Рішення

від 26.12.2022 по справі 149/1067/22

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/1067/22

Провадження №2/149/364/22

Номер рядка звіту 9

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.12.2022 р. Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Робак М. В.,

при секретарі Поліщук Л. А.,

за участі представника позивача - адвоката Юрченка Тараса Петровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю. Свої вимоги мотивує тим, що 13.11.2015 між сторонами було зареєстровано шлюб. В подальшому, рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06.07.2021 шлюб між ними розірвано. Однак, під час зареєстрованого між сторонами шлюбу, за рахунок власних та подарованих матір`ю коштів, позивачка придбала нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарськими будівдями та спрудами, земельну ділянку загальною площею 0,4010 га, що розташовані в АДРЕСА_1 . Придбання вказаного нерухомого майна відбулося позивачкою, а оформлення здійснювалось на відповідача. Також, під час зареєстрованого з відповідачем шлюбу були придбані наступні транспортні засоби, а саме, автомобілі марки Reugeot 405, Skoda Oktavia Tour, Lexus RX300, Skoda Oktavia та причіп. Крім того, впродовж перебування у шлюбі позивачка за власні кошти придбала електронну побутову техніку та меблі. При цьому, з метою ремонту вищезазначених автотранспорнтних засобів ОСОБА_1 оформила кредит на загальну суму 129 759 грн., в результаті чого покриття суми кредиту відбулося останньою одноосібно за рахунок вланих коштів. За час перебування у шлюбі відповідач не працював , будь-яких коштів в сім`ю не вкладав, у зв`язку із тим, що відбував покарання у вигляді позбавлення волі. Звільнившись з місць позбавлення волі, відповідач самовільно розпочав відчудження майна, яке придбувала позивач. А тому позивачка, просить визнати вищезазначене майно особистою приватною власністю, а суму кредитних грошових коштів, що були отримані від АТ "УкрСиббанк" та в подальшому сплочені нею самостійно визнати спільною сумісною власністю та просить позов задоволити.

Ухвалою суду від 23.05.2022 забезпечено зазначений вище позов шляхом накладення арешту на майно.

Ухвалою суду від 26.05.2022 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

22.06.2022 на адресу суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про допит свідків.

01.08.2022 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_4 надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 01.08.2022 клопотання представника позивача задоволено, підготовче судове зсаідання закрито та призначено справу до судового розгляду.

В попередніх судових засіданнях ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, що нею зазначені в позовній заяві. Крім того, зазначила, що відповідач все майно, що придбане нею, але зареєстроване на його ім"я, вважає своїм власним та здійснює його відчудження. В період перебування у шлюбі нею в кредит отримувались кошти на ремонт автомобіля "Шкода" в розмірі 60000 грн та автомобіля "Лексус" - 60000 грн, останній відповідачем продано без її відома. На даний час відповідач проживає в іншому населеному пункті, має іншу сім"ю, проте продовжує неправомірні дії щодо майна позивачки, а крім того погрожує життю і здоров"ю позивачки та її неповнолітньої доньки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, вказуючи, що все майно, яке є предметом спору, позивачка придбала за власні кошти. Відповідач, перебуваючи в місцях позбавлення волі, грошових коштів на придбання майна не вкладав, фізичною працею не допомогав.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, хоча повідомлявся належним чином, про що свідчать розписки про отримання повісток, з клопотаннями до суду не звертався, відзив на позов не подав.

Суддя, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності встановив наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 13.11.2015 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06.07.2021 розірвано (копія на а.с.33-34).

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 17.05.2018, який укладено між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який діяв від імені ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області, було придбано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (копія на а.с. 25-28).

Згідно договору купівлі-продажу земельних ділянок від 17.05.2018, який укладено між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який діяв від імені ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області, останнім було придбано у власність земельні ділянки площею 0,25 га та 0,1510 га, що розташовані в АДРЕСА_1 (копія на а.с. 29-32).

На підставі договорів купівлі-продажу від 02.07.2020, 10.08.2019 були придбані наступні транспортні засоби: Skoda Oktavia Tour, Lexus RX300 (копія на а.с.35-38).

З свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів вбачається, що ОСОБА_2 являється власником автомобіля марки Reugeot 405 та причіпа марки ПГМФ (копія на а.с. 20-22).

Довідкою АТ КБ "Приватбанк" від 10.05.2022 та додатком до нього підтверджується, що ОСОБА_1 за період 01.09.2018 - 01.05.2022 здійснювала платежі по оплаті комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 (копія на а.с.39-47).

Позивачка впродовж перебування у шлюбі придбала електронну побутову техніку та меблі, що підтверджується копіями квитанцій (копія на а.с.48-58).

З довідки виданою начальником відділу АТ "УкрСиббанк" вбачається, що на ім"я позивачка оформлено кредит (копія на а.с. 120-123).

З виписки ПриватБанку вбачається, що протягом 2020-2022 з банківської картки позивачки на банківську карту відповідача здійснювались перерахування грошових коштів (а.с. 124-126)

Довідкою з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податківза перод з 2016 по 2021 роки підтверджується, що позивачка отримувала стабільний дохід (копія на а.с.127-130).

Крім того, позивачка 24.09.2017 року отримала від свої матері ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 30 000 грн. (копія на а.с.131).

15.02.2018 року ОСОБА_1 отримала оренду плату за земельний пай від ТОВ "Ступник-Агро" в сумі 41475,90 грн. (копія на а.с.132).

Згідно договору дарування житлового будинку від 17.10.2017 року ОСОБА_1 передає безоплатно у власність ОСОБА_8 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_2 (копія на а.с.133-134).

Згідно договору дарування земельних ділянок від 17.10.2017 року ОСОБА_1 передає безоплатно у власність ОСОБА_9 земельні ділянки загальною площею 0,3284 га. (копія на а.с.135-136).

Згідно інформації ДУ "Вінницька виправна колонія (№86) Якуба О.П. з 04.03.2015 по 31.08.2018 відбував покарання (а.с. 164)

Крім того, судом було допитано свідків.

Так, свідок ОСОБА_9 пояснила, що позивачка є її рідною сестрою, тому остання розповідала, що купувалось нею та за які кошти. Позивачка повідомляла їй про наявність отриманих кредитів для придбання майна.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що до нього зверталась позивачка допомогти оформити придбаний нею будинок на чоловіка ОСОБА_2 , який перебував в місцях позбавлення волі. Тому він приймав участь у оформленні договоро купівлі-продажу як представник ОСОБА_2 . У придбані будинку відповідач участі не приймав.

Встановленим судом фактичним обставинам у справі відповідають правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України та ЦК України зокрема, в частині щодо права особистої приватної власності на майно, яке набуте під час шлюбу, спільної сумісної власності подружжя, здійснення останнім цього права.

Згідно з частиною першою статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 2 статті 60 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело та час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 Цивільного кодексу України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Такий правовий висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

На противагу цьому слід зазначити, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У зв`язку з викладеним в разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Такий правовий висновок викладений постанові Верховного Суду Касаційного цивільного Суду від 24.01.2020 № 546/912/16-ц.

В судовому засіданні надані позивачем докази свідчать про те, що хоча остання, перебуваючи в період з 13.11.2015 по 06.07.2021 у шлюбних відносинах з відповідачем, спірне майно придбувала за кошти, які їй належали особисто, внаслідок отримання кредитів, заробітної плати , плати за оренду паїв, а також коштів отриманих від матері. Відповідач, маючи змогу скористатись правами передбаченими цивільно-процесуальним кодексом на надання доказів з метою спростування тверджень позивача, ними не скористався. Жодних доказів, які б свідчили про його участь у придбанні спірного майна не надав. Таким чином, надані позивачем докази свідчать про те, що майно, що зазначене нею в прохальній частині позовної заяви, окрім телевізора Samsung вартістю 16249, 17 грн , так як докази його придбання відсутні, є особистою власністю ОСОБА_1 .

При цьом суд зазначає, що договір дарування житлового будинку від 17.10.2017 року та договір дарування земельних ділянок від 17.10.2017 року жодного доказового значення не несуть, а тому вони є неналежними доказами.

Щодо визнання спільною сумісною власністю кредитних коштів, які отримувались в АТ "УкрСиббанк" згідно договорів від 13.11.2020 та 21.03.2021 р.р. на загальну суму 129759 грн. суд зазначає таке.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Зазначена позиція наведена в постанові Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 295/8319/18.

В судовому засіданні позивач неодноразово вказувала, що кредитні кошти вона отримувала з метою ремонту автомобілів, які були її особистою власністю, тобто вони отримувались не в інтересах сім"ї, а з метою задоволення особистих потреб.

Враховуючи встановлені обставини, у суду відсутні підстави для визнання кредитних коштів отриманих згідно укладених договорів з АТ "УкрСиббанком" спільною сумісною власністю подружжя і як наслідок, стягнення з ОСОБА_2 64879,50 грн сплачених позивачкою кредитів.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задоволити частково та у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останньою судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.81,141,258,264,265,273,354,355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 наступне майно:

- житловий будинок з погосподарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 ;

- земельні ділянки загальною площею 0,4010 га, а саме: земельну ділянку площею 0,25 га (кадастровий номер - 0524885600:03;001:0310) та земельну ділянку площею 0,1510 га (кадастровий номер - 0524885600:03:001:0311) в межах згідно з планом, що розташовані в АДРЕСА_1 ;

- причіп марки ПГМФ, модель 830410, сірого кольору, 2019 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ;

- автомобіль марки Skoda Oktavia, зеленого кольору, 2002 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 ;

- витяжку декоративну Siemens LK65RF670R, вартістю 6832,50 грн;

- телевізор Samsung UE50TU8000UXUA, вартістю 16999,90 грн;

- холодильник Samsung RB34N5440B/|UA, вартістю 14582,50 грн;

- пральну машину Samsung WW60J30GO3WDUA, вартістю 9582,50 грн;

- мікрохвильову піч Samsung MS23K3614AK/BЦ, вартістю 2899,90 грн;

- меблі для кухні фірми "Ясен", вартістю 19695,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев"яноста днів з дня набранням рішення законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) сплачений останньою судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2058,29 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду на протязі 30-ти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складення повного тексту рішення - 28.12.2022

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Марина РОБАК