Рішення

від 30.12.2022 по справі 754/2295/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/3362/22

Справа №754/2295/22

РІШЕННЯ

Іменем України

30 грудня 2022 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Якименко А.І.

за участю представника позивача - адвоката Змаженка Л.Я.

за участю представника відповідача - адвоката Бубенока В.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики.

Позивачка обґрунтовує позовні вимоги тим, що 28.03.2021 вона надала в борг грошові кошти відповідачці в розмірі 19000,00 доларів США, а остання зобов`язалася повернути їх протягом 90 днів, що підтверджується власноручно написаною розпискою. Відповідачка ОСОБА_2 не повернула позивачу грошові кошти в обумовлений строк, тому остання направила на адресу відповідача лист-вимогу про повернення боргових коштів. Проте жодних відповідей чи повідомлень від ОСОБА_2 позивачці не надходили. У зв`язку з викладеним просить суд задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідачці на користь позивачці суму основного боргу в розмірі 19000,00дол.США та 3% річних із простроченої суми за весь час прострочення у суму 316дол.США, вирішити питання щодо судового збору.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 16.02.2022 відкрито провадження по справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

До суду надійшов відзив від представника відповідача - адвоката Бубенока В.Г. відповідно до якого зазначено, що відповідачка не укладала з позивачкою ніяких договорів позики і грошові кошти в борг не отримувала. В розписці, на яку посилається позивач і додає до позовної заяви відсутні відомості про передачу позивачем грошових коштів та отримання відповідачем цих коштів, жодних доказі на підтвердження факту передачі коштів матеріали справи не містять. Тому в позові необхідно відмовити повністю.

До суду від представника позивача - адвоката Змаженка Л.Я. надійшла відповідь на відзив, яка містять однакові обґрунтування, які зазначені у позові. Додатково зазначено, що саме на підтвердження укладання договору позики і передачі грошей відповідачкою була складена власноручно написана розписка. Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Тому вважають, що позов необхідно задовольнити.

До суду від представника відповідача - адвоката Бубенока В.Г. надійшли заперечення на відповідь на відзив, які мають однаковий зміст з відзивом на позов.

Позивач та його представник - адвокат Змаженко Л.Я. в судове засідання не з`явились, до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач та його представник - адвокат Бубенок В.Г. в судове засідання не з`явились, до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, просили суд в позові відмовити повністю.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення у відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

28.03.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір про обов`язок повернення останньою коштів в розмірі 19000,00 доларів США протягом 90 днів ОСОБА_1 , що підтверджується власноручно написаною і підписаною розпискою.

ОСОБА_2 не повернула позивачу ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 19000,00 доларів США, в обумовлений строк. Тому 22.09.2021 позивачка відправила лист-вимогу відповідачці про повернення боргових коштів, однак на сьогодні кошти не повернуті.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Також, як вбачається з правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 року за наслідками розгляду справи №6-79цс14, відповідно до норм статей 1046,1047 ЦК України договір позики (на відміні від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.

При цьому, досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні висновки.

Досліджуючи правову природу розписки наданої позивачу відповідачем, судом враховується, що розписка містить необхідні відомості на підтвердження надання позики із зазначенням необхідних відомостей про сторін, своїм підписом на цьому договорі сторони підтвердили, що позикодавець передав, а позичальник отримав грошові кошти в розмірі 19000,00дол.США.

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідачки про те, що оскільки в розписці не зафіксований факт передачі коштів, не має доказів, що ОСОБА_2 взагалі такі кошти отримувала, а тому відсутні підстави повертати.

Однак суд зауважує, що зі змісту розписці беззаперечно встановлюється причино наслідковий зв`язок, а саме наслідок, який визначений в самій розписці - це повернення коштів, що випливає з причини - саме отримання коштів в борг, а тому суд вважає встановленим той факт, що між сторонами у справі укладено договір позики. Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ЦК України визначає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Судом було встановлено, що позивачка виконала свої договірні зобов`язання за договором позики шляхом надання відповідачці коштів у розмірі 19000,00дол.США. Однак відповідачка у свою чергу порушила умови договору позики, а саме не повернула позивачці кошти у визначений договором строк.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідач порушив вимоги ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, тобто згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 1049, 1950 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позику та якщо він своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

У зв`язку із викладеним вище, суд дійшов висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме стягнути з відповідачці на користь позивачці основний борг в розмірі 19000,00дол.США та 3 % річних за прострочення за період з 27.06.2021 по 13.02.2022 в розмірі 361дол.США.

Вказаний розмір заборгованості здійснений відповідно до умов договору та підтверджений наданими до суду розрахунками.

Однак, відповідачкою вказаний розрахунок жодними доказами не спростований та доказів на підтвердження належного виконання вимог договору з боку відповідачці суду надано не було.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вбачається, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі ст.141 ЦПК України, стягненню підлягає судовий збір з відповідачці на користь позивачки в розмірі 5446,50грн.

Керуючись статтями 11, 207, 256-267, 525-526, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України, статтями 2, 7, 10-13, 76-83, 133, 141, 263-268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за розпискою від 28.03.2021 в розмірі 19 000,00 доларів США та 3% річних за прострочення в період з 27.06.2021 по 13.02.2022 у розмірі 361,00дол.США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5446,50грн,

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації/проживання за адресою: АДРЕСА_2 , приватний будинок.

Повний текст рішення складено та підписано 30.12.2022, у відповідності до частини 5 статті 268 ЦПК України.

Суддя В.В. Бабко