Постанова

від 15.03.2023 по справі 754/2295/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/2295/22 Головуючий 1 інстанція - Бабко В.В.

Провадження №22-ц/824/6095/2023 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Сушко Л.П., Олійника В.І.,

за участю секретаря: Лободи Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Бубенок Віктора Григоровича на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики ,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 , звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором позики.

Позивачка обґрунтовує позовні вимоги тим, що 28.03.2021 року вона надала в борг грошові кошти відповідачці в розмірі 19 000,00 доларів США, а остання зобов`язалася повернути їх протягом 90 днів, що підтверджується власноручно написаною розпискою. Відповідачка ОСОБА_1 , не повернула позивачу грошові кошти в обумовлений строк, тому остання направила на адресу відповідача лист-вимогу про повернення боргових коштів. Проте жодних відповідей чи повідомлень від ОСОБА_1 , позивачці не надходили. У зв`язку з викладеним просиласуд задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідачки на її користь суму основного боргу в розмірі 19 000,00 дол.США та 3% річних із простроченої суми за весь час прострочення у суму 316дол.США, вирішити питання щодо судового збору.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 грудня 2022 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за розпискою від 28.03.2021 року в розмірі 19 000,00 доларів США та 3 % річних за прострочення в період з 27.06.2021 року по 13.02.2022 року у розмірі 361,00 дол. США.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 5 446,50 грн.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Бубенок Віктора Григоровича звернулась з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що воно ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним та всебічним дослідженням усіх обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що боргова розписка від 28.03.2021 року в жодному разі не посвідчує факт передачу позивачем відповідачу грошових коштів в сумі 19 000 доларів США, ні боргові відносини між сторонами. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що «розписка» не містить у собі даних про одержання відповідачем грошових коштів від позивача, а її зміст є суперечливим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, 28.03.2021 року між ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , укладений договір про обов`язок повернення останньою коштів в розмірі 19000,00 доларів США протягом 90 днів ОСОБА_2 , що підтверджується власноручно написаною і підписаною розпискою.

ОСОБА_1 , не повернула позивачу ОСОБА_2 , грошові кошти у розмірі 19000,00 доларів США, в обумовлений строк. Тому 22.09.2021 позивачка відправила лист-вимогу відповідачці про повернення боргових коштів, однак на сьогодні кошти не повернуті.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Також, як вбачається з правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 року за наслідками розгляду справи №6-79цс14, відповідно до норм статей 1046,1047 ЦК України договір позики (на відміні від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.

При цьому, досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні висновки.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що розписка містить необхідні відомості на підтвердження надання позики із зазначенням необхідних відомостей про сторін, своїм підписом на цьому договорі сторони підтвердили, що позикодавець передав, а позичальник отримав грошові кошти в розмірі 19000,00 дол.США, та відхиляє доводи апелянта, що оскільки в розписці не зафіксований факт передачі коштів, не має доказів, що ОСОБА_1 , взагалі такі кошти отримувала, а тому відсутні підстави повертати.

Зі змісту розписки беззаперечно встановлюється причино наслідковий зв`язок, а саме наслідок, який визначений в самій розписці - це повернення коштів, що випливає з причини - саме отримання коштів в борг, а тому суд вважає встановленим той факт, що між сторонами у справі укладено договір позики. Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ЦК України визначає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Судом було встановлено, що позивачка виконала свої договірні зобов`язання за договором позики шляхом надання відповідачці коштів у розмірі 19000,00дол.США. Однак відповідачка у свою чергу порушила умови договору позики, а саме не повернула позивачці кошти у визначений договором строк.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідач порушив вимоги ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, тобто згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 1049, 1950 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позику та якщо він своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вказаний розмір заборгованості здійснений відповідно до умов договору та підтверджений наданими до суду розрахунками.

Апелянтом, вказаний розрахунок жодними доказами не спростований та доказів на підтвердження належного виконання вимог договору не надано.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Бубенок Віктора Григоровича залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 20 березня 2023 року

Головуючий: Є.М. Суханова

Судді: Л.П. Сушко

В.І. Олійник