Рішення

від 26.12.2022 по справі 927/898/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

26 грудня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/898/22 Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., за правилами спрощеного позовного провадження, в відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: фізичної особи - підприємця Троценка Олександра Валерійовича,

АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Док-1»,

вул. Бібліотечна, 12, м. Корюківка, Корюківський район, Чернігівська область, 15300;

e-mail: k.tibezh@ukr.net;

предмет спору: про стягнення 189283,15грн

за участю представників сторін:

від позивача: Гречко Н.О. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія СВ №1025820, видано 26.12.2022;

від відповідача: Тібеж К.І. - адвокат, довіреність від 07.11.2022 б/н.

У судовому засіданні 26.12.2022, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фізичною особою - підприємцем Троценко Олександром Валерійовичем (надалі - ФОП Троценко О.В.) подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Док-1» (надалі - ТОВ «Док-1») про стягнення 189283,15грн, з яких: 122231,70грн заборгованості за поставлений товар (дрова паливні) за договором №13/03/2020 від 13.03.2020 (надалі - Договір); 35917,99грн пені за період з 06.10.2021 по 21.10.2022, нарахованої на підставі п.7.2. Договору; 27802,93грн інфляційних нарахувань за період з жовтня 2021 року по вересень 2022 року; 3330,53грн трьох відсотків річних за період з 06.10.2021 по 21.10.2022, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати за отриманий товар за видатковими накладними: №272 від 05.10.2021; №277 від 13.10.2021; №282 від 22.10.2021; №308 від 24.11.2021; №319 від 09.12.2021; №320 від 15.12.2021; №324 від 17.12.2021та №325 від 21.12.2021.

Ухвалою суду від 26.10.2022 дану позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження в справі №927/898/22; постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання по розгляду спору по суті призначено на 23.11.2022 об 11:00, в яке викликано повноважного представника позивача; сторонам установлено процесуальні строки для подачі заяв по суті спору, зокрема відповідачу 15 календарних днів з дня отримання вказаної ухвали, для подачі в порядку статей 178, 251 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) відзиву на позов.

Відповідач в установлений судом строк скористався правом на подачу відзиву на позов, яким підтвердив факт поставки товару за договором №13/03/2020 від 13.03.2020 у спірному періоді на загальну суму 133185,30грн. У рахунок вартості поставленого товару ним сплачено 10953,60грн. В іншій частині відповідач за отриманий товар не розрахувався, оскільки вважає, що строк по його оплаті не настав оскільки умовами Договору не погоджено граничного строку по розрахунку за господарськими операціями з поставки товару. Відтак, керуючись частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), строк по оплаті такого товару має відраховуватись з моменту звернення позивача з вимогою по його оплаті, натомість позивач до нього з вимогою по оплаті вартості поставленого товару до цього часу не звертався, отож у нього відсутній обов`язок по розрахунку за отриманий товар. Вважає, що позов пред`явлено передчасно, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає. Також звертав увагу на порушення вимог до форми позовної заяви, встановлених частиною 2 статті 162 ГПК України, та заперечував щодо розміру судових витрат на правничу допомогу, заявлених позивачем до відшкодування.

У судове засідання 23.11.2022 прибули повноважні представники обох сторін.

Суд, керуючись частиною 2 статті 216 ГПК України, оголосив перерву в судовому засіданні до 14.12.2022 об 11:00, з метою надання позивачу можливості скористатись правом на подачу письмової відповіді на відзив, в установлений судом строк.

Позивач, в установлений судом строк, скористався правом на подачу письмової відповіді на відзив, якою спростовуючи доводи відповідача, посилався на зміст частини 1 та 2 статті 692 ЦК України, за якими обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлений інший строк оплати. Аналогічний правовий висновок наведений в постановах Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №908/2258/18, від 14.04.2021 у справі №910/14556/19, від 27.10.2021 у справі №911/2795/20.

12.12.2022, відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без руху, мотивоване порушенням приписів статей 162, 164, 172 ГПК України, що відповідно до вимог статті 174 цього Кодексу є підставою для винесення судом рішення про залишення позовної заяви без руху. Судом дане клопотання відхилено.

Суд, при відкритті провадження в справі №927/898/22, здійснивши аналіз матеріалів позовної заяви, дійшов висновку про її відповідність вимогам статей 162, 164, 172 ГПК України. Доводи відповідача спростовуються наявними матеріалами справи.

14.12.2022, відповідачем подано заперечення (клопотання) в частині вимог щодо розподілу судових витрат на правову допомогу, в заявленому позивачем розмірі, оскільки, на його думку, заявлені витрати надмірно завищені та не відповідають обсягу фактично наданих послуг та ціні позову.

14.12.2022, у судове засідання прибули повноважні представники обох сторін.

У судовому засіданні судом оглянуто: оригінали видаткових накладних (копії яких наявні в матеріалах справи), оригінали товарно-транспортних накладних та рахунків, виставлених на оплату товару поставленого відповідачу (протокол судового засідання 14.12.2022).

Суд, керуючись частиною 2 статті 216 ГПК України, оголосив перерву в судовому засіданні до 26.12.2022 об 11:40, з метою надання відповідачу можливості скористатись правом на подачу письмового заперечення на відповідь на відзив, в установлений судом строк.

Відповідач, в установлений судом строк, скористався правом на подачу письмових заперечень на відповідь на відзив, в яких підтримав свою правову позицію, наведену в відзиві на позов. Також письмово клопотав зменшити розмір неустойки (в формі пені), що на його думку, є надмірним та невиправдано обтяжливим для нього, до 5917,99грн.

Позивач письмово заперечував проти зменшення неустойки (в формі пені), з огляду на недоведеність відповідачем існування виняткових обставин, за яких розмір неустойки може бути зменшено.

26.12.2022, у судове засідання прибули повноважні представники обох сторін.

Судом розпочато розгляд справи по суті, заслухано повноважних представників позивача та відповідача, участь останнього забезпечена в режимі відеоконференції (ухвала суду від 23.12.2022).

Повноважний представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Повноважний представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, наведені ним у відзиві на позов та в інших письмових заявах, поданих до суду.

Відповідно до статті 248 ГПК України, суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважних представників обох сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

13.03.2020, між ФОП Троценко О.В. (надалі - Постачальник, позивач) та ТОВ «Док-1» (надалі - Покупець, відповідач) укладено договір №13/03/2020, на умовах якого (п.1.1.) Постачальник зобов`язався поставити Покупцю наступну продукцію: дрова паливні (відходи пилорами) (надалі - товар), ціна Договору - 250грн за 1м3 (без ПДВ) (коефіцієнт переводу - 0,55), навантаження та перевезення зі складів Продавця входить в ціну товару. Дрова м`яколистяних порід (надалі - товар), ціна Договору - 250грн за 1м3 (без ПДВ) (коефіцієнт переводу - 0,64), навантаження та перевезення деревини зі складів Продавця входить у ціну товару.

Сторони в подальшому неодноразово переглядали погоджену ціну за одиницю товару (за 1м3)шляхом укладення додаткових угод №1 від 02.07.2021, №2 від 11.08.2021, №4 від 01.11.2021.

Виходячи з умов розділу 2 Договору «Ціна товару та сума Договору» загальна вартість кожної партії товару визначається сторонами в видаткових накладних, оформлених на підставі попередніх замовлень Покупця, а також рахунках на оплату товару. Загальна вартість Договору визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма видатковими накладними. Рахунок на оплату товару є підтвердженням Постачальника в прийнятті до виконання замовлення Покупця.

Місце передачі товару від Постачальника Покупцю є склад Покупця: Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Галини Костюк, 49 (п.3.2. Договору).

Перехід права власності та всіх ризиків на товар (випадкового знищення або пошкодження) здійснюється в момент передачі товару від Постачальника Покупцеві, що фіксується відповідною видатковою накладною про прийняття товару (п.3.3. Договору).

Разом з товаром Постачальник передає Покупцеві супровідну документацію: оригінал рахунку на сплату вартості товару; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну (п.3.4. Договору).

За розділом 5 Договору «Порядок розрахунків»: розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що визначений у цьому Договорі. Валютою платежу є гривня України. Датою здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зарахована на рахунок Постачальника. Покупець зобов`язаний оплатити Постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару за поставку кожної партії товару шляхом безготівкового переказу суми грошових коштів на банківський рахунок.

При здійсненні платежу Покупець обов`язково повинен вказувати в платіжному дорученні номер та дату первинного документа (номер договору, рахунку на оплату товару), виписаного Постачальником на оплату партії товару.

Відповідно до пунктів 9.1. та 9.2. цей Договір вступає в дію з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не направить письмове повідомлення іншій стороні про зміну або небажання продовжити дію цього Договору на інший строк, цей Договір вважається продовженим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік, без обмеження кількості пролонгацій.

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані §1 Глави 54 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). Судом установлено, що договір №13/03/2020 від 13.03.2020 на момент вирішення спору є чинним, за відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження його припинення сторонами в установленому законом порядку.

Предметом позову в даній справі є стягнення вартості товару, поставленого за Договором, неустойки (в формі пені) за порушення грошових зобов`язань по своєчасному розрахунку за цей товар, а також відсотків річних та інфляційних втрат, право на нарахування та стягнення яких обумовлено частиною 2 статті 625 ЦК України.

Тобто до обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, належить наявність між сторонами договірних правовідносин; факт поставки товару, погоджено сторонами; порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений та отриманий ним товар; наявність достатніх правових підстав для застосування до нього штрафних санкцій (неустойки), стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за фактом порушення грошових зобов`язань.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов Договору Постачальник поставив, а Покупець отримав товар загальною вартістю 133185,30грн, про що свідчать двосторонні видаткові накладні: №272 від 05.10.2021 на суму 17125,80грн; №277 від 13.10.2021 на суму 17044,20грн; №282 від 22.10.2021 на суму 17125,80грн; №308 від 24.11.2021 на суму 16225грн; №319 від 09.12.2021 на суму 11550грн; №320 від 15.12.2021 на суму 19134,50грн; №324 від 17.12.2021 на суму 13500грн; №325 від 21.12.2021 на суму 21480грн, на оплату яких виставлено відповідні рахунки (оглянуті судом у судовому засіданні 14.12.2022).

Перелічені видаткові накладні складено за підписом обох сторін та завірені печатками юридичних осіб.

Факт отримання товару за переліченими документами відповідачем підтверджено в відзиві на позов.

За змістом частин 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, із припису частини 1 статті 692 ЦК України, слідує обов`язок негайного виконання покупцем зобов`язань по оплаті вартості поставленого товару, за умови якщо сторонами або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати цього товару.

Враховуючи, що умовами договору №13/03/2020 від 13.03.2020 сторонами не погодженого іншого строку оплати, відповідач зобов`язаний був розрахуватись за цей товар після його прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому позивач пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару.

Відтак судом відхилено заперечення відповідача в частині відсутності в нього обов`язку по розрахунку за отриманий товар. При цьому, положення частини 1 статті 693 ЦК України, на зміст якої звертав увагу відповідач у письмових запереченнях на відповідь на відзив, регулює порядок внесення попередньої оплати за договором купівлі-продажу, а не розрахунок за вже поставлений та отриманий товар.

Відповідач порушив умови Договору, за поставлений товар в установлений Договором строк не розрахувався. На момент винесення рішення в справі доказів оплати наявного боргу за спірними видатковими накладними до суду не надав.

Судом установлено, що оплату за видатковою накладною №272 від 05.10.2021 прострочено з 06.10.2021; за видатковою накладною №277 від 13.10.2021 - з 14.10.2021; за видатковою накладною №282 від 22.10.2021 - з 25.10.2021 (з урахуванням правил обчислення строків, установлених частиною 5 статті 254 ЦК України); за видатковою накладною №308 від 24.11.2021 - з 25.11.2021; за видатковою накладною №319 від 09.12.2021 - з 10.12.2021; за видатковою накладною №320 від 15.12.2021 - з 16.12.2021; за видатковою накладною №324 від 17.12.2021 - з 20.12.2021 (з урахуванням правил обчислення строків, установлених частиною 5 статті 254 ЦК України) та за видатковою накладною №325 від 21.12.2021 - з 22.12.2021.

З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач проводив оплати в рахунок вартості отриманого товару, обумовленого Договором, у тому числі за попередні періоди, про що свідчать банківські виписки по рахунку позивача, сформовані за період з 01.04.2021 по 31.12.2021. Кошти в сумі 10953,60грн зараховані позивачем в рахунок вартості товару, поставленого за видатковою накладною №272 від 05.10.2021 (спірна).

Відповідач у відзиві на позов підтвердив факт часткової оплати на суму 10953,60грн.

Факт наявності заборгованості в ТОВ «Док-1» за отриманий товар у сумі 122231,70грн також підтверджено двостороннім актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2021 по 24.12.2021, що підписаний керівником відповідача Єрмак В.І., та засвідчений печаткою Товариства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Наведене узгоджується зі змістом частини 2 статті 218 ГК України, за якою учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем, на підставі належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76-77 ГПК України, не доведено існування обставин, що є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення грошових зобов`язань перед позивачем.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи та аргументи обох сторін, суд дійшов висновку, що позов у частині вимоги про стягнення основного боргу в сумі 122231,70грн є обґрунтованим, правомірним, підтверджується належними доказами, відтак підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, установлений Договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України, з огляду на порушення відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за товар, поставлений за Договором, заявив до стягнення з відповідача 3330,53грн трьох відсотків річних за період з 06.10.2021 по 21.10.2022 та 27802,93грн інфляційних втрат за період з жовтня 2021 року по вересень 2022 року (що розраховано відповідно до рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у листі від 03.04.1997 № 62-97р).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договором, суд, керуючись наведеними нормами, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку про задоволення позову в частині трьох відсотків річних у сумі 3330,53грн та в частині інфляційних втрат у сумі 27802,93грн у повному обсязі.

За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань установлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 даного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведених норм, розмір неустойки (пені) за порушення грошових зобов`язань установлюється сторонами в договорі в відсотковому співвідношенні до суми невиконаного зобов`язання, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо інше не передбачено в спеціальному нормативно-правовому акті, що регулює спірні правовідносини сторін.

Виходячи з умов погоджених сторонами в пункті 7.2. Договору, за порушення строків виконання зобов`язань за цим Договором, винна сторона сплачує іншій стороні неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування, від вартості простроченого зобов`язання за кожний день затримки.

Позивач, керуючись вказаними умовами Договору, в межах даного спору заявив до стягнення за порушення грошових зобов`язань по своєчасній сплаті за поставлений товар неустойку в формі пені в розмірі 35917,99грн за період з 06.10.2021 по 21.10.2022 (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в періоді прострочення зобов`язань по оплаті).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За визначенням статей 549 та 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань по оплаті поставленого товару, перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що він є арифметично вірним.

Відповідач клопотав зменшити розмір неустойки (пені) до 5917,99грн, оскільки вважає, що стягнення неустойки в заявленому до стягнення розмірі, створить для нього непосильний майновий тягар.

Частиною 1 статті 550 ЦК України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки в усіх випадках порушення боржником зобов`язання, незалежно від того, виникли чи ні в зв`язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Водночас частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України також установлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).

Таким чином, наведені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру до заподіяних збитків, з метою забезпечення дотримання розумного балансу інтересів кредитора та боржника.

Слід зазначити, що поняття "значно" та "надмірно", при застосуванні частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила встановлені цими нормами направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора в порушенні зобов`язання боржником.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі №924/456/19, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, що оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає її зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд констатує, що законодавством не встановлено перелік виключних обставин, виходячи з яких має бути прийнято рішення щодо зменшення штрафних санкцій, так само як і не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідачем, у період з жовтня по грудень 2021 року, отримано товар загальною вартістю 133185,30грн, у рахунок якого до цього часу сплачено лише 10953,60грн, в той час як прострочення виконання грошового зобов`язання триває понад рік.

Міра відповідальності відповідача за порушення грошових зобов`язань перед позивачем, що обумовлена п.7.2. Договору в формі неустойки (пені) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в періоді прострочення виконання грошового зобов`язання, має відшкодувати позивачу майнові втрати, пов`язані із тривалою затримкою розрахунку за отриманий відповідачем товар. У той час як відповідач упродовж тривалого часу не вчиняє жодних дій по розрахунку з позивачем.

Загальний розмір неустойки (пені), присуджений до стягнення з відповідача за порушення виконання грошових зобов`язань складає 35917,99грн, що співвідноситься до розміру простроченого зобов`язання (122231,70грн) на рівні 29,4%, що за висновком суду не є надмірним та непропорційним, або таким, що створює непосильний майновий тягар для відповідача, за відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження складного фінансового становища Товариства.

З урахуванням наведеного вище, суд не вбачає правових підстав для зменшення розміру неустойки (пені), як міри відповідальності відповідача за час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак, беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань по оплаті позивачу вартості поставленого товару, суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення пені в сумі 35917,99грн у заявленому періоді, підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач доказів належного виконання зобов`язань перед позивачем щодо оплати за товар, обумовлений Договором, поставлений за видатковими накладними: №272 від 05.10.2021; №277 від 13.10.2021; №282 від 22.10.2021; №308 від 24.11.2021; №319 від 09.12.2021; №320 від 15.12.2021; №324 від 17.12.2021; №325 від 21.12.2021 (спірні), до суду не надав.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань по своєчасному розрахунку за поставлений товар, суд, дослідивши матеріали справи, задовольнив позов у повному обсязі, в частині основного боргу в сумі 122231,70грн, у частині неустойки (пені) в сумі 35917,99грн за період з 06.10.2021 по 21.10.2022, у частині трьох відсотків річних у сумі 3330,53грн за період з 06.10.2021 по 21.10.2022 та в частині інфляційних втрат у сумі 27802,93грн за період з жовтня 2021 року по вересень 2022 року.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Згідно з частиною 1 статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Таким чином, з огляду на те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2271,40грн покладаються на відповідача.

За п.1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в разі задоволення позову також покладаються на відповідача.

При подачі позовної заяви позивач визначив орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу в розмірі 42000грн.

У судовому засідання 26.12.2022 представник позивача заявив до відшкодування судові витрати на правничу допомогу в розмірі 53164,16грн, з яких 9464,16грн гонорар успіху (5% від ціни позову).

На підтвердження обсягу та вартості заявлених витрат, до матеріалів справи додано засвідчені копії: договору про надання правничої допомоги від 11.07.2022 та додаткової угоди №1 від 23.09.2022 до нього; трудового договору №1 від 19.07.2019, укладеного адвокатом з помічником; ордеру на надання правничої допомоги серії СВ №1033508, виданого 03.08.2022; акту №1 приймання-передачі наданої правничої допомоги у справі №927/898/22 від 22.11.2022 на суму 34500грн; акту №2 приймання-передачі наданої правничої допомоги в справі №927/898/22 від 13.12.2022 на суму 9200грн, а також посадочні документи: 000В44АЕ-D1E9-6C38-0001 від 19.11.2022 на суму 75,58грн; 000В44АЕ-3359-6ВСВ-0001 від 19.11.2022 на суму 147,28грн; 000В4470-СFD5-AE5A-0001 від 18.09.2022 на суму 85,58грн; 000В446Е-3FF4-4В09-0001 від 16.09.2022 на суму 91,13грн; 000В44С3-В378-А2В7-0001 від 10.12.2022 на суму 147,28грн та 000В44СЗ-F9F8-A37A-0001 від 10.12.2022 на суму 75,58грн (перелічені документи попередньо направлені на адресу відповідача).

За частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, з урахуванням ціни позову, значенням справи для сторін, у тому числі чи міг її результат вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору про надання правничої допомоги від 11.07.2022 та додаткової угоди №1 від 23.09.2022 до нього, укладеного між адвокатом Лапошою Д.Ю. та ФОП Троценко О.В. (надалі - Клієнт), адвокат зобов`язався надати наступні послуги: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції (600грн); збір доказів: складання документів, заяв (1100грн), підготовка та направлення адвокатських запитів (1100грн), ознайомлення з матеріалами справи (1100грн); складання позовної заяви (в тому числі проведення розрахунку заборгованості) (10000грн); ознайомлення з відзивом на позовну заяву, підготовка та подання відповіді на відзив (4500грн); участь у судових засіданнях (16000грн - за перше судове засідання; у разі відкладення судового засідання не з ініціативи адвоката за кожне наступне судове засідання, в тому числі проведене через систему електронний суд, - 3000грн); вартість послуг помічника адвоката - 5500грн (виходячи з 10год роботи за умовами трудового договору, посадовий оклад - 15мін. з/п).

Також, сторони погодили, що в разі якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято рішення на користь клієнта), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар у розмірі 5% від суми задоволених вимог (п.2 Договору).

Оплата послуг, у тому числі «гонорару успіху» здійснюється протягом 3-х днів з дня винесення рішення судом першої інстанції (п.3.1. Договору).

Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правничої допомоги, який підписується сторонами (п.7.1. Договору).

Адвокат Лапоша Д.Ю. представляв інтереси ФОП Троценко О.В. за його позовом до ТОВ «Док-1» в межах справи №927/898/22, на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії СВ №1033508, виданого 03.08.2022.

За змістом п.1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу, в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Вказана правова позиція наведена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №903/125/19.

Проте наведені висновки не стосуються витрат, які відшкодовуються адвокату в порядку компенсації, що виходячи з п.2 частини 2 статті 126 ГПК України, встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Виходячи зі змісту актів №1 та №2 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 22.11.2022 та від 13.12.2022, адвокатом позивача в межах справи №927/898/22, надано правничу допомогу загальною вартістю 43700грн, зокрема: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції (витрачено 30хв. робочого часу, вартістю 600грн); підготовка копій документів та складання позовної заяви (в тому числі розрахунку заборгованості) (витрачено 10год робочого часу, вартістю 12000грн); участь у судових засіданнях (перше судове засідання, один судодень, 16000грн); вартість послуг помічника адвоката (5500грн, виходячи з 10год роботи за умовами трудового договору, посадовий оклад 15мін з/п); транспортні витрати (400грн); ознайомлення з відзивом на позовну заяву, підготовка та подання відповіді на відзив (витрачено 4год робочого часу, вартістю 4500грн); участь у судових засіданнях (один судодень, 3000грн); вартість послуг помічника адвоката (1500грн, виходячи з 2год роботи за умовами трудового договору, посадовий оклад 15мін з/п); транспортні витрати (200грн).

Також позивачем заявлено до стягнення «гонорар успіху» в розмірі 9464,16грн, що складає 5% від ціни заявленого позову.

Відповідач заперечував проти заявленого розміру витрат, посилаючись на його неспівмірність порівняно до ціни заявленого позову (189283,15грн), ступеня складності справи та фактичного обсягу послуг, наданих адвокатом у межах судового розгляду цього спору.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Згідно з частиною 5 та 6 статті 126 ГПК України, в разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, установлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження в справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано частиною 5 статті 129 ГПК України, а також положеннями частин 6, 7, 9 цієї статті.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду даної справи, адвокатом позивача фактично надано наступну правову допомогу, вартість якої підлягає розподілу між сторонами з урахуванням принципу пропорційності (частина 4 статті 129 ГПК України), розумності та обґрунтованості: 1) формування правової позиції, дослідження доказів, підготовка позовної заяви; 2) підготовка письмової відповіді на відзив відповідача; 3) участь представника в судових засіданнях 23.11.2022 та 14.12.2022.

Судом враховано заперечення відповідача щодо неспіврозмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу.

За висновком суду, позивачем явно завищений час, витрачений адвокатом у ході судового розгляду спору, зокрема, щодо підготовки копій документів та складання позовної заяви (в тому числі розрахунку ціни позову) (за підсумком 10год), а також щодо підготовки письмової відповіді на відзив (за підсумком 4год), з огляду на те, що спір не є складним та розглядався судом за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача адвокат Лапоша Д.Ю. приймав участь в двох судових засіданнях: 23.11.2022 та 14.12.2022, відтак, сумарна вартість за представництво інтересів позивача в судових засіданнях, за підсумком у розмірі 19000грн, явно завищена.

Перелік робіт виконаних помічником адвоката в ході судового розгляду даної справи відсутній. Відтак, підстав для відшкодування вартості цих послуг (за підсумком 7000грн) за рахунок іншої сторони, суд не вбачає.

Суд, беручи до уваги ступінь складності справи (один епізод спірних правовідносин, що не потребував значних затрат часу на формування правової позиції та складання позовної заяви), характер та обсяг наданих адвокатом позивача послуг (дослідження підстав та суті спору; формування правової позиції; написання та подання позову; написання та подання відповіді на відзив; участь у судових засіданнях 23.11.2022 та 14.12.2022); виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, керуючись частиною 4 статті 129 ГПК України, вирішив покласти на відповідача відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 24009,88грн (з урахуванням гонорару успіху), в з яких: 445,72грн відшкодування транспортних витрат адвоката на відрядження в судові засідання 23.11.2022 та 14.12.2022, виходячи з критеріїв обумовлених приписами частини 4 статті 126 та частини 5 статті 129 ГПК України.

Транспортні витрати за проїзними документами: 000В4470-СFD5-AE5A-0001 від 18.09.2022 на суму 85,58грн та 000В446Е-3FF4-4В09-0001 від 16.09.2022 на суму 91,13грн. судом не розподіляються, оскільки в указані в них дати проїзду судові засідання по даній справі не призначались; будь-яких пояснень щодо цих витрат позивач до суду не надавав.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 165-167, 178, 184, 233, 236, 238, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги фізичної особи - підприємця Троценка Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Док-1" (вул. Бібліотечна, 12, м. Корюківка, Корюківський район, Чернігівська область, 15300; код ЄДРПОУ 40182159) про стягнення 189283,15грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Док-1" (вул. Бібліотечна, 12, м. Корюківка, Корюківський район, Чернігівська область, 15300; код ЄДРПОУ 40182159) на користь фізичної особи - підприємця Троценка Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) 122231,70грн основного боргу; 35917,99грн пені; 27802,93грн інфляційних нарахувань; 3330,53грн трьох відсотків річних; 2271,40грн судового збору та 24009,88грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2022.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко