Постанова

від 20.12.2022 по справі 914/2391/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2022 р. Справа №914/2391/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіКравчук Н.М.

суддівКордюк Г.Т.

Скрипчук О.С.

розглянувшиапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сюрприз за вх. №80 від 15.11.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/2768/22 від 15.11.2022)

на ухвалуГосподарського суду Львівської області від 02.11.2022 (суддя Запотічняк О.Д.) винесену за результатами розгляду зустрічної позовної заяви

у справі № 914/2391/22

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Вілла Україна</a> (надалі ТзОВ Вілла Україна), м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сюрприз (надалі ТзОВ Сюрприз), м. Львів

простягнення 197 861,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

29.09.2022 ТзОВ «Вілла-Україна» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Сюрприз» про стягнення суми основного боргу в розмірі 197 861,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами було укладено договір поставки товару від 17.11.2021, відповідно до умов якого позивач здійснив авансові платежі на суму 1 107 710,63 грн., водночас, ТзОВ «Сюрприз» поставило позивачу товар на суму 759 849,31 грн. Згодом, на вимогу позивача, ТзОВ «Сюрприз» повернуло ТзОВ «Вілла-Україна» 150 000,00 грн. авансу. Відтак, аванс в розмірі 197 861,32 грн. залишився не отовареним та не повернутим відповідачем.

01.11.2022 ТзОВ «Сюрприз» звернулось до місцевого господарського суду із зустрічною позовною заявою до ТзОВ «Вілла-Україна» про стягнення витрат в сумі 41 088,26 грн. по зберіганню товару, не прийнятого Покупцем - ТзОВ «Вілла-Україна» та припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог по договору поставки від 17.11.2021, укладеного між сторонами на суму 37 632,00 грн. (а.с. 21-23).

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки в порушення умов договору ТзОВ «Вілла-Україна» (Покупець) відмовилося від прийняття товару, кількість наявного на складі Постачальника збільшилася до 3456 уп. (32 піддони) Кока-кола зеро 0,5 л. на суму 373 123,58 грн. У зв`язку із зберіганням товару у ТзОВ «Сюрприз» виникли додаткові витрати зі сплати орендної плати за оренду складу для зберігання товару не прийнятого Покупцем - ТзОВ «Вілла-Україна» на суму 41 088,26 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2022 року у справі №914/2391/22 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» - повернуто заявнику.

При прийнятті ухвали суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у первісному позові та відповідачем у зустрічному позові заявлено стягнення з різних підстав, за різними договорами, відповідно до різних положень укладених між сторонами договорів та за неналежне виконання кожною із сторін своїх конкретних обов`язків. Отже, дослідивши вказані обставини, суд дійшов висновку про не пов`язаність та не доцільність розгляду первісного та зустрічного позовів, оскільки викладені в них вимоги не обумовлені зустрічними вимогами, не є однорідними, а предмети та підстави цих позовів, а також докази, якими вони обґрунтовані є різними.

ТзОВ «Сюрприз» подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.11.2022 року у справі №914/2391/22, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Скаржник вважає оскаржувану ухвалу прийнятою з порушенням норм процесуального права, суд першої інстанції не врахував, що обидва позови (первісний і зустрічний) виникли з одних і тих самих правовідносин, адже обставини, зазначені в первісному і в зустрічному позовах виникли внаслідок недоотримання ТзОВ «Вілла-Україна» товару за договором поставки від 17.11.2021 року, в результаті чого у ТзОВ «Сюрприз» виникли зобов`язання та витрати по зберіганню вказаного товару відповідно до статті 690 Цивільного кодексу України. Відтак, на переконання скаржника, спільний розгляд зустрічного позову із первісним є доцільним, адже обидва позови є взаємопов`язаними, а їх спільний розгляд буде сприяти оперативному, доцільному і правильному вирішенню спору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2022 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №914/2391/22 визначено суддю Н.М. Кравчук, суддів: Г.Т. Кордюк, О.С. Скрипчук.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 914/2391/22 та ухвалено здійснити перегляд ухвали Господарського суду Львівської області від 02.11.2022 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 2 статті 271, 255 Господарського процесуального кодексу України.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясовуючи питання про обізнаність сторін з порядком розгляду даної справи (письмове провадження без повідомлення учасників справи), суд встановив, що 28.11.2022 ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 надіслано сторонам на електронні адреси, повідомлені суду апеляційної інстанції.

Суд враховує, що ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 у справі № 914/2391/22 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень України. Зміст даної ухвали є загальнодоступним.

Учасники справи зобов`язані з розумним інтервалом часу самі цікавитись провадженням у їх справі, добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

ТзОВ «Вілла-Україна» не надало суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з норм статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

Отже, право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог Господарського процесуального кодексу України щодо її подання.

Частиною першою статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Пунктом 3 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно із вимогами частин першої та другої статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Колегія суддів зауважує, що висновки про наявність умов, за яких зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом неодноразово викладались Верховним Судом.

Так, згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2021 у справі № 910/18778/20, від 22.04.2019 у справі № 914/2236/18, конструкція частини другої статті 180 Господарського процесуального кодексу України вказує на її імперативність, тобто, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 908/1688/20 зазначено, що зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Отже, взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів та доцільність їх спільного розгляду може виявлятись у такому:- повністю чи частково співпадають підстави обох позовів (фактичні обставини); при цьому правові підстави цих позовів можуть бути різними; - для підтвердження підстав позову сторонами (позивачем за первісним позовом і відповідачем за зустрічним) надані переважно або частково одні ті самі докази; - вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись (при цьому предмети та підстави таких позовів можуть бути не пов`язаними, доцільність розгляду в одному провадженні спрямована на процесуальну економію, уникнення процедури примусового виконання одночасно двох судових рішень); - задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову; - спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору/спорів між сторонами (наведену правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 02.06.2022 справа № 922/4409/21).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ТзОВ «Вілла-Україна» мотивовані тим, що відповідно до умов договору поставки товару від 17.11.2021 позивач здійснив авансові платежі на суму 1 107 710,63 грн., водночас, ТзОВ «Сюрприз» поставило позивачу товар на суму 759 849,31 грн. Згодом, на вимогу позивача, ТзОВ «Сюрприз» повернуло ТзОВ «Вілла-Україна» 150 000,00 грн. авансу. Відтак, аванс в розмірі 197 861,32 грн. залишився не отовареним та не повернутим відповідачем.

Водночас, подання зустрічного позову ТзОВ «Сюрприз» має на меті стягнення за зберігання товару не прийнятого ТзОВ «Вілла-Україна», а також стягнення заборгованості за непередані піддони. При цьому, ТзОВ «Сюрприз» покликається на те, що у зв`язку із зберіганням товару не прийнятого ТзОВ «Вілла-Україна» у Товариства виникли витрати зі сплати орендної плати за оренду складу на підставі договорів оренди нежитлового приміщення № 11 від 01.01.2021 року та № 74/С/22 від 09.06.2022 року.

Отже, як вірно зауважив суд першої інстанції, позивачем у первісному позові та відповідачем у зустрічному позові заявлено стягнення з різних підстав, за різними договорами, відповідно до різних положень укладених між сторонами договорів та за неналежне виконання кожною із сторін своїх конкретних обов`язків.

Стягнення з ТзОВ «Вілла-Україна» орендних платежів за зберігання товару, та стягнення заборгованості на суму неповернених євро піддонів, які є предметом зустрічного позову, в жодній мірі не виключатиме задоволення первісного позову.

Здійснивши аналіз зустрічних позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дані позовні вимоги не є взаємопов`язаними, оскільки викладені в них вимоги не обумовлені зустрічними вимогами, не є однорідними, предмети та підстави цих позовів, а також докази, якими вони обґрунтовані є різними.

Задоволення зустрічного позову не зможе виключити повністю чи частково задоволення первісного позову. Матеріально-правові вимоги заявлені сторонами в первісному та зустрічному позовах спричинять необхідність дослідження та встановлення судом різних обставин і доказів, на які вони посилаються, а відтак спільний розгляд зустрічного позову із первісним не сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору, тобто не може вважатись доцільним в розумінні частини другої статті 180 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, колегія суддів зауважує, за результатом розгляду справи ТзОВ «Сюрприз» не позбавлене права звернення до суду з окремим позовом для захисту своїх прав, які Товариство вважає порушеними.

Враховуючи вищенаведені положеннями чинного процесуального законодавства, колегія суддів констатує наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви.

Доводи скаржника зводяться до довільного тлумачення процесуальних норм у зв`язку з чим відхиляються судом апеляційної інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 02.11.2022 у справі № 914/2391/22 прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яку слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 180, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Сюрприз» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.11.2022 року у справі №914/2391/22 без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддяН.М. Кравчук

Судді Г.Т. Кордюк

О.С. Скрипчук