Постанова

від 23.05.2023 по справі 927/898/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2023 р. Справа№ 927/898/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Док-1"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2022 у справі №927/898/22 (суддя Романенко А.В, повний текст рішення складено та підписано 28.12.2022)

за позовом фізичної особи - підприємця Троценка Олександра Валерійовича,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Док-1"

про стягнення 189 283,15 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою - підприємцем Троценко Олександром Валерійовичем подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Док-1» про стягнення 189283,15 грн, з яких: 122231,70 грн заборгованості за поставлений товар (дрова паливні) за договором №13/03/2020 від 13.03.2020; 35917,99 грн пені за період з 06.10.2021 по 21.10.2022, нарахованої на підставі п.7.2. Договору; 27802,93 грн інфляційних нарахувань за період з жовтня 2021 року по вересень 2022 року; 3330,53 грн трьох відсотків річних за період з 06.10.2021 по 21.10.2022, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати за отриманий товар за видатковими накладними: №272 від 05.10.2021; №277 від 13.10.2021; №282 від 22.10.2021; №308 від 24.11.2021; №319 від 09.12.2021; №320 від 15.12.2021; №324 від 17.12.2021та №325 від 21.12.2021.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2022 позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Троценка Олександра Валерійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Док-1» про стягнення 189 283,15 грн задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Док-1» на користь Фізичної особи - підприємця Троценка Олександра Валерійовича 122 231,70 грн основного боргу; 35 917,99 грн пені; 27 802,93 грн інфляційних нарахувань; 3 330,53 грн трьох відсотків річних; 2 271,40 грн судового збору та 24 009,88 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договором, відмовивши при цьому у клопотанні відповідача про зменшення розміру неустойки (пені).

Крім того, суд, беручи до уваги ступінь складності справи, характер та обсяг наданих адвокатом позивача послуг, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, керуючись частиною 4 статті 129 ГПК України вирішив покласти на відповідача відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 24009,88грн (з урахуванням гонорару успіху) із 53164,16 грн заявлених позивачем до відшкодування судові витрати на правничу допомогу.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Док-1» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2022 у справі №927/898/22 в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 24 009,88 грн. Покласти судові витрат на ФОП Троценко О.В.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 24 009,88 грн є необґрунтованим, а стягнуті витрати є значно завищеними та не відповідають складності справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- договір про надання правничої допомоги від 11.07.2022 був укладений між адвокатом Лапошою Д.Ю. та Троценком О.В., а позивачем у справі була саме фізична особа-підприємець Троценко О.В., тому на переконання скаржника відповідно до укладеного договору про надання правничої допомоги адвокат Лапоша Д.Ю. надавав адвокатські послуги фізичній особі Троценку О.В., при цьому останній, будучи фізичною особою, не мав можливості захищати свої порушені права у Господарському суді Чернігівської області, оскільки ці правовідносини між фізичною та юридичною особою;

- суд першої інстанції не правомірно стягнув з Відповідача «гонорар успіху», оскільки не було враховано критерій розумності їх розміру;

- акт №2 приймання - передачі наданої правової допомоги є недопустимим та неналежним доказом і відповідно не може покладатися в основу рішення суду, оскільки не був підписаний сторонами;

- судом першої інстанції не було враховано той факт, що судове засідання 23.11.2022, на якому був присутній представник Позивача адвокат Лапоша Д.Ю. тривало досить короткий час та в ньому було оголошено перерву, у зв`язку з ненаданням останнім витребуваних судом доказів, тобто таке судове засідання не відбулось через недбалість адвоката Лапоши Д.Ю.;

- судом першої інстанції було здійснено безпідставне стягнення коштів на транспортні витрати в сумі 445,72 грн, а такі витрати не є витратами на надання професійної правничої допомоги, а тому не можуть включатись до них.

19.01.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Док-1» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2022 у справі №927/898/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №927/898/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 23.01.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Док-1» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2022 у справі №927/898/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Чернігівської області надіслати матеріали справи №927/898/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

09.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №927/898/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Док-1» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2022 у справі №927/898/22 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

06.03.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Док-1» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2022 у справі №927/898/22, розгляд якої вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

27.03.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи - підприємця Троценка Олександра Валерійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, яку просить суд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Щодо укладення договору про надання правової допомоги між адвокатом та клієнтом позивач посилається на те, що правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь - які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- та дієздатністю та не обмежує їх.

Щодо стягнення гонорару успіху позивач зазначає, що надання послуг в суді першої інстанції підтверджується підписаними актами приймання-передачі правової допомоги, відповідно до яких гонорар становив 43 700,00 та було пораховано гонорар успіху у розмірі 5% від суми задоволених позовних вимог.

Також позивачем до відзиву додано заяву про розподіл судових витрат в суді апеляційної інстанції, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.

18.04.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Док-1» надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивача в суді апеляційної інстанції, де скаржник заперечує проти заявлених 3500,00 грн витрат на правничу допомогу позивача та просить зменшити їх розмір до 1500,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо заявлених позовних вимог.

13.03.2020, між ФОП Троценко О.В. (надалі - Постачальник, позивач) та ТОВ «Док-1» (надалі - Покупець, відповідач) укладено договір №13/03/2020, на умовах якого (п.1.1.) Постачальник зобов`язався поставити Покупцю наступну продукцію: дрова паливні (відходи пилорами) (надалі - товар), ціна Договору - 250грн за 1м3 (без ПДВ) (коефіцієнт переводу - 0,55), навантаження та перевезення зі складів Продавця входить в ціну товару. Дрова м`яколистяних порід (надалі - товар), ціна Договору - 250грн за 1м3 (без ПДВ) (коефіцієнт переводу - 0,64), навантаження та перевезення деревини зі складів Продавця входить у ціну товару.

Сторони в подальшому неодноразово переглядали погоджену ціну за одиницю товару (за 1м3) шляхом укладення додаткових угод №1 від 02.07.2021, №2 від 11.08.2021, №4 від 01.11.2021.

Виходячи з умов розділу 2 Договору «Ціна товару та сума Договору» загальна вартість кожної партії товару визначається сторонами в видаткових накладних, оформлених на підставі попередніх замовлень Покупця, а також рахунках на оплату товару. Загальна вартість Договору визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма видатковими накладними. Рахунок на оплату товару є підтвердженням Постачальника в прийнятті до виконання замовлення Покупця.

Місце передачі товару від Постачальника Покупцю є склад Покупця: Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Галини Костюк, 49 (п.3.2. Договору).

Перехід права власності та всіх ризиків на товар (випадкового знищення або пошкодження) здійснюється в момент передачі товару від Постачальника Покупцеві, що фіксується відповідною видатковою накладною про прийняття товару (п.3.3. Договору).

Разом з товаром Постачальник передає Покупцеві супровідну документацію: оригінал рахунку на сплату вартості товару; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну (п.3.4. Договору).

За розділом 5 Договору «Порядок розрахунків»: розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що визначений у цьому Договорі. Валютою платежу є гривня України. Датою здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зарахована на рахунок Постачальника. Покупець зобов`язаний оплатити Постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару за поставку кожної партії товару шляхом безготівкового переказу суми грошових коштів на банківський рахунок.

При здійсненні платежу Покупець обов`язково повинен вказувати в платіжному дорученні номер та дату первинного документа (номер договору, рахунку на оплату товару), виписаного Постачальником на оплату партії товару.

Відповідно до пунктів 9.1. та 9.2. цей Договір вступає в дію з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не направить письмове повідомлення іншій стороні про зміну або небажання продовжити дію цього Договору на інший строк, цей Договір вважається продовженим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік, без обмеження кількості пролонгацій.

Між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані §1 Глави 54 Цивільного кодексу України.

При цьому, договір №13/03/2020 від 13.03.2020 на момент вирішення спору є чинним, за відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження його припинення сторонами в установленому законом порядку, беручи до уваги презумпцію правомірності правочину.

Предметом позову в даній справі є стягнення вартості товару, поставленого за Договором, неустойки (в формі пені) за порушення грошових зобов`язань по своєчасному розрахунку за цей товар, а також відсотків річних та інфляційних втрат, право на нарахування та стягнення яких обумовлено частиною 2 статті 625 ЦК України.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору Постачальник поставив, а Покупець отримав товар загальною вартістю 133185,30 грн, про що свідчать двосторонні видаткові накладні: №272 від 05.10.2021 на суму 17125,80 грн; №277 від 13.10.2021 на суму 17044,20 грн; №282 від 22.10.2021 на суму 17125,80 грн; №308 від 24.11.2021 на суму 16225 грн; №319 від 09.12.2021 на суму 11550 грн; №320 від 15.12.2021 на суму 19134,50 грн; №324 від 17.12.2021 на суму 13500 грн; №325 від 21.12.2021 на суму 21480 грн, на оплату яких виставлено відповідні рахунки (оглянуті судом у судовому засіданні 14.12.2022).

Вказані видаткові накладні складено за підписом обох сторін та завірені печатками юридичних осіб.

Факт отримання товару за переліченими документами відповідачем підтверджено в відзиві на позов.

За змістом частин 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки умовами договору №13/03/2020 від 13.03.2020 сторонами не погодженого іншого строку оплати, відповідач зобов`язаний був розрахуватись за цей товар після його прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому позивач пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару.

Отже, відповідач порушив умови Договору, за поставлений товар в установлений Договором строк не розрахувався. На момент винесення рішення в справі доказів оплати наявного боргу за спірними видатковими накладними до суду не надав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, оплату за видатковою накладною №272 від 05.10.2021 прострочено з 06.10.2021; за видатковою накладною №277 від 13.10.2021 - з 14.10.2021; за видатковою накладною №282 від 22.10.2021 - з 25.10.2021 (з урахуванням правил обчислення строків, установлених частиною 5 статті 254 ЦК України); за видатковою накладною №308 від 24.11.2021 - з 25.11.2021; за видатковою накладною №319 від 09.12.2021 - з 10.12.2021; за видатковою накладною №320 від 15.12.2021 - з 16.12.2021; за видатковою накладною №324 від 17.12.2021 - з 20.12.2021 (з урахуванням правил обчислення строків, установлених частиною 5 статті 254 ЦК України) та за видатковою накладною №325 від 21.12.2021 - з 22.12.2021.

З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач проводив оплати в рахунок вартості отриманого товару, обумовленого Договором, у тому числі за попередні періоди, про що свідчать банківські виписки по рахунку позивача, сформовані за період з 01.04.2021 по 31.12.2021. Кошти в сумі 10953,60 грн зараховані позивачем в рахунок вартості товару, поставленого за видатковою накладною №272 від 05.10.2021 (спірна).

Відповідач у відзиві на позов підтвердив факт часткової оплати на суму 10953,60 грн.

Факт наявності заборгованості в ТОВ «Док-1» за отриманий товар у сумі 122231,70грн також підтверджено двостороннім актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2021 по 24.12.2021, що підписаний керівником відповідача Єрмак В.І., та засвідчений печаткою Товариства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому, відповідачем належними та допустимими доказами, у розумінні статей 76-77 ГПК України, не доведено існування обставин, що є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення грошових зобов`язань перед позивачем.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи та аргументи обох сторін, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов у частині вимоги про стягнення основного боргу в сумі 122231,70 грн є обґрунтованим, правомірним, підтверджується належними доказами, відтак підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, установлений Договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договором, суд першої інстанції, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення трьох відсотків річних у сумі 3330,53 грн, інфляційних втрат у сумі 27802,93грн, а також щодо стягненні пені в сумі 35917,99 грн, відмовивши при цьому в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань по своєчасному розрахунку за поставлений товар, то позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі; в частині основного боргу в сумі 122231,70 грн, у частині неустойки (пені) в сумі 35917,99 грн за період з 06.10.2021 по 21.10.2022, у частині трьох відсотків річних у сумі 3330,53 грн за період з 06.10.2021 по 21.10.2022 та в частині інфляційних втрат у сумі 27802,93 грн за період з жовтня 2021 року по вересень 2022 року.

Судова колегія наголошує, що вказані обставини сторонами на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не оспорюються.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення вирішив покласти на відповідача відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 24009,88 грн із заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 53164,16 грн.

Однак, з вказаним відповідач не погоджується та у поданій апеляційній скарзі заперечує проти висновку суду щодо розміру стягнутих судом витрат на професійну правничу допомогу позивача в суді апеляційної інстанції, зазначаючи, що такі витрати є завищеними, а тому суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, здійснює апеляційний розгляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з приводу чого зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У позовній заяві визначено орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу в розмірі 42000 грн.

У судовому засіданні 26.12.2022 представник позивача заявив до відшкодування судові витрати на правничу допомогу в розмірі 53164,16 грн, з яких 9464,16 грн гонорар успіху (5% від ціни позову).

На підтвердження обсягу та вартості заявлених витрат, до матеріалів справи додано засвідчені копії:

- договору про надання правничої допомоги від 11.07.2022 та додаткової угоди №1 від 23.09.2022 до нього;

- трудового договору №1 від 19.07.2019, укладеного адвокатом з помічником;

- ордеру на надання правничої допомоги серії СВ №1033508, виданого 03.08.2022;

- акту №1 приймання-передачі наданої правничої допомоги у справі №927/898/22 від 22.11.2022 на суму 34500 грн;

- акту №2 приймання-передачі наданої правничої допомоги в справі №927/898/22 від 13.12.2022 на суму 9200 грн;

- посадочні документи: 000В44АЕ-D1E9-6C38-0001 від 19.11.2022 на суму 75,58 грн; 000В44АЕ-3359-6ВСВ-0001 від 19.11.2022 на суму 147,28 грн; 000В4470-СFD5-AE5A-0001 від 18.09.2022 на суму 85,58 грн; 000В446Е-3FF4-4В09-0001 від 16.09.2022 на суму 91,13 грн; 000В44С3-В378-А2В7-0001 від 10.12.2022 на суму 147,28 грн та 000В44СЗ-F9F8-A37A-0001 від 10.12.2022 на суму 75,58 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору про надання правничої допомоги від 11.07.2022 та додаткової угоди №1 від 23.09.2022 до нього, укладеного між адвокатом Лапошою Д.Ю. та ФОП Троценко О.В. (надалі - Клієнт), адвокат зобов`язався надати наступні послуги: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції (600грн); збір доказів: складання документів, заяв (1100грн), підготовка та направлення адвокатських запитів (1100грн), ознайомлення з матеріалами справи (1100грн); складання позовної заяви (в тому числі проведення розрахунку заборгованості) (10000грн); ознайомлення з відзивом на позовну заяву, підготовка та подання відповіді на відзив (4500грн); участь у судових засіданнях (16000грн - за перше судове засідання; у разі відкладення судового засідання не з ініціативи адвоката за кожне наступне судове засідання, в тому числі проведене через систему електронний суд, - 3000грн); вартість послуг помічника адвоката - 5500грн (виходячи з 10год роботи за умовами трудового договору, посадовий оклад - 15мін. з/п).

Також, сторони погодили, що в разі якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято рішення на користь клієнта), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар у розмірі 5% від суми задоволених вимог (п.2 Договору).

Оплата послуг, у тому числі «гонорару успіху» здійснюється протягом 3-х днів з дня винесення рішення судом першої інстанції (п.3.1. Договору).

Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правничої допомоги, який підписується сторонами (п.7.1. Договору).

Адвокат Лапоша Д.Ю. представляв інтереси ФОП Троценко О.В. за його позовом до ТОВ «Док-1» в межах справи №927/898/22, на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії СВ №1033508, виданого 03.08.2022.

Виходячи зі змісту актів №1 та №2 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 22.11.2022 та від 13.12.2022, адвокатом позивача в межах справи №927/898/22, надано правничу допомогу загальною вартістю 43700 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення «гонорар успіху» в розмірі 9464,16 грн, що складає 5% від ціни заявленого позову.

Відповідач у свою чергу заперечував проти заявленого розміру витрат, посилаючись на його неспівмірність порівняно до ціни заявленого позову (189283,15грн), ступеня складності справи та фактичного обсягу послуг, наданих адвокатом у межах судового розгляду цього спору.

Суд першої інстанції, врахувавши заперечення відповідача та з огляду на надані позивачем документи, дійшов висновку про покладення на відповідача відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 24009,88 грн (з урахуванням гонорару успіху), з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015).

Разом з цим, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.

Як було зазначено вище, виходячи зі змісту актів №1 та №2 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 22.11.2022 та від 13.12.2022, адвокатом позивача в межах справи №927/898/22, надано правничу допомогу загальною вартістю 43700 грн, зокрема: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції (витрачено 30хв. робочого часу, вартістю 600грн); підготовка копій документів та складання позовної заяви (в тому числі розрахунку заборгованості) (витрачено 10год робочого часу, вартістю 12000грн); участь у судових засіданнях (перше судове засідання, один судодень, 16000грн); вартість послуг помічника адвоката (5500грн, виходячи з 10год роботи за умовами трудового договору, посадовий оклад 15мін з/п); транспортні витрати (400грн); ознайомлення з відзивом на позовну заяву, підготовка та подання відповіді на відзив (витрачено 4год робочого часу, вартістю 4500грн); участь у судових засіданнях (один судодень, 3000грн); вартість послуг помічника адвоката (1500грн, виходячи з 2год роботи за умовами трудового договору, посадовий оклад 15мін з/п); транспортні витрати (200грн).

З матеріалів справи вбачається, що під час судового розгляду даної справи адвокатом позивача фактично надано наступну правову допомогу, вартість якої підлягає розподілу між сторонами з урахуванням принципу пропорційності (частина 4 статті 129 ГПК України), розумності та обґрунтованості: 1) формування правової позиції, дослідження доказів, підготовка позовної заяви; 2) підготовка письмової відповіді на відзив відповідача; 3) участь представника в судових засіданнях 23.11.2022 та 14.12.2022.

Враховуючи заперечення відповідача щодо неспіврозмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем явно завищений час, витрачений адвокатом у ході судового розгляду спору, зокрема, щодо підготовки копій документів та складання позовної заяви (в тому числі розрахунку ціни позову) (за підсумком 10год), а також щодо підготовки письмової відповіді на відзив (за підсумком 4год), з огляду на те, що спір не є складним та розглядався судом за правилами спрощеного позовного провадження.

Також, оскільки представник позивача адвокат Лапоша Д.Ю. приймав участь в двох судових засіданнях: 23.11.2022 та 14.12.2022, то за висновком суду, сумарна вартість за представництво інтересів позивача в судових засіданнях у розмірі 19000 грн явно завищена.

Крім того, з огляду на відсутність переліку робіт, виконаних помічником адвоката в ході судового розгляду даної справи, за висновком суду відсутні підстави для відшкодування вартості таких послуг (за підсумком 7000 грн) за рахунок іншої сторони.

Також судом першої інстанції не розподілялись транспортні витрати за проїзними документами: 000В4470-СFD5-AE5A-0001 від 18.09.2022 на суму 85,58 грн та 000В446Е-3FF4-4В09-0001 від 16.09.2022 на суму 91,13 грн, оскільки вказані в них дати проїзду судові засідання по даній справі не призначались.

Щодо доводів апеляційної скарги судова колегія зазначає наступне.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зокрема стверджує, що договір про надання правничої допомоги від 11.07.2022 був укладений між адвокатом Лапошою Д.Ю. та Троценком О.В., а позивачем у справі була саме фізична особа-підприємець Троценко О.В., тому на переконання скаржника відповідно до укладеного договору про надання правничої допомоги адвокат Лапоша Д.Ю. надавав адвокатські послуги фізичній особі Троценку О.В., при цьому останній, будучи фізичною особою, не мав можливості захищати свої порушені права у Господарському суді Чернігівської області, оскільки ці правовідносини між фізичною та юридичною особами.

Судом враховано, що позивачем у даній справі є фізична особа - підприємець Троценко Олександр Валерійович.

При цьому, договір про надання правничої допомоги від 11.07.2022 укладено між адвокатом Лапошою Д.Ю. та Троценко О.В.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.05.2020 у справі № 161/6253/15-ц зробила наступні висновки:

- у статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати всі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин;

- з аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплене й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю;

- тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «ФОП» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Виходячи з наведеного, судова колегія відхиляє як необгрунтовані доводи скаржника, що стосуються підписання договору, додаткової угоди до нього та актів №1 та №2 приймання-передачі наданої правової допомоги між адвокатом Лапошою Д.Ю. та Троценко О.В.

З викладених підстав також визнаються судом безпідставними доводи відповідача щодо неналежності як доказів актів приймання-передачі наданої правової допомоги.

Щодо стягнення гонорару успіху суд зазначає наступне.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції неправомірно стягнув з Відповідача «гонорар успіху», оскільки не було враховано критерій розумності їх розміру.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, однак суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У даному випадку судова колегія вважає, що «гонорар успіху», погоджений сторонами у п.2 Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги від 11.07.2022 під відкладальною умовою (у разі досягнення мети представництва: прийнято судове рішення на користь клієнта), є складовою частиною гонорару адвоката, погодженого сторонами. Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 5.46. постанови від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, відповідно до якого відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою (прим.: гонорар успіху), є складовою частиною гонорару адвоката.

Аналізуючи викладене, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлений позивачем та обумовлений наданими документами гонорар успіху обґрунтовано стягнуто судом першої інстанції з відповідача в розмірі, передбаченому умовами п. 2 Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги від 11.07.2022.

У той же час, твердження скаржника про те, що «гонорар успіху» не може визначатися в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги, що було зроблено клієнтом та адвокатом у акті №1 від 22.11.2022 у даній справі спростовується погодженням такого гонорару сторонами в п.2 Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги від 11.07.2022.

Доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції того, що судове засідання 23.11.2022, на якому був присутній представник Позивача адвокат Лапоша Д.Ю. тривало досить короткий час та в ньому було оголошено перерву, у зв`язку з ненаданням останнім витребуваних судом доказів, тобто таке судове засідання не відбулось через недбалість адвоката Лапоши Д.Ю. - судом апеляційної інстанції визнаються необґрунтованими та відхиляються, беручи до уваги при цьому висновки суду першої інстанції про завищення вартості за представництво інтересів позивача в судових засіданнях у розмірі 19000 грн, з якими погодилась колегія суддів.

Крім того, судом першої інстанції було досліджено надані позивачем документи на підтвердження транспортних витрат та розподілено їх з урахуванням дат проїзду та призначених у справі судових засідань, а тому заперечення відповідача щодо таких витрат, викладені в апеляційній скарзі, судом відхиляються.

Підсумовуючи викладене, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, керуючись частиною 4 статті 129 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про покладення на відповідача відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 24009,88 грн, врахувавши ступінь складності справи (один епізод спірних правовідносин, що не потребував значних затрат часу на формування правової позиції та складання позовної заяви), характер та обсяг наданих адвокатом позивача послуг (дослідження підстав та суті спору; формування правової позиції; написання та подання позову; написання та подання відповіді на відзив; участь у судових засіданнях 23.11.2022 та 14.12.2022).

Врахувавши інші доводи скаржника щодо неспівмірності та завищення розміру стягнутих адвокатських витрат, перевіривши матеріали справи, судова колегія наголошує, що належних доказів або обґрунтувань, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат на послуги адвоката у справі, відповідач не надав, що у свою чергу свідчить про недоведення неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності справи відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року по справі № 910/5410/19).

Отже, дослідивши вищенаведені обставини, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2022 у справі №927/898/22.

Щодо заяви позивача про розподіл судових витрат в суді апеляційної інстанції судова колегія зазначає наступне.

У поданій разом з відзивом на апеляційну скаргу заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.

На підтвердження розміру таких витрат позивачем надано:

- додаткову угоду №2 від 21.03.2023 до Договору про надання правничої допомоги від 11.07.2022;

- акт №3 приймання-передачі наданої правничої допомоги у справі №927/898/22 від 27.03.2023 на суму 3500,00 грн.

Відповідно до акту №3 приймання-передачі наданої правничої допомоги у справі №927/898/22 від 27.03.2023 зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті за результатами наданих послуг за розглядом апеляційної скарги у справі №927/898/22 включає: зустріч, консультація клієнта - 500,00 грн/год. роботи; ознайомлення з апеляційною скаргою та складання відзиву до неї - 3000,00 грн.

Дослідивши вказані документи, колегія суддів вважає, що позивачем доведено належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, на суму 3 500,00 грн.

Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Док-1» про зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивача судова колегія зазначає наступне.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладено правову позицію, згідно з якою у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з цим, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року по справі № 910/5410/19).

В обгрунтування заперечень щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідач зазначає, що такі витрати є завищені та неспівмірні, а написання відповіді на відзив не зайняло багато часу.

Перевіривши матеріали справи, врахувавши доводи заперечень відповідача про зменшення судових витрат, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено неспівмірності розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, заперечення відповідача проти розміру витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про реальність витрат фізичної особи - підприємця Троценка Олександра Валерійовича на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а також обґрунтованість та співмірність розміру таких витрат, у зв`язку з чим, заява фізичної особи - підприємця Троценка Олександра Валерійовича про розподіл судових витрат в суді апеляційної інстанції в розмірі 3500,00 грн підлягає задоволенню повністю.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2022 у справі №927/898/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Док-1» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2022 у справі №927/898/22 в оскаржуваній частині є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу): за висновком апеляційного суду, заява Фізичної особи - підприємця Троценка Олександра Валерійовича про розподіл судових витрат в суді апеляційної інстанції в розмірі 3500,00 грн підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Док-1» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2022 у справі №927/898/22- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.05.2022 у справі №927/898/22 - залишити без змін.

3. Заяву Фізичної особи - підприємця Троценка Олександра Валерійовича про розподіл судових витрат в суді апеляційної інстанції задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Док-1» (вул. Бібліотечна, 12, м. Корюківка, Корюківський район, Чернігівська область, 15300; код ЄДРПОУ 40182159) на користь Фізичної особи - підприємця Троценка Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Чернігівської області.

6. Матеріали справи № 927/898/22 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка