Рішення

від 23.11.2023 по справі 753/24543/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/24543/21

провадження № 2/753/3799/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року Дарницький районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді: Котвицького В.Л.

за участю секретаря: Володька С.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО БНК» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину,-

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду міста Києва у листопаді 2021 року звернулись ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ТОВ «АВТО БНК» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.

В обґрунтування вказаних вимог позивачі посилалася на те, що 26.12.2019 близько 17.40 год., за адресою: Київська область, Броварський район, с.Княжичі, відбулась ДТП, в якій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , допустив зіткнення із автомобілем марки «Fiat», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобіль марки «Fiat», д.н.з. НОМЕР_2 , відкинуло та він допустив зіткнення з автомобілем марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_6 . Внаслідок ДТП пасажир автомобіля «Fiat», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_7 від отриманих тілесних травм загинула на місці події. Загибла ОСОБА_7 була дружиною ОСОБА_3 та матір`ю ОСОБА_4 .

Автомобіль «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_5 належить відповідачу ТОВ «АВТО БНК», з яким ОСОБА_5 перебуває у трудових відносинах.

У зв`язку з викладеним та на підставі ст. 1166 ЦК України позивачі просили суд: стягнути з відповідача на користь позивача 1 моральну шкоду у сумі 150 000,00 грн. та понесені витрати на поховання ОСОБА_7 та спорудження надгробного пам`ятника у сумі 24 000,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача 2 моральну шкоду у сумі 150 000,00 грн.

Ухвалою судді від 14.12.2021 було відкрито провадження у вказаній справі з проведенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у відповідності до ст. 274 ЦПК України.

За вказаною позовною заявою Дарницьким районним судом м. Києва 04.10.2022 було постановлено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Разом з тим, за заявою відповідача про скасування заочного рішення, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14.03.2023 вказане заочне рішення було скасовано, а справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

До суду 23.05.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач позовних вимог не визнав, зазначивши, що згідно вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.03.2023 ОСОБА_5 , визнаючи вину у вчиненому ним ДТП 26.12.2019, зазначив, що у той день, перебуваючи у тудових відносинах з відповідачем, взяв на роботі автомобіль марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , для власних потреб. Тобто, під час вчинення ДТП 26.12.2019 ОСОБА_5 не виконував своїх трудових (службових) обов`язків, а тому відсутні підстави вважати, що з відповідача може бути стягнена шкода як з роботодавця у відповідності до ст. 1172 ЦК України.

До суду 26.06.2023 від позивачів надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивачі вважають доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими, а тому просили суд про задоволення позову у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача у судовому засіданні позовних вимог не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов до наступного висновку з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 була дружиною позивача ОСОБА_3 з листопада 1977 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_4 від 20.11.1977 та матір`ю позивача ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_5 .

Як вбачається з вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.03.2023, ОСОБА_5 26.12.2019 близько 17 год. 40 хв., керуючи технічно-справним автомобілем марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху на 19 км. + 100 м. автодороги сполученням ПСО м. Києва, неподалік с. Княжичі Броварського району Київської області, в правій смузі для руху в напрямку до міста Бориспіль Київської області, в порушення вимог п. 2.3 б) ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002, згідно з яким «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну», не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху та в порушення вимог п. 13.1 ПДР, відповідно до якого, «водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу», проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу та місце його розташування в межах проїзної частини дороги, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, не дотримався безпечної дистанції до попутного транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем «Fiat», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у правій смузі руху в напрямку до міста Бориспіль Київської області, в подальшому автомобіль «Fiat», відкинуло в перед та він допустив зіткнення із автомобілем «MAN», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_6 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Fiat», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №02/648 від 27.01.2020 встановлено, що смерть ОСОБА_7 , настала від закритої травми грудної клітини у вигляді численних переломів ребер з пошкодженням серця та розвитком крововтрати, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, та знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Грубе порушення ОСОБА_5 вимог пунктів 2.3 б), 13.1 ПДР України, перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілій ОСОБА_7 ..

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 , не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 286 КК України, винуватим у обвинуваченні визнав себе повністю, розкаявся, детально розповів про обставини вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, не оспорював фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та які встановлено судом. Зокрема, ОСОБА_5 дав покази, згідно з якими, він 26.12.2019 взяв на роботі для власних потреб автомобіль марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , на якому і вчинив зазначене ДПТ.

Відповідно до зазначеного вироку суду, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного основного покарання, з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Крім того, скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.01.2020 на автомобіль марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_8 .

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що ТОВ "АВТО БНК" та ОСОБА_5 станом на 26.12.2019 перебували у трудових відносинах. Разом з тим, 26.12.2019 близько 17 год. 40 хв. ОСОБА_5 не виконував своїх трудових (службових) обов`язків перед відповідачем, що також підтверджується і показами ОСОБА_5 , які викладено у вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.03.2023.

Згідно Довідки №3019361380100603 про дорожньо-транспортну пригоду, виданої 07.12.2020 Броварським відділом поліції ГУНП в Київській області, легковий автомобіль «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_8 , про що також зазначено і у вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.03.2023.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

При цьому під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (постанова Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 914/820/17).

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що позивачами заявлено вимоги до неналежного відповідача, а отже матеріальна шкода не може бути стягнута із відповідача ТОВ "АВТО БНК", оскільки встановлено, що власником автомобіля марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_8 .

Також сторона позивачів не довела належними та допустимими доказами факт того, що автомобіль марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП знаходився в повному господарському віданні або оперативному управлінні ТОВ "АВТО БНК".

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦК України).

Проте, позивачі до суду із відповідним клопотанням про залучення співвідповідача та/або заміну неналежного відповідача не звертались.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміну неналежного відповідача здійснюють у порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета й підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконують під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що у цій справі не залучено належного відповідача, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову саме через неналежний склад відповідачів, що узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц

Суд зауважує, що позивачі не позбавлені права звернутися до суду за захистом порушеного права відповідно до ЦПК України, із визначенням належного складу учасників справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 6 статті 141 ЦПК встановлено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України « Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору, згідно положень ст. 141 ЦПК України витрати судові витрати слід компенсувати за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 81, 82, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО БНК» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, - відмовити.

Судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 4 742,00 грн. компенсувати за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Дарницький районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя В.Л. Котвицький