Постанова

від 19.04.2023 по справі 521/3597/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4526/23

Справа № 521/3597/21

Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Цюри Т.В.,

суддів Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С.,

За участю секретаря судового засідання: Трофименко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішенняМалиновського районногосуду містаОдеси від06грудня 2022року поцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 прозахист честі,гідності таділової репутації,-

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації посилаючись на те, що в провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду перебувала справа №916/178/20, в матеріалах якої міститься пояснення, підписане зокрема відповідачем, яке розповсюджує недостовірну інформацію стосовно неї (т.1, а.с.1-6).

Позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень на її користь, спростувати недостовірну та неправдиву інформацію відносно громадянки ОСОБА_1 та зобов`язати відповідача звернутись до Південно-західного апеляційного господарського суду і просити вилучити документи за підписом відповідача.

Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 28 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , протягом одного місяця спростувати недостовірну та неправдиву інформацію відносно ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 3000 гривень. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалою суду від 19 травня 2022 року вказане рішення скасоване, справу призначено до розгляду.

06 грудня 2022 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації відмовлено (т.2, а.с.115-118).

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулось із апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (а.с.122-123).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу розподілено колегії судді: головуючий суддя Чорна Т.Г., судді Орловська Н.В., Пузанова Л.В. (а.с.126).

16 лютого 2023 року рішенням Вищої Ради правосуддя №55/0/15-23 ОСОБА_3 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2023 року, цивільну справу було розподілено головуючому судді - Цюрі Т.В.

05 квітня 2023 року ухвалою Одеського апеляційного суду справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11 квітня 2023 року об 12 год 50 хв.

В судове засідання сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками секретаря судового засідання, наявними в матеріалах справи.

Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справі від сторін до суду не надходило.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, ненадання клопотань для відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу у відсутності сторін.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішеннясуду відповідає зазначенимвимогам , з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що з 2015 року позивач обіймала посаду голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53».

На підставі протоколу загальних зборів ОСББ 11.12.2016 року позивача звільнено з займаної посади.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26.03.2017 року справа (№521/5738/17) протокол загальних зборів - визнаний недійсним.

Також встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 27 жовтня 2020 року у справі №916/178/20 ОСОБА_1 поновлено на посаді голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Весна-Новоселів 53» з 21 грудня 2016 року.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14 квітня 2021 року рішення Господарського суду Одеської області від 27 жовтня 2020 року залишено без змін.

У матеріалах вищевказаної справи знаходяться письмові пояснення ОСОБА_4 від 29 січня 2021 року, який працював на посаді голови ОСББ «Весна-Новоселів-53» в будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

У поясненнях зазначено: «Я, громадянин України ОСОБА_4 , 1981 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , з 01 квітня 2018 року працюю на посаді голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53». ОСОБА_1 , яка була на посаді голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53» з 2015 року по 2016 року не виконувала свої обов`язки голови правління ОСББ, а саме: грошові кошти в розмірі 31 065,92 гривень (тридцять одна тисяча, шістдесят п`ять тисяч гривень дев`яносто дві копійки), які були зібрані з власників квартир та були перераховані на Громадську спілку «житлова іноваційно-впроваджувальна асоціація захисту, підтримки та розвитку Української нації» «Новий світ» ЄДРПОУ 40640872, яка була зареєстрована без рішення загальних зборів. Засновником став ОСОБА_5 . Так ОСОБА_5 є співмешканцем і цивільним чоловіком ОСОБА_1 . ОСОБА_1 ніяких пояснень мешканцям будинку не надавала, немає інформації куди поділися ці 31 065,92 гривень, які були переведені на Громадську спілку «житлова іноваційно - впроваджувальна асоціація захисту, підтримки та розвитку Української нації» «Новий світ». Були звернення до поліції щодо факту розтрати ОСОБА_1 грошових коштів на суму 31 065,92 гривень, що належать членам ОСББ «Весна-Новоселів» (копія витяга з єдиного реєстру досудового розслідувань додається). Неодноразово ОСОБА_1 вводила в оману всіх мешканців будинку, дурила їх, що вона і зараз робить не тільки з ними, й в суді надає недійсну інформацію. Вводячи в оману мешканців будинку, ОСОБА_1 не дочекавшись законної передачі будинку з балансу КП ЖКС «Черьомушки» на баланс ОСББ «Весна-Новоселів 53», вимагала сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території саме на рахунок ОСББ, хоча за фактом, обслуговування будинку забезпечувало саме КП ЖКС «Черьомушки». В підсумку, КП ЖКС «Черьомушки» пред`явив претензії до обманутих ОСОБА_6 мешканців (а на деяких навіть були подані позови до суду), та останнім довелося сплачувати ці гроші вдруге, тепер вже на рахунок комунального підприємства (квитанція на оплату комунальних послуг з дописом ОСОБА_1 та мокрою печаткою ОСББ «Весна-Новоселів 53», та номери судових справ додаються). Загальні збори співвласників, які проводились під орудою цих громадян постійно закінчувались скандалами та приниженням власників, які не побоялися задати незручні питання до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Одного разу, коли ОСОБА_7 та Грачову попросили надати документи, що стосуються діяльності ОСББ, у останніх не витримали нерви, та ОСОБА_7 вдарив по обличчю одного з співвласників будинку (номер справи у судовому реєстрі 521/21539/16-п). Останньою краплею для мешканців будинку, що і призвело до переобрання ОСОБА_6 з посади Голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53» стало невиконання нею законних вимог ревізійної комісії згідно діючого законодавства та Статуту надати для перевірки документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності ОСББ. Замість того, щоб передати документи, ОСОБА_1 оголосила про рішення правління розпустити ревізійну комісію, хоча це право належить до виключної компетенції Загальних зборів співвласників. А вже після проведення зборів 11.12.16 р., коли ОСОБА_6 дізналась про те, що більшість співвласників висловили їй недовіру, категорично відмовилась передавати усі необхідні для повноцінного функціонування ОСББ документи. Пізніше, щоб піти від відповідальності, вона написала заяву у правоохоронні органи, що зберігала документацію у підвалі, та мовляв хтось її звідти викрав. Хоча за словами свідків, що бували в неї вдома, усю документацію вона зберігала саме у своїй квартирі. Всі мешканці нашого будинку не хочуть щоб вона була головою ОСББ. Тому її зняли з посади голови ОСББ на законних підставах. ОСОБА_5 постійно був присутній на всіх засіданнях зборів мешканців ОСББ. Всю цю інформацію можуть підтвердити мешканці нашого будинку. Вказаних мешканців знаю як освічених, ввічливих, доброзичливих, порядних, привітливих, відкриті серцем та душею громадян, які є різними за віком, але проживають у злагоді та мирі між собою та сусідами.»

Під вказаними поясненнями, серед інших, відповідач ОСОБА_2 , також, поставила підпис.

Суд також встановив, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2021 року у справі №521/1333/20 спростовано недостовірну інформацію про те, що ОСОБА_1 викрадені гроші з рахунків Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Весна-Новоселів 53» (м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 53, ЄДРПОУ 40059165), яка містилася в повідомленні голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Весна-Новоселів 53» та в листі голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Весна-Новоселів 53» № 12/18.01.2017 від 18 січня 2017 року на ім`я міського голови Одеси.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов вірного висновку, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, розповсюджену у поясненнях від 29 січня 2021 року.

Колегія суддів, дослідивши матеріали та обставини справи, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Частина 4 статті 32 Конституції України закріплює, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Даною нормою Конституції України здійснення вказаних прав може бути обмежене законом для захисту репутації або прав інших людей.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Будучи особистим немайновим правом, що забезпечує соціальне буття фізичної особи, право на повагу до гідності та честі захищається нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 201 Цивільного кодексу України передбачено, що честь, гідність та ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Так, статтями 270, 297 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За правилом ст.275 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Захист такого права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, належить позивачеві.

Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Статтею 299 Цивільного кодексу України закріплено право фізичної особи на недоторканність та право на судовий захист своєї ділової репутації.

Відповідно до ч. 2 ст. 302 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.

Згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму ВСУ №1 д 27.02.2009р., відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України, фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

У пунктах 1, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до ч. 2 ст. 47-1Закону України «Про інформацію»(діюча нормаст. 30 Закону України «Про інформацію») оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Слід звернути увагу, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до висвітлення обставини справи та до незгоди апелянта із оскаржуваним рішенням без наведення об`єктивних причин або ж фактів неправильного застосування судом норм матеріального чи порушень норм процесуального права.

Так, звертаючись із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 наголошує на тому, що судом першої інстанції не досліджено всіх доказів, які підлягають дослідженню щодо проведення зборів та поширення недостовірної інформації, що встановлено рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2021 року у справі №521/1333/20 .

Дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх неспроможними з огляду на таке.

Так, згідно з пунктом 17 вищенаведеної Постанови передбачено, що інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо) може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред`явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Колегія суддів зауважує, що не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлений спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у справі.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 441/1547/17 (провадження № 61-12520св19).

Отже, оскільки, як позивач так і ОСББ «Весна Новоселів 53» в особі голови правління Смагіна Г.О. були учасниками конкретних справ, які перебували в проваджені Малиновського районного суду м. Одеси та Південно-західного апеляційного господарського суду, рішення по яких ухвалено по суті, наведена у спірних письмових поясненнях інформація голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53» від 29.01.2021 року, отримана в межах процесуального закону, надавалась суду у якості доказу, викладена в процесуальному документі, досліджена, оцінена судами при ухвалені судового рішення в межах процедури здійснення судочинства.

Оскільки процесуальним законом передбачений спеціальний порядок дослідження і оцінки доказів, а саме спірних пояснень голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53» Смагіна Г.О., підписаних відповідачем на підтвердження викладених обставин спору, підстави для захисту честі та гідності на користь позивача - відсутні.

Крім того, відповідно п. 15 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1 юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і норм ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Виходячи з наведених норм права та обставин справи, відповідач ОСОБА_2 , яка разом з іншими членами ОСББ , поставила свій підпис під письмовими поясненнями голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53» Смагіна Г.О., які в наступному були подані, як зазначено позивачкою, до апеляційної скарги у господарській справі № 916/178/20, не може являтися особою, яка поширила інформацію.

Оскільки відповідачка не є поширювачем інформації, не є її надавачем суду, отже, у сукупності з викладеним, відсутні підстави зобов`язувати її вилучати цей документ.

Апеляційний суд, також зазначає, що згідно з абзацом другим пункту 5 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З огляду на те, що суд дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем порушення його особистих немайнових прав, тому і є вірним висновок суду про те, що вимога про стягнення моральної шкоди , яка є похідною, задоволенню не підлягає.

Слід такожзазначити,що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно дост. 141 ЦПК Україниновий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районногосудумістаОдеси від06грудня2022рокупоцивільній справізапозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 прозахист честі,гідностітаділової репутації залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19.04.2023 року.

Головуючий суддя Цюра Т.В.

Судді: Сєвєрова Є.С.

Комлева О.С.