Рішення

від 04.10.2022 по справі 753/24543/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/24543/21

провадження № 2/753/1877/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"04" жовтня 2022 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Котвицького В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Яценка Ю.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО БНК» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину,-

В С Т А Н О В И В:

До Дарницького районного суду міста Києва у листопаді 2021 року звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «АВТО БНК» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.

В обґрунтування вказаних вимог позивачі посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 17.40 год., за адресою: Київська область, Броварський район, с.Княжичі, відбулась ДТП, в якій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , допустив зіткнення із автомобілем марки «Fiat», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобіль марки «Fiat», д.н.з. НОМЕР_2 , відкинуло та він допустив зіткнення з автомобілем марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП пасажир автомобіля «Fiat», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 від отриманих тілесних травм загинула на місці події. Загибла ОСОБА_5 була дружиною ОСОБА_1 та матір`ю ОСОБА_2 .

Автомобіль «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 належить відповідачу ТОВ «АВТО БНК», з яким ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах.

У зв`язку з викладеним та на підставі ст. 1166 ЦК України позивачі просять суд:

стягнути з відповідача на користь позивача 1 моральну шкоду у сумі 150 000,00 грн. та понесені витрати на поховання ОСОБА_5 та спорудження надгробного пам`ятника у сумі 24 000,00 грн.;

стягнути з відповідача на користь позивача 2 моральну шкоду у сумі 150 000,00 грн.

Ухвалою судді від 14.12.2021 було відкрито провадження у вказаній справі з проведенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у відповідності до ст. 274 ЦПК України.

У відповідності до ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Позивачі в судове засідання не з`явились, однак заром із позовом їх представник подав заяву, в якій позов підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечив та просив розглядати справу у його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча згідно із ст.130 ЦПК України належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відзиву на позов до суду не надав, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу заочно за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно із вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України.

З`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов до наступного висновку з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 була дружиною позивача ОСОБА_1 з листопада 1977 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_4 від 20.11.1977 та матір`ю позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_5 .

Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3, близько 17.40 год, ОСОБА_3 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху на 19 км +100 м. а/д сполученням ПСО м.Києва, неподалік с.Княжичі Броварського району Київської області, в правій смузі для руху в напрямку до міста Бориспіль Київської області, в порушення вимог п. 2.3(б) ПДР України, згідно з яким «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміни», не був уважний під час керування ТЗ, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху та в порушення вимог п. 13.1 ПДР України, відповідно до якого «водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливості вантажу, що перевозитьсяі стану ТЗ повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу», появив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним ТЗ та місце його розташування в межах проїзної частини дороги, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, не дотримався безпечної дистанції до попутного ТЗ, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем марки «Fiat», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в праві смузі руху в напрямку до м.Бориспіль Київської області, в подальшому автомобіль марки «Fiat», д.н.з. НОМЕР_2 , відкинуло в перед та він допустив зіткнення з автомобілем марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 .

В результаті ДТП пасажир автомобіля марки «Fiat», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №02/648 від 27.01.2020 встановлено, що смерть ОСОБА_5 настала від ЗТГК у вигляді численних переломів ребер з пошкодженням серця та розвитком крововтрати, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Грубе порушення ОСОБА_3 вимог пунктів 2.3(б), 13.1 ПДР України, перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілій ОСОБА_5 .

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує ТЗ, що спричинило смерть потерпілого.

На час ухвалення рішення у вказаній справі, вирок за обвинувальним актом у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 судом не ухвалювався, розгяд кримінальної справа триває у Броварському міськрайонному суді Київської області.

Також, з вказаного обвинувального акту встановлено, що ОСОБА_3 працює на посаді водія у ТОВ «АВТО БНК» та на час вчинення ДТП виконував свої трудові обов`язки.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо). Якщо законодавством встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж. Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.

Відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ч.ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, в тому числі, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки судом встановлено, що смерть ОСОБА_5 настала внаслідок ДТП, суд дійшов висновку про те, що вказана діяльність, внаслідок якої настала смерть фізичної особи, є джерелом підвищеної небезпеки.

А отже, моральна шкода, завдана позивачам смертю ОСОБА_5 внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) ОСОБА_3 , відшкодовується не ним, як особою, яка її завдала, а власником джерела підвищеної небезпеки - ТОВ «АВТО БНК» незалежно від вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, відповідно до якого аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Встановлюючи наявність душевних страждань позивачів, суд зважає на те, що хоча зрозуміло, що ніякими грошима моральні страждання за втрату матері та дружини оцінити не можливо, зважаючи на характер правопорушення, ступеня вини потерпілого, груба необережність якого сприяла виникненню шкоди, глибину душевних страждань, які виражені в тому, що позивачі постійно відчувають нервові переживання, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд дійшов висновку про необхідність позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнити та відшкодувати позивачам моральну шкоду в розмірі 150 000,00 грн кожному, стягнувши її з власника джерела підвищеної небезпеки - ТОВ «АВТО БНК»

Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Оскільки позивачем ОСОБА_1 також було понесено витрати на поховання дружини ОСОБА_5 у розмірі 500,00 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1627473576.1 від 22.02.2020 та на спорудження надгробного пам`ятника у сумі 23 700, 00 грн., що підтверджується сметою №30221 від 03.02.2021, квитанцією №30221 від 03.02.2021 та накладною №24 від 05.06.2020, а тому зазначені грошові кошти також підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача 1.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, у зв`язку із задоволенням позову з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 3240,00 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264 - 265, 273 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО БНК» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО БНК» (код ЄДРПОУ 42196053) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) моральну шкоду у сумі 150 000,00 грн. та понесені витрати на поховання ОСОБА_5 та спорудження надгробного пам`ятника у сумі 24 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО БНК» (код ЄДРПОУ 42196053) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) моральну шкоду у сумі 150 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО БНК» (код ЄДРПОУ 42196053) на користь держави судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 3240,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.Л. Котвицький