Рішення

від 06.12.2022 по справі 521/3597/21

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Рішення

ІмЕНЕм УкрАїни

справа № 521/3597/21

провадження № 2/521/2973/22

06 грудня 2022 року

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого судді Михайлюка О.А.,

при секретарі Жезняк Т.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, посилаючись на те, що в провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду перебувала справа №916/178/20, в матеріалах якої міститься пояснення, підписане зокрема відповідачем, яке розповсюджує недостовірну інформацію стосовно неї.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень на її користь, спростувати недостовірну та неправдиву інформацію відносно громадянки ОСОБА_1 та зобов`язати відповідача звернутись до Південно-західного апеляційного господарського суду і просити вилучити документи за підписом відповідача.

Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 28 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , протягом одного місяця спростувати недостовірну та неправдиву інформацію відносно ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 3000 гривень. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалою суду від 19 травня 2022 року вказане рішення скасоване, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити, розглянути справу за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в ході розгляду справи позовні вимоги не визнавала, просила суд відмовити у їх задоволенні.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 27 жовтня 2020 року у справі №916/178/20 ОСОБА_1 поновлено на посаді голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Весна-Новоселів 53» з 21 грудня 2016 року.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14 квітня 2021 року рішення Господарського суду Одеської області від 27 жовтня 2020 року залишено без змін.

У матеріалах вищевказаної справи знаходяться письмові пояснення ОСОБА_3 від 29 січня 2021 року, який працював на посаді голови ОСББ «Весна-Новоселів-53» в будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

У поясненнях зазначено: «Я, громадянин України ОСОБА_3 , 1981 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , з 01 квітня 2018 року працюю на посаді голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53». ОСОБА_1 , яка була на посаді голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53» з 2015 року по 2016 року не виконувала свої обов`язки голови правління ОСББ, а саме: грошові кошти в розмірі 31 065,92 гривень (тридцять одна тисяча, шістдесят п`ять тисяч гривень дев`яносто дві копійки), які були зібрані з власників квартир та були перераховані на Громадську спілку «житлова іноваційно-впроваджувальна асоціація захисту, підтримки та розвитку Української нації» «Новий світ» ЄДРПОУ 40640872, яка була зареєстрована без рішення загальних зборів. Засновником став ОСОБА_4 . Так ОСОБА_4 є співмешканцем і цивільним чоловіком ОСОБА_1 . ОСОБА_1 ніяких пояснень мешканцям будинку не надавала, немає інформації куди поділися ці 31 065,92 гривень, які були переведені на Громадську спілку «житлова іноваційно - впроваджувзльна асоціація захисту, підтримки та розвитку Української нації» «Новий світ». Були звернення до поліції щодо факту розтрати ОСОБА_1 грошових коштів на суму 31 065,92 гривень, що належать членам ОСББ «Весна-Новоселів» (копія витяга з єдиного реєстру досудового розслідувань додається). Неодноразово ОСОБА_1 вводила в оману всіх мешканців будинку, дурила їх, що вона і зараз робить не тільки з ними, й в суді надає недійсну інформацію. Вводячи в оману мешканців будинку, ОСОБА_1 не дочекавшись законної передачі будинку з балансу КП ЖКС «Черьомушки» на баланс ОСББ «Весна-Новоселів 53», вимагала сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території саме на рахунок ОСББ, хоча за фактом, обслуговування будинку забезпечувало саме КП ЖКС «Черьомушки». В підсумку, КП ЖКС «Черьомушки» пред`явив претензії до обманутих ОСОБА_5 мешканців (а на деяких навіть були подані позови до суду), та останнім довелося сплачувати ці гроші вдруге, тепер вже на рахунок комунального підприємства (квитанція на оплату комунальних послуг з дописом ОСОБА_1 та мокрою печаткою ОСББ «Весна-Новоселів 53», та номери судових справ додаються). Загальні збори співвласників, які проводились під орудою цих громадян постійно закінчувались скандалами та приниженням власників, які не побоялися задати незручні питання до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Одного разу, коли ОСОБА_6 та Грачову попросили надати документи, що стосуються діяльності ОСББ, у останніх не витримали нерви, та ОСОБА_6 вдарив по обличчю одного з співвласників будинку (номер справи у судовому реєстрі 521/21539/16-п). Останньою краплею для мешканців будинку, що і призвело до переобрання ОСОБА_5 з посади Голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53» стало невиконання нею законних вимог ревізійної комісії згідно діючого законодавства та Статуту надати для перевірки документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності ОСББ. Замість того, щоб передати документи, ОСОБА_1 оголосила про рішення правління розпустити ревізійну комісію, хоча це право належить до виключної компетенції Загальних зборів співвласників. А вже після проведення зборів 11.12.16 р., коли ОСОБА_5 дізналась про те, що більшість співвласників висловили їй недовіру, категорично відмовилась передавати усі необхідні для повноцінного функціонування ОСББ документи. Пізніше, щоб піти від відповідальності, вона написала заяву у правоохоронні органи, що зберігала документацію у підвалі, та мовляв хтось її звідти викрав. Хоча за словами свідків, що бували в неї вдома, усю документацію вона зберігала саме у своїй квартирі. Всі мешканці нашого будинку не хочуть щоб вона була головою ОСББ. Тому її зняли з посади голови ОСББ на законних підставах. ОСОБА_4 постійно був присутній на всіх засіданнях зборів мешканців ОСББ. Всю цю інформацію можуть підтвердити мешканці нашого будинку. Вказаних мешканців знаю як освічених, ввічливих, доброзичливих, порядних, привітливих, відкриті серцем та душею громадян, які є різними за віком, але проживають у злагоді та мирі між собою та сусідами.»

Під вказаними пояснення відповідач ОСОБА_2 поставила підпис.

Суд також встановив, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2021 року у справі №521/1333/20 спростовано недостовірну інформацію про те, що ОСОБА_1 викрадені усі гроші з рахунків Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Весна-Новоселів 53» (м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 53, ЄДРПОУ 40059165), яка містилася в повідомленні голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Весна-Новоселів 53» та в листі голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Весна-Новоселів 53» № 12/18.01.2017 від 18 січня 2017 року на ім`я міського голови Одеси.

Відповідно до ст.32Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до ст.68Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно із положеннями ст.5Закону України«Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст.201ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

У Постанові ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудову практикуу справахпро захистгідності тачесті фізичноїособи,а такожділової репутаціїфізичної таюридичної особи»від 27лютого 2009року за№1 зазначено, що фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Вирішуючи дані спори суди повинні враховувати наступні відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь-особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 6 Постанови від 27 лютого 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від27лютого 2009року №1«Про судовупрактику у справахпро захистгідності тачесті фізичноїособи,а такожділової репутаціїфізичної таюридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі убудь-який спосіб; б)поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в)поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Щодо факту поширення інформації, то під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до п. 19 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від27лютого 2009року №1«Про судовупрактику усправах прозахист гідностіта честіфізичної особи,а такожділової репутаціїфізичної таюридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України«Про інформацію» (діюча норма ст. 30 Закону України «Про інформацію») оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Судом повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens v. Austria). Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria).

Згідно із ч. 1, 2, 4, 6 ст.277ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім`ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Відповідно до ст.10Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Відповідач у заяві про перегляд заочного рішення вказує, що вона підписала пояснення від 29 січня 2021 року тому що вважає, що викладена інформація у поясненнях щодо ОСОБА_1 здебільшого є оціночним судженням, яка полягає у негативній оцінці роботи позивача, а тому не підлягає спростуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.30Закону України«Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Як згадувалось раніше, оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 статті 76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 6 статті 81ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, розповсюджену у поясненнях від 29 січня 2021 року.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищевказаних позовних вимог, то не підлягають задоволенню й похідні позовні вимоги щодо відшкодування шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про інформацію», ст. ст. 16, 23, 201, 277, 302 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76, 82, 89, 265, 354 ЦПК України, суд -

Вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Михайлюк

06.12.22