Постанова

від 20.12.2022 по справі 924/250/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 924/250/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігор Грейн"

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі

за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради

до Приватного акціонерного товариства "Летичівське",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Приватне підприємство агрофірма "Троя",

2) Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь",

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Вігор Грейн",

про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки.

У судовому засіданні взяли участь представники: прокуратури - Семенчих М. А., Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігор Грейн" - Овсієнко Р. М.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У березні 2019 року заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Летичівське" (далі - ПАТ "Летичівське") про скасування державної реєстрації права приватної власності ПАТ "Летичівське" на 17 земельних ділянок, що розташовані на території Летичівської селищної ради Хмельницької області.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що законодавством не передбачено норм, якими дозволено правонаступнику майнових прав підприємства, якому земельна ділянка була передана на праві колективної власності, автоматично набувати право приватної власності на цю земельну ділянку; рішень про передачу у приватну власність відповідачу спірних земельних ділянок не приймалося, з огляду на що відповідач без будь-яких правових підстав набув право приватної власності на 17 земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 310, 5964 га.

2. Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

2.1. Справа розглядалася судами неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 (суддя Виноградова В. В.), залишеним без змін Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 (Василишин А. Р. - головуючий, судді Грязнов В. В., Петухов М. Г.) позов задоволено; скасовано державну реєстрацію права приватної власності ПАТ "Летичівське" на 17 земельних ділянок, що розташовані на території Летичівської селищної ради Хмельницької області.

2.3. Рішення судів аргументовано тим, що здійснення права колективної власності у спосіб, відмінний від передбаченого статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", чинне законодавство не містить. Відтак, реєстрація права приватної власності на землю, що належить підприємству на праві колективної власності, яке не було припинено, без відповідних рішень уповноважених законодавством суб`єктів, які (рішення) були би підставою для такої реєстрації, суперечить чинному на час такої реєстрації законодавству. Одночасно, враховуючи відсутність станом на 01.01.2019 рішення власників земельних часток (паїв) про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, суди зазначили, що статтею 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" позивачу надана можливість організувати розподіл земель, що залишилися у колективній власності (за наявності згоди більшості осіб, визначених абзацами 2 - 4 частини 1 статті 1 цього Закону). Наявність же зареєстрованого права приватної власності на спірні земельні ділянки за відповідачем унеможливлює здійснення позивачем розподілу земель згідно з наведеною нормою, позбавляючи права на реалізацію визначених законом повноважень. Також, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що скасування державної реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки є достатнім та ефективним способом захисту та відновлення прав позивача на здійснення розподілу земель, що залишилися у колективній власності, на надання земельних ділянок в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки, а у випадку відмови суб`єктів права колективної власності від права колективної власності на землю на передання у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі № 924/250/19, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вігор Грейн" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача) (далі - ТОВ "Вігор Грейн" та/або скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 910/6393/20 та від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 щодо застосування положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, на думку скаржника, суд вирішив питання щодо необхідності захисту права Летичівської селищної ради на землю, яке відсутнє як на момент подання позову, так і не виникло на час прийняття судових рішень. Відсутність порушеного права позивача або недоведеність порушеного права є підставою для відмови в позові. Порушенням розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Суд як на підставу виникнення у позивача прав на земельні ділянки, реєстрація яких оскаржується, послався на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" (Закон № 2498-VIII), який вступив у законну силу 01.01.2019 та яким додано статтю 14-1 до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (набрала чинності 01.01.2019) та встановлено право Летичівської селищної ради організовувати розпаювання земельних ділянок, не переданих у приватну власність.

Проте, зазначений Закон № 2498-VIII також доповнено пунктом 21 розділу X "Перехідних положень" ЗК України, яким встановлено, що землі колективної власності тих сільськогосподарських підприємств, які вже ліквідовані, у більшості випадків переходять у комунальну власність відповідних територіальних громад. Зазначене стає підставою для державної реєстрації речового права комунальної власності на такі земельні ділянки. ПАТ "Летичівське" не є ліквідованим підприємством, у зв`язку із реорганізацією шляхом перетворення зі збереженням правонаступництва в Відкрите акціонерне товариство "Летичівське" та в подальшому в ПАТ "Летичівське".

Вказаним Законом внесено зміни та доповнення до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", де головним тимчасовим розпорядником невитребуваних та нерозподілених земель тепер стають органи місцевого самоврядування, а не районні державні адміністрації, як це було раніше (доповнено статтею 14-1). Також, викладено в новій редакції статтю 13, де конкретизовано новий порядок використання нерозподілених та невитребуваних земельних часток (паїв).

Наведеним Законом також визначено можливість колишнім членам тих КСП, у яких паювання ще не завершилося і які не ліквідовані, до 2025 року, допаювати сільськогосподарські угіддя (якщо такі залишились). При цьому в процесі допаювання усі несільськогосподарські землі мають бути передані у комунальну власність. Якщо до 2025 року такі рішення колишніми членами КСП не прийняті, місцеві ради можуть звернутися до суду із заявою про передачу земель до комунальної власності в порядку визнання майна безхазяйним. Це стосується як сільськогосподарських так і несільськогосподарських угідь.

Таким чином, на думку скаржника, право позивача - Летичівської селищної ради на землю, виникає лише після 01.01.2025, і лише у випадку, якщо колишні члени сільськогосподарського підприємства не приймуть рішення, щодо розпаювання чи іншим чином розпорядження частиною земель, що перебувають у колективній власності.

Щодо іншого права позивача - права організувати розпаювання невитребуваних земель, то відповідно тієї ж статі 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", таке право виникає після прийняття відповідного рішення за згодою більшості осіб, визначених абзацами 2-4 частини 1 статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), тобто колишніми члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств.

Вирішення питань про використання та розпорядження нерозподіленими землями, що після 01.01.2019 залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства (що не припинені) врегульовано відповідною статтею 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", якою встановлено строк для вирішення питання про розподіл земель колективної власності до 01.01.2025.

Ураховуючи вищевикладене, скаржник вважає, що пред`явлена вимога у цій справі, яка є негаторною, заявлена передчасно, оскільки захисту підлягає набуте право, а в даному випадку є спір між Летичівською селищною радою та ПАТ "Летичівське" про право на спірні земельні ділянки. Таким чином, відсутні підстави для задоволення даного позову за недоведеністю прокурором порушеного права комунальної власності на спірні земельні ділянки.

За твердженням скаржника, до 01.01.2025 у позивача не виникає ні права на земельні ділянки, ні прав на організацію розпаювання невитребуваних земель.

3.4. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що: "суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у пунктах 8.3, 8.4, 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, а саме положення статті 120 ЗК України, розділу VII "Перехідних положень" ЗК України, статті 377 ЦК України".

При цьому скаржник звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції встановлено, що сільськогосподарські угіддя, які входили в межі земельної ділянки площею 2558,6 га, яка надана агрофірмі "Летичівська" (правонаступник ВАТ "Летичівське") згідно державного акта на право колективної власності на землю від 16.11.1995 серії ХМ № 18 розпайовані та передані у власність членам агрофірми та їх пенсіонерам. Земельні ділянки колективної власності під господарськими будівлями та спорудами, садами паюванню не підлягали і залишилися в колективній власності ВАТ "Летичівське".

На підставі письмових доказів судами встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 6823055100:10:003:0080, площею 0,8841 га; 6823055100:10:003:0081, площею 0,9316 га; 6823055100:10:003:0082, площею 0,9555 га; 6823055100:10:003:0083, площею 1,4696 га, відносяться саме до таких земель, які не підлягають паюванню, оскільки на них розташовані будівлі та споруди, які набуті у власність ВАТ "Летичівське" у встановленому законодавством порядку, на підставі наказу Фонду державного майна України від 24.10.1997 № 787 і зареєстроні в реєстрі прав власності на нерухоме майно.

У зв`язку з цим, ураховуючи правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 про те, що закріплений положеннями статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України імперативний перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі об`єкта нерухомості та земельної ділянки, на якій такий об`єкт розташований, а також беручи до уваги, що об`єкти нерухомості належали на праві колективної власності агрофірмі "Летичівська", то з дати переходу права власності на вищевказану нерухомість (29.08.2018) ПАТ "Летичівське", набувши право власності на об`єкти нерухомості, автоматично набуло право власності на вищевказані земельні ділянки та право зареєструвати за собою земельні ділянки під вищевказаними спорудами.

Також скаржник звертав увагу на те, що як зазначено у постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі № 3-1160г15 саме на землекористувача покладається обов`язок вчинення певних дій з виготовлення та погодження технічної документації із землеустрою і подальшого звернення до уповноваженого органу із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, після чого їй присвоюється кадастровий номер.

Поряд з цим, судами встановлено, що на 13 земельних ділянках знаходяться плодові сади, які увійшли до статутного капіталу ВАТ "Летичівське" при перетворенні Державного підприємства агрофірми "Летичівська" у ВАТ "Летичівське", а у подальшому в ПАТ "Летичівське".

Оскільки, вказані плодові сади є багаторічними насадженнями і не можуть розглядатися, як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, то земля на якій вони розташовані також не підлягає паюванню та залишилася у колективній власності ВАТ "Летичівське".

Зміст пункту 7 розділу Х "Перехідних положень" ЗК України (у редакції 2001 року) гарантує чинність прав, які виникли на підставі Закону, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, право власності на землю, яке виникло у позивача до набрання чинності ЗК України - 01.01.2002, зберіглося у нього після цієї дати, такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.04.2021 у справі № 916/608/19.

Ураховуючи вищевикладене, ПАТ "Летичівське" є правонаступником прав та обов`язків ВАТ "Летичівське", яке в свою чергу є правонаступником Державного підприємства агрофірми "Летичівська", якій надано земельну ділянку площею 2558,6 га у колективну власність згідно державного акта на право колективної власності на землю від 16.11.1995 серії ХМ № 18, і який є чинним. Таким чином, правонаступник ПАТ "Летичівське" має право на переоформлення у власність земельних ділянок під господарськими будівлями і спорудами та інших не розпайованих земель, що належали на праві колективної власності колишньому колективному сільськогосподарському підприємству, у цьому разі - агрофірмі "Летичівська".

Також скаржник наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.03.2021 у справі № 906/432/19 та від 27.01.2021 у справі № 205/4349/16-ц, а саме: «… позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном".

Оскільки прокурор в даній справі звернувся з позовом в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради про скасування державної реєстрації права приватної власності ПАТ "Летичівське" 17 земельних ділянок, що розташовані на території Летичівської селищної ради Хмельницької області, то відповідно до положень статті 391 ЦК України та 152 ЗК України, вказаний позов є негаторним.

На думку скаржника, прокурором не надано доказів, що Летичівська селищна рада має правомочності власника щодо вказаних спірних земельних ділянок. Тому, право на земельні ділянки позивача доводяться у спорі про визнання права власності, а не у спорі за негаторним позовом, який заявив прокурор в особі Летичівської селищної ради.

Скаржник також зауважує, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", який є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності, набрав чинності 01.01.2019. Оскільки право приватної власності на спірні земельні ділянки зареєстровано до 01.01.2019, положення зазначеного вище Закону, на думку скаржника, не розповсюджується на виникнення прав на зазначені земельні ділянки у третіх осіб, зокрема, Летичівської селищної ради.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення та постанову - без змін.

3.5. ПАТ "Летичівське" у відзиві просить касаційну скаргу задовольнити, рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

3.6. У додаткових поясненнях до касаційної скарги скаржник наголошує на тому, що позивачем не доведено порушення його прав, позов прокурора є передчасним та просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

3.7. У додаткових поясненнях заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури наголошує на тому, що спірна реєстрації порушила права та інтереси територіальної громади Летичівської селищної ради та призвела до того, що позивач позбавлений можливості виконати вимоги статті 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" щодо організації розподілу земель, які до проведення спірної реєстрації залишилися у колективній власності.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, відповідно до витягу з протоколу зборів уповноважених агрофірми "Летичівська" від 12.01.1995 вирішено, зокрема, прийняти колективну форму власності на землю.

Згідно з державним актом на право колективної власності на землю від 16.11.1995 серії ХМ № 18 агрофірмі "Летичівська" смт. Летичів Летичівського району Хмельницької області передано у колективну власність земельну ділянку площею 2558,6 га в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Летичівської районної ради народних депутатів від 19.10.1995 № 48. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 17.

Наказом регіонального відділення по Хмельницькій області Фонду державного майна України від 24.10.1997 № 787 перетворено Державне підприємство агрофірму "Летичівська" у відповідача, та затверджено статут відкритого акціонерного товариства, згідно з яким відповідача засновано шляхом перетворення агрофірми "Летичівська" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", товариство є правонаступником Державного підприємства агрофірми "Летичівська".

Метою діяльності відповідача є: найбільш ефективне використання державного майна шляхом його приватизації, спільна діяльність на розширення оновлення номенклатури та видів послуг на основі підвищення ефективності виробництва.

Відповідач є власником: майна, переданого йому засновником у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.

Судами також установлено, що у матеріали справи надано копію акта оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу агрофірми "Летичівська", затвердженого наказом від 21.10.1997 № 781 начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області (вартість майна, що підлягає приватизації (розмір статутного фонду відкритого акціонерного товариства) 560,2 тис. гривень), а також долучено копію відомості розрахунку відносної вартості основних засобів агрофірми "Летичівська", в яких під пунктами 218-230 зазначено сади плодові.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області у листі від 19.09.2018 за № 11-04-02720 зазначило, що згідно архівних документів, відповідач - код ЄДРПОУ 00412576, створений наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 24.10.1997 № 787 шляхом перетворення Державного підприємства агрофірми "Летичівська" у відповідача відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі". Відповідач є правонаступником Державного підприємства агрофірми "Летичівська". Відповідно до відомості розрахунку залишкової вартості основних засобів агрофірми "Летичівська" станом на 01.08.1997 та враховуючи План приватизації цілісного майнового комплексу агрофірми "Летичівська", затвердженого наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 18.05.1998 № 268, у частині вилучення майна з цілісного майнового комплексу, до статутного капіталу відповідача увійшли зокрема сади плодові в кількості 13 штук, що знаходяться у с. Щедрова (детальна інформація наведена у додатку до листа). Відповідно пункту 7 Плану приватизації цілісного майнового комплексу агрофірми "Летичівська", землі агрофірми Летичівська знаходяться на околиці смт Летичів - земельна ділянка розміром - 1003 га, з них сільськогосподарські угіддя - 946 га.

У доданому до зазначеного листа додатку вказано інформацію щодо плодових садів, які під час приватизації увійшли до статутного капіталу відповідача (зокрема, місцезнаходження - с. Щедрова, рік введення в експлуатацію, первісна та залишкова балансова вартість).

Відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 18.05.1998 № 268 затверджено План приватизації майна цілісного майнового комплексу агрофірми "Летичівська", передано нерухоме майно до статутного фонду відповідача згідно з додатком, який є невід`ємною частиною наказу.

У Плані приватизації цілісного майнового комплексу агрофірми "Летичівська", затвердженому наказом начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 18.05.1998, зазначено, зокрема, що вартість майна, що підлягає приватизації, та розмір статутного фонду ВАТ становить 560,2 тис. гривень.

У пункті 1 розділу 7 Плану зазначено, що у відповідності до Закону України "Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі" тимчасово залишити у власності держави пакет акцій у розмірі, що дорівнює 26 відсотків статутного фонду акціонерного товариства.

Розділом 8 Плану визначено спосіб приватизації: перетворення у Відповідача здійснюється з урахуванням Закону України "Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі". Статутний фонд створюваного відповідача у відповідності з проведеною оцінкою майна підприємства складає 560,2 тис. грн.

Відповідно до пункту 1.2 статуту відповідача, затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів, оформленого протоколом від 26.07.2010, відповідач є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Летичівське", заснованого у виді Відкритого акціонерного товариства на підстав наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 24.10.1997 № 787 шляхом перетворення агрофірми "Летичівська" відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі".

У пункті 2.2 статуту відповідача зазначено, зокрема, що відповідач має у власності рухоме та нерухоме майно.

Згідно з пунктом 2.5 статуту, відповідач є власником: майна, переданого йому засновниками та акціонерами товариства у власність як вклади до статутного капіталу; грошових коштів, отриманих від продажу цінних паперів товариства юридичним та фізичним особам; доходів а майна, отриманих товариством в результаті фінансової, господарської діяльності в Україні та за її межами; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Статутний капітал відповідача становить 560 200,00 грн і поділений на 2 240 800 штук акцій іменних простих номінальною вартістю 0,25 гривень.

Відповідно до рішення річних загальних зборів акціонерів відповідача, оформленого протоколом від 30.04.2019 № 1, змінено тип акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, визначено нове найменування товариства акціонерне товариство "Летичівське"; затверджено статут акціонерного товариства "Летичівське" у новій редакції.

Згідно пункту 1 розділу 1 статуту відповідача, відповідача створено шляхом перейменування Публічного акціонерного товариства "Летичівське" відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства".

Відповідно до пункту 9 розділу 2 статуту відповідача, відповідач має відокремлене майно, самостійний баланс.

Майно відповідача формується з джерел, не заборонених чинним законодавством України, у тому числі з: грошових та матеріальних внесків засновників; доходів, одержаних від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходів від цінних паперів; кредитів банків та інших кредиторів; капітальних вкладень і дотацій з бюджетів; майна, придбаного в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому чинним законодавством України порядку.

За умовами пункту 11 розділу 2 статуту відповідача, відповідач є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законодавством України.

Відповідачем до матеріалів справи долучено лист Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 31.10.2018 № 938/410-18-0.27, в якому, зокрема, зазначено, що відповідно до Проекту роздержавлення земель агрофірми "Летичівська" з виготовленням державного акта на право колективної власності на землю і право постійного користування землею від 1995 року та Технічною документацією по паюванню земель колективної власності агрофірми "Летичівська" від 1996 року земельні ділянки, що перебувають у колективній власності, відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення, с/г угіддя - багаторічні насадження, площа становить 300,5 га; згідно картографічних матеріалів, які знаходяться у відділі, на земельних ділянках, про які йдеться у зверненні, розташовані багаторічні насадження (сади); земельні ділянки, в тому числі багаторічні насадження (сади) внесені до державного акта на право власності від 16.11.1995 № 18; відомості про земельні ділянки (сади в кількості 13 штук) не внесені до Державного земельного кадастру розпайовані за межами населених пунктів, що знаходяться на території Летичівського району.

У матеріали справи надано копію розпорядження Летичівської районної державної адміністрації від 10.08.2005 № 211/2005-р "Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок групі громадян з власників земельних часток (паїв) на території Летичівської селищної ради", яким погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Летичівської селищної ради Летичівського району Хмельницької області та затверджено протокол розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), виділено в натурі (на місцевості) земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 260 власникам земельних часток (паїв) відповідно до землевпорядного проекту та протоколу розподілу земельних ділянок між ними із земель колективної власності відповідача, згідно з додатком. У матеріалах справи наявна копія відповідного плану земельних ділянок.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за відповідачем 29.08.2018 на праві приватної власності зареєстровано приміщення телятника площею 797,4 кв. м у смт. Летичів по вул. Горбасівська, 2/6, а відповідно до витягу (від 19.10.2019 № 141923299) зареєстровано право приватної власності відповідача на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Летичівської селищної ради з кадастровим номером 6823055100:10:003:0080 (підстава виникнення права власності: державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ № 18 від 16.11.1995).

Як убачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (від 11.03.2019 № НВ-6808153042019) земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Летичівської селищної ради з кадастровим номером 6823055100:10:003:0080 площею 0,8841 га (вул. Горбасівська, 2/6) зареєстрована 02.10.2018 за відповідачем відділом у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ПП "Діоріт Плюс 1" від 12.09.2018. До витягу додано кадастровий план земельної ділянки з експлікацією земельних угідь, згідно з яким загальна площа ділянки становить 0,8841 га, землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами становить 0,0889 га.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (від 04.09.2018 № 136444089) за відповідачем 29.08.2018 на праві приватної власності зареєстровано приміщення корівника площею 1 841,4 кв. м у смт. Летичів по вул. Горбасівська, 2/4, а відповідно до витягу (від 19.10.2019 № 141937058) зареєстровано право приватної власності відповідача на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Летичівської селищної ради з кадастровим номером 6823055100:10:003:0081 (підстава виникнення права власності: державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ № 18 від 16.11.1995).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (від 11.03.2019 № НВ-6808151162019) земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Летичівської селищної ради з кадастровим номером 6823055100:10:003:0081 площею 0,9316 га (вул. Горбасівська, 2/4) зареєстрована 02.10.2018 за відповідачем відділом у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). До витягу додано кадастровий план земельної ділянки з експлікацією земельних угідь, згідно з яким загальна площа ділянки становить 0,9316 га, землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами становить 0,2101 га.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (від 04.09.2018 № 136455041) за відповідачем 29.08.2018 на праві приватної власності зареєстровано приміщення прививочної площею 1 348,9 кв. м у смт. Летичів по вул. Горбасівська, 2/5, а відповідно до витягу (від 19.10.2019 № 141926052) зареєстровано право приватної власності відповідача на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Летичівської селищної ради з кадастровим номером 6823055100:10:003:0082 площею 0,9555 га (підстава виникнення права власності: державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ № 18 від 16.11.1995).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (від 11.03.2019 № НВ-6808154762019) земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Летичівської селищної ради з кадастровим номером 6823055100:10:003:0082 площею 0,9555 га (вул. Горбасівська, 2/5) зареєстрована 02.10.2018 за відповідачем відділом у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). До витягу додано кадастровий план земельної ділянки з експлікацією земельних угідь, згідно з яким загальна площа ділянки становить 0,9555 га, землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами становлять 0,0960 га.

У витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (від 06.09.2018 № 136715836) за відповідачем 29.08.2018 на праві приватної власності зареєстровано гараж площею 965,8 кв. м в смт. Летичів по вул. Горбасівська, 2/10. Відповідно до витягу (від 19.10.2019 № 141941150) зареєстровано право приватної власності відповідача на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Летичівської селищної ради з кадастровим номером 6823055100:10:003:0083 площею 1,4696 га (підстава виникнення права власності: державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ № 18 від 16.11.1995).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (від 11.03.2019 № НВ-6808154832019) земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Летичівської селищної ради з кадастровим номером 6823055100:10:003:0083 площею 1,4696 га (вул. Горбасівська, 2/10) зареєстрована 04.10.2018 за відповідачем відділом у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). До витягу додано кадастровий план земельної ділянки з експлікацією земельних угідь, згідно з яким загальна площа ділянки становить 1,4696 га, землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами становлять 0,1198 га.

Також згідно за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (від 18.03.2019 № 159961818) за відповідачем на праві приватної власності зареєстровані земельні ділянки за адресою: Хмельницька область, Летичівський район, Летичівська селищна рада для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами:

- 6823055100:10:001:0026 площею 10,2 га (дата державної реєстрації земельної ділянки: 28.11.2018; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки відділ у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; дата державної реєстрації права власності - 14.01.2019; інформація про державну реєстрацію іншого речового права: право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 22.01.2019 строком дії до 22.01.2034, орендар: ТОВ "Вігор Грейн");

- 6823055100:10:001:0023 площею 13,57 га (дата державної реєстрації земельної ділянки: 21.11.2018; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки відділ у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; дата державної реєстрації права власності - 23.01.2018);

- 6823055100:11:001:0108 площею 12,8393 га (дата державної реєстрації земельної ділянки: 21.11.2018; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки відділ у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; дата державної реєстрації права власності 23.11.2018; інформація про державну реєстрацію іншого речового права: право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 05.02.2019 строком дії до 05.02.2034, орендар: ТОВ "Вігор Грейн");

- 6823055100:10:001:0021 площею 14,6553 га (дата державної реєстрації земельної ділянки: 21.11.2018; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки відділ у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; дата державної реєстрації права власності 23.11.2018; інформація про державну реєстрацію іншого речового права: право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 22.01.2019 строком дії до 22.01.2034, орендар: ТОВ "Вігор Грейн");

- 6823055100:10:001:0019 площею 14,7 га (дата державної реєстрації земельної ділянки: 21.11.2018 орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки відділ у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; дата державної реєстрації права власності - 23.11.2018);

- 6823055100:10:001:0020 площею 21,4811 га (дата державної реєстрації земельної ділянки: 21.11.2018; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки відділ у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; дата державної реєстрації права власності - 23.11.2018; інформація про державну реєстрацію іншого речового права: право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 22.01.2019 строком дії до 22.01.2034, орендар: ТОВ "Вігор Грейн");

- 6823055100:11:001:0109 площею 39,411 га (дата державної реєстрації земельної ділянки: 21.11.2018; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки відділ у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; дата державної реєстрації права власності 23.11.2018; інформація про державну реєстрацію іншого речового права: право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 22.01.2019 строком дії до 22.01.2034, орендар: ТОВ "Вігор Грейн");

- 6823055100:10:001:0016 площею 36,6225 га (дата державної реєстрації земельної ділянки: 21.11.2018; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки відділ у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; дата державної реєстрації права власності - 23.11.2018; інформація про державну реєстрацію іншого речового права: право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 22.01.2019 строком дії до 22.01.2034, орендар: ТОВ "Вігор Грейн");

- 6823055100:10:001:0017 площею 30,1795 га (дата державної реєстрації земельної ділянки: 21.11.2018; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки відділ у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; дата державної реєстрації права власності - 23.11.2018; інформація про державну реєстрацію іншого речового права: право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 22.01.2019 строком дії до 22.01.2034, орендар: ТОВ "Вігор Грейн");

- 6823055100:10:001:0018 площею 31,5543 га (дата державної реєстрації земельної ділянки: 21.11.2018; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки відділ у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; дата державної реєстрації права власності - 23.11.2018; інформація про державну реєстрацію іншого речового права: право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 22.01.2019 строком дії до 22.01.2034, орендар: ТОВ "Вігор Грейн");

- 6823055100:10:001:0025 площею 32,0724 га (дата державної реєстрації земельної ділянки: 21.11.2018; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки відділ у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; дата державної реєстрації права власності - 23.11.2018; інформація про державну реєстрацію іншого речового права: право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 22.01.2019 строком дії до 22.01.2034, орендар: ТОВ "Вігор Грейн");

- 6823055100:11:005:0022 площею 35,3172 га (дата державної реєстрації земельної ділянки: 21.11.2018; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки відділ у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; дата державної реєстрації права власності - 23.11.2018; інформація про державну реєстрацію іншого речового права: право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 22.01.2019 строком дії до 22.01.2034, орендар: ТОВ "Вігор Грейн");

- 6823055100:10:001:0022 площею 13,753 га (дата державної реєстрації земельної ділянки: 21.11.2018; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки відділ у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; дата державної реєстрації права власності - 23.11.2018; інформація про державну реєстрацію іншого речового права: право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 22.01.2019 строком дії до 22.01.2034, орендар: ТОВ "Вігор Грейн");

- 6823055100:10:003:0083 площею 1,4696 га (дата державної реєстрації земельної ділянки: 04.10.2018; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки відділ у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; дата державної реєстрації права власності - 16.10.2018 проведена державним реєстратором Хмельницького Бюро технічної інвентаризації Дубас О. О.; інформація про державну реєстрацію іншого речового права: право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 25.02.2019 строком дії до 25.02.2034, орендар: ТОВ "Вігор Грейн");

- 6823055100:10:003:0081 площею 0,9316 га (дата державної реєстрації земельної ділянки: 02.10.2018; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки відділ у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; дата державної реєстрації права власності - 16.10.2018 проведена державним реєстратором Хмельницького бюро технічної інвентаризації Дубас О. О.; інформація про державну реєстрацію іншого речового права: право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 25.02.2019 строком дії до 25.02.2034, орендар: ТОВ "Вігор Грейн");

- 6823055100:10:003:0082 площею 0,9555 га (дата державної реєстрації земельної ділянки: 02.10.2018; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки відділ у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; дата державної реєстрації права власності - 16.10.2018 проведена державним реєстратором Хмельницького бюро технічної інвентаризації Дубас О. О.; інформація про державну реєстрацію іншого речового права: право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 25.02.2019 строком дії до 25.02.2034, орендар: ТОВ "Вігор Грейн");

- 6823055100:10:003:0080 площею 0,8841 га (дата державної реєстрації земельної ділянки: 02.10.2018; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки відділ у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; дата державної реєстрації права власності - 16.10.2018 проведена державним реєстратором Хмельницького бюро технічної інвентаризації Дубас О. О.; інформація про державну реєстрацію іншого речового права: право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 25.02.2019 строком дії до 25.02.2034, орендар: ТОВ "Вігор Грейн").

Підставою виникнення права власності відповідача на вищезазначені земельні ділянки зазначено державний акт на право колективної власності на землю від 19.10.1995 серії ХМ № 18, виданий Летичівською районною радою народних депутатів Летичівського району Хмельницької області.

Судами попередніх інстанцій також установлено та підтверджується матеріалами справи, що прокурор звернувся до начальника відділу у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з листом від 29.01.2019, в якому, зокрема, просив інформувати, чи перебувають зазначені в листі земельні ділянки в межах земель колективної власності, посвідчених державним актом на право колективної власності на землю від 16.11.1995 серія ХМ № 18, та до яких сільськогосподарських угідь вони відносяться згідно із проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відділ у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у листі від 13.02.2019, адресованому прокурору зазначив, що запитувані земельні ділянки перебувають в межах земель колективної власності колишньої агрофірми Летичівська смт Летичів Летичівського району, право колективної власності на землю посвідчене державним актом серія ХМ № 18, зареєстрованим 16.11.1995 у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю № 17. Також зазначено, що відповідно до технічної документації по паюванню земель колективної власності агрофірми "Летичівська" смт. Летичів Летичівського району Хмельницької області та графічного матеріалу долученого до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) Летичівської селищної ради Летичівського району Хмельницької області (2005 року) угіддя багаторічні насадження.

У відповідь на лист прокурора від 08.02.2019 щодо правомірності реєстрації на підставі державного акта на право колективної власності на землю від 16.11.1995 серія ХМ № 18 права приватної власності відповідача на 17 земельних ділянок загальною площею 310,5964 га, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 11.03.2019 повідомило, що згідно наявних матеріалів по паюванню земель колективної власності, у відповідності до протоколу від 22.03.1996 № 1 комісія по визначенню земельної частки (паю) членів агрофірми "Летичівська" визначила розмір земельної частки (паю) членів агрофірми та пенсіонерів з їх числа, які раніше в ній працювали і залишаються членами агрофірми. Додаток до протоколу № 1 є список членів агрофірми "Летичівська". Земельні ділянки, на які землевпорядна документація не виготовлялася, залишилися в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства - агрофірми "Летичівська".

Звертаючись із позовом до суду, прокурор посилався на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", який набрав чинності з 01.01.2019 та яким, зокрема доповнено розділ X "Перехідні положення" ЗК України пунктом 21 та Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" - статтею 14-1, та вважав незаконним набуття права приватної власності відповідачем на спірні земельні ділянки, які перебувають у колективній власності.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані судові рішення в межах вимог касаційної скарги.

5.3. Аналіз законодавства чинного на час видачі державного акта на право колективної власності на землю від 16.11.1995 серія ХМ № 18 свідчить про таке.

Статтею 20 Закону України "Про власність" визначено, що суб`єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об`єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об`єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" визначено, що підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами власності. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

В силу положень статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених ЗК України.

При цьому, статтею 28 Закону України Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачено, що право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі: добровільної відмови від земельної ділянки; відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів; викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб; припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6- 8 статті 27 цього Кодексу.

Редакція ЗК України, яка набула чинності 01.01.2002, передбачила, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Із набранням чинності статтею 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять доказів існування підстав для припинення права колективної власності на землю агрофірми "Летичівська", надану згідно з державним актом на право колективної власності на землю від 16.11.1995 серія ХМ № 18.

Таким чином, як вірно зазначено апеляційним господарським судом, станом на час прийняття наказу регіонального відділення по Хмельницькій області Фонду державного майна України від 24.10.1997 № 787 про перетворення Державного підприємства агрофірми "Летичівська" форма права колективної власності на землю, передану їй згідно з державним актом на право колективної власності на землю від 16.11.1995 серія ХМ № 18 не змінилася.

У подальшому наказом регіонального відділення Фонду державного майна України від 18.05.1998 № 268 затверджено план приватизації майна цілісного майнового комплексу агрофірми "Летичівська", а також передано нерухоме майно до статутного фонду відповідача, згідно з додатком, а саме: на суму 560,2 тис. гривень.

У статті 108 ЦК України визначено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Частиною 6 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Ураховуючи наведене правомірними є висновки суду апеляційної інстанції стосовно того, що до відповідача, який є правонаступником Державного підприємства агрофірми "Летичівська", перейшли майнові права, включаючи право на землю.

10.08.2005 розпорядженням Летичівської районної державної адміністрації № 211/2005-р 260 власникам земельних часток (паїв) із земель колективної власності відповідача виділено в натурі (на місцевості) земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з долученого до матеріалів плану земельних ділянок та не заперечується сторонами, землі під садами та під господарськими будівлями до складу земель, що підлягали паюванню, не увійшли. Таким чином, правомірними є висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що такі землі (землі під садами та під господарськими будівлями) залишилися у колективній власності.

При цьому, починаючи з моменту отримання агрофірмою "Летичівська" землі у колективну власність, а також станом на момент реєстрації права приватної власності відповідача на спірні земельні ділянки залишалися чинними положення статті 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", якими передбачено, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Проте як свідчать матеріали справи, відповідач, посилаючись на державний акт про право колективної власності на землю, виданий агрофірмі "Летичівська", не довів дотримання порядку, передбаченого статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", а саме прийняття загальними зборами членів підприємства, зборами уповноважених або створеним ними органом управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном, рішення про передання землі, що залишилась у колективній власності підприємства, саме у приватну власність та саме відповідачу.

Верховний Суд наголошує, що автоматичного переходу права колективної власності у приватну власність у зв`язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало.

У контексті зазначеного необхідно враховувати правовий режим права колективної власності та права приватної власності, які є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (статті 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (статті 316 - 319 ЦК України).

При цьому, здійснення права колективної власності у спосіб, відмінний від передбаченого статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", законодавство не містить.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 925/461/21.

Відтак, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, реєстрація права приватної власності на землю, що належить підприємству на праві колективної власності, яке не було припинено, без відповідних рішень уповноважених законодавством суб`єктів, які (рішення) були би підставою для такої реєстрації, суперечить чинному на час такої реєстрації законодавству.

У наведеній вище постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 925/461/21 зазначено про те, що необхідність дотримання передбачених статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" умов слідує також і з положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", які набрали чинності згодом 01.01.2019.

Так, згідно зі статтею Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертими частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.

За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.

Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року.

У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.

Тобто, з усього вищевикладеного вбачається, що законодавцем як на момент спірної реєстрації, так і після набрання чинності змінами до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" допускалася можливість передання у власність землі, що перебувала у колективній власності неприпиненого сільськогосподарського підприємства, лише у порядку, визначеному законом.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, належних та допустимих доказів про припинення права колективної власності на землю згідно з державним актом на право колективної власності на землю від 16.11.1995 серії ХМ № 18 та її передачі у статутний фонд відповідача суду не подано.

З огляду на відсутність доказів дотримання відповідачем вищенаведеного порядку, правомірними є висновки апеляційного господарського суду стосовно того, що спірні земельні ділянки не могли перебувати у приватній власності відповідача на підставі державного акта на право колективної власності на землю від 16.11.1995 серії ХМ № 18.

5.4. Щодо наявності порушеного права позивача, Верховний Суд зазначає про таке.

Колегія суддів зауважує, що згідно з частиною 1 статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статтею 16 ЦК України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині 2 статті 15 ЦК України.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У контексті завдань господарського судочинства (статті 2 ГПК України) звернення до суду є способом захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що діючи саме в правовому полі положень статті 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" саме позивачу (а не будь якому іншому органу) в силу імперативних норм наведеного закону надана можливість організувати розподіл земель, що залишилися в колективній власності, а наявність зареєстрованого речового права на спірні земельні ділянки за відповідачем унеможливлює використання позивачем наданого права щодо розпорядження такими земельними ділянками.

Як зазначалося вище, здійснення права колективної власності у спосіб, відмінний від передбаченого статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", законодавство не містить, а необхідність дотримання передбачених статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" умов слідує також і з положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", які набрали чинності згодом 01.01.2019.

Порядок розподілу земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа передбачає, що: організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.

За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.

Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.

Відтак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, саме на позивача як орган місцевого самоврядування покладено обов`язок здійснювати розпорядження спірними земельними ділянками, а реєстрація речового права за відповідачем, без дотримання порядку передбаченого положеннями Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", про що встановлено вище в даній постанові, позбавляє позивача законного права здійснити розпорядження такими земельними ділянками.

Звертаючись з позовною заявою до суду у цій справі, прокурор обґрунтував наявність інтересів держави, які, на його думку, полягають в порушенні законодавства при розпорядженні земельними ділянками колективної форми власності, котрі без передбаченої законодавством України процедури перейшли у приватну власність, а також визначив уповноважений орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивача.

Оскільки, саме на позивача при дотриманні порядку, визначеного вищезазначеними нормами чинного законодавства, покладено обов`язок вчиняти певні дії з метою розпорядження земельними ділянками колективної форми власності, враховуючи порушення відповідачем норм діючого законодавства під час вчинення оскаржуваної реєстрації, колегія суддів погодилась із висновком судів попередніх інстанцій про правомірність вимог прокурора.

Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 910/6393/20 та від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 щодо застосування положень статей 15, 16 ЦК України, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій та зазначених справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин.

Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

5.5. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає про таке.

Так, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Водночас у касаційній скарзі скаржник обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не посилається на відсутність висновку Верхового Суду щодо питання застосування конкретних норм права, а лише звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не застосував висновок, викладений у пунктах 8.3, 8.4, 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, а саме щодо застосування положень статті 120 ЗК України, пункту 7 розділу Х "Перехідних положень" ЗК України, статті 377 ЦК України.

При цьому скаржник не конкретизував (з посиланням на особливості фактичних обставин справи), зміст правовідносин, висновок щодо яких конкретних норм права відсутній, яким чином та які конкретні норми права мають бути застосовані до спірних правовідносин. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що в цьому разі відсутні підстави для формування будь-якого висновку Верховного Суду, а тому підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України також не підтвердилася. У цілому касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, доводи скаржника зводяться до надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

5.6. Водночас Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що як вірно зазначено апеляційним господарським судом, відповідно до положень статті 30 ЗК України 1990 року (у редакції чинній на час передання майна до статутного фонду відповідача) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 ЗК України, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

З огляду на правові підстави виникнення у відповідача права власності на сади та господарські будівлі умови, а також обсяги прав власників землі, на якій такі об`єкти розміщені, положення статті 30 ЗК України у редакції, чинній на час отримання майна відповідачем у власність, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на положення статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України щодо автоматичного переходу, до нього права власності на спірні земельні ділянки.

У цьому контексті колегія суддів наголошує на тому, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

За таких підстав, ураховуючи принцип єдності юридичної долі об`єкта нерухомості та земельної ділянки, на якій такий об`єкт розташований, а також беручи до уваги, що об`єкти нерухомості належали на праві колективної власності агрофірмі "Летичівська", то з дати переходу права власності на вищевказану нерухомість (29.08.2018) ПАТ "Летичівське", набувши право власності на такі об`єкти, набуло право зареєструвати за собою земельні ділянки під вищевказаними об`єктами. Проте, спір у цій справі не стосується правовідносин щодо реєстрації за власником об`єктів нерухомості земельних ділянок під такими об`єктами, а виник з приводу реєстрації права приватної власності на підставі державного акта на право колективної власності на землю від 16.11.1995 серії ХМ № 18, виданого агрофірмі "Летичівська".

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігор Грейн" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі № 924/250/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

С. К. Могил