними акту ревізії фінансово-господарської діяльності ДВАТ „Шахта № 10 "Великомостівська з питань проведення господарських розрахунків з фірмою „Укрінтербуд, який складений працівниками контрольоно-ревізійного відділу у м. Червонограді Львівської області; даними довідки контролерів-ревізорів контрольно-ревізійного відділу у м. Червонограді Львівської області про перевірку проведених розрахунків ДВАТ „Укрзахідвуглезбутпостач з ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД та ДВАТ „Шахта № 10 „Великомостівська за період з 1.01.1996 року по 1.06.1996 року; актом зустрічної перевірки фінансово-господарської діяльності ТзОВ „Укрінтерстрой ЛТД за № 01-24/218 від 12.11.1997 року.

З урахуванням зазначених вище обставин колегія суддів визнає правильним висновок суду про доведеність винності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України, а доводи засуджених про непричетність їх до вчинення заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, зловживання владою та службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, а також службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки до уваги не бере як безпідставні.

Дії засуджених правильно кваліфіковані за ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України.

На виконання вимог закону суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув усі обставини справи в їх сукупності, поклав в основу вироку об`єктивні докази, досліджені в судовому засіданні, та дійшов правильного висновку про доведеність винуватості засуджених у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України.

З огляду на викладене апеляційні доводи захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про невідповідність вироку вимогам кримінально-процесуального закону, а висновків суду фактичним обставинам справи, про однобічність та необ`єктивність судового розгляду колегія суддів вважає безпідставними й до уваги не бере.

Недоліки досудового слідства не вплинули на правильність висновку суду про винуватість засуджених у вчиненні злочинів та не перешкодили суду постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

У справі відсутні дані про порушення вимог кримінально-процесуального закону в ході збирання та закріплення доказів, а відповідно немає підстав для оцінки доказів, які лягли в основу вироку, як недопустимих чи недостовірних.

Як на доказ невинуватості ОСОБА_6 захисник ОСОБА_8 покликається на те, що експертизи, проведені 28.08.2000 року, 4.04.2003 року, 13.07.2004 року, не встновили ідентичність підписів в накладній про відпуск матеріалів на сторону та рахунку-фактурі з почерком ОСОБА_6 за наявності розбіжностей.

Таке твердження апелянта на увагу колегії суддів не заслуговує і не може бути підставою скасування вироку, оскільки при призначенні експертиз експерту були надані відповідні зразки підписів і на поставлені питання експерт дав відповідь у своїх висновках.

Згідно висновку № 862/38 комплексної судово-медичної та судово-почеркознавчої експертизи від 4 квітня 2003 року, проведеної Львівським НДІ судових експертиз, згідно представлених медичних документів за грудень 1996 року та за жовтень 1997 року будь-яких записів про розлади рухових функцій верхніх кінцівок у ОСОБА_6 не відмічено. Підписи від імені вигаданої особи ОСОБА_47 , розташовані після слів „Гл.бухгалтер перед прізвищем „ ОСОБА_46 на рахунку-фактурі без номера за 1996 рік та після слів „Отпустил на накладній на відпуск матеріалів на сторону без номера за 1996 рік виконані однією особою, а саме ОСОБА_6 .

Згідно висновку повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи № 2963 від 13 липня 2004 року, яка була проведена Харківським НДІ судових експертиз ім. проф. М.С. Бокаріуса, підтверджено висновки раніше проведених експертиз щодо виконання вказаних вище підписів підсудним ОСОБА_6 та додатково зазначено про те, що ознаки про навмисне перекручення рухів в досліджуваних підписах відсутні.

Допитана режимі відеоконференцзв`язку в суді першої інстанції експерт ОСОБА_48 підтвердила достовірність та правильність даних, викладених у висновку повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 13.07.2004 р. № 2963, відповідно до якого підписи від імені вигаданої особи ОСОБА_43 , розташовані після слів «Гл.Бухгалтер» перед прізвищем « ОСОБА_46 » на рахунку-фактурі без номера за 1996 рік та після слова «Отпустил» на накладній про відпуск матеріалів на сторону без номера за 1996 рік, виконані ОСОБА_6 . Ознаки, що свідчать про навмисне перекручування рухів в досліджених підписах, відсутні.

Доводи апелянтів про суперечність у висновках експертиз не відповідають матеріалам справи.

Покликання захисників на незаконність використання органом досудового слідства та суду як на доказ вчинення злочину накладної про відпуск матеріалів на сторону за 1996 рік про відпуск ТзОВ «Укрінтерстрой» транспортерної стрічки 1950 м. та рахунку-фактури без номерів та дат, які не є документами та не створюють юридичних наслідків, є надуманими й колегія суддів їх до уваги не бере, оскільки обставини придбання конвеєрної стрічки згідно договору від 15.02.1996 року підтверджуються зібраними і перевіреними у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку.

З дотриманням вимог ст. 323 КПК України, 1960 року, суд правильно обґрунтував вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, в тому числі показаннях свідків.

В обґрунтування обвинувального висновку покладені показання ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які дані ними на досудовому розслідуванні та в Шевченківському районному суді м. Львова під час розгляду справи щодо них і покликання захисників як на підставу скасування вироку на те, що суд не взяв до уваги, що при дачі показань ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , частково визнавши винуватість у пред`явленому їм обвинуваченні, та в подальшому в ході допиту їх в якості свідків, намагалися зменшити свою роль у вчиненні злочинів, у яких обвинувачувалися, з метою уникнення як кримінальної, так і цивільної відповідальності, матеріалам справи не відповідає. Підстав для повернення справи на додаткове розслідування немає.

Щодо цивільного позову, з яким не погоджуються апелянти та просять в задоволенні такого відмовити, то цивільний позов прокурора в інтересах державного відкритого акціонерного товариства «Західвуглезбутпостач» про солідарне стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 250000 грн. у відшкодування шкоди, заподіяної злочином, вирішений судом з дотриманням вимог ст. ст. 128, 129 КПК України, тому в цій частині доводи апеляційної скарги є безпідставним та не заслуговують на увагу.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість апеляцій захисників.

Вирок суду постановлений з дотриманням вимог ст. ст. 321-339 КПК України 1960 року, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 377, ч.2 ст. 379 КПК України, 1960 року, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляції захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 та захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 7 листопада 2016 року щодо засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4